Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №910/6259/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026Справа № 910/6259/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сердолік»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валена»

про стягнення 103 322,57 грн

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сердолік» (далі - ОСББ «Сердолік», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валена» (далі - ТОВ «Валена», відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 103 322,57 грн за договором оренди нежитлового приміщення № 80-85/2025 від 01.04.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором в частині належної сплати орендних платежів та відшкодування комунальних послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

У позові ОСББ «Сердолік» просить суд стягнути з ТОВ «Валена»:

1) заборгованість з орендної плати в сумі 12 000,00 грн; заборгованість з відшкодування плати за користування електричною енергією в сумі 12 461,00 грн, за користування послугою холодного водопостачання в сумі 236,00 грн; заборгованість з оплати внеску орендарів до ремонтного фонду в сумі 62 433,00 грн;

2) пеню за прострочення орендної плати в сумі 950,79 грн; пеню за прострочення відшкодування витрат з електроенергії в сумі 1 994,99 грн та витрат з ХВП у сумі 34,43 грн; пеню за прострочення сплати внеску в ремонтний фонд у сумі 8 396,36 грн;

3) 3% річних у сумі 94,05 грн та інфляційних втрат у сумі 407,05 грн за прострочення орендної плати; 3% річних у сумі 196,74 грн та інфляційних втрат у сумі 650,45 грн за прострочення відшкодування витрат з електроенергії; 3% річних у сумі 3,39 грн та інфляційних втрат у сумі 11,66 грн за прострочення відшкодування витрат з ХВП; 3% річних у сумі 826,59 та інфляційні втрати в сумі 2 625,47 грн за прострочення сплати внеску в ремонтний фонд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2026 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 01.04.2025 між ОСББ «Сердолік» (орендодавець) та ТОВ «Валена» (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 80-85/2025 (далі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення № 80, 81, 82, 83, 84, 85, загальною площею 66,0 м. кв., у надземному поверсі технічного приміщення підземного паркінгу в житловому комплексі за адресою: вул. Олександра Мишуги, буд. № 2, в місті Києві. Сторони визначають таку передачу, як оперативна оренда, без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії цього договору, згідно абз.4 пп. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Об`єкт оренди буде використовуватися орендарем під аптеку (п. 1.1, 1.3 договору).

Згідно з п. 2.1 договору передання вказаного об`єкта в оренду та повернення з неї оформлюються відповідними актами приймання-передачі, які підписуються сторонами та є невід`ємними частинами договору.

Строк оренди за цим договором обчислюється з дати підписання актів приймання-передачі об`єкту оренди в оренду по 31 березня 2026 року включно (п. 3.1 договору).

Договір набирає чинності в день його підписання сторонами та діє до закінчення строку оренди, визначеного в п. 3.1 договору (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору за користування об`єктом оренди орендар щомісяця сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 4 000,00 грн без ПДВ за один календарний місяць. Орендна плата починає нараховуватись з дня підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди орендареві. Орендна плата нараховується орендареві до дня підписання актів приймання-передачі про повернення об`єкту оренди орендодавцеві. Якщо початок або закінчення оренди припадає не на перший день календарного місяця, то розмір орендної плати за цей місяць повинен бути пропорційно перерахований відповідно до кількості днів у такому місяці.

Згідно з п. 4.3 договору орендна плата сплачується орендарем в національній валюті України (гривні) в безготівковій формі шляхом переказу коштів на банківський поточний рахунок орендодавця, вказаний в договорі, авансом, щомісячно у термін до 05 числа поточного місяця за поточний місяць оренди, на підставі цього договору.

Відповідно до п. 5.1.5, 6.2.5 договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасної та у повному обсязі сплати орендної плати за користування об`єктами оренди, всіх видів платежів та компенсацій, визначених умовами даного договору. Орендар зобов`язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати орендну плату та інших платежів, передбачених цим договором. Орендар сплачує зазначені платежі незалежно від наслідків ведення ним господарської діяльності, від його фінансового стану, а також незалежно від того, чи використовує він об`єкт оренди фактично. При цьому орендар звільняється від сплати орендної плати за весь час, протягом якого об`єкт оренди не могли бути ним використані через обставини, за які він не відповідає (форс-мажорні обставини). Такі обставини мають бути підтверджені відповідним актом, підписаним сторонами цього договору, із зазначенням конкретних обставин, що унеможливлюють використання об`єктів оренди, та строку дії таких обставин, якщо існує можливість його обчислення.

Додатковою угодою № 1 від 01.04.2025 до договору сторони дійшли згоди додати п. 4.5 до розділу 4 договору, згідно з яким: для оплати витрат орендодавця, пов`язаних з експлуатацією об`єкта оренди та на проведення ремонтних робіт будинку, а також для термінового усунення наслідків аварійних ситуацій орендар сплачує цільовий внесок до ремонтного фонду ОСББ «Сердолік» у розмірі 16 700,00 грн на місяць. Оплата здійснюється на поточний рахунок орендодавця на підставі цієї угоди.

Відповідно до ч. 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору ОСББ «Сердолік» передало в оренду за актом приймання-передачі від 01.04.2025, а ТОВ «Валена» прийняло в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення № 80, 81, 82, 83, 84, 85, загальною площею 66,0 м. кв., у надземному поверсі технічного приміщення підземного паркінгу в житловому комплексі за адресою: вул. Олександра Мишуги, буд. № 2 в місті Києві.

30.03.2026 укладений сторонами договір оренди припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, та відповідач звільнив орендоване приміщення, що підтверджується складеним позивачем актом фіксації стану орендованого приміщення від 30.03.2026.

Також встановлено, що у період з квітня 2025 року по березень 2026 року позивачем складалися акти щодо надання відповідачу вказаного об`єкта в оренду із вартістю орендної плати в розмірі 4 000,00 грн за кожен місяць, на загальну суму 48 000,00 грн.

Зазначені акти були підписані в односторонньому порядку зі сторони позивача, проте, матеріали справи не містять доказів мотивованої відмови відповідача від підписання цих актів або ж заперечень до них. Отже факт відсутності підписаних обома сторонами актів надання приміщень в оренду не є підставою для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором.

У той же час орендар вартість оренди сплатив частково - на суму 36 000,00 грн, що є порушенням укладеного сторонами договору.

Таким чином судом встановлено, що у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендних платежів за договором у сумі 12 000,00 грн (48 000,00 - 36 000,00).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525, 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач доказів належної сплати орендних платежів не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Валена» заборгованості з орендної плати в сумі 12 000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач заявив до стягнення з відповідача заборгованість з відшкодування плати за користування електричною енергією в сумі 12 461,00 грн та послугою холодного водопостачання в сумі 236,00 грн.

Згідно з п. 4.4 договору в розмір щомісячної орендної плати за користування об`єктами оренди, визначеної п. 4.1 цього договору, не входить компенсація за використані електроенергію та холодну воду, обсяг яких визначається показниками засобів обліку та відображених в рахунку від орендодавця. Орендар здійснює оплату розрахунків щодо компенсації зазначених витрат на підставі рахунку від орендодавця у термін до 05 числа поточного місяця за попередній місяць.

За змістом ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач зобов`язаний сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже, в силу закону та умов договору оренди, у відповідача виник обов`язок зі сплати позивачу відшкодування здійснених комунальних платежів.

Із матеріалів справи вбачається, що у період з квітня 2025 року по березень 2026 року позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на відшкодування оплати послуг з постачання електроенергії на суму 38 462,50 грн та холодного водопостачання на суму 1 040,00 грн.

Проте відповідач частково сплатив вартість наданих послуг: з постачання електроенергії в сумі 26 001,50 грн та холодного водопостачання в сумі 803,50 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями та банківською випискою по рахунку позивача.

Таким чином встановлено, що у ТОВ «Валена» утворилася заборгованість з відшкодування плати за користування електричною енергією в сумі 12 461,00 грн (38 462,50 - 26 001,50) та за користування послугою холодного водопостачання в сумі 236,00 грн (1 040,00 - 803,50).

Окрім цього позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з оплати внеску орендарів до ремонтного фонду в сумі 62 433,00 грн.

За змістом п. 4.5 договору орендар сплачує цільовий внесок до ремонтного фонду ОСББ «Сердолік» у розмірі 16 700,00 грн на місяць для оплати витрат орендодавця, пов`язаних з експлуатацією об`єкта оренди та на проведення ремонтних робіт будинку, а також для термінового усунення наслідків аварійних ситуацій.

Матеріали справи свідчать, що на виконання п. 4.5 договору орендодавець виставив орендарю рахунки на оплату внеску до ремонтного фонду ОСББ «Сердолік» в сумі 200 400,00 грн за період з квітня 2025 року по березень 2026 року.

Зі свого боку відповідач здійснив платежі за виставленими позивачем рахунками в сумі 137 867,00 грн, тобто не в повному обсязі.

Отже встановлено, що у ТОВ «Валена» виникла заборгованість зі сплати внеску до ремонтного фонду в сумі 62 433,00 грн (200 400 - 137 967,00).

Відповідач доказів належної сплати з відшкодування комунальних платежів та внесків до ремфонду не надав, доводів позивача не спростував, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Валена» заборгованості з відшкодування плати за користування електричною енергією в сумі 12 461,00 грн та послугою холодного водопостачання в сумі 236,00 грн, а також заборгованості зі сплати внеску до ремонтного фонду в сумі 62 433,00 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За порушення договірних зобов`язань позивач нарахував відповідачу пеню: за прострочення орендної плати - в сумі 950,79 грн; за прострочення відшкодування витрат на комунальні послуги - в сумі 1 994,99 грн (по електроенергії) та в сумі 34,43 грн (по ХВП); за прострочення сплати внеску в ремонтний фонд - в сумі 8 396,36 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Відповідно до п. 8.2 договору у випадку затримок з боку орендаря перерахування будь-яких платежів на користь орендодавця більше ніж на 5 календарних днів, орендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості на підставі рахунку від орендодавця.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за прострочення передбачених договором платежів, суд зазначає, що він є необґрунтованим, оскільки до періоду її нарахування позивач помилково включив дні здійснених відповідачем часткових оплат.

Тож, провівши власний перерахунок, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню пеня за прострочення орендної плати в сумі 933,81 грн; за прострочення відшкодування витрат на комунальні послуги - в сумі 1 984,21 (по електроенергії) та в сумі 32,71 грн (по ХВП); за прострочення сплати внеску в ремонтний фонд - в сумі 8 325,38 грн, тобто у меншій сумі, ніж просив позивач.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем за порушення строків оплати заявлених платежів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищенаведене, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені позивачем правомірно.

Перевіривши надані позивачем розрахунки матеріальних втрат, суд встановив, що вони є необґрунтованими та арифметично неправильними, оскільки до вказаних розрахунків позивач так само включив дні, в які відповідач здійснив часткові оплати відповідних платежів, відтак, за перерахунком суду стягненню з відповідача підлягають: 3% річних у сумі 92,40 грн та інфляційні втрати в сумі 333,15 грн - за прострочення орендної плати; 3% річних у сумі 195,70 грн та інфляційні втрати в сумі 634,99 грн - за прострочення відшкодування витрат по електроенергії; 3% річних у сумі 3,35 грн та інфляційні втрати в сумі 10,51 грн - за прострочення відшкодування витрат по ХВП; 3% річних у сумі 820,08 та інфляційні втрати в сумі 2 536,67 грн - за прострочення сплати внеску в ремонтний фонд, тобто в менших сумах, ніж просив позивач.

Окрім усього позивач просив зазначити у рішенні про необхідність встановлення правил органу (особі), який здійснює його примусове виконання, щодо нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат до моменту повного виконання судового рішення, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому законом.

Однак суд виходить з того, що, по-перше, вказаною нормою передбачене лише право (не обов`язок) суду щодо зазначення у своєму рішенні про можливість додаткового нарахування пені та відсотків річних; по-друге, наведена норма не передбачає можливості її застосування до інфляційних втрат (стосується лише пені та відсотків).

Також суд вважає, що рішення суду не може ухвалюватися на майбутнє, як застереження від будь - яких порушень, рішення не може містити будь-яких умов, за яких воно буде виконуватись. Розглядати справу і ухвалювати рішення на майбутнє, приймаючи за наявність неіснуюче порушення, суперечить принципам правосуддя. До того ж у законодавстві України можливі подальші зміни, що будуть регулювати спірні відносини сторін, про які суду на час прийняття рішення невідомо і не може бути відомо.

З огляду на викладене суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про встановлення у рішенні правил нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат до моменту виконання рішення у даній справі.

За таких обставин, враховуючи часткове задоволення вимог про стягнення пені та матеріальних втрат, позовні вимоги ОСББ «Сердолік» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сердолік» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валена» про стягнення 103 322,57 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валена» (04073, м. Київ, вул. Марко Вовчок, буд. 12/14, ідентифікаційний код 23503703) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сердолік» (02140, м. Київ, вул. Олександра Мишуги, буд. 2 ідентифікаційний код 36558143):

1) заборгованість з орендної плати в сумі 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп., заборгованість з відшкодування плати за користування електричною енергією в сумі 12 461 (дванадцять тисяч чотириста шістдесят одна) грн 00 коп., заборгованість з відшкодування плати за користування послугою холодного водопостачання в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп., заборгованість зі сплати внеску орендарів до ремонтного фонду в сумі 62 433 (шістдесят дві тисячі чотириста тридцять три) грн 00 коп.;

2) пеню за прострочення орендної плати в сумі 933 (дев`ятсот тридцять три) грн 81 коп., пеню за прострочення відшкодування витрат по електроенергії в сумі 1 984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 21 коп., пеню за прострочення відшкодування витрат по ХВП в сумі 32 (тридцять дві) грн 71 коп., пеню за прострочення сплати внеску в ремонтний фонд в сумі 8 325 (вісім тисяч триста двадцять п`ять) грн 38 коп.

3) 3% річних у сумі 92 (дев`яносто дві) грн 40 коп. та інфляційні втрати в сумі 333 (триста тридцять три) грн 15 коп. за прострочення орендної плати; 3% річних у сумі 195 (сто дев`яносто п`ять) грн 70 коп. та інфляційні втрати в сумі 634 (шістсот тридцять чотири) грн 99 коп. за прострочення відшкодування витрат по електроенергії; 3% річних у сумі 3 (три) грн 35 коп. та інфляційні втрати в сумі 10 (десять) грн 51 коп. за прострочення відшкодування витрат по ХВП; 3% річних у сумі 820 (вісімсот двадцять) грн 08 коп. та інфляційні втрати в сумі 2 536 (дві тисячі п`ятсот тридцять шість) грн 67 коп. за прострочення сплати внеску в ремонтний фонд;

4) судовий збір у сумі 3 318 (три тисячі триста вісімнадцять) грн 67 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Повне судове рішення складене 14 вересня 2026 року.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.