Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №369/7343/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 369/7343/24

провадження № 61-9294св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, правонаступником якої є Орган державної влади Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_2 на рішення

Києво-Святошинського районного суду Київської області, в складі судді Фінагеєвої І. О., від 23 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Писаної Т. О., Журби С. О., Голуб С. А., від 26 травня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини.

2. Позов мотивований тим, що з 2010 по 2015 рік сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у період якого у них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу сторін, дитина залишилася проживати з матір`ю.

3. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого

2019 року у справі № 369/413/17 визначено ОСОБА_2 способи участі у вихованні та спілкуванні з дочкою, а саме зустрічі кожної другої та четвертої суботи місяця - з 10.00 год. до 20.00 год.; державні свята та свій день народження дитина проводить почергово з батьками; 14 днів спільного відпочинку в літній період під час відпустки батька за його рахунок та за умови надання ним доказів належного харчування та проживання дитини відповідно до її віку.

4. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 12 вересня 2016 року у справі № 369/3717/16-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки у твердій грошовій сумі 900 грн щомісячно, починаючи з 21 квітня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

5. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 березня 2024 року у справі № 369/14817/23, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки, в розмірі 1/5 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили.

6. Позивачка вказує, що у березні 2022 року у зв`язку із небезпечною ситуацією, яка склалася в Київській області внаслідок повномасштабного військового вторгнення рф на територію України, вона разом із дочкою евакуювалися до Республіки Польща, а потім переїхали до Бельгії, де отримали прихисток і наразі проживають у м. Кессел, де вона отримала постійну роботу, а дитина відвідує школу, родина забезпечена житлом та необхідними соціально-побутовими умовами.

7. Зазначає, що неодноразово повідомляла відповідачу адресу перебування дитини і засоби зв`язку для спілкування з дочкою, пояснюючи при цьому, що перебувати за місцем реєстрації на території України вони не можуть, оскільки це небезпечно для життя і здоров`я дитини, а повернення в Україну з урахуванням ведення активних бойових дій не відповідає інтересам дитини.

8. Проте незважаючи на ці повідомлення, посилаючись на те, що вона навмисно не виконує рішення Святошинського районного суду м. Києва

від 21 лютого 2019 року у справі № 369/413/17 в частині визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, ОСОБА_2 звернувся до Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) із заявою про примусове виконання вказаного рішення суду. Постановою державного виконавця від 06 квітня 2022 року було відкрито виконавче провадження № 68762164 з примусового виконання вказаного рішення суду.

9. Розуміючи важливість спілкування батька з дитиною, та неможливість вирішити це питання в позасудовому порядку в тих обставинах, що склалися, зважаючи на необхідність забезпечення найкращих інтересів дитини,

ОСОБА_1 просить суд змінити спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, встановлений рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року у справі № 369/413/17, визначивши ОСОБА_2 наступні способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- кожна друга та четверта субота місяця - з 10.00 год. до 20.00 год. - за місцем фактичного перебування дитини;

- у державні свята почергово з батьками - за місцем фактичного перебування дитини;

- на день народження дитини почергово з батьками - за місцем фактичного перебування дитини;

- 14 днів спільного відпочинку в літній період під час відпустки батька за умови надання останнім доказів належного харчування та проживання дитини відповідно до її віку за рахунок батька - за місцем фактичного перебування дитини;

- за допомогою будь-яких дистанційних способів комунікації (телефон, відеозв`язок) без обмежень у часі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 23 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначений рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року у справі № 369/413/17, та встановлено ОСОБА_2 наступні способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною - ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме - брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною згідно графіка в такі дні:

1. Під час перебування дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кордоном: безперешкодний телефонний або відео зв`язок дитини з батьком в п`ятницю в проміжок часу з 19 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. за київським часом, за бажанням дитини;

2. Після повернення малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Україну:

a. другої та четвертої суботи місяця - з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., враховуючи стан здоров`я та бажання дитини;

b. у державні свята, на день народження дитини - почергово з батьками, враховуючи стан здоров`я та бажання дитини;

c. спільний літній відпочинок батька з дитиною кожного року - 14 календарних днів, враховуючи стан здоров`я та бажання дитини.

Зустрічі проводити за домашньою адресою батька та/або за домашньою адресою дитини, в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дитини, без присутності матері дитини, з обов`язковим урахуванням стану здоров`я, бажання, інтересів та потреб дитини. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

11. Суд першої інстанції, врахувавши перебування дитини за кордоном, запровадження в Україні воєнного стану, а також неможливість дотримання графіку спілкування батька з дитиною, встановленого рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року у справі

№ 369/413/17, дійшов висновку про зміну способу участі батька у вихованні дитини.

