Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №274/5336/21 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

19 серпня 2026 року

м. Київ

Справа № 274/5336/21

Провадження № 61-1035св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,

учасниками якої є:

позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач), інтереси якого представляє адвокат Гуменюк Олександр Володимирович (далі - адвокат позивача),

відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (далі - відповідач), інтереси якого представляє адвокат Жабченко Тетяна Миколаївна (далі - адвокат відповідача),

про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою позивача на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 липня 2023 року, яке ухвалив суддя Корбут В. В., і постанову Житомирського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року, яку ухвалила колегія суддів у складі Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. Позивач стверджував, що відповідач усупереч вимогам закону безпідставно не реструктурував зобов`язання за договором про споживчий кредит. Тому просив визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо непроведення реструктуризації зобов`язань за кредитним договором та зобов`язати провести таку реструктуризацію.

2. Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Вказали, що у позивача немає права на реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором на підставі пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VIII), оскільки предметом іпотеки є нежитлове приміщення.

3. Скаржник із висновками судів попередніх інстанцій не погодився. У касаційній скарзі стверджував, зокрема, що відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування приписів пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII до правовідносин за валютними споживчими кредитами, зобов`язання за якими забезпечене іпотекою нежитлових приміщень.

4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на такі питання: 1) чи є належним способом захисту прав позивача вимога про визнання незаконною бездіяльності кредитора щодо непроведення реструктуризації зобов`язань за кредитним договором? 2) чи може незгода суду з наведеним позивачем юридичним обґрунтуванням бути підставою для відмови у задоволенні позову? Відповіді на обидва питання негативні. Належним способом захисту прав позивача є тільки вимога зобов`язати відповідача провести реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором. Те, які саме приписи законодавства вважає застосовними до спірних правовідносин позивач, і як він їх тлумачить, не є визначальним для вирішення спору і не може бути підставою для відмови у задоволенні цієї вимоги.

(2) Зміст позовної заяви

5. 13 серпня 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати незаконною бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» (далі - ТОВ «ФК «Укрфінанс груп») щодо непроведення реструктуризації зобов`язань за кредитним договором від 21 квітня 2008 року № CM-SMEJ02/08/2008 (далі - кредитний договір), який позивач уклав із Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк»), право вимоги за яким перейшло до ТОВ «ФК «Укрфінанс груп»;

- зобов`язати ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» провести реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором відповідно до підпункту 10 пункту 7 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1734-VIII.

6. Мотивував вимоги так:

6.1. Позивач звернувся до нового кредитора із нотаріально посвідченою заявою від 27 травня 2021 року про проведення обов`язкової реструктуризації зобов`язань за кредитним договором. Цю заяву ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» отримало 10 червня 2021 року, проте залишило її без реагування.

6.2. Позивач дотримав усіх вимог підпункту 3 пункту 7 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1734-VIII. Тому фінансова установа зобов`язана провести обов`язкову реструктуризацію валютного зобов`язання за умовами підпункту 10 пункту 7 «Прикінцевих та перехідних положень» вказаного закону. Згідно з цим пунктом грошові зобов`язання позивача слід зменшити на суму перевищення плати, сплаченої кредитором за відступлення права вимоги.

6.3. Відповідач мав надати позивачеві як позичальнику первинні документи обліку заборгованості за кредитом, яких він не надавав у справах № 906/764/18 і № 274/7833/19.

(3) Зміст судових рішень суду першої інстанції й апеляційного суду

7. 20 жовтня 2022 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області постановив ухвалу, згідно з якою задовольнив клопотання позивача та замінив ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» на належного відповідача.

8. 31 липня 2023 року цей суд ухвалив рішення, згідно з яким у задоволенні позову відмовив. Мотивував так:

8.1. Зобов`язання позивача за кредитним договором не можна реструктурувати на підставі пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII.

