Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №910/7717/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2026Справа № 910/7717/26

за позовом Заступника керівника Голосіївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації

до відповідачів:

1. Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Онекс"

про визнання недійсними п. 2.1 договору та п. 1 додаткової угоди, стягнення 533526,78 грн.

Суддя: Людмила ШКУРДОВА.

Представники: без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Голосіївської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Онекс", в якому просить суд:

- визнати недійсним п. 2.1 договору підряду № 372 від 16.10.2025 р., укладеного між КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва" та ТОВ "Будівельна компанія "Онекс", в частині включення до його ціни суми ПДВ;

- визнати недійсним п. 1 додаткової угоди № 1 від 22.12.2025 р., укладеної між КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва" та ТОВ "Будівельна компанія "Онекс", в частині включення до ціни договору суми ПДВ;

- стягнути з ТОВ "Будівельна компанія "Онекс" на користь держави в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації безпідставно збережені кошти податку на додану вартість у розмірі 533526,78 грн., що сплачені за договором підряду № 372 від 16.10.2025 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що спірні пункти договору та додаткової угоди в частині включення ПДВ до договірної ціни правочину суперечать п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України та п.п. 1, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 р. "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану", що є підставою для визнання недійсними спірних пунктів та, як наслідок, стягнення з відповідача-2 на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України сплаченої суми ПДВ у розмірі 533526,78 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7717/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Заперечуючи проти позову, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва" зазначає, що:

- договір та додаткову угоду укладено в порядку Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 р.;

- хоч ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю;

- у даному випадку відсутні підстави для звільнення від оподаткування, оскільки відповідач-2 не є суб`єктом господарювання, який має право на застосування пільги, передбаченої п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України;

Заперечуючи проти позову, ТОВ "Будівельна компанія "Онекс" зазначає, що:

- застосування норм п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України не може бути підставою для визнання недійсною будь-якої угоди, яка була укладена відповідно до актів цивільного законодавства;

- позов не містить посилання на порушення відповідачами актів цивільного законодавства;

- прокурором не наведено обставини, які б свідчили, що відповідач-2 відповідає усім умовам застосування пільги щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з виконання будівельно-монтажних робіт;

- кошти ПДВ, сплачені підрядником до Державного бюджету України, фактично перебувають у розпорядженні держави, а тому їх стягнення на користь замовника (органу місцевого самоврядування) не поверне такі кошти до державного бюджету, а спрямує їх на рахунок замовника, що призводить до подвійного стягнення відповідної суми;

- у разі задоволення позову поверненню може підлягати сума ПДВ виключно з частини договірної ціни, що припадає на вартість будівельно-монтажних робіт, а не з вартості будівельних матеріалів, які постачаються з ПДВ;

- прокурором не доведено наявності, передбачених ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 131-1 Конституції України, виключних підстав для представництва інтересів держави у цій справі.

Заперечуючи проти доводів відповідачів, прокурор зазначає, що:

- для цілей застосування п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України не може здійснюватися штучний поділ єдиної господарської операції на окремі елементи (матеріали, роботи, послуги), оскільки об`єктом постачання за договором є саме результат виконання будівельних (відновлювальних) робіт;

- доводи відповідача-1 про, те що відповідач-2 не є суб`єктом господарювання, який має право на застосування пільги, передбаченої п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України за оскаржуваним правочином, є необґрунтованими та повністю спростовуються наявними у справі доказами;

- посилання відповідача-2 на те, що п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України не є актом цивільного законодавства, не спростовує позовних вимог прокурора та ґрунтується на формальному ізольованому тлумаченні окремого фрагмента ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України без її системного аналізу, оскільки відповідач-2 залишає поза увагою, що відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину також не може суперечити інтересам держави і суспільства;

- спірні правовідносини стосуються капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку, фінансування якого передбачено за рахунок коштів місцевого бюджету, а операції за вказаним договором звільняються від оподаткування ПДВ на підставі п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України;

- виконання робіт за договором без зауважень та оплата їх у повному обсязі та подальші дії, про які зазначено у відзиві, не звільняють сторони договору від обов`язку діяти у відповідності до вимог ст.ст. 203, 215, 627 Цивільного кодексу України, п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України та інших положень законодавства, що регулює спірні відносини;

- подальший спосіб розпорядження відповідачем-2 сумою безпідставно отриманого ПДВ, у тому числі його подальше використання, перерахування, або включення до декларацій, сплата до бюджету, не впливає на факт неправомірного включення ПДВ до вартості робіт та не звільняє від обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів;

- позов прокурора обґрунтовано протиправним включенням ПДВ до ціни договору саме з урахуванням виключно вартості будівельних робіт - 533526,78 грн.;

- виключність випадку застосування представницьких повноважень прокурором у даній справі полягає у необхідності якнайшвидшого повернення коштів до місцевого бюджету особливо в умовах воєнного стану з урахуванням того, що уповноважений державою орган відповідні заходи не вживає.

Щодо заявленого відповідачем-2 у відзиві на позовну заяву клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 та ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, то суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки прокурор, звертаючись з позовом до суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягають інтереси держави та обґрунтовує необхідність їх захисту у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Щодо заявленого відповідачем-2 у відзиві на позовну заяву клопотання про здійснення розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, то суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки справа № 910/7717/26 визнана судом справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради № 7530/7571 від 14.12.2023 р. затверджено Програму економічного і соціального розвитку міста Києва на 2024- -2026 роки, якою розподілені обсяги асигнувань на фінансування капітальних видатків за рахунок бюджетних коштів за напрямами їх використання та головними розпорядниками.

На виконання Програми, а також рішення Київської міської ради № 426/10234 від 05.12.2024 р. «Про бюджет міста Києва на 2025 рік», Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією видано розпорядження № 48 від 23.01.2025 р. «Про капітальний ремонт об`єктів, що фінансуються у 2025 році за рахунок бюджетних коштів по Голосіївській районній в місті Києві державній адміністрації», із внесеними змінами № 714 від 23.12.2025 р.

Вказаним розпорядженням у 2025 році здійснено розподіл асигнувань на фінансування капітального ремонту об`єктів, зокрема житлового фонду, пошкодженого/знищеного внаслідок збройної агресії у Голосіївському районі, в тому числі житлового будинку по вул. Теремківській, 17 у місті Києві, головним розпорядником яких визначено Голосіївську районну в місті Києві державну адміністрацію.

У вересні 2025 року, за кошти бюджету міста Києва, Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» проведено процедуру публічних закупівель відновлювальних робіт (заміна вікон) житлового будинку за адресою: вул. Теремківська, 17 у Голосіївському районі міста Києва, пошкодженого внаслідок військової агресії» (ДК 021:2015: 45450000-6 (Інші завершальні будівельні роботи) (унікальний номер оголошення про проведення процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель: UA-2025-09-22-014519-a).

16.10.2025 р., за результатами публічної закупівлі, між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Онекс" (підрядник) укладено договір підряду № 372, відповідно до п. 1.1 якого в порядку, у строки та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає, а підрядник зобов`язується па свій ризик за завданням замовника виконати роботи «Проведений відновлювальних робіт (заміна вікон) житлового будинку за адресою: вул. Теремківська, 17 у Голосіївському районі міста Києва, а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Згідно з п.п. 2.1, 2.3 договору вартість робіт по цьому договору визначена за договірною ціною (додаток № 1), і складає 3441862,03 грн., у т.ч. ПДВ - 573643,67 грн. Договірна ціна, як істотна умова договору, може коригуватись (змінюватись) за взаємною згодою сторін, у порядку визначеному Законом України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до п.п. 4.1, 4.5 договору строки виконання робіт за цим договором визначені календарним графіком виконання робіт (додаток № 3) та встановлюються з дати підписання договору по 22.12.2025 р. Датою закінчення робіт за договором вважається дата їх прийняття замовником згідно кінцевого акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в).

Пунктами 13.1-13.2 договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2025 р. включно. У будь-якому випадку, термін дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, згідно умов цього договору.

22.11.2025 р. сторонами укладено додаткову угоду № 1, за умовами якої сторони дійшли згоди зменшити суму договору та внести зміни до п. 2.1 договору, виклавши його в такій редакції: "Вартість робіт по цьому договору визначена за договірною ціною (додаток № 1), і складає 3201160,67 грн., у т.ч. ПДВ - 533526,78 грн.".

Відповідно до додатка № 2 до договору (локальний кошторис) роботи, виконані ТОВ "Будівельна компанія "Онекс", включали: демонтажні роботи (знімання засклених віконних рам, демонтаж віконних коробок з відбиванням штукатурки укосів), заповнення віконних прорізів готовими блоками з металопластику, установлення віконних зливів, ремонт штукатурки укосів і внутрішніх стін та оздоблювальні роботи. Для виконання зазначених робіт ТОВ "Будівельна компанія "Онекс" використовувалися будівельні матеріали, зокрема: віконні блоки металопластикові 6 камерні з фурнітурою та склопакетом, віконні зливи, дюбель-шурупи, монтажна піна, силіконовий герметик, штукатурна суміш, ґрунтовка глибокого проникнення, шпаклівка, перфоровані штукатурні кутики, водоемульсійна фарба тощо.

Згідно з додатком № 1 до договору (договірна ціна), на підставі якого визначалась вартість фактично виконаних робіт при складанні актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), у складі договірної ціни виокремлено такі статті витрат: вартість матеріальних ресурсів (будівельні матеріали); заробітна плата робітників; вартість експлуатації будівельних машин і механізмів; загальновиробничі витрати; кошти на покриття адміністративних витрат будівельної організації; прибуток; податок на додану вартість.

19.12.2025 р. сторонами без жодних зауважень чи заперечень підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2025 р. (форма № КБ-2в) на суму 3201160,67 грн.

На виконання умов договору, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" сплатило на користь ТОВ "Будівельна компанія "Онекс" 3201160,67 грн., у т.ч. ПДВ - 533526,78 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 64 від 23.12.2025 р.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначає, що п. 2.1 договору та п. 1 додаткової угоди в частині включення ПДВ до договірної ціни правочину суперечать п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України та п.п. 1, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 р. "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану", що є підставою для визнання недійсними спірних пунктів та, як наслідок, стягнення з відповідача-2 на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України суми ПДВ у розмірі 533526,78 грн.

Щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави, суд зазначає наступне.

Згідно з абз.абз. 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.

Відповідно до приписів ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Системне тлумачення положень ча.ч. 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України і ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись з позовом до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягають інтереси держави, обґрунтовує необхідність їх захисту у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а також має довести підстави для представництва.

У даному випадку Заступник керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва, звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, обґрунтовує заявлені позовні вимоги наявністю підстав для визнання недійсним п. 2.1 договору підряду № 372 від 16.10.2025 р. на виконання відновлювальних робіт (заміна вікон) житлового будинку за адресою: вул. Теремківська, 17 у Голосіївському районі міста Києва, пошкодженого внаслідок військової агресії, в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість, а також визнання недійсним п. 1 додаткової угоди № 1 від 22.12.2025 р. до договору підряду № 372 від 16.10.2025 р., в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість.

При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор зазначив, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не здійснив захист її інтересів у спірних правовідносинах.

Так, листом № 43-5322ВИХ-26 від 04.06.2026 р. прокурор повідомив Голосіївську районну в місті Києві державну адміністрацію, як головного розпорядника бюджетних коштів, щодо виявлених порушень та необхідності вжиття заходів для звернення до суду із відповідним позовом.

Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація листом № 100-8939 від 12.06.2026 р. повідомила прокурора, що станом на 11.06.2026 р. кошти від ТОВ "Будівельна компанія "Онекс" на визначений поточний рахунок не надходили. За наявності підстав Голосіївська районна в місті Києві держана адміністрація не заперечує щодо вжиття самостійно заходів Голосіївською окружною прокуратурою міста Києва на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації шляхом пред`явлення цього позову обґрунтовується:

- порушенням інтересів держави в бюджетній та економічній сферах, а також необхідністю їх захисту внаслідок неправомірного, на підставі, що відпала, набуття ТОВ "Будівельна компанія "Онекс" державних коштів у сумі 533526,78 грн;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованим про існування такого порушення, не здійснює захист інтересів держави.

Листом № 43-5904ВИХ-26 від 19.06.2026 р. прокурор повідомив Голосіївську районну в місті Києві державну адміністрацію про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення позову до суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Заступник керівника Голосіївської окружної прокуратури, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, вказав, у чому полягає порушення інтересів держави, та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Щодо встановлених судом фактичних обставин справи та законодавства, що підлягає застосуванню.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Водночас, відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Предметом заявлених позовних вимог є вимоги, зокрема, про визнання недійсними п. 2.1 договору та п. 1 додаткової угоди до договору підряду № 372 від 16.10.2025 р., в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість, що, у свою чергу, суперечить п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України та п.п. 1, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 р.

Так, прокурор зазначає, що оскільки предметом договору підряду № 372 від 16.10.2025 р. є капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку, фінансування якого передбачено за рахунок коштів місцевого бюджету, то операції за вказаним договором звільняються від оподаткування податком на додану вартість на підставі п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України.

Статтею 197 Податкового кодексу України визначений перелік операцій, звільнених від оподаткування. Зокрема, відповідно до п. 197.15 ст. 197 цього Кодексу звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

Як встановлено судом, п. 2.1 договору та п. 1 додаткової угоди до договору містять містить положення щодо включення ПДВ до загальної суми договору та ціни робіт у розмірі, еквівалентному 20% таких цін.

Після підписання сторонами акту № 1 від 19.12.2025 р. приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2025 р. (форма № КБ-2в), КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" сплатило на користь ТОВ "Будівельна компанія "Онекс" 3201160,67 грн., у т.ч. ПДВ - 533526,78 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 64 від 23.12.2025 р.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

За змістом положень глави 83 Цивільного кодексу України для кондикційних зобов`язань, характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав; під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.08.2025 р. у справі № 902/16/24).

Суд зазначає, що хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою договору про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Визначення операцій як таких, які підлягають/не підлягають оподаткуванню ПДВ, належить до сфери публічно-правових, а не приватно-правових відносин.

Відтак, обов`язок (або його відсутність) щодо сплати ПДВ не може ставитися в залежність від волевиявлення сторін правочину, з огляду на публічно-правовий порядок правовідносин щодо справляння податків, оскільки знаходиться поза межами регулювання цивільного законодавства та контролюється державою в особі органів доходів та зборів.

Податковий кодекс України не є актом цивільного законодавства, а імперативно регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2026 р. у справі № 911/1553/25.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Податкового кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Податок на додану вартість, визначений у пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу (пп. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 185.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на території України (як резидентами так і нерезидентами), ввезення товарів та послуг (включаючи оренду) та, відповідно, вивезення товарів та послуг за межі митної території України. Згідно з тим же Податкового кодексу України ставки ПДВ можуть бути 0%, 7% та 20% від бази оподаткування.

Відповідно до п. 200-1.5 ст. 200-1 Податкового кодексу України з рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з ПДВ, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з ПДВ, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань, та суми податкового боргу з податку.

Згідно з п. 200-1.6 ст. 200-1 Податкового кодексу України за підсумками звітного податкового періоду відповідно до задекларованих у податковій декларації результатів платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 Податкового кодексу України

За змістом п. 19 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 569 від 16.10.2014 р., за підсумками звітного (податкового) періоду відповідно до задекларованих у податкових деклараціях з податку результатів діяльності, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації з податку, платником податку проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному ст. 200 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 20 Порядку № 569 для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов`язань відповідно до поданої податкової декларації з ПДВ Державна податкова служба не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого ПКУ для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Державній казначейській службі реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

За умовами п.п. 1, 11, 23 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету. Доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ).

Таким чином, податок на додану вартість - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).

Податок на додану вартість складає кошти бюджету у вигляді податкових надходжень.

Як встановлено судом, відповідач-2 виконав роботи за договором підряду, а відповідач-1 прийняв ці роботи без зауважень та оплатив їх у повному обсязі за договірною ціною, що включала суму ПДВ (533526,78 грн.), на підставі акту № 1 від 19.12.2025 р. приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2025 р. (форма № КБ-2в).

Слід наголосити, що виконання відповідачем-2 у даній справі власного зобов`язання зі справляння до Державного бюджету України спірної суми ПДВ є відповідальністю останнього.

При цьому, судом не встановлено, а прокурором не надано доказів наявності порушення відповідачем-2 вимог податкового законодавства за спірною господарською операцією.

За наведених обставин, відсутні підстави стверджувати про порушення інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів у розмірі 533526,78 грн., оскільки такі кошти підлягають сплаті відповідачем-2 у вигляді податку в дохід Державного бюджету України, незалежно від волі останнього, а контроль за виконанням такого обов`язку законом покладено на органи доходів і зборів.

Відтак, у розумінні положень ст. 1212 Цивільного кодексу України ТОВ "Будівельна компанія "Онекс" не є кінцевим набувачем спірних грошових коштів.

На час звернення прокурора до суду з даним позовом фактичний володілець грошових коштів у сумі 533526,78 грн. не змінився, оскільки набувачем спірного майна (грошових коштів у вигляді ПДВ) є саме Держава Україна.

У даному випадку суд зазначає, що відсутні як підстави для визнання недійсними п. 2.1 договору та п. 1 додаткової угоди № 1 до договору підряду № 372 від 16.10.2025 р. в частині включення до ціни договору суми ПДВ, оскільки Податковий кодекс України не є актом цивільного законодавства і не може бути підставою недійсності правочину за ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, так і відсутні підстави для стягнення з відповідача-2 суми ПДВ на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач-2 не є кінцевим набувачем цих коштів, а факти порушення ним податкового законодавства прокурором не доведені і в матеріалах справи відсутні.

Слід зазначити, що Заступник керівника Голосіївської окружної прокуратури, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, на виконання, у тому числі, приписів ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, зобов`язаний довести наявність порушення інтересів держави, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими прокурор обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту порушених прав та інтересів.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

З огляду на відсутність підстав стверджувати про порушення в цьому випадку інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів у розмірі 533526,78 грн., суд дійшов висновку про відсутність порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Подібні правові висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.07.2026 р. у справі № 910/6530/24.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на прокурора.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Людмила ШКУРДОВА