Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №914/2041/26 — Господарський суд Львівської області

Суд: Господарський суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: про відшкодування шкоди

Дата: 02 вересня 2026 р.

Справа: №914/2041/26

Суддя: Коссак С.М.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 Справа № 914/2041/26

за позовом: Приватного підприємства Компанія “ТИТАН-ЛВ”, м. Львів

до відповідача: російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації, м. москва

про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації

суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Полюхович Х.М.

За участю учасників справи: не з`явилися

На розгляд Господарського суду Львівської області через систему “Електронний суд” представником Приватного підприємства Компанія “ТИТАН-ЛВ”, м. Львів подано позов до відповідача російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації, м. москва в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача збитки внаслідок пошкодження нежитлових будівель та майна у сумі 5 190 000, 00 грн. та інші судові витрати у вигляді витрат, понесених у зв`язку з виконанням оціночних робіт, у розмірі 15 000,00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму понесених судових витрат, які позивач очікує понести у зв”язку з розглядом справи у сумі 50 000,00грн., докази яких будуть подані до закінчення судових дебатів у справі протягом п”яти днів після ухвалення рішення суду.

Ухвалою суду від 06.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 30.07.2026 року на 10:15 год.

27.07.2026 року через систему “Електронний суд” представником позивача подано заяву за вх.№21125/26, в якій просить надати можливість взяти участь у судовому засіданні 30.07.2026 року об 10год. 15хв. представника в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке ухвалою суду від 28.07.2026 року задоволено.

В судове засідання 30.07.2026 року представник позивача явку забезпечив, засідання з яким проводиться в режимі відеоконференції, надав пояснення по справі та не заперечив проти закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

В судове засідання 30.07.2026 року відповідач явку не забезпечив. Судом повідомлено відповідача про дату, час та місце проведення підготовчого засідання у даній справі, шляхом розміщення на сайті Судової влади України відповідного оголошення-повідомлення.

Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам російської федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території рф та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади рф за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Ухвалою суду від 30.07.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 03.09.2026 р. о 10:15 год. та для представника позивача судове засідання проводити в режимі відеоконференції. Повідомлено відповідача про дату, час та місце проведення засідання у даній справі, шляхом розміщення на сайті Судової влади України відповідного оголошення-повідомлення та повідомлено відповідача, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи.

В судове засідання 03.09.2026 року сторони явку не забезпечили.

В матеріалах справи достатньо доказів для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 лютого 2024 року о 06:32 год., збройні сили російської федерації здійснили ракетний обстріл міста Львова. Внаслідок влучання ракет було пошкоджено будівлі, що належать позивачу. За фактом скоєння вказаного злочину Слідчим відділом УСБУ у Львівській області розпочато кримінальне провадження №22024140000000056, відповідно винесено постанову про визнання потерпілими позивача.

Позивач вважає дії російської федерації неправомірними, оскільки внаслідок збройної агресії та ракетного обстрілу міста Львова 15.02.2024 року було пошкоджено належне Позивачу нерухоме майно. У зв`язку з цим Позивач вважає, що російська федерація зобов`язана відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Позивач просить відшкодувати майнову шкоду, завдану внаслідок збройної агресії російської федерації у розмірі 5 190 000, 00 грн. та додатково просить стягнути у відповідача кошти, понесених у зв`язку з виконанням оціночних робіт, у розмірі 15 000,00 грн.

Повідомлення відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

Водночас, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який продовжувався та триває до теперішнього часу.

Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану в умовах правового режиму воєнного стану» суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України, щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 року, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану АТ Укрпошта з 25.02.2022 року припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Таким чином з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі у перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.

Разом з тим у зв`язку із порушенням російською федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ рф про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією від 14.02.1992.

Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в росії та росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року. Отже подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію російської федерації проти України.

З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.

Разом з цим, судом на офіційній сторінці Господарського суду Львівської області веб-порталу Судова влада України розміщувались відповідні повідомлення щодо розгляду справи №914/2041/26.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про доступ досудових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

На виконання приписів чинних нормативно-правових актів всі процесуальні документи по справі були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Відтак, судом було вжито допустимі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи №914/2041/26. Відзиву від відповідача до суду не поступало.

Фактичні обставини справи.

Приватне підприємство Компанія «ТИТАН-ЛВ» є власником об`єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Наукова, буд. 7, що підтверджується Витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме №20684576 від 23.10.2008 року та №20770266 від 31.10.2008 року, копії додано до матеріалів позовної заяви.

15 лютого 2024 року о 06:32 год., збройні сили російської федерації здійснили ракетний обстріл міста Львова. Внаслідок влучання ракет було пошкоджено будівлі, що належать позивачу. За фактом скоєння вказаного злочину Слідчим відділом УСБУ у Львівській області розпочато кримінальне провадження №22024140000000056 (копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань знаходиться в матеріалах справи).

27 травня 2026 року Слідчий відділ Управління Служби безпеки України у Львівській області виніс постанову про визнання потерпілими. Згідно даної Постанови ПП Компанія “Титан-ЛВ” (код ЄДРПОУ - 34418620, 79000, м. Львів, вул. Дорошенка, буд. 53, кв. 1) визнано потерпілим у кримінальному провадженні №22024140000000056 від 15.02.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 110 КК України. (копія постанови додано до матеріалів справи).

Відповідно до Звіту про оцінку збитків, підготовленого ФОП Щербань С.І. (Сертифікат ФДМУ № 589/2023), яка знаходиться в матеріалах справи, станом на 15.02.2024 рік внаслідок ракетного удару у будівлі Позивача пошкоджено та зруйновано конструкції покриття, вибиті та пошкоджені вікна, двері та ворота.

Згідно з висновками експертної оцінки, вартість реальних збитків (вартість відновлення) пошкодженого майна становить 5 190 000,00 грн (без ПДВ), що на дату оцінки еквівалентно 135 951, 00 доларам США. Шкоду завдано Будівлі складально-монтажного корпусу (219/500 частка) літ. “Б-3” загальною площею 4121,9 м2.

Об`єкт який зазнав удару, знаходиться за адресою м. Львів, вул. Наукова, буд. 7. 15 лютого 2024 року о 06:32 год, збройні сили російської федерації здійснили ракетний обстріл міста Львова, внаслідок влучання ракет було пошкоджено будівлі, що належать Позивачу.

Позивач вважає дії російської федерації неправомірними, оскільки внаслідок збройної агресії та ракетного обстрілу міста Львова 15.02.2024 року було пошкоджено належне Позивачу нерухоме майно. Такі дії порушують норми міжнародного права, Статуту ООН, право власності Позивача та спричинили майнову шкоду у розмірі, визначеному звітом про оцінку збитків. У зв`язку з цим Позивач вважає, що російська федерація зобов`язана відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Позивач просить відшкодувати майнову шкоду, завдану внаслідок збройної агресії російської федерації у розмірі 5 190 000, 00 грн. та додатково просить стягнути у відповідача кошти, понесених у зв`язку з виконанням оціночних робіт, у розмірі 15 000,00 грн.

Норми права та мотиви суду.

Позивач обрав судовий спосіб захисту свого права, що виникло внаслідок заподіяння шкоди внаслідок збройної агресії.

Відповідно до змісту статей 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст.16 Цивільного кодексу України.

Згідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 8, 13 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес" як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст. 13, ч.1 ст. 14 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

За приписами статті 1166 ЦКУ майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, позивач має довести суду, сукупність таких обставин заподіяння шкоди (завдання збитків), протиправність дій відповідача, а також причинно-наслідковий зв`язок між діянням відповідача та заподіянням шкоди.

З 20 лютого 2014 року тривають силові дії російської федерації (перша фаза збройної агресії), які є актами збройної агресії відповідно до пунктів а, b, c, d та g статті 3 Резолюції 3314 (ХХIХ) Генеральної Асамблеї ООН Визначення агресії від 14 грудня 1974 року (абзац сімнадцятий пункту 1 схваленої постановою від 21 квітня 2015 року № 337-VIII Заяви Верховної Ради України Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків (далі - Заява)). Беручи до уваги Статут ООН і Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 3314 Визначення агресії від 14 грудня 1974 року, Верховна Рада України визнала Росію державою-агресором (абзац шостий Звернення).

24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії рф проти України - повномасштабне вторгнення агресора на Українську суверенну територію. У цей день Україна розірвала з рф дипломатичні відносини. 02 березня 2022 року збройну агресію рф проти України у резолюції ES-11/1 Агресія проти України визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від рф негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.

14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами рф та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні, схваленої згідно з Постановою Верховної Ради України № 2188-IX).

27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи № 2433. Визнала, що агресія рф проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

Загальновідомими обставинами, що не підлягають доведенню, є:

- силові дії російської федерації (перша фаза збройної агресії), які є актами збройної агресії на території України, що почались з 20 лютого 2014 року;

- факт збройної агресії рф через повномасштабне військове вторгнення на територію України, що почалось 24 лютого 2022р., обстріли та окупація території України.

Україна залишається об`єктом збройної агресії з боку російської федерації, яку остання здійснює, серед іншого, і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак (абзац перший затвердженого постановою від 27 січня 2015 року № 129-VIII Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН), Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання рф державою-агресором (далі - Звернення)).

За змістом ст. 1166 ЦКУ позивач має довести об`єктивний причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи, що заподіяла шкоду. Доведенню підлягає що, шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Приватне підприємство Компанія «ТИТАН-ЛВ» є власником об`єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Наукова, буд. 7, що підтверджується Витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме №20684576 від 23.10.2008 року та №20770266 від 31.10.2008 року, копії додано до матеріалів позовної заяви.

15 лютого 2024 року о 06:32 год., збройні сили російської федерації здійснили ракетний обстріл міста Львова. Внаслідок влучання ракет було пошкоджено будівлі, що належать позивачу. За фактом скоєння вказаного злочину Слідчим відділом УСБУ у Львівській області розпочато кримінальне провадження №22024140000000056 (копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань знаходиться в матеріалах справи).

27 травня 2026 року Слідчий відділ Управління Служби безпеки України у Львівській області виніс постанову про визнання потерпілими. Згідно даної Постанови ПП Компанія “Титан-ЛВ” (код ЄДРПОУ - 34418620, 79000, м. Львів, вул. Дорошенка, буд. 53, кв. 1) визнано потерпілим у кримінальному провадженні №22024140000000056 від 15.02.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 110 КК України. (копія постанови додано до матеріалів справи).

Об`єкт який зазнав удару, знаходиться за адресою м. Львів, вул. Наукова, буд. 7.

На підтвердження права власності позивача на майно суду надані: Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20684576 на приміщення складально-монтажного корпусу площею 9414,1 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Наукова, буд. 7; Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20770266 на приміщення складально-монтажного корпусу площею 9414,1 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Наукова, буд. 7; копію технічного паспорту на нежитлові приміщення.

Протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

За викладених обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, суд вважає доведеним факт протиправності дій відповідача у вигляді початку збройної агресії на території України.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Близький за змістом висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі №686/10520/15-ц.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності за завдану шкоду має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Відповідно до Звіту про оцінку збитків, підготовленого ФОП Щербань С.І. (Сертифікат ФДМУ № 589/2023), яка знаходиться в матеріалах справи, станом на 15.02.2024 рік внаслідок ракетного удару у будівлі Позивача пошкоджено та зруйновано конструкції покриття, вибиті та пошкоджені вікна, двері та ворота.

Згідно з висновками експертної оцінки, вартість реальних збитків (вартість відновлення) пошкодженого майна становить 5 190 000,00 грн (без ПДВ), що на дату оцінки еквівалентно 135 951, 00 доларам США. Шкоду завдано Будівлі складально-монтажного корпусу (219/500 частка) літ. “Б-3” загальною площею 4121,9 м2. Об`єкт який зазнав удару, знаходиться за адресою м. Львів, вул. Наукова, буд. 7.

У зв`язку з чим позивач зазнав збитків у вигляді майнової шкоди, завданої майну позивача.

Статтями 316, 317 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності становлять правомочності володіння, користування та розпорядження майном. Отже, право власності не зводиться виключно до формального існування запису в державному реєстрі або наявності правовстановлюючих документів. Його реальний зміст полягає у можливості власника фактично здійснювати належні йому правомочності: перебувати з майном у фактичному зв`язку, використовувати його корисні властивості, отримувати від нього економічну вигоду, забезпечувати його збереження, передавати його іншим особам або визначати його подальшу юридичну долю.

Таким чином, причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та шкодою позивача полягає у тому, оскільки внаслідок збройної агресії та ракетного обстрілу міста Львова 15.02.2024 року було пошкоджено належне Позивачу нерухоме майно, а сума матеріальних збитків є сумою шкоди, яку зазнав позивач внаслідок протипарвних дій відповідача.

Відповідно до Звіту про оцінку збитків, підготовленого ФОП Щербань С.І. (Сертифікат ФДМУ № 589/2023), яка знаходиться в матеріалах справи, станом на 15.02.2024 рік внаслідок ракетного удару у будівлі Позивача пошкоджено та зруйновано конструкції покриття, вибиті та пошкоджені вікна, двері та ворота. Вартість реальних збитків (вартість відновлення) пошкодженого майна становить 5 190 000,00 грн (без ПДВ), що на дату оцінки еквівалентно 135 951, 00 доларам США. Шкоду завдано Будівлі складально-монтажного корпусу (219/500 частка) літ. “Б-3” загальною площею 4121,9 м2.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації (далі Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.

Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.

Відповідно до п. 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії російської федерації (додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Відповідно до підпунктів 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №326 Міністерством економіки України та Фондом державного майна України спільним наказом від 18.10.2022 №3904/1223, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 за №1522/38858, затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі - Методика).

Ця Методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання.

Ця Методика є обов`язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов`язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов`язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).

Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки (пункт 9 розділу І «Основні положення» Методики).

Звіт про оцінку містить висновок щодо, вбудованих нежитлових приміщень будівлі складально-монтажного корпусу, площею 4121,9м кв., що належить Приватному підприємству Компанії «Титан-ЛВ». Метою оцінки було визначення розміру реальних збитків, заподіяних власнику об`єкта оцінки, у вартісному виразі, для подання відповідних матеріалів до судових інстанцій, у тому числі міжнародних.

За змістом звіту, об`єктом оцінки були реальні збитки, заподіяних власнику об`єкта оцінки, у вартісному виразі, щодо, вбудованих нежитлових приміщень будівлі складально-монтажного корпусу, площею 4121,9м кв., що належить Приватному підприємству Компанії «Титан-ЛВ».

Згідно з висновками експертної оцінки, вартість реальних збитків (вартість відновлення) пошкодженого майна становить 5 190 000,00 грн (без ПДВ), що на дату оцінки еквівалентно 135 951, 00 доларам США. Шкоду завдано Будівлі складально-монтажного корпусу (219/500 частка) літ. “Б-3” загальною площею 4121,9 м2.

Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посиається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд враховує, що відповідно до положень ст. 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно із ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні.

Відповідно до пункту 9 розділу І «Основні положення» Методики під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, складається з суми нанесених російською федерацією збитків внаслідок пошкодження нежитлових будівель та майна у сумі 5 190 000,00грн.

Судові витрати.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» за позовом до держави-агресора російської федерації про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації.

Відповідно до ч. 2 ст.129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. При цьому, ч.9 статті визначає, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, суд вважає, що судові витрати зі сплати судового збору мають бути покладені повністю на відповідача.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3328,00 грн.

Отже, стягненню з відповідача до Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 77 850,00грн., що складає 1,5 відсотка ціни позову

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Частиною 4 статті 127 ГПК України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

На підтвердження витрат понесених у зв`язку з виконанням оціночних робіт у розмірі 15 000,00грн., представник позивача надав суду платіжну інструкцію №68 від 01.10.2024 року на суму 15 000,00грн. з призначенням платежу - визначення розміру збитків будівлі вул. Наукова, 7 згідно рахунку №0415/03-24 від 15.04.2024 року без ПДВ, отримувач ФОП Щербань С.І.

Відповідно до частини 5 статті 127 ГПК України розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, має право на відшкодування витрат за проведену експертизу, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ, не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

Вказані висновки суду узгоджуються із Постановою Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 справа № 712/4126/22. Одночасно у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зауважує, що внаслідок розвитку суспільних відносин у сфері процесуального законодавства, які знайшли своє відображення у внесених змінах до процесуальних кодексів Законом від 15 грудня 2017 року № 2147-VIII, задля забезпечення єдності судової практики щодо вирішення питання можливості відшкодування стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрат на складення висновку експерта, виготовленого та отриманого на замовлення сторони у справі до відкриття провадження в такій справі, необхідно відступити від висновку, висловленого в постановах Верховного Суду: у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 824/647/19-а (провадження № К/9901/31359/20) та від 13 липня 2021 року у справі № 640/19089/20 (провадження № К/9901/22986/21), у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 524/710/21 (провадження № 61-1693св22), у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 травня 2023 року у справі № 914/3881/21.

Суд не вбачає будь-яких перешкод для відшкодування стороні позивача витрат на проведення Звіту про оцінку збитків, підготовленого та отриманого на замовлення сторони у справі (позивача), оскільки наявний у матеріалах справи Звіт про оцінку збитків (реальні збитки) станом на 15.02.2024 року, за який оплачено позивачем, відповідає вимогам статті 98 Господарського процесуального кодексу України, безпосередньо пов`язаний з розглядом справи та враховуючи той факт, що судом при ухваленні судового рішення було прийнято наданий звіт, як доказ.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з російської федерація в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, м.москва, вул. житна, буд. 14, будівля 1, ідентифікаційний код 103773968834) на користь Приватного підприємства Компанія “ТИТАН-ЛВ” (79000, м. Львів, вул. Дорошенка, будинок 53, квартира 1, код ЄДРПОУ 34418620) збитки внаслідок пошкодження нежитлових будівель та майна у сумі 5 190 000,00грн. та судові витрати, понесені у зв`язку з виконанням оціночних робіт у розмірі 15 000,00грн.

3. Стягнути з російської федерація в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, м. москва, вул. житна, буд. 14, будівля 1, ідентифікаційний код 103773968834) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 77 850,00грн.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 14.09.2026 року.

Суддя Коссак С.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua