Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №521/9617/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

09 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 521/9617/24

провадження № 61-3197св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4 ,

третя особа - Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 20 червня 2025 року у складі судді Роїк Д. Я. та постанову Одеського апеляційного суду від 22 січня 2026 року у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Коновалової В. А., Лозко Ю. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа - Хаджибейська районна адміністраціяОдеської міської ради як орган опіки та піклування, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною, визначення способів участі батька у вихованні дитини(справа № 521/9617/24).

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 25 квітня 2015 року між ним та відповідачкою ОСОБА_4 був укладений шлюб, від якого у подружжя народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2022 року у справі № 521/14394/22 шлюб було розірвано. Дитина залишалась проживати разом з матір`ю.

Пояснив, що наразі він фактично проживає у Румунії, а тимчасовим місцем проживання в Україні є адреса його батьків ( ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ): АДРЕСА_1 .

Стверджував, що у період з 2022 по 2024 роки його спілкування з сином було нерегулярним через конфліктні ситуації з ОСОБА_4 , яка чинила перешкоди у такому спілкуванні. Востаннє він спілкувався з дитиною у березні 2024 року, після чого відповідачка повністю обмежила таке спілкування з незрозумілих причин.

ОСОБА_4 і на цей час чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною, порушуючи його права на участь у вихованні сина.

Вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідачки втрачається емоційний контакт батька із сином.

Посилаючись на викладені обставини, уточнивши в подальшому позов, просив суд:

1) зобов`язати ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним;

2) визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним шляхом:

встановлення у періоди знаходження ОСОБА_1 в Україні часу перебування дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання ( АДРЕСА_2 ) з можливістю проведення часу поза ним щотижня з 15:00 год вівторка до 20:00 год вівторка та з 19:00 год суботи до 18:00 год неділі без присутності матері дитини; у дні народження дитини, дні святкування дня народження батька та загальнодержавні святкові дні - не менше 4 годин поспіль, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, у проміжок часу з 9:00 год до 22:00 год, без присутності матері дитини; щоліта протягом 45 діб поспіль, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, та протягом зимових, осінніх та весняних канікул - не менше половини їх тривалості відповідно до графіку закладу освіти, де навчається дитина, у дні, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, без присутності матері дитини, з правом ОСОБА_1 в разі хвороби дитини відвідувати дитину за місцем її знаходження за таким самим графіком, в тому числі у присутності матері дитини, а у дні поза графіком - за попереднім узгодженням з матір`ю дитини;

зобов`язання ОСОБА_4 забезпечувати спілкування (контакт) дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 засобами відеозв`язку, телефонного зв`язку, зокрема, з використанням месенджерів Telegram, Viber, WhatsApp та/або програм Zoom, Skype, три рази на тиждень, з урахуванням інтересів та графіку дитини; забезпечувати у періоди перебування ОСОБА_1 за межами України можливість виїзду дитини ОСОБА_5 , в тому числі разом з дідусем ОСОБА_3 та/або бабусею ОСОБА_2 або матір`ю ОСОБА_4 , за межі території України для перебування з батьком ОСОБА_1 , без присутності матері дитини, за місцем проживання ОСОБА_1 за кордоном з можливістю проведення часу поза ним щоліта протягом 45 діб поспіль, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, та протягом зимових, осінніх та весняних канікул - не менше половини їх тривалості відповідно до графіку закладу освіти, де навчається дитина, у дні, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, з покладанням на ОСОБА_4 обов`язку своєчасно надавати оформлену в установленому законодавством порядку згоду на тимчасовий виїзд дитини за кордон та інші документи, що необхідні для виїзду дитини за кордон, та з покладанням на ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з переїздом і проживанням дитини та особи, яка супроводжує дитину; у періоди знаходження ОСОБА_1 в Україні не перешкоджати дитині ОСОБА_5 виїжджати разом з батьком ОСОБА_1 або іншою уповноваженою особою у дні канікул відповідно до встановленого графіку перебування дитини з батьком за межі території України для відпочинку, на змагання тощо, для чого своєчасно надавати оформлену в установленому законодавством порядку згоду на тимчасовий виїзд дитини за кордон та інші документи, що необхідні для виїзду дитини за кордон, в тому числі для виїзду дитини з організованою групою дітей на відпочинок, змагання тощо; інформувати ОСОБА_1 на його вимогу про місцезнаходження дитини ОСОБА_5 , у разі зміни місця постійного проживання дитини - письмово повідомляти ОСОБА_1 про нову адресу місця проживання не пізніше ніж за 24 години до такої зміни (якщо зміна запланована) та не пізніше ніж протягом 24 години після такої зміни (якщо зміна вимушена).