12. З огляду на обставини справи та інтереси дитини, суд першої інстанції вважав за можливе визначити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні дочки, запропонований органом опіки та піклування у висновку від 25 березня

2025 року.

Короткий зміст оскарженої постанови апеляційного суду

13. Постановою Київського апеляційного суду від 26 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 вересня 2025 року змінено.

Визначено на час дії в Україні військового стану та протягом двох календарних місяців після його припинення чи скасування, спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлено наступні способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною:

- кожна друга та четверта субота місяця - з 10.00 год до 20.00 год - за місцем фактичного перебування дитини;

- у державні свята почергово з батьками - за місцем фактичного перебування дитини;

- на день народження дитини - почергово з батьками, за місцем фактичного перебування дитини;

- 14 днів спільного відпочинку в літній період під час відпустки батька за умови надання ним доказів належного харчування та проживання дитини відповідно до її віку за рахунок батька - за місцем фактичного перебування дитини;

- за допомогою будь-яких дистанційних способів комунікації (телефон, відео зв`язок) - без обмежень у часі.

14. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зміни способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною у зв`язку зі зміною істотних обставин, які існували на час ухвалення рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року у справі № 369/413/17.

15. Водночас суд апеляційної інстанції врахував, що у своєму висновку орган опіки та піклування фактично пропонує обмежити спілкування батька з дитиною під час перебування дитини за кордоном телефонним або відеозв`язком щотижня у визначений час та обумовлює таке спілкування бажанням дитини, проте матеріали справи не містять доказів того, що більш часте спілкування з батьком або дистанційна комунікація без визначення конкретного часового проміжку може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини чи завдати шкоди її інтересам.

16. Апеляційний суд вказав на не встановлення обставин, які б свідчили про насильницьку поведінку відповідача щодо дитини, загрозу її життю чи здоров`ю або інші виключні обставини, які б вимагали додаткових обмежень спілкування. При цьому сам лише факт висловлення дитиною небажання спілкуватися з батьком не може автоматично виключати можливість підтримання та відновлення сімейних зв`язків між ними.

17. Крім того, апеляційний суд звернув увагу, що ні висновок органу опіки та піклування, ні оскаржене рішення районного суду, не містять мотивів необхідності обмеження спілкування батька з дочкою, порівняно з тим порядком, який просила встановити сама позивачка.

18. Змінюючи порядок участі батька у вихованні дитини у спосіб, про який просила ОСОБА_1 , апеляційний суд вказав на відсутність доказів, які б підтверджували, що запропонований позивачкою порядок спілкування не відповідає інтересам дитини або може завдати шкоди її розвитку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19. У касаційній скарзіОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20. У липні 2026 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 травня 2026 року.

21. Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2026 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи

№ 369/7343/24, які у серпні 2026 року надійшли до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

22. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме порушення судами норм процесуального права та наявність передбаченої пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підстави для скасування оскаржених судових рішень.

23. Касаційна скарга мотивована тим, що зміст позовної заяви не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України.

24. ОСОБА_2 наголошує, що надані позивачкою докази не підтверджують обставин постійного, починаючи з 01 березня 2022 року, перебування її та дитини за кордоном.

25. Звертає увагу, що 28 січня 2025 року під час судового засідання районний суд без належного обґрунтування відмовив у задоволенні його клопотання про витребування доказів.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Обставини справи, встановлені судами

26. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого

2019 року у справі № 369/413/17 визначено ОСОБА_2 спосіб його участі у спілкуванні та вихованні його дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлено такий час спілкування: - у другу та четверту суботу кожного місяця з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.; - у державні свята почергово з батьками; - у дні народження дитини почергово з батьками; - 14 днів спільного відпочинку в літній період під час відпустки батька за умови надання останнім доказів належного харчування та проживання дитини відповідно до її віку і за рахунок батька.

27. На виконання вказаного рішення суду, на підставі виконавчого листа

№ 369/413/17, виданого 25 березня 2019 року Святошинським районним судом м. Києва постановою старшого державного виконавця Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) від 06 квітня 2022 року відкрито виконавче провадження № 68762164.

28. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 22 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 березня 2024 року у справі № 369/14817/23, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили.

29. Суди встановили, що на час вирішення справи позивачка ОСОБА_1 та дочка сторін - ОСОБА_3 , проживають в Бельгії, де винаймають житло та дитина відвідує школу, що підтверджено наявними в матеріалах справи договором оренди житла, довідкою про реєстрацію учня, посвідкою на проживання у Королівстві Бельгія.

