Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №916/5001/25 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5001/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Парфумерна Долина» (61001, Харківська обл., м. Харків, пров. Байкальський, буд. 2, код ЄДРПОУ 43554417)

до відповідачів:

1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Опт» (73039, Херсонська обл., м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської дивізії, буд. 24, код ЄДРПОУ 43331493)

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройсервіс-Чорномор 22» (65481, Одеська обл., Одеський р-н, м. Південне, вул. Іванова, буд. 9, код ЄДРПОУ 44842154)

про солідарне стягнення 621966,07 грн., -

за участю учасників справи:

від позивача: Міліруд Є.О., адвокат, діє на підставі ордеру

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Чайка О.Ю., адвокат, діє на підставі ордеру

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Парфумерна Долина» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Опт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройсервіс-Чорномор 22» про солідарне стягнення 574467,07 грн., з яких: 443442,28 грн. основного боргу, 16318,68 грн. пені, 89448,32 грн. інфляційних втрат та 25257,99 грн. 3% річних.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов`язань за договором поставки №771 від 12.08.2021 та додатковій угоді №1 від 25.07.2023 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з виявленими недоліками позовної заяви та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали; встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви наступним чином: вказати вірне місцезнаходження (юридичну адресу) відповідачів; надати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема: всі видаткові накладні за спірним договором; докази часткових сплат відповідача-1; надати обґрунтований розрахунок суми основного боргу та з урахуванням визначеної суми основного боргу надати оновлені розрахунки нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат, а також визначити вірну ціну позову; зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

31.12.2025 за вх.№41855/25 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. До поданої заяви позивачем також додано уточнену позовну заяву, в якій позивач виклав прохальну частину позову наступним чином: стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Опт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройсервіс-Чорномор 22» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Парфумерна Долина» загальну суму заборгованості за поставлений товар в розмірі 621966,07 грн., у тому числі: 443442,28 грн. основного боргу, 63817,48 грн. штрафних санкцій (пені), 89448,32 грн. інфляційних втрат, 25257,99 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/5001/25; розглядати справу вирішено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз`яснено учасникам справи, що відповідно до ч.4 ст. 250, ч.7 ст. 252 ГПК України заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має право подати в строк для подання відзиву; клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін позивач має право подати в строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

12.01.2026 за вх.№734/26 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

12.01.2026 за вх.№909/26 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання, в якому останній просить суд розглянути господарську справу №916/5001/25 у порядку загального позовного провадження.

13.01.2026 за вх.1009/26 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання, в якому останній просить суд розглянути господарську справу №916/5001/25 у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.01.2026 судом здійснено перехід розгляду справи №916/5001/25 зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи №916/5001/25 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 12.02.2026 о 12:50.

13.01.2026 за вх.№1138/26 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. В наданому відзиві відповідач-2 просить суд відмовити в позові та зазначив, зокрема, наступне:

- відповідач-2 є неналежним відповідачем у справі, оскільки жодних зобов`язань щодо оплати за товар, поставлений за договором №771 від 12.08.2021 для ТОВ «Стройсервіс-Чорномор 22» відповідно до умов додаткової угоди не виникло; ТОВ «Стройсервіс-Чорномор 22» отримав право здійснити оплату від імені ТОВ «Авангард-опт», а позивач отримав обов`язок прийняти цю оплату в рахунок заборгованості ТОВ Авангард-Опт»;

- відповідач-2 мав право здійснювати оплати за договором поставки виключно на підставі заявок ТОВ «Авангард-Опт», які формувались між сторонами відповідно до договору доручення від 25.07.2023, що був укладений між ТОВ «Авангард-Опт» та ТОВ «Стройсервіс-Чорномор 22»;

- правовідносини між ТОВ «Авангард-Опт» та ТОВ «Стройсервіс-Чорномор 22» регулюються договором доручення, який не є договором поруки; позивач помилково зазначає у позові, що відповідач-1 та відповідач-2 є солідарними відповідачами; позивачем не надано жодного належного доказу, що зобов`язання за договором поставки №771 є солідарними для відповідача-1 та відповідача-2.

14.01.2026 за вх.№1306/26 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. В наданому відзиві відповідач-1 просить суд відмовити в позові та зазначив, зокрема, наступне:

- до початку повномасштабного військового вторгнення на територію України ТОВ «Авангард-Опт» здійснював оплати за реалізований товар відповідно до умов договору поставки; в період окупації м. Херсон відбулось заволодіння майном підприємства ТОВ «Авангард-Опт», що знаходилось на тимчасово окупованій території Херсонської області (в тому числі всієї документації бухгалтерського та фінансового обліку) представниками збройних формувань російської федерації; в результаті бойових дій для відповідача-1 настали обставини форс-мажору, а саме низка пожеж на складських приміщеннях в результаті потрапляння боєприпасів;

- у відповідача-1 виникло право на повернення поставленого товару після спливу 90 календарних днів від моменту поставки; жодного доказу реалізації покупцем поставленого товару на загальну суму 443442,28 грн. позивачем не надано; зобов`язання по оплаті за поставлений товар за договором поставки №771 станом на дату подачі позову не виникло;

- відповідно до умов договору (п.7.3) покупець зобов`язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня, тому у відповідача виникає обов`язок сплатити за поставлений товар виключно після його реалізації, яка підтверджується звітом; у договорі сторони погодили строк оплати товару з вказівкою на подію - «після реалізації товару», тобто обумовили настання у відповідача обов`язку оплатити товар обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (ч.1 ст. 212 ЦК України - договір з відкладальною обставиною); відповідач-1 вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки з відстроченням платежу (відкладальна умова);

