Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №910/16578/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/16578/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Булгакової І. В., Власова Ю. Л.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Білібєрбос"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2026

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стор Фуд Дистриб`юшн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Білібєрбос"

про стягнення 761 662,59 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. До господарського суду Київської області за підсудністю з Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Стор Фуд Дистриб`юшн" (далі - ТОВ "Стор Фуд Дистриб`юшн", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Білібєрбос" (далі - ТОВ "ТГ Білібєрбос", відповідач, скаржник) про стягнення 656 566,40 грн заборгованості, 3 248,23 грн - 3 % річних, 2 626,26 грн - інфляційних втрат, 33 565,06 грн - пені та 65 656,64 грн - 10 % штрафу.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленого позивачем товару у строк, встановлений умовами укладеного між сторонами договору поставки від 06.03.2024 № 0603/24.

1.3. Рішенням Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі № 910/16567/25 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ТГ Білібєрбос" на користь ТОВ "Стор Фуд Дистриб`юшн" 656 566,40 грн боргу, 3 141,60 грн -3 % річних, 2 626,26 грн інфляційних втрат, 32 463,19 грн пені, 65 656,64 грн штрафу та 11 406,81 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

1.4. Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, ТОВ "ТГ Білібєрбос" звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просило: скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у частині стягнення 656 566,40 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути 600 566,40 грн; скасувати рішення в частині стягненні пені, 3% річних, інфляційних нарахувань; скасувати рішення в частині відмови у відстроченні виконання рішення та прийняте нове рішення, яким клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення - задовольнити.

1.5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ТГ Білібєрбос" на рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі № 910/16578/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 22.07.2026.

1.6. ТОВ "Стор Фуд Дистриб`юшн" (далі також - заявник) 23.06.2026 подало до суду апеляційної інстанції заяву про забезпечення позову в якій просило вжити заходи забезпечення позову у справі, шляхом накладання арешту на грошові кошти ТОВ "ТГ Білібєрбос", які знаходяться на рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, в межах суми позову в розмірі 761 662,59 грн, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/16578/25.

1.7. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) наявні інші судові провадження, де ТОВ "ТГ Білібєрбос" є боржником і у означених судових провадженнях відповідачем подані апеляційні скарги, які, на думку заявника, направлені на затягування процесу набрання законної сили рішеннями судів у означених судових справах. Згідно з судовими рішеннями у цих справах та судових наказів, виданих на їх виконання, станом на дату звернення з заявою заборгованість ТОВ "ТГ Білібєрбос" перед своїми контрагентами складає 947 203,37 грн, а разом і сумою боргу, яка стягнута рішенням суду у цій справі (№ 910/16578/25) заборгованість відповідача складає 1 708 871,96 грн.

1.8. Заявник також вказує, що ТОВ "ТГ Білібєрбос" зареєстроване лише в січні 2024 року та за інформацією, яка міститься на сайті youcontrol.com.ua за 2025 рік збитковість підприємства сягнула -3 459 тис. гривень. Крім того, підприємство не має у власності жодного рухомого або нерухомого майна.

1.9. При цьому, заявник вважає, що відповідач вводить суд в оману вказуючи, що утворення спірної суми заборгованості виникло не внаслідок свідомого порушення відповідачем умов договору, а внаслідок об`єктивних обставин непереборної сили, які виникли поза контролем відповідача. Зокрема, внаслідок військової агресії проти України та масованих атак на енергетичну інфраструктуру, в місці де відповідач здійснює господарську діяльність з реалізації продукції здійснюється відключення світла. Позивач вказує, що ці обставини не відповідають дійсності, оскільки, за повідомленням ринку "Столичний" (на якому відповідач здійснює господарську діяльність з реалізації продукції), світло надається всім торгівельним площадкам у разі його вимкнення за допомогою генератора.

2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

2.1. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.06.2026 (колегія суддів: Сковородіна О. М., Колесник Р. М., Горбасенко П. В.) заяву ТОВ "Стор Фуд Дистриб`юшн" про забезпечення позову у справі задовольнив частково, шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "ТГ Білібєрбос", які знаходяться на рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, в межах задоволених позовних вимог в розмірі 760 454,09 грн, до набрання законної сили рішенням суду у справі.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "ТГ Білібєрбос", із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції: скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 зі справи та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні клопотання (заяви) позивача про вжиття заходів забезпечення позову у справі.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. У поданій касаційній скарзі ТОВ "ТГ Білібєрбос" із посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовані норми права статей 136, 137 ГПК України без урахування правової позиції викладеної у подібних правовідносинах у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 04.09.2024 у справі № 915/249/24, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), від 07.04.2023 у справі № 910/15043/21, від 08.09.2025 у справі № 902/515/25, від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18, від 20.02.2019 у справі № 923/558/18, від 20.01.2025 у справі № 916/2907/24

4.1.2. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції не врахував, що у вирішенні аналогічних спорів існує усталена практика Верховного Суду, згідно з якою: метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, зокрема й задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення; обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язане вирішення питання про забезпечення позову; забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення його законних вимог; водночас недоведення заявником дійсної необхідності забезпечення позову, а також недотримання у разі застосування конкретних заходів забезпечення зазначених критеріїв співрозмірності та збалансованості інтересів сторін є підставою для відмови у задоволенні заяви учасника справи про забезпечення позову.

4.1.3. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції у вирішенні заяви про забезпечення позову протиправно врахував доводи позивача, які фактично є надуманими і необґрунтованими та не перевірив чи відповідають вони дійсності. Відповідач наголошує на тому, що жодних невиконаних рішень суду, якими з відповідача стягнуто кошти на користь третіх осіб - не існує. ТОВ "ТГ Білібєрбос" дійсно є стороною (відповідачем) у декількох господарських справах про стягнення боргу. Проте в усіх провадженнях відповідач приймає участь та доводить свою позицію, зокрема вплив на нього обставин непереборної сили у випадку їх наявності та/або звертається до суду із заявами про розстрочення виконання рішення суду. При цьому, всі судові рішення за якими ТОВ "ТГ Білібєрбос" є боржником і які набирали законної сили, відповідачем виконуються в найкоротші строки, що свідчить про відсутність з боку відповідача недобросовісної поведінки.

4.1.4. На думку скаржника, наведені обставини свідчать про протилежне - саме недобросовісну поведінку позивача, який вводить суд в оману. Натомість наявність в ЄДРСР судових рішень за якими з відповідача стягнуто кошти на користь третіх осіб, не може автоматично свідчити про наявність у відповідача заборгованості станом на час подання заяви про забезпечення позову.

4.1.5. Суд апеляційної інстанції безпідставно надаючи оцінку обставинам та правовим підставам вжиття заходів забезпечення позову, при постановленні оскаржуваної ухвали допустив порушення норм статей 74, 86, 136, 137 ГПК України та застосував забезпечення позову на припущеннях щодо імовірного утруднення виконання рішення суду, не навівши у своїх висновках докази, які підтверджували наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. ТОВ "Стор Фуд Дистриб`юшн" у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

6.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про забезпечення позову.

6.2. Перед Верховним Судом поставлено питання перевірки доводів касаційної скарги щодо застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права (див. пункти 4.1.1. - 4.1.15 цієї постанови) при прийнятті оскаржуваної ухвали суду.

6.3. Перевіряючи правильність застосування судами норм права при постановленні оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд зазначає таке.

6.4. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

6.5. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

6.6. У вирішенні спірних питань означених скаржником Суд зазначає, що правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24 тощо.

6.7. Верховний Суд стало та послідовно вказує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").

6.8. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібні за змістом висновки у застосуванні статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18, від 20.02.2019 у справі № 923/558/18, від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), від 07.04.2023 у справі № 910/15043/21, від 08.09.2025 у справі № 902/515/25, тощо (на які посилається скаржник).

6.9. Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

6.10. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії з відповідним їх підтвердженням. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави заявлених позовних вимог та застосування відповідного їм заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

6.11. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 наголосила на тому, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

6.12. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

6.13. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

6.14. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо заявлених позовних з огляду на співмірність та необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №925/1459/23, від 06.06.2024 у справі №910/17599/23, від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22.

6.15. Відповідно до положень частини четвертої статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

6.16. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

6.17. Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення порушеного права (інтересу), про захист яких просить заявник, неправомірністю дій відповідача, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

6.18. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

6.19. При цьому, у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

6.20. У означені постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

6.21. Обранням належного відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвідношення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі № 921/333/23).

6.22. Суд також вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

6.23. Верховний Суд неодноразово наголошував, що чинним законодавством покладено на заявника обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.

6.24. Положеннями, якими врегульовано питання вжиття заходів забезпечення позову, передбачено, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

6.25. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву ТОВ "Стор Фуд Дистриб`юшн" про вжиття заходів забезпечення позову, досліджуючи питання адекватності та співмірності заходів забезпечення позову, а також наявності передумов для застосування таких заходів виходив із того, що подані заявником докази свідчать, що відповідач має заборгованість перед іншими кредиторами загальний розмір якої становить 1 708 871,96 грн, а за 2025 рік збитковість підприємства сягнула -3459 тис. гривень та підприємство немає жодного рухомого або ж не рухомого об`єкта, на яке можливо звернути стягнення.

6.26. Вказані обставини, на переконання суду, дають підстави вважати, що у даній справі можуть виникнути обставини, які істотно ускладнять виконання судового рішення у разі задоволення заявлених у ній позовних вимог.

6.27. Також із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.01.2025 у справі № 910/1/21, апеляційний господарський суд зазначив, що відповідач не позбавлений права подати суду докази, які б дозволили оцінити дійсний майновий стан відповідача та в залежності від цього встановити, чи є ризики утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, є неспівмірними.

6.28. За висновками колегії суддів, у разі, коли відповідач не доводить, що наявних у нього грошових коштів та майна достатньо для виконання судового рішення у разі задоволення позову, накладення арешту на грошові кошти та майно в межах спірної суми є співмірним та виправданим.

6.29. Отже, зі змісту оскаржуваної ухвали суду вбачається, що суд апеляційної інстанції зазначив, що за умови відсутності достовірних відомостей щодо наявності коштів на рахунках відповідача та з урахуванням необхідності уникнення подвійного забезпечення та забезпечення реального виконання судового рішення у разі задоволення позову, колегією суддів встановлено наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми задоволених судом першої інстанції вимог. Зазначене, на думку суду, узгоджується з метою застосування заходів забезпечення позову та відповідає положенням статей 136, 137 ГПК України.

6.30. Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що за встановлених обставин, у цьому випадку вбачається забезпечення збалансованості інтересів сторін, адже застосування таких заходів дійсно не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештовані кошти фактично перебувають у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ними. Зазначеним підтверджується також наявність зв`язку між заходами до забезпечення позову, які просить позивач вжити із предметом позовної вимоги та спроможність таких заходів забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, та можливість виникнення імовірних утруднень виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів у цій справі.

6.31. Однак, дослідивши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції, з урахуванням доводів та вимог касаційної скарги щодо застосування статей 136,137 ГПК України, Верховний Суд вважає, що оскаржувана ухвала постановлена за результатами розгляду заяви позивача про забезпечення позову без повного дотримання цих вимог.

6.32. Колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

6.33. Ураховуючи правові позиції щодо застосування статей 136, 137 ГПК України та практику Верховного Суду, відповідно до якої законодавством саме на заявника покладено обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову.

6.34. Норми статті 136 ГПК України передбачають, що забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

6.35. Наведене дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову мають чітко відповідати суті та предмету заявлених позовних вимог, оскільки це гарантує, що вжиті заходи не виходять за межі спору, сприяють належному виконанню судового рішення і не створюють необґрунтованих перешкод для сторін у справі.

6.36. Звертаючися до суду із заявою про забезпечення позову, позивач має обов`язок обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язуються заявлені позовні вимоги та застосування певного заходу забезпечення позову.

6.37. У кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду, зокрема, належить встановити наявність обставин, які свідчать про небезпідставність вимог позивача та ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

6.38. Наведене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду та правовими висновками Верховного Суду у постановах від 20.01.2025 у справі № 916/2907/24, від 20.02.2019 у справі № 923/558/18, від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18.

6.39. Саме з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, зокрема, щодо заявлених в цій справі вимог.

6.40. Слід також зазначити, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 (на яку посилався суд апеляційної інстанції) міститься висновок про те, що вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

6.41. Таким чином наведений вище висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду свідчить, що вимога про надання доказів витрачання відповідачем коштів не може розглядатися як єдина підстава для застосування заходів забезпечення позову, однак не виключає зобов`язання заявника щодо доведення необхідності такого забезпечення, шляхом подання доказів підтверджуючих підставність заявлених вимог та ризик утруднення чи унеможливлення виконання у майбутньому відповідного судового рішення.

6.42. Крім того, наведений зміст вказаної вище постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову (саме з таких мотивів виходила об`єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу № 917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.03.2025).

6.43. За наведеного колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення процесуальних норм, задовольняючи заяву та вказуючи про наявність підстав для забезпечення позову, у порушення статей 86, 210, 136, 137, 237 ГПК України, не зазначив і не дослідив обґрунтованості позовних вимог з урахуванням співмірності, а відтак не встановив порушених відповідачем прав позивача, ризик незабезпечення ефективного захисту порушення цих прав, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, як одне з чотирьох ключових питань, які суд вирішує при забезпеченні позову.

6.44. При цьому ТОВ "Стор Фуд Дистриб`юшн" не надано доказів, а судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі на порушення вимог статті 86 ГПК України не встановлено та не наведено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 ГПК України, які б свідчили про не правомірність дій відповідача, порушення ним прав позивача та вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, а також імовірність утруднення або унеможливлення виконання в майбутньому судового рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову.

6.45. Водночас сам по собі факт наявності судових рішень за якими з відповідача стягнуто кошти на користь третіх осіб та можливість відповідача розпоряджатися коштами на його рахунках не є доказом ризику ухилення від виконання судового рішення за конкретно цим позовом, з огляду на його підстави і предмет.

6.46. Висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності конкретних фактичних обставин для забезпечення позову, до яких суд дійшов, з урахуванням дослідження поданих позивачем доказів на обґрунтування позовних вимог з урахуванням співмірності та необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, в оскаржуваному судовому рішенні відсутні.

6.47. Верховний Суд зазначає, що самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову, з огляду на заявлені у цій конкретній справі предмет і підстави позову щодо неправомірності дій відповідача, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

6.48. З огляду на наведене вище, доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час касаційного перегляду справи, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 136 та 137 ГПК України та постановам Верховного Суду.

6.49. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, вказаних висновків Суду не спростовують, відтак Верховним Судом відхиляються за наведених вище міркувань.

6.50. Отже, ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, отримали своє часткове підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

6.51. Верховний Суд, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд

7.2. Відповідно до частини першої та другої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

7.3. З огляду на те, що, судом апеляційної інстанції при вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову було порушено норми процесуального права вказані у цій постанові, Верховний Суд вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу ТОВ "ТГ Білібєрбос", а оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову за недоведеності у відповідності до статей 73, 76 - 77, 136, 137 ГПК України.

8. Судові витрати

8.1. Враховуючи положення частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, з огляду на те, що суд задовольняє касаційну скаргу ТОВ "ТГ Білібєрбос", судовий збір, понесений скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій, покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Білібєрбос" задовольнити.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 у справі № 910/16578/25 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Стор Фуд Дистриб`юшн" про забезпечення позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стор Фуд Дистриб`юшн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Білібєрбос" 1 664, 00 грн (одна тисяча шістсот шістдесят чотири гривні) судового збору за подання апеляційної скарги та 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) за подання касаційної скарги.

5. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Ю. Власов