Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №922/3921/21 (922/1371/22) (922/2232/26) — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3921/21 (922/1371/22) (922/2232/26)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва"

до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків

про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва"

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Фірма "Харків-Москва", яка розглядається суддею Міньковським С.В.

Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Фірма "Харків-Москва" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків в якій просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код особи НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків на користь Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" заборгованість в розмірі 221525,32 грн та судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.06.2026 позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 2236/26 від 22.06.2026) передана на розгляд судді Міньковському С.В.

Ухвалою суду від 25.06.2026 позовну заяву залишено без руху.

30.06.2026 до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Враховуючи, що суддя Міньковський С.В. перебував у відпустці з 29.06.2026 по 05.07.2026, розгляд позовної заяви здійснюється суддею протягом п`яти днів після виходу судді з відпустки.

Ухвалою від 08.07.2026 господарський суд відмовив у залученні третьої особи на стороні відповідача; прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження у справі №922/3921/21(922/1371/22)(922/2232/26); ухвалив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; встановив відповідачу згідно зі ст. 250, 251 ГПК України строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з доказами їхнього надсилання (надання) позивачу.

Цією ж ухвалою суд встановив позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України строк 5 календарних днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив з доказами її надсилання (надання) відповідачу та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ.

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати зі сплати грошових коштів за спожиту електроенергію військовою частиною НОМЕР_1 , яка на підставі договорів на спільне тимчасове безоплатне користування нерухомим майном №283 від 03.08.2023 та №283/1 від 03.08.2023 користувалась нежитловими приміщеннями загальною площею 1212,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 та нежитловими приміщеннями дитячого оздоровчого табору " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованого за адресою: АДРЕСА_3 відповідно.

Від відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків через підсистему Електронний Суд надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з доводами позивача, викладеними в позовній заяві, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач не звертався до Відповідача в 2024 році з належними документами про відшкодування за отримані послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії виникла заборгованість, що унеможливило провести оплату за отримані військовою частиною в НОМЕР_3 році послуги інакше, як на підставі рішення суду.

КЕВ м. Харків не заперечує, проти того, що 03.08.2023 укладало трьохсторонній договір №283/1 (далі - Договір) спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном. І відповідно до п.8.2. Договору КЕВ м. Харків взяло на себе зобов`язання відшкодування вартості комунальних послуг, що були спожиті військовою частиною.

Але відповідно до п.3.3. Договору відшкодування відповідачем за отримані В/Ч комунальні послуг відбувається на підставі окремо укладених договорів відшкодування за відповідним пакетом документів до них. Проте, позивач не звертався у 2024 році до КЕВ м. Харків з відповідним пакетом документів на відшкодування за листопад, грудень 2024 року чим позбавив себе можливості вчасно отримати відшкодування за отримані військовою частиною комунальні послуги.

У відзиві відповідач також зазначає, що згідно п. 8.1.1. Договору відповідач має права вимагати надання необхідних документів з метою виконання умов Договору. У разі ненадання таких документів відповідач звільняється від взятих на себе зобов`язань за Договором.

На переконання відповідача в діях КЕВ м. Харків не має вини в тому, що позивач не звертався за відшкодуванням у встановлені розумні строки, коли відповідач мав можливість оплатити за взятими на себе зобов`язаннями по Договору інакше як за рішенням суду.

Щодо Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії від №659 від 20.05.2024, відповідач зазначає, що позивачем до позовної заяви не надано первинних документів, як то рахунків, що були виставлені постачальною організацією, актів приймання-передачі електричної енергії, актів про обсяги розподіленої електричної енергії. Позовна заява не містить жодних доказів (документів) що підтверджують розмір тарифів (вартість постачання електричної енергії, вартість розподілу електричної енергії), згідно яких нараховувалася сума заборгованості, КЕВ м. Харків не має можливості перевірити розрахунки, відповідно до яких формувалася ціна позову.

Крім того, КЕВ м. Харків є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, через недбалість Позивача КЕВ м. Харків не мало можливості вчасно відшкодувати Позивачеві за спожиту В/Ч електричну енергію, тому просить суд в задоволенні позову відмовити.

Будь-яких інших заяв або клопотань від учасників справи на адресу суду не надходило.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи (ч. 6 ст. 233 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи на надані сторонами докази, суд встановив наступне.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИСНОВОК СУДУ.

І.

Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовується, що Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (переформовано в Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків) (Сторона 3), військовою частиною НОМЕР_1 (Сторона 2) та Торгівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" (Сторона 1) укладено Договір № 283 від 03.08.2023 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном (далі Договір). Умовами даного Договору встановлено, що Сторона 1 надає Стороні 2 можливість на спільне тимчасове безоплатне користування нерухомим майном. (п. 1.1. Договору), а саме нежитловими приміщеннями загальною площею 1212,7 кв.м., розташовані в АДРЕСА_2 .

Згідно з п. 3.2. Договору Сторона 3 зобов`язана відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги за договором відшкодування комунальних послуг, які були отримані Стороні 2 за час дії цього Договору. Пунктом 3.3. Договору передбачено, що відшкодування за спожиті комунальні послуги Стороною 2 сплачуються Стороною 3, на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг за відповідним пакетом документів до них. Згідно з пунктом 4.7 Договору Сторона 2 зобов`язується з Стороною 1 та Стороною 3 договори па відшкодування спожитих комунальних послуг. Положенням пункту 8.2. Договору Сторона 3 зобов`язана відшкодувати Стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті Стороною 2 у процесі виконання цього Договору.

Додатковою угодою від 20.12.2024 строк дії договору за погодженням сторін продовжено до 31.12.2025.

На виконання умов договору №283 від 03.08.2023 Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (переформовано в Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків) (Сторона 1), військовою частиною НОМЕР_1 (Сторона 3) та Торгівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" (Сторона 2) укладено Договір № 659 від 20.05.2024 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії.

За умовами п. 1.1. Договору Сторона 2 забезпечує постачання електричної енергії, що використовується Стороною 3, а Сторона 1 відшкодовує витрати, понесені Стороною 2 з оплати електричної енергії, яка була спожита Стороною 3 за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним Договором.

За умовами п. 3.6. Договору оплата за цим договором здійснюється на підставі належно оформлених актів виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів.

До Даного Договору сторонами було погоджено Акт №1 від 20.05.2024, відповідно до якого сторони погодили, що за період з 01.02.2024 по 29.02.2024 сума відшкодування витрат за спожиту електроенергію складає 71 392,96 грн.

До Договору також було погоджено Акт фіксації показань електролічильника та Додаткові угоди, відповідно до яких сторонами погоджено загальна вартість Договору за відповідні періоди.

Як свідчать матеріали справи, 05.06.2024 сторонами було погоджено:

- Акт №2 виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого сторони погодили, що сума відшкодування витрат за спожиту електроенергію за березень 2024 року складає 26 722,25 грн.

- Акт №3 виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого сторони погодили, що сума відшкодування витрат за спожиту електроенергію за квітень 2024 року складає 15 299,40 грн.

Також сторонами було погоджено акти фіксації показників лічильника у вказаний період.

15.07.2024 сторонами було погоджено:

- Акт №4 виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого сторони погодили, що сума відшкодування витрат за спожиту електроенергію за травень 2024 року складає 22 814,18 грн.

05.11.2024 сторонами було погоджено:

- Акт №5 виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого сторони погодили, що сума відшкодування витрат за спожиту електроенергію за червень 2024 року складає 13 657,81 грн;

- Акт №6 виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого сторони погодили, що сума відшкодування витрат за спожиту електроенергію за липень 2024 року складає 12 048,61 грн;

- Акт №7 виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого сторони погодили, що сума відшкодування витрат за спожиту електроенергію за серпень 2024 року складає 16 730,10 грн.

Сторонами було погоджено також акти фіксації показників лічильників електричної енергії.

25.11.2024 сторонами було погоджено Акт №8 виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого сторони погодили, що сума відшкодування витрат за спожиту електроенергію за вересень 2024 року складає 16 369,60 грн.

11.12.2024 сторонами було погоджено Акт №9 виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого сторони погодили, що сума відшкодування витрат за спожиту електроенергію за жовтень 2024 року складає 32 100,54 грн.

