Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №910/9220/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2026Справа № 910/9220/26

за позовом Фізичної особи-підприємця Гапонова Андрія В`ячеславовича

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про стягнення 293619,09 грн.

Суддя: Людмила ШКУРДОВА.

Представники сторін: без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Гапонов Андрій В`ячеславович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення 293619,09 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 384/24/16-25 від 07.04.2025 р. в частині здійснення повної оплати товару, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 253919,98 грн. основного боргу, 7144,08 грн. інфляційних втрат, 29595,49 грн. пені та 2959,54 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 р. відкрито провадження у справі № 910/9220/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що:

- настання обставин непереборної сили унеможливлює застосування до відповідача будь-яких заходів впливу, а вимоги щодо суми основної заборгованості можуть бути розглянути після припинення обставин непереборної сили;

- позивачем здійснено нарахування розміру пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що суперечить п. 7.3 договору, згідно з яким покупець сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ;

- наявні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій до 1,00 грн.

Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач зазначає, що:

- посилання на воєнний стан не звільняє відповідача від виконання основного грошового зобов`язання;

- твердження відповідача про те, що вимоги щодо основної заборгованості можуть бути розглянуті після припинення обставин непереборної сили, не ґрунтується на нормах чинного законодавства;

- відповідач не навів жодної норми закону, яка б надавала йому право в односторонньому порядку не виконувати грошове зобов`язання до припинення воєнного стану;

- відповідач фактично доводить складність своєї діяльності, але не доводить об`єктивної неможливості виконати конкретне грошове зобов`язання перед позивачем;

- статус оператора критичної інфраструктури не звільняє від виконання договору;

- факт збитковості підприємства не є достатньою та самостійною підставою для висновку про неспівмірність пені наслідкам порушення зобов`язання.

04.09.2026 р. до Господарського суду міста Києва від Фізичної особи-підприємця Гапонова Андрія В`ячеславовича надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд поновити останньому процесуальний строк на подання заяви про зменшення розміру позовних вимог та уточнення розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що провадження у даній справі відкрито 30.07.2026 р., суд дійшов висновку, що позивачем пропущено процесуальний строк, встановлений ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Дослідивши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та уточнення розрахунку від 03.09.2026 р., суд дійшов висновку про залишення без розгляду вказаної заяви на підставі ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не наведено поважності причин пропуску процесуального строку, встановленого ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а твердження позивача про необхідність проведення повторної перевірки розрахунку заборгованості, у ході якої було виявлено помилкове застосування подвійної облікової ставки НБУ при нарахуванні пені, свідчить лише про допущені ФОП Гапоновим А.В. помилки під час здійснення розрахунку заявлених до стягнення сум. При цьому, судом враховано, що позивач здійснив перерахунок пені лише після отримання відзиву ПрАТ "АК "Київводоканал", в якому відповідач наголосив на помилковості розрахунку позивача.

Щодо заявленого відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про здійснення розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки справа № 910/9220/26 є малозначною, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

07.04.2025 р. між Фізичною особою-підприємцем Гапоновим Андрієм В`ячеславовичем (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (покупець) укладено договір поставки № 384/24/16-25, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності за найменуваннями, в асортименті та за цінами, що вказуються у специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору, згідно заявок покупця у письмовому або електронному вигляді, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах договору.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна сума договору складає 2494999,92 грн.

Згідно з п. 3.2 договору строк поставки партії товару - 5 робочих днів з дати надання заявки покупцем.

Датою поставки товару вважається дата отримання товару уповноваженим представником покупця, що підтверджується його підписом на видатковій накладній (п. 3.6 договору).

Пунктом 5.1 договору погоджено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються на підставі рахунку постачальника, який виписується у відповідності до заявки покупця та специфікації. Покупець здійснює оплату партії товару протягом 45 календарних днів з дати отримання партії товару від постачальника, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

За умовами п. 13.1 договору останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2025 р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними.

Додатковою угодою № 1 від 29.12.2025 р. сторони погодили продовжити строк дії договору до 31.05.2026 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 308919,98 грн., що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною № 4 від 02.02.2026 р.

З урахуванням п. 5.1 договору, оплата за видатковою накладною № 4 від 02.02.2026 р. мала бути здійснена відповідачем у строк до 19.03.2026 р.

Відповідач здійснив часткову оплату товару на суму 55000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 1573 від 22.05.2026 р. на суму 50000,00 грн. та № 2229 від 20.07.2026 р. на суму 5000,00 грн.

13.07.2026 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 149 від 13.07.2026 р., в якій просив сплатити заборгованість за договором поставки № 384/24/16-25 від 07.04.2025 р.

Враховуючи, що відповідач не сплатив позивачу 253919,98 грн. за договором поставки № 384/24/16-25 від 07.04.2025 р., останній і звернувся до суду з даним позовом.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання за договором поставки № 384/24/16-25 від 07.04.2025 р. в частині здійснення повної оплати товару, у зв`язку з чим в останнього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 253919,98 грн.

Відповідач, всупереч вимогам ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, жодних доказів на доведення відсутності заборгованості або факту оплати за договором поставки № 384/24/16-25 від 07.04.2025 р. на суму 253919,98 грн. суду не надав.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 253919,98 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню судом.

При цьому, твердження відповідача про те, що покладення на останнього, як на суб`єкта господарювання, який в умовах воєнного стану забезпечує населення м. Києва питною водою, штрафних санкцій є необґрунтованим та безпідставним, відхиляються судом з наступних підстав.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на п. 8.1 договору, за яким жодна із сторін не несе відповідальності перед іншою стороною за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за даним договором, якщо це сталось внаслідок дії обставин непереборної сили, які не залежать від волі сторін, а саме: пожежі, повені, землетрусу або інших стихійних лих, війни, військових дій будь-якого виду, аварійного відключення електроенергії, водопостачання, які роблять неможливими виконання сторонами своїх зобов`язань, а також прийняття закону або іншого нормативно-правового акту, що забороняє будь-яку дію передбачену даним договором.

Разом з тим, п. 8.3 договору встановлено, що сторона, яка потрапила під дію обставин непереборної сили, повинна повідомити письмово іншу сторону про їх настання, вплив на виконання зобов`язань за договором та припинення їх дії протягом 10 днів з дати настання кожної події. Настання та припинення дії обставин непереборної сили підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України або документом іншого компетентного органу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у передбачений п. 8.3 спосіб не повідомив позивача про наявність обставин непереборної сили.

При цьому, на момент підписання спірного договору повномасштабна агресія Російської Федерації проти України вже тривала, дані обставини для сторін договору були загальновідомим фактом. Підписуючи договір поставки № 1230/24/16-25 від 09.10.2025 р., відповідач повинен був усвідомлювати його умови та об`єктивно оцінити можливість виконання своїх зобов`язань, ризики та можливі негативні наслідки для себе. Натомість відповідач, прийнявши рішення про укладення договору на певних умовах, несе повну відповідальність за настання можливих для себе негативних наслідків.

Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. щодо загального факту військової агресії не є безумовним та достатнім доказом наявності форс-мажору саме щодо спірного зобов`язання, а наявність у відповідача статусу оператора критичної інфраструктури не звільняє останнього від відповідальності за порушення своїх зобов`язань за договором.

Також позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 7144,08 грн. інфляційних втрат, 29595,49 грн. пені та 2959,54 грн. 3% річних.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Умовами п. 7.3 договору встановлено, що у випадку порушення виконання умов п. 5.1 договору, покупець сплачує пеню постачальнику в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ст.ст. 79, 86 Господарського кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок пені є арифметично невірним, оскільки позивачем здійснено нарахування пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, в той час як п. 7.3 договору передбачено нарахування пені у розмірі облікової ставки НБУ.

За перерахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 14797,75 грн.; інфляційні втрати та 3% річних підлягають стягненню з відповідача у заявлених позивачем сумах.

Щодо клопотання відповідача про зменшення заявленої позивачем до стягнення пені.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

У даному випадку, вирішуючи питання щодо зменшення пені, суд враховує, що відповідач не надав доказів виникнення обставин непереборної сили, а саме по собі посилання на воєнний стан, збитковість підприємства та складне фінансове становище не може бути безумовною підставою для звільнення відповідача від відповідальності.

Зважаючи на доводи сторін, беручи до уваги обставини, які мають істотне значення у даній справі для вирішення питання щодо зменшення розміру пені, врахувавши майновий стан обох сторін та, виходячи з необхідності дотримання балансу їх інтересів, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи не підтверджено наявності виняткових обставин для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1,00 грн. До того ж, за висновком суду, заявлений позивачем розмір пені не є надмірно великим.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Гапонова Андрія В`ячеславовича.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розміру судового збору, який мав сплатити позивач.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, код 03327664) на користь Фізичної особи-підприємця Гапонова Андрія В`ячеславовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 253919 (двісті п`ятдесят три тисячі дев`ятсот дев`ятнадцять) грн. 98 коп. основного боргу, 2959 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 54 коп. 3% річних, 7144 (сім тисяч сто сорок чотири) грн. 08 коп. інфляційних втрат, 14797 (чотирнадцять тисяч сімсот дев`яносто сім) грн. 75 коп. пені, 3345 (три тисячі триста сорок п`ять) грн. 86 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Людмила ШКУРДОВА