Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №922/2416/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2416/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термоімпульс" (02132, м. Київ, вул. Галика Алімпія, буд. 75Д, прим. 92)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Молл +" (62341, Харківська обл., смт. Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях, буд. 4А)

про стягнення 177720,18 грн.

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Термоімпульс" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Молл +" про стягнення 177720,18 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовано невиконанням з боку відповідача зобов`язань за договором оренди №115-1 від 25.11.2021 в частині повернення забезпечувального платежу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.07.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

10.07.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків (вх. №16842) разом із доданими до неї документами, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.07.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що поданий позов за своїми ознаками є малозначним в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, а також необхідність недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, розгляд справи вирішено здійснювати в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи на підставі частини 5 статті 252 ГПК України.

Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам", який набрав чинності 21.07.2023.

Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Враховуючи зазначене, сторони зобов`язані мати зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Отже, процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через електронний кабінет.

Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.

Матеріали справи свідчать, що станом на дату відкриття провадження у даній справі, сторони зареєстрували електронний кабінет в підсистемі електронний суд ЄСІТС, а тому копію ухвали суду про відкриття провадження у справі було надіслано до зареєстрованого електронного кабінету сторін, про що свідчать довідки про доставку електронного листа.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 15.07.2026 по справі №922/2416/26 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.

Разом з тим, 31.07.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №17808), в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову, який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

В обґрунтування заперечень у вказаній заяві по суті справи вказано, що між ТОВ "Планета Молл+" (далі – орендодавець) та ТОВ "Термоімпульс" (далі - орендар) було укладено договір оренди №115-1 від 25.11.2021 р.

Сторонами складений додаток №1 до договору, яким визначено основні умови договору. У пункті 7 додатку №1 до договору зазначено, що строк оренди (стаття 3, пункт 3.3) – 35 місяців. Відповідно до пункту 12.1 додатку №1 до договору сторони дійшли згоди, що дата відкриття приміщення (стаття 1, пункт 1.1.8) - через 50 календарних днів від дати допуску. Орієнтовна дата відкриття торгового центру І-ІІ (перший - другий) квартал 2022 р. Точну дату відкриття торгового центру буде повідомлено додатково. Згідно з пунктом 20 додатку №1 до договору сторони погодили, що авансовий внесок (стаття 8, пункт 8.2 договору) складає 355440,36 грн. Авансовий внесок зараховується в якості орендної плати за перший та останній місяці оренди.

Зазначено, що відповідно до пункту 21 додатку №1 до договору перша частина авансового внеску у розмірі 177720,18 грн. вноситься орендарем протягом 5 банківських днів з дати підписання договору, а інша частина у розмірі 177720,18 грн. вноситься орендарем протягом 5 календарних днів з дати підписання протоколу допуску. Вказано, що на виконання умов договору позивач перерахував відповідачу частину авансового платежу у сумі 177720,18 грн.

Згідно умов пункту 12.1. додатку №1 до договору зазначено, що дата відкриття приміщення – через 50 календарних днів від дати допуску, яка оформлюється відповідним Протоколом допуску (п. 5.1. договору), після чого орендар приступає до виконання оздоблювальних та інших робіт у орендованому приміщенні (п. 4.2. договору). При цьому відповідно до пункту 4.3. договору приміщення передається орендареві після завершення в ньому орендодавцем загальнобудівельних робіт. Дана конструкція порядку передачі приміщення в оренду позивачу узгоджується з п. 12.1. додатку №1 до договору, яким визначено додаткове повідомлення позивача про дату допуску до приміщення, оскільки велика кількість факторів які неможливо передбачити, не дозволяють визначитись з конкретною датою відкриття приміщення про що позивачу було відомо і з чим він і погодився підписавши договір оренди №115-1 від 25.11.2021 р.

Листом №10 від 13.01.2022 відповідач повідомив позивача про визначену дату допуску до приміщення - 03 березня 2022 р. та запропоновано в порядку визначеному п. 8 додатку №1 до договору надати для узгодження Робочу документацію орієнтовно у строк до 01.02.2022 р. Однак позивач свого обов`язку щодо надання на узгодження відповідачу робочої документації для проведення робіт орендаря не надав, тим самим умови п. 5.5 договору не були виконані в зв`язку з чим протокол допуску до приміщення не було підписано.

В зв`язку з повномасштабною військовою агресією російської федерації з 24.02.2022 р., відповідач вимушений відтермінувати дату відкриття торгового центру, про що було проінформовано всіх орендарів у тому числі і позивача. В подальшому, відповідач повідомляв позивача про відтермінування відкриття торгового центу, в зв`язку з необхідністю проведення відновлювальних робіт в пошкодженому торговому центрі внаслідок обстрілів з боку збройних сил російської федерації. Відтермінування відкриття торгового центру жодним чином не впливає на виконання позивачем своїх обов`язків у строки визначені договором, які так і не були виконані.

Згідно пунктів 8.5., 8.6. договору у випадку невиконання позивачем своїх обов`язків договором, відповідач наділений правом використати забезпечувальний платіж на погашення будь-якої заборгованості позивача перед відповідачем, а також відшкодувати всі витрати які зазнає відповідач, у випадку невиконання позивачем своїх обов`язків за договором.

Сторони дійшли згоди, що забезпечувальний платіж може бути повернутий позивачу у випадку настання наслідків передбачених п. 24.4. договору, а саме коли після спливу 1 року строку оренди, одна із сторін договору виявить бажання розірвати договір оренди в односторонньому порядку, незалежно від причин та обставин, направивши про це повідомлення іншій стороні не менше, як за 3 місяці. У всіх інших випадках забезпечувальний платіж не повертається і є відповідним грошовим забезпеченням належного виконання позивачем своїх обов`язків протягом всього строку дії договору.

Відповідач стверджує, що оскільки позивач не виконав обов`язків передбачених пунктом 5.5. договору, а також враховуючи, що відповідач повідомляв позивача про перенесення строків відкриття торгового центру у відповідності до 26.9 договору, на даний час відсутні підстави для повернення забезпечувального платежу позивачу.

03.08.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив (вх. №18823), в якій позивач просить суд доводи, викладені у відзиві на позовну заяву відхилити як необґрунтовані та такі, що не підтверджені належними і допустимими доказами, а позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування заперечень проти доводів у відзиві на позовну заяву вказано, що доводи відзиву зводяться до трьох тез: (1) відповідач мав необмежене право переносити дату відкриття торгового центру на підставі пункту 26.9 договору; (2) забезпечувальний платіж повертається виключно у випадку, передбаченому п. 24.4 договору, а "у всіх інших випадках" не повертається; (3) позивач не виконав умови допуску (п. 5.5 договору), не надавши робочу документацію. Позивач наголошує, що жоден із цих доводів не спростовує позовних вимог, а перші два прямо суперечать умовам договору, які відповідач сам процитував у відзиві.

Позивачем зазначено, що у відзиві відповідач прямо визнав такі обставини, які є вирішальними для розгляду справи:

1.1. Зміст п. 26.10 договору. На стор. 10 відзиву відповідач дослівно відтворює цей пункт: "переносити будь-які строки та дати, зазначені в цьому договорі орендодавець має право таким чином, щоб дата відкриття торгового центру відбулася не пізніше останнього дня останнього місяця ІІІ-го кварталу 2022 року. Сторони домовилися, що у випадку, якщо дата відкриття не наступила в строк до настання останнього дня останнього місяця ІІІ-го кварталу 2022 року та сторони письмово не погодили іншу дату відкриття торгового центру, то дія цього договору оренди достроково припиняється в останній день останнього місяця ІІІ кварталу 2022 року. В такому випадку орендар не несе жодної відповідальності перед орендодавцем, а всі сплачені орендарем за цим договором платежі, у тому числі забезпечувальний/авансовий (за умови, що вони були сплачені орендарем на час такого припинення), повертаються орендодавцем протягом 10 календарних днів з дати дострокового припинення цього договору".

1.2. Факт сплати позивачем 177720,18 грн. ("на виконання умов договору позивач перерахував відповідачу частину авансового платежу у сумі 177720,18 грн." -стор. 8 відзиву).

1.3. Факт непідписання протоколу допуску та, відповідно, непередання приміщення позивачеві ("протокол допуску до приміщення не було підписано" стор. 11 відзиву).

1.4. Факт невідкриття торгового центру як станом на 30.09.2022, так і станом на дату подання відзиву ("відповідач був вимушений відтермінувати дату відкриття торгового центру"; "на даний час на території торгівельного центру продовжуються відновлювальні роботи" - лист вих.№23 від 02.04.2025, доданий самим відповідачем).

Крім того, відсутність у позивача будь-якої заборгованості. Відповідач не заявив зустрічного позову, не навів жодної суми боргу позивача та не надав жодного розрахунку. Більше того, він сам вказує (стор. 6 відзиву, п. 10.2 договору), що орендна плата нараховується з дати відкриття приміщення, яка не настала. Наведені обставини у сукупності є достатніми для задоволення позову.

Разом з тим, позивачем зазначено, що відповідач будує свою позицію на п. 26.9 договору, стверджуючи, що оскільки він "повідомляв позивача про перенесення строків відкриття торгового центру у відповідності до 26.9 договору", то договір є чинним, а підстав для повернення платежу немає. Такий довід ігнорує наступний за ним пункт договору. Пункти 26.9 і 26.10 співвідносяться як загальна та спеціальна норма: п. 26.9 надає право переносити строки, а п. 26.10 прямо і недвозначно обмежує це право переносити дати орендодавець має право лише "таким чином, щоб дата відкриття торгового центру відбулася не пізніше останнього дня останнього місяця ІІІ-го кварталу 2022 року".

Тлумачення відповідача робить пункт 26.10 повністю позбавленим будь-якого змісту, що суперечить частині 3 статті 213 ЦК України, за якою при тлумаченні змісту правочину береться до уваги значення всіх частин правочину у їх взаємозв`язку. Відповідач не надав і не міг надати доказів письмового погодження сторонами іншої дати відкриття торгового центру. Пункт 26.10 говорить саме про погодження сторонами - тобто про двосторонній документ (додаткову угоду), а не про односторонні повідомлення орендодавця. Це підтверджується і самим текстом пункту 26.10, який протиставляє одностороннє перенесення (обмежене ІІІ кварталом 2022 року) двосторонньому письмовому погодженню. Листи вих. №23 від 02.04.2025 та інші односторонні повідомлення відповідача погодженням сторін не є.

Крім того, пункт 27.6 договору вимагає внесення будь-яких змін до договору у письмовій формі, а пункт 27.15 – оформлення змін як двостороннього документа, підписаного обома сторонами. Зазначено, що проєкт договору (включно з додатками) розроблений орендодавцем, який є професійним учасником ринку комерційної нерухомості; про це свідчить, зокрема, п. 1.1.6 договору, за яким протокол допуску підписується сторонами "в формі, розробленій орендодавцем". Отже, у разі, якщо суд визнає співвідношення п. 26.9 і п. 26.10 неясним, підлягає застосуванню правило contra proferentem – слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

Зазначено, що згідно частини 1 статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Сторони скористалися цим правом, обумовивши припинення договору невідкриттям торгового центру до 30.09.2022. Згідно з частиною 3 статті 653 ЦК України зобов`язання припиняється з моменту, встановленого договором. Дія договору оренди №115-1 від 25.11.2021 припинилася 30.09.2022 на підставі пункту 26.10 договору, а обов`язок відповідача повернути сплачені платежі мав бути виконаний до 10.10.2022 включно.

Крім того, відповідач стверджує, що забезпечувальний платіж повертається лише у випадку, передбаченому пунктом 24.4 договору, а "у всіх інших випадках забезпечувальний платіж не повертається". Це твердження не відповідає змісту договору. Формулювання "у всіх інших випадках забезпечувальний платіж не повертається" у договорі відсутнє. Це власна конструкція відповідача, яку він видає за умову правочину. Натомість пункт 8.7 договору містить вичерпний перелік підстав неповернення платежу: розірвання та/або припинення дії договору "з вини та ініціативи орендаря" (у тому числі дострокове припинення орендодавцем у зв`язку з порушенням орендарем договору). У цій справі припинення договору відбулося автоматично, на підставі прямої домовленості сторін у п. 26.10, внаслідок обставини, що залежала виключно від орендодавця, – невідкриття торгового центру. Ані вини, ані ініціативи орендаря тут немає, і відповідач жодного разу не заявляв про розірвання договору у зв`язку з порушенням його позивачем. Пункт 26.10 договору є самостійною підставою повернення платежу, додатковою до пункту 24.4. Він сформульований імперативно: платежі "повертаються орендодавцем протягом 10 (десяти) календарних днів". Твердження відповідача про єдиність підстави за п. 24.4 прямо суперечить процитованому ним же на стор. 10 відзиву тексту п. 26.10 – тобто відзив містить внутрішнє протиріччя. Тлумачення відповідача призводить до абсурдного результату. За пунктом 24.4 право на розірвання виникає лише "по спливу 1 (одного) року строку оренди". Строк оренди, за визнанням самого відповідача, не розпочався, бо приміщення не передавалося. Отже, за логікою відповідача, умова пункту 24.4 не могла настати ніколи, а забезпечувальний платіж мав би залишатися у нього безстроково й безумовно, попри те, що орендар не отримав жодного зустрічного надання. Такий результат несумісний із загальними засадами цивільного законодавства - справедливістю, добросовісністю та розумністю (пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України).

Стверджує, що мета внесення забезпечувального платежу вичерпана. За п.п. 8.3–8.6 договору цей платіж має єдине призначення – забезпечення виконання орендарем грошових зобов`язань перед орендодавцем (орендної плати, штрафних санкцій, відшкодування збитків) та можливість орендодавця погасити за його рахунок заборгованість орендаря. Жодних інших цілей використання платежу договір не передбачає. Оскільки строк оренди не розпочався, орендна плата не нараховувалася (п. 10.2 договору), заборгованість позивача відсутня і відповідачем не заявлена, забезпечувати платежу більше нічого.

Як стверджує відповідач, позивачем не надано робочу документацію на погодження, а тому не виконано умови допуску, у зв`язку з чим протокол допуску не був підписаний. Цей довід є неспроможним із кількох самостійних підстав. Довід є юридично нерелевантним. Пункт 26.10 договору не ставить обов`язок орендодавця повернути сплачені платежі в жодну залежність від виконання чи невиконання орендарем умов допуску. Навпаки, він прямо встановлює, що у разі невідкриття торгового центру орендар "не несе жодної відповідальності перед орендодавцем", а платежі "повертаються". Договір не передбачає такої санкції за ненадання робочої документації, як втрата забезпечувального платежу. Пункт 5.6 договору чітко визначає єдиний наслідок невиконання умов допуску: орендодавець має право не підписувати протокол допуску, а орендар несе наслідки, "пов`язані із простроченням виконання робіт орендаря". Розширювати перелік договірних санкцій на власний розсуд відповідач не вправі.

Акцентовано увагу, що відповідач сам не виконав першочергового зустрічного обов`язку. Згідно з пунктом 4.3 договору приміщення передається орендареві "після завершення в ньому орендодавцем загальнобудівельних робіт". Відповідно до п. 1.1.1 договору торговий центр – це "закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію" торгово-розважальний комплекс. Відповідач не надав жодного доказу того, що станом на визначену ним дату допуску (03.03.2022) чи будь-коли після неї загальнобудівельні роботи в приміщенні були завершені. Навпаки, з його власних документів (лист вих. № 23 від 02.04.2025) вбачається, що роботи тривають дотепер, а торговий центр не відкритий.

Відповідач не довів обставин, на які посилається. Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач: не надав доказів надіслання та вручення позивачу листа вих. № 10 від 13.01.2022 (в матеріалах відзиву відсутні опис вкладення, поштова накладна, повідомлення про вручення чи будь-який інший доказ комунікації); не надав доказів завершення загальнобудівельних робіт у приміщенні; не надав жодної претензії, вимоги чи нагадування, адресованого позивачеві щодо ненадання робочої документації за весь період з лютого 2022 року дотепер; не застосував до позивача жодної з численних штрафних санкцій, передбачених ст. 22 договору; не скористався правом на розірвання договору за п. 24.1 у зв`язку з порушенням орендарем його умов. Поведінка відповідача суперечить його ж доводам. Протягом більш ніж чотирьох років відповідач послідовно поводився так, ніби договір є чинним, а позивач – належним контрагентом: він надсилав позивачеві повідомлення про перенесення дати відкриття торгового центру (у тому числі лист вих. №23 від 02.04.2025, у якому прямо зазначено, що "готуються повідомлення для орендарів та суборендарів про дату його відкриття"), не заявляв про жодні порушення з боку позивача та не вживав заходів реагування. Позиція про "невиконання позивачем обов`язків", уперше висловлена лише у відзиві – через понад чотири роки, що суперечить попередній поведінці відповідача.

Також зазначено, що відповідач додав до відзиву три витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №12022221230000347, №12022221230000366, №12024221230000386) та посилається у листі вих. №23 від 02.04.2025 на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. Ці докази не спростовують позовних вимог. Договір встановлює спеціальну вимогу до доказу форс-мажору. Пунктом 27.3 договору сторони прямо погодили, що "існування обставин непереборної сили та їх характер підтверджується письмовою довідкою Торгово-промислової палати України". Такої довідки (сертифіката) щодо конкретного зобов`язання за договором №115-1 відповідач не надав. Витяги з ЄРДР фіксують факт кримінального правопорушення, але не є документом, передбаченим пунктом 27.3 договору та статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". Лист ТПП від 28.02.2022 не є сертифікатом про форс-мажор. Також відсутній причинно-наслідковий зв`язок. Відповідач не пояснив і не довів, у який спосіб обстріли торгового центру перешкодили йому виконати грошове зобов`язання – перерахувати позивачеві 177720,18 грн. на банківський рахунок після 30.09.2022. Форс-мажор не припиняє зобов`язання. Відповідно до ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України обставини непереборної сили звільняють від відповідальності за порушення зобов`язання, але не звільняють від виконання самого зобов`язання і не є підставою для його припинення.

Хронологія подій спростовує довід відповідача. Відповідач сам визначив дату допуску на 03.03.2022 (лист вих. №10 від 13.01.2022). Проте, за наданим ним же витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні №12022221230000347, перші пошкодження торгового центру внаслідок обстрілів зафіксовано 06.03.2022 – тобто вже після дати допуску. Отже, станом на визначену самим відповідачем дату допуску приміщення не було передано позивачеві з причин, не пов`язаних із бойовими діями. Крім того, договір визначає торговий центр як "закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію" комплекс, а з листа вих. №23 від 02.04.2025 вбачається, що будівництво не було завершене й до лютого 2022 року, оскільки роботи "по завершенню будівельних робіт в торговому центрі" лише "відновлено та прискорено" з 2023 року. Сторони самі розподілили цей ризик у договорі. Найважливіше: п. 26.10 договору пов`язує припинення договору та повернення платежів виключно з фактом невідкриття торгового центру до 30.09.2022, незалежно від причин такого невідкриття. Сторони не обумовили цей наслідок відсутністю форс-мажору. Отже, посилання на форс-мажор не може звільнити відповідача від наслідку, який сторони прямо погодили саме на випадок невідкриття торгового центру – це був свідомий договірний розподіл ризиків, і відповідач як власник об`єкта прийняв його на себе.

У вступній частині відзиву відповідач іменує спірну суму "завдатком". Ця кваліфікація є помилковою: за п. 8.3 договору платіж є забезпечувальним платежем – непойменованим видом забезпечення виконання зобов`язання, встановлення якого допускається ч. 2 ст. 546 ЦК України, а за п. 8.1 – авансом у рахунок орендної плати. Утім, це не змінює результату: згідно з ч. 3 ст. 571 ЦК України у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню. Зобов`язання з оренди припинилося саме до початку виконання – приміщення позивачеві не передавалося, строк оренди не розпочався, що відповідач визнає. Отже, за будь-якої правової кваліфікації платежу він підлягає поверненню позивачеві.

Підсумовуючи наведене, позивач зазначає таке: 1) дія договору оренди №115-1 від 25.11.2021 припинилася 30.09.2022 на підставі п. 26.10 договору, зміст якого відповідач визнав у відзиві; 2) у зв`язку з таким припиненням у відповідача виник прямий договірний обов`язок повернути позивачеві всі сплачені платежі, у тому числі забезпечувальний платіж у розмірі 177720,18 грн., у строк до 10.10.2022; 3) мета внесення забезпечувального платежу вичерпана, заборгованість позивача відсутня і відповідачем не заявлена, а тому підстав для утримання коштів немає ані за договором, ані за законом; 4) доводи відповідача про необмежене право переносити дату відкриття, про неповернення платежу "у всіх інших випадках", про невиконання позивачем умов допуску та про форс-мажор не ґрунтуються на умовах договору та не підтверджені належними доказами.

Матеріали справи свідчать, що правом на подання заперечень на відповідь на відзив в порядку статті 167 ГПК України, відповідач не скористався.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті в межах строку, що передбачений статтею 248 ГПК України.

Відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України унормовано, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Термоімпульс" (далі - позивач, орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Планета Молл+" (далі - відповідач, орендодавець) було укладено договір оренди №115-1 (далі - договір).

Згідно з умовами пункту 2.1 договору орендодавець зобов`язується передати у строкове, платне користування орендарю приміщення, а орендар зобов`язаний прийняти приміщення в строкове користування, сплачувати орендодавцеві обумовлені в цьому договорі оренди платежі та виконувати інші умови цього договору оренди.

Відповідно до умов пункту 2.2. договору орендар зобов`язаний використовувати приміщення виключно за цільовим призначенням. Вичерпний перелік видів діяльності та торгових марок, під якими орендар має право здійснювати діяльність у приміщенні, а також назва вивіски орендаря визначені в додатку №1. Використання орендарем приміщення за цільовим призначенням є істотним обов`язком орендаря за цим договором.

У статті 1 договору наведені визначення термінів в контексті цього договору:

- торговий центр - закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію багатофункціональний торгово-розважальний комплекс, що включає всю інфраструктуру та паркінги, розташований на земельній ділянці, право власності на який, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності об`єкта нерухомого майна за №194222415 від 20.12.2019, зареєстровано за власником (номер запису про право власності 34786010), який розташований за адресою вул. Кільцевий шлях. 4А, смт. Мала Данилівка, Дергачівського району Харківської області;

- приміщення - частина торгового центру, що буде надаватися в оренду за цим договором, площа та поверх, якого вказано в додатку №1, яка може бути не обмежена або не повністю обмежена стінами (перегородками), план розміщення приміщення в межах Торгового центру, зазначено в додатку №2 до договору оренди. На дату укладення договору оренди відповідно до даних орендодавця балансова вартість 1 кв. м. складає суму, вказану в додатку №1

- цільове призначення - використання орендарем приміщення з метою розміщення та функціонування в ньому магазину, з продажу товарів та/або надання послуг, вказаних в додатку №1 (пункти 2,3) до договору оренди та з використанням при цьому вказаної в зазначеному додатку та пункті торгової марки (в тому числі на вивісці);

- роботи орендаря - оздоблюваний та інші роботи, які зобов`язаний виконати орендар за свій рахунок відповідно до вимог цього договору з метою облаштування приміщення для використання за цільовим призначенням;

- протокол допуску - підписаний сторонами документ, що підтверджує факт надання орендареві допуску до приміщення для виконання робіт орендаря, в якому, зокрема, має бути вказано наступне: коефіцієнтна площа приміщення, стан приміщення на момент допуску орендаря до виконання робіт орендаря, інші положення, що стосуються виконання робіт орендаря, які не суперечать цьому договору. Протокол допуску підписується сторонами в формі, розробленій орендодавцем;

- дата передачі (дата допуску) - визначена орендодавцем та повідомлена орендареві дата, станом на яку орендар отримує допуск до приміщення для виконання робіт орендаря;

- дата відкриття приміщення - визначена сторонами в додатку №1 цього договору дата відкриття для громадськості приміщення.

Відповідно до пункту 3.1 договору цей договір оренди набуває чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації (якщо така реєстрація вимагається відповідно до законодавства України) та діє до закінчення строку оренди.

Згідно з пунктом 3.3 договору строк оренди вказано в додатку №1 (пункт 7). Строк оренди починається з дати передачі орендареві приміщення в орендне користування за актом приймання-передачі (якщо інше не буде встановлене сторонами додатковою угодою і не випливає із змісту даного договору) та закінчується в день повернення приміщення орендодавцю за актом приймання-передачі (повернення) в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до пункту 3.4 договору строк оренди достроково закінчується в тому випадку, якщо договір оренди достроково припинить свою дію у відповідності до положень цього договору оренди або законодавства України.

Статтею 4 договору передбачено умови передачі приміщення.

Відповідно до пункту 4.1 договору орендар набуває право користування приміщенням в день початку строку оренди та зобов`язаний розпочати ведення своєї господарської діяльності у приміщенні (використовувати приміщення за цільовим призначенням) не пізніше визначеної в додатку №1 (пункт 12.1) до цього договору дати відкриття приміщення.

Відповідно до пункту 4.2 договору з метою облаштування приміщення для використання за цільовим призначенням, орендар бере на себе зобов`язання за свій рахунок виконати оздоблювальні та інші роботи (далі - роботи орендаря) відповідно до вимог цього договору. Передача приміщень між сторонами з метою облаштування приміщення для використання за цільовим призначенням оформлюється актом приймання-передачі для виконання робіт орендаря (далі - Протокол допуску).

Згідно з пунктом 4.3 договору орендодавець передає орендареві приміщення для виконання робіт орендаря у стані, визначеному в Додатку №4 до цього договору. Приміщення передається орендареві після завершення в ньому орендодавцем загальнобудівельних робіт.

У пункті 4.4 договору визначено, що передача приміщення орендареві за Протоколом допуску здійснюється після виконання орендарем умов допуску, але не пізніше дати, визначеної сторонами в Додатку №1 (пункт 10) до цього договору.

Згідно з умовами пункту 4.5 договору орендодавець має право не передавати приміщення для виконання робіт орендаря доти, доки орендар не виконає умови допуску, які є необхідними для початку виконання робіт орендаря.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що передача приміщень між сторонами (в орендне користування та з орендного користування) повинна оформлюватися відповідним Актом приймання-передачі приміщення.

Згідно з пунктом 4.7 договору сторони зобов`язані підписати акт приймання передачі приміщення в строк, визначений додатком №1 (пункт 12.1) до договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору орендодавець зобов`язаний забезпечити орендареві доступ до приміщення з метою виконання робіт орендаря на підставі протоколу допуску, який підписується відповідно до вимог цього договору після погодження орендодавцем наданої йому орендарем робочої документації. Опис стану приміщення на момент підписання сторонами протоколу допуску вказаний у додатку №4. Загальний перелік робіт орендаря визначається на підставі погодженої орендодавцем робочої документації. Строк підписання протоколу допуску вказаний у додатку №1 (пункт 11).

Згідно з пунктом 5.2 договору орендар зобов`язаний завершити роботи орендаря в приміщенні протягом строку, вказаного в додатку №1 (пункт 12), який (строк) розпочинається з моменту підписання протоколу допуску. В тому випадку, якщо несвоєчасне виконання загальнобудівельних робіт з вини орендодавця унеможливлює проведення робіт орендаря в строк, визначений у додатку №1 (пункт 12) цього договору, орендар має право за власним письмовим запитом на перенесення строку робіт орендаря, за умови початку їх виконання, як тільки це стане можливим у приміщенні - відповідно до погодженого проекту робіт орендаря. У такому випадку строк робіт орендаря не зараховується як визначений сторонами строк у додатку №1 (пункт 12), протягом якого орендар не міг проводити жодних з можливих робіт орендаря через несвоєчасне виконання загальнобудівельних робіт з вини орендодавця (п.5.3 договору).

Згідно з пунктами 5.5, 5.6 договору до моменту підписання протоколу допуску орендар зобов`язаний виконати такі обов`язки (далі - умови допуску): a) надати орендодавцю перелік підрядників, яких орендар залучає для виконання робіт орендаря, а також належним чином засвідчені копій ліцензій та дозволів таких підрядників, якщо такі ліцензії та дозволи необхідні відповідно до чинного законодавства України; b) у порядку, встановленому цим договором, погодити з орендодавцем робочу документацію; c) надати орендодавцю страхові поліси, відповідно до яких згідно з умовами цього договору застрахована відповідальність орендаря (підрядників орендаря) перед третіми особами у зв`язку із виконанням робіт орендаря на весь строк робіт орендаря; d) сплатити орендодавцю авансовий внесок відповідно до умов цього договору. До моменту виконання орендарем всіх Умов допуску орендодавець має право не підписувати Протокол допуску. У випадку невиконання Орендарем будь-якої із Умов допуску, всі негативні наслідки, пов`язані із не підписанням (несвоєчасним підписанням) Протоколу допуску, несе орендар (в тому числі, пов`язані із простроченням виконання робіт орендаря).

Відповідно до пункту 5.8. договору з моменту підписання протоколу допуску орендодавець зобов`язаний передати приміщення орендарю за Актом приймання передачі для виконання робіт орендаря, а орендар має право розпочати виконання в приміщенні робіт орендаря та не має права використовувати Приміщення з іншою метою та допускати до приміщення будь-яких інших осіб, крім представників (працівників) орендаря або підрядників орендаря.

Статтею 8 договору передбачено авансовий платіж, забезпечення орендаря та внесок на відкриття торгового центру.

У пункті 8.1 договору зазначено, що впродовж строку, вказаного в додатку №1 до цього договору, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцеві на банківський рахунок, вказаний в цьому договорі, або банківський рахунок, зазначений у відповідному рахунку орендодавця (якщо орендодавець направить такий рахунок орендареві), платіж у якості попередньої оплати (авансу) в рахунок сплати орендної плати (основної орендної плати, експлуатаційної орендної плати та маркетингової орендної плати) за договором оренди, за кількість місяців оренди приміщення, які вказані в додатку №1 (далі також - авансовий внесок, аванс).

Згідно з пунктом 8.2 договору сума авансового внеску зараховується в рахунок орендної плати (основної орендної плати, експлуатаційної орендної плати та маркетингової орендної плати) за місяці оренди приміщення, які вказані в додатку №1. У випадку, якщо сплаченої суми авансового внеску буде недостатньо для здійснення відповідних зарахувань, орендар повинен здійснити доплату протягом 10 (десяти) календарних днів після отримання рахунка орендодавця. У разі, якщо сплачена орендарем сума авансового внеску перевищуватиме розмір орендної плати, залишок сплаченої суми авансового платежу підлягає поверненню орендодавцем на вимогу орендаря, яка направляється не пізніше останнього дня строку оренди.

У пункті 8.3 договору сторони домовилися, що та частина авансового внеску, яка зарахована за місяці оренди приміщення, які вказані у додатку №1 (якщо таке зарахування має місце відповідно до договору оренди) є забезпеченням виконання орендарем його обов`язків по цьому договору оренди (далі також "Забезпечувальний платіж").

Згідно з пунктом 8.4 договору протягом всього строку дії договору оренди сума забезпечувального платежу має дорівнювати розміру орендної плати (основної орендної плати, експлуатаційної орендної плати та маркетингової орендної плати) за місяці оренди, які вказані у Додатку №1. Зазначене, зокрема, означає, що якщо у будь-який час впродовж строку дії цього договору оренди сума забезпечувального платежу виявиться меншою, ніж розмір орендної плати за місяці оренди, які вказані у Додатку №1 (наприклад, якщо орендна плата збільшуватимуться або індексуватимуться), орендар зобов`язаний на вимогу орендодавця доплатити відповідні суми таким чином, щоб сума забезпечувального платежу дорівнювала розміру орендної плати (основної орендної плати, експлуатаційної орендної та маркетингової орендної плати) за місяці оренди, які вказані у додатку №1.

Відповідно до умов пункту 8.5 договору у випадку невиконання (прострочення) орендарем будь-якого із його обов`язків за договором оренди, пов`язаним із здійсненням на користь орендодавця будь-яких платежів (в тому числі, орендної плати, сплати будь-яких штрафних санкцій, відшкодування збитків, тощо) орендодавець має право погасити таку заборгованість орендаря за рахунок забезпечувального платежу. У такому випадку орендар зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання повідомлення від орендодавця про погашення заборгованості орендаря за рахунок забезпечувального платежу погасити суму забезпечувального платежу таким чином, щоб вона не була меншою за суму орендної плати (основної орендної плати, експлуатаційної орендної та маркетингової орендної плати) за місяці оренди, які вказані у додатку №1.

Згідно з пунктом 8.6 договору у тому випадку, якщо орендар не виконує будь- який із своїх обов`язків за цим договором, орендодавець має право виконати такий обов`язок самостійно за рахунок забезпечувального платежу. У випадку розірвання та/або припинення дії цього договору з вини та ініціативи орендаря (в тому числі у випадку дострокового припинення (розірвання) в односторонньому порядку зі сторони орендодавця в зв`язку з порушення орендарем договору оренди), крім дострокового розірвання за ініціативою орендаря з дотриманням строків попередження, передбачених п.24.4 цього договору, забезпечувальний платіж не повертається орендареві та залишається у орендодавця (п.8.7 договору)

Відповідно до пункту 9.1 договору за користування приміщенням орендар зобов`язаний сплачувати на користь орендодавця орендну плату та інші платежі, які передбачені цим договором.

Згідно з пунктом 10.1 договору орендар зобов`язаний сплачувати орендодавцю основну орендну плату, маркетингову орендну плату, експлуатаційну орендну плату, щомісячно різними платежами до 15 (п`ятнадцятого) числа відповідного місяця, який передує оплачуваному.

Згідно з пунктом 10.2 договору орендна плата нараховується з дати відкриття приміщення, визначеної у додатку №1 до цього договору. Основна орендна плата, маркетингова орендна плата, експлуатаційна орендна плата за перший місяць (частину місяця) строку оренди сплачується протягом 5 (п`яти) календарних днів від настання дати відкриття приміщення, якщо відповідні платежі не були зараховані із авансового платежу.

Відповідно до пункту 10.7 договору усі платежі відповідно до цього договору мають бути визначені та виконані в національній валюті України - гривні (надалі також "UAH").

Згідно пункту 24.4 договору передбачено, що по спливу 1 (одного) року строку оренди сторони мають право розірвати цей договір оренди в односторонньому порядку, незалежно від причин та обставин, направивши про це повідомлення іншій стороні не менше, як за 3 (три) місяці. У такому випадку у зв`язку із таким розірванням будь-які штрафні санкції до сторін не можуть застосовуватися, при цьому забезпечувальний платіж зараховується в рахунок орендної плати (основної орендної плати, експлуатаційної орендної та маркетингової орендної плати), за останні місяці орендного користування у розмірі, вказаному у Додатку №1.

Відповідно до пункту 26.9 договору сторони домовились, що орендодавець має право неодноразово переносити будь-які строки та дати, зазначені в цьому договорі, в тому числі, але не виключно дату відкриття приміщення. Дату передачі приміщення за актом приймання-передачі в орендне користування. Дату передачі приміщення за Протоколом допуску для виконання робіт орендаря, строки підписання протоколу допуску до виконання робіт орендаря, строки підписання Акту приймання-передачі приміщення. При настання вищезазначеної та/або вищезазначених подій, орендодавець зобов`язаний направити орендарю повідомлення про перенесення вишевказаного/их дати, строку/ів, не пізніше, ніж за 1 (один) календарний місяць до попередньо визначеної дати, з зазначенням нової/го можливої дати/строку. Також сторони домовились, що у випадку, якщо перенесення дати та/або строків тягне за собою перенесення інших дат та/або строків, визначених цим договором, зазначені дати та/або строки, переносяться на строк перенесення та починають свій перебіг з нової/го дати та/або строку. Сторони домовилися, що орендодавець не несе жодної відповідальності в тому випадку, якщо дати та/або строки переносяться відповідно до наведених вище положень.

Пунктом 26.10. договору сторони визначили, що переносити будь-які строки та дати, зазначені в цьому договорі орендодавець має право таким чином, щоб дата відкриття торгового центру відбулася не пізніше останнього дня останнього місяця ІІІ-го кварталу 2022 року. Сторони домовилися, що у випадку, якщо дата відкриття не наступила в строк до настання останнього дня останнього місяця ІІІ-го кварталу 2022 року та сторони письмово не погодили іншу дату відкриття торгового центру, то дія цього договору оренди достроково припиняється в останній день останнього місяця ІІІ кварталу 2022 року. В такому випадку орендар не несе жодної відповідальності перед орендодавцем, а всі сплачені орендарем за цим договором платежі, у тому числі забезпечувальний/авансовий (за умови, що вони були сплачені орендарем на час такого припинення), повертаються орендодавцем протягом 10 календарних днів з дати дострокового припинення цього договору.

Сторонами складений додаток №1 до договору (далі – Додаток №1), яким визначено основні умови договору. У пункті 7 Додатку №1 до договору зазначено, що строк оренди (стаття 3, пункт 3.3) – 35 місяців.

Відповідно до пункту 12.1 Додатку №1 до договору сторони дійшли згоди, що дата відкриття приміщення (стаття 1, пункт 1.1.8) – Через 50 календарних днів від дати допуску. Орієнтовна дата відкриття торгового центру І-ІІ (перший - другий) квартал 2022 р. Точну дату відкриття торгового центру буде повідомлено додатково.

Згідно з пунктом 20 додатку №1 до договору сторони погодили, що авансовий внесок (стаття 8, пункт 8.2 договору) складає 355440,36 грн. Авансовий внесок зараховується в якості орендної плати за перший та останній місяці оренди.

Пунктом 21 Додатку №1 до договору погоджено, що перша частина авансового внеску у розмірі 177720,18 грн. вноситься орендарем протягом 5 банківських днів з дати підписання цього договору, а інша частина у розмірі 177720,18 грн. вноситься орендарем протягом 5 календарних днів з дати підписання Протоколу допуску.

На виконання зазначених умов договору платіжним дорученням №14355 від 14.12.2021 позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 177720,18 грн. (у тому числі ПДВ 20% - 29620,03 грн.) із призначенням платежу: "Оплата забезпечувального платежу згідно рах. №Ц00000127 від 25.11.2021р".

Позивачем в обґрунтування позову зазначено, що Акт приймання-передачі приміщення в оренду сторонами так і не був підписаний, Протокол допуску не складався, приміщення фактично не передавалося позивачеві, жодна додаткова угода щодо зміни порядку початку перебігу строку оренди не укладалася. Відтак, строк оренди за договором не розпочався, орендна плата не нараховувалася та не сплачувалася, будь-яка заборгованість позивача перед відповідачем за договором відсутня. Згідно з п. 12.1 додатку №1 до договору орієнтовною датою відкриття торгового центру визначено І-ІІ квартал 2022 року. Однак, торговий центр не був відкритий ані у визначений строк, ані станом на дату подання позовної заяви.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогами про повернення коштів: листом вих. №18/22/25 від 08.05.2025 та вимогою вих. №03/06-2 від 03.06.2026, цінним листом з описом вкладення через АТ "Укрпошта" 05.06.2026 (штрихкодовий ідентифікатор 0207203005699) з вимогою повернути кошти протягом 10 банківських днів з моменту її отримання, які залишено відповідачем без відповіді та задоволення, кошти не повернуто.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до приписів статті 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Згідно з частинами 1, 3 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

Відповідно до статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, укладаючи та підписуючи договір оренди №115-1 від 25.11.2021 з додатком, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

Як зазначено судом вище та погоджено між сторонами умовами договору, пунктом 8.1 договору та пп. 20, 21 додатку №1 до договору передбачено обов`язок орендаря сплатити авансовий внесок у загальному розмірі 355440,36 грн., при цьому перша частина авансового внеску в розмірі 177720,18 грн. підлягала сплаті протягом 5 банківських днів з моменту укладання договору та зараховується в якості забезпечувального платежу за договором (п. 21 додатку №1, п. 8.3 договору).

Матеріали справи свідчать та відповідачем підтверджено, що на виконання зазначених умов договору платіжним дорученням №14355 від 14.12.2021 позивач перерахував на рахунок відповідача спірні кошти в розмірі 177720,18 грн. (у тому числі ПДВ 20% - 29620,03 грн.) із призначенням платежу: "Оплата забезпечувального платежу згідно рах. №Ц00000127 від 25.11.2021р." Згідно відмітки банку на платіжному дорученні, платіж проведено банком 14.12.2021.

Водночас пунктом 26.10. договору сторони визначили та відповідачем у відзиві на позовну заяву підтверджено, що переносити будь-які строки та дати, зазначені в цьому договорі орендодавець має право таким чином, щоб дата відкриття торгового центру відбулася не пізніше останнього дня останнього місяця ІІІ-го кварталу 2022 року. Сторони домовилися, що у випадку, якщо дата відкриття не наступила в строк до настання останнього дня останнього місяця ІІІ-го кварталу 2022 року та сторони письмово не погодили іншу дату відкриття торгового центру, то дія цього договору оренди достроково припиняється в останній день останнього місяця ІІІ кварталу 2022 року. В такому випадку орендар не несе жодної відповідальності перед орендодавцем, а всі сплачені орендарем за цим договором платежі, у тому числі забезпечувальний/авансовий (за умови, що вони були сплачені орендарем на час такого припинення), повертаються орендодавцем протягом 10 календарних днів з дати дострокового припинення цього договору.

Разом з тим, з матеріалів справи також убачається та відповідачем у відзиві на позовну заяву підтверджено факт непідписання протоколу допуску та, відповідно, непередання приміщення позивачеві. При цьому відповідачем підтверджено факт невідкриття торгового центру як станом на 30.09.2022, так і станом на дату подання відзиву, оскільки зазначено про те, що відповідач вимушений відтермінувати дату відкриття торгового центру та на даний час на території торгівельного центру продовжуються відновлювальні роботи, про що свідчить поданий лист вих.№23 від 02.04.2025.

Водночас суд відхиляє заперечення відповідача з посиланням на умови пункту 26.9 договору про те, що оскільки відповідач повідомляв позивача про перенесення строків відкриття торгового центру у відповідності до 26.9 договору, то договір є чинним, а підстав для повернення платежу немає, оскільки таке твердження не враховує усіх умов договору у їх взаємозв`язку.

Суд зазначає, що пункти 26.9 і 26.10 договору співвідносяться як загальна та спеціальна норма, оскільки пункт 26.9 договору надає право переносити строки, а пункт 26.10 договору прямо обмежує це право, переносити дати орендодавець має право лише "таким чином, щоб дата відкриття торгового центру відбулася не пізніше останнього дня останнього місяця ІІІ-го кварталу 2022 року".

Слід зазначити, що наведене відповідачем тлумачення робить пункт 26.10 договору повністю позбавленим будь-якого змісту, що суперечить частині 3 статті 213 ЦК України, за якою при тлумаченні змісту правочину береться до уваги значення всіх частин правочину у їх взаємозв`язку.

За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами частини 1, 3 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно статті 654 ЦК України унормовано, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно умов пункту 27.6. договору всі доповнення та зміни до договору мають вноситись у письмовій формі.

Відповідно до пункту 27.15. договору погоджено, що всі доповнення або зміни до цього договору мають вноситися у письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню, мають бути позначені, пронумеровані та підписані як такі обома сторонами, інакше вони не будуть мати сили. З моменту належного складання, такі зміни стають невід`ємною частиною цього договору.

Натомість матеріали справи свідчать, що відповідачем не надано доказів письмового погодження сторонами іншої дати відкриття торгового центру. Суд звертає увагу, що згідно умов погодженого між сторонами пункту 26.10 договору мова йде саме про погодження сторонами - тобто про двосторонній документ (додаткову угоду), а не про односторонні повідомлення орендодавця. Це підтверджується і самим текстом пункту 26.10 договору, який протиставляє одностороннє перенесення (обмежене ІІІ кварталом 2022 року) двосторонньому письмовому погодженню. При цьому лист вих. №23 від 02.04.2025 та інші односторонні повідомлення відповідача, на які останній посилається з огляду на наведені вище умови договору та положення законодавства, погодженням саме обох сторін не є.

Відповідно до частини 1 статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні.

Відповідно до частини 3 статті 653 ЦК України зобов`язання припиняється з моменту, встановленого договором.

Суд приймає до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №127/14633/16-ц, постанові від 29.05.2024 по справі №910/2491/23 про те, що сторони можуть установити й інший, ніж передбачений статтею 795 ЦК України, момент початку та припинення договірних правовідносин з оренди, узгодивши це у договорі, що зроблено сторонами у пункті 26.10 договору.

Матеріали справи свідчать, що сторони скористалися цим правом, обумовивши припинення договору невідкриттям торгового центру до 30.09.2022. Дія договору оренди №115-1 від 25.11.2021 припинилася на підставі пункту 26.10 договору, а обов`язок відповідача повернути сплачені позивачем кошти у розмірі 177720,18 грн. мав бути виконаний до 10.10.2022 включно.

Разом з тим, суд відхиляє посилання відповідача про те, що забезпечувальний платіж повертається лише у випадку, передбаченому пунктом 24.4 договору, а "у всіх інших випадках забезпечувальний платіж не повертається", оскільки формулювання, що наведене відповідачем, є довільним та у договорі відсутнє.

Натомість пункт 8.7 договору містить вичерпний перелік підстав неповернення платежу: розірвання та/або припинення дії договору з вини та ініціативи орендаря (у тому числі дострокове припинення орендодавцем у зв`язку з порушенням орендарем договору).

Як зазначено вище, припинення спірного договору відбулося на підставі прямої домовленості сторін у пункті 26.10 договору внаслідок обставини, що залежала виключно від орендодавця, – невідкриття торгового центру. При цьому з матеріалів справи убачається, що вини чи ініціативи орендаря у даному випадку немає, що відповідачем не спростовано, а відповідачем не заявлено про розірвання договору у зв`язку з порушенням його умов позивачем.

Наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву тлумачення умов договору в частині можливості повернення забезпечувального платежу, який здійснено на спірну суму є суб`єктивним та довільним тлумаченням на власну користь та зводяться до того, що забезпечувальний платіж мав би залишатися у відповідача безстроково й безумовно попри те, що орендар не отримав жодного зустрічного надання, що не сумісно з пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України, яка передбачає загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумністю.

Матеріали справи свідчать, що мета внесення забезпечувального платежу вичерпана, оскільки згідно умов пункту 8.3– 8.6 договору цей платіж має єдине призначення – забезпечення виконання орендарем грошових зобов`язань перед орендодавцем (орендної плати, штрафних санкцій, відшкодування збитків) та можливість орендодавця погасити за його рахунок заборгованість орендаря. Оскільки орендна плата не нараховувалася, заборгованість позивача відсутня і відповідачем не заявлена, забезпечувати платежу більше нічого. Суд приймає до уваги, що відповідачем не заявлено зустрічного позову, не наведно жодної суми боргу позивача та не надано жодного розрахунку.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивач не надав робочу документацію на погодження, а тому не виконав умови допуску, у зв`язку з чим протокол допуску не був підписаний суд зазначає, що умова пункту 26.10 договору не ставить обов`язок орендодавця повернути сплачені платежі в жодну залежність від виконання чи невиконання орендарем умов допуску. Навпаки, умова прямо встановлює, що у разі невідкриття торгового центру орендар не несе жодної відповідальності перед орендодавцем, а платежі повертаються. Пункт 5.6 договору чітко визначає єдиний наслідок невиконання умов допуску: орендодавець має право не підписувати протокол допуску, а орендар несе наслідки, пов`язані із простроченням виконання робіт орендаря, а тому розширювати перелік договірних санкцій на власний розсуд відповідач не вправі без їх погодження в порядку пункту 27.6, 27.15 договору.

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією стороною, обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

Згідно зі ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Водночас з матеріалів справи убачається та відповідачем не спростовано, що відповідач не виконав першочергового зустрічного обов`язку, оскільки відповідно до пункту 4.3 договору приміщення передається орендареві після завершення в ньому орендодавцем загальнобудівельних робіт. Згідно з п. 1.1.1 договору торговий центр - це закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію торгово-розважальний комплекс.

Натомість матеріали справи свідчать, що відповідач не надав жодного доказу того, що станом на визначену ним дату допуску 03.03.2022 чи будь-коли після неї, загальнобудівельні роботи в приміщенні були завершені. Навпаки, з листа вих. №23 від 02.04.2025 вбачається, що роботи тривають дотепер, а торговий центр не відкритий, що відповідачем станом під час розгляду справи не спростовано.

Матеріали справи свідчать та є слушними заперечення та доводи позивача про те, що відповідач не надав доказів надіслання та вручення позивачу листа вих. №10 від 13.01.2022 (в матеріалах відзиву відсутні опис вкладення, поштова накладна, повідомлення про вручення чи будь-який інший доказ комунікації); не надав доказів завершення загальнобудівельних робіт у приміщенні; не надав жодної претензії, вимоги чи нагадування, адресованого позивачеві щодо ненадання робочої документації за весь період з лютого 2022 року дотепер; не застосував до позивача жодної з численних штрафних санкцій, передбачених ст. 22 договору; не скористався правом на розірвання договору за пунктом 24.1 у зв`язку з порушенням орендарем його умов. Поведінка відповідача суперечить його ж доводам.

Суд також приймає до уваги, що протягом більш ніж чотирьох років відповідач у листах на адресу позивача не заявляв про жодні порушення з боку позивача та не вживав заходів реагування у відповідь на листи позивача. Позиція відповідача про невиконання позивачем певних обов`язків, уперше висловлена лише після звернення з позовом до суду у відзиві на позовну заяву – через понад чотири роки, що суперечить попередній поведінці відповідача та не узгоджується з пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України, який передбачає загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумністю.

Щодо поданих відповідачем разом із відзивом на позовну заяву витягів з ЄРДР №12022221230000347, №12022221230000366, №12024221230000386 та посилання у листі вих. №23 від 02.04.2025 на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №920/505/22 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Позиція Верховного Суду про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не може прирівнюватися до сертифіката ТПП України про наявність у конкретного суб`єкта форс-мажорних обставин, є сталою та послідовною.

Верховний Суд у постанові від 22.06.2023 у справі №925/1238/22 дійшов висновку про те, що сам по собі воєнний стан в Україні, зокрема, ведення бойових дій на території України не є безумовною підставою ні для припинення зобов`язань, ні для звільнення від їх виконання.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі №910/7679/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні.

Таким чином, слід дійти висновку, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Пунктом 27.3 договору сторони погодили, що існування обставин непереборної сили та їх характер підтверджується письмовою довідкою Торгово-промислової палати України.

Натомість сертифіката щодо конкретного зобов`язання за договором №115-1 від 25.11.2021 відповідач не надав. Подані відповідачем витяги з ЄРДР фіксують факт кримінального правопорушення, але не є документом, передбаченим пунктом 27.3 договору та статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". Відповідачем не пояснено і не доведено, у який спосіб наведені обставини перешкодили виконати грошове зобов`язання – перерахувати позивачеві спірні кошти у розмірі 177720,18 грн. на банківський рахунок після 30.09.2022.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 525 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов`язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 910/2491/23 за подібних правовідносин Верховний Суд підтвердив правомірність стягнення з орендодавця гарантійного платежу після припинення договору оренди, зазначивши, що договором була визначена єдина мета внесення гарантійного платежу – забезпечення права орендодавця на отримання визначеної плати за користування приміщенням; за відсутності в орендаря фінансових зобов`язань зі сплати орендної плати гарантійний платіж підлягає поверненню. Верховний Суд наголосив, що сторони можуть узгодити в договорі оренди інший, ніж передбачений ст. 795 ЦК України, момент припинення договору (з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.05.2018 у справі №127/14633/16-ц), і договір припиняється саме у визначений його умовами момент.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Отже, встановлені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази дають підстави дійти висновку про наявність у позивача права на "законне очікування" про стягнення коштів. При цьому неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.02.2018 по справі №910/5444/17, від 30.10.2018 по справі №917/63/18).

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не було виконано зобов`язання з повернення здійсненого позивачем платежу на спірну суму, а також відсутні докази повернення сплачених позивачем коштів у розмірі 177720,18 грн., що суперечить умовам договору та законодавству, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено права та законні інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, а також відповідь на істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Молл +" (62341, Харківська обл., смт. Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях, буд. 4А, код ЄДРПОУ 43413434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термоімпульс" (02132, м. Київ, вул. Галика Алімпія, буд. 75Д, прим. 92, код ЄДРПОУ 36557951) грошові кошти у розмірі 177720,18 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку та строки, що передбачено ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "15" вересня 2026 р.

СуддяГ.І. Сальнікова