Таким чином, загальна вартість спожитої електроенергії за період лютий 2024 року – жовтень 2024 року включно складає 227 135,45 грн.

Сторонами було складено та погоджено підписами ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" та військової частини НОМЕР_1 Додаткову угоду до Договору про відшкодування витрат.

31.01.2026 сторонами було погоджено:

- Акт виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого сторони ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" та військова частина НОМЕР_1 погодили, що сума відшкодування витрат за спожиту електроенергію за листопад 2024 року складає 77 122,41 грн. Відповідач від підписання акту ухилився.

- Акт виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого сторони ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" та військова частина НОМЕР_1 погодили, що сума відшкодування витрат за спожиту електроенергію за грудень 2024 року складає 110 563,37 грн. Відповідач від підписання акту ухилився.

ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" та військова частина НОМЕР_1 склали та погодили акт фіксації показань лічильника електричної енергії за листопад 2024 року та за грудень 2024 року.

Вартість спожитої електричної енергії за листопад-грудень 2024 року складає 187 685,78 грн.

Вартість спожитої електричної енергії за 2024 рік складає 227135,45 (лютий-жовтень 2024 року ) + 187 685,78 (листопад-грудень 2024 року) = 414 821,24 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було частково відшкодовано вартість спожитої електричної енергії за 2024 рік, що підтверджується випискою по рахунку ТК ТОВ фірма "Харків-Москва", а саме: 22.05.2024 на суму 71 392,96 грн; 07.06.2024 на суму 42 021,65 грн; 22.07.2024 на суму 22 814,18 грн; 14.11.2024 на суму 42 436,52 грн; 27.11.2024 на суму 16 369,60 грн; 11.12.204 на суму 32 100,54 грн.

Загальна сума відшкодування вартості електричної енергії складає 227 135,45 грн. Залишок невідшкодованої електричної енергії відповідачем складає 187 685,78 грн.

ІІ.

Окрім того, Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (переформовано в Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків) (Сторона 3), військовою частиною НОМЕР_1 (Сторона 2) та Торгівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" (Сторона 1) укладено Договір № 283/1 від 03.08.2023 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном (далі Договір). Умовами даного Договору встановлено, що Сторона 1 надає Стороні 2 можливість на спільне тимчасове безоплатне користування нерухомим майном. (п. 1.1. Договору), а саме: дитячого оздоровчого табору " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з п. 3.2. Договору Сторона 3 зобов`язана відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги за договором відшкодування комунальних послуг, які були отримані Стороні 2 за час дії цього Договору. Пунктом 3.3. Договору передбачено, що відшкодування за спожиті комунальні послуги Стороною 2 сплачуються Стороною 3, на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг за відповідним пакетом документів до них. Згідно з пунктом 4.7 Договору Сторона 2 зобов`язується укласти із Стороною 1 та Стороною 3 договори за кожним видом комунальних послуг. Положенням пункту 8.2. Договору Сторона 3 зобов`язана відшкодувати Стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті Стороною 2 у процесі виконання цього Договору.

Додатковою угодою від 20.12.2024 строк дії договору за погодженням сторін продовжено до 31.12.2025.

На виконання умов договору №283/1 від 03.08.2023 Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (переформовано в Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків) (Сторона 1), військовою частиною НОМЕР_1 (Сторона 3) та Торгівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" (Сторона 2) укладено Договір № 344 від 08.04.2024 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії.

За умовами п. 1.1. Договору Сторона 2 забезпечує постачання електричної енергії, що використовується Стороною 3, а Сторона 1 відшкодовує витрати, понесені Стороною 2 з оплати електричної енергії, яка була спожита Стороною 3 за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним Договором.

За умовами п. 3.6. Договору оплата за цим договором здійснюється на підставі належно оформлених актів виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів.

До Даного Договору сторонами було погоджено Акт №7 від 05.11.2024, відповідно до якого сторони погодили, що за період з 01.08.2024 по 31.08.2024 сума відшкодування витрат за спожиту електроенергію складає 3008,06 грн.

До Договору також було погоджено Акт фіксації показань електролічильника та Додаткові угоди, відповідно до яких сторонами погоджено загальна вартість Договору за відповідні періоди.

05.11.2024 сторонами було погоджено:

- Акт №5 виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого сторони погодили, що сума відшкодування витрат за спожиту електроенергію за червень 2024 року складає 1797,66 грн;

- Акт №6 виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого сторони погодили, що сума відшкодування витрат за спожиту електроенергію за липень 2024 року складає 2560,49 грн.

Також сторонами було погоджено акти фіксації показників лічильника у вказаний період.

22.11.2024 сторонами було погоджено Акт №8 виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого сторони погодили, що сума відшкодування витрат за спожиту електроенергію за вересень 2024 року складає 3283,48 грн.

11.12.2024 сторонами було погоджено Акт №9 виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого сторони погодили, що сума відшкодування витрат за спожиту електроенергію за жовтень 2024 року складає 5224,88 грн.

Таким чином, загальна вартість спожитої електроенергії за період червень 2024 року – жовтень 2024 року включно складає 215 874,57 грн.

Сторонами було складено та погоджено підписами ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" та військової частини НОМЕР_1 Додаткову угоду до Договору про відшкодування витрат.

31.01.2026 Сторонами було погоджено:

- Акт виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого сторони ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" та військова частина НОМЕР_1 погодили, що сума відшкодування витрат за спожиту електроенергію за листопад 2024 року складає 14 199,01 грн. Відповідач від підписання акту ухилився.

- Акт виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого сторони ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" та військова частина НОМЕР_1 погодили, що сума відшкодування витрат за спожиту електроенергію за грудень 2024 року складає 19 640,53 грн. Відповідач від підписання акту ухилився.

ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" та військова частина НОМЕР_1 склали та погодили акт фіксації показань лічильника електричної енергії за листопад та грудень 2024 року.

Вартість спожитої електричної енергії за листопад-грудень 2024 року складає 33 839,54 грн.

Судом встановлено, що відповідачем було частково відшкодовано вартість спожитої електричної енергії за 2024 рік на підставі договору №344 від 08.04.2024, в зв`язку з чим вартість невідшкодованої відповідачем електричної енергії за листопад-грудень 2024 року складає 33 839,54 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд керується наступним.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за спожиті військовою частиною НОМЕР_1 комунальні послуги, а саме: за послуги з постачання, розподілу електричної енергії та перетікання реактивної енергії (далі по тексту - ПРЕЕ) за двома договорами, а саме №344 від 08.04.2024 та № 659 від 20.05.2024.

Відповідач в своєму відзиві просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Проте, відповідачем у відзиві жодним чином не заперечується заборгованість в сумі 33 839,54 грн за договором №344 від 08.04.2024.

Натомість повністю не визнається сума заборгованості за договором № 659 від 20.05.2024 в сумі 187 685,78 грн, посилаючись на те, що позивач не звертався у 2024 році до КЕВ м. Харків з відповідним пакетом документів на відшкодування за листопад, грудень 2024 року чим позбавив себе можливості вчасно отримати відшкодування за отримані військовою частиною комунальні послуги.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, просить стягнути з відповідача заборгованість у вигляді понесених витрат з оплати послуг за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктами 1.1. та 3.2 договору спільного тимчасового безоплатного користування №283 та №283/1 від 03.08.2023 сторони погодили, що Сторона-1 надає Стороні-2 можливість на спільне безоплатне користування нерухомим майном та саме Сторона-3 (платник) несе зобов`язання з відшкодування Стороні-1 (балансоутримувачу) всіх витрат за комунальні послуги, які були отриманні користувачем за час дії цього Договору.

Відтак, оскільки плата за саму діяльність балансоутримувача умовами договору не передбачена, за своєю правовою природою зазначений договір має ознаки договору про безоплатне надання послуг. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/770/19.

Згідно зі статтею 904 ЦК України за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Обов`язок відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору про безоплатне надання послуг, ґрунтується на презумпції відплатності договорів про надання послуг.

Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов`язок замовника з її оплати.

Під фактичними витратами слід розуміти грошові витрати або використання власних матеріалів і предметів виконавця з повним чи частковим їх споживанням, що здійснюються виконавцем для належного надання послуги. Тягар доведення відповідності понесених витрат, необхідних для виконання договору, лежить на виконавцеві. Виходячи з того, які витрати були понесені виконавцем (у грошовій чи натуральній формі), сторони за узгодженням можуть вирішити питання про відшкодування витрат у формі або грошової компенсації, або повернення речей такого самого роду і якості, відновлення їхніх властивостей. Оцінюючи фактично понесені витрати, слід враховувати тільки ті, які були необхідними для виконання укладеного договору. Жодних інших замовник виконавцеві не сплачує. Не підлягають відшкодуванню прибутки, яких виконавець міг би реально одержати при звичайних умовах, якби в цей час не здійснював виконання договору про надання безоплатних послуг.

Отже, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази на предмет доведення відповідності понесених позивачем витрат, суд враховує, що заявлена позивачем до стягнення сума боргу підтверджується актами виконаних робіт, підписаними стороною 1, 2 та 3 за період лютий – жовтень 2024 року, а також актами виконаних робіт за період листопад-грудень 2024 року, які вже підписані лише балансоутримувачем та користувачем нерухомого майна, проте не підписані платником.

Разом з тим, відповідачем не доведено суду мотивів та підстав не підписання актів виконаних робіт (наданих послуг) за листопад-грудень 2024 року. Натомість суд враховує, що фактичним споживачем цих послуг були підписані зазначені вище акти, що підтверджує користування військовою частиною послуг за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії. А отже і підверджує наявність обов`язку КЕВ (платника) відшкодувати балансоутримувачу витрати за спожиту в/ч електричну енергію.

Суд також враховує, що матеріалами справи підтверджується факт користування військовою частиною НОМЕР_1 приміщеннями, які передавалися в рамках договору №283 та №283/1 від 03.08.2023 року до 31.12.2025, що підтверджується Актом від 03.08.2023 приймання передачі нерухомого майна до договору про спільне тимчасове безоплатне користування майном від 03.08.2023 №283 та №283/1 відповідно, додатковими угодами до цих договорів від 19.12.2023 та 20.12.2024. А також судом враховується часткове відшкодування платником за двома договорами балансоутримувачу витрат за спожиту військовою частиною елетроенергію.

Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що позивач сам позбавив себе можливості вчасно отримати відшкодування за отримані військовою частиною комунальні послуги, оскільки вчасно не звертався у 2024 році до КЕВ м. Харків з відповідним пакетом документів на відшкодування за листопад, грудень 2024 року чим позбавив себе можливості вчасно отримати відшкодування за отримані військовою частиною комунальні послуги. В обґрунтування також зазначає, що КЕВ м. Харків є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду.

Тобто, суд зауважує, що у відзиві на позов відповідач не спростовує наявність заборгованості, проте вказує, що невиконання відповідачем зобов`язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

З цього приводу суд зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань, не звільняє особу від виконання покладених на нього обов`язків та від сплати компенсаційних платежів контрагенту.

Аналогічного висновку дійшов Європейський Суд з прав людини в рішеннях у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 та у справі Бакалов проти України від 30.11.2004, вказавши, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Положеннями ст. 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, згідно положень Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, відшкодування вартості послуги із забезпечення перетікання реактивної електроенергії одержаної від оператора системи розподілу та спожитої стороною-2 повинна проводитись відповідачем відповідно до умов договору та чинних нормативно-правових актів.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи взяті на себе зобов`язання, відповідач мав оплатити означену заборгованість, що ним зроблено не було.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в розмірі 187 685,78 грн за Договором № 659 від 20.05.2024 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії та позовні вимоги в розмірі 33 839,54 грн за Договором № 344 від 08.04.2024 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

На переконання суду позивач надав більш переконливі докази, що підтверджують існування не відшкодованої відповідачем заборгованості за спожиті тимчасовим користувачем нерухомого майна комунальні послуги. Натомість відповідач не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позов є цілком обґрунтованим, доведеним, у зв`язку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору суд покладає на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 13, 20, 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (код ЄДРПОУ 07923280, 61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 61,) на користь Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" (63030, Харківська обл., Валківський р-н, с.Шарівка ідентифікаційний код особи 14344275, НОМЕР_4 в АТ "ПУМБ", МФО 334851) заборгованість за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії за період листопад 2024, грудень 2024 в загальному розмірі 221 525,32 грн та 2662,40 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "14" вересня 2026 р.

СуддяС.В. Міньковський