8.2. За змістом підпунктів 1 і 2 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII зобов`язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, підлягають обов`язковій реструктуризації за наявності всіх умов, встановлених цим пунктом, однією з таких умов є умова про те, що виконання зобов`язань за таким договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду, або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки).

8.3. Виконання зобов`язань за цим договором не було забезпечене предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», а було забезпечене предметом іпотеки у вигляді майна, віднесеного до об`єктів нежитлового фонду.

9. 28 листопада 2023 року Житомирський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції залишив без змін. Навів такі самі мотиви як суд першої інстанції.

(4) Провадження у суді касаційної інстанції

10. 18 січня 2024 року адвокат позивача сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу. Просив поновити строк на касаційне оскарження, скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про задоволення позову.

11. 8 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали.

12. 14 лютого 2024 року адвокат позивача сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків, до якої додав уточнену касаційну скаргу в двох примірниках.

13. 18 березня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою касаційну скаргу позивача залишив без руху та встановив йому десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

14. 5 квітня 2024 року адвокат в інтересах позивача сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків, у якій обґрунтував причини пропуску строку на касаційне оскарження та необхідність його поновлення.

15. 13 травня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача.

16. 29 травня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17. Позивач мотивував касаційну скаргу так:

17.1. Доказом наявності боргу позичальника перед банком є первинні документи та виписки з особових рахунків клієнта банку, які підтверджують існування певних банківських операцій, нарахування позичальнику боргу за кредитом і процентами (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 408/4925/12-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц). Тому відповідач мав надати позивачеві первинні документи обліку заборгованості за кредитом.

17.2. Господарський суд Житомирської області згідно з рішенням від 4 січня 2019 року та Північно-Західний апеляційний господарський суд згідно з постановою від 10 квітня 2019 року у справі № 906/764/18 відмовили Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу за кредитним договором через ненадання на вимогу суду первинних документів обліку кредитної заборгованості. З аналогічних підстав відмовили кредитору у задоволенні такого ж позову Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області та Житомирський апеляційний суд.

17.3. Право на реструктуризацію споживчого кредиту в іноземній валюті мають усі позичальники валютних кредитів незалежно від того, чи забезпечений він іпотекою або в інший спосіб.

17.4. Суди першої й апеляційної інстанцій мали застосувати положення статей 8 і 24 Конституції України як норми прямої дії для тлумачення пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII; умови для проведення реструктуризації споживчого кредиту в іноземній валюті є альтернативними, а не обов`язковими, оскільки в іншому випадку серед позичальників, кредити яких виражені в іноземній валюті, буде мати місце дискримінація тих, кредити яких забезпечені іпотекою, у порівнянні з тими, кредити яких так не забезпечені.

17.5. У кредитора немає альтернативи у прийнятті або неприйнятті позитивного рішення за зверненням боржника. Фінансова установа зобов`язана провести реструктуризацію валютного зобов`язання за умовами підпункту 10 пункту 7 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1734-VIII, внаслідок чого грошове зобов`язання позичальника має відповідати сумі, яку сплатив відповідач за договором факторингу № 12/20-Б, який він уклав 23 грудня 2020 року із ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

17.6. Відсутні висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування приписів пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII за валютними споживчими кредитами, зобов`язання за якими забезпечене іпотекою нежитлових приміщень.

(2) Позиції інших учасників справи

18. 27 травня 2024 року адвокат відповідача сформувала у системі «Електронний суд» відзив на касаційну скаргу. Просила касаційну скаргу залишити без задоволення. Мотивувала так:

18.1. Для проведення обов`язкової реструктуризації необхідна наявність не лише боргу, а сукупності умов, які передбачені в пункті 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII. Відсутні підстави для задоволення заяви позивача про проведення обов`язкової реструктуризації, оскільки необхідно, щоб предметом іпотеки були або об`єкт житлового фонду, або об`єкт незавершеного житлового будівництва, або майнові права на нього, або садовий будинок, або земельна ділянка для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Положення Закону № 1734-VIII, які визначають підстави для обов`язкової реструктуризації заборгованості валютних кредитів, не розповсюджуються на правовідносини сторін у зв`язку із тим, що предметом іпотеки є нежитлове приміщення.

18.2. Позивач у заяві про обов`язкову реструктуризацію не виконав вимоги підпункту 4 пункту 7 Перехідних положень Закону № 1734-VIII, оскільки не вказав про те, що майновим поручителем є ПП «Виробничо-комерційна інформативна фірма «Експертінвестпроект».

18.3. Наданий позивачем висновок науково-правничої експертизи з питань тлумачення окремих положень Закону № 1734-VIII, який 18 серпня 2021 року склав ОСОБА_2 , не є ані висновком експерта, ані висновком експерта у галузі права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції

19. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 13 травня 2024 року постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на підставі, визначеній у пункті 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

20. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

21. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.

(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(2.1) Чи є належним способом захисту прав позивача вимога про визнання незаконною бездіяльності кредитора щодо непроведення реструктуризації зобов`язань за кредитним договором?

22. Позивач просив, зокрема, визнати незаконною бездіяльність відповідача у непроведені реструктуризації зобов`язань за кредитним договором. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні цих вимог через необґрунтованість. Апеляційний суд залишив вказане судове рішення без змін. Позивач не погодився із судовими рішеннями в повному обсязі. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду частково погоджується із цими доводами позивача.

23. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

24. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

25. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

26. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

27. Приватноправові норми визначають обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права й інтересу особи. Зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19).

28. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту спірних правовідносин, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. mutatis mutandisпостанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55) тощо).

29. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. mutatis mutandis постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).

30. Спосіб захисту порушеного права має бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).

31. Отже, коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункти 22-23)).

32. Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16 (пункти 4, 36), від 20 червня 2023 року в справі № 554/10517/16-ц (пункт 7.47), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

33. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

34. Позовна вимога зобов`язати кредитора провести реструктуризацію заборгованості за кредитним договором спрямована на захист цивільного права споживача, тому обраний спосіб захисту є ефективним і забезпечує реальне поновлення та захист його порушеного права щодо реструктуризації наявного кредитного боргу. Пред`явлення окремої вимоги про визнання неправомірними дій кредитора щодо відмови в задоволенні заяви про здійснення реструктуризації кредитної заборгованості не є обов`язковим, оскільки суд незалежно від наявності такої вимоги повинен оцінити правомірність дій кредитора (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 грудня 2023 року у справі № 372/3603/21 та 22 січня 2025 року у справі № 523/17564/21).

35. З огляду на вказане Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду констатує, що вимога про визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо непроведення реструктуризації зобов`язань за кредитним договором є неналежним способом захисту прав позивача. Належним способом захисту прав позичальника у спірних правовідносинах у цій справі є вимога про зобов`язання кредитора провести реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором, що відповідає пункту 5 частини першої статті 16 ЦК України (примусове виконання обов`язку в натурі), змісту відповідного права, характеру його порушення чи невизнання та не потребує пред`явлення додаткових вимог (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 4 листопада 2024 року у справі № 465/4230/22 та Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 523/17564/21).

(2.2) Чи може незгода суду з наведеним позивачем юридичним обґрунтуванням бути підставою для відмови у задоволенні позову?

36. Позивач просив зобов`язати відповідача провести реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором на підставі підпункту 10 пункту 7 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1734-VIII. Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні цієї вимоги. Вважали, що виконання зобов`язань за кредитним договором не було забезпечене предметом іпотеки у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду, або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки); тому борг позивача не можна реструктурувати на підставі пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII.

37. Позивач із судовими рішеннями не погодився. У касаційній скарзі стверджував про те, що на підставі підпункту 10 пункту 7 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1734-VIII право на реструктуризацію споживчого кредиту в іноземній валюті позичальники валютних кредитів мають незалежно від того, чи забезпечено воно іпотекою вказаних об`єктів.

38. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає доводи скаржника частково обґрунтованими.

(2.2.1) Законодавство та судова практика

39. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

40. У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (див. mutatis mutandisпостанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 червня 2022 року в справі № 602/1455/20).

41. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша, третя та четверта статті 12 ЦПК України).

42. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

43. Те, які саме приписи законодавства вважає застосовними до спірних правовідносин позивач, і як він їх тлумачить, не є визначальним для вирішення спору. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтував вимоги щодо захисту права, тоді як юридична кваліфікація цих обставин у позовній заяві й інших заявах по суті справи не обмежує суд у виборі норм права для вирішення спору. Незгода суду з наведеним позивачем юридичним обґрунтуванням не є підставою для відмови у позові, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи самостійно здійснює юридичну кваліфікацію спірних правовідносин (див. mutatis mutandisпостанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 83), від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (пункти 7.42, 7.43), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункти 49, 50), від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц (пункт 44), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101), від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункти 81, 83, 84), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 8.1), від 8 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 (916/1051/20) (пункт 9.52) та у справі № 904/5726/19 (пункти 9.55-9.58), від 6 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 22 вересня 2021 року у справі № 904/2258/20 (пункти 59, 60), від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19 (пункт 32), від 3 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21 (пункт 65)).

44. Інакше кажучи, вказівка позивачем конкретних приписів для обґрунтування позову не є визначальною для вибору судом тих приписів, які слід застосувати, вирішуючи спір (див. mutatis mutandisпостанови Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 85), від 3 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21 (пункт 66)). З`ясувавши під час розгляду справи, які нормативні приписи вказала сторона справи або інший її учасник для обґрунтування вимог чи заперечень, суд самостійно здійснює юридичну кваліфікацію спірних правовідносин і застосовує для ухвалення рішення ті нормативні приписи, предметом регулювання яких є відповідні відносини (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (пункт 7.43), від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 85), від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19 (пункт 33), від 3 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21 (пункт 66)).

45. Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті (частина перша статті 3 Закону № 1734-VIII).

46. Кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію зобов`язань за договором про споживчий кредит. Реструктуризація зобов`язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту (стаття 17 Закону № 1734-VIII).

47. 13 квітня 2021 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-IX (далі - Закон № 1381-IX), який набрав чинності 23 квітня 2021 року. Згідно з цим законом внесені зміни до Закону № 1734-VIII, а саме розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнений пунктом 7.

48. У пояснювальній записці до проєкту Закону № 1381-IX зазначено, що він:

- спрямований захист позичальників (фізичних осіб), які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, від зловживань з боку кредитодавців;

- має на меті сприяти відновленню платоспроможності позичальників, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, але не змогли своєчасно здійснювати платежі за цими кредитами;

- поширюватиметься на усі споживчі кредити, надані в іноземній валюті, за якими грошові зобов`язання, виражені в іноземній валюті, повністю не погашено.

49. За змістом цієї пояснювальної записки Закон № 1381-IX стосується не лише тих споживчих кредитів в іноземній валюті, які забезпечені іпотекою у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду, або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки).

50. Згідно з підпунктами 1 і 2 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIIIзобов`язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом:

1) обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті (далі у цьому пункті - договір), у разі:

наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника;

відсутності станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 1 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 1 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;

2) виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 Земельного кодексу України.

Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:

предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об`єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).

51. Парламент передбачив дві окремі умови (підстави) для здійснення обов`язкової реструктуризації боргу на вимогу позичальника:

за умови відсутності кредитної заборгованості станом на 1 січня 2014 року за будь-якими споживчими валютними кредитами - беззаставні, автокредити тощо (підпункт 1 пункту 7 розділу IV Закону № 1734-VIII);

за умови наявної заборгованості станом на 1 січня 2014 року, але виключно за валютними кредитами, які забезпечені предметом іпотеки (квартирою, будинком, в тому числі об`єктом незавершеного житлового будівництва, земельною ділянкою), якщо площа квартири не перевищує 140 квадратних метрів, житлового чи садового будинку - 250 квадратних метрів (підпункт 2 пункту 7 розділу IV Закону № 1734-VIII). Крім цього, у підпункті 2 пункту 7 розділу IV Закону № 1734-VIII конкретизовано, за якої, хоча б однієї умови, можна здійснити обов`язкову реструктуризацію за валютним кредитом, забезпеченим предметом іпотеки (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2023 року у справі № 357/14973/21).

52. Згідно з підпунктом 3 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIIIреструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім таких випадків:

у разі смерті позичальника (або особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) протягом строку, передбаченого абзацом першим цього підпункту, спадкоємець, до якого перейшли права та обов`язки позичальника, може подати заяву про проведення реструктуризації протягом двох місяців з дня одержання відповідного свідоцтва про право на спадщину;

у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі;

у разі залучення позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) у встановленому законодавством порядку до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у період, що припадає на тримісячний строк з дня набрання чинності цим пунктом, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня завершення такого залучення.

Крім того, у разі визнання судом поважними інших причин неподання заяви про проведення реструктуризації протягом тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом суд може встановити інший строк для подання заяви.

53. Положення підпункту 3 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII не обмежує права споживача на звернення до банку із заявою про проведення реструктуризацію в період перебування в провадженні суду справи за позовом банку про стягнення заборгованості із такого позичальника, а встановлює додатковий (збільшений) строк для подання відповідної заяви у такому випадку (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 209/800/22).

54. Згідно з підпунктом 4 пункту 7 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII у заяві про проведення реструктуризації зазначаються: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) позичальника; найменування кредитодавця (повне або скорочене); інформація про дату укладення договору, яким передбачені зобов`язання, щодо реструктуризації яких подається заява; інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника); інформація про всі наявні у власності позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) на дату підписання заяви об`єкти нерухомого майна, віднесені до об`єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об`єкт нерухомого майна та його адреса); інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання майнового поручителя та про всі наявні у його власності на дату підписання заяви об`єкти нерухомого майна, віднесені до об`єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об`єкт нерухомого майна та його адреса), - у разі наявності майнового поручителя; документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім`ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім`ї - на вимогу кредитора), розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім`ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя).

55. Підпункт 4 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII визначив перелік документів, які додаються до заяви про реструктуризацію. У разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2025 року у справі № 523/17564/21).

56. Згідно з підпунктом 10 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII, якщо станом на день проведення реструктуризації наявні одночасно такі умови:

у договорі, зобов`язання за яким підлягають реструктуризації відповідно до цього пункту, здійснено заміну кредитора внаслідок відступлення права вимоги;

поточний кредитор з причини ненадання йому кредитодавцем, наступними кредиторами, до яких переходили права кредитодавця, всієї інформації про історію здійснення платежів, у тому числі інформації про дату здійснення кожного платежу, суму кожного здійсненого платежу, інформації про призначення кожного здійсненого платежу, суму наявної простроченої заборгованості станом на 1 січня 2014 року за кожним видом наявного грошового зобов`язання, не здійснив протягом 60 днів з дня проведення реструктуризації передбачені підпунктом 9 цього пункту обчислення та/або обчислення наявної станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості (окремо за кожним видом грошового зобов`язання та окремо за простроченими платежами, строк сплати яких відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але які кредитор вимагав повернути достроково у зв`язку з простроченням позичальником платежів);

сукупна сума усіх передбачених договором грошових зобов`язань (а саме, непогашених на момент відступлення грошових зобов`язань із сплати кредиту та зобов`язань із сплати процентів за користування кредитом), право вимоги за яким відступлено, перевищує розмір плати, сплаченої поточним кредитором за відступлення такого права вимоги,

то передбачені підпунктом 9 цього пункту обчислення не здійснюються. При цьому грошові зобов`язання позичальника перед таким поточним кредитором зменшуються на суму такого перевищення у такій черговості:

у першу чергу зменшується наявна на день реструктуризації сукупна сума заборгованості із сплати кредиту (прострочена заборгованість та заборгованість, строк сплати якої не сплив);

у другу чергу зменшується наявна на день реструктуризації сума заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації.

У разі відступлення поточному кредиторові прав вимоги за грошовими зобов`язаннями, передбаченими одночасно кількома договорами, без визначення при цьому суми плати за відступлення права вимоги щодо кожного з таких договорів окремо, сума, яку сплатив поточний кредитор за відступлення йому права вимоги за грошовими зобов`язаннями, передбаченими договором, що підлягає реструктуризації відповідно до цього пункту, обчислюється у такий спосіб: А = Б : В х Г, де А - сума, яку сплатив поточний кредитор за відступлення йому права вимоги за договором, грошові зобов`язання за яким підлягають реструктуризації відповідно до цього пункту; Б - сукупна сума, сплачена поточним кредитором за відступлення йому права вимоги; В - сукупна сума усіх грошових зобов`язань за договорами, права вимоги за якими відступлено; Г - сукупна сума грошових зобов`язань за договором, право вимоги за яким відступлено, що підлягають реструктуризації відповідно до цього пункту.

57. За змістом підпункту 10 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII він не передбачає самостійну підставу для реструктуризації заборгованості позичальника за договором споживчого кредиту в іноземній валюті, а визначає випадки, за яких не здійснюються передбачені підпунктом 9 цього пункту обчислення.

58. Дія іпотечних договорів та договорів застави, укладених з метою забезпечення договорів, зобов`язання за якими реструктуризовані відповідно до цього пункту, продовжується без нотаріального посвідчення до дати виконання позичальником зобов`язань за договором (підпункт 17 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII).

(2.2.2) Факти справи

59. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:

59.1. 21 квітня 2008 року ЗАТ «ОТП Банк» та позивач уклали кредитний договір № CMSMEJ02/08/2008 (далі - кредитний договір), за умовами якого банк надав позивачу кредит у розмірі 200 000,00 доларів США на споживчі цілі; дата остаточного повернення кредиту - 20 квітня 2023 року (т. 1, а. с. 5-9).

59.2. Того ж дня з метою забезпечення повного і своєчасного виконання зобов`язань за кредитним договором ЗАТ «ОТП Банк» і Приватне підприємство «Виробничо комерційна інвестиційна фірма «Експертінвестпроект» уклали договір іпотеки № PMSMEJ02/08/2008 (далі - договір іпотеки). Предметом іпотеки є нежитлове приміщення (літ. А-5) за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, пл. Соборна, 18 (т. 1, а. с. 96-98).

59.3. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфеля від 5 березня 2010 року та договору про відступлення права вимоги від 6 квітня 2010 року отримало права вимоги за кредитним договором і договором іпотеки. Вказане у справі № 274/7833/19 встановили Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у рішенні від 30 липня 2020 року та Житомирський апеляційний суд у постанові від 26 жовтня 2020 року.

59.4. Права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки перейшли від ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» на підставі укладених ними договору факторингу № 12/20-Б від 23 грудня 2020 року та договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 29 грудня 2020 року (т. 1, а. с. 99-109).

59.5. 29 травня 2021 року позивач звернувся до ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» із нотаріально посвідченою заявою від 27 травня 2021 року з додатками, у якій просив, зокрема, здійснити обов`язкову реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до ТОВ «ФК «Укрфінанс груп», та надіслати поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов`язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів) (т. 1, а. с. 10-14).

59.6. 10 червня 2021 року ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» отримало цю заяву, що підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1, а. с. 13).

59.7. 17 червня 2021 року ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» листом від № 17-УВГ відмовило позивачеві у проведенні реструктуризації зобов`язань за кредитним договором, оскільки Закон № 1734-VIII не розповсюджується на спірні правовідносини, бо зобов`язання за цим договором забезпеченео предметом іпотеки у вигляді майна, яке є нежитловим приміщенням (т. 1, а. с. 110).

59.8. На підставі договору факторингу № 29/07/22-ОТП від 29 липня 2022 року та договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 29 липня 2022 року право вимоги ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» за кредитним договором і договором іпотеки перейшло до відповідача. Це підтверджують лист (повідомлення) від 5 серпня 2022 року ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» (т. 1, а. с. 174), заява представника позивача від 20 жовтня 2022 року до суду першої інстанції про заміну ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» на відповідача (т. 1, а. с. 172 - 173). Цю заяву Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області задовольнив згідно із ухвалою від 20 жовтня 2022 року.

(2.2.3) Застосування норм до фактів справи

60. У заяві від 27 травня 2021 року позивач просив ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» здійснити обов`язкову реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором, а у позовній заяві вказав, що таку реструктуризацію слід провести на підставі підпункту 10 пункту 7 розділу IV Закону № 1734-VIII. В апеляційній і касаційній скаргах стверджував про те, що положення зазначеного підпункту не передбачають умовою реструктуризації заборгованості наявність іпотеки житлової нерухомості.

61. За змістом підпункту 10 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII він визначає випадки, за яких не здійснюються передбачені підпунктом 9 цього пункту обчислення, а не передбачає окрему підставу для реструктуризації заборгованості позичальника за договором споживчого кредиту в іноземній валюті. Тому підпункт 10 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII не може бути самостійною підставою для такої реструктуризації. Однак це не дозволяє відмовити у задоволенні позову.

62. Колегія суддів зауважує, що те, які саме приписи законодавства вважає застосовними до спірних правовідносин позивач, і як він їх тлумачить, не є визначальним для вирішення спору. Підставами позову є факти (обставини), які, на думку позивача, зобов`язують відповідача реструктурувати борг за кредитним договором в іноземній валюті, тоді як юридична кваліфікація цих обставин у позовній заяві й інших заявах по суті справи не обмежує суд у виборі норм права для вирішення спору. Незгода суду з наведеним позивачем юридичним обґрунтуванням не є підставою для відмови у задоволенні позові, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи самостійно здійснює юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

63. Суди першої й апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виснували про те, що підпункти 1 і 2 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII не передбачають здійснення реструктуризації зобов`язань за кредитним договором, який не забезпечений іпотекою у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду, або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки). Проте зазначені підпункти встановлюють окремі умови (підстави) для обов`язкової реструктуризації боргу на вимогу позичальника. Крім того, за змістом підпункту 17 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII зобов`язання за кредитними договорами, які підлягають реструктуризації, можуть бути забезпечені не тільки за іпотечними договорами.

64. Із урахуванням наведених висновків суди попередніх інстанцій не перевірили, чи є обставини для реструктуризації кредитного боргу позивача на підставі пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII, які не пов`язані з іпотекою вищевказаного майна. Тому висновок про відмову у задоволенні вимоги зобов`язати відповідача провести реструктуризацію зобов`язань за кредитним договоромє передчасним.

(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(3.1) Щодо суті касаційної скарги

65. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункти 2 і 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

66. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

67. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша та четверта статті 412 ЦПК України).

68. Із урахуванням висновку про часткову обґрунтованість касаційної скарги позивача оскаржені судові рішення слід:

- змінити у мотивувальних частинах щодо відмови у задоволенні вимоги про визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо непроведення реструктуризації зобов`язань за кредитним договором, виклавши ці частини у редакції цієї постанови;

- скасувати у частині відмови у задоволенні позову зобов`язати відповідача провести реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

у х в а л и в:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 липня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року

- змінити у мотивувальних частинах щодо відмови у задоволенні вимоги про визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо непроведення реструктуризації зобов`язань за кредитним договором, виклавши ці частини у редакції постанови суду касаційної інстанції;

- скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача провести реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат

СуддіД. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко