Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №910/2754/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.08.2026Справа № 910/2754/26

Суддя Н.Плотницька, розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ФК Соната Фінанс" (04053, місто Київ, вулиця Вознесенський узвіз, будинок 10 А кімната 205)

доДержавного підприємства "Дослідний завод спецелектрометалургії інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної Академії Наук України" (03028, місто Київ, вулиця Ракетна, будинок 24)

простягнення 17 811 624 грн 16 коп.

Представники сторін: не викликались

від позивача: Григоришин К.М.

від відповідача: Попович В.М.

Встановив:

13.03.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Соната Фінанс" з вимогами до Державного підприємства "Дослідний завод спецелектрометалургії інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної Академії Наук України" про стягнення 17 811 624 грн 16 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення норм чинного законодавства України та договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.06.2019 № 32, право вимоги за яким у позивача виникло на підставі договору факторингу №002/2026Ф від 2.01.2026, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати спожитої електроенергії, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 4 860 146 грн 41 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 9 831 731 грн 41 коп. пені, 874 238 грн 49 коп. 3 % річних та 2 245 507 грн 85 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 відкрито провадження у справі № 910/2754/26, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.04.2026.

Також, разом з позовної заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать Державному підприємству "Дослідний завод спецелектрометалургії інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної Академії Наук України", що знаходяться на всіх його банківських рахунках у межах ціни позову - 17 811 624 грн 16 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Соната Фінанс" про вжиття заходів забезпечення позову.

30.03.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

14.04.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

27.04.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли клопотання про долучення доказів та клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 18.05.2026.

12.05.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

13.05.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 08.06.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 у Державного підприємства "Дослідний завод спецелектрометалургії інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" витребувано докази.

25.05.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

В підготовчому засіданні 08.06.2026, суд протокольною ухвалою постановив оголосити перерву до 29.06.2026.

24.06.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 27.07.2026.

27.07.2026 до Господарського суду міста Києві від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

У підготовчому засіданні 27.07.2026 суд, керуючись пунктом 3 частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.08.2026.

17.08.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення, клопотання про долучення доказів та заява про розстрочку виконання рішення.

У засіданні 17.08.2026 суд, до стадії відкриття судового засідання, протокольною ухвалою постановив оголосити перерву до 27.08.2026.

В судове засідання 27.08.2026 з`явились представники сторін та надали пояснення по суті спору. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні 27.08.2026 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" (постачальник за договором) та Державним підприємством "Дослідний завод спецелектрометалургії інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної Академії Наук України" (споживач за договором, відповідач у справі) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 32 (далі за текстом - договір) на умовах публічного договору приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633. 634. 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Згідно пункту 2.1. договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до пункту 3.4. договору щомісячно, до 06 числа місяця, що передує розрахунковому, споживач надає постачальнику заявку на заплановані обсяги купівлі електричної енергії у розрахунковому періоді.

У відповідності до пункту 5.1 договору споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 5.5 договору).

Умовами пункту 5.7. договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Підпункт 1 пункту 6.2. договору встановлено обов`язок споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору;

Відповідно до пункту 9.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Згідно з пунктом 13.1 договору цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви- приєднання. яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.

Дія цього договору припиняється у наступних випадках: аналювання постачальнику ліцензії на постачання; банкрутства або припинення господарської діяльності постачальником; у разі зміни власника об`єкта споживача; у разі зміни електропостачальника (пункт 13.5 договору).

Пунктом 13.7 договору сторони погодили, що усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Відповідно до заяви-приєднанням до договору про постачання електричної енергії споживачу 13.06.2029 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.06.2019 № 32 споживачем визначено початок постачання з 01.07.2019.

Умовами комерційної пропозиції № 1-ЗП, що є невід`ємним додатком до договору, встановлено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем плановими платежами за наступним графіком:

- до 15-го числа розрахункового місяця - 50 % вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ; з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку відповідно до виставлених рахунків. Оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів віддати його отримання споживачем.

За внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією. Споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до пункту 3.1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 318, постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Згідно з пунктом 4.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За змістом пункту 4.8. Правил роздрібного ринку електричної енергії форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

За умовами пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

22.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК Соната Фінанс" (фактор за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" (клієнт за договором) укладено факторингу № 002/2026Ф (далі - договір факторингу), відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в сумі 4 600 000 грн 00 коп., без ПДВ в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржника - Державного підприємства "Дослідний завод спецелектрометалургії інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної Академії Наук України" (боржник за договором), згідно договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.06.2019 № 32, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" та Державного підприємства "Дослідний завод спецелектрометалургп інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної Академії Наук України" (основний договір), визначене в пункті 1.2 цього договору.

Згідно пункту 1.2 договору до фактора переходять права та обов`язки клієнта як кредитора в грошових зобов`язаннях, що виникли із основного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржників сум основного боргу, процентів, неустойки (штрафів, пені) у повному обсязі та всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, індексу інфляції та відсотків річних, передбачених законодавством України.

Відповідно до пункту 3.1.1 договору факторингу характеристика прав вимоги, переданих фактору клієнтом за цим договором: загальна сума основного боргу складає 4 860 146 грн 41 коп.

Право грошової вимоги до боржника переходять від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами Актуприймання-передачі прав грошової вимоги (пункт 1.6 договору факторингу).

У відповідності до пункту 1.7 договору факторингу для реалізації фактором придбаних ним прав вимоги, клієнт передає факторові в день підписання цього договору документи, шляхом підписання Акту прийому-передачі документів.

Пунктом 1.8 договору факторингу сторони домовились, що кожна передача документів згідно пункту 1.7. договору здійснюється на підставі акту приймання-передачі документів, підписується уповноваженими представниками сторін в день передачі відповідних документів. Детальний перелік документів, що передаються клієнтом факторові згідно цього договору зазначається у відповідному акті приймання-передачі документів.

Протягом 30 робочих днів з дати переходу прав грошової вимоги від клієнта до фактора, клієнт зобов`язаний направити боржнику повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або врученням такого повідомлення уповноваженим особам боржника (при цьому клієнт зобов`язаний перевірити повноваження уповноваженої особи боржника на отримання такого повідомлення). У повідомленні про відступлення права грошової вимоги факторові, в обов`язковому порядку має бути зазначена наступна інформація: визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також зазначено найменування фактора, якому має бути здійснений платіж, необхідні реквізити для здійснення боржником платежу (пункт 1.9. договору).

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2 договору факторингу цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 6.1 цього договору та закінчується 31.12.2026. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України (тут і надалі - в редакції чинній станом на день укладення договору факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

21.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК Соната Фінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" підписано акт приймання-передачі права грошової вимоги до договору факторингу № 002/2026Ф від 22.01.2026, відповідно до умов якого на виконання пункту 1.6. договору факторингу № 002/2026Ф від 22.01.2026, укладеного між фактором та клієнтом клієнт передав, а фактор прийняв право грошової вимоги до боржника в загальній сумі у розмірі 5 458 886 грн 11 коп., а саме: право грошової вимоги до Державного підприємства "Дослідний завод спецелектрометалургії інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної Академії Наук України" (боржник) за основним договором, а саме за договором постачання електричної енергії споживачу від 13.06.2019 № 32. Загальна сума основного боргу за основним договором складає 4 860 146 грн 41 коп. з ПДВ.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач вказує на те, що відповідач не виконав обов`язку з оплати спожитої електричної енергії у період з листопада 2019 року по серпень 2025 року, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 4 611 723 грн 88 коп. за спожиту електроенергію. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 9 831 731 грн 41 коп. грн. пені, 874 238 грн 49 коп. 3% річних та 2 245 507 грн 85 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення 01.07.2019 по 31.10.2025.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, зокрема на відповідача покладено обов`язок здійснювати поставку електроенергії житловим будинкам та на об`єкти ЗСУ в інтересах оборони країни, військова агресія рф та дія правового режиму воєнного стану в Україні вкрай негативно позначились на фінансовому становищі відповідача, що є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів вручення відповідачу рахунків на оплату, а також вказує про сплив строку позовної давності до вимог про нарахування штрафних санкцій.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене судом встановлено факт порушення відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати електричної енергії за договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.06.2019 № 32 отриманої за з листопада 2019 року по серпень 2025 року та наявності простроченої заборгованості у розмірі 4 611 723 грн 88 коп.

В свою чергу згідно матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем після відкриття провадження у справі відповідачем в рахунок погашення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу від 13.06.2019 № 32 відповідно до платіжної інструкції № 4285 від 14.08.2026 на рахунок позивача сплачено 300 000 грн 00 коп.

У відповідності до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної вище норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

При цьому суд звертає увагу, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Таким чином, оскільки в процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідачем було сплачено на рахунок позивача 300 000 грн 96 коп., отже заборгованість у вказаній сумі була погашена відповідачем шляхом перерахування позивачеві після відкриття провадження у справі, відповідно, на момент розгляду справи по суті предмет спору в частині стягнення 300 000 грн 00 коп. основного боргу відсутній, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення 300 000 грн 00 коп. основного боргу підлягає закриттю у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем зобов`язань щодо повної оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії споживачу від 13.06.2019 № 32, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 4 311 723 грн 88 коп.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу від 13.06.2019 № 32 щодо своєчасної оплати отриманої електроенергії позивачем, за загальний період прострочення з 01.07.2019 по 31.10.2025, нараховано 9 831 731 грн 41 коп. пені, 874 238 грн 49 коп. 3 % річних та 2 245 507 грн 85 коп. інфляційних втрат.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Умовами комерційної пропозиції № 1-ЗП, що є невід`ємним додатком до договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією. Споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені, процентів річних та інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

При перевірці правильності здійснення позивачем розрахунку пені, суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат є неправильним, оскільки позивач з урахуванням умов комерційної пропозиції № 1-ЗП, що є невід`ємним додатком до договору, не правильно визначено дату прострочення щодо кожного із платежів.

Так, умовами комерційної пропозиції № 1-ЗП, що є невід`ємним додатком до договору встановлено, що оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів віддати його отримання споживачем.

Позивач у позовній заяві зазначає, що вищезазначені рахунки надсилались позивачу разом із актами прийому-передачі електроенергії у відповідні дати зазначені у таких актах, однак доказів цього матеріали справи не містять.

Крім того, суд не приймає до уваги надані позивачем скріншоти з електронної пошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" в якості доказів направлення на адресу електронної пошти відповідача рахунків-фактури, з огляду на наступне.

Згідно статті96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Частиною 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

У частині 3 зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частини 5, 6 статті 96 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частини 3 статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункту 1 частини 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає за необхідне зазначити, що скріншоти листування не є належними та допустимими доказами, з огляду на те, що роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) у розумінні положень частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто не може вважатися доказом, оскільки не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, відтак в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.

В той же час, поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 року у справі № 910/17662/19, від 15.07.2022 року у справі № 914/1003/21, від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21).

Крім того, частиною 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (частина 4 статті 91 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги заперечення відповідача щодо належності поданого позивачем електронного листування в якості доказу, суд дійшов висновку, що такий доказ не може бути прийнято до уваги при вирішенні даного спору, оскільки він не відповідає вимогам статей 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.06.2019 № 32, та з огляду на те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів направлення на адресу відповідача рахунків на оплату спожитої електроенергії за спірний період, окрім як додатків до позовної заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 9 831 731 грн 41 коп. пені, 874 238 грн 49 коп. 3 % річних та 2 245 507 грн 85 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 01.07.2019 по 31.10.2025.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3).

За частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, законодавець пов`язує розстрочення виконання судового рішення з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 вказав, що розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Суд враховує, що дотримання вимоги щодо строку (терміну) має важливе значення для належного виконання зобов`язання, оскільки правовим наслідком невиконання зобов`язання у визначений строк (термін) є прострочення боржника з відповідними негативними наслідками. Такі негативні наслідки настають не лише для боржника, а також можуть наставати і для кредитора, який зі свого боку очікує належне виконання та виходячи з такого належного виконання планує свою діяльність.

Поряд з цим, за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", ухвала від 07.10.2003).

На переконання суду, розстрочення виконання судового рішення у даній справі зможе забезпечити реальне його виконання із дотриманням балансу інтересів сторін, не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом стягувача реально отримати грошові кошти.

Пунктом 2 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України , передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 231-233, статтями 237-238, статтями 240, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 910/2754/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Соната Фінанс" до Державного підприємства "Дослідний завод спецелектрометалургії інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної Академії Наук України" в частині стягнення 300 000 грн 00 коп. заборгованості, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

3. Стягнути з Державного підприємства "Дослідний завод спецелектрометалургії інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної Академії Наук України" (03028, місто Київ, вулиця Ракетна, будинок 24, ідентифікаційний код 02137660) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Соната Фінанс" (04053, місто Київ, вулиця Вознесенський узвіз, будинок 10А кімната 205, ідентифікаційний код 41733894) заборгованість в розмірі 4 311 723 (чотири мільйони триста одинадцять тисяч сімсот двадцять три) грн 88 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 51 740 (п`ятдесят одна тисяча сімсот сорок) грн 69 коп.

4. Розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2026 у справі № 910/2754/26 строком на 12 місяців, а саме:

- до 27.09.2026 - 363 622 грн 05 коп.;

- до 27.10.2026 - 363 622 грн 05 коп.;

- до 27.11.2026 - 363 622 грн 05 коп.;

- до 27.12.2026 - 363 622 грн 05 коп.;

- до 27.01.2027 - 363 622 грн 05 коп.;

- до 27.02.2027 - 363 622 грн 05 коп.;

- до 27.03.2027 - 363 622 грн 05 коп.;

- до 27.04.2027 - 363 622 грн 05 коп.;

- до 27.05.2027 - 363 622 грн 05 коп.;

- до 27.06.2027 - 363 622 грн 04 коп.;

- до 27.07.2027 - 363 622 грн 04 коп.;

- до 27.08.2027 - 363 622 грн 04 коп.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 15.09.2026

Суддя Н.Плотницька