Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №187/1497/26 — Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/1497/26

2/0187/865/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2026 р.

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Караул О.А., за участю секретаря судового засідання Джунь І.Ю., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Кіряк К.А. про визнання житлового будинку особистою приватною власністю,-

В С Т А Н О В И В :

22.07.2026 ОСОБА_1 через представника — адвоката Ворона А.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа — приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Кіряк К.А., про визнання житлового будинку особистою приватною власністю.

Позивач зазначив, що з 11.06.1983 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , однак з січня 1995 року шлюбні відносини фактично припинилися: сторони не проживали разом, не вели спільного господарства та надалі їх не поновлювали.

11.09.2002, після фактичного припинення сімейних відносин, позивач за особисті кошти придбав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 33,3 кв. м, житловою площею 19,5 кв. м, на земельній ділянці площею 2500 кв. м, кадастровий номер 1223780800:02:004:0437, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Окатою Л.Г., реєстровий № 1067.

За твердженням позивача, ОСОБА_3 участі у придбанні, утриманні чи користуванні будинком не брала, у ньому не проживала та за життя прав на це майно не заявляла.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 11.02.2003 у справі № 2-1390/03 шлюб між позивачем та ОСОБА_3 розірвано; при цьому судом встановлено припинення шлюбних відносин сторін з січня 1995 року.

29.10.2004 право власності на спірний будинок зареєстровано за позивачем у Дніпродзержинському бюро технічної інвентаризації.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті заведено спадкову справу, із заявою про прийняття спадщини звернулася її дочка — відповідач ОСОБА_2 .

Позивач посилається на те, що нотаріальне відчуження будинку унеможливлене через позицію нотаріуса щодо необхідності згоди спадкоємців, а відповідач вважає себе спадкоємцем 1/2 частки спірного майна.

У зв`язку з цим позивач просить визнати зазначений житловий будинок його особистою приватною власністю та стягнути з відповідача судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн.

Ухвалою суду від 14.08.2026 відкрито провадження в даній справі та визначено справу розглядати в порядку загального позовного провадження.

Того ж дня ухвалено витребувати від у приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Кір`як К.А. належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку було отримано судом 03.09.2026.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Від представника позивача надійшла заява, відповідно до якої у разі надходження від Відповідача, ОСОБА_2 (або її представника), заяви про визнання позовних вимог у повному обсязі — ухвалити на підготовчому судовому засіданні рішення про задоволення позову на підставі ч. 3, 4 ст. 200 та ст. 206 ЦПК України. У такому випадку судові витрати, понесені Позивачем у зв`язку з розглядом справи, а саме судовий збір за подання позову та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн, - залишити за Позивачем, не стягуючи їх з Відповідача.

Відповідач та представник відповідача ОСОБА_4 до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги визнає. Також просив залишити судові витрати за позивачем.

Третя особа: Приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Кіряк К.А. до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

На думку суду, визнання представником відповідача позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, надані сторонами судового провадження письмові докази є достатніми для цілей вирішення даної справи, а тому призначення справи до судового розгляду суд розцінює як невиправдане зволікання формального характеру, у зв`язку з чим вважає за необхідне ухвалити рішення в підготовчому судовому засіданні.

Суд, дослідивши письмові докази вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 червня 1983 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, який у подальшому розірвано 02 квітня 2003 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу від 02.04.2003 року та копією Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу № 00059424181 від 01.07.2026.

Відповідно до копії рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 11.02.2003 у справі № 2-1390/03, на підставі якого було внесено відповідний запис про розірвання шлюбу, з січня 1995 року шлюбні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 фактично припинилися: сторони не проживали разом, не вели спільного господарства та надалі їх не поновлювали.

11 вересня 2002 року, після фактичного припинення шлюбних відносин з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 придбав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 33,3 кв. м, житловою площею 19,5 кв. м, розташований на земельній ділянці площею 2500 кв. м, кадастровий номер 1223780800:02:004:0437, що підтверджується копією договору купівлі-продажу житлового будинку від 11.09.2002, посвідченого приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Окатою Л.Г., реєстровий № 1067, та копією технічного паспорта на житловий будинок.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 11.09.2002, продаж будинку вчинено за 2 000,00 грн, які покупець сплатив продавцю до підписання договору; договір укладено позивачем особисто.

У цьому ж договорі місцем проживання ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_1 .

Згідно з копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5250009 від 29.10.2004, реєстраційний запис № 1040, книга 4, право власності на спірний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_1 у Дніпродзержинському бюро технічної інвентаризації.

Після придбання будинку ОСОБА_1 продовжив користуватися ним, що узгоджується з копіями витягів з Реєстру територіальної громади ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

14 жовтня 2003 року ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження позивача та ОСОБА_6 серії НОМЕР_1 від 14.10.2003.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 від 11.01.2025.

Після смерті ОСОБА_3 було заведено спадкову справу, а із заявою про прийняття спадщини звернулася її дочка — ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами спадкової справи, витребуваними судом у приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Кір`як К.А. В матеріалах спадкової справи наявна заява ОСОБА_2 про прийняття спадщини, яка складається з частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Розглядаючи дані позовні вимоги суд виходив із наступного.

Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцеві положення» Сімейного кодексу України цей Кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України. Пунктом 2 розділу VII Сімейного кодексу України передбачено визнання такими, що втрачають чинність з моменту введення в дію Сімейного кодексу України, зокрема Кодексу про шлюб та сім`ю України. Отже, до майнових правовідносин подружжя щодо майна, набутого до набрання чинності Сімейним кодексом України, підлягають застосуванню норми законодавства, чинного на момент набуття такого майна.

Спірний житловий будинок був придбаний позивачем 11 вересня 2002 року, тобто до набрання чинності Сімейним кодексом України. Відтак при визначенні його правового режиму суд застосовує положення Кодексу про шлюб та сім`ю України, чинні на час набуття майна.

Відповідно до статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Водночас статтею 28 Кодексу про шлюб та сім`ю України встановлено, що у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними, якщо інше не встановлено законом або не домовлено між ними. Цією ж статтею передбачено, що суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Таким чином, законодавець передбачав спеціальне правове регулювання ситуації, коли майно було набуте формально у період зареєстрованого шлюбу, але фактично після припинення шлюбних відносин та за умов окремого проживання подружжя.

Такий підхід відповідає актуальній практиці Верховного Суду. У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2026 року у справі № 283/1251/16-ц суд виходив із необхідності застосування до майна, набутого до набрання чинності Сімейним кодексом України, положень Кодексу про шлюб та сім`ю України та врахування фактичного припинення шлюбних відносин при визначенні правового режиму майна.

Судом встановлено, що 11 червня 1983 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, який розірвано 02 квітня 2003 року.

Разом з тим рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 11 лютого 2003 року у справі № 2-1390/03 встановлено, що з січня 1995 року шлюбні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 фактично припинилися, сторони не проживали разом, не вели спільного господарства та надалі шлюбних відносин не поновлювали.

Відповідно до частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Частиною п`ятою цієї статті передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Отже, встановлені рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 11 лютого 2003 року обставини щодо фактичного припинення шлюбних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з січня 1995 року мають істотне значення для визначення правового режиму спірного майна.

При цьому суд враховує, що спірний житловий будинок був придбаний позивачем 11 вересня 2002 року, тобто більш ніж через сім років після встановленого судом фактичного припинення шлюбних відносин та приблизно за сім місяців до формального розірвання шлюбу.

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 11 вересня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Окатою Л.Г., реєстровий № 1067, покупцем будинку є саме ОСОБА_1 . У договорі зазначено, що продаж будинку вчинено за 2 000 грн, які покупець сплатив продавцю до підписання договору, а місцем проживання покупця зазначено адресу придбаного будинку.

Таким чином, договір підтверджує факт придбання спірного майна позивачем особисто після тривалого фактичного припинення шлюбних відносин із ОСОБА_3 .

Суд також враховує, що після придбання будинку позивач продовжив користуватися ним, що підтверджується наявними у матеріалах справи витягами з Реєстру територіальної громади. 14 жовтня 2003 року позивач уклав новий шлюб із ОСОБА_6 .

Наведені обставини у їх сукупності свідчать про те, що на момент придбання спірного житлового будинку сторони першого шлюбу тривалий час фактично не проживали як подружжя, не вели спільного господарства та не мали спільного сімейного бюджету, а спірний будинок був придбаний позивачем для власного користування після фактичного припинення сімейних відносин.

При цьому суд виходить не лише з факту формального перебування сторін у зареєстрованому шлюбі на момент укладення договору, а з фактичних сімейних відносин між ними на момент придбання майна.

Отже, встановлені у справі обставини дають підстави для застосування статті 28 Кодексу про шлюб та сім`ю України та визнання спірного житлового будинку власністю позивача як майна, набутого ним у період роздільного проживання та фактичного припинення шлюбних відносин.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що спірний житловий будинок не є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а є особистою власністю позивача.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після її смерті заведено спадкову справу, а відповідач ОСОБА_2 звернулася із заявою про прийняття спадщини, зазначивши у ній, зокрема, 1/2 частину спірного житлового будинку.

Відповідно до частини першої статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Оскільки судом встановлено, що спірний житловий будинок, придбаний ОСОБА_1 11 вересня 2002 року, не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а ОСОБА_3 не набула права на частку у ньому як у спільному майні подружжя, відповідне право не могло входити до складу спадщини після її смерті.

Враховуючи встановлені судом обставини, а також оцінені судом докази у їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість позовної вимоги про визнання житлового будинку особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

Позивач при зверненні до суду із позовом, сплатив судовий збір в повному обсязі та у своїй письмовій заяві просить суд залишити його та витрати та на професійну правничу допомогу за позивачем.

Суд вважає за доцільне витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 28 Кодексу про шлюб та сім`ю України, статтями 76–82, 89, 141, 200, 263–265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Кіряк К.А. про визнання житлового будинку особистою приватною власністю, задовольнити в повному обсязі.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 , РНОКП: НОМЕР_3 , житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 33,3 кв. м., житловою площею 19,5 кв.м., який належить йому на підставі договору купівлі-продажу жилового будинку від 11 вересня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Окатою Л.Г., реєстровий N? 1067.

Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 );

Відповідач ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 );

Третя особа: Приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Кіряк К.А. (місце знаходження: АДРЕСА_4 ).

Суддя О.А.Караул