Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №211/3978/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/3978/26

Провадження № 3/211/1262/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 вересня 2026 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ткаченко С.В. розглянувши матеріали, що надійшли з ВП № 1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої кухаром у кафе «Сальвадор», мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , за ст. 173 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу Серії ВАВ № 961574 від 07.04.2026 року, 07.04..2026 року приблизноо 14-00 год. гр. ОСОБА_1 знаходячись за адресою вул. Соборності, буд. 73 в приміщенні магазину «Комісійний» з хуліганських мотивів здійснила кілька пострілів із пневматичної зброї чим порушила громадський порядок та спокій громадян, викликала обурення у відвідувачів та працівників закладу

В суді ОСОБА_1 свою вину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення не визнала та пояснив, що дійсно приходила до вказаного магазину, але ніяких пострілів не здійснювала та вона взагалі ніякої зброї не має. Після ознайомлення із матеріалами справи, зазначила, що наявне письмове пояснення від її імені, вона не писала.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП проявляється у дрібному хуліганстві, тобто в умисному грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП є наявність хуліганського мотиву.

Особа діє із хуліганським мотивом коли її дії проявляються в очевидному, демонстративному, зневажливому ставленні до встановлених у суспільстві правил поведінки та етики, прояві зневаги до існуючих правил і норм поведінки. При цьому, прояв неповаги повинен бути явним, демонстративним, безсумнівно очевидним як для особи, що вчиняє хуліганство, так і інших очевидців, поширюватись на значне та невизначене коло оточуючих. Для хуліганського мотиву дій винного характерно те, що ці дії логічно не обґрунтовані і не обумовлені певними обставинами, без чіткого визначення спрямованості і предмету посягання.

Тобто, у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП підлягає доказуванню як діяння, так і спрямованість умислу цього діяння, що у сукупності з об`єктивної сторони становитиме склад цього адміністративного правопорушення.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 961574, 07.04..2026 року приблизно о 14-00 год. гр. ОСОБА_1 знаходячись за адресою вул. Соборності, буд. 73 в приміщенні магазину «Комісійний» з хуліганських мотивів здійснила кілька пострілів із пневматичної зброї чим порушила громадський порядок та спокій громадян, викликала обурення у відвідувачів та працівників закладу

До вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, посадова особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, долучила у якості доказів: рапорт, пояснення ОСОБА_1 , протокол прийняття заяви та пояснення від ОСОБА_2 , пояснення ОСОБА_3 , протокол огляду місця події від 07.04.2026 року та фототаблицю до нього.

Між тим, вказаними доказами вина ОСОБА_1 у пред`явленому їй обвинуваченні не доводиться та базується виклюяно лише на поясненнях самої заявниці ОСОБА_4 .

Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження як факту скоєння пострілів саме ОСОБА_1 , так і хуліганського мотиву дій ОСОБА_1 .

Так додане до матеріалів справи письмове пояснення ОСОБА_1 не доводить беззаперечно провину останньої, при цьому в судовому засіданні ОСОБА_1 категорично заперечила написання нею даного пояснення та свою причетність до хуліганських дій та здійснення пострілів.

Наявний у матеріалах справи рапорт на ім`я начальника ВП №1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області фактично являє собою витяг із звернення на гарячу лінію 102. Поряд із цим, рапорт поліцейського не є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення, вичерпний перелік яких, визначений у ст. 251 КУпАП.

Протоколом огляду місця поді від 07.04.2026 року зафіксовано лише пошкодження у вигляді сколів скляного посуду та вікон у приміщенні, розташованому по вул. Соборності, 73, та даний доказ не доводить безпосередньої участі саме ОСОБА_1 у здійсненні пострілів, при цьому в ході огляду даного місця події зброя з якої було здійснено постріли та кулі від пострілів, виявлено та вилучено не було.

Наявні фотографії також не містять відомостей щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до доданого письмового пояснення ОСОБА_3 , яка є донькою заявника ОСОБА_4 , то остання не була свідком події, що мала місце 07.04.2026 року о 14-00 год., в приміщенні магазину «Комісійний» за адресою вул. Соборності, 73, оскільки вбачається, що про вказані обставини їй повідомила її матір ОСОБА_4 у телефонній розмові.

Будь-які інші належні та допустимі докази, передбачені ст. 251 КУпАП, зокрема пояснення свідків (відвідувачі та працівників закладу, як йдеться у протоколі), фото та відео матеріали, які б підтверджували факт здійснення саме ОСОБА_1 вищезазначеного правопорушення до матеріалів долучено не було.

Таким чином ті письмові докази які долучені до протоколу, не дають підстав для висновку про вчинення ОСОБА_1 дій, які утворюють об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

За таких обставин, суть правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ст.173 КУпАП України є сумнівною та не доведеною, що є не прийнятним, оскільки суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25).

Викладені обставини свідчать про те, що складений органами Національної поліції адміністративний матеріал не забезпечує такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

З огляду на викладене, суд вважає, що належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вину ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст.173 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови.

Суддя: С. В. Ткаченко