Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №910/1108/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.08.2026Справа № 910/1108/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Шмиги В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/1108/26

За позовом Акціонерного товариства «Укрнафта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс»

про стягнення 852003,50 грн

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Бузинний А.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Укрнафта» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» (далі - відповідач) про стягнення 852003,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором підряду №13/995-Р/25 від 04.03.2025, несвоєчасно виконав обумовлені договором роботи, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 852003,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/1108/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки на подачу заяв по суті спору та надано відповідачу строк - протягом 5-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі - для подання суду (у разі наявності): заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

17.02.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» надійшла заява з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, у якій відповідач з посиланням на п.п. 3.4-3.5 спірного договору зазначає про суттєвий вплив дій третіх осіб, що унеможливило належне виконання робіт та звертає увагу на контраверсійність поведінки позивача щодо визначення розміру штрафних санкцій, у зв`язку з чим існує необхідність з`ясування повноти наданих сторонами доказів, вирішення питань про проведення огляду оригіналів доказів та призначення будівельної та/або економічної експертизи, що в межах розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження є неможливим.

25.02.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що заявлений позивачем до стягнення розмір штрафу та порядок його розрахунку не відповідає змісту та суті пункту 9.2 договору та вказує на те, що звертався до позивача з листами про продовження терміну виконання робіт по договору, у зв`язку із затримкою в поставці необхідного обладнання для виконання підрядних робіт його контрагентами, втім позивач такі пропозиції по продовженню терміну виконання робіт відхилив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, постановлено здійснювати розгляд справи №910/1108/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

02.03.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Укрнафта» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти доводів відповідача, вказавши на те, що база нарахування штрафу передбаченого пунктом 9.2 договору була визначена на підставі кінцевого акту готовності об`єкта до експлуатації, а посилання відповідача на можливість перегляду строків виконання робіт по спірному договору, у зв`язку із неналежним виконанням контрагентами відповідача власних зобов`язань є безпідставними.

09.03.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач наголосив, що згідно пункту 9.2 договору відповідальність передбачена не за прострочення виконання всього комплексу робіт по об`єкту, так як в частині речення, яке відповідає на питання: «За що саме передбачена відповідальність?» слово «Роботи» є терміном (поняттям), введеним пунктом 1.2 договору, в той же час в частині пункту 9.2, яка відповідає на питання «Який саме розмір відповідальності передбачений?», слово «роботи» вжито з маленької літери, як загальна назва, тому воно означає не весь комплекс робіт по об`єкту, а лише суто ті роботи, які фіксуються згідно актів приймання виконаних робіт, при цьому важливим обмежуючим уточненням є зазначення «несвоєчасно виконаних», що відмежовує весь комплекс робіт, від тієї частини, яка несвоєчасно виконана.

Також відповідач зауважив, що оскільки у вимозі №01/01/09/27/08-02/01/18250 від 05.11.2025 позивач при застосуванні санкцій згідно п. 9.2 договору виходить із базису нарахування санкцій лише в частині «своєчасно невиконаних робіт», а в позовній заяві із базису повної вартості договору, та не вказує, що у вимозі була застосована лише часткова відповідальність, що допускається та залежить від волі кредитора, це є однозначним прикладом суперечливої поведінки, чим безумовно порушується доктрина venire contra factum proprium.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 підготовче засідання у справі призначено на 07.05.2026.

У судовому засіданні 07.05.2026, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.

Під час розгляду справи по суті, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви, зокрема, до 28.07.2026.

У судовому засіданні 28.07.2026 представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив задовольнити, у свою чергу представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив відмовити.

В судовому засіданні 28.07.2026 року, судом було здійснено розгляд справи по суті, та у відповідності до частин 1, 2 статті 219 Господарського процесуального кодексу України, постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення у судовому засіданні 11.08.2026.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.08.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін під час розгляду справи по суті, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва , -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2025 року між Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (у подальшому змінено організаційно-правову форму на - акціонерне товариство) (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» (далі - підрядник) було укладено договір підряду №13/995-Р/25 (далі - договір) предметом якого, за умовами пункту 1.1, є обов`язок підрядника у порядку та на умовах, визначених цим Договором, на свій ризик виконати вказані в пункті 1.2. Договору роботи за завданням Замовника, а Замовника - прийняти та оплатити ці роботи на умовах, визначених даним Договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору найменування робіт: «Капітальний ремонт технологічного устаткування та системи автоматизації, які застаріли, на площадці зливу нафти та конденсату ЦППНіГ НГВУ «Полтаванафтогаз», вул. Промислова, 16, с. Качанове, Миргородський район, Полтавська область, №36177, ДК 021:2015 45220000-5 Інженерні та будівельні роботи» (далі по тексту - Роботи).

Згідно пункту 1.3 договору перелік, строк виконання Робіт, а також їх вартість за взаємною згодою Сторін можуть коригуватися в процесі виконання Робіт шляхом оформлення Сторонами додаткових угод до цього Договору, з урахуванням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 (зі змінами).

Пунктом 2.1 договору визначено, що загальна вартість Робіт по цьому Договору становить 7327413,00 грн (сім мільйонів триста двадцять сім тисяч чотириста тринадцять грн 00 коп.), крім того ПДВ 1465482,60 грн (один мільйон чотириста шістдесят п`ять тисяч чотириста вісімдесят дві грн 60 коп.), всього з ПДВ 8792895,60 грн (вісім мільйонів сімсот дев`яносто дві тисячі вісімсот дев`яносто п`ять грн 60 коп.).

Ціна Робіт визначається у відповідності до Договірної ціни - Додаток №4, що є невід`ємною частиною даного Договору. Договірна ціна на виконання даних робіт є твердою (пункти 2.2, 2.3 договору).

Відповідно до пункту 2.6 договору сторони встановили наступні умови оплати: авансовий платіж 15 % протягом 30 календарних днів з дати отримання від Виконавця рахунку та банківської гарантії повернення авансового платежу у розмірі, що покриває суму авансового платежу. Після оплата здійснюється Замовником по факту виконаних робіт, як різниця між вартістю виконаних робіт та загальною сумою фактично здійснених платежів із врахуванням авансового платежу за ці роботи, протягом 30 календарних днів з дати підписання Сторонами проміжних актів та кінцевого акту приймання виконаних будівельних робіт. Кінцевий Акт приймання виконаних будівельних робіт підписується на основі Акту готовності об`єкту до експлуатації, підписаного Сторонами.

У відповідності до пункту 3.1 договору строк виконання робіт становить 92 (дев`яносто два) робочі дні з дати отримання авансового платежу, передбаченого п. 2.6 цього Договору та закінчується датою підписання кінцевого Акту приймання виконаних будівельних робіт (№KБ-2B). Початок робіт оформляється двостороннім Актом про початок виконання робіт, складеним між Замовником та Підрядником, який підписується не пізніше ніж через 60 робочих днів (термін на придбання/виготовлення виробів та матеріалів) з дати підписання Договору.

При несвоєчасному, з вини Підрядника, початку виконання робіт, їх відставанні від проміжних строків, Замовник письмово попереджає Підрядника про такий факт (пункт 3.3 договору).

За умовами пункту 3.4 договору перегляд строків виконання робіт може здійснюватися, зокрема при виникненні обставин, що не залежать від Підрядника, перешкоджають виконанню робіт у встановлені строки, за умови, якщо Підрядник без затримки письмово сповістить Замовника про виникнення таких обставин.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що обставинами, які перешкоджають виконанню робіт у встановлені Договором строки, що не залежать від Підрядника і дають право на перегляд Сторонами цих строків, є: форс-мажор, про який зазначено у розділі 10 Договору; внесення змін до проектної документації; дії третіх осіб, що унеможливлюють належне виконання робіт, за винятком випадків, коли ці дії зумовлені залежними від підрядника обставинами.

Рішення Сторін про перегляд строку виконання робіт оформляється у відповідності до п. 1.3 даного Договору (пункт 3.6 договору).

Відповідно до пункту 4.2.1 договору замовник зобов`язаний вчасно та у повному обсязі здійснювати оплату вартості належним чином виконаних Підрядником і прийнятих Замовником Робіт у порядку, передбаченому цим Договором, а Підрядник за умовами пункту 4.4.1 договору зобов`язаний якісно, своєчасно та у повному обсязі виконати Роботи, передбачені цим Договором своїми та/або залученими силами і засобами.

Згідно пункту 5.1 договору виконання робіт оформляється шляхом підписання Сторонами проміжних та кінцевого Акту приймання виконаних будівельних робіт (№КБ-2В), надалі - Акт, який датується останнім днем виконання робіт, і Довідки про вартість виконаних будівельних робіт (№KБ-3), надалі - Довідка. В Проміжному акті та Довідці відображаються обсяги виконаних робіт та їх вартість, підтверджені Замовником і Підрядником, які є первинними обліковими документами. В Акті та Довідці відображаються обсяги виконаних робіт та їх вартість, підтверджені Замовником і Підрядником, які є первинними обліковими документами. Акт та Довідка складаються Підрядником в 2 (двох) оригінальних примірниках, які мають бути підписані, скріплені печаткою Підрядника та надані Замовнику не пізніше 2 (двох) робочих днів з дати підписання. На підставі зазначених документів Замовник проводить розрахунки з Підрядником.

За умовами пункту 5.2 договору замовник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати одержання від Підрядника відповідного Акту, підписати його або направити Підряднику письмову відмову від прийняття виконаних Робіт та підписання Акту, із зазначенням переліку зауважень та виявлених недоліків у виконаних Роботах та/або викладенням обставин, які унеможливлюють підписання Акту. У своїй мотивованій відмові Замовник має право визначити строк для усунення зазначених ним недоліків. При цьому визначений Замовником строк є обов`язковим для Підрядника.

За невиконання або неналежне виконання цього Договору Сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах, що передбачені чинним законодавством України та цим Договором (пункт 9.1 договору).

Відповідно до пункту 9.2 договору при порушенні строків виконання Робіт, строків по усуненню виявлених недоліків (дефектів) Підрядник на вимогу Замовника сплачує йому штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Згідно пункту 15.1 договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків та у порядку передбаченому статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та з урахуваннями особливостей визначених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 (зі змінами).

У відповідності до пункту 15.2 договору істотними умовами цього договору про закупівлю є предмет (найменування, кількість, якість), ціна та строк дії договору.

Пунктом 15.3 договору встановлено порядок внесення змін у Договір: сторона-ініціатор внесення змін до Договору надсилає в порядку, передбаченому актами чинного законодавства України та Договором іншій Стороні зміни (проект додаткової угоди, лист і т.п.) до Договору. Сторона, яка одержала зміни до Договору, має право протягом 20 (двадцяти) календарних днів у разі згоди оформити такі зміни, або направити іншій Стороні протокол розбіжностей разом з підписаною Додатковою угодою; у разі якщо Сторони не досягли згоди з умовами змін до Договору, або неотримання відповіді на запропоновані зміни в установлений строк, така додаткова угода до Договору вважається неукладеною.

Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін (шляхом проставлення власноручного підпису або накладання електронних підписів, у залежності від форми складання Договору: паперовій чи у формі електронного документу відповідно) та діє до 31.12.2025. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє жодну зі Сторін Договору від виконання своїх зобов`язань по Договору та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього Договору (пункти 14.1, 14.2 договору).

20.03.2025 року замовником було сплачено на користь підрядника аванс у розмірі 15% в сумі 1318934,34 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №24346УГ25 від 20.03.2025.

На виконання умов договору, з метою початку виконання робіт по договору між позивачем та відповідачем було підписано акт від 14.04.2025 про початок виконання робіт по договору підряду №13/995-Р/25 від 04.03.2025 р. на «Капітальний ремонт технологічного устаткування та системи автоматизації, які застаріли, на площадці зливу нафти та конденсату ЦППНіГ НГВУ «Полтаванафтогаз», вул. Промислова, 1б, с. Качанове, Миргородський район, Полтавська область».

Отже, враховуючи дату сплати авансу, дату підписання акту про початок виконання робіт та приписи пункту 3.1 договору, відповідач, як підрядник, повинен був виконати роботи у строк до 28.07.2025 включно.

За наслідками виконаних робіт по договору, сторонами було складено та підписано акти приймання виконаних будівельних робіт за червень 2025 року №01 від 06.06.2025 на суму 1747473,38 грн; за червень 2025 року №02 від 23.06.2025 на суму 9867,88 грн та акт вартості устаткування на суму 364490,30 грн; за липень 2025 року №03 від 21.07.2025 на суму 2928080,10 грн та акт вартості устаткування на суму 210134,34 грн; за жовтень 2025 року №04 від 30.10.2025 на суму 89556,05 грн та акт вартості устаткування на суму 3170433,01 грн.

25.11.2025 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору підряду №13/995-5/25 від 04.03.2025 (далі - додаткова угода №1), за умовами пункту 1 якої відповідно до вимог п. 1.3 та п. 2.5 Договору вартість робіт може корегуватися в процесі виконання робіт шляхом оформлення Сторонами додаткової угоди. Ціна може бути змінена в бік зменшення за узгодженням сторін без зміни якості робіт. Сторони дійшли згоди внести зміни у п. 2.1 Договору у зв`язку із зменшенням загальної вартості робіт та викласти пункт 2.1. розділу 2 Договору в наступній редакції: «Загальна вартість Робіт по цьому Договору становить 7100029,22 грн (сім мільйонів сто тисяч двадцять дев`ять грн 22 коп.), крім того ПДВ 1420005,84 грн (один мільйон чотириста двадцять тисяч п`ять грн 84 коп.), всього з ПДВ 8520035,06 грн (вісім мільйонів п`ятсот двадцять тисяч тридцять п`ять грн 06 коп.).».

Виконуючи власні зобов`язання по договору, позивачем було сплачено на користь відповідача залишок вартості виконаних робіт у загальному розмірі 7201100,72 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій №60545УГ25 від 04.07.2025 на суму 428539,04 грн; №66780УГ25 від 22.07.2025 на суму 364490,30 грн; №66779УГ25 від 22.07.2025 на суму 9867,88 грн; №77745УГ25 від 28.08.2025 на суму 210134,34 грн; №77744УГ25 від 28.08.2025 на суму 2928080,10 грн; №117056УГ25 від 10.12.2025 на суму 89556,05 грн та №117057УГ25 від 10.12.2025 на суму 3170433,01 грн.

У той же час, оскільки відповідач допустив порушення строків виконання робіт, позивачем на підставі пункту 9.2 договору нараховано штраф у розмірі 852003,50 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з листом №01/01/09/27/08-02/01/18250 від 05.11.2025 року, у якому просив сплатити штрафні санкції у розмірі 10% в сумі 325998,91 грн за несвоєчасно виконані роботи.

У відповідь на лист позивача, відповідач листом №01/1237 від 04.12.2025 року повідомив про відсутність правових підстав для задоволення вимоги про сплату штрафу, оскільки останній розрахований не тільки на вартість самих робіт, як визначає пункт 9.2 договору, а й на вартість устаткування, що не може свідчити про законність пред`явленої вимоги.

Враховуючи, що відповідач вимогу позивача про сплату штрафу, викладену у листі №01/01/09/27/08-02/01/18250 від 05.11.2025 року, залишив без задоволення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що строк виконання робіт становить 92 (дев`яносто два) робочих дня з дати отримання авансового платежу, передбаченого п. 2.6 цього Договору та закінчується датою підписання кінцевого Акту приймання виконаних будівельних робіт (№KБ-2B). Початок робіт оформляється двостороннім Актом про початок виконання робіт, складеним між Замовником та Підрядником, який підписується не пізніше ніж через 60 робочих днів (термін на придбання/виготовлення виробів та матеріалів) з дати підписання Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2025 року замовником було сплачено на користь підрядника аванс у розмірі 15% в сумі 1318934,34 грн, отже, враховуючи дату сплати авансу, приписи пункту 3.1 договору та положення статті 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був виконати роботи у строк до 28.07.2025 включно.

Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У даному випадку, як встановлено судом, відповідач допустив прострочення виконання робіт, оскільки акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2025 року №04 на суму 89556,05 грн та акт вартості устаткування на суму 3170433,01 грн, було складено та підписано сторонами лише 30.10.2025, тобто мало місце прострочення виконання робіт по договору.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Отже, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 9.2 договору сторонами узгоджено, що при порушенні строків виконання Робіт, строків по усуненню виявлених недоліків (дефектів) Підрядник на вимогу Замовника сплачує йому штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Відтак, оскільки відповідач допустив порушення строків виконання робіт по договору, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 9.2 договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 852003,50 грн, виходячи із загальної вартості робіт за договором.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, так як позивачем безпідставно включено до бази нарахування штрафу, вартість частини робіт, які були виконані відповідачем та прийняті позивачем у строк встановлений пунктом 3.1 договору, оскільки зі змісту пункту 9.2 договору, зважаючи на загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, закріплені в статті 3 Цивільного кодексу України, вбачається, що сторони визначили штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно виконаних робіт, а не загальної вартості робіт за договором.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок штрафу, з урахуванням положення пункту 9.2 договору, судом встановлено, що обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню є штраф в сумі 325998,91 грн, який розрахований як 10% від вартості несвоєчасно виконаних робіт за жовтень 2025 року, тоді як в решті вимог в цій частині належить відмовити, оскільки роботи за червень та липень 2025 року були виконані відповідачем та прийняті позивачем у строк до 28.07.2025 року.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності прострочення виконання робіт по договору, у свою чергу позивачем не доведено під час розгляду справи наявність правових підстав для нарахування штрафу на роботи, які були виконані та прийняті у встановлений договором строк.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на необхідність врахування виключно ціни за роботи без урахування вартості устаткування під час розрахунку штрафу в порядку пункту 9.2 договору, оскільки згідно додатку №4 до договору - Договірна ціна (як в редакції договору так і в редакції додаткової угоди №1) до вартості виконаних робіт включено, в тому числі, вартість устаткування, а тому підстав для неврахування такої вартості устаткування під час розрахунку штрафу, передбаченого пунктом 9.2 договору за несвоєчасно виконанні роботи немає.

Не приймаються судом і посилання відповідача на те, що з метою належного виконання умов договору, він звертався до відповідача з листами про продовження строку виконання робіт №01/658 від 24.07.2025 та №01/722 від 11.08.2025, оскільки позивач листом №01/01/09/27/08-02/01/13913 від 27.08.2025, використовуючи своє право, визначене договором, відхилив пропозицію щодо продовження строку виконання робіт.

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

За таких обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 202, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Укрнафта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» про стягнення 852003,50 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 68-Б, літера А; ідентифікаційний код 38781431) на користь Акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код 00135390) штраф у розмірі 325998 (триста двадцять п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) грн 91 коп. та судовий збір у розмірі 3912 (три тисячі дев`ятсот дванадцять) грн 28 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.09.2026.

СуддяТ.В. Васильченко