30. Рішенням виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 25 березня 2025 року № 199/13 затверджено висновок про участь батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого орган опіки та піклування вважав за доцільне рекомендувати такий спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною:

1. Під час перебування дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кордоном: безперешкодний телефонний або відео зв`язок дитини з батьком в п`ятницю в проміжок часу з 19 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. за київським часом, за бажанням дитини;

2. Після повернення малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Україну:

- другої та четвертої суботи місяця - з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., враховуючи стан здоров`я та бажання дитини;

- у державні свята, на день народження дитини - почергово з батьками, враховуючи стан здоров`я та бажання дитини;

- спільний літній відпочинок батька з дитиною кожного року -

14 календарних днів, враховуючи стан здоров`я та бажання дитини.

Зустрічі проводити за домашньою адресою батька та/або за домашньою адресою дитини, в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дитини, без присутності матері дитини, із обов`язковим урахуванням стану здоров`я, бажання, інтересів та потреб дитини.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

31. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

32. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

33. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

34. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

35. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

36. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

37. Згідно із частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

38. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

39. У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

40. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

41. Згідно зі статтею 141 СК України, яка кореспондується із частиною третьою статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

42. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

43. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

44. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

45. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

46. Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

47. Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

48. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

49. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

50. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

51. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

52. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

53. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

54. У справі, яка переглядається, суди встановили, що після ухвалення Святошинським районним судом м. Києва рішення від 21 лютого 2019 року у справі № 369/413/17, яким були визначені ОСОБА_2 способи участі у вихованні дитини, змінились обставини, які істотно вплинули на можливість виконання цього рішення суду. Зокрема 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено дію воєнного стану, який триває дотепер; ОСОБА_2 проживає в Україні, а малолітня ОСОБА_3 після повномасштабного військового вторгнення росії в Україну, разом з матір`ю виїхала за кордон і проживає в Бельгії.

55. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що з огляду на розвиток сімейної ситуації раніше визначені способи участі батька у вихованні дитини можуть бути змінені як за домовленістю батьків, з урахуванням інтересів дитини, так і у разі зміни істотних обставин за рішенням суду за позовом одного із батьків (див. постанови Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі

№ 518/1121/21, від 03 грудня 2025 року у справі № 331/24/22, від 22 липня

2026 року у справі № 692/372/25).

56. Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

57. Апеляційний суд навів мотиви незгоди з висновком органу опіки та піклування та зауваження щодо його обґрунтованості, з якими погоджується і Верховний Суд. Крім того апеляційний суд правильно звернув увагу, що цей висновок фактично зменшує обсяг спілкування дитини з батьком запропонований самою позивачкою.

58. З урахуванням встановлених обставин, сімейної ситуації, яка склалась після ухвалення рішення суду у справі № 369/413/17 та найкращих інтересів дитини, апеляційний суд обґрунтовано визначив на час дії в Україні військового стану та протягом двох календарних місяців після його припинення чи скасування способи участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дочкою, які передбачають їх безперешкодне спілкування засобами зв`язку, а також можливість особистих зустрічей за місцем фактичного перебування дитини.

59. Водночас і ці способи участі батька у вихованні дитини, визначені апеляційним судом, не є остаточними і так само можуть бути змінені в подальшому, як за домовленістю батьків, з урахуванням інтересів дитини, так і у разі зміни істотних обставин за рішенням суду за позовом одного із батьків.

60. ОСОБА_2 , оскаржуючи судові рішення не наводить власних варіантів вирішення спору між сторонами з урахуванням діючого в Україні воєнного стану та фактичного перебування дитини за межами України.

61. Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції положень статті 175 ЦПК України не призвело до неправильного вирішення спору.

62. З матеріалів справи вбачається, що клопотання позивача про витребування доказів розглянуто судом першої інстанції у судовому засіданні та відмовлено у його задоволенні, оскільки відповідачем не було доведено необхідність витребування заявлених доказів для вирішення спору, що спростовує відповідні доводи касаційної скарги.

63. Доводи касаційної скарги про те, що наявні у справі докази не підтверджують перебування позивачки з дитиною за кордоном загалом аналогічні доводам апеляційної скарги, яким апеляційним судом надана належна оцінка, та спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

64. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

65. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

66. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija

v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

67. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди ухвалили оскаржені судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення районного суду, з урахуванням змін, внесених під час апеляційного перегляду, та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 2, 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 23 вересня 2025 року, з урахуванням змін, внесених під час апеляційного перегляду, та постанову Київського апеляційного суду від 26 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Н. Ю. Сакара