Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №176/2463/26 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/2463/26

провадження №2/176/2037/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 вересня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Гусейнова К.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, де просить:

- стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 10478,9 грн, що складається з основної суми завданих збитків у розмірі 5647 грн, транспортних витрат у розмірі 1131,9 грн, витрати на виготовлення копій документів та підготовку матеріалів справи у розмірі 3700 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 інфляційні втрати відповідно до ст.625 ЦК України за період з 20.12.2021 року по день ухвалення рішення суду у розмірі 3250 грн; 3 % річних відповідно до ст.625 ЦК України за період з 20.12.2021 року по день ухвалення рішення суду в розмірі 758 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн;

- стягнути з відповідача всі понесені судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 19 грудня 2021 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 була досягнута домовленість щодо придбання прозорого акрилу з індивідуальним розкроєм.Згідно досягнутих домовленостей позивачем було здійснено повну попередню оплату у сумі 5647 грн, що підтверджується банківськими платіжними документами.

Після отримання коштів відповідач свої зобов`язання не виконав:товар не поставив, замовлення не виконав;кошти не повернув.

Надалі позивач неодноразово намагався врегулювати ситуацію мирним шляхом, звертався безпосередньо до відповідача, його родичів та інших осіб, які могли сприяти поверненню коштів, однак жодного результату це не дало.

У зв`язку з цим позивач був змушений звернутися до правоохоронних органів.За заявою позивача було розпочато кримінальне провадження№ 12022046220000006. За результатами досудового розслідування було складено обвинувальний акт від 07.05.2026 року за ч.1 ст.190 КК України.В обвинувальному акті встановлено, що відповідач шляхом зловживання довірою заволодів належними позивачу грошовими коштами у сумі 5647 грн.Під час досудового розслідування відповідач визнав свою вину повністю, що підтверджується протоколом його допиту.

Ухвалою Новокодацького районного суду м.Дніпра від 28.05.2026 року кримінальне провадження було закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.При цьому провадження було закрито з нереабілітуючих підстав, а не через відсутність події чи складу кримінального правопорушення.Таким чином, на думку позивача, факт протиправних дій відповідача підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Позивач стверджує, що внаслідок протиправних дій відповідача йому було заподіяно майнову шкоду.Основна сума збитків 5647 грн, яка була незаконно отримана відповідачем та не повернута до теперішнього часу.Внаслідок неправомірних дій відповідача позивач був позбавлений можливості користуватися належними йому коштами протягом понад чотирьох років.Зазначені кошти були сплачені за імпортний акриловий матеріал, який закуповується за кордоном та вартість якого безпосередньо залежить від валютного курсу.За час, що минув з моменту вчинення кримінального правопорушення, відбулося суттєве зростання курсу євро, інфляційні процеси та значне підвищення вартості аналогічної продукції.Наведене свідчить про істотне знецінення грошових коштів, якими відповідач користувався безпідставно протягом тривалого часу.

Позивач також зазначає, що для участі у процесуальних діях, допитах, поданні документів та ознайомленні з матеріалами кримінального провадження позивачем було здійснено не менше 12 поїздок до правоохоронних органів.Загальний пробіг склав близько 100 км. Розрахунок витрат:140 км* 11/100 км*73,5=1131,9 грн.

З урахуванням середньої витрати пального та його вартості транспортні витрати становлять 1131,9 грн.

Для захисту своїх прав позивачем здійснювалися витрати на друк документів, виготовлення копій, підготовку процесуальних документів, формування доказової бази. Сума витрат становить 3700 грн.

Таким чином, позивач зазначає, що загальна сума прямої майнової шкоди становить 10478,9 грн = 5647 грн + 1131,9 + 3700.

Крім того, позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача інфляційні втрат та 3 % річних, які обґрунтовані тим, що починаючи з грудня 2021 року відповідач безпідставно користується належними позивачу коштами.Відповідно до статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.

Орієнтовний розрахунок 3 % річних за період з 20.12.2021 року по дату подання позову становить :5647* 3%* 1634/365 = 758 грн. Орієнтовний розрахунок інфляційних втрат за вказаний період становить близько 3250 грн.

Остаточний розмір інфляційних втрат позивач просить визначити відповідно до офіційних індексів інфляції Державної служби статистики України за весь період прострочення.

Щодо зростання вартості імпортного матеріалу, позивач зазначає, щопредметом домовленості сторін був імпортний акриловий матеріал, вартість якого безпосередньо залежить від валютного курсу.На момент оплати у грудні 2021 року офіційний курс евро становить близько 52 грн.Також істотно зросла вартість самого матеріалу.

Згідно з актуальними комерційними пропозиціями:

- лист акрилу прозорого 3 мм коштує 6662, 60 грн.

- лист акрилу прозорого 4 мм коштує 8883,43 грн.

Таким чином, позивач стверджує, що за період неправомірного утримання його коштів відбулося суттєве знецінення їх купівельної спроможності.Наведені обставини, на думку представника відповідача, підтверджують тривалі негативні наслідки правопорушення та підлягають врахуванню судом під час визначення розміру відшкодування.

Також, позивач стверджує, що внаслідок дій відповідача йому були завдані істотні моральні страждання. Понад чотири роки він був змушений звертатися до правоохоронних органів;брати участь у слідчих та процесуальних діях;контролювати хід досудового розслідування;знайомитися з матеріалами кримінального провадження;захищати свої права в суді.Особливих моральних страждань позивачу завдало те, що кримінальне провадження, у якому відповідач визнав свою вину, було закрито у зв`язку із закінченням строків давності без ухвалення обвинувального вироку.

Крім того, протягом більш ніж чотирьох років позивач був позбавлений можливості придбати матеріал, за який були сплачені кошті, тоді як його вартість суттєво зросла.

При визначенні розміру моральної шкоди позивач просить суд врахувати, що відповідач не вжив жодних заходів для добровільного відшкодування завданих збитків, не повернув отримані кошти та не відновив порушені права позивача.Усвідомлення того, що відповідач фактично визнав свою вину, однак уникнув кримінальної відповідальності через сплив строків давності, спричинило тривале психологічне напруження, відчуття несправедливості та втрату довіри до механізмів державного захисту прав потерпілих.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач оцінив моральну шкоду у розмірі 50 000 грн, що, на його думку, відповідає характеру правопорушення, тривалості негативних наслідків та глибині моральних переживань.

Ухвалою суду від 07 липня 2026 року по справі було відкрито провадження та було вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Позивач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлений належним чином. Відповідачу ОСОБА_3 , відповідно до вимог ЦПК України, за відомим місцем реєстрації останнього, направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі. Надано строк для подачі заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, відзиву на позовну заяву з наданням суду доказів в обґрунтування свого відзиву. Заперечень від відповідача щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження не надійшло. На адресу суду повернулося поштове повідомлення з відміткою «адресат відсутній». Відповідно до ч. 8 п. 4 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Заперечень щодо розгляду справи у його відсутності не надійшло. Відзив на позов відповідач не подав.

13 липня 2026 року від позивача ОСОБА_1 на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення, в яких він, посилаючись на зростання ринкової вартості товару та упущену вигоду просить визнати доведеним розмір матеріальної шкоди та стягнути з відповідача:

- 5647 грн – незаконно утримані грошові кошти;

- 9899,03 грн – реальні збитки, спричинені зростанням ринкової вартості імпортного акрилу;

- 1131,9 грн – транспортні витрати;

- 3700 грн – інші витрати, безпосередньо пов`язані із захистом порушеного права;

- 20000 грн – упущена вигода (втрачений прибуток від неможливості виконання замовлень на виготовлення 12 захисних екранів);

- інфляційні втрати та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України в визначеному судом на день ухвалення рішення або відповідно до наданого позивачем розрахунку;

- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі, заявленому в позовній заяві.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 про те, що невстановлена особа 20.12.2021 року шляхом зловживання довіри заволоділа його грошовими коштами у розмірі 5686 грн, до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості та 15.01.2022 року відкрито кримінальне провадження №12022046220000006 (а.с.19).

15 січня 2022 року ОСОБА_1 було направлено повідомлення від ВП №5 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022046220000006 за фактом шахрайства у ОСОБА_1 . Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч.1 ст.190 КК України (а.с.20).

В протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_2 останній підтвердив, що 20.12.2021 року ОСОБА_1 надіслав йому переказ грошових коштів у сумі 5647 грн на його особисту картку. Після отримання грошових коштів від ОСОБА_1 він його заблокував, товар не передав, отриманими грошима розпорядився на власний розсуд. Зазначив, що свою провину визнає в повному обсязі, щиро кається (а.с.9).

Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні №12022046220000006 від 15.01.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_2 відповідно до ст.66 КК України – є щире каяття (а.с.7-8).

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 28.05.2026 року ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.190 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Вказаним судовим рішенням встановлено, що 19 грудня 2021 року ОСОБА_2 , переслідуючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, під приводом продажу акрилу прозорого та необхідності повної попередньої оплати у розмірі 5647,00 грн, у месенджері «Viber» надіслав раніше знайомому ОСОБА_1 пропозицію про продаж зазначеного товару за акційною ціною, не маючи реального наміру виконати зобов`язання. ОСОБА_1 , перебуваючи в довірливих відносинах з ОСОБА_2 , 20 грудня 2021 року о 12 годині 19 хвилин через термінал АТ КБ «ПриватБанк» (м. Жовті Води, вул. Б. Хмельницького, 14а) здійснив переказ коштів у сумі 5647,00 грн на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 . ОСОБА_2 отримані кошти привласнив і розпорядився ними на власний розсуд, взятих зобов`язань не виконав, товар не поставив, спричинивши ОСОБА_1 матеріальну шкоду на суму 5647,00 грн. У судовому засіданні Новокодацького районного суду м. Дніпра обвинувачений ОСОБА_2 особисто підтримав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, підтвердивши, що йому зрозумілі підстави та правові наслідки такого закриття.Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди було залишено без розгляду, роз`яснено позивачу право на звернення до суду із відповідним позовом в порядку цивільного судочинства (а.с.5-6).

Згідно копії квитанції АТ КБ «ПриватБанк» від 20.12.2021 року ОСОБА_1 перерахував ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 5647 грн (а.с.10).

Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У відповідності до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 1 ст.1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є нереабілітуючою підставою, яка не звільняє особу від обов`язку відшкодувати завдані правопорушенням збитки. За змістом правових позицій Верховного Суду (зокрема, постанови КЦС ВС від 05.08.2020 у справі № 643/462/17), закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав за згодою особи свідчить про встановлення судом факту вчинення цією особою протиправних дій.

Отже, факт заволодіння відповідачем коштами позивача в сумі 5647,00 грн, протиправність дій ОСОБА_2 та наявність його вини є встановленими ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 28.05.2026 року і не підлягають повторному доказуванню в порядку цивільного судочинства.

Згідно зі статтями 22, 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За таких обставин позовна вимога про стягнення з відповідача 5647,00 грн неповернутих коштів є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом з тим, позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами транспортні витрати у розмірі 1131,9 грн та витрати на виготовлення копій документів та підготовку матеріалів справи у розмірі 3700 грн.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої-другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, саме на позивача покладений процесуальний обов`язок доказування і надання доказів, які б міг оцінити суд та які можна було б перевірити належними доказами.

Однак, з наданих позивачем та досліджених судом доказів неможливо встановити чи дійсно позивачем були понесені транспортні витрати у розмірі 1131,9 грн та витрати на виготовлення копій документів та підготовку матеріалів справи у розмірі 3700 грн.

Крім того, витрати потерпілого, пов`язані з його участю у кримінальному провадженні, за своєю правовою природою є процесуальними витратами у кримінальному провадженні (статті 118, 122 КПК України), питання про компенсацію яких мало вирішуватися в рамках кримінальної справи. Зазначені витрати не можуть кваліфікуватися як реальні збитки в розумінні статті 22 ЦК України, а тому в задоволенні цих вимог слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача реальних збитків, спричинених зростанням ринкової вартості імпортного акрилу у розмірі 9899,03 грн та упущеної вигоди у розмірі 20000 грн, суд зазначає, що відповідно до положень статті 49 ЦПК України зміна предмета позову чи збільшення розміру позовних вимог здійснюється виключно шляхом подання відповідної письмової заяви до початку розгляду справи по суті, з дотриманням правил сплати судового збору та направлення копії іншим учасникам справи. Додаткові письмові пояснення не є заявою про збільшення позовних вимог і не можуть змінювати межі спору. Оскільки встановлений законом процесуальний порядок позивачем дотримано не було, вказані вимоги судом до розгляду не приймаються і предметом розгляду в межах цієї справи не є.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з 20.12.2021 року по день ухвалення рішення суду.

Таким чином, суд вважає, що підлягають стягненню з відповідача інфляційні втрати за період з 20 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 164,94 грн.

Також, відповідно до вищезазначених вимог закону 3% річних слід обраховувати за період з 20.12.2021 року по 23.02.2022 року, що складає 65 календарних днів. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 30,17 грн.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пунктах 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Чинне законодавство не містить методики чи способів обчислення моральної шкоди, та при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою особи, а будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Відповідно до вимог абз. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди.

Враховуючи вищезазначені норми права та встановлений наданими суду доказами факт вчинення неправомірних дій зі сторони відповідача, суд приходить до висновку про наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача, та його вини в заподіянні.

Потерпілий оцінює заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних потерпілому моральних страждань, характер та об`єм його душевних, психічних страждань, в зв`язку з заволодінням його грошовими коштами.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з урахуванням встановлених судом обставин характеру спричиненої шкоди, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за можливе стягнути на користь потерпілого 2500 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які потерпілий пережив внаслідок вчинення відносно нього кримінального правопорушення.

Щодо розподілу судового збору:

«Позивач на підставі пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору як потерпілий від кримінального правопорушення.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави.

Позовна заява містить дві самостійні позовні вимоги (майнового характеру — про стягнення матеріальної шкоди з нарахуваннями за ст. 625 ЦК України, та про відшкодування моральної шкоди). Позов подано в електронній формі через підсистему «Електронний суд».

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Відповідно до частини третьої статті 6 цього ж Закону судовий збір справляється за кожну вимогу окремо.

Враховуючи задоволення вимог майнового характеру та часткове задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі мінімальної ставки за кожну із задоволених вимог із застосуванням коефіцієнта 0,8:(1331,20 грн?0,8)+(1331,20 грн?0,8)=1064,96 грн+1064,96 грн=2129,92 грн

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 12, 13, 81, 82, 89, 133, 137, 141, 247, 263-265, 280-284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , матеріальну шкоду у розмірі 5647 (п`ять тисяч шістсот сорок сім) гривень, інфляційні втрати у розмірі 164 гривні 94 копійки та 3% річних у розмірі 30 гривень 17 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , моральну шкоду у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 2129,92 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суд

Дніпропетровської області Кімал ГУСЕЙНОВ