Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №922/2523/22 (922/2242/26) — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2523/22 (922/2242/26)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод"

про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод"

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 в особі її представника адвоката Коробки А.Б. звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод", в якій просить суд стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 209734,62 грн, в тому числі компенсацію за час затримки заробітної плати у розмірі 122263,07 грн, 10662,40 грн судових витрат, з яких 8000,00 грн за надання правової допомоги, 2662,40 грн витрати по сплаті судового збору.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона працювала на ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" на різних посадах з оплатою праці згідно штатного розпису. 08.12.2024 року позивачка була звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується даними трудової книжки. Однак відповідачем не було проведено розрахунку з ОСОБА_1 при її звільненні.

В провадженні Господарського суду Харківської області у складі судді Міньковського С.В. перебуває справа про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод".

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.06.2026 позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 2242/26 від 23.06.2026) передана на розгляд судді Міньковському С.В.

Ухвалою суду від 25.06.2026 позовну заяву залишено без руху.

06.07.2026 до суду надійшла заява про усунення недоліків та уточнена позовна заява.

Ухвалою від 08.07.2026 господарський суд прийняв позовну заяви до розгляду; відкрив провадження у справі №№922/2523/22 (922/2242/26); постановив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; встановив відповідачу згідно зі ст. 250, 251 ГПК України строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з доказами їхнього надсилання (надання) позивачу.

Цією ж ухвалою суд встановив позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України строк 5 календарних днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив з доказами її надсилання (надання) відповідачу та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому вимоги щодо стягнення заробітної плати визнає частково в розмірі 31108,95 грн., вимоги щодо стягнення компенсації втрати частини заробітку відповідач визнає частково у розмірі 16 126,72 грн, в частині інших позовних вимог, а саме судових витрат в сумі 10662,40 грн, з яких витрати на правничу допомогу – 8000,00 грн та судовий збір – 2662,40 грн, відповідач зазначає, що частиною 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору, стосовно витрат позивача на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн, відповідач вважає дану суму витрат завищеною та такою, що не відповідає обсягу наданих послуг, отже визнає витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Представник позивача адвокат Коробка А.В. надав відповідь на відзив, згідно з якою позивач, відповідно до статті 166 ГПК України, визнає зазначені обставини та погоджується з тим, що зазначено у відзиві відповідача, а саме щодо заборгованості по заробітній платі АТ "ХАРП" перед позивачем, що складає 31108,95 грн, розрахунком компенсації за затримку виплати заробітної плати позивачу сума компенсації становить 16126,72 грн, судовий збір – 2662,40 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, оскільки це підтверджується наявними у справі доказами а саме: довідкою від 10.07.2026 року № 10/07/26-1, а також як зазначає позивач, відповідачем погоджено виплатити витрати позивача за сплачений судовий збір – 2662,40 грн та компенсувати позивачу витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію поданої адвокатом відповіді на відзив, суд зазначає, що згідно з приписами ч.1 ст.166 ГПК України, у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

Разом із тим, відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

За змістом поданої представником позивача адвокатом Коробкою А.В. відповіді на відзив вбачається його волевиявлення щодо зменшення розміру заявлених вимог.

Отже, суд виходячи зі змісту та правової природи поданої представником позивача адвокатом Коробкою А.В. відповіді на відзив розцінює її як заяву про зменшення позовних вимог у розумінні п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, приймає її до розгляду та подальший розгляд справи здійснює з її урахуванням.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ВИСНОВОК СУДУ.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 20.12.2000 працювала на різних посадах у ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" та 12.04.2024 р. її було звільнено за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується даними трудової книжки.

Позивач зазначає, що на день звільнення відповідач не виплатив їй заробітну плату за період роботи з 01.01.2020 по 12.08.2024, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість заробітної плати у загальному розмірі 31108,95 грн, остаточного розрахунку з позивачем до цього часу не здійснено, у зв`язку з чим також ним нараховано та заявлено до стягнення з відповідача компенсацію втрати частини доходів у розмірі 16126,72 грн (з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог).

Відповідачем надана довідка №10/07/26-1 від 10.07.2026 р. відповідно до якої, вбачається, що станом на день звільнення ОСОБА_1 , а саме 12.08.2024 р. заборгованість по заробітній платі складала 44108,95 грн, яка була частково погашена:

22.08.2024 в сумі 2000,00 грн за жовтень 2021 року;

13.09.2024 в сумі 1823,87 грн за жовтень 2021 року;

13.09.2024 в сумі 176,13 грн за листопад 2021 року;

22.10.2024 в сумі 2000,00 грн за листопад 2021 року;

31.10.2024 в сумі 1000,00 грн за листопад 2021 року;

13.11.2024 в сумі 2000,00 грн за листопад 2021 року;

20.12.2024 в сумі 2000,00 грн за листопад 2021 року;

26.12.2024 в сумі 245,51 грн за листопад 2021 року;

26.12.2024 в сумі 1745,49 грн за грудень 2021 року.

У зв`язку з чим залишок заборгованості із заробітної плати станом на 08.07.2026 р. склав 31108,95 грн, у тому числі 2016,25 грн - компенсація невикористаної відпустки, 8307,60 грн - вихідна допомога при виході на пенсію.

Крім того, представник позивача адвокат Коробка А.В. надав заяву про зменшення позовних вимог (вх.№18336 від 27.08.2026), в якій погодився з наданою відповідачем довідкою, та зменшив розмір заявленої до стягнення заборгованості по заробітній платі, ніж та яка була заявлена у первісній редакції позовної заяви.

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Так, згідно статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами у сфері державного і договірного регулювання оплати праці, визначено Законом України "Про оплату праці".

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

За приписами ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як встановлено судом, відповідач при звільненні ОСОБА_1 не здійснив виплату всіх сум, що належать йому від підприємства.

Відповідно до ч. 4 статті 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню в сумі 31108,95 грн, у тому числі 2016,25 грн - компенсація невикористаної відпустки, 8307,60 грн - вихідна допомога при виході на пенсію.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсацію втрати частини заробітку у розмірі 16126,72 грн, суд зазначає наступне.

Позивачем в первісній редакції позовної заяви був проведений розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати, згідно з яким розмір компенсації становить122263,07 грн.

Надалі представник позивача у заяві за вх. №18336 від 28.07.2026, в якій погодився з контррозрахунком відповідача, зменшив первісно заявлений розмір компенсації втрати частини заробітної плати, зокрема просив суд стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітку у розмірі 16 126,72 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Розрахунок компенсації частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року "Порядок проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати" (надалі по тексту "Порядок").

Згідно п. 2 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року.

Пунктом 3 Порядку визначено, що заробітна плата підлягає компенсації.

Згідно п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці за який виплачується дохід по розрахунку не включаються. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Відповідно до викладених вище положень закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, здійснивши перерахунок правильності нарахування, суд вважає правомірним здійснити нарахування компенсації втрати частини грошових доходів в сумі 16126,72 грн.

Позивач, також просить суд стягнути з відповідача на його користь 7662,40 грн судових витрат, з яких 5000,00 грн за надання правової допомоги (з урахуванням зменшених позовних вимог), 2662,40 грн витрати по сплаті судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що в якості доказів понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивачем надано до суду:

- договір 14/2026 від 14.05.2026 р. про надання професійної правничої (правової) допомоги (далі - Договір), укладений між Адвокатом Коробка Андрієм Борисовичем, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №117 від 13.01.2023 року та Ієвенко Т.А.

- акт від 03.07.2026 до договору 135 про надання правової допомоги від 05.06.2026 р., із зазначенням послуг які надавалися замовнику, кількістю годин, та вартістю;

- звіт №1 від 18.05.2026 про надану професійну правничу (правову) допомогу до Договору №14/2025 від 14.05.2026 року;

- довіреність б/н від 15.05.2026 року.

Згідно умов укладеного Договору виконавець, на підставі звернення замовника, приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги: а саме по трудовому договору з Приватним акціонерним товариством "Харківський підшипниковий завод" щодо заробітної плати, середнього заробітку за несвоєчасну виплату зарплати.

Відповідно до п.4.3. Договору за надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт авансовано сплачує виконавцю гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін та згідно Рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 21 січня 2024 року (далі - Рекомендації). Крім цього, сторони можуть домовитися про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Позитивним результатом вважається також закінчення справи мировою угодою та залишення справи без розгляду за заявою іншої сторони.

18.05.2026 сторони склали звіт №1 від 18.05.2026 про надану професійну правничу (правову) допомогу до Договору №14/2025 від 14.05.2026 року, відповідно до якого зазначено що протягом періоду з 14.05.2026 по 18.05.2026 року, Адвокатом було виконано, а Клієнтом прийнято наступні послуги: усна консультація з вивченням документів щодо роз`яснення законодавства про стягнення заборгованості по заробітній платі в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод"; складання позовної заяви до Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати; складання заяви про витребування доказів про надання довідки про середній заробіток позивача ОСОБА_1 до відповідача Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод". Кількість годин: 8 год., вартість 1 год. 1000,00 грн, всього вартість 8000,00 грн.

Проте, представник позивача адвокат Коробка А.Б. зменшив первісно заявлений розмір витрат на правничу допомогу з 8000,00 грн, визначивши їх розмір у 5000,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічні висновки, викладені в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У даній справі відповідач просить суд зменшити розмір судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи та визначити їх розмір, який підлягає відшкодуванню у сумі 5000,00 грн, оскільки заявлена сума є завищеною та такою, що не відповідає обсягу наданих послуг.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Як вже зазначено вище, позивач заявив до стягнення з відповідача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Однак, суд, беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені вище положення законодавства, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тощо, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат по справі і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн, виходячи з такого.