- відповідач-1 фактично не міг здійснювати реалізацію товару та виконувати свої зобов`язання за договором поставки після 24.02.2022, оскільки внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) перебував в окупації;

- договором поставки в п.10.1 зазначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань по договору, якщо таке не виконання виявилось наслідком обставин непереборної сили, які сторона не може передбачити або запобігти (пожежа, затоплення, бастування, терористичний акт та інші обставини, які знаходяться поза контролем сторін, що перешкоджають виконанню зобов`язань по даному договору), які з`явились після укладання даного договору; відповідно до пункту 10.2 договору у випадку настання обставин, передбачених п.10.1, строк виконання стороною своїх зобов`язань по даному договору переноситься відповідно часу, протягом якого діють ці обставини та їх наслідки; у випадку якщо форс-мажорні обставини настали і діють більш ніж 6 (шість) місяців, будь-яка зі сторін має право у односторонньому порядку розірвати даний договір; факт настання обставин форс-мажору (обставин непереборної сили) засвідчується листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року; відповідно до цього листа зазначені обставини, а саме військова агресії російської проти України з 24 лютого 2022 року до їх офіційного завершення є надзвичайними та невідворотніми обставинами.

19.01.2026 за вх.№1821/26 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, яка прийнята судом до розгляду. В наданій відповіді на відзив позивачем наголошено на наступному:

- засвідчення форс-мажорних обставин може вважатися достатнім доказом існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних; звідси Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (постанова Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 по справі №908/2287/17);

- з 01.05.2023 для відповідача-1 настали обставини фактичної спроможності вести подальшу господарську діяльність та виконувати взяті на себе зобов`язання або хоча б здійснювати повідомлення про настання складних обставин з визначенням реальних строків подальшого виконання своїх зобов`язань, але відповідач-1 повністю самоусунувся від виконання зобов`язань за договором;

- щодо потрапляння боєприпасу в складське приміщення позивач зауважує, що опис пошкоджених предметів внаслідок пожежі та їх вартість дає ТОВ «ПМК 19», а не експертна організація та відповідач-1; на підтвердження місця зберігання товарів відповідача-1 має бути надано форму 20-ОПП про реальну реєстрацію вказаного складу місця провадження господарської діяльності, а без таких доказів означені посилання на пожежу є недоведеними;

- відповідач-1 вводить суд в оману, посилаючись на п.2.5 договору поставки, змінюючи його зміст; місце поставки взагалі не визначено, а тому посилання відповідача-1 на пошкодження приміщення, яка начебто було складом покупця без належних документів з податкової про засвідчений факт реєстрації форми 20-ОПП, є безпідставним.

19.01.2026 за вх.№1824/26 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2, яка прийнята судом до розгляду. В наданій відповідь позивачем наголошено на наступному:

- відповідач-2 підтвердив факт укладання 25.07.2023 тристоронньої додаткової угоди №1 до договору поставки №771 від 12.08.2021; відповідач-2 ігнорує п.1 додаткової угоди, де його включено в договір як окрему самостійну сторону - платник; додаткову угоду було укладено, як в ній самій зазначено (п.1) всіма підписантами - через введення в договір третьої сторони - платника (ТОВ «Стройсервіс-Чорномор 22»), у зв`язку із чим сторони виклали преамбулу договору в новій редакції, де відповідач-2 вказаний як платник; сам договір містить очевидні обов`язки, що висуваються до платника (у т.ч. розділ 7 договору);

- оскільки покупець в силу закону так само не позбавлений обов`язку оплатити отриманий товар, покупець та платник виступають солідарними боржниками перед постачальником щодо оплати вартості поставленого товару;

- про існування будь-якого договору доручення (у т.ч. від 25.07.2023) в договорі поставки та/або додатковій угоді до нього не вказано (немає ані посилання на нього, ані умов, що відповідач-2 обмежений лише оплатою конкретних накладних); вважати договір доручення підставою для укладення додаткової угоди №1 до договору поставки №771 чи обмеження його дії не можна, оскільки договір поставки став тристороннім, а наведений договір доручення є двостороннім і не стосується прав та обов`язків постачальника; будь-які зміни та доповнення до договору мали вноситись виключно за згодою всіх трьох сторін;

- відповідач-2 є належним відповідачем (співвідповідачем) у цій справі і має нести субсидіарну відповідальність у вигляді оплати за поставлений позивачем товар.

26.01.2026 за вх.№2864/26 до суду від позивача надійшли оригінали поданих до суду в додатку до позовної заяви письмових доказів, які оглянуто судом.

Ухвалою суду від 12.02.2026 продовжено строки підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 05.03.2026 о 17:15. У підготовчому засіданні 05.03.2026 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 25.03.2026 о 15:30. У підготовчому засіданні 25.03.2026 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.04.2026 о 12:45. У судовому засіданні 16.04.2026 судом у протокольній формі у порядку ст. 202 ГПК України винесено ухвалу про відкладення судового засідання на 15.05.2026 о 10:30. Судове засідання 15.05.2026 о 10:30 не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони в Одеському районі повітряної тривоги. Ухвалою суду від 15.05.2026 судове засідання по справі призначено на 04.06.2026 о 15:40.

04.06.2026 за вх.№19434/26 та за вх.№19525/26 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про повернення оригіналів письмових доказів та клопотання про проведення судового засідання без участі представника відповідача-2.

