Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №910/6251/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2026Справа № 910/6251/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО»

про стягнення 1 911 297 948,17 грн,

Представники сторін:

від позивача: Бова О.Ю.

від відповідача: Остапенко С.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» про стягнення 1 911 297 948,17 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії, ідентифікатор договору - № 0065-01024 від 07.05.2019, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6251/26, підготовче засідання призначено на 24.06.2026, встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву, позивачу - строк на подання відповіді на відзив, відповідачу - строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

17.06.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву до 23.06.2026, яке ухвалою суду від 22.06.2026 задоволено.

24.06.2026 до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву.

В підготовчому засіданні 24.06.2026 судом постановлено протокольно ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 12.08.2026 та продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

29.06.2026 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

В підготовчому засіданні 12.08.2026, у яке з`явилися представники сторін, суд, з`ясувавши відсутність будь-яких не розглянутих заяв/клопотань та подання сторонами усіх документів та доказів в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, постановив протокольно ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 19.08.2026.

19.08.2026 до суду від відповідача надійшла заява про відстрочку виконання рішення суду на 1 (один) рік з моменту прийняття рішення.

В судовому засіданні 19.08.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

В порядку ч. 1 ст. 233 ГПК України судом в судовому засіданні 19.08.2026 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг" (надалі - позивач) є учасником ринку електричної енергії та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) № 222 від 15.02.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» (надалі - Закон) основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносини між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження Закону про ринок, зокрема, правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку.

Пунктом 1.3.2 глави 1.3 Правил ринку, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку), встановлено, що для суб`єктів господарювання, визначених у підпункті 1.2.1 глави 1.2, обов`язковою умовою участі на ринку електричної енергії є укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії з ОСП, що є договором приєднання, типова форма якого наведена в додатку 1 до цих Правил. Учасники ринку укладають договір про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом приєднання до договору.

Так, 07.05.2019 позивачем та Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (надалі відповідач) укладено договір про врегулювання небалансів шляхом подання позивачем і акцептування відповідачем заяви-приєднання до договору про врегулювання небалансів, ідентифікатор договору № 0065-01024 (надалі - Договір про врегулювання небалансів).

На підставі Договору про врегулювання небалансів позивач став учасником ринку електричної енергії та стороною відповідальною за баланс (надалі також - СВБ), у розумінні Правил ринку та Закону.

Відповідно до пунктів 1.3., 1.4. Договору про врегулювання небалансів (тут і надалі - у редакції наказу НЕК «Укренерго» від 17.10.2025 № 822), за цим договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, а ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом про ринок електричної енергії та Правилами ринку.

Відповідно до п. 2.1. Договору про врегулювання небалансів вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії.

Згідно з п. 2.2. Договору про врегулювання порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.

Відповідно до підпункту 3 п. 3.3. Договору про врегулювання небалансів ОСП зобов`язаний проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку.

Відповідно до підпункту 6 п. 3.4. Договору про врегулювання небалансів СВБ має право отримувати плату за електричну енергію, продану ОСП за результатом врегулювання небалансів на ринку електричної енергії та за результатом інших платежів, передбачених Правилами ринку.

В п. 5.1. Договору про врегулювання небалансів визначено, що формування ОСП декадних звітів СВБ, місячних звітів СВБ, позапланових звітів СВБ, звітів про коригування, забезпечення СВБ коштів на рахунку ескроу СВБ відповідно до них, формування актів та списання ОСП коштів з рахунків ескроу СВБ на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ОСП здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку та цим Договором.

Згідно з п. 5.9. Договору про врегулювання небалансів, ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання Акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом)), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою Акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта СВБ розглядає та повертає ОСП один примірник акта, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний Сторонами в один і той самий спосіб.

Договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього Договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (п. п. 9.1 та 9.2 Договору про врегулювання небалансів).

Позивач вказує, що за результатами операцій купівлі-продажу за Договором про врегулювання небалансів у лютому 2026 року відповідач сформував через Систему управління ринком (надалі також - СУР) місячний звіт №1103202600213 від 11.03.2026, згідно з яким у відповідача виникло зобов`язання з оплати електричної енергії для врегулювання небалансів в розмірі 1 908 786 568,91 грн. Вказаний розмір заборгованості ОСП перед СВБ відображено також у підписаному сторонами акті купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів № СВБ_02_2026_02_0065 від 28.02.2026.

28.04.2026 відповідач сформував через СУР звіт коригування № 2804202600158, згідно з яким зобов`язання відповідача з оплати електричної енергії для врегулювання небалансів за лютий 2026 року збільшилось на 2 511 379,26 грн. Вказане підтверджується також підписаним сторонами Актом коригування № СВБ_К_03_2026_02_0065 від 28.04.2026.

З огляду на викладене, позивач зазначає, що загальний розмір заборгованості відповідача з оплати електричної енергії для врегулювання небалансів за лютий 2026 року становить 1 911 297 948,17 грн (1 908 786 568,91 грн + 2 511 379,26 грн).

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач вказав, що відповідач в порушення своїх зобов`язань за Договором про врегулювання небалансів та в порушення вимог Правил ринку не здійснив розрахунку за електричну енергію для врегулювання небалансів за лютий 2026 року, у зв`язку з чим позивач заявив до стягнення з відповідача 1 911 297 948,17 грн заборгованості.

Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Правилами ринку та Договором про врегулювання небалансів передбачено перерахування коштів відповідачем виключно із рахунку зі спеціальним режимом використання, при цьому, умовою для такого перерахування є наявність коштів на вказаному рахунку, що надійшли від учасників балансуючого ринку. Разом з тим, у зв`язку з порушенням рядом учасників балансуючого ринку своїх фінансових зобов`язань перед відповідачем, зазначений рахунок не накопичує в достатній мірі коштів для оперативного проведення відповідачем розрахунків. При цьому, відповідач вказує, що оплата отриманих від учасників ринку платіжних документів здійснюється НЕК «Укренерго» щоденно у межах доступної на поточних рахунках зі спеціальним режимом використання суми коштів згідно з положеннями ст. 3 Закону на недискримінаційній основі усім постачальникам послуг з балансування (в тому числі позивачеві) та сторонам, відповідальним за баланс, перед якими існує заборгованість у розрахунковому періоді, у зв`язку з чим, відсутня вина відповідача у порушенні зобов`язань перед позивачем. Крім того, відповідач вказував на обрання позивачем неналежного способу захисту своїх інтересів, оскільки належним було б звернення із вимогою про зобов`язання відповідача перерахувати на рахунок позивача коштів в сумі заборгованості з рахунків НЕК «Укренерго» зі спеціальним режимом використання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір від 07.05.2019 № 0065-01024 є договором приєднання, яким відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Правила ринку, затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, визначають порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об`єднаній енергетичній системі України.

Відповідно до п. 7.7.1 глави 7.7. Правил ринку у редакції чинній у період виникнення спірних правовідносин, для забезпечення розрахунків з учасниками ринку, АР формує три декадні звіти та один місячний звіт для кожного розрахункового місяця. Декадні звіти відповідним учасникам ринку формуються АР на четвертий робочий день після останнього дня цієї декади. Місячні звіти відповідним учасникам ринку формуються АР на одинадцятий день місяця, наступного за розрахунковим місяцем.

Для формування місячного звіту СВБ АКО на дев`ятий день місяця, наступного за розрахунковим, надає АР сертифіковані дані комерційного обліку за розрахунковий місяць. АР через СУР, на одинадцятий календарний день місяця, наступного за розрахунковим, формує місячний звіт СВБ та надсилає на електронну адресу СВБ повідомлення про формування місячного звіту СВБ. З урахуванням даних місячного звіту СВБ оформлюється акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів у порядку, встановленому договором про врегулювання небалансів електричної енергії (абзаци 1-2, 4 пункту 7.3.2. глави 7.3. Правил ринку у редакції чинній у спірний період).

В абзаці 6 пункту 7.3.2. глави 7.3. Правил ринку у редакції чинній у спірний період передбачено, що якщо за результатами місячного звіту СВБ має відбутись списання для АР (нарахування для СВБ), АР на четвертий робочий день з дня надсилання повідомлення про формування місячного звіту СВБ перераховує з рахунку зі спеціальним режимом використання ОСП кошти на рахунок СВБ відповідно до акта купівлі-продажу небалансів електричної енергії.

Відповідно до п. 1.3. Правил коригування (Додаток 10 до Правил ринку) позапланові коригування щодо розрахункового місяця здійснюються: за результатами вирішення спору, ініційованого учасником ринку; за результатами виконання попередження, виданого АКО; у разі прийняття відповідного рішення НКРЕКП; у разі набрання законної сили відповідного рішення суду.

Для планового та позапланового коригування АР здійснює: розрахунок обсягу та вартості небалансів СВБ; формування звіту про коригування; формування коригувального Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів (п. 1.4. Правил коригування (Додаток 10 до Правил ринку).

З урахуванням вищевикладеного, в рамках Договору про врегулювання небалансів позивач та відповідач здійснюють купівлю-продаж електричної енергії для врегулювання небалансів. При цьому в одному розрахунковому періоді (календарний місяць) позивач та відповідач можуть виступати продавцем та покупцем одночасно.

За загальним правилом, розрахунки між позивачем та відповідачем здійснюються щомісячно на підставі акту купівлі-продажу електричної енергії та місячного звіту, складених відповідно до Правил ринку та умов Договору про врегулювання небалансів.

Обсяг та вартість електричної енергії для врегулювання небалансів, що зазначаються в акті купівлі-продажу електричної енергії, можуть бути скориговані в наступних періодах у порядку, передбаченому додатком 10 до Правил ринку, про що складається акт коригування до акту купівлі-продажу електричної енергії та звіт коригування.

Виходячи зі змісту правовідносин сторін, аналізу умов Договору про врегулювання небалансів, положень Правил ринку, обов`язком щодо формування та надсилання актів купівлі-продажу електричної енергії, актів коригування, місячних звітів, звітів коригування, повідомлення про формування місячних звітів та звітів коригування наділений виключно відповідач, як адміністратор розрахунків.

Відповідно до п. 3.2. Правил коригування (Додаток 10 до Правил ринку) у редакції чинній у спірний передбачено, що якщо за результатами звіту про коригування має відбутись списання для АР (нарахування для СВБ), АР на четвертий робочий день з дня виставлення акту коригування до акту купівлі-продажу перераховує з рахунку зі спеціальним режимом використання ОСП кошти на рахунок СВБ відповідно до акта коригування. При визначенні суми оплати у акті коригування враховується сума заборгованості за актом купівлі-продажу та наявних актів коригування в межах одного звітного періоду (місяця).

Таким чином, відповідач зобов`язаний сплачувати заборгованість, що утворюється у зв`язку з коригуванням на четвертий робочий день з дня виставлення АР акту коригування до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів.

Із матеріалів справи судом встановлено, що за результатами операцій з купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів у лютому 2026 року, у відповідача на підставі відповідних акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів № СВБ_02_2026_02_0065 від 28.02.2026, акту коригування № СВБ_К_03_2026_02_0065 від 28.04.2026 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів № СВБ_02_2026_02_0065 від 28.02.2026 та місячного звіту № 1103202600213 від 11.03.2026 із урахуванням звіту коригування № 2804202600158 від 28.04.2026, виник обов`язок зі сплати на користь позивача коштів у розмірі 1 911 297 948,17 грн. Вказана сума коштів, з огляду на умови Договору та положення п. 3.2. Правил коригування (Додаток 10 до Правил ринку), мала бути сплачена відповідачем на четвертий робочий день з дня виставлення акту коригування, тобто, до 04.05.2026.

Втім, доказів виконання відповідачем свого обов`язку щодо проведення розрахунку з позивачем та сплати вищевказаної суми заборгованості матеріали справи не містять.

При цьому, під час розгляду справи відповідач не заперечував свого обов`язку зі сплати позивачу визначеної суми заборгованості, однак посилався на відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання відповідно до ст. 614 ЦК України у зв`язку з несвоєчасною та неповною сплатою коштів учасниками балансуючого ринку на рахунок відповідача зі спеціальним режимом використання, що перешкоджає своєчасному розрахунку із позивачем.

Однак, вказані заперечення відповідача суд відхиляє, оскільки наведена обставина не може бути підставою для звільнення його від обов`язку з виконання зобов`язання за договором, а може бути лише підставою для звільнення від відповідальності за його порушення, що не є предметом даного спору.

Суд зазначає, що наявність рахунку із спеціальним режимом використання не відкладає та не відміняє обов`язку відповідача належним чином виконувати зобов`язання за договором.

В постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/6636/21 сформовано правовий висновок щодо застосування положень статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії». Зокрема, про наступне «зміст статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов`язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором».

Суд констатує, що позивач, як управнена сторона, має право на отримання сум, заявлених у позовних вимогах, у силу положень Договору та приписів законодавства (ст. 526 ЦК України).

Яким чином та з яких конкретних рахунків буде здійснена така оплата боржником на користь кредитора значення не має, конкретизувати ці рахунки він не повинен, адже механізм та деталі виконання зобов`язання зі сплати визначаються саме зобов`язаною стороною.

Аналогічна позиція викладена у висновках Верховного Суду в постановах від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21 та від 25.05.2023 у справі № 910/1382/22.

Отже, суд вважає безпідставними зазначені вище доводи відповідача.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).

В силу вимог статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Вказана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Аналізуючи зібрані у справі докази та надані пояснення учасниками справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено виникнення у відповідача заборгованості в розмірі 1 911 297 948,17 грн, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Згідно із ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано суду належних і допустимих доказів, які спростовують заявлені позовні вимоги.

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку ст. 86 ГПК України, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

За приписами ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Стосовно клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду, слід зазначити таке.

Відповідач мотивує клопотання тим, що загальний розмір заборгованості учасників балансуючого ринку перед НЕК «Укренерго» станом на 10.08.2026 складає понад 46,4 млрд. грн. Отже, для виконання судового рішення і сплати коштів, зазначених у позові, НЕК «Укренерго» має бути забезпечене джерелами фінансування відповідних витрат. Водночас, акумулювання коштів для виконання судового рішення потребує часу і можливе орієнтовно протягом 1 року після прийняття рішення у справі № 910/6251/26. Крім того, відповідач вказував, що на неможливість невідкладного виконання рішення суду у даній справі має також вплив надзвичайна ситуація в енергетиці України у зв`язку з постійними обстрілами країни-агресора, що покладає на відповідача, як критично важливого для країни підприємства, додаткові значні фінансові та організаційні витрати.

Позивач заперечував проти задоволення вказаного клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.

Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.

Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

З огляду на наведене вище, судом враховано, що рішення суду підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.

Водночас, суд зазначає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не є тими виключними обставинами, які унеможливлюють виконання рішення.

При цьому, відсутність грошових коштів має негативний вплив на фінансовий стан не лише відповідача, а й позивача у справі та здійснювану ним господарську діяльність.

До того ж, суд зазначає, що введення в Україні воєнного стану не є автоматичною підставою для надання відповідачу відстрочки у виконанні рішення суду, оскільки особа, яка посилається на такі обставини має належним чином підтвердити як саме воєнний стан впливає на неможливість своєчасного виконання рішення суду, з наданням відповідних підтверджуючих доказів.

З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення у даній справі.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 233, 238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг» (вул. Дорогожицька, 3, корп. 15, м. Київ, 04112; ідентифікаційний код 42751799) 1 911 297 948 (один мільярд дев`ятсот одинадцять мільйонів двісті дев`яності сім тисяч дев`ятсот сорок вісім) гривень 17 коп. основної заборгованості та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 164 800 (один мільйон сто шістдесят чотири тисячі вісімсот) гривень 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» про відстрочення виконання рішення у справі № 910/6251/26 відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного рішення: 15.09.2026.

Суддя Т.Ю. Трофименко