Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №464/6768/23 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 Справа № 464/6768/23

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Львівської міської ради

до відповідача: Романюк Ольги Євгенівни

про: стягнення безпідставно збережених коштів,

представники:

позивача: Гузюк Н.І.,

відповідача: Юнко М.В.,

ВСТАНОВИВ:

Львівським апеляційним судом постановлено ухвалу від 07.01.2026р. у справі №464/6768/23, відповідно до якої суд ухвалив: заяву Львівської міської ради про направлення справи за встановленою юрисдикцією задовольнити, направити справу за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів до Господарського суду Львівської області.

Після надходження матеріалів справи №464/6768/23 до Господарського суду Львівської області, відповідно до проведеного 25.02.2026р. автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано для розгляду судді Король М.Р.

Ухвалою суду від 02.03.2026р. прийнято справу до розгляду, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

06.04.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх.№9657/26).

06.04.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№9631/26).

20.04.2026р. суд постановив ухвалу відповідно до якої ухвалив: у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовити; призначити судове засідання у справі №464/6768/23 на 06.05.2026р.

Хід справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

24.04.2026р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№11631/26).

17.06.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли письмові пояснення у справі (вх.№17186/26).

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Львівська міська рада звернулася до суду з позовом до Романюк Ольги Євгенівни про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками комунальної власності, площею 0,0150 га (кадастровий номер 4610136800:07:003:0036), площею 0,0019 га у межах червоних ліній (кадастровий номер 4610136800:07:003:0046) та площею 0,0021 га га у межах червоних ліній (кадастровий номер 4610136800:07:003:0045) на АДРЕСА_1 у розмірі 168 791 грн. 43 коп. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 08.12.2023р.).

Позивач вважає, що відповідачка, як фактичний користувач земельних ділянок, без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберігає у себе кошти, що мала б сплатити за користування земельними ділянками, та зобов`язана повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України, чого нею зроблено не було, а тому позов просить задовольнити.

Відповідачка вважає, що позивач безпідставно завищив позовні вимоги щодо стягнення суми за користування ділянкою кадастровий номер 4610136800:07:003:0036 у 2023 році зі збільшеною до 10 відсотків ставкою від нормативної грошової оцінки, оскільки для розрахунку такої суми слід приймати 3 відсотки, що становить 6 738 грн. 28 коп. за період 01.01.2023р.-31.05.2023р.

Також, вважає, що до стягнення за 2023 рік всього разом підлягає 12 727 грн. 86 коп. (ділянка кадастровий номер 4610136800:07:003:0036 – 6 738,28 грн; ділянка кадастровий номер 4610136800:07:003:0046 – 2 845,05 грн; ділянка кадастровий номер 4610136800:07:003:0045 - 3 144,53 грн.)

Звертає увагу на те, що до позовної заяви не долучено належних та допустимих доказів щодо розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок за 2020, 2021 та 2022 роки, а тому вважає, що «не вбачається можливим встановити на підставі яких доказів вказано розмір нормативної грошової оцінки за згадані роки».

За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, пояснень сторін, суд встановив наступне:

Земельні ділянки, площею 0,0150 га (кадастровий номер 4610136800:07:003:0036), площею 0,0019 га у межах червоних ліній (кадастровий номер 4610136800:07:003:0046) та площею 0,0021 га га у межах червоних ліній (кадастровий номер 4610136800:07:003:0045) на АДРЕСА_1 належать територіальній громаді м.Львова, є комунальною власністю та не є об`єктом договору про передачу її у власність або надання у користування (оренду) фізичним чи юридичним особам.

Так, ухвалою Львівської міської ради від 15.05.2008 року №1800 «Про користування Романюк О.Є. земельними ділянками на АДРЕСА_1 » відповідачці передано в оренду терміном на 5 років земельні ділянки площею 0,0150 га та 0,0040 га на АДРЕСА_1 для обслуговування торгового павільйону за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі комерції.

На підставі вищевказаної ухвали 13.08.2008 року між Львівською міською радою та Романюк О.Є. укладено договори оренди земельних ділянок, площею 0,0150 га, 0,0021 га та 0,0019 га, строком на десять та п`ять років.

Надалі, Львівська міська рада ухвалою від 20.09.2018 року №3977 «Про продовження Романюк О.Є. терміну оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1 » продовжила Романюк О.Є. термін оренди земельної ділянки, площею 0,0150 га (кадастровий номер 4610136800:07:003:0036) на АДРЕСА_1 для обслуговування торгового павільйону на 3 (три) роки, однак сам договір оренди землі з Львівською міською радою переукладено не було.

Так само, не переукладалися договори оренди на дві інші земельні ділянки, а саме: площею 0,0021 га та 0,0019 га у межах червоних ліній (кадастровий номер 4610136800:07:003:0046 та кадастровий номер 4610136800:07:003:0045) і документи, що посвідчують право користування цими земельними ділянками, відсутні.

В той же час, Управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради 31.03.2023 року було проведено обстеження земельних ділянок на АДРЕСА_1 та встановлено, що Романюк О.Є. спірні земельні ділянки фактично використовує для обслуговування нежитлової будівлі - за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання вказаних ділянок в користування (оренду).

За результатами зазначеного обстеження, управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради складено акт обстеження земельної ділянки від 31.03.2023 року №122 та лист управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради від 28.04.2023р. №2412-вих-51166, які для вжиття заходів щодо оформлення права користування (оренди) вищевказаними земельними ділянками скеровувались на адресу відповідачки Романюк О.Є.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню наступних підстав.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси і континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності, згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Статтями 7, 140, 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, функціонування якого гарантується державою, є рухоме і нерухоме майно, доходи міських бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно з ст. ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12 Земельного кодексу України, до компетенції сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного природоохоронного законодавства, використання і охороною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України та п. 14.1.147. ст.14 Податкового кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондиційних зобов`язань наявність вини набувача (зберігача) майна не є необхідною обставиною. Визначальним є наявність факту неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість, не є заходом відповідальності. Набувач має обов`язок повернути майно, яке він безпідставно набув (зберігав), або його вартість.

Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов`язань у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування норм, передбачених ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України та правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Такі висновки суду відповідають висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі № 917/1739/17 від 23.05.2018р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі № 922/3412/17, у постановах Верховного Суду від 12.04.2019р. у справі № 922/981/18, від 05.08.2022р. у справі № 922/2060/20.

З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач земельними ділянками у м. Львові, без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ними її власнику. Такими діями відповідач порушив право позивача (власника земельної ділянки) на отримання вказаних коштів. Це право позивача підлягає захисту в судовому порядку на підставі ст. 1212 Цивільного Кодексу України.

Відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб, не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов, як і фактичний добросовісний землекористувач.

Зважаючи на доводи позивача, а також практику вирішення подібних спорів Верховним Судом, для вирішення спору суду необхідно встановити такі обставини справи: формування земельної ділянки, фактичне, без правових підстав користування відповідачем земельними ділянками, правильність нарахування.

Щодо формування земельної ділянки.

Згідно ч.1 ст.79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (постанова Верховного Суду від 05 серпня 2022 року у справі № 922/2060/20). Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021р. у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021р. у справі № 922/3463/19.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0001157712023 від 20.06.2023р., дата державної реєстрації земельної ділянки - 10.09.2008р.

Відтак, земельну ділянку сформовано з 10.09.2008р.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-00011594512023 від 20.06.2023р., дата державної реєстрації земельної ділянки - 10.09.2008р.

Відтак, земельну ділянку сформовано з 10.09.2008р.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0001159792023 від 20.06.2023р., дата державної реєстрації земельної ділянки - 10.09.2008р.

Відтак, земельну ділянку сформовано з 10.09.2008р.

Також, у вищезгаданих витягах, в графі «Відомості про право власності/ право користування внесених до Поземельного книги, крім відомостей про речові права, що виникли після 1 січня 2013 рок » зазначено що право власності на земельні ділянки належить Львівській міській раді.

Щодо користування відповідачем земельними ділянками без правових підстав.

Відповідач не є постійним землекористувачем чи користувачем земельними ділянками на підставі договору. Такий висновок грунтується на тому, що відповідач не надав первинних документів, на підставі яких у нього виникло таке право користування (наприклад, акту про право постійного користування чи договору оренди).

Щодо розміру безпідставно збережених коштів за період з 01.07.2020 року по 31.05.2023 року.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового Кодексу України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено приписами підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового Кодексу України.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково. Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються, як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини 3 статті 23 цього Закону, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Суд враховує, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019р. у справі №922/902/18, від 08.08.2019р. у справі №922/1276/18, від 01.10.2019р. у справі №922/2082/18, від 06.11.2019р. у справі №922/3607/18).

При цьому, чинне законодавство не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, формування такого здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявника, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (вказаний правовий висновок викладено у постанові ВС від 29.05.2020р. у справі №922/2843/19).

Згідно з інформації з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.06.2023р. №НВ 4600511722023, нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610136800:07:003:0036) становить 539 062,50 грн.

Згідно з інформації з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.08.2023р. №НВ 4600609772023, нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610136800:07:003:0045) становить 75 468,75 грн.

Згідно з інформації з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.08.2023р. №НВ 4600272652023, нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610136800:07:003:0046) становить 68 281,25 грн.

Разом з тим, при здійсненні розрахунку недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, позивачем враховано розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за період 2020 – 2023р.р.

Відповідно до розрахунку недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, наданого управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, розмір збитків, завданих власнику землі за користування відповідачем земельною ділянкою (кадастровий номер) 4610136800:07:003:0036 на вул. М.Драгана,24-а, за період з 01.07.2020 року по 31.05.2023 року становить 133 256, 40 грн.

Відповідно до розрахунку недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, наданого управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, розмір збитків, завданих власнику землі за користування відповідачем земельною ділянкою (кадастровий номер) 4610136800:07:003:0045 на вул. М.Драгана,24-а, за період з 01.07.2020 року по 31.05.2023 року становить 18 655,89 грн.

Відповідно до розрахунку недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, наданого управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, розмір збитків, завданих власнику землі за користування відповідачем земельною ділянкою (кадастровий номер) 4610136800:07:003:0046 на вул. М.Драгана,24-а, за період з 01.07.2020 року по 31.05.2023 року становить 16 879,14 грн.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради №1995 від 25.05.2017р. «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові» затверджено Порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові.

Пунктом 5 ухвали встановлено, що ця ухвала набирає чинності з 01.01.2018 року.

Пунктом 7.3 Розділу 7 вказаного Порядку визначено, що розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється відповідно до їх цільового (функціонального) використання у розрізі економіко-планувальних зон м. Львова згідно з цим Порядком, за винятком випадку, коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або результатами земельних торгів (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок використання яких вказано у пунктах 7.6 - 7.16 цього Порядку.

Пунктом 7.6. встановлено, що орендна плата за земельні ділянки, надані для обслуговування павільйонів, встановлюється у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки площею до 0,05 га включно та у розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки площею від 0,05 га.

Ухвалою Львівської міської ради №3977 від 20.09.2018р. «Про продовження гр. Романюк О.Є. терміну оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1 », відповідно до якої продовжено громадянці Романюк О.Є. на 3 роки термін оренди земельної ділянки, площею 0,0150 га (кадастровий номер 4610136800:07:003:0036) на вул. М.Драгана,24-а для обслуговування торгового павільйону (код КВЦПЗ 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) за рахунок земель житлової та громадської забудови.

Львівська міська рада, як власник земельних ділянок, встановила вид використання земельних ділянок на вул. М.Драгана,24-а, як для обслуговування торгового павільйону.

З урахуванням того, що відповідачем в судовому порядку не оскаржувалася вказана ухвала Львівської міської ради з підстав неправильного визначення цільового призначення земельної ділянки, а також не висловлювалися в позасудовому порядку відповідні заперечення (докази існування таких заперечень до моменту виникнення даного спору - відсутні в матеріалах справи).

Здійснивши перерахунок розміру орендної плати згідно з заявленим позивачем періодом, з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідних коефіцієнтів індексації (1,00 за 2020 рік, 1,00 за 2021 рік, 1.10 за 2022 рік та 1.15 за 2023 рік), ставки орендної плати (10%) суд встановив, що позивачем правильно здійснено відповідні нарахування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Львівська міська рада, ухвалою № 3977 від 20.09.2018р., законно продовжила Романюк О.Є. право оренди, встановивши необхідність укладення нового договору оренди та зазначила призначення земельної ділянки.

Згідно з Порядком, затвердженим ухвалою №1995 від 25.05.2017р., з 01.01.2018р. орендна плата за земельні ділянки площею до 0,05 га для обслуговування павільйонів має становити 10% від нормативної грошової оцінки. Рішення суду від 01.11.2010р. щодо ставки 3% втратило свою актуальність після закінчення дії попереднього договору оренди.

Таким чином, підставною та обґрунтованою є вимога Львівської міської ради про застосування до Романюк О.Є. орендної плати у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, незалежно від факту неукладення договору, оскільки така плата передбачена чинним нормативним актом, обов`язковим для виконання на території м. Львова.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а відтак, підлягають до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №333 від 04.10.2023р. на суму 2 684,00 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Романюк Ольги Євгенівни (адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на користь Львівської міської ради (адреса: 79008, Львівська обл., місто Львів, пл. Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код: 04055896) суму безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельними ділянками кадастровий номер 4610136800:07:003:0036, кадастровий номер 4610136800:07:003:0046, кадастровий номер 4610136800:07:003:0045 комунальної власності без правовстановлюючих документів у розмірі 168 791,43 грн. та 2 684,00 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 14.09.2026р.

Суддя Король М.Р.