Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №922/1765/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2026 р.м. ХарківСправа №922/1765/26

Господарський суд Харківської області у складі судді Добрелі Н.С.

за участю секретаря судового засідання Хруслової А.К.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ХАРКІВМІСЬКГАЗ"

доКомунального підприємства "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ"

про стягнення коштів

за участю представників:

позивача – Косяк Н.В.

відповідача – Матофій Р.М.

ВСТАНОВИВ:

АТ "ХАРКІВМІСЬКГАЗ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 383.009.719,56 грн - заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу за період з травня 2022 по липень 2023; 95.752.429,89 грн - сума, на яку збільшився основний борг в наслідок інфляції; 30.598.803,89 грн - 3% річних, а також витрати зі сплати судового збору.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань у частині своєчасної та повної оплати вартості наданих позивачем послуг з розподілу природного газу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 відкрито загальне позовне провадження у справі №922/1765/26.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.07.2026 у справі №922/1765/26 продовжений строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.08.2026 відмовлено в клопотанні КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" про призначення експертизи; закрито підготовче провадження у справі №922/1765/26 та призначено розгляд справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.08.2026 у справі №922/1765/26 відмовлено в задоволенні клопотання КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" про залишення позову без руху.

В судовому засіданні по суті 25.08.2026 у справі №922/1765/26 була оголошена перерва на 08.09.2026 о 13:40 год.

Присутній у судовому засіданні по суті 08.09.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні по суті 08.09.2026 проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

На підставі заяви-приєднання від 01.01.2016 №09420VFH3BAT016 КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" як споживач приєдналося до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498 (надалі - Договір).

У відповідності до умов Договору оператор ГРМ зобов`язався надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Згідно з пунктом 3.3. Договору споживач, що не є побутовим, зобов`язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання.

Відповідно до пункту 6.1. Договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (пункт 6.3. Договору).

Пунктом 6.4. Договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ.

У відповідності до пункту 6.6. Договору надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Згідно з пунктом 7.1. Договору споживач зобов`язується, зокрема, здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Цей Договір укладається на невизначений строк (пункт 12.1. Договору).

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги з розподілу природного газу за період з травня 2022 до липня 2023 на загальну суму 397.228.525,12 грн з ПДВ, про що свідчать акти надання послуг від 31.05.2022 №ХРГ82011713, від 30.06.2022 №ХРГ82014661, від 31.07.2022 №ХРГ82017480, від 31.08.2022 №ХРГ82020354, від 30.09.2022 №ХРГ82023195, від 31.10.2022 №ХРГ82026030, від 30.11.2022 №ХРГ82028878, від 31.12.2022 №ХРГ82031731, від 31.01.2023 №ХРГ83000300, від 28.02.2023 №ХРГ83003127, від 31.03.2023 №1101, від 30.04.2023 №3807, від 31.05.2023 №6488, від 30.06.2023 №9354, від 31.07.2023 №12057, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Також на зазначені в актах надання послуг суми позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату від 31.05.2022 №63001410, від 30.06.2022 №63001608, від 31.07.2022 №63001798, від 31.08.2022 №63001994, від 30.09.2022 №63002179, від 31.10.2022 №63002363, від 30.11.2022 №63002543, від 31.12.2022 №63002693, від 31.01.2023 №63017125, від 28.02.2023 №63021485, від 31.03.2023 №63024911, від 30.04.2023 №63026219, від 31.05.2023 №630290014, від 30.06.2023 №63031485, від 31.07.2023 №63033985.

Позивач зазначає, що ним у повному обсязі були виконані зобов`язання за укладеним Договором та надані послуги з розподілу природного газу. Проте, відповідач свої зобов`язання за Договором в частині оплати наданих послуг за спірний період не виконав, заборгованість останнього становить 383.009.719,56 грн.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду з метою захисту порушених прав.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві зазначив, що внаслідок впливу військової агресії на котельні, центральні та індивідуальні теплові пункти, на яких розміщувалися засоби вимірювальної техніки (ЗВТ), мала місце втрата їх працездатності, порушення штатного режиму роботи або припинення електроживлення. З урахуванням втрати працездатності засобів вимірювальної техніки та/або припинення їх електроживлення, існують підстави вважати розрахунки за послуги з розподілу природного газу по зазначених об`єктах такими, що потребують перевірки на предмет достовірності та відповідності вимогам нормативно-правових актів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі Договору розподілу природного газу, регулювання яких здійснюється нормами Закону України "Про ринок природного газу", ЦК України, Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494.

Відповідно до положень статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначаються Кодексом газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП 30.09.2015 №2494, зареєстрованого Міністерством юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824 (далі - Кодекс ГРС).

Кодекс ГРС визначає, зокрема умови забезпечення: надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб`єктів ринку природного газу відповідної якості; комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 N 2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом (пункт 2 розділу VІ Кодексу ГРС).

Пунктами 1, 2 Глави 6 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Судом встановлена наявність між позивачем та відповідачем договірних відносин щодо розподілу природного газу для споживачів, що не є побутовими, шляхом укладення Типового договору розподілу природного газу згідно із заявою-приєднання від 01.01.2016 №09420VFH3BAT016. Дана обставинами сторонами не заперечується.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, при цьому стаття 903 ЦК України встановлює обов`язок з оплати наданих послуг, в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.4. Договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ.

Тобто, умовами укладеного між сторонами Договору визначено, що оплата з розподілу природного газу здійснюється на умовах попередньої оплати та в подальшому остаточного розрахунку на підставі акта наданих послуг.

Відповідно до пункту 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.

Оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ.

Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що в період з травня 2022 до липня 2023 позивачем були надані відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 397.228.525,12 грн з ПДВ, про що свідчать акти надання послуг від 31.05.2022 №ХРГ82011713, від 30.06.2022 №ХРГ82014661, від 31.07.2022 №ХРГ82017480, від 31.08.2022 №ХРГ82020354, від 30.09.2022 №ХРГ82023195, від 31.10.2022 №ХРГ82026030, від 30.11.2022 №ХРГ82028878, від 31.12.2022 №ХРГ82031731, від 31.01.2023 №ХРГ83000300, від 28.02.2023 №ХРГ83003127, від 31.03.2023 №1101,№1101.1., від 30.04.2023 №3807, від 31.05.2023 №6488, від 30.06.2023 №9354, від 31.07.2023 №12057, які підписані сторонами без жодних зауважень та скріплені печатками підприємств.

Як зазначає позивач, станом на дату звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача за надані позивачем послуги з розподілу природного газу за Договором становила 383.009.719,56 грн.

Щодо посилань відповідача на те, що розрахунки за послуги з розподілу природного газу потребують перевірки на предмет достовірності та відповідності вимогам нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними, оскільки наявні в матеріалах справи Акти наданих послуг підписані зі сторони КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" без будь-яких зауважень, що в свою чергу свідчить про відсутність будь-яких розбіжностей в наданій позивачем послуги з розподілу природного газу. Також в матеріалах справи наявний акт звірки підписаний між сторона на суму заборгованості.

Крім того, як вбачається предметом спору є стягнення заборгованості за розподіл газу, а не спір про неправомірне здійснення нарахувань. Тобто, обставини на які посилається відповідач у відзиві не входять до предмету розгляду даної справи.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості в розмірі 383.009.719,56 грн під час розгляду даної справи до суд не надано.

Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги приписи статті 526 ЦК України, якою передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості, суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за період з травня 2022 по липень 2023 у сумі 383.009.719,56 грн.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім суми заборгованості за Договором позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні збільшення в розмірі 95.752.429,89 грн та 3% річних у сумі 30.598.803,89 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановлені вище обставини, а саме наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання свідчить про наявність правових та фактичних підстав для нарахування відповідачу 3% та інфляційних втрат.

Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків 3% річних та інфляційного збільшення судом встановлено, що такі розрахунки виконані згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов Договору. Доказів протилежного (контррозрахунку відповідача) матеріали справи не містять.

У зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення інфляційного збільшення в розмірі 95.752.429,89 грн та 3% річних у сумі 30.598.803,89 грн підлягають задоволенню.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідач у відзиві посилається на пропуск позивачем строку позовної давності. Надаючи оцінку заяві відповідача про застосування до вимог позивача строку позовної давності судом враховано наступне.

Відповідно до приписів стаття 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з вимогами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статі 261 ЦК України).

Суд зауважує, що законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX (далі - Закон №540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 06.09.2023 у справі №910/18489/20, від 02.07.2025 у справі №903/602/24.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27.06.2023 № 651.

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Водночас, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-IX) п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 N 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-IX набрав чинності 30.01.2024.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовну давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився.

Законом України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення поновлення перебігу позовної давності", який набрав чинності 04.09.2025, виключено пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. Отже, з 04.09.2025 було поновлено перебіг позовної давності.

Враховуючи викладене та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що строк позовної давності до позовних вимог позивача про стягнення заборгованості, а також 3% річних та інфляційних нарахувань котрий становить три роки, на дату звернення позивача з даним позовом не сплив.

За таких обставин, заява відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до статті ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 931.840,00 грн покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" (Україна, 61037, Харківська обл., м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Акціонерного товариства "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ХАРКІВМІСЬКГАЗ" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 26-В, код ЄДРПОУ 03359552) заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу за період з травня 2022 по липень 2023 у сумі 383.009.719,56 грн; інфляційні збільшення в розмірі 95.752.429,89 грн; 3% річних у сумі 30.598.803,89 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 931.840,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "15" вересня 2026 р.

СуддяН.С. Добреля