Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №207/2817/26 — Південний районний суд міста Кам’янського

№ 207/2817/26

№ 2/207/2710/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Південний районний суд міста Кам`янського у складі: головуючого судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Єрмакової Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Дубової Олени Андріївни в інтересах ОСОБА_1 до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради про зобов`язання передати у власність квартиру в порядку приватизації

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_2 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, в якому просить зобов`язати Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради вчинити дії направлені на приватизацію квартири, житловою площею 38,1 кв.м., загальною площею 55,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для передачі у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - без наявності ордеру на вказане житлове приміщення.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 , з 19 березня 2004 року зареєстрована та постійно мешкає у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 . В період з 09 червня 1978 року до 12 березня 2004 року була зареєстрована та мешкала у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 . Квартира АДРЕСА_3 , де зареєстрована та мешкає позивачка, складається із трьох житлових кімнат, житловою площею 38,1 кв.м., загальною площею 55,4 кв.м. Вказана квартира не приватизована. На ім`я позивачки відкритий особовий рахунок на квартиру. Вказана квартира була виділена 04 березня 1975 року ОСОБА_3 на склад її сім`ї: чоловіка ОСОБА_4 та трьох її дітей, у тому числі чоловіка позивачки – ОСОБА_5 , з яким позивачка зареєструвала шлюб 15 листопада 2003 року і була 19 березня 2004 року зареєстрована у квартирі по АДРЕСА_1 . В подальшому ОСОБА_3 та всі члени її сім`ї та члени сім`ї позивачки ОСОБА_1 були зняті з реєстраційного обліку по квартирі у зв`язку із вибуттям на інше місце проживання, і у житловому приміщенні залишилася зареєстрованою тільки позивачка. У 2026 році позивачка звернулася до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради із зверненням про оформлення передачі квартири за адресою: АДРЕСА_1 у власність на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Проте, листом заступника директора Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради від 30 квітня 2026 року № 05-11/603 їй було відмовлено в оформленні передачі у власність вказаної квартири, у зв`язку з відсутністю в поданому пакеті документів копії ордера на вказане житлове приміщення, що передбачено п. 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 року № 396. У зв`язку з чим звернулась до суду з даним позовом.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явились. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі та участі позивача. Позов підтримують в повному обсязі, просять задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, просив винести рішення у відповідності до норм чинного законодавства України.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до копії довідки про склад сім`ї ТОВ «Абонент ХХІ» №001377877 від 06.05.2026, виданої уповноваженому квартиронаймачеві ОСОБА_1 , про те, що вона одна зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (з 19.03.2004 року), інші зареєстровані особи за даною адресою відсутні (а.с.9).

В матеріалах справи наявна копія особового рахунку, відповідно до якого, ОСОБА_1 є квартиронаймачем кв. АДРЕСА_3 (а.с.10).

Відповідно до копії витягу з реєстру територіальної громади міста, ОСОБА_1 в період з 09 червня 1978 року до 12 березня 2004 року була зареєстрована та мешкала у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 ; з 19.03.2004 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).

Квартира АДРЕСА_3 , де зареєстрована та мешкає позивачка, складається із трьох житлових кімнат, житловою площею 38,1 кв.м., загальною площею 55,4 кв.м., що підтверджується копією технічного паспорту на квартиру, який виготовлений 16 вересня 2025 року (а.с.12-13).

Також, в матеріалах справи наявна копія інформаційної довідки №447397093, відповідно до якої відсутні відомості про право власності на об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).

Відповідно до копії витягу з наказу №82 «ОД» від 29.06.2016 «Про зміну договорів найму жилих приміщень», ОСОБА_1 є квартиронаймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15).

Відповідно до копії листа №05-11/603 від 30.04.2026 року на звернення ОСОБА_1 , підстави для задоволення вимог щодо приватизації кватири відсутні, оскільки серед документів, наданих до заяви про приватизацію житла, відсутня копія ордеру на зазначене житло. Зазначено, що відповідно до п.11 ст.8 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду вирішується судом (а.с.16).

Згідно з копією повідомлення АТ «Державний ощадний банк України», у банку відсутні списки громадян, які мають право прийняти участь в приватизації державного житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 , які складалися місцевими Радами народних депутатів станом на 1992 рік. Відповідно до Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, пункту 20, документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка, видана органом приватизації за попереднім місцем проживання (після 1992 року) щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду. Тільки цей орган може надати достовірну інформацію щодо участі громадянина в процесі приватизації, адже він уповноважений здійснювати приватизацію державного житлового фонду за рахунок державних чеків та розраховує їх. Ощадний банк України уповноважений виконувати функції з відкриття громадянам України іменних приватизаційних депозитних рахунків за умови надання органом приватизації приватизаційних платіжних доручень з визначенням розрахованої суми житлових чеків за приватизацію (а.с.17).

Також, відповідно до копії інформаційної довідки №9-2-18 від 12.09.2025, виданої КП «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» ДОР, згідно архівних даних, відомості про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 – відсутні (а.с.18).

Оцінюючи надані докази, суд виходить з положень таких правових норм.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, з додержанням основних засадів (принципів) цивільного судочинства, передбачених статтею 2 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Керуючись приписами статті 89 ЦПК, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.

Згідно з ч.1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Статтею 3 зазначеного Закону встановлено, що приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов. Передача у власність громадян житлових приміщень у гуртожитках здійснюється з одночасною передачею їм у спільну сумісну власність допоміжних приміщень (приміщень загального користування).

Відповідно до ч.4 та 5 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

За змістом статті 58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Згідно пункту 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 р. № 396, для приватизації житла громадянин в числі інших документів надає також ордер на квартиру.

Враховуючи те, що у позивача оригінал ордеру на квартиру не зберігся, на сьогоднішній день у неї виникли перешкоди у реалізації свого права на приватизацію житла.

Що стосується відсутності ордеру на квартиру, то у цьому випадку слід посилатися на пункт 72 Постанови про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, від 11 грудня 1984 року № 470, згідно якому при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім`ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

У Постанові Європейського Суду з прав людини від 6 грудня 2011 р. Справа "Гладишева проти Росії" [Gladysheva v. Russia] (скарга N 7097/10) (I Секція) підкреслюється: «Європейський Суд нагадує, що помилки чи прорахунки державних органів мають слугувати вигоді зацікавлених осіб, особливо за відсутності інших конфліктуючих інтересів. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має нести держава, і помилки не повинні усуватись за рахунок зацікавленої особи».

Тобто, відсутність ордеру, обов`язок зберігання якого було покладено на житлово-комунальну організацію, не може бути підставою для відмови у реалізації громадянином права на приватизацію квартири.

З моменту реєстрації позивача в квартирі її право на користування житловим приміщенням ніким, в тому числі відповідачем не оскаржувалось, відповідні докази не подавались.

При цьому, відсутність ордеру позбавляє її можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири, оскільки, позивачем були надані всі необхідні документи для проведення приватизації житлового приміщення, крім ордеру, який вона надати не має можливості по незалежним від неї обставинам.

Враховуючи викладене, відмова в приватизації займаного ним житла з причин відсутності копії ордеру на заселення у квартиру є такою, що порушує її право на приватизацію.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази з дотриманням вимог вищенаведених правових норм, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 247, 258, 264-265ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради (ЄДРПОУ 20268696, адреса: м. Кам`янське, просп. Василя Стуса, 10/12) вчинити дії направлені на приватизацію квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 55,4 кв.м. житловою площею 38,1 кв.м., для передачі у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - без наявності ордеру на вказане житлове приміщення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Р.Є. Дубовик