Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №208/16067/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/16067/25

провадження № 2/208/563/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 червня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області у складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання – Золотоноші А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним.

У своєму позові позивач просить суд:

-визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №213 від 19 грудня 1997 року, укладений на Дніпродзержинській філії «Придніпровської товарної біржи», за реєстровим №213 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

В обґрунтуванні позову позивач зазначає, що 19 грудня 1997 року між нею, ОСОБА_1 , як Покупцем, та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як Продавцями, був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна №213 на Дніпродзержинській філії «Придніпровської товарної біржи» за реєстровим №213.

Предметом указаного договору є квартира АДРЕСА_1 .

До моменту укладення вищевказаного договору квартира належала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивач зазначає, що дана квартира була зареєстрована у Дніпродзержинському БТІ в реєстровій книзі за №129 за №21570.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений у письмовій формі у Дніпродзержинській філії «Придніпровської товарної біржи» відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» та здійснений запис в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №1-4 від 16.03.1998 року.

Згідно з реєстраційним посвідченням Дніпродзержинського бюро технічної інвентаризації від 23 грудня 1997 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за позивачем на підставі договору купівлі-продажу №213 від 19.12.1997 року.

Відповідно до положень договору купівлі-продажу нерухомого майна, продавці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_1 , як покупець, купила квартиру АДРЕСА_1 за ціною 9105 гривень.

Разом з тим у позовній заяві також зазначено, що вартість зазначеної нерухомості була визначена в сумі 9150 гривень.

Позивач зазначає, що вона зареєстрована та проживає в даній квартирі з 1997 року, тобто протягом 28 років.

Звернувшись до державного реєстратора з метою внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач отримала відмову у зв`язку з відсутністю нотаріального посвідчення договору.

Позивач зазначає, що на теперішній час нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу від 19.12.1997 року №213 неможливе.

Фактично правочин між сторонами, як зазначає позивач, був повністю виконаний. Між сторонами були домовлені та виконані всі істотні умови договору купівлі-продажу: відповідачі передали позивачу майно, а позивач прийняла нерухоме майно та сплатила за нього певну суму, обумовлену сторонами.

Позивач зазначає, що відповідачі не заявляли заперечень чи зауважень щодо правочину.

Вартість зазначеної нерухомості, за твердженням позивача, була визначена в сумі 9150 гривень, а вказана сума коштів за договором купівлі-продажу була сплачена до підписання відповідного договору у повному обсязі.

Позивач вважає, що надала належні докази на підтвердження факту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, його виконання та обставин, які свідчать про неможливість подальшого нотаріального посвідчення угоди, а тому вважає наявними передбачені законом підстави для визнання договору дійсним.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві, не заперечує проти винесення заочного рішення.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з`явились, повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомив.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Ухвалою суду від 11 лютого 2026 року відкрито провадження по справі та призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 21 квітня 2026 року закрито підготовче засідання по цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 19.12.1997 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна №213, відповідно до умов якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 .

Договір укладено на Дніпродзержинській філії «Придніпровської товарної біржи» та зареєстровано за реєстровим №213.

Згідно з реєстраційним посвідченням Дніпродзержинського бюро технічної інвентаризації від 23 грудня 1997 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №213 від 19.12.1997 року.

Позивач зазначає, що проживає та зареєстрована у спірній квартирі з 1997 року.

Як вбачається з позовної заяви, договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений у письмовій формі на Дніпродзержинській філії «Придніпровської товарної біржи», а також зареєстрований у відповідних документах біржі.

Позивач посилається на те, що всі істотні умови договору сторонами були погоджені, майно передане покупцю, а грошові кошти за договором сплачені продавцям у повному обсязі.

Звернувшись до державного реєстратора з метою внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач отримала відмову у зв`язку з відсутністю нотаріального посвідчення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Вказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна укладено 19.12.1997 р., тобто під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР) статтею 227 якого передбачено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Частиною другої статті 15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

У відповідності до частини другої статті 47 ЦК УРСР якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У відповідності до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч.2 ст.47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.

З огляду на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна сторони ухилилися від його нотаріального посвідчення, що на теперішній час перешкоджає позивачу розпоряджатися своїм майном, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з`ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, суд, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач з вимогою про повернення сплаченого судового збору не звертався, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4, 15, 16, 19, 76, 81, 89, 141, 206, 211, 247, 263-265, 280-289, 353, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №213 від 19 грудня 1997 року, укладений на Дніпродзержинській філії «Придніпровської товарної біржи», за реєстровим №213 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП– НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , дата народження невідома, РНОКПП – невідоме, знятий з реєстрації, інше місце перебування не відоме: АДРЕСА_2 ;

Відповідач – ОСОБА_3 , дата народження невідома, РНОКПП – невідоме, знята з реєстрації, інше місце перебування не відоме: АДРЕСА_2 .

Суддя Похваліта С. М.