Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №212/1193/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/1193/26

2/212/2665/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючого судді Пустовіт О.Г., при секретарі судового засідання Мехтієвої А.Е., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Кожухової Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДОНЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ ІМЕНІ МИХАЙЛА ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО, КРИВОРІЗЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ, МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ про визнання незаконним та скасування наказу ректора про відрахування зі складу аспірантів, поновлення в аспірантурі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Губара Антона Леонідовича звернувся до суду з позовом до Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Криворізького національного університету та Міністерства освіти і науки України про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на навчанні в аспірантурі та визнання освітньо-наукової програми за перший рік навчання повністю виконаною.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року у справі № 210/4293/24 було визнано незаконним та скасовано наказ Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського від 25 червня 2024 року № 3-а про відрахування ОСОБА_1 з аспірантури та поновлено його на навчанні в аспірантурі за спеціальністю 076 «Підприємництво та торгівля» за денною формою здобуття освіти за державним замовленням.

На виконання вказаного судового рішення 23 травня 2025 року Донецьким національним університетом економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського видано наказ № 3 «Про поновлення на навчання», яким, зокрема, ОСОБА_1 поновлено на навчанні в аспірантурі. При цьому фактичний допуск позивача до навчання було здійснено лише з 14 липня 2025 року.

Позивач вважає, що при поновленні його на навчанні відповідачем неправомірно визначено його як здобувача другого року навчання та покладено на нього обов`язок виконання індивідуального навчального плану за другий рік навчання, незважаючи на те, що відрахування з першого року навчання було визнано судом незаконним, а період, протягом якого позивач фактично не навчався, виник не з його вини.

Позивач посилається на те, що відповідно до індивідуального навчального плану та академічної довідки ним було виконано освітню складову індивідуального навчального плану за перший рік навчання, а висновок закладу освіти про невиконання ним індивідуального плану наукової роботи за перший рік навчання був спростований судовим рішенням у справі № 210/4293/24. У зв`язку з цим позивач вважає, що підстав вважати його таким, що має академічну заборгованість за перший рік навчання, не було.

Крім того, позивач зазначає, що з 25 червня 2024 року до 14 липня 2025 року він фактично не мав можливості навчатися внаслідок незаконного відрахування та подальшого невиконання закладом освіти судового рішення про поновлення на навчанні. При цьому після поновлення 23 травня 2025 року питання щодо графіків виконання індивідуального навчального плану та індивідуального плану наукової роботи визначено не було, а до освітнього процесу позивача допущено лише 14 липня 2025 року.

Позивач також посилається на те, що наказом від 25 листопада 2025 року № 5-а йому фактично було встановлено надзвичайно короткий строк для виконання освітньої та наукової складових програми другого року навчання. Наказ та відповідні графіки позивач отримав лише 06 грудня 2025 року, при цьому строки складання заліків та виконання інших складових освітньо-наукової програми були визначені до 31 грудня 2025 року. За твердженням позивача, за цей період йому було запропоновано виконати обсяг навчальної програми, який відповідає значній частині навчального року.

Позивач вказує, що зазначені обставини призвели до виникнення ситуації, за якої невиконання ним визначених відповідачем навчальних завдань стало підставою для повторного відрахування з аспірантури наказом № 6-а від 31 грудня 2025 року.

У зв`язку з наведеним позивач просить суд визнати незаконними та скасувати наказ Криворізького національного університету № 3-а від 14 липня 2025 року «Про допуск на навчання та виконання індивідуального навчального плану за 2-й рік навчання» та наказ № 6-а від 31 грудня 2025 року «Про відрахування здобувача вищої освіти ступеня доктора філософії за невиконання індивідуального навчального плану», поновити його на навчанні в аспірантурі за спеціальністю 076 «Підприємництво та торгівля» за денною формою здобуття освіти за державним замовленням на перший рік навчання, а також визнати освітньо-наукову програму за перший рік навчання повністю виконаною.

Представник відповідача – Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського заперечив проти задоволення позову.

У відзиві на заяву (пояснення) представника позивача від 17 травня 2026 року відповідач зазначив, що викладені позивачем доводи не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на вибірковому та довільному тлумаченні норм чинного законодавства, містять внутрішні суперечності, посилання на застарілу нормативно-правову базу та термінологію у сфері вищої освіти, а також не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відповідач, зокрема, заперечує проти посилання позивача на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 13 лютого 2025 року у справі № 210/4293/24 як на таке, що нібито встановило факт належного виконання ним індивідуального навчального плану першого року навчання. На думку відповідача, вказаним судовим рішенням було скасовано наказ про відрахування та поновлено позивача на навчанні, однак суд не встановлював юридичного факту виконання позивачем індивідуального плану наукової роботи та не надавав правової оцінки виконанню всіх вимог освітньо-наукової програми.

Відповідач також не погоджується з доводами позивача про те, що перерва у навчанні негативно вплинула на його можливість виконати навчальну та наукову складові програми. Зазначає, що такі твердження мають припущувальний характер, ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті позивачем обставин та не підтверджені належними і допустимими доказами.

При цьому відповідач вважає безпідставними посилання позивача на лист ректора як на висловлення суб`єктивної думки щодо поновлення його прав. За твердженням відповідача, зазначений лист є офіційною відповіддю закладу вищої освіти, наданою в межах компетенції та з урахуванням вимог чинного законодавства і відповідних роз`яснень Міністерства освіти і науки України.

Заперечуючи проти доводів позивача щодо незаконності наказу від 14 липня 2025 року № 3-а, відповідач посилається на те, що позивач фактично був допущений до освітнього процесу з 14 липня 2025 року та мав можливість виконувати навчальні обов`язки до 31 грудня 2025 року. На думку відповідача, зазначений період був достатнім для виконання відповідних освітніх і наукових завдань, а невиконання індивідуального навчального плану залежало безпосередньо від позивача, а не від будь-яких перешкод з боку закладу освіти.

Відповідач також заперечує проти доводів про те, що підставою для відрахування позивача 31 грудня 2025 року були недоліки в організації навчального процесу. Зазначає, що питання виконання позивачем індивідуального навчального плану та індивідуального плану наукової роботи попередньо розглядалося відповідними органами університету, а остаточне рішення про відрахування було прийнято колегіальним органом на підставі сукупності наявних матеріалів.

Водночас відповідач вважає необґрунтованим твердження позивача про незаконність встановленого йому строку для виконання складових освітньо-наукової програми. Посилається на те, що наказом від 25 листопада 2025 року № 5-а були визначені строки завершення відповідних складових програми, а графіки консультацій, ліквідації заборгованості та інші організаційні документи були доведені до відома позивача засобами електронного та поштового зв`язку.

Крім того, відповідач не погоджується з доводами позивача про те, що заклад освіти самостійно, без його згоди, визначив дисципліни, які підлягали виконанню в межах вибіркової складової освітньої програми. Зазначає, що представники закладу освіти неодноразово запрошували позивача для вирішення питання щодо академічної заборгованості та узгодження освітніх компонентів, однак позивач на відповідні зустрічі не з`являвся. За таких обставин, на думку відповідача, університет був змушений визначити для опрацювання дисципліни, які фактично викладалися здобувачам відповідного року навчання та відповідали змісту освітньої програми.

Таким чином, відповідач вважає, що відрахування ОСОБА_1 було здійснено на підставі та в межах чинного законодавства і внутрішніх нормативних актів університету, з дотриманням встановленої процедури та у зв`язку з невиконанням ним індивідуального навчального плану та індивідуального плану наукової роботи.

Посилаючись на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів № 3-а від 14 липня 2025 року та № 6-а від 31 грудня 2025 року, поновлення ОСОБА_1 на навчанні в аспірантурі на першому році навчання та визнання освітньо-наукової програми за перший рік навчання повністю виконаною.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був зарахований до складу аспірантів Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського за спеціальністю 076 «Підприємництво та торгівля» за денною формою здобуття освіти за державним замовленням.

Наказом Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського від 25 червня 2024 року № 3-а «Про відрахування здобувача вищої освіти ступеня доктора філософії за невиконання індивідуального навчального плану» ОСОБА_1 було відраховано зі складу аспірантів у зв`язку з невиконанням індивідуального навчального плану.

Не погодившись із вказаним наказом, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання його незаконним та скасування, а також про поновлення на навчанні в аспірантурі.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року у справі № 210/4293/24 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено. Зокрема, визнано незаконним та скасовано наказ № 3-а від 25 червня 2024 року «Про відрахування здобувача вищої освіти ступеня доктора філософії за невиконання індивідуального навчального плану» та поновлено ОСОБА_1 на навчанні в аспірантурі за спеціальністю 076 «Підприємництво та торгівля» за денною формою здобуття освіти за державним замовленням.

Вказане рішення суду набрало законної сили 17 березня 2025 року.

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи, у встановлений судовим рішенням спосіб та строк рішення суду закладом вищої освіти виконано не було.

23 травня 2025 року Криворізьким національним університетом видано наказ № 3 «Про поновлення на навчання», яким, зокрема, скасовано наказ Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського від 25 червня 2024 року № 3-а та поновлено ОСОБА_1 на навчанні в аспірантурі за спеціальністю 076 «Підприємництво та торгівля» за денною формою здобуття освіти за державним замовленням.

При цьому фактичний допуск ОСОБА_1 до освітнього процесу відбувся не 23 травня 2025 року, а 14 липня 2025 року.

Наказом Криворізького національного університету від 14 липня 2025 року № 3-а «Про допуск на навчання та виконання індивідуального навчального плану за 2-й рік навчання» ОСОБА_1 було допущено до навчання на другому курсі аспірантури за спеціальністю 076 «Підприємництво та торгівля» та визначено необхідність виконання індивідуального навчального плану за другий рік навчання.

Таким чином, після поновлення на навчанні за рішенням суду ОСОБА_1 був визначений закладом вищої освіти як здобувач другого року навчання.

15 липня 2025 року, як зазначає позивач, відомості про його поновлення на навчанні були повідомлені йому засобами електронного зв`язку. При цьому з матеріалів справи вбачається, що питання щодо обсягу навчальних та наукових завдань, які мав виконати позивач після поновлення, було пов`язане із необхідністю визначення порядку виконання ним індивідуального навчального плану та індивідуального плану наукової роботи.

ОСОБА_1 звертався до керівництва закладу вищої освіти із заявами щодо порядку подальшого навчання та необхідності врахування обставин, за яких він не мав можливості навчатися у період після відрахування.

29 липня 2025 року закладом вищої освіти було видано академічну довідку № 676335, у якій відображено інформацію щодо навчання ОСОБА_1 .

Як встановлено з матеріалів справи, 25 листопада 2025 року Криворізьким національним університетом видано наказ № 5-а «Про встановлення строку ліквідації заборгованості у виконанні складових освітньо-наукової програми», яким ОСОБА_1 встановлено строк завершення виконання складових освітньо-наукової програми до 31 грудня 2025 року.

На виконання зазначеного наказу було визначено графік консультацій та строки ліквідації заборгованостей, а також відповідні строки виконання складових освітньо-наукової програми.

Згідно з матеріалами справи, відповідні документи були доведені до відома ОСОБА_1 засобами електронного та поштового зв`язку. Позивач отримав поштове відправлення із зазначеними документами 06 грудня 2025 року.

Отже, строк, визначений закладом вищої освіти для виконання позивачем відповідних складових освітньо-наукової програми, фактично охоплював період до 31 грудня 2025 року.

08 грудня 2025 року розпорядженням в.о. директора ННІЕТ імені Михайла Туган-Барановського № 66 «Про проведення атестації здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії за 1 семестр 2025-2026 н.р.» було визначено проведення атестації здобувачів, у тому числі з питань виконання індивідуального навчального плану.

Вказане розпорядження було доведено до відома ОСОБА_1 засобами електронного та поштового зв`язку 09 грудня 2025 року.

30 грудня 2025 року відбулася атестація здобувачів вищої освіти, за результатами якої було розглянуто питання виконання ОСОБА_1 індивідуального навчального плану та індивідуального плану наукової роботи.

За результатами розгляду зазначених питань закладом вищої освіти було зроблено висновок про невиконання ОСОБА_1 відповідних навчальних та наукових обов`язків.

Наказом Криворізького національного університету від 31 грудня 2025 року № 6-а «Про відрахування здобувача вищої освіти ступеня доктора філософії за невиконання індивідуального навчального плану» ОСОБА_1 , здобувача вищої освіти ступеня доктора філософії другого року навчання за спеціальністю 076 «Підприємництво та торгівля», було відраховано зі складу аспірантів у зв`язку з невиконанням індивідуального навчального плану та індивідуального плану наукової роботи.

Підставою для видання вказаного наказу зазначено подання в.о. директора ННІЕТ імені М. Туган-Барановського Кожухової Т.В. та службову записку наукового керівника ОСОБА_1 ОСОБА_2 .

При цьому позивач, оспорюючи законність зазначеного наказу, посилається на те, що визначений закладом вищої освіти порядок та строки виконання ним освітньо-наукової програми були обумовлені обставинами, які виникли не з його вини, оскільки попереднє відрахування з аспірантури було визнано судом незаконним, а період фактичного невиконання ним навчальних обов`язків був зумовлений відрахуванням та невиконанням рішення суду про поновлення на навчанні.

Водночас відповідач зазначені обставини заперечує та вважає, що після фактичного допуску до навчання 14 липня 2025 року позивач мав достатній строк для виконання покладених на нього освітніх та наукових обов`язків, а його відрахування 31 грудня 2025 року було здійснено за результатами оцінки виконання індивідуального навчального плану та індивідуального плану наукової роботи.

Крім того, відповідач посилається на те, що питання виконання позивачем індивідуального навчального плану попередньо розглядалося відповідними органами університету, а остаточне рішення про відрахування було прийнято колегіальним органом на підставі сукупності наявних матеріалів.

Таким чином, спірні правовідносини виникли у зв`язку з поновленням ОСОБА_1 на навчанні на виконання рішення суду, визначенням закладом вищої освіти порядку та обсягу подальшого навчання позивача, а також подальшим відрахуванням його зі складу аспірантів у зв`язку з невиконанням індивідуального навчального плану та індивідуального плану наукової роботи.

Оцінивши встановлені обставини у їх сукупності, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором, а за відсутності такого визначеного законом способу – відповідно до вимоги позивача може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі статтею 53 Конституції України кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про вищу освіту» кожен має право на вищу освіту. Право на вищу освіту гарантується незалежно від віку, громадянства, місця проживання, статі, кольору шкіри, соціального і майнового стану, національності, мови, походження, стану здоров`я, ставлення до релігії, наявності судимості, а також від інших обставин.

Разом з тим, реалізація права особи на вищу освіту передбачає не лише формальне поновлення особи у складі здобувачів освіти, а й створення закладом вищої освіти реальної можливості для продовження навчання відповідно до освітньо-наукової програми, індивідуального навчального плану та індивідуального плану наукової роботи.

Судом встановлено, що первісне відрахування ОСОБА_1 з аспірантури відбулося на підставі наказу від 25 червня 2024 року № 3-а, який у подальшому рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року у справі № 210/4293/24 було визнано незаконним та скасовано.

При цьому суд звертає увагу на те, що вказане рішення суду набрало законної сили 17 березня 2025 року та підлягало обов`язковому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Отже, після набрання законної сили рішенням у справі № 210/4293/24 відповідач повинен був відновити становище позивача, яке існувало до незаконного відрахування, з урахуванням установлених судом обставин.

При цьому суд не погоджується з доводами відповідача про те, що зазначеним рішенням суду нібито не було встановлено юридичного факту належного виконання ОСОБА_1 індивідуального навчального плану першого року навчання.

Дійсно, у резолютивній частині рішення суду у справі № 210/4293/24 безпосередньо не зазначено формулювання про «визнання повністю виконаним індивідуального навчального плану». Однак це саме по собі не дає підстав для ігнорування встановлених судом обставин, які стали підставою для скасування наказу про відрахування.

Відрахування ОСОБА_1 відбулося саме у зв`язку з невиконанням ним індивідуального навчального плану, а законність такого відрахування була предметом судового розгляду.

Відтак, після скасування наказу про відрахування як незаконного відповідач не мав правових підстав повторно виходити з того, що позивач був належним чином відрахований через невиконання ним відповідного індивідуального навчального плану.

Інше тлумачення призвело б до фактичного нівелювання наслідків судового рішення та дозволило б закладу вищої освіти повторно покласти на позивача негативні наслідки того самого рішення про відрахування, законність якого вже була спростована судом.

Суд також бере до уваги, що відповідно до наявної у матеріалах справи академічної довідки на дату видання первісного наказу про відрахування за ОСОБА_1 були відображені результати навчання за перший рік, зокрема: з дисципліни «Філософія» – 5 кредитів, «Іноземна мова» – 8 кредитів, «Наукова українська мова» – 4 кредити, «Семінар зі спеціальності: підприємництво та торгівля» – 6 кредитів, «Економіка соціального розвитку» – 5 кредитів, що в сукупності становить 28 кредитів.

Таким чином, доводи відповідача про те, що позивач після поновлення мав фактично компенсувати наслідки попереднього відрахування шляхом виконання навчальної програми за перший рік, не ґрунтуються на встановлених судом обставинах.

Щодо визначення позивача при поновленні на другому році навчання суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу третього пункту 29 Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 261, здобувач, який був відрахований із закладу до завершення навчання за відповідною освітньо-науковою програмою за власним бажанням, на підставі невиконання індивідуального навчального плану, порушення умов договору (контракту) або в інших випадках, передбачених законом, може бути поновлений на навчання у цьому закладі на той рік підготовки, з якого здобувач був відрахований, у межах ліцензованого обсягу.

Аналогічний підхід закріплений в абзаці восьмому пункту 2 розділу ІІІ Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, та надання їм академічної відпустки, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 07 лютого 2024 року № 134.

Отже, законодавством визначено загальний принцип, за яким особа, відрахована з певного року навчання, підлягає поновленню саме на тому році навчання, з якого її було відраховано, якщо інше прямо не випливає із встановленого законом порядку.

Разом з тим, у даному випадку ОСОБА_1 був відрахований з першого року навчання, а наказом від 14 липня 2025 року № 3-а його фактично визначено як здобувача другого року навчання.

Посилання відповідача на те, що наведена норма має диспозитивний характер та нібито надає закладу вищої освіти право самостійно визначати рік поновлення, суд оцінює критично.

Навіть за умови наявності у закладу вищої освіти певної дискреції при вирішенні питання про поновлення особи, така дискреція не може бути реалізована довільно та всупереч фактичним обставинам конкретної справи, а тим більше – таким чином, щоб особа несла негативні наслідки незаконного рішення самого закладу освіти.

У даному випадку ОСОБА_1 не переводився добровільно на наступний курс та не завершував навчання за першим роком за власним волевиявленням. Навпаки, його навчання було перервано внаслідок наказу про відрахування, який у подальшому суд визнав незаконним.

Тому визначення позивача після поновлення як здобувача другого року навчання фактично поставило його у становище, за якого він повинен був виконати навчальне навантаження наступного року без належного забезпечення можливості повноцінно пройти відповідний освітній процес та наукову підготовку.

Суд не погоджується і з доводами відповідача про те, що період з 14 липня 2025 року до 31 грудня 2025 року був достатнім для виконання позивачем відповідних навчальних та наукових обов`язків.

Сам по собі факт фактичного допуску позивача до навчання з 14 липня 2025 року не означає, що саме з цієї дати він отримав повноцінну та реальну можливість виконувати всі складові освітньо-наукової програми другого року навчання.

З матеріалів справи беззаперечно встановлено, що після поновлення позивача 23 травня 2025 року питання щодо графіків виконання індивідуального навчального плану та індивідуального плану наукової роботи залишалося невизначеним, а фактичний допуск до освітнього процесу відбувся лише 14 липня 2025 року.

Крім того, наказ № 5-а від 25 листопада 2025 року, яким було встановлено строк завершення виконання складових освітньо-наукової програми до 31 грудня 2025 року, був отриманий позивачем 06 грудня 2025 року. Таким чином, фактично для виконання визначеного цим наказом обсягу завдань позивачу було залишено лише 25 календарних днів.

За таких обставин посилання відповідача на сам факт перебування позивача у статусі здобувача освіти з 14 липня 2025 року не може автоматично свідчити про наявність у нього реальної можливості виконати встановлений йому обсяг навчальної та наукової роботи.

Суд враховує, що право на освіту передбачає не лише формальне зарахування або поновлення особи до складу здобувачів освіти, але й реальну можливість отримання відповідної освіти та виконання визначених освітньою програмою завдань.

У цьому випадку така можливість була істотно обмежена обставинами, які виникли не з вини позивача.

Щодо доводів відповідача про достатність строку та можливість виконання навчального плану

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що з 14 липня 2025 року позивач був фактично допущений до освітнього процесу, мав доступ до навчальних дисциплін, можливість комунікації з викладачами та достатній строк для виконання відповідних освітніх і наукових завдань.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом від 14 липня 2025 року № 3-а позивача було допущено до навчання на другому році підготовки та визначено необхідність виконання індивідуального навчального плану за другий рік навчання.

Разом з тим, сам факт видання такого наказу не свідчить про те, що позивачу було забезпечено можливість виконання відповідного навчального плану на умовах, які існували для інших здобувачів освіти, які безперервно навчалися протягом відповідного навчального року.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 не мав можливості навчатися протягом значного періоду не внаслідок власного волевиявлення або неналежного виконання ним навчальних обов`язків, а внаслідок відрахування, законність якого була спростована судом.

При цьому рішення суду про поновлення позивача на навчанні набрало законної сили 17 березня 2025 року, однак фактичне поновлення було здійснено лише 23 травня 2025 року, а до освітнього процесу позивача допущено лише 14 липня 2025 року.

Таким чином, обставини, за яких позивач не здійснював навчання у відповідний період, виникли незалежно від його волі та не можуть бути поставлені йому у вину.

Посилання відповідача на те, що після 14 липня 2025 року позивач мав можливість навчатися, саме по собі не спростовує наведеного, оскільки відповідач фактично пропонує оцінювати лише окремий період, не враховуючи обставини, які передували поновленню позивача та безпосередньо вплинули на його можливість виконувати освітньо-наукову програму.

Суд вважає такий підхід неправильним.

Неможливість особи навчатися внаслідок незаконного відрахування не може надалі створювати для цієї особи академічну заборгованість.

Інше означало б покладення на позивача негативних наслідків незаконних дій закладу вищої освіти, що суперечить як обов`язковості судового рішення, так і загальним засадам справедливості та добросовісності.

При цьому суд враховує, що відповідачем не надано доказів того, що після поновлення позивача йому було визначено індивідуальний та реалістичний порядок виконання тих складових освітньо-наукової програми, виконання яких стало неможливим саме внаслідок незаконного відрахування.

Навпаки, із матеріалів справи вбачається, що наказом від 25 листопада 2025 року № 5-а позивачу було встановлено строк завершення виконання складових освітньо-наукової програми до 31 грудня 2025 року.

При цьому відповідні документи були отримані позивачем лише 06 грудня 2025 року. Отже, фактичний строк для виконання визначеного відповідачем обсягу навчальної роботи був істотно обмеженим.

Суд також враховує характер освітньо-наукової програми здобувача ступеня доктора філософії, яка включає не лише виконання освітньої складової, а й виконання індивідуального плану наукової роботи.

Тому виконання такого плану не може оцінюватися виключно шляхом механічного підрахунку календарних днів, протягом яких особа формально перебувала у статусі здобувача освіти.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач не скористався можливістю погодити дисципліни та порядок виконання навчальної програми, суд зазначає наступне.

Відповідач посилається на те, що представники закладу вищої освіти запрошували ОСОБА_1 для вирішення питання щодо ліквідації академічної заборгованості та узгодження освітніх компонентів, однак позивач на відповідні зустрічі не з`являвся, у зв`язку з чим університет самостійно визначив дисципліни, які фактично викладалися здобувачам відповідного року навчання.

Разом з тим, зазначена обставина не спростовує висновків суду щодо неправомірності визначеного відповідачем порядку навчання позивача.

Саме по собі запрошення позивача до закладу освіти не звільняло відповідача від обов`язку визначити його правовий та академічний статус з урахуванням рішення суду, яким попереднє відрахування було визнано незаконним.

Крім того, відповідач не довів, що неявка позивача на відповідні зустрічі позбавляла його права на вибір освітніх компонентів або на отримання належним чином визначеного індивідуального навчального плану.

Суд звертає увагу, що індивідуальний навчальний план є саме індивідуальним, а тому його зміст не може довільно визначатися закладом освіти за здобувача без дотримання встановленого законодавством та внутрішніми нормативними актами порядку.

Відповідачем не доведено, що позивач надав згоду на заміну визначених для нього вибіркових дисциплін іншими дисциплінами, які були включені до графіка ліквідації заборгованості.

Навпаки, як зазначено позивачем у додаткових поясненнях, на першому році навчання ним було обрано вибіркову дисципліну «Економіка соціального розвитку» в обсязі 5 кредитів, тоді як на другому році навчання заклад освіти самостійно визначив для нього інші дисципліни в межах вибіркової складової.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність визначення позивачу саме такого порядку виконання освітньої складової навчального плану.

Щодо посилання відповідача на те, що питання виконання позивачем індивідуального навчального плану попередньо розглядалося комісією та Вченою радою, суд зазначає, що сам факт розгляду питання колегіальним органом закладу вищої освіти не свідчить про законність прийнятого за його результатами рішення.

Колегіальний характер прийняття рішення не звільняє заклад вищої освіти від обов`язку дотримуватися вимог законодавства та забезпечити належне обґрунтування висновку про невиконання здобувачем індивідуального навчального плану.

При цьому суд не підміняє заклад вищої освіти у питаннях оцінювання наукової роботи здобувача, однак у межах даної справи перевіряє правомірність рішення про відрахування, у тому числі дотримання відповідачем передумов та процедури його прийняття.

Отже, посилання відповідача на розгляд питання відповідними органами університету не спростовує встановлених судом обставин щодо умов, у яких позивачу було запропоновано виконати освітньо-наукову програму після поновлення.

Щодо правомірності встановлення позивачу академічної заборгованості та строків її ліквідації.

Оцінюючи правомірність наказу Криворізького національного університету від 25 листопада 2025 року № 5-а «Про встановлення строку ліквідації заборгованості у виконанні складових освітньо-наукової програми», суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, зазначеним наказом ОСОБА_1 було встановлено строк завершення виконання складових освітньо-наукової програми до 31 грудня 2025 року.

Одночасно із зазначеним наказом було визначено графік ліквідації заборгованості за індивідуальним навчальним планом, відповідно до якого строки складання заліків та екзаменів з відповідних дисциплін були визначені у період з 12 грудня 2025 року по 18 грудня 2025 року, а також графік консультацій викладачів кафедри економіки та бізнесу у період з 25 листопада 2025 року по 13 грудня 2025 року.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що зазначені наказ та графіки були отримані ОСОБА_1 поштовим відправленням лише 06 грудня 2025 року.

Отже, фактично про встановлений йому порядок та строки виконання відповідних складових освітньо-наукової програми позивач був повідомлений вже після початку визначеного відповідачем періоду консультацій та безпосередньо перед встановленими строками складання заліків та екзаменів.

Суд звертає увагу, що наказом № 5-а відповідач фактично поклав на позивача обов`язок виконати значний обсяг освітньої та наукової роботи у вкрай стислий проміжок часу.

При цьому зазначений обсяг виник не внаслідок того, що ОСОБА_1 протягом відповідного періоду навчався, але не виконав навчальні завдання або отримав незадовільні оцінки.

Навпаки, необхідність виконання позивачем відповідних складових освітньо-наукової програми була обумовлена тим, що він був поновлений на навчанні після незаконного відрахування та фактично не мав можливості проходити відповідну підготовку у звичайному порядку.

Таким чином, суд не може погодитися із самим підходом відповідача, за якого невиконані позивачем унаслідок незаконного відрахування складові освітньо-наукової програми були визначені як його «академічна заборгованість».

Академічна заборгованість за своєю суттю передбачає наявність невиконаних навчальних обов`язків саме з боку здобувача освіти, зокрема внаслідок отримання ним незадовільних результатів навчання або невиконання визначених навчальним планом вимог.

У даному випадку такі обставини відсутні.

Позивач не міг виконувати відповідну частину освітньо-наукової програми у період, коли його було незаконно відраховано зі складу аспірантів, а тому невиконання ним навчального навантаження за цей період не може бути кваліфіковано як академічна заборгованість.

Суд вважає, що протилежний підхід фактично покладає на позивача негативні наслідки незаконного рішення закладу освіти про його відрахування.

Крім того, суд звертає увагу на обсяг встановленої відповідачем «заборгованості».

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, йому було визначено до виконання обсяг освітньої складової другого року навчання у розмірі 30 кредитів ЄКТС, при цьому окремо передбачалося виконання наукової складової освітньо-наукової програми.

Отже, фактично від позивача вимагалося у надзвичайно стислий строк виконати не окремі невиконані дисципліни, а значний обсяг освітньої та наукової складових підготовки за відповідний рік навчання.

Суд не приймає доводи відповідача про те, що період з 14 липня 2025 року по 31 грудня 2025 року автоматично є достатнім строком для виконання такого обсягу роботи.

Такий висновок не враховує, що саме 14 липня 2025 року позивач був фактично допущений до навчання після поновлення, а порядок та строки виконання відповідних складових програми були остаточно визначені відповідачем лише наказом від 25 листопада 2025 року.

Таким чином, майже чотири місяці перебування позивача у статусі поновленого здобувача освіти не можуть прирівнюватися до чотирьох місяців повноцінного виконання ним конкретного навчального плану, якщо такий план, порядок та строки його виконання були визначені лише наприкінці листопада 2025 року.

Не може суд погодитися і з посиланням відповідача на те, що отримання позивачем наказу 06 грудня 2025 року не має юридичного значення, оскільки документи були направлені йому раніше.

Сам факт направлення кореспонденції не може свідчити про те, що позивач був своєчасно ознайомлений зі змістом відповідних вимог та мав реальну можливість їх виконати.

Особливо це стосується випадку, коли заклад освіти встановлює конкретні строки складання заліків, екзаменів, консультацій та виконання наукової роботи.

Відтак, суд бере до уваги саме фактичний момент, коли позивач отримав відповідні документи та об`єктивно міг дізнатися про покладені на нього обов`язки.

Крім того, суд враховує, що строк виконання відповідних складових освітньо-наукової програми було визначено до 31 грудня 2025 року, тобто фактично до завершення календарного року.

За таких обставин суд приходить до висновку, що наказ № 5-а від 25 листопада 2025 року не може розглядатися як звичайне визначення строку ліквідації академічної заборгованості, оскільки відповідачем не доведено існування у позивача академічної заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання ним навчальних обов`язків.

Фактично цим наказом на позивача було покладено обов`язок компенсувати навчальний час, протягом якого він не навчався внаслідок незаконного відрахування, що суперечить правовим наслідкам скасування такого відрахування.

Суд також враховує доводи позивача щодо самостійного визначення відповідачем дисциплін, які були включені до графіка ліквідації заборгованості.

Як встановлено з матеріалів справи, індивідуальний навчальний план передбачав вибіркову складову, яка обирається здобувачем освіти. На першому році навчання ОСОБА_1 обрав дисципліну «Економіка соціального розвитку» в обсязі 5 кредитів.

Разом з тим, при визначенні дисциплін, які підлягали виконанню позивачем у межах встановленої йому «заборгованості», відповідач включив інші дисципліни, зокрема «Економіка сталого розвитку» та «Глобальні трансформації та розвиток», без підтвердження того, що саме ці дисципліни були обрані позивачем.

За таких обставин суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач фактично змінив зміст індивідуального навчального плану в односторонньому порядку.

Посилання відповідача на те, що позивач не з`явився на запропоновані зустрічі для узгодження відповідних дисциплін, саме по собі не свідчить про надання ним згоди на таку заміну.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 обрав саме зазначені дисципліни або погодив їх включення до його індивідуального навчального плану.

Отже, суд доходить висновку, що покладення на позивача обов`язку виконувати визначені відповідачем дисципліни без підтвердження їх вибору самим здобувачем освіти також не може бути визнано належним способом організації його навчання.

Вирішуючи питання щодо законності наказу Криворізького національного університету від 31 грудня 2025 року № 6-а «Про відрахування здобувача вищої освіти ступеня доктора філософії за невиконання індивідуального навчального плану», суд виходить з наступного.

Вказаним наказом ОСОБА_1 , здобувача вищої освіти ступеня доктора філософії другого року навчання за спеціальністю 076 «Підприємництво та торгівля», було відраховано зі складу аспірантів у зв`язку з невиконанням індивідуального навчального плану та індивідуального плану наукової роботи.

Підставою для видання наказу зазначено подання в.о. директора ННІЕТ імені Михайла Туган-Барановського та службову записку наукового керівника Бадіци А.В.

Відповідач вважає, що відрахування було здійснено за результатами оцінки виконання позивачем його індивідуального навчального плану та індивідуального плану наукової роботи, а питання виконання ним відповідних обов`язків попередньо розглядалося компетентними органами університету.

Разом з тим суд не може погодитися з таким висновком відповідача.

Відповідно до частини шостої статті 46 Закону України «Про вищу освіту» порядок відрахування осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, визначається положенням, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Отже, для правомірності відрахування недостатньо встановити лише факт невиконання певних навчальних завдань. Необхідно встановити, чи були такі завдання правомірно визначені здобувачу освіти, чи мав він реальну можливість їх виконати та чи може невиконання таких завдань бути поставлене йому у вину.

У даному випадку судом встановлено, що позивач був поновлений на навчанні після незаконного відрахування, а фактичний допуск до навчального процесу відбувся лише 14 липня 2025 року.

При цьому порядок виконання значного обсягу навчальної та наукової роботи був визначений відповідачем лише наказом № 5-а від 25 листопада 2025 року, який фактично отриманий позивачем 06 грудня 2025 року.

Таким чином, підставою для подальшого відрахування позивача стало невиконання ним обов`язків, обсяг, зміст та строки виконання яких були визначені відповідачем вже після його поновлення та в умовах істотного обмеження часу для їх виконання.

Суд вважає, що вказані обставини мають істотне значення для вирішення спору.

Сам факт невиконання позивачем визначених університетом завдань не може бути достатньою підставою для його відрахування без встановлення причин такого невиконання.

Відповідач повинен був встановити, чи виникло невиконання індивідуального навчального плану з вини самого здобувача освіти, чи воно було обумовлено обставинами, які виникли незалежно від його волі.

Однак таких обставин відповідачем належним чином не встановлено.

Навпаки, невиконання позивачем відповідних складових програми перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з попереднім незаконним відрахуванням, невиконанням судового рішення про його поновлення у встановлений строк, несвоєчасним фактичним допуском до навчального процесу та встановленням наприкінці листопада 2025 року стислих строків для виконання значного обсягу освітньо-наукової програми.

За таких обставин відсутні правові підстави покладати наслідки невиконання відповідних навчальних завдань саме на позивача.

Суд також не може погодитися з доводами відповідача про те, що колегіальний характер прийняття рішення про відрахування сам по собі свідчить про його законність.

Колегіальний розгляд питання є лише елементом процедури прийняття рішення та не звільняє заклад вищої освіти від обов`язку прийняти законне, обґрунтоване та пропорційне рішення.

У даному випадку колегіальний орган університету фактично оцінив невиконання позивачем навчальних завдань без належного врахування причин, які призвели до такого невиконання.

При цьому суд звертає увагу, що саме заклад вищої освіти створив для позивача умови, за яких він мав у стислий строк виконати значний обсяг навчальної та наукової роботи, а після невиконання встановлених вимог використав це як підставу для повторного відрахування.

Такий підхід суд вважає неприпустимим.

Не може вважатися законним рішення про відрахування особи за невиконання навчального плану, якщо невиконання цього плану зумовлене попередніми незаконними діями самого закладу освіти та недотриманням ним обов`язку забезпечити реальну можливість продовження навчання.

Отже, наказ № 6-а від 31 грудня 2025 року є похідним від тих умов навчання, які були створені відповідачем після поновлення позивача, а тому сам факт проведення атестації та оформлення результатів такої атестації не усуває порушень, допущених при визначенні позивачу порядку та строків виконання освітньо-наукової програми.

Відтак суд доходить висновку про наявність підстав для визнання наказу Криворізького національного університету від 31 грудня 2025 року № 6-а незаконним та його скасування.

Щодо дотримання процедури відрахування та способу захисту

Оцінюючи доводи відповідача щодо дотримання процедури відрахування ОСОБА_1 , суд зазначає, що саме по собі дотримання формальної процедури прийняття рішення не свідчить про його правомірність.

Відповідачем не доведено, що невиконання позивачем індивідуального навчального плану та індивідуального плану наукової роботи було зумовлено саме його винними діями або бездіяльністю.

Навпаки, судом встановлено, що необхідність виконання позивачем відповідного обсягу навчальної та наукової роботи виникла після його поновлення на навчанні у зв`язку з незаконним попереднім відрахуванням, а встановлені відповідачем строки та порядок виконання програми не забезпечували позивачу реальної можливості її виконати.

За таких обставин висновок відповідача про невиконання позивачем індивідуального навчального плану як підставу для відрахування суд вважає необґрунтованим.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що наказ Криворізького національного університету від 31 грудня 2025 року № 6-а прийнятий без належного врахування фактичних обставин справи та порушує право позивача на продовження навчання, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Щодо поновлення та виконання першого року навчання

Вирішуючи позовну вимогу про поновлення ОСОБА_1 на навчанні, суд враховує, що його первісне відрахування було визнано незаконним, а тому позивач має бути поновлений у тому становищі, яке існувало до порушення його права.

З матеріалів справи встановлено, що на момент первісного відрахування позивач навчався на першому році підготовки, а наявні в матеріалах справи документи підтверджують виконання ним освітньої складової індивідуального навчального плану за перший рік навчання. Зокрема, академічною довідкою підтверджено результати навчання за відповідними освітніми компонентами.

При цьому доказів, які б свідчили про наявність у позивача на момент незаконного відрахування такої академічної заборгованості, яка відповідно до закону могла бути підставою для його відрахування, відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про поновлення його на навчанні в аспірантурі за спеціальністю 076 «Підприємництво та торгівля» за денною формою здобуття освіти за державним замовленням на першому році навчання.

Щодо вимоги про визнання освітньо-наукової програми за перший рік навчання повністю виконаною, суд враховує встановлені обставини та результати навчання позивача, відображені в академічній довідці.

Відтак, з огляду на незаконність первісного відрахування та відсутність доведених відповідачем підстав для покладення на позивача обов`язку повторно виконувати перший рік навчання, суд вважає цю позовну вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Щодо судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, підлягають стягненню з відповідачів у встановленому законом порядку.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, позивачем заявлено про їх понесення у розмірі 40 000 грн, при цьому відповідні докази мають бути подані у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України. Питання щодо їх розподілу підлягає вирішенню після подання відповідних доказів.

Висновок суду

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувані накази прийняті за відсутності належних правових та фактичних підстав, а відповідачами не доведено, що невиконання позивачем індивідуального навчального плану було наслідком його винної поведінки.

Враховуючи встановлені обставини, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76–81, 89, 141, 258–259, 263–265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Криворізького національного університету, Міністерства освіти і науки України — задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 3-а від 14 липня 2025 року «Про допуск на навчання та виконання індивідуального навчального плану за 2-й рік навчання».

Визнати незаконним та скасувати наказ № 6-а від 31 грудня 2025 року «Про відрахування здобувача вищої освіти ступеня доктора філософії за невиконання індивідуального навчального плану».

Поновити ОСОБА_1 на навчанні за освітньо-науковою програмою підготовки доктора філософії за спеціальністю 076 «Підприємництво та торгівля», за денною формою навчання, за рахунок коштів державного бюджету, на першому році навчання.

Визнати освітньо-наукову програму першого року навчання ОСОБА_1 виконаною в повному обсязі.

Стягнути з Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Криворізького національного університету та Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в сумі 1331,20 грн.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, ЄДРПОУ 01566057, адреса: 50005, м. Кривий Ріг, вул. Трамвайна, 16

Відповідач 2: Криворізький національний університет, ЄДРПОУ 37664669, адреса: 50027, м. Кривий Ріг, вул. Віталія Матусевича, 11.

Відповідач 3: Міністерство освіти і науки України, ЄДРПОУ 38621185, адреса: 01135, м. Київ, проспект Берестейський, 10, тел.

Повний текст рішення складено та підписано 15.09.2026 року

Суддя: О. Г. Пустовіт