Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №910/7055/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.09.2026Справа № 910/7055/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. за участю секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпетролцентр»

до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Акціонерне товариство «Кристалбанк»

про визнання відсутнім права вимоги за банківською гарантією

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпетролцентр» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання відсутнім права вимоги за банківською гарантією від 08.10.2025 № Г/2025/2767-01 у зв`язку з відсутністю порушення умов договору від 13.10.2025 № 13-1/10.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує про порушення відповідачем умов договору від 13.10.2025 № 13-1/10.2025, що спричинило неналежне виконання позивачем умов даного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено строки подання учасниками заяв по суті справи, підготовче засідання призначено на 07.07.2026, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Акціонерне товариство «Кристалбанк».

Позивач 15.06.2026 у системі "Електронний суд" сформував заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпетролцентр» про забезпечення позову відмовлено.

Відповідач 26.06.2026 сформував у системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Позивач 06.07.2026 у системі "Електронний суд" сформував заяву про проведення засідання за відсутності представника.

Відповідач 07.07.2026 сформував у системі "Електронний суд" заяву про проведення підготовчого засідання за відсутності представника.

Для реалізації сторонами своїх процесуальних прав судом було відкладено підготовче засідання на 04.08.2026.

Позивач 04.08.2026 сформував у системі "Електронний суд" заяву про проведення засідання за відсутності представника.

Враховуючи, що участь у судовому засіданні є правом сторін, суд задовольняє подані клопотання.

У засіданні 04.08.2026 судом закрито підготовче провадження, судове засідання призначено на 08.09.2026.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та відповідачем 13.10.2025 укладено договір № 13-1/10.2025-з, відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов`язався передавати у власність відповідача товар, а відповідач - приймати та оплачувати його вартість.

Відповідно до пункту 12.1 договору позивач для забезпечення виконання його зобов`язань за договором перед відповідачем надає останньому, на момент підписання договору, оригінал банківської гарантії забезпечення виконання договору (далі - Банківська гарантія), в розмірі 2% ціни договору в національній валюті України - гривні, що становить 3 299 562,00 грн.

На виконання умов договору, 08.10.2025 третьою особою у даній справі надано відповідачу гарантію № Г/2025/3767-01, якою безумовно та безвідклично зобов`язалась сплатити суму платежу, зазначену