Ухвалою суду від 04.06.2026 відкладено судове засідання на 26.06.2026 об 11:00. Ухвалою суду від 26.06.2026 відкладено судове засідання на 17.07.2026 об 11:40. Судове засідання 17.07.2026 об 11:40 не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони в Одеському районі повітряної тривоги, приймаючи до уваги також зміщення графіку судових засідань. Ухвалою суду від 21.07.2026 судове засідання по справі призначено на 03.09.2026 о 14:00.

У судовому засіданні 03.09.2026 представник позивача просить суд задовольнити позов.

Відповідач-1 у судові засідання не з`явився, про дату, час та місце судових засідань належним чином повідомлений шляхом направлення та доставлення ухвал суду до його електронного кабінету, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного документу. Відповідно до п.2 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 03.09.2026 проти задоволення позовних вимог, заявлених до відповідача-2, заперечив.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 13.07.2026 №596/2026, затвердженим Законом України від 14.07.2026 №4928-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Справа №916/5001/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від учасників справи не надійшло.

У відповідності до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засіданні 03.09.2026 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 03.09.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача-2, господарський суд встановив:

12.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Парфумерна Долина» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авангард-Опт» (покупець, відповідач-1) укладений договір поставки №771.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору поставки постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і сплатити товар, на умовах, визначених цим договором; найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість товару, строки поставки узгоджуються сторонами окремо; підставою для бухгалтерського обліку господарської операції з поставки товару є первинний документ, а саме - видаткова накладна; сторони домовились, що первинний документ підтверджує здійснення господарської операції.

Згідно з п.п. 2.1-2.6 договору поставки поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця (в рамках специфікації), в якій повинно бути вказано: асортимент замовленого покупцем товару, його кількість та необхідний термін поставки; постачальник зобов`язаний переглянути можливість поставки товару в указані в заявці строки і об`ємі протягом 1 (одного) робочого дня; постачальник поставляє товар окремими партіями у відповідності до заявок покупця у строк не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту отримання заявки покупця; у випадку неможливості виконання замовлення у відповідності до заявки покупця, сторони додатково узгоджують терміни, протягом яких постачальник зможе виконати замовлення у повному обсязі; покупець вправі відкликати замовлення у випадку, якщо його не задовольняють строки поставки товару, запропоновані постачальником; винятково за узгодженням із покупцем можлива дострокова поставка товару; базис поставки за цим договором визначається сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору поставки; поставка здійснюється на умовах DDP склад покупця, за рахунок та транспортом постачальника; постачальник зобов`язаний у повній мірі здійснювати поставки товару згідно заявок покупця та поставляти не менше 95% замовленого покупцем товару.

За п.3.1 договору поставки прийняття товару за асортиментом, кількістю і якістю відбувається покупцем згідно з супроводжувальними документами (видаткові накладні, а також документи, що засвідчують якість товару) на момент одержання товару від постачальника; оригінали супроводжувальних документів постачальник передає покупцю разом із товаром.

Відповідно до п.3.7 договору поставки у випадку, коли частина товару не була реалізованою протягом 90 днів з моменту отримання товару, покупець має право повернути його; постачальник зобов`язаний протягом 14 календарних днів з моменту пред`явлення покупцем письмової вимоги, прийняти цей товар та/або замінити його; постачальник зобов`язаний прийняти такий товар з одночасним оформленням відповідних товарно-супровідних документів.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 договору поставки обов`язок постачальника по передачі товару вважається виконаним в момент передачі товару покупцю, який визначається датою накладної; право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження товару, переходить до покупця з моменту одержання товару, що підтверджується підписами на видатковій накладній.

Пунктами 7.1, 7.3, 7.7 договору поставки передбачено, що ціна товару визначається згідно специфікації (видаткової накладної) постачальника; загальна вартість кожної партії товару вказується в видаткових накладних постачальником; покупець зобов`язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня; покупець, за необхідністю, надає постачальнику звіт із зазначенням кількості реалізованого товару та вказує товарні залишки на дату формування звіту; такий звіт надається покупцем у електронному вигляді засобами електронної пошти, по факсу та у інший спосіб.

Відповідно до п.п. 8.1, 8.3 договору поставки у випадку невиконання або невідповідного виконання покупцем зобов`язань по оплаті поставленого товару постачальник має право стягнути з покупця штрафну неустойку у розмірі 0,2 (дві десятих) % від вартості неоплаченого товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення; у випадку невиконання або невідповідного виконання постачальником зобов`язань щодо постачання товару, покупець має право стягнути з постачальника штрафну неустойку у розмірі 0,2 (дві десятих) % від вартості партії товару, що не був поставлений належним чином та у встановлений строк за кожний день прострочення; сплата пені не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором.

Розділом 10 договору поставки передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань по даному договору, якщо це невиконання виявилось наслідком обставин непереборної сили, які сторона не може передбачити або запобігти (пожежа, затоплення, бастування, терористичний акт та інші обставини, які знаходяться поза контролем сторін що перешкоджають виконанню зобов?язань по даному договору), які з`явились після укладення даного договору; у випадку настання обставин, передбачених п.10.1, строк виконання стороною своїх зобов`язань по даному договору переноситься відповідно часу, протягом якого діють ці обставини та їх наслідки; у випадку якщо форс-мажорні обставини настали і діють більш ніж 6 (шість) місяців, будь-яка зі сторін має право у односторонньому порядку розірвати даний договір; достатнім підтвердженням настання форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати регіону фактичного місцезнаходження відповідної сторони.

За п.п. 11.5, 11.13 договору поставки даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2022 року; договір підлягає автоматичній пролонгації на кожний наступний календарний рік у випадку, якщо жодна із сторін не відмовиться письмово від пролонгації не менше ніж за 14 (чотирнадцять) днів до дати закінчення договору; сторони не мають права передавати свої права та обов`язки за даним договором третім особам, без письмового погодження не це другої сторони.

В матеріалах справи наявний протокол розбіжностей від 12.08.2021 до договору поставки №771, підписаний між ТОВ «Виробнича компанія «Парфумерна Долина» та ТОВ «Авангард-Опт», у якому сторони договору врегулювали питання оподаткування.

Постачальник (позивач) на виконання умов договору поставки поставив покупцю (відповідачу-1) товар, про що свідчать підписані між позивачем та відповідачем-1 наступні видаткові накладні: №27 від 27.09.2021 на суму 28677,60 грн.; №28 від 27.09.2021 на суму 28677,60 грн.; №29 від 27.09.2021 на суму 28677,60 грн.; №30 від 27.09.2021 на суму 28677,60 грн.; №31 від 27.09.2021 на суму 28677,60 грн.; №32 від 27.09.2021 на суму 28677,60 грн.; №33 від 27.09.2021 на суму 28677,60 грн.; №34 від 27.09.2021 на суму 22068 грн.; №35 від 27.09.2021 на суму 22068 грн.; №36 від 27.09.2021 на суму 22068 грн.; №43 від 29.10.2021 на суму 12087 грн.; №20 від 17.11.2021 на суму 9306 грн.; №21 від 17.11.2021 на суму 9306 грн.; №22 від 17.11.2021 на суму 9306 грн.; №23 від 17.11.2021 на суму 9306 грн.; №24 від 17.11.2021 на суму 9306 грн.; №25 від 17.11.2021 на суму 9306 грн.; №26 від 17.11.2021 на суму 9306 грн.; №27 від 17.11.2021 на суму 9306 грн.; №28 від 17.11.2021 на суму 9306 грн.; №29 від 17.11.2021 на суму 9306 грн.; №30 від 17.11.2021 на суму 9306 грн.; №31 від 17.11.2021 на суму 9306 грн.; №32 від 17.11.2021 на суму 9306 грн.; №33 від 17.11.2021 на суму 9306 грн.; №37 від 18.11.2021 на суму 3834 грн.; №38 від 18.11.2021 на суму 3834 грн.; №39 від 18.11.2021 на суму 3834 грн.; №40 від 18.11.2021 на суму 3834 грн.; №41 від 18.11.2021 на суму 3834 грн.; №42 від 18.11.2021 на суму 3834 грн.; №43 від 18.11.2021 на суму 3834 грн.; №44 від 18.11.2021 на суму 3834 грн.; №45 від 20.12.2021 на суму 1692 грн.; №46 від 20.12.2021 на суму 1551 грн.; №47 від 20.12.2021 на суму 6072 грн.; №48 від 20.12.2021 на суму 7566 грн.; №49 від 20.12.2021 на суму 3807 грн.; №50 від 20.12.2021 на суму 8682 грн.; №51 від 20.12.2021 на суму 4098 грн.; №52 від 20.12.2021 на суму 3666 грн.; №53 від 20.12.2021 на суму 3024 грн.; №54 від 20.12.2021 на суму 3033 грн.; №55 від 20.12.2021 на суму 846 грн.; №56 від 20.12.2021 на суму 846 грн.; №57 від 20.12.2021 на суму 564 грн.; №58 від 20.12.2021 на суму 564 грн.; №59 від 20.12.2021 на суму 846 грн.; №60 від 20.12.2021 на суму 564 грн.; №61 від 20.12.2021 на суму 846 грн.; №62 від 20.12.2021 на суму 564; №63 від 20.12.2021 на суму 846 грн.; №64 від 20.12.2021 на суму 846 грн.; №65 від 20.12.2021 на суму 2037 грн.; №66 від 20.12.2021 на суму 846 грн.; №67 від 20.12.2021 на суму 564 грн.; №1 від 02.02.2022 на суму 2256 грн.; №2 від 02.02.2022 на суму 2256 грн.; №3 від 02.02.2022 на суму 2256 грн.; №4 від 02.02.2022 на суму 2961 грн.; №5 від 02.02.2022 на суму 2820 грн.; №6 від 02.02.2022 на суму 3525 грн.; №7 від 02.02.2022 на суму 3810 грн.; №8 від 02.02.2022 на суму 2256 грн.; №9 від 02.02.2022 на суму 4512 грн.; №10 від 02.02.2022 на суму 2256 грн.; №11 від 02.02.2022 на суму 2256 грн.; №12 від 02.02.2022 на суму 2961 грн.; №13 від 02.02.2022 на суму 2397 грн.; №14 від 02.02.2022 на суму 7533 грн.; №15 від 02.02.2022 на суму 4869 грн.; №16 від 02.02.2022 на суму 6561 грн.; №17 від 02.02.2022 на суму 1410 грн.; №18 від 02.02.2022 на суму 2256 грн.; №19 від 02.02.2022 на суму 2256 грн.; №20 від 02.02.2022 на суму 3549 грн.; №21 від 02.02.2022 на суму 3387 грн.; №22 від 02.02.2022 на суму 1410 грн.; №23 від 02.02.2022 на суму 3588 грн. Всього на суму 567301,20 грн.

Також в матеріалах справи наявні накладні перевізника (поштової служби «Нова Пошта»): експрес-накладна №59000735952928 від 27.09.2021 - отримано відповідачем-1 30.09.2021; експрес-накладна №59000757224710 від 18.11.2021 - отримано відповідачем-1 22.11.2021; експрес-накладна №59000757717227 від 19.11.2021 - отримано відповідачем-1 22.11.2021; експрес-накладна №59000772766768 від 21.12.2021 - отримано відповідачем-1 23.12.2021; експрес-накладна №59000790439772 від 03.02.2022 - отримано відповідачем-1 07.02.2022.

В період з жовтня 2021 року по лютий 2022 року відповідачем-1 здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: №264 від 20.10.2021 на суму 1500 грн.; №46 від 26.10.2021 на суму 2400 грн.; №39 від 02.11.2021 на суму 5800 грн.; №1016 від 09.11.2021 на суму 4100 грн.; №206 від 16.11.2021 на суму 6240 грн.; №340 від 23.11.2021 на суму 6770 грн.; №38 від 30.11.2021 на суму 6700 грн.; №147 від 07.12.2021 на суму 10080 грн.; №79 від 14.12.2021 на суму 10000 грн.; №34 від 21.12.2021 на суму 13500 грн.; №2454 від 13.01.2022 на суму 30000 грн.; №2619 від 18.01.2022 на суму 3500 грн.; №2888 від 24.01.2022 на суму 5000 грн.; №27 від 31.01.2022 на суму 2472,92 грн.; №40 від 08.02.2022 на суму 6000 грн.; №24 від 16.02.2022 на суму 3500 грн.; №28 від 22.02.2022 на суму 4000 грн. Всього на суму 121562,92 грн.

25.07.2023 між ТОВ «Авангард-Опт» (відповідач-1, довіритель) та ТОВ «Стройсервіс-Чорномор 22» (відповідач-2, повірений) було укладено договір доручення.

Пунктом 1.1 договору доручення передбачено, що за цим договором повірений зобов`язується від імені довірителя здійснити усі розрахунки за договором поставки №771 від 12.08.2021, укладеним між довірителем та ТОВ «Виробнича компанія «Парфумерна Долина», відповідно до наданої первинної документації та заявки довірителя, а довіритель зобов`язується компенсувати повіреному понесені ним витрати в строк та на умовах вказаних у цьому договорі.

Згідно з п.п. 1.2-1.4 договору доручення цей договір не є договором поруки; до повіреного не переходять зобов`язання та права довірителя за договором поставки від 12.08.2021, укладеним між довірителем та ТОВ «Виробнича компанія «Парфумерна Долина»; повірений не відповідає за зобов`язаннями довірителя, а довіритель не відповідає за зобов`язаннями повіреного.

Відповідно до п.3.1 договору доручення повірений зобов`язаний виконати доручення протягом трьох банківських днів з моменту отримання письмової заявки від довірителя про оплату грошових коштів ТОВ «Виробнича компанія «Парфумерна Долина» за договором поставки №771 від 12.08.2021.

За п.6.1 договору доручення договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023.

25.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Парфумерна Долина» (постачальник, позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю «Авангард-Опт» (покупець, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стройсервіс-Чорномор 22» (платник, відповідач-2) укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №771.

Пунктом 1 додаткової угоди сторонами передбачено наступне: «Через введення в договір третьої сторони - платника: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройсервіс-Чорномор 22», ідентифікаційний код юридичної особи 448421515038, сторони погодили преамбулу договору викласти у редакції: «ТОВ «Виробнича компанія «Парфумерна Долина», надалі іменоване «постачальник», в особі директора Корнюшина Олександра Миколайовича, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, ТОВ «Авангард-Опт», надалі іменоване «покупець», в особі директора Пілігрімової Вікторії Михайлівни, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, і ТОВ «Стройсервіс-Чорномор 22», надалі іменоване «платник», в особі директора Захаренка Сергія Вікторовича, який діє на підставі Статуту, з третьої сторони, уклали договір поставки про наступне:».

Відповідно до п.2 додаткової угоди сторони погодили доповнити договір підпунктом 7.3.1 у редакції: «сторони погодили, що постачальник приймає оплату від ТОВ «Стройсервіс-Чорномор 22», як належний платіж за договором поставки №771 від « 12» серпня 2021 року, та втрачає право вимагати від покупця здійснення оплати у відповідній частині (сумі), яка була сплачена ТОВ «Стройсервіс-Чорномор 22» відповідно до умов цієї додаткової угоди».

В матеріалах справи наявні наступні платіжні інструкції на підтвердження часткової оплати відповідних сум відповідачем-2 на користь позивача з призначенням платежу «оплата за продукцію зг.дод. угоди від 25.07.23 до дог.№771 за Авангард-Опт ТОВ, у т.ч. ПДВ»: №19569 від 08.09.2023 на суму 2046 грн.; №19889 від 21.09.2023 на суму 250 грн. Всього на суму 2296 грн.

09.10.2025 позивачем на адреси відповідачів було направлено досудові попередження про оплату боргу з актом звірки взаємних розрахунків за період серпень 2021 року - вересень 2025 року.

На підтвердження власних доводів відповідачем-1 надано наступні документи:

- лист Служби безпеки України від 09.11.2022 за №71/22/1/85-493 про отримання заяви про злочин від 12.10.2022 та здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022230000002888 від 15.08.2022;

- договір оренди нежитлових приміщень від 07.09.2020, укладений між ТОВ «Пересувна механізована колона №19» (орендодавець) та ТОВ «Авангард-Опт» (орендар), відповідно до якого орендодавець передав в оренду частину нежитлового приміщення площею 100 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Кольцова, 57;

- довідку ТОВ «Пересувна механізована колона №19» про нанесення ТОВ «Авангард-Опт» збитків в розмірі 22597611,48 грн. внаслідок пожежі від 14.12.2022 за адресою: м. Херсон, вул. Кольцова, 57;

- лист ТОВ «Авангард-Опт» від 19.05.2023 за вих.№1-19/05 до ГУ ДСНС України в Херсонські області з повідомлення про факт пожежі 18.05.2023 в результаті ворожого обстрілу та наявність збитків на загальну суму 4803450 грн.;

- акт про пожежу від 14.12.2022;

- акт про пожежу від 03.02.2023;

- акт про пожежу від 18.05.2023.

Позивачем здійснено наступні нарахування на суму основної заборгованості - 443442,28 грн. за період прострочення з 29.12.2023 по 21.11.2025:

1) розрахунок пені - 0,2% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) за період 29.12.2023-29.06.2024 - 63817,48 грн.;

2) розрахунок інфляційних втрат - 89448,32 грн.;

3) розрахунок 3% річних - 25257,99 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

За ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ст.ст. 627, 628 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

У відповідності до ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару. Якщо продавець прострочив виконання обов`язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

За ч.ч. 1-4 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За ч.ч. 1-4 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546-548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання не спричиняє недійсність основного зобов`язання.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

У відповідності до ч.1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд зазначає, що позивачем у даній справі заявлено вимоги (з урахуванням подання уточненої позовної заяви, в якій позивачем виправлено помилку в частині нарахування пені у відповідності до умов договору поставки) про солідарне стягнення з відповідачів 621966,07 грн., з яких: 443442,28 грн. основного боргу, 63817,48 грн. штрафних санкцій (пені), 89448,32 грн. інфляційних втрат та 25257,99 грн. 3% річних із посиланням на договір поставки №771 від 12.08.2021 та додаткову угоду №1 від 25.07.2023.

Як зазначено вище, за умовами договору поставки, укладеного між позивачем та відповідачем-1 сторонами було узгоджено наступне:

- постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і сплатити товар, на умовах, визначених цим договором;

- у випадку, коли частина товару не була реалізованою протягом 90 днів з моменту отримання товару, покупець має право повернути його; постачальник зобов`язаний протягом 14 календарних днів з моменту пред`явлення покупцем письмової вимоги, прийняти цей товар та/або замінити його; постачальник зобов`язаний прийняти такий товар з одночасним оформленням відповідних товарно-супровідних документів;

- обов`язок постачальника по передачі товару вважається виконаним в момент передачі товару покупцю, який визначається датою накладної; право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження товару, переходить до покупця з моменту одержання товару, що підтверджується підписами на видатковій накладній;

- загальна вартість кожної партії товару вказується в видаткових накладних постачальником; покупець зобов`язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня; покупець, за необхідністю, надає постачальнику звіт із зазначенням кількості реалізованого товару та вказує товарні залишки на дату формування звіту; такий звіт надається покупцем у електронному вигляді засобами електронної пошти, по факсу та у інший спосіб;

- сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань по даному договору, якщо це невиконання виявилось наслідком обставин непереборної сили, які сторона не може передбачити або запобігти (пожежа, затоплення, бастування, терористичний акт та інші обставини, які знаходяться поза контролем сторін що перешкоджають виконанню зобов`язань по даному договору), які з`явились після укладення даного договору; у випадку настання обставин, передбачених п.10.1, строк виконання стороною своїх зобов`язань по даному договору переноситься відповідно часу, на протязі якого діють ці обставини та їх наслідки; у випадку якщо форс-мажорні обставини настали і діють більш ніж 6 (шість) місяців, будь-яка зі сторін має право у односторонньому порядку розірвати даний договір; достатнім підтвердженням настання форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати регіону фактичного місцезнаходження відповідної сторони.

Згодом, 25.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Парфумерна Долина» (постачальник, позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю «Авангард-Опт» (покупець, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стройсервіс-Чорномор 22» (платник, відповідач-2) укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №771, п.2 якої сторони погодили доповнити договір підпунктом 7.3.1 у редакції: «сторони погодили, що постачальник приймає оплату від ТОВ «Стройсервіс-Чорномор 22», як належний платіж за договором поставки №771 від « 12» серпня 2021 року, та втрачає право вимагати від покупця здійснення оплати у відповідній частині (сумі), яка була сплачена ТОВ «Стройсервіс-Чорномор 22» відповідно до умов цієї додаткової угоди».

Щодо суми основного боргу та строків оплати товару.

Господарський суд вбачає, що за наявними у справі підписаними видатковими накладними підтверджена обставина поставки позивачем відповідачу-1 товару в період вересня 2021 року - лютого 2022 року за укладеним договором поставки на загальну суму 567301,20 грн., разом з тим відповідачем-1 було частково сплачено вартість поставленого товару на суму 121562,92 грн. в період жовтня 2021 року - лютого 2022 року, а після укладення 25.07.2023 додаткової угоди №1 до договору поставки відповідачем-2 було сплачено у вересні 2023 року ще 2296 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями. Таким чином, залишок вартості несплаченого поставленого товару складає 443442,28 грн. При цьому суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем-1 повернення товару на спірну суму, а також відсутні звіти відповідача-1 щодо залишків товару, а отже оскільки умовами договору сторони погодили здійснення відповідачем оплати вартості товару щотижня, а в матеріалах справи відсутні відомості щодо залишку товару на кінець відповідного тижня поставки, суд дійшов висновку, що позивачем доведена обставина того, що на час звернення позивача з позовом до суду строк здійснення оплати товару на спірну суму є таким, що настав.

Щодо солідарного стягнення.

Як було встановлено судом, доведеною є сума основного боргу за поставлений та несплачений товар за договором поставки у розмірі 443442,28 грн.

Разом з тим, позивачем пред`явлено позов до обох відповідачів про солідарне стягнення із посиланням на додаткову угоду №1 до договору поставки №771 від 25.07.2023.

Дослідивши умови вказаної додаткової угоди, господарський суд не вбачає, що сторони передбачили солідарний обов`язок відповідачів виконати зобов`язання за договором поставки у вигляді сплати вартості обома відповідачами отриманого відповідачем-1 від позивача товару. Так само суд не вбачає, що відповідач-2 виступив поручителем перед позивачем за виконання зобов`язань відповідача-1 за договором поставки. Виходячи з умов додаткової угоди сторони погодили лише те, що постачальник (позивач) приймає оплату від відповідача-2 як належний платіж за договором поставки, проте жодних умов щодо солідарного обов`язку така угода не містить.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний наданий відповідачем-2 договір доручення, укладений між відповідачами 25.07.2023, який передбачає, що:

- повірений зобов`язується від імені довірителя здійснити усі розрахунки за договором поставки №771 від 12.8.2021, укладеним між довірителем та ТОВ «Виробнича компанія «Парфумерна Долина», відповідно до наданої первинної документації та заявки довірителя, а довіритель зобов`язується компенсувати повіреному понесені ним витрати в строк та на умовах, вказаних у цьому договорі;

- цей договір не є договором поруки; до повіреного не переходять зобов`язання та права довірителя за договором поставки від 12.08.2021, укладеним між довірителем та ТОВ «Виробнича компанія «Парфумерна Долина»; повірений не відповідає за зобов`язаннями довірителя, а довіритель не відповідає за зобов`язаннями повіреного.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи вищестановлені обставини, господарський суд дійшов висновку, що відповідач-1 в порушення умов договору та цивільного законодавства не виконав своїх зобов`язань перед позивачем в частині повної оплати поставленого йому товару, не здійснив оплату вартості такого товару на суму 443442,28 грн., внаслідок чого у відповідача-1 перед позивачем виникла заборгованість, яка підтверджена за матеріалами справи та жодними доказами не спростована.

Таким чином, оскільки бездіяльність відповідача-1 у вигляді несплати коштів за отриманий від позивача товар, строк оплати якого настав, суперечить вищевказаним нормам права та договору, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 443442,28 грн. заборгованості є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, за відсутності доказів того, що: - відповідач-2 отримував від позивача будь-який товар за договором поставки; - відповідач-2 є поручителем відповідача-1 за спірними зобов`язаннями чи - що у відповідачів виник солідарний обов`язок перед позивачем з інших підстав, господарський суд дійшов висновку, що відповідач-2 не є належним відповідачем у спірних відносинах, а тому позовні вимоги щодо солідарного стягнення до обох відповідачів в частині стягнення з відповідача-2 суми боргу є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. За таких обставин у задоволенні позову до відповідача-2 судом відмовляється.

Щодо форс-мажору.

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.05.2026 по справі №905/541/16 наведено наступні висновки:

- згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів;

- відповідно до частини другої статті 218 ГК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення судових рішень) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення; у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності; не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів;

- у статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю; форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо;

- ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності; тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність;

- надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ; під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості; невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам; ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним;

- разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін; форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин; тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін;

- власне сам факт несвоєчасного надання сертифіката ТПП України за відсутності прямо передбачених договором правових наслідків такого порушення не може розцінюватися як безумовна підстава для позбавлення сторони права посилатися на форс-мажорні обставини; водночас інше можливе лише у разі, якщо відповідна заборона або негативні наслідки прямо встановлені умовами договору; отже, при вирішенні спору суди мають встановити, чи дотрималася сторона обов`язку щодо своєчасного повідомлення про форс-мажорні обставини, а вже після цього оцінювати належність та своєчасність подання сертифіката ТПП України як доказу;

- у випадку коли сторони договору погодили детальний порядок застосування форс-мажорних обставин, зокрема їх наслідки для виконання зобов`язань, такий порядок є визначальним для оцінки прав і обов`язків сторін; належне підтвердження форс-мажорних обставин і дотримання встановленої договором процедури повідомлення свідчить про можливість посилання сторони на такі обставини; водночас суди мають оцінювати не лише сам факт існування форс-мажору, але й добросовісність поведінки сторони, зокрема своєчасність повідомлення про такі обставини з урахуванням моменту, коли сторона об`єктивно усвідомила їх тривалий характер та вплив на виконання зобов`язання, надання доказів на підтвердження форс-мажорних обставин, а також строк їх надання;

- з метою забезпечення однакового застосування норм права об`єднана палата конкретизує, що за відсутності в договорі визначених негативних наслідків несвоєчасного надання сертифіката ТПП України та за своєчасного повідомлення іншої сторони про форс-мажорні обставини сторона не позбавляється права посилатися на такі обставини; у вирішенні спору суди мають встановити, чи дотрималася сторона обов`язку щодо своєчасного повідомлення про форс-мажорні обставини, а вже після цього оцінювати належність та своєчасність подання сертифіката ТПП України як доказу.

Загальновідомим є факт окупації певної території (незалежно від наявності/відсутності рішення уповноваженого органу про визнання певної частини території України тимчасово окупованою). Господарський суд враховує, що відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» визначено, що Херсонська міська територіальна громада (в тому числі м. Херсон) була тимчасово окупована з 01.03.2022 по 11.11.2022 (попередній наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 мав аналогічні періоди тимчасової окупації).

Господарський суд враховує, що за умовами договору поставки сторонами передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань по даному договору, якщо це невиконання виявилось наслідком обставин непереборної сили, які сторона не може передбачити або запобігти та у випадку настання таких обставин строк виконання стороною своїх зобов`язань по даному договору переноситься відповідно часу, протягом якого діють ці обставини та їх наслідки; при цьому, достатнім підтвердженням настання форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати регіону фактичного місцезнаходження відповідної сторони.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд зазначає, що виходячи з наявних матеріалів справи відповідач-1 не повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, як під час окупації міста Херсон, так і після його деокупації, не надав довідки Торгово-промислової палати регіону фактичного місцезнаходження відповідача із зазначенням індивідуально персоніфікованого характеру щодо конкретного договору поставки, натомість у 2023 році уклав відповідний договір доручення та додаткову угоду №1 до договору поставки щодо виконання зобов`язань за таким договором поставки без повідомлення неможливості його виконання внаслідок форс-мажорних обставин.

Окремо господарський суд наголошує, що «загальний» лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв?язку із введенням воєнного стану в Україні - не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання відповідача (оплати поставленого товару), тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим.

Разом з тим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

Посилання відповідача-1 на низку пожеж на складських приміщеннях в результаті потрапляння боєприпасів не звільняють відповідача-1 від доведення обставин форс-мажору саме у спірних правовідносинах. Таким чином, відповідачем-1 не доведено наявності підстав для зміни строків виконання стороною своїх зобов`язань за договором та звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків за таким договором.

Щодо пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини порушення відповідачем-1 строків оплати вартості поставленого товару та відсутність доказів сплати суми основного боргу, встановленого судом, господарський суд дійшов висновку, що позивачем правомірно застосовано до відповідача міру відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань, визначену сторонами у п.8.1 договору (сплата пені). При цьому, перевіривши розрахунки пені за визначені позивачем періоди та встановивши їх обґрунтованість та відповідність вимогам чинного законодавства та умовам договору, господарський суд дійшов висновку про доведеність та підставність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Парфумерна Долина» про стягнення з відповідача-1 63817,48 грн. пені.

Враховуючи факт прострочення сплати відповідачем вартості поставленого товару, беручи до уваги в тому числі право позивача на відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, перевіривши розрахунки позивача 3% річних та інфляційних втрат за визначені ним періоди та встановивши їх обґрунтованість та відповідність умовам договору та вимогам чинного законодавства, а також приймаючи до уваги відсутність контррозрахунків нарахованих сум з боку відповідача-1, з огляду на правомірність та підставність позовних вимог в частині стягнення основного боргу з відповідача-1, яким порушено його договірні зобов`язання в частині повної сплати платежів, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Парфумерна Долина» в частині стягнення з відповідача-1 25257,99 грн. 3% річних та 89448,32 грн. інфляційних втрат.

Іншого відповідачем-1 не доведено.

Оскільки судом встановлено необгрунтованість позовних вимог до відповідача-2 в частині стягнення суми основного боргу, господарський суд дійшов висновку, що і похідні вимоги про стягнення з відповідача-2 пені, 3% річних та інфляційних втрат також не підлягають задоволенню з огляду на їх недоведеність.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Парфумерна Долина» підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача-1 443442,28 грн. основного боргу, 63817,48 грн. пені, 25257,99 грн. 3% річних та 89448,32 грн. інфляційних втрат, а у задоволенні позовних вимог до відповідача-2 судом відмовляється з підстав, зазначених вище.

Іншого сторонами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в електронній формі у розмірі 7463,59 грн. покладаються на відповідача-1. Під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення господарський суд допустив описку в оголошеній сумі пені, натомість зазначивши про повне задоволення позову, натомість при виготовленні рішення судом по тексту зазначені вірні суми.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Парфумерна Долина» - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Опт» (73039, Херсонська обл., м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської дивізії, буд. 24, код ЄДРПОУ 43331493) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Парфумерна Долина» (61001, Харківська обл., м. Харків, пров. Байкальський, буд. 2, код ЄДРПОУ 43554417) 443442 /чотириста сорок три тисячі чотириста сорок дві/ грн. 28 коп. основного боргу, 63817 /шістдесят три тисячі вісімсот сімнадцять/ грн. 48 коп. пені, 25257 /двадцять п`ять тисяч двісті п`ятдесят сім/ грн. 99 коп. 3% річних, 89448 /вісімдесят дев`ять тисяч чотириста сорок вісім/ грн. 32 коп. інфляційних втрат та 7463 /сім тисяч чотириста шістдесят три/ грн. 59 коп. судового збору за подання позовної заяви.

3.У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Парфумерна Долина» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройсервіс-Чорномор 22» - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 14 вересня 2026 р.

Суддя Ю.С. Бездоля