Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №910/2010/19 (910/896/21) — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.08.2026Справа № 910/2010/19 (910/896/21)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука П.К.

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в розмірі 9 650 000,00 грн

в межах справи № 910/2010/19

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Україна ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро"

про банкрутство

Суддя Івченко А.М.

Представники: відповідно до протоколу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/2010/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Україна ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" про банкрутство.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука П.К. звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 9 650 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука П.К. в межах справи № 910/2010/19; позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначити підготовче засідання на 24.03.21; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України до 20.02.2021; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням ст. 166 ГПК України до 10.03.2021.

23.03.2021 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

23.03.2021 від позивача надійшло клопотання про витребування документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 відкладено підготовче засідання на 02.06.21; клопотання ліквідатора банкрута про витребування документів задоволено; витребувано у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), шляхом надання Господарському суду міста Києва та ліквідатору ТОВ "Імперія-Агро" арбітражному керуючому Реверуку П.К. (адреса для листування: а\с71, м. Київ, 04071; тел. НОМЕР_2 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) належним чином засвідчені копії Договору фінансової допомоги від 03.01.2017 та Договору фінансової допомоги № 03/01 від 03.01.2018 з усіма змінами, додатками, додатковими угодами, платіжними документами, іншими документи, які були складені сторонами на виконання умов договорів; зобов`язано ОСОБА_1 надати суду для огляду в судовому засіданні оригінали витребуваних документів.

01.06.2021 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 відкладено підготовче засідання на 07.07.21; повторно витребувано у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), шляхом надання Господарському суду міста Києва та ліквідатору ТОВ "Імперія-Агро" арбітражному керуючому Реверуку П.К. (адреса для листування: а\с71, м. Київ, 04071; тел. НОМЕР_2 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) належним чином засвідчені копії Договору фінансової допомоги від 03.01.2017 та Договору фінансової допомоги № 03/01 від 03.01.2018 з усіма змінами, додатками, додатковими угодами, платіжними документами, іншими документи, які були складені сторонами на виконання умов договорів; повторно зобов`язано ОСОБА_1 надати суду для огляду в судовому засіданні оригінали витребуваних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 відкладено підготовче засідання на 15.09.21; зобов`язано відповідача виконати вимоги ухвал суду від 24.03.2021, від 02.06.2021.

10.08.2021 від позивача надійшли документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 відкладено розгляд справи на 10.11.21.

10.11.2021 від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 клопотання позивача задоволено; зупинено провадження у справі № 910/2010/19 (910/896/21) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука П.К. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 9 650 000,00 грн в межах справи № 910/2010/19 до вирішення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду справ: № 910/2010/19 (910/17948/20) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука П.К. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-1" про визнання недійсним договору в межах справи № 910/2010/19; № 910/2010/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Лойер компані" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", Фермерського господарства "Ружин", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Фермерське господарство "Престиж Агролюкс" про визнання недійсним договору № 585 про відступлення права вимоги від 16.04.2018 в межах справи № 910/2010/19; № 910/2010/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Лойер компані" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", Фермерського господарства "Віктор", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Фермерське господарство "Престиж Агролюкс" про визнання недійсним договору № 522 про відступлення права вимоги від 16.04.2018 в межах справи № 910/2010/19.

28.02.2023 від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 поновлено провадження у справі та призначити розгляд справи на 02.07.25; викликано у судове засідання, призначене на 02.07.25, позивача, ліквідатора банкрута, відповідача. Визнати явку обов`язковою; зобов`язано позивача, ліквідатора банкрута, відповідача надати пояснення по справі.

30.06.2025 від ліквідатора банкрута надійшли пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 закрито підготовче провадження з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука П.К. про стягнення заборгованості в розмірі 9 650 000,00 грн в межах справи № 910/2010/19; призначено розгляд заяви до розгляду по суті на 03.09.25.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.25 відкладено розгляд справи на 03.12.25.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.25 відкладено розгляд справи на 11.03.26.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 відкладено розгляд справи на 03.06.26.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 відкладено розгляд справи на 26.08.26.

В судовому засіданні суд заслухав пояснення.

Судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач у поданій позовній заяві зазначає про те, що позивач надав відповідачу фінансову допомогу на загальну суму 9 650 000,00 грн, а саме, по Договору фінансової допомоги від 03.01.2017 на суму 9 300 000,00 грн. та Договору фінансової допомоги від 03.01.2018 № 03/01 на суму 350 000,00 грн.

За результатами аналізу руху коштів по рахунку № НОМЕР_3 ТОВ «Імперія-Агро» у філії АТ «Укрексімбанк» в м. Кропивницький встановлено, що станом на жовтень 2020 року ОСОБА_1 не повернув надану фінансову допомогу за вказаним договорами на загальну суму 9 650 000,00 грн.

Наведені обставини також підтверджуються випискою по вказаному рахунку ТОВ «Імперія-Агро» у філії АТ «Укрексімбанк» в м. Кропивницький.

З метою повернення фінансової допомоги в розмірі 9 650 000,00 грн., 05.01.2021 ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Реверук П.К. направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про повернення фінансової допомоги в розмірі 9 650 000,00 грн. Вимога залишилася без виконання.

При перегляді справи № 910/2010/19 за позовом ТОВ «Центр Лойер Компані» до ТОВ «Імперія-Агро», ФГ «Віктор», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ФГ «Престиж Агролюкс» про визнання недійсним договору № 522 про відступлення права вимоги від 16.04.2018, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 04.11.2021 сформував наступну позицію.

« 38. Спірним питанням у зазначеній справі, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання договору недійсним.

39. Позивач правовою підставою заявлених вимог з-поміж іншого визначив приписи статті 42 КУзПБ, проте як правильно вказав апеляційний суд зважаючи на відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Імперія-Агро» до введення в дію КУзПБ підстави для застосування до спірних правовідносин статті 42 КУзПБ відсутні, що не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, відповідно до статті 20 Закону про банкрутство та/або на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом за умови доведеності відповідних обставин заявником (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду прийняв у справі від 02.06.2021 № 904/7905/16).

40. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

41. Суд звертає увагу, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).

42. За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див. висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

43. У справі, що переглядається спірний договір про відступлення права вимоги було укладено сторонами 16.04.2018, а провадження у справі № 910/2010/19 про банкрутство ТОВ «Імперія-Агро» відкрито Господарським судом міста Києва ухвалою від 13.03.2019.

Отже оспорюваний правочин вчинено боржником протягом одного року, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство у «підозрілий період», тобто у період дії Закону банкрутство від 22.12.2011 № 4212-УІ в редакції від 19.01.2013, що діяла до 21.10.2019, умови та підстави визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника в якому було врегульовано статтею 20 цього Закону.

45. Порівняно до загальних умов недійсності правочинів у статті 215 ЦК України що стаття 20 Закону про банкрутство розширює підстави для визнання недійсними правочинів боржника та надає можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчинена у період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17).

46. За цільовою спрямованістю норми статті 20 Закону про банкрутство запобігають та/або компёнсують наслідки вчинення боржником фраудаторних дій у «підозрілий період».

47. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

48. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувана за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

49. За змістом частини першої статті 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

50. Таким чином, період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, частиною першою статті 20 Закону про банкрутство, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Законі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми.».

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошове суми позичальнику.

За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документами, якими підтверджується як укладення договору, його умови, а також засвідчують отримання від кредитора певної грошової суми або речей (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2023 у справі № 552/2191/20).

Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

На підставі вищевикладеного, позовна заява підлягає задоволенню.

У відповідності до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів у порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 14-Б, ідентифікаційний код 35472893) заборгованість на суму 9 650 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 4 540,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити учасникам провадження у справі про банкрутство.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.09.2026.

Суддя А.М. Івченко