Перш за все суд зазначає, що позовні вимоги в даній справі ґрунтуються на вимозі про стягнення заборгованості по заробітній платі, яка підтверджена довідкою відповідача, та компенсацією втрати частини заробітку які не вимагають багато часу для виконання. Отже даний спір є спором незначної складності, її юридичний супровід не вимагає значних зусиль.

Крім того, суд встановив, що адвокат Коробка Андрій Борисович, який діє як представник позивача Ієвенко Таліни Андрівни, діє не професійно, безграмотно та сумбурно викладаючи свої вимоги, намагаючись об`єднати в одній заяві, зокрема відповідь на відзив та заяву про зменшення позовних вимог, які мають різний процесуальний статус. Також не компетентність виражається у поданні до суду документів, що підтверджують надання адвокатом Коробка А.Б. правничої допомоги ОСОБА_1 зі стягнення середнього заробітку, які не були взагалі заявлені позивачем в межах цього спору. Про це свідчить наданий суду договір №14/2026 від 14.05.2026 про надання професійної правничої (правової) допомоги, умовами якого передбачено, що виконавець прийняв на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги по трудовому спору з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" щодо стягнення заробітної плати та середнього заробітку за несвоєчасну виплату зарплати.

Водночас предметом розгляду у даній справі є вимоги щодо стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Суд також вважає звернути увагу на те, що за позовні вимоги, які були заявлені в межах цього трудового спору, позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, тоді як поданий адвокатом в інтересах фізичної особи позов до суду містить докази оплати судового збору, що також свідчить про некомпетентність адвоката в питаннях щодо майнових вимог, за які мають бути сплачені судовий збір і за які сплата судового збору не передбачена (звільнена).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічні висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

На думку суду, розмір судових витрат у сумі 5000,00 грн, не є співмірним із ціною позову у справі незначної складності, він є завищеним, отже такий розмір витрат на послуги адвоката не можна вважати обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни та складності позову, а також помилок адвоката.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним буде розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн, які, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача.

В частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн суд вважає за необхідне відмовити.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 2662,40 грн, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом вище, позивач у даній справі звільнений від сплати судового збору за позовними вимогами щодо стягнення заборгованості із виплати заробітної плати та компенсації за затримку виплат у силу положень п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Разом із тим, представник позивача адвокат Коробка А.Б. просить суд стягнути з відповідача судовий збір, який був сплачений позивачем відповідно до квитанції ID: 9354-7914-3940-9773 від 29.05.2026 року на суму 2662,40 грн з призначенням платежу: 101 1990301569;Судовий збір, ОСОБА_1 , справа 922/2523/22 (922/1766/26), Господарський суд Харківської області.

При цьому, вищевказана квитанція не містить відомостей, які б дозволяли суду встановити її належність саме до справи №922/2523/22(922/2242/26), а позивачем не надано інших доказів на підтвердження того, що зазначена сума судового збору була сплачена за подання позовної заяви у справі №922/2523/22(922/2242/26).

Судом встановлено, що у справі №922/2523/22 (922/1766/26) господарський суд ухвалою від 03.06.2026 постановив повернути позовну заяву ОСОБА_1 подану в особі її представника адвоката Коробки А.Б.

Тобто представник позивача адвокат Коробка А.Б. може звернутися із заявою про повернення сплаченого судового збору відповідно до квитанції ID: 9354-7914-3940-9773 від 29.05.2026 року на суму 2662,40 грн саме в межах справи №922/2523/22 (922/1766/26).

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що представником позивача адвокатом Коробка А.Б. не доведено понесення витрат зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн саме у справі №922/2523/22(922/2242/26), у зв`язку з чим підстави для їх стягнення з відповідача на користь позивача відсутні.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 2 статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за вимоги про стягнення заробітної плати та компенсації втрати частини доходів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід бюджету судовий збір у розмірі 2662,40 грн. (з урахуванням того, що позовну заяву подано через підсистему Електронний суд).

Керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 13, 14, 74-78, 86, 129, 232, 233, 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, пр. Індустріальний, 3, код ЄДРПОУ 05808853) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 31108,95 грн заробітної плати (у томі числі 2016,25 грн - компенсація невикористаної відпустки, 8307,60 грн - вихідна допомога при виході на пенсію), без вирахування з цієї суми податків та обов`язкових платежів при її виплаті за період з грудня 2021 р. по лютий 2022 р., березень 2022 р., серпень 2024 р., компенсацію втрати частини заробітку в сумі 16126,72 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. Всього 49235,67 грн.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, пр. Індустріальний, 3, код ЄДРПОУ 05808853) в дохід державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління казначейства у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок UA908999980313111256000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) 2662,40 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

4. Рішення направити позивачу, відповідачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "10" вересня 2026 р.

СуддяС.В. Міньковський