У червні 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа - Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та визначення способу участі у його вихованні(справа №521/9813/24).

В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що вони є дідусем та бабусею дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у шлюбі їх сина ОСОБА_1 з ОСОБА_4 . Наразі батьки дитини проживають окремо, при цьому малолітній ОСОБА_5 проживає з матір`ю. З березня 2024 року спілкування позивачів з онуком було обмежено відповідачкою. Спілкування і до березня 2024 року було нерегулярним та мінливим. Вказували, що вони неодноразово намагалися зв`язатися з ОСОБА_4 , щоб дізнатися, коли вони зможуть зустрітися з онуком, але відповідачка ігнорує їх повідомлення та дзвінки.

Стверджують, що підстави та причини, з яких ОСОБА_4 обмежила спілкування онука з бабусею та дідусем та чинить відповідні перешкоди, їм не відомі.

Посилаючись на викладені обставини, просили суд:

1) зобов`язати ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вихованні онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним;

2) визначити способи участі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вихованні онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним таким чином:

встановлення часу перебування онука з бабусею та дідусем за місцем проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) з можливістю проведення часу поза ним щотижня з 15:00 год четверга до 20:00 год четверга та з 19:00 год суботи до 18:00 год неділі без присутності матері дитини; у дні святкування дня народження бабусі ОСОБА_2 та дідуся ОСОБА_3 - не менше 4 годин поспіль, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, у проміжок часу з 9:00 год до 22:00 год, без присутності матері дитини;

зобов`язання ОСОБА_4 забезпечувати дитині можливість спілкування з бабусею та дідусем два рази на тиждень телефоном і за допомогою інтернет-ресурсів, месенджерів з урахуванням режиму дня дитини, для чого, зокрема, надавати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 інформацію про наявні засоби зв`язку (номери телефону, скайпу тощо) та їх зміну не пізніше ніж за 24 години до такої зміни (якщо зміна запланована) та не пізніше ніж протягом 24 години після такої зміни (якщо зміна вимушена).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2024 року об`єднано в одне провадження цивільні справи № 521/9813/24 та №521/9617/24.Об`єднаній справі присвоєно єдиний унікальний № 521/9617/24.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 20 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним.

Визначено способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним таким чином:

1) до досягнення дитиною семирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 - шляхом встановлення у періоди знаходження ОСОБА_1 в Україні часу перебування дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання ( АДРЕСА_2 ) з можливістю проведення часу поза ним щотижня з 16:30 год вівторка до 20:00 год вівторка та з 16:30 год суботи до 20:00 год суботи у присутності матері дитини; у день народження дитини та загальнодержавні святкові дні - не менше 4 годин поспіль, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, у проміжок часу з 9:00 год до 22:00 год, у присутності матері дитини, з покладанням на ОСОБА_1 обов`язку організовувати за свій рахунок переміщення дитини та її матері до місця спільного проведення часу, та повернення дитини та її матері до місця їх постійного проживання після спільного проведення часу з батьком дитини, з правом ОСОБА_1 в разі хвороби дитини відвідувати дитину за місцем її знаходження за таким самим графіком, у присутності матері дитини, а у дні поза графіком - за попереднім узгодженням з матір`ю дитини;

2) після досягнення дитиною семирічного віку, а саме після ІНФОРМАЦІЯ_2 - шляхом встановлення у періоди знаходження ОСОБА_1 в Україні часу перебування дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання ( АДРЕСА_2 ) з можливістю проведення часу поза ним щотижня з 16:30 год вівторка до 08:00 год середи та з 16:30 год. суботи до 10:00 год неділі без присутності матері дитини; у дні народження дитини, дні святкування дня народження батька та загальнодержавні святкові дні - не менше 4 годин поспіль, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, у проміжок часу з 9:00 год до 22:00 год, без присутності матері дитини; кожного літнього місяця - по 15 днів поспіль або, за домовленістю між батьками дитини, за іншим графіком; протягом зимових, осінніх та весняних канікул - не менше половини їх тривалості відповідно до графіку закладу освіти, де навчається дитина, у дні, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, без присутності матері дитини, з покладанням на ОСОБА_1 обов`язків щодо організації за свій рахунок переміщення дитини для перебування з батьком, дотримання режиму дня дитини та виконання медичних рекомендацій щодо харчування дитини та прийому нею призначених ліків у періоди перебування з дитиною, з правом ОСОБА_1 в разі хвороби дитини відвідувати дитину за місцем її знаходження за таким самим графіком, в тому числі у присутності матері дитини, а у дні поза графіком - за попереднім узгодженням з матір`ю дитини;

3) зобов`язано ОСОБА_4 забезпечувати після досягнення дитиною ОСОБА_5 семирічного віку, а саме після ІНФОРМАЦІЯ_2 , у періоди перебування ОСОБА_1 за межами України можливість виїзду дитини ОСОБА_5 разом з матір`ю ОСОБА_4 або дідусем ОСОБА_3 та/або бабусею ОСОБА_2 за межі території України для перебування з батьком ОСОБА_1 , без присутності матері дитини, за місцем проживання ОСОБА_1 за кордоном з можливістю проведення часу поза ним протягом літніх канікул - кожного місяця по 15 днів поспіль або, за домовленістю між батьками дитини, за іншим графіком, протягом зимових, осінніх та весняних канікул - не менше половини їх тривалості відповідно до графіку закладу освіти, де навчається дитина, у дні, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, з покладанням на ОСОБА_4 обов`язку своєчасно надавати оформлену в установленому законодавством порядку згоду на тимчасовий виїзд дитини за кордон та інші документи, що необхідні для виїзду дитини за кордон, та з покладанням на ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з переїздом і проживанням дитини та особи, яка супроводжує дитину, а також зобов`язанням ОСОБА_1 забезпечити повернення дитини до місця її постійного проживання після закінчення встановленого періоду перебування дитини з батьком;

4) зобов`язано ОСОБА_4 забезпечувати спілкування (контакт) дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 засобами відеозв`язку, телефонного зв`язку, зокрема, з використанням месенджерів Telegram, Viber, WhatsApp та/або програм Zoom, Skype, три рази на тиждень, з урахуванням інтересів та графіку дитини;

5) зобов`язано ОСОБА_4 інформувати ОСОБА_1 на його вимогу про місцезнаходження дитини ОСОБА_5 , у разі зміни місця постійного проживання дитини - письмово повідомляти ОСОБА_1 про нову адресу місця проживання не пізніше ніж за 24 години до такої зміни (якщо зміна запланована) та не пізніше ніж протягом 24 години після такої зміни (якщо зміна вимушена).

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у вихованні онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним.

Визначено способи участі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у вихованні онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним таким чином:

1) до досягнення дитиною семирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 - шляхом встановлення часу перебування дитини ОСОБА_5 з бабою ОСОБА_2 та дідом ОСОБА_3 за місцем їх проживання ( АДРЕСА_2 ) з можливістю проведення часу поза ним щотижня з 16:00 год середи до 20:00 год середи та з 10:00 год неділі до 14:00 год неділі у присутності матері дитини, з покладанням на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обов`язку організовувати за свій рахунок переміщення дитини та її матері до місця спільного проведення часу, з покладанням на ОСОБА_4 обов`язку організовувати за свій рахунок власне переміщення з дитиною до місця їх постійного проживання після спільного проведення часу з бабою та дідом дитини;

2) після досягнення дитиною семирічного віку, а саме після ІНФОРМАЦІЯ_2 - шляхом встановлення часу перебування дитини ОСОБА_5 з бабою ОСОБА_2 та дідом ОСОБА_3 за місцем їх проживання ( АДРЕСА_2 ) з можливістю проведення часу поза ним щотижня з 16:00 год середи до 20:00 год середи та з 10:00 год неділі до 14:00 год неділі без присутності матері дитини, а також у дні святкування дня народження баби ОСОБА_2 , діда ОСОБА_3 - не менше 4 годин поспіль, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, у проміжок часу з 9:00 год до 22:00 год, без присутності матері дитини, з покладанням на ОСОБА_3 , ОСОБА_2 обов`язків щодо організації за свій рахунок переміщення дитини для перебування з бабою та дідом, дотримання режиму дня дитини та виконання медичних рекомендацій щодо харчування дитини та прийому нею призначених ліків у періоди перебування з дитиною;

3) зобов`язати ОСОБА_4 забезпечувати дитині можливість спілкування з бабусею ОСОБА_2 , дідусем ОСОБА_3 два рази на тиждень телефоном і за допомогою інтернет-ресурсів, месенджерів з урахуванням режиму дня дитини, для чого надавати ОСОБА_3 , ОСОБА_2 інформацію про наявні засоби зв`язку (номери телефону, скайпу тощо) та їх зміну не пізніше ніж за 24 години до такої зміни (якщо зміна запланована) та не пізніше ніж протягом 24 години після такої зміни (якщо зміна вимушена).

У дні співпадіння графіків перебування дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 та перебування дитини ОСОБА_5 з дідусем ОСОБА_3 , бабусею ОСОБА_2 у період канікул дитини пріоритетне право перебувати з дитиною надається батькові дитини.

В іншій частині позову ОСОБА_3 , ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що батько, баба, дід, які проживають окремо від малолітнього ОСОБА_5 , мають право на особисте спілкування з ним, а мати не має права перешкоджати батьку, бабі, діду спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Суд встановив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивачі мають негативний вплив на ОСОБА_5 та що їх спілкування з дитиною несе загрозу її нормальному розвиткові.

Визначаючи графік побачень позивачів з малолітнім ОСОБА_6 , суд зазначив, що врахувавінтереси сторін та дитини.

Суд взявдо уваги конфліктний та неприязний характер взаємовідносин сторін та необхідність убезпечення дитини від спостереження за конфліктами між дорослими членами її родини.

При цьому врахував, що дитина вже тривалий час проживає з матір`ю і більше року не контактує з батьком та бабою і дідом по лінії батька на регулярній основі через наявний між сторонами спір, у зв`язку із чим дійшов висновку, що в інтересах дитини буде встановлення на початковому етапі, а саме до досягнення дитиною семирічного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ),адаптаційного періоду, протягом якого періодичні зустрічі дитини з позивачами відбуватимуться у присутності матері ОСОБА_4 , як значущого дорослого, без залишення на ночівлю у батька, з метою збереження у дитини 6-річного віку відчуття безпеки та забезпечення поступового налагодження її довірливих відносин з позивачами, відновлення їх безпосереднього емоційного контакту. Після досягнення дитиною семирічного віку позивачам та дитині має бути забезпечена можливість особистого спілкування та побудови власних здорових взаємовідносин без присутності та втручання матері ОСОБА_4 .

Вирішуючи позовну вимогу ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_4 забезпечувати у періоди перебування ОСОБА_1 за межами України можливість виїзду дитини ОСОБА_5 разом з матір`ю ОСОБА_4 або дідом ОСОБА_3 та/або бабою ОСОБА_2 за межі території України для перебування з батьком ОСОБА_1 , суд керувавсяспеціальними нормами частини другої статті 10 Конвенції про права дитини, статтями 16, 16-1 Закону України «Про охорону дитинства», якими врегульовано питання особистого контакту дитини з тим з батьків, хто проживає за кордоном.

Не погодившись із цим рішенням суду, ОСОБА_4 звернулась до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 20 червня 2025 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Узагальнені доводи касаційної скарги

09 березня 2026 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 20 червня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 січня 2026 року.

В касаційній скарзі заявниця просить скасувати вказані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким позови задовольнити частково.

Визначити способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкування з ним таким чином:

1) до досягнення дитиною восьмирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 - шляхом встановлення часу перебування дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання ( АДРЕСА_2 )з можливістю проведення часу поза ним щотижня з 17:00 год вівторка до 20:00 год вівторка та кожної першої та третьої суботи місяця з 14:00 год до 17:00 год суботи у присутності матері дитини, у день народження дитини - не менше 2 годин поспіль, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, у проміжок часу з 09:00 год до 22:00 год, у присутності матері дитини, з покладанням на ОСОБА_1 обов`язку організовувати за свій рахунок переміщення дитини та її матері до місця спільного проведення часу, та повернення дитини та її матері до місця їх постійного проживання після спільного проведення часу з батьком дитини, з правом ОСОБА_1 в разі хвороби дитини відвідувати дитину за місцем її знаходження за таким самим графіком, у присутності матері дитини, а у дні поза графіком - за попереднім узгодженням з матір`ю дитини.

2) після досягнення дитиною восьмирічного віку, а саме після ІНФОРМАЦІЯ_2 - шляхом встановлення часу перебування дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання ( АДРЕСА_2 )з можливістю проведення часу поза ним щотижня з 17:00 год вівторка до 08:00 год середи та кожної першої та третьої суботи та неділі місяця з 16:30 год суботи до 10:00 год неділі без присутності матері дитини, у дні народження дитини, дні святкування дня народження батька - не менше 2 годин поспіль, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини , у проміжок часу з 09:00 год до 22:00 год, без присутності матері, у період літніх канікул - 15 днів поспіль або, за домовленістю між батьками дитини, за іншим графіком, та протягом зимових - не менше половини їх тривалості відповідно до графіку закладу освіти, де навчається дитина, у дні, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, без присутності матері дитини, з покладенням на ОСОБА_1 обов`язків щодо організації за свій рахунок переміщення дитини для перебування з батьком, дотримання режиму дня дитини та виконання медичних рекомендацій щодо харчування дитини та прийому нею призначених ліків у періоди перебування з дитиною, з правом ОСОБА_1 в разі хвороби дитини відвідувати дитину за місцем її знаходження за таким самим графіком, у тому числі у присутності матері дитини, а у дні поза графіком - за попереднім узгодженням з матір`ю дитини.

3) зобов`язати ОСОБА_4 забезпечувати спілкування (контакт) дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 засобами відеозв`язку, телефонного зв`язку, зокрема, з використанням месенджерів Telegram, Viber, WhatsApp та/або програм Zoom, Skype, три рази на тиждень, з урахуванням інтересів та графіку дитини.

Визначити способи участі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вихованні онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним таким чином:

1) до досягнення дитиною восьмирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 - шляхом встановлення часу перебування дитини ОСОБА_5 з бабою ОСОБА_2 та дідом ОСОБА_3 за місцем їх проживання ( АДРЕСА_2 ) за наявності бомбосховища з можливістю проведення часу поза ним щотижня у четвер з 17:00 год до 19:00 год у присутності матері дитини, з покладанням на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обов`язку організовувати за свій рахунок переміщення дитини та її матері до місця спільного проведення часу і до місця їх постійного проживання після спільного проведення часу з бабою та дідом дитини;

2) після досягнення дитиною восьмирічного віку, а саме після 11 грудня 2026 року - шляхом встановлення часу перебування дитини ОСОБА_5 з бабою ОСОБА_2 та дідом ОСОБА_3 за місцем їх проживання ( АДРЕСА_2 ) з можливістю проведення часу поза ним щотижня у четвер з 17:00 год до 19:00 год без присутності матері дитини, зпокладанням на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обов`язків щодо організації за свій рахунок переміщення дитини для перебування з бабою та дідом, дотримання режиму дня дитини та виконання медичних рекомендацій щодо харчування дитини та прийому нею призначених ліків у періоди перебування з дитиною.

В іншій частині позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, а також без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

10 квітня 2026 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_7 в системі «Електронний суд» подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2026 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

03 квітня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що 25 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 427.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_8 , про що 15 грудня 2018 року було складено відповідний актовий запис № 1153, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 15 грудня 2018 року.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2022 року у справі № 521/14394/22 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було розірвано.

Бабусею та дідусем ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі сторони батька є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження ОСОБА_1 Серії НОМЕР_2 від 23 березня 1989 року.

Малолітній ОСОБА_8 проживає з матір`ю - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 , де вони зареєстровані.

За цією ж адресою зареєстрований і позивач ОСОБА_1 , який наразі фактично проживає за кордоном - у Румунії, що не заперечувалось учасниками справи.

Позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 зареєстровані та постійно проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

За цією ж адресою тимчасово проживає їх син - позивач ОСОБА_1 під час перебування в Україні.

Згідно з висновком Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради від 03 березня 2025 року № Ц-2592;Ц-3299; Ц-250 вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне затвердити наступний порядок участі дідуся та бабусі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у вихованні малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : встановити перебування дитини з дідусем та бабусею щосереди з 16:00 год до 20:00 год та щонеділі з 14:00 год до 18:00 год без присутності матері; усі зустрічі повинні проводитися враховуючи стан здоров`я дитини; рекомендовано ОСОБА_3 , ОСОБА_2 усі питанні стосовно зустрічей з дитиною вирішувати мирним шляхом.

Згідно з відповіддю Служби у справах дітей Одеської міської ради від 22 листопада 2024 року № 06/11596 Служба у справах дітей Одеської міської ради не може вчинити дії, передбачені пунктом 73 постанови Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» від 24 вересня 2008 року № 866, та не має правових підстав для підготовки висновку щодо участі ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Думка дитини у судовому засіданні не заслуховувалася з огляду на спільну позицію сторін (які заперечували проти цього) та вік дитини (6 років), в силу якого вона, на переконання судів попередніх інстанцій, ще не здатна сформулювати свої власні погляди, а у вирішальній мірі транслює погляди значущих для неї дорослих без їх достатнього критичного осмислення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не у повній мірі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

У відповідності до частин першої, другої статті 2 Сімейного кодексу України (далі - СК України) зазначений кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.

У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Батьківська відповідальність є сукупністю обов`язків та прав, спрямованих на забезпечення морального і матеріального благополуччя дитини, зокрема на піклування про неї, підтримання з нею особистих відносин та забезпечення її освіти, утримання, правове представництво та управління її власністю (принцип 1 Додатку до Рекомендації № R (84) 4 Комітету Міністрів державам-членам «Про батьківську відповідальність» від 28 лютого 1984 року).

У будь-якому рішенні уповноваженого органу про надання батьківської відповідальності чи визначення способу, в який ця відповідальність здійснюється, необхідно керуватись, головним чином, інтересами дитини (речення перше принципу 2 вказаного Додатку).

В усіх випадках обоє батьків зобов`язані підтримувати дитину. Той із батьків, з яким дитина не живе, повинен мати можливість підтримувати з нею особисті стосунки, якщо вони серйозно не шкодитимуть інтересам дитини (принцип 8 зазначеного Додатку).

Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункти 1 і 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція 1950 року).

Право батьків і дітей бути поряд один із одним становить основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, що можуть перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції 1950 року. Таке втручання буде порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не згідно із законом, не відповідає правомірним цілям, переліченим у пункті 2 цієї статті, та не вважається необхідним у демократичному суспільстві, зокрема, пропорційним обраним цілям (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі №2-4237/12 (пункт 51)).

Між інтересами дитини й інтересами батьків має існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободне надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (частини перша, друга та третя статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Главою 21 СК України визначено особисті немайнові права та обов`язки інших членів сім`ї та родичів.

Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Частиною першою статті 263 СК України встановлено, що спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята статті 19 СК України).

Суд може не погодитися з висновком органу опіки і піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Разом із цим, Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в постанові від 11 грудня 2023 року, прийнятій у справі № 523/19706/19 (провадження № 61-12112сво22) зробив висновок, що передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами.

У відповідності до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами існує конфлікт щодо визначення способу участі батька, діда та баби у спілкуванні з малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та у його вихованні.

Відповідачкою ОСОБА_4 вчиняються дії, пов`язані із періодичним створенням перешкод у спілкуванні батька із сином, діда та баби з онуком.

Встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивачі мають негативний вплив на малолітнього ОСОБА_5 і що їх спілкування з дитиною несе загрозу її нормальному розвиткові.

Приймаючи до уваги наведене, суди першоїта апеляційноїінстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав длязобов`язання відповідачки не чинити позивачам перешкоди у спілкуванні та вихованні дитиниОСОБА_5 , а також для визначення способу участі позивачів у вихованні дитини із зазначенням періодичності побачень, можливості спільного відпочинку, місць та часу їхнього спілкування.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність встановлення на початковому етапі, а саме до досягнення дитиною семирічного віку, адаптаційного періоду, протягом якого зустрічі дитини з позивачами повинні відбуватися у присутності матері, як значущого дорослого, без залишення на ночівлю у батька, з метою збереження у малолітньої дитини відчуття безпеки та забезпечення поступового налагодження її довірливих відносин з позивачами, відновлення їх безпосереднього емоційного контакту, оскільки на час розгляду справи судами дитина тривалий час проживає з матір`ю і тривалий час року не контактувала на регулярній основі з батьком та бабою і дідом по лінії батька через наявний між сторонами спір.

При цьому суд касаційної інстанції також приймає до уваги й ту обставину, що на час розгляду справи у касаційному порядку дитині ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вже виповнилось 7 років.

Разом із цим, колегія суддів Верховного Суду не може у повній мірі погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлення графіку спілкування батька, діда та баби з дитиною на період часу - після досягнення ОСОБА_5 семирічного віку, а саме - після ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки, визначаючи проведення часу з батьком (у періоди його знаходження в Україні) щотижня з 16:30 год вівторка до 08:00 год середи та з 16:30 год суботи до 10:00 год неділі, а з дідом і бабою - щотижня з 16:00 год середи до 20:00 год середи та з 10:00 год неділі до 14:00 год неділі без присутності матері дитини, суди фактично порушили принцип дотримання розумного балансу на співмірну участь обох батьків у вихованні дитини, залишивши при цьому поза увагою, що всі позивачі у справі: батько дитини - ОСОБА_3 (у період його знаходження в Україні), а також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є бабою та дідом вказаної дитини, проживають за однією адресою по АДРЕСА_1 , що свідчить про їх спільні інтереси та спільні можливості у питанні спілкування з малолітнім ОСОБА_5 .

При цьому суди не дотримались справедливої рівноваги між інтересами дитини й інтересами батьків (діда, баби), не в достатній мірі врахувавши інтереси дитини, яка відвідує спортивну секціюз дзюдо, заняття з робототехніки, графік цих гуртків, має певний розпорядок дня та право на відпочинок, ігри, інші заняття у звичному середовищі.

Проаналізувавши встановлені обставини справи, враховуючи характер відносин, які склались між сторонами, інтереси дитини, її вік, а також принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, бажання батька, діда та бабибрати участь у вихованні сина (онука) тачасткову згоду матері на їх спілкування та проведення зустрічей, колегія суддів Верховного Суду вважає за доцільнеітаким, що відповідатиме найкращим інтересам дитини, визначити:

- наступний спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини та спілкуванні з ним після досягнення дитиною семирічного віку - шляхом встановлення у періоди знаходження ОСОБА_1 в Україні часу перебування дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання ( АДРЕСА_2 ) з можливістю проведення часу поза ним щотижня з 18:00 год вівторка до 08:00 год середи та з 16:30 год суботи до 10:00 год неділі без присутності матері дитини.

- наступний спосіб участі діда ОСОБА_3 , та баби ОСОБА_2 у вихованні онука та спілкуванні з ним після досягнення дитиною семирічного віку - шляхом встановлення часу перебування дитини з бабою та дідом за місцем їх проживання ( АДРЕСА_2 ) з можливістю проведення часу поза ним щотижня з 16:00 год до 18:00 годвівторката з 10:00 год до 12:00 год неділі без присутності матері дитини.

Разом із цим, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині встановлення графіка перебування дитини з батьком протягом канікул, у дні народження дитини, дні святкування дня народження батька та загальнодержавні святкові дні, а також в частині встановлення графіка перебування дитини збабою та дідом у дні святкування їх днів народження, урахувавши обставини справи та інтереси учасників справи та дитини.

Водночас Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що з досягненням дитиною семи років її побачення з батьком, дідом та бабою необхідно проводити без присутності матері, з огляду на конфліктні відносини, що виникли між сторонами у справі.

Такий порядок відповідатиме найкращим інтересам дитини, сприятиме формуванню у неї емоційного зв`язку з батьком, дідом та бабою та зменшенню впливу на нього конфлікту між сторонами.

Суди першої та апеляційної інстанцій також обґрунтовано задовольнили вимоги позивачів щодо зобов`язання відповідачки забезпечувати спілкування (контакт) дитини ОСОБА_5 з батьком, бабою, дідом засобами відеозв`язку, телефонного зв`язку, за допомогою інтернет-ресурсів, зокрема, з використанням месенджерів Telegram, Viber, WhatsApp, програм Zoom, Skype,що, з огляду на обставини справи, є доцільним та необхідним.

Разом з тим, задовольняючи вимогу ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_4 забезпечувати у періоди перебування позивача за межами України можливість виїзду дитини ОСОБА_5 разом з матір`ю або дідом та/або бабою за межі території України для перебування з батьком, суди правильно керувалися спеціальними нормами частини другої статті 10 Конвенції про права дитини та статтями 16, 16-1 Закону України «Про охорону дитинства», якими врегульовано питання особистого контакту дитини з тим з батьків, хто проживає за кордоном, вірно зазначивши, що позовні вимоги у цій частині не охоплюються нормами абзаців п`ятого, шостого частини пятої статті157 СК України, оскільки у цьому випадку мета виїзду за кордон інша - тимчасове перебування дитини з батьком.

Колегія суддів Верховного Суду також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині вимог про зобов`язання ОСОБА_4 інформувати відповідачів про місцезнаходження дитини та зміну місця її проживання, оскільки такі висновки є обґрунтованими та відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Разом із тим, колегія суддів вважає правильними і висновки судів про відсутність підстав для заслуховування у судовому засіданні думки дитини з огляду на спільну позицію сторін (які заперечували проти цього) та вік дитини, в силу якого вона, на переконання судів, ще не здатна сформулювати свої власні погляди, а у вирішальній мірі транслює погляди значущих для неї дорослих без їх достатнього критичного осмислення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням зазначеного, оскаржувані судові рішення в частині визначення способу участі батька, діда та баби у вихованні та спілкуванні з дитиною підлягають зміні. В іншій частині оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 20 червня 2025 рокута постанову Одеського апеляційного суду від 22 січня 2026 року змінити.

Викласти пункт 2 абзаца третього резолютивної частини рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 20 червня 2025 року в наступній редакції:

«2) після досягнення дитиною семирічного віку, а саме після ІНФОРМАЦІЯ_2 - шляхом встановлення у періоди знаходження ОСОБА_1 в Україні часу перебування дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 ем за місцем його проживання ( АДРЕСА_2 ) з можливістю проведення часу поза ним щотижня з 18:00 год вівторка до 08:00 год середи та з 16:30 год суботи до 10:00 год неділі без присутності матері дитини, у дні народження дитини, дні святкування дня народження батька та загальнодержавні святкові дні - не менше 4 годин поспіль, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, у проміжок часу з 9:00 год до 22:00 год, без присутності матері дитини, кожного літнього місяця - по 15 днів поспіль або, за домовленістю між батьками дитини, за іншим графіком, та протягом зимових, осінніх та весняних канікул - не менше половини їх тривалості відповідно до графіку закладу освіти, де навчається дитина, у дні, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, без присутності матері дитини, з покладанням на ОСОБА_1 обов`язків щодо організації за свій рахунок переміщення дитини для перебування з батьком, дотримання режиму дня дитини та виконання медичних рекомендацій щодо харчування дитини та прийому нею призначених ліків у періоди перебування з дитиною, з правом ОСОБА_1 в разі хвороби дитини відвідувати дитину за місцем її знаходження за таким самим графіком, в тому числі у присутності матері дитини, а у дні поза графіком - за попереднім узгодженням з матір`ю дитини».

Викласти пункт 2 абзаца сьомого резолютивної частини рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 20 червня 2025 рокув наступній редакції:

«2) після досягнення дитиною семирічного віку, а саме після ІНФОРМАЦІЯ_2 - шляхом встановлення часу перебування дитини ОСОБА_5 з бабою ОСОБА_2 та дідом ОСОБА_3 за місцем їх проживання ( АДРЕСА_2 ) з можливістю проведення часу поза ним щотижня з 16:00 год вівторка до 18:00 годвівторката з 10:00 год неділі до 12:00 год неділі без присутності матері дитини, а також у дні святкування дня народження баби ОСОБА_2 , діда ОСОБА_3 - не менше 4 годин поспіль, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, у проміжок часу з 9:00 год до 22:00 год, без присутності матері дитини, з покладанням на ОСОБА_3 , ОСОБА_2 обов`язків щодо організації за свій рахунок переміщення дитини для перебування з бабою та дідом, дотримання режиму дня дитини та виконання медичних рекомендацій щодо харчування дитини та прийому нею призначених ліків у періоди перебування з дитиною».

В іншій частині рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 20 червня 2025 рокута постанову Одеського апеляційного суду від 22 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун