Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №927/772/26 — Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

10 вересня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/772/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Новик Т.О., за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Заступника керівника Козелецької окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 0291011421) вул. Євгена Лоскота, 1, сел. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000;

в інтересах держави в особі

позивача: Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 00022674) проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000;

до відповідача: Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, (код ЄДРПОУ 04062009) вул. Героїв України, 6, м. Семенівка, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15400;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Семенівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Семенівкарайагролісгосп" вул. Горавовка, 33-а, м. Семенівка, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15400; (код ЄДРПОУ 31333576).

про витребування земельних ділянок

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Трутень О.О.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Воробей В.С.;

від третьої особи: не з`явився:

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

Заступником керівника Козелецької окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про:

- витребування з незаконного володіння Семенівської міської ради Новгород- Сіверського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04062009) на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 25618741) земельної ділянки з кадастровим номером 7424781500:10:001:0048 площею 97,961 га.

- витребування з незаконного володіння Семенівської міської ради Новгород- Сіверського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04062009) на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 25618741) земельної ділянки з кадастровим номером 7424781500:10:001:0040 площею 39,0344 га.

Крім того, прокурор просить суд, стягнути з відповідача на користь Чернігівської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору.

Свої вимоги прокурор обгрунтовує тим, що Семенівська міська рада Новгород-Сіверського району Чернігівської області поза межами наданих їй законодавством повноважень 05.08.2021 прийняла у комунальну власність Семенівської міської ради та 14.07.2023 здійснила реєстрацію права комунальної власності на оспорювані земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 10.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Семенівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Семенівкарайагролісгосп», підготовче засідання призначено на 10.09.2026 о 11:50 год, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

Ухвала суду від 10.08.2026 була доставлена прокурору, позивачу, відповідачу та третій особі до їх електронних кабінетів у підсистемі “Електронний суд” ЄСІТС 10.08.2026 о 17:05 год, 17:12 год, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

В розумінні статті 242 ГПК України учасники належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, пояснень, заперечень.

11.08.2026 відповідачем через підсистему «Електронний суд» подана заява, у якій відповідач визнає вимоги повністю та проти позову не заперечує, а також просить суд судові витрати покласти на відповідача Семенівську міську раду Новгород-Сіверського району Чернігівської області у розмірі 50% судового збору, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, з поверненням Чернігівській обласній прокуратурі 50% сплаченого судового збору при поданні позову.

11.08.2026 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання у якому відповідач, з метою повного та всебічного розгляду справи, просив долучити до матеріалів справи завірену копію рішення 65 сесії Семенівської міської ради 8 скликання від 04.06.2026 року №2108 «Про скасування пунктів рішення 10 сесії міської ради 8 скликання від 05.08.2021 року №347». Даним рішенням було скасовано пункти рішення 10 сесії міської ради 8 скликання від 05.08.2021 року №347 «Про прийняття земельних ділянок до комунальної власності Семенівської міської ради» (зі змінами) про прийняття в комунальну власність Семенівської міської ради спірних земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

Суд прийняв заяву та клопотання відповідача до розгляду та долучив докази до матеріалів справи.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього кодексу.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Як свідчать матеріали справи, в заяві від 11.08.2026 відповідач визнав позов в повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У підготовчому засіданні 10.09.2026 на підставі ч. 3 ст. 185, ст. 240 ГПК України суд проголосив скорочене рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Наказом Обласного комунального спеціалізованого агролісогосподарського підприємства “Чернігівоблагроліс” Чернігівської обласної ради від 27.12.2000 № 3 “Про дочірнє підприємство “Семенівкарайагролісгосп” створено Семенівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Семенівкарайагролісгосп”.

Як вбачається зі змісту пунктів 1.1., 1.2., 2.1., 2.2. Статуту Семенівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Семенівкарайагролісгосп», затвердженого наказом в.о. генерального директора КП «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради від 30.08.2022 № 35, підприємство створене за рішенням засновника наказом від 27.12.2000 № 3 та зареєстровано 12.01.2001 розпорядженням Семенівської районної державної адміністрації № 12 на базі відокремленої частини майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області і входить до сфери Управління комунального майна Чернігівської обласної ради. Засновником підприємства є комунальне підприємство «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради.

Підприємство створене з метою охорони та відновлення лісових ресурсів, задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання і отримання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у лісопродукції та супутніх послугах на підставах ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу та з врахуванням обмежень, передбачених Статутом.

Предметом діяльності підприємства є спеціалізоване ведення лісового господарства, а саме: лісовідновлення, посадка лісових культур і сприяння природному відновленню лісу, вирощування посадкового матеріалу та заготівля насіння лісових і декоративних порід; лісорозведення, догляд за лісовими насадженнями, проведення рубок, формування і оздоровлення лісів та інших лісогосподарських заходів.

Згідно з п. 4.2 Статуту третьої особи майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області і перебуває у підприємства у господарському віданні.

Рішенням Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 (15 сесія 23 скликання) “Про надання в постійне користування земель лісового фонду”, відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99, надано земельні ділянки лісового фонду, які були у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, що припинили своє існування в процесі реформування, і належать до земель запасу, в постійне користування підприємствам (згідно з додатком № 1) для ведення лісового господарства.

Відповідно до додатку №1 до рішення обласної ради ДАСП “Семенівкарайагролісогосп” на території Семенівського району надано в постійне користування 20977,4 га земель лісового фонду, до складу яких увійшла спірна земельна ділянка.

На замовлення Семенівського районного ДСАП “Семенівкарайагролісгосп” відділом землевпорядного проєктування Інституту землеустрою Української академії аграрних наук у 2002 році виготовлена технічна документація зі складання державних актів на право постійного користування землями лісового фонду Семенівському районному ДСАП “Семенівкарайагролісогосп” в межах Семенівського району Чернігівської області.

12.03.2002 розпорядженням Семенівської районної державної адміністрації № 56 затверджено технічну документацію зі складання державних актів на право постійного користування землями лісового фонду Семенівському районному ДСАП “Семенівкарайагролісогосп”, якою передбачено надання в постійне користування земельних ділянок лісового фонду на території Жадівської сільської ради Семенівського району Чернігівської області, площею 3407,5 га.

Семенівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Семенівкарайагролісгосп” отримало державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЧН № 000417 від 11.10.2002 (на підставі розпорядження Семенівської районної державної адміністрації від 12.03.2002 № 56), за яким ДП “Семенівкарайагролісгосп” отримало в постійне користування, у тому числі і на земельні ділянки з площею 97,96 га, площею 39,03 га, згідно з планом землекористування для ведення лісового господарства.

На замовлення ДП “Семенівкарайагролісгосп” землевпорядною організацією ТОВ “Геоінформпроект” у 2017 році виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) загальною площею 3407,6868 га, для ведення лісового господарства на території Жадівської сільської ради ради Семенівського району Чернігівської області, до складу яких увійшли земельні ділянки з кадастровими номерами 7424781500:10:001:0048, площею 97,961 га, 7424781500:10:001:0040 площею 39,0344 га.

Відділом у Семенівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 26.08.2017 у Державному земельному кадастрі зареєстровані земельні ділянки з кадастровими номерами 7424781500:10:001:0048 площею 97,961 га та 7424781500:10:001:0040 площею 39,0344 га, з цільовим призначенням – для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (за кодом 09.01.), категорія земель – землі лісогосподарського призначення; форма власності – державна; земельна ділянка розташована на території Жадівської сільської ради, Семенівського району Чернігівської області.

Рішенням Чернігівської обласної ради від 22.05.2020 № 87-23/VII “Про затвердження переліків об`єктів комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області” затверджено перелік установ, закладів, підприємств спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області (додаток 1), відповідно до якого Семенівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Семенівкарайагролісгосп” включено до об`єктів комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

Семенівською міською радою Чернігівської області (десята сесія восьмого скликання) 05.08.2021 прийняте рішення № 347 “Про прийняття земельних ділянок до комунальної власності Семенівської міської ради”, яким у комунальну власність Ради з земель державної власності прийнято земельну ділянку з кадастровими номерами 7424781500:10:001:0048 площею 97,961 га та 7424781500:10:001:0040 площею 39,0344 га, з цільовим призначенням: для введення лісового господарства та пов`язаних з ним послуг.

Рішення мотивоване положеннями Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності”, Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та статтею 26 Закону України “Про місцеве самоврядування”.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14.07.2023, державним реєстратором Семенівської міської ради Швидкою Г.М. на підставі рішення Семенівської міської ради від 05.08.2021 № 347, Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” від 06.09.2012 № 5245-VI за Семенівською міською радою зареєстроване право комунальної власності за кадастровими номерами 7424781500:10:001:0048, площею 97,961 га, 7424781500:10:001:0040 площею 39,0344 га, реєстраційні номери об`єкта нерухомого майна 2767099174247, 2767097574247.

Право постійного користування спірними земельними ділянками зареєстроване в Державному реєстрі речових прав за ДП “Семенівкарайагролісгосп” 14.07.2023, номер запису про інше речове право 51039294, 51039246.

Прокурор звернувся до суду з позовом у зв`язку з тим, що в порушення вимог чинного законодавства в частині набуття прав Семенівської міської ради на спірні земельні ділянки остання неправомірно вибула із володіння держави.

Підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Чернігівської обласної ради.

Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

За частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави (1); необхідність їх захисту (2); визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (3); а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (4).

За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Вказаною нормою гарантований захист права на мирне володіння майном тільки тій особі, яка законним шляхом набула його у власність, у зв`язку з чим для оцінки додержання “справедливого балансу” в питаннях позбавлення особи майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність.

Відтак виправданість втручання в право власності особи напряму корелюється із законністю набуття нею майна, поведінкою під час його придбання та наявності суспільного інтересу, з метою задоволення якого здійснюється втручання держави.

При цьому, Європейський суд з прав людини також дотримується позиції, що в демократичному суспільстві право на справедливий суд є основою правової держави, а гарантіями справедливого судочинства є доступ до суду (справи “Delcourtv.Belgium”, “Belletv.France”). Ураховуючи вказаний принцип, суди не повинні обмежувати право держави на доступ до суду.

У рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення в справах “Спорронг і Льоннрот проти Швеції” від 23.09.1982, “Новоселецький проти України” від 11.03.2003, “Федоренко проти України” від 01.06.2006).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення в справах “Хендісайд проти Сполученого Королівства” від 07.12.1976, “Джеймс та інші проти Сполученого Королівства” від 21.01.1986).

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні в справі “Трегубенко проти України” від 02.11.2004 категорично ствердив: “правильне застосування законодавства незаперечно становить “суспільний інтерес”.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, організаційна-правова форма Чернігівської обласної ради – орган місцевого самоврядування.

Частиною 2 ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Згідно зі ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 181 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до п. “а” статті 8 Земельного кодексу України до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями, що знаходяться в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.

Статтею 30 Лісового кодексу України визначено, що, зокрема, обласні ради, у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на відповідній території: забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин; забезпечують виконання загальнодержавних і державних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів і затверджують регіональні (місцеві) програми з цих питань; передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад та припиняють права користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад.

У даній справі прокурор подав позов в особі Чернігівської обласної ради, яка неналежно виконує повноваження щодо захисту порушеного права власності територіальної громади сіл, селищ, міст Чернігівської області на спірні земельні ділянки, що належать до земель лісогосподарського призначення зі спеціальним режимом використання, є об`єктом підвищеного захисту зі сторони держави та знаходяться в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.

Реєстрація Семенівською міською радою права власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення, що перебувають в постійному користуванні спеціалізованого агролісогосподарського підприємства та відповідно в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області з порушенням норм земельного законодавства за відсутності належних правових підстав (якщо таке буде встановлено) створює передумови використання даної ділянки всупереч її цільового призначення та порушує інтереси держави в особі власника – Чернігівської обласної ради.

Заступник керівника Козелецької окружної прокуратури листом №50-72-2952вих26 від 08.07.2026 поінформував Чернігівську обласну раду про виявлені порушення з проханням повідомити, чи вживала облрада заходи з метою витребування земельних ділянкок кадастровими номерами 7424781500:10:001:0048 площею 97,961 га та 7424781500:10:001:0040 площею 39,0344 га у своє розпорядження, а також про заходи, які планується вживати у подальшому.

Чернігівська обласна рада у листі №01-05/684 від 21.07.2026 повідомила заступника керівника Козелецької окружної прокуратури про те, що заходи претензійно-позовного характеру щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 7424781500:10:001:0048 площею 97,961 га та 7424781500:10:001:0040 площею 39,0344 га не вживалися; через обмежене фінансування обласної ради на судові витрати обласна рада не заперечує проти вжиття заходів представницького реагування прокуратурою.

У порядку частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до Семенівської міської ради про витребування з незаконного володіння земельної ділянки (повідомлення №50-72-3332вих26 від 03.08.2026, а.с.169).

За таких обставин в їх сукупності суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Чернігівської обласної ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів.

Статтями 14 Конституції України та 373 Цивільного кодексу України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 1 Лісового кодексу України (далі – ЛК України) визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до статті 6 ЛК України (в редакції, чинній станом на 27.03.2001) всі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України, яка делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначеними цим Кодексом та іншими актами законодавства. Ради народних депутатів у межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду в постійне користування або вилучають їх у порядку, визначеному Земельним та цим кодексами.

За частиною 1 статті 4 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) від 18.12.1990 № 561-XII (в редакції, чинній станом на 27.03.2001) у державній власності перебувають усі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю виступають, зокрема, обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів – на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають у загальнодержавній власності.

Згідно з п. 1 частини 1 статті 12 та п. 1 частини 1 статті 13 ЛК України (в редакціях, чинних станом на 27.03.2001) до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування в порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу, за частиною 4 якої обласні Ради народних депутатів повноважні надавати в користування земельні ділянки із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд; та в усіх інших випадках, крім передбачених частинами 1 - 3 і 5 цієї статті.

До відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.

Отже на момент прийняття рішення до повноважень Чернігівської обласної ради належали питання надання у користування земельних ділянок із усіх категорій земель, у тому числі лісогосподарського призначення.

За статтею 5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Виходячи з приписів частин 1, 2 статті 9 ЛК України (в редакції чинній на момент прийняття Чернігівською обласною радою рішення від 27.03.2001) користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, в яких створені спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 21 частини 1 статті 43 Закону України “Про місцеве самоврядування” від 21.05.1997 № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Як встановлено судом, на підставі рішення Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) від 27.03.2001, прийнятого в межах повноважень ради, дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству “Семенівкарайагролісгосп” (далі – третя особа) надані в постійне користування для ведення лісового господарства земельні ділянки лісового фонду, що були в користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, які припинили своє існування в процесі реформування і належать до земель запасу на території Семенівського району, загальною площею 20977,40 га, до складу яких увійшли спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 7424781500:10:001:0048, площею 97,961 га, 7424781500:10:001:0040 площею 39,0344 га.

Пунктом 1 Розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України внормовано, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Отже, рішення Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 про надання у постійне користування земельних ділянок лісового фонду є чинним та підлягало виконанню відповідно до вимог цього кодексу.

На замовлення Семенівського районного ДСАП “Семенівкарайагролісгосп” відділом землевпорядного проєктування Інституту землеустрою Української академії аграрних наук, у 2002 році виготовлена технічна документація зі складання державних актів на право постійного користування землями лісового фонду Семенівському районному ДСАП “Семенівкарайагролісогосп” в межах Семенівського району Чернігівської області.

На підставі розпорядження Семенівської районної державної адміністрації від 12.03.2002 № 56 ДП “Семенівкарайагролісгосп” отримало в постійне користування, у тому числі земельні ділянки площею 97,96 га та площею 39,03 га згідно з планом землекористування для ведення лісового господарства, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ЧН № 000417 від 11.10.2002.

Згідно з п. 2 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державний земельний кадастр” від 07.07.2011 № 3613-VI земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

На замовлення ДП “Семенівкарайагролісгосп” землевпорядною організацією ТОВ “Геоінформпроект” у 2017 році виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) загальною площею 3407,6868 га, для ведення лісового господарства на території Жадівської сільської ради Семенівського району Чернігівської області, до складу яких увійшли земельні ділянки з кадастровими номерами 7424781500:10:001:0048 площею 97,961 га та 7424781500:10:001:0040 площею 39,0344 га, які 26.08.2017 зареєстрована у Державному земельному кадастрі з цільовим призначенням – для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (за кодом 09.01.), категорія земель – землі лісогосподарського призначення.

Право постійного користування спірними земельними ділянками зареєстроване в Державному реєстрі речових прав за ДП “Семенівкарайагролісгосп” 14.07.2023, номер запису про інше речове право 51039294,51039246

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Аналізуючи наведені норми, у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав не є підставою набуття права постійного користування, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права, що унеможливлює ототожнення факту набуття такого права з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи речового права, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, провадження № 12-234гс18, та Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18.

Таким чином, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 № 1952-IV визнаються державою.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до положень статті 9 ЛК України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку.

Статтею 11 ЛК України визначено, що право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VI з дня набрання чинності цим Законом (01.01.2013) землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Пунктом 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" наведеного Закону визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

За приписами частини 2 статті 122 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини третьої статті 30 ЛК України, зокрема, обласні ради у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на відповідній території: передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняють права користування ними.

Відповідно до ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об`єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об`єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключних повноважень обласних рад належить вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною другою пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи.

Судом встановлено, що Семенівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Семенівкарайагролісгосп” створене на підставі наказу Обласного комунального спеціалізованого агролісогосподарського підприємства “Чернігівоблагроліс” від 27.12.2000 № 3 (зареєстрованого 12.01.2001 за розпорядженням Семенівської районної державної адміністрації № 12 на базі відокремленої частини майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, входить до сфери Управління комунального майна Чернігівської області (п. 1.1. Статуту ДП “Семенівкарайагролісгосп”, затвердженого наказом КП “Чернігівоблагроліс” Чернігівської обласної ради від 30.08.2022 № 35)).

Семенівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Семенівкарайагролісгосп” є лісокористувачем за рішенням Чернігівської обласної ради від 27.03.2001, основним видом діяльності якого є спеціалізоване ведення лісового господарства.

Засновником Підприємства є комунальне підприємство “Чернігівоблагроліс” Чернігівської обласної ради (пункти 1.2., 2.1., 3.8., 3.9. Статуту Семенівського районного ДАСП “Семенівкарайагролісгосп”).

Згідно з пунктом 4.2 статуту третьої особи, її майно є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області і перебуває у підприємства в господарському віданні.

Рішенням Чернігівської обласної ради № 87-23/VII від 22.05.2020 “Про затвердження переліків об`єктів комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області” Семенівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Семенівкарайагролісгосп” віднесено до об`єктів комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

Отже, земельна ділянка, що має статус лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні Семенівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Семенівкарайагролісгосп”, у силу закону належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

Розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області віднесено до повноважень обласної ради (п. “а” ст. 8 ЗК України).

Звідси висновується, що на момент прийняття рішення від 27.03.2001, яким надано земельні ділянки лісового фонду площею 20977,4 га у користування третьої особи, до складу яких увійшли спірні земельні ділянки, до повноважень обласної ради належало і на даний час належить вирішення питання розпорядження землями лісового фонду комунальної форми власності та передача їх у користування спеціалізованому лісогосподарському підприємству.

Таким чином, обласні ради здійснюють функції власника майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, у тому числі землею.

Матеріали справи не містять доказів прийняття обласною радою рішень про передачу земель лісогосподарського призначення, переданих рішенням у постійне користування Семенівського районного дочірнього агролісогосподарського підприємства “Семенівкарайагролісгосп” іншим суб`єктам. Також відсутні докази прийняття рішень щодо припинення права постійного користування на земельні ділянки лісогосподарського призначення, які перебували у постійному користуванні Семенівського районного дочірнього агролісогосподарського підприємства “Семенівкарайагролісгосп” (добровільна відмова, вилучення тощо).

Контроль за використанням земельних ділянок лісогосподарського призначення згідно з їх цільовим призначенням є важливим, враховуючи, зокрема, обмеженість кількості земель цієї? категорії?, їхнє значення для держави, а також суспільну зацікавленість у попередженні незаконних рубок, пошкоджень, ослаблення, іншого шкідливого впливу на лісовий? фонд, у попередженні вичерпання, виснаження лісових ресурсів, у захисті від знищення їх тварин-ного і рослинного світу. Такий інтерес є як загальнодержавним, так і локальним інтересом членів відповідних територіальних громад, що виражається у підвищеній? увазі до збереження безпечного довкілля, у непогіршенні екологічної? ситуації.

Таким чином, рішення Семенівської міської ради Чернігівської області від 05.08.2021 № 347 “Про прийняття земельних ділянок до комунальної власності Семенівської міської ради”, яким у комунальну власність Ради з земель державної власності прийняття земельних ділянок з кадастровими номерами 7424781500:10:001:0048 площею 97,961 га та 7424781500:10:001:0040 площею 39,0344 га є таким, що прийнято з перевищенням повноважень, а заволодіння Семенівською міською радою земельною ділянкою лісогосподарського призначення (на яку відповідач законних прав не має) шляхом реєстрації за собою права власності є протиправним.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка протиправно вибула зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради.

При цьому саме по собі рішення 65 сесії Семенівської міської ради 8 скликання від 04.06.2026 року №2108 «Про скасування пунктів рішення 10 сесії міської ради 8 скликання від 05.08.2021 року №347», яким скасовано пункти рішення 10 сесії міської ради 8 скликання від 05.08.2021 року №347 «Про прийняття земельних ділянок до комунальної власності Семенівської міської ради» (зі змінами) про прийняття в комунальну власність Семенівської міської ради спірних земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення лісового господарства, не свідчить про передачу спірних земельних ділянок до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 ЦК України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 Цивільного кодексу України).

Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Віндикаційний позов є речовим позовом, який належить до речових способів захисту права власності. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем – особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Зміст віндикаційного позову полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).

Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, у тому числі не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов`язаний з будь-якими конкретними зобов`язаннями між власником і порушником.

Тобто, предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого власника до особи, яка незаконно фактично володіє майном, про його повернення (витребування) із чужого незаконного володіння.

Володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така інша особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні. Володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 19.03.2025 у справі № 927/222/24).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави, заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності (подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

У п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц) "…Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності".

Вказану правову позицію підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17.

Крім того, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, за усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, у випадку, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем. Подібні висновки також викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц..

Отже, належним та ефективним способом захисту у зв`язку з протиправним вибуттям земельної ділянки лісового фонду з володіння держави є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Враховуючи викладене вище, вимоги прокурора про витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 7424781500:10:001:0048, площею 97,961 га, 7424781500:10:001:0040 площею 39,0344 га є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з викладеного, господарський суд з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів та визнання позову відповідачем, дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 130 ГПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Заява, в якій відповідач визнав позов, подана до суду 11.08.2026, тобто до початку підготовчого засідання, призначеного на 10.09.2026.

При поданні позову до суду прокурором сплачено 5324,80 грн судового збору.

Відтак, судовий збір в сумі 2662,40 грн покладається на відповідача, а в сумі 2662,40 грн підлягає поверненню Чернігівській обласній прокуратурі з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати з незаконного володіння Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04062009, вул. Героїв України, 6, м. Семенівка, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15400) на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 25618741, проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000) земельну ділянку з кадастровим номером 7424781500:10:001:0048, площею 97,961 га.

3. Витребувати з незаконного володіння Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04062009, вул. Героїв України, 6, м. Семенівка, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15400) на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 25618741, проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000) земельну ділянку з кадастровим номером 7424781500:10:001:0040, площею 39,0344 га.

3. Стягнути з Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04062009, вул. Героїв України, 6, м. Семенівка, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15400) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114; рахунок отримувача UA248201720343140001000006008; банк отримувача – Державна казначейська служба України м. Київ; отримувач – Чернігівська обласна прокуратура) судовий збір в сумі 2662,40 грн.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Чернігівській обласній прокуратурі (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, отримувач – Чернігівська обласна прокуратура, банк отримувача – Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114) з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22030101) судовий збір в сумі 2662,40 грн, сплачений платіжною інструкцією № 2156 від 30.07.2026.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 15.09.2026

Суддя Т.О.Новик