Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №757/11481/17-ц — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 757/11481/17-ц

провадження № 61-6698св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович,

третя особа- Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал»,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Батрин Максим Віталійович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року у складі колегії суддів:Євграфової Є. П., Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовомдо приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С., третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» (далі - ТОВ «ІК «ІФГ Капітал»), у якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С. (свідоцтво №6358) 29046088 від 31 березня 2016 року про державну реєстрацію права власності ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» на нерухоме майно - квартиру загальною площею 47,40 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №13968450 про право власності ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» на нерухоме майно - квартиру загальною площею 47,40 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані вимоги обґрунтовані тим, що 21 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Український промисловий банк») та сином позивачки - ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 65/КВ-07.

На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором № 65/КВ-07 від 21 серпня 2007 року між вказаним банком та позивачкою було укладено іпотечний договір від 21 серпня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З. М. за реєстровим номером № 1566д.

Згідно пункту 1.2. іпотечного договору, предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 47,40 кв.м. Позивачка набула право власності на дану квартиру на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О. М. від 25 жовтня 2004 року за реєстровим номером 9445 (бланк серія ВВО №118258), а 01 грудня 2004 року право власності на дану квартиру було зареєстровано на ім`я позивача Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно з внесенням запису в реєстрову книгу № д. 519-117 за реєстровим номером 3684.

Як стало відомо позивачці, предмет іпотеки - квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 47,40 кв.м, на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С. (свідоцтво №6358) 29046088 від 31 березня 2016 року, тобто в позасудовому порядку, була зареєстрована на праві власності за ТОВ «ІК «ІФГ Капітал».

Вважає вказані дії незаконними, просила позов задовольнити.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 червня 2017 року позов ОСОБА_1 було задоволено, визнано протиправним та скасованорішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С. (свідоцтво № 6358) 29046088 від 31 березня 2016 року про державну реєстрацію права власності ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» на нерухоме майно - квартиру загальною площею 47,40 кв.м. що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №13968450 про право власності ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» на нерухоме майно - квартиру загальною площею 47,40 кв.м. що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.

24 липня 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський В. С. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 09червня 2017 року.

Вказана заява відповідача обґрунтована тим, що він з поважних причин не з`явився в судове засідання, яке було призначене на 09червня 2017 року, у зв`язку із чим був позбавлений можливості бути присутнім в судовому засіданні, дати свої пояснення та надати відповідні докази в обґрунтування своїх заперечень.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2017 року зазначену заяву задоволено. Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2017 року по цивільній справі № 757/11481/17-ц скасовано та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С., третя особа - ТОВ «ІК «ІФГ Капітал», про визнання рішення протиправним та його скасування залишено без рухуна підставі частини одинадцятої статті 187 ЦПК України. Роз`яснено позивачціможливість усунути виявлені недоліки протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, шляхом зазначення точних відомостей щодо адреси її реєстрації та фактичного місця її проживання, що має значення для повідомлення позивачки як такої, який є учасником справи.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції зазначив, що судом були здійснені всі необхідні заходи щодо повідомлення позивачки про наступне судове засідання в даному провадженні та направлено судову повістку про виклик за адресою: АДРЕСА_2 , яка була зазначена ОСОБА_1 у її позовній заяві як адреса для листування. Разом з тим позивачка в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, що ставить під сумнів актуальність зазначеної нею в позовній заяві адреси для листування. З огляду на зазначене, суд роз`яснив, що позивачці необхідно вказати точні відомості щодо її адреси реєстрації та фактичного місця проживання, що має значення для її повідомлення як такої, що є учасником справи.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С., третя особа - ТОВ «ІК «ІФГ Капітал», про визнання рішення протиправним та його скасування, залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що 14 вересня 2021 року позивачкою отримано ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху, яка була направлена засобами поштового зв`язку, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, але у встановлений судом строк недоліки, зазначені в ухвалі від 29 жовтня 2020 року, вона не усунула.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.

Не погоджуючись з ухвалами суду першої інстанції від 05 вересня 2017 року про скасування заочного рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2017 року та від 11 жовтня 2021 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, ОСОБА_2 як правонаступник позивачки 15 січня 2026 року звернувся до суду з апеляційною скаргою на вказані судові рішення, одночасно порушуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

На обґрунтування клопотання заявник вказував, що 08 жовтня 2024 року він у встановленому законом порядку прийняв спадщину після померлої ОСОБА_1 , а у 2025 році, маючи правомірні очікування на спадкування належної матері квартири, подав нотаріусу заяву про видачу відповідного свідоцтва про право на спадщину. Листом від 12 січня 2026 року нотаріус фактично відмовив йому в оформленні спадкування та видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру, зазначивши, що вказана квартира належить на праві власності ТОВ «ІК «ІФГ Капітал».

ОСОБА_2 зазначив, що він подає апеляційну скаргу як правонаступник позивачки, що означає реалізацію процесуального статусу сторони з усіма наслідками відносно поновлення строків. Будучи у похилому віці, позивачка померла, така обставина є непереборною у контексті того, що право оскарження не могло бути реалізованим даною особою. Це також мало вплив на реалізацію прав правонаступниками - вони реалізують права у зв`язку з таким наслідком, і відповідно можуть довідатися про порушення їх прав тими чи іншими судовими рішеннями.

Звертав увагу суду на те, що оскаржувану ухвалу від 11 жовтня 2021 року судом першої інстанції надіслано до публічного доступу тільки 13 березня 2023 року, надано доступ - 15 березня 2023 року.

Стверджував, що його матері - позивачці ОСОБА_1 не було відомо про скасування заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 червня 2017 року, а також про подальше призначення справи до розгляду, оскільки копії ухвали про перегляд заочного рішення та виклики на судові засідання після скасування заочного рішення суду вона не отримувала.

Вважав, що вказані обставини є суттєвою перепоною для заявника у частині реалізації права оскарження у межах 1-річного строку від дати рішення, а відтак наявні передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України випадки, які дозволяють уникнути імперативне застосування наслідків пропуску такого процесуального строку.

Посилаючись на викладене, просив поновити строки апеляційного оскарження, скасувати оскаржувані ухвали та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Отримавши апеляційну скаргу ОСОБА_2 , Київський апеляційний суд своєю ухвалою від 16 січня 2026 року витребував з Печерського районного суду м. Києва дану цивільну справу.

На виконання вимог вказаної ухвали апеляційного суду Печерським районним судом м.Києва до суду апеляційної інстанції було надіслано завірені копії наступних процесуальних документів у зазначеній справі: ухвала від 20 березня 2017 року про залишення позовної заяви без руху; ухвала від 12 квітня 2017 року про відкриття провадження у справі; заочне рішення від 09 червня 2017 року про задоволення позову; ухвала від 05 вересня 2017 року про скасування заочного рішення від 09 червня 2017 року та призначення справи до судового розгляду на 26 жовтня 2017 року на 10 год. 00 хв.;ухвала від 05 липня 2018 року про прийняття до провадження матеріалів цивільної справи;ухвала від 05 лютого 2019 року про прийняття до провадження; ухвала від 29 жовтня 2020 року про залишення позовної заяви без руху; ухвала від 11 жовтня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду.

Вказані процесуальні документи надійшли із супровідним листом від 28 січня 2026 року № 757/11481/17-ц (пр. 2-496/23), з якого слідує, що цивільна справа № 757/11481/17-ц була знищена 24 лютого 2025 року на підставі акта № 0154.

Дослідивши надіслані матеріали, апеляційний суд своєю ухвалою від 03 лютого 2026 року матеріали, що надійшли із супровідним листом від 28 січня 2026 року № 757/11481/17-ц (провадження 2-496/23), повернув до Печерського районного суду м. Києва для належного оформлення протягом десяти днів з дня надходження до суду першої інстанції.

08 квітня 2026 року на виконання ухвали від 03 лютого 2026 року Печерський районний суд м. Києва направив до Київського апеляційного суду належним чином завірені копії судових рішень по цивільній справі № 757/11481/17-ц, оскільки 24 лютого 2025 року вказана справа знищена на підставі акта № 0154.

До копії акту про знищення № 0154 від 24 лютого 2025 року Печерським районним судом м. Києва долучені завірені копії наступних процесуальних документів у зазначеній справі:

ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року про залишення позовної заяви без руху;

ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року про відкриття провадження у справі;

заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 червня 2017 року про задоволення позову;

ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05 вересня 2017 року про скасування заочного рішення від 09 червня 2017 року та призначення справи до судового розгляду на 26 жовтня 2017 року на 10 год 00 хв.;

ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05 липня 2018 року про прийняття до провадження матеріалів цивільної справи;

ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05 лютого 2019 року про прийняття до провадження;

ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2020 про залишення позовної заяви без руху;

ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2017 року та ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2021 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга ОСОБА_2 у частині оскарження ухвали Печерського районного суду м.Києва від 05 вересня 2017 року про скасування заочного рішення суду подана на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, а тому підстави для відкриття апеляційного провадження в цій частині відсутні.

При цьому апеляційний суд послався на те, що специфіка заочного розгляду передбачає особливий порядок перегляду рішення самим судом, що його ухвалив. Скасування заочного рішення судом першої інстанції має наслідком призначення справи до розгляду в загальному порядку, що спрямовано на реалізацію права сторони на участь у процесі та змагальність. Законодавець не передбачив можливості апеляційного оскарження такої ухвали, оскільки вона не вирішує спір по суті та не перешкоджає подальшому провадженню, а навпаки - відновлює розгляд справи для забезпечення повноти з`ясування обставин.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2021 року про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, суд апеляційної інстанції зазначив, що така апеляційна скарга подана із пропуском встановленого законом річного строку з дня складення повного тексту та оприлюднення ухвали, а наведені заявником доводи не підпадають під виключення, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України. Відтак наявні передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Аналізуючи обізнаність ОСОБА_1 про судовий розгляд справи, апеляційний суд зазначив, що вона як позивачка є ініціатором вказаного судового провадження. Крім того, суд встановив, що вона 14 вересня 2021 року отримала ухвалу від 29 жовтня 2020 року про залишення позовної заяви без руху, про що суд першої інстанції вказав в оскаржуваній ухвалі про залишення її позовної заяви без розгляду, посилаючись на наявність рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

При таких обставинах суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 як правонаступник позивачки є суб`єктом, що заміщує сторону (позивачку), яка була ініціатором провадження і була належним чином повідомлена про наявність справи ще у 2021 році. Обов`язок ОСОБА_1 цікавитися станом справи у розумні інтервали часу не припинявся, а її процесуальна пасивність, що призвела до залишення позову без розгляду, за правилами правонаступництва є обов`язковою для заявника.

Щодо доводів про несвоєчасне оприлюднення ухвали Печерського районного суду м.Києва від 11 жовтня 2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР), колегія суддів апеляційного суду зауважила, що вказана ухвала стала доступною в ЄДРСР 15 березня 2023 року. Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто вже після спливу одного року з моменту оприлюднення судового рішення в ЄДРСР. Відтак право на апеляційне оскарження ухвали від 11 жовтня 2021 року було остаточно втрачено ще за життя позивачки внаслідок її бездіяльності та невиконання обов`язку цікавитися станом відомого їй провадження.

Апеляційний суд також відхилив посилання заявника на обставини непереборної сили, зазначивши, що обізнаність правонаступника про спадкові права чи обмеження щодо майна не є автономною підставою для поновлення річного строку, перебіг якого закінчився для сторони (правопопередника). Поновлення провадження через чотири роки після постановлення ухвали порушить принцип правової визначеності (res judicata), закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Безпідставне поновлення строків на апеляційне оскарження через значний проміжок часу за відсутності об`єктивних та непереборних причин (обставин непереборної сили) є неприпустимим.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18 травня 2026 року ОСОБА_2 в особі свого представника - адвоката Батрина М. В. черезсистему«Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргоюна ухвалу Київського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена апеляційним судом з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2026 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

24 червня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції відповідає не у повному обсязі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо апеляційного оскарження ухвали Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2017 року

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав

і охоронюваних законом інтересів особи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до частин першої, другої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Тобто саме статтею 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду в апеляційному порядку.

Ухвала про задоволення заяви про перегляд заочного рішення та скасування заочного рішення у переліку статті 353 ЦПК України відсутня, а тому не підлягає самостійному апеляційному оскарженню окремо від судового рішення по суті справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадженняу справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Ураховуючи, що ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу на ухвалу суду про скасування заочного рішення, яка не підлягає апеляційному оскарженню, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження в цій частині.

За частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду залишає касаційну скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції в частині відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2017 року без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції в цій частині - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Щодо апеляційного оскарження ухвали Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2021 року

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 355 ЦПК України).

Апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу (частина перша статті 357 ЦПК України).

Питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, передбаченому статтею 357 цього Кодексу (частина друга статті 359 ЦПК України).

Встановлено, що цивільна справа № 757/11481/17-ц за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С., третя особа -ТОВ «ІК «ІФГ Капітал», про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності на нерухоме майно 24 лютого 2025 року знищена на підставі акта № 0154 за закінченням строку зберігання.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2021 року.

При цьому питання щодо можливості відновлення втраченого судового провадженнясудами не вирішувалося.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у відкриті апеляційного провадження в указаній частині з огляду на таке.

Стаття 488 ЦПК України передбачає порядок відновлення втраченого судового провадження, зокрема, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до статті 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Відновлення втраченого судового провадження здійснюється судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, на якій стадії розгляду (в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції) вона перебувала. Якщо необхідно здійснити апеляційний або касаційний розгляд справи, її матеріали після такого відновлення передаються місцевим судом відповідно до суду апеляційної або касаційної інстанції.

Можна зробити висновок, що за правилами розділу X ЦПК України відновлення втраченого (і в разі, коли справу знищено за закінченням строку зберігання) повністю або частково судового провадження в цивільній справі, якщо вона була закінчена ухваленням рішення або постановленням ухвали про закриття провадження, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом, судом, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі, за заявою (зміст якої визначено статтею 491 ЦПК) осіб, які брали участь у справі (їх правонаступників), або за ініціативою суду (коли це потрібно для вирішення іншої справи, надіслання справи до суду вищої інстанції тощо).

Відновлення втраченого судового провадження є гарантією забезпечення права на судовий захист у цивільному судочинстві. Застосування цього процесуального механізму в разі втрати повністю або частково судового провадження забезпечує можливість реалізації усіх складових права на судовий захист, яке не обмежується лише вирішенням справи судом, а охоплює також право на оскарження судового рішення та його виконання.

Враховуючи, що при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2021 року були відсутні матеріалисправиу зв`язку із її знищенням, з огляду на те, що апеляційна скарга в цій частині фактично направлена на відновлення чинності заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 червня 2017 року, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, не порушивши питання про відновлення втраченого судового провадження.

При цьому слід приймати до уваги, що без відновлення судового провадження вирішення будь-якого процесуального питання є неможливим(див. постанови Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 2-1597/2003, від 21 травня 2025 року у справі № 942/924/21).

З огляду на те, що ОСОБА_2 звернувся з вказаною апеляційною скаргою, у зв`язку з чим апеляційному суду необхідно вирішити питання щодо можливості відкриття апеляційного провадження, а матеріали справи втрачені (знищені за закінченням строку зберігання), суду апеляційної інстанції необхідно було направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.

При цьому слід враховувати, що без вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження неможливо вирішити і питання щодо наявності виключень (випадків), передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, зокрема: чи була ОСОБА_1 повідомленою про розгляд справи після скасування заочного рішення Печерського районного суду м.Києва від 09 червня 2017 року, чи отримувала копію ухвали про скасування зазначеного заочного рішення, що має суттєве значення, оскільки у цьому конкретному випадку позивачка не є особою, яка ініціювала розгляд судового провадження в частині перегляду заочного рішення, що мало наслідком подальший розгляд справи.

Разом із тим, необхідно приймати до уваги, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, а ухвалою від 11 жовтня 2021 року - залишено без розгляду саме з підстав неможливості повідомлення судом позивачки про наступні судові засідання в даному провадженні.

Водночас посилання в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2021 року, яка оскаржується в апеляційному порядку, на отримання 14 вересня 2021 року позивачкою копії ухвали Печерського районного суду м.Києва від 29 жовтня 2020 року про залишення позовної заяви без руху, саме по собі не може підтверджувати такий факт, оскільки відповідні докази містились у справі, що знищена.

Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала апеляційного суду в частині відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2021 року про залишення позову без розгляду не може вважатись законною та обґрунтованою.

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

При таких обставинах оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції в частині відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2021 року підлягає скасуваннюз направленням справи до апеляційного судуна новий розгляд зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Батрин Максим Віталійович, задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року в частині відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2021 року про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 и до приватного нотаріусаКиївського міського нотаріального округу Войтовського ВалентинаСергійовича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал»,про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису право власності на нерухоме майно, скасувати та передати справу в цій частині до суду апеляційної інстанції на новий розгляд зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року в частині відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2017 року про скасування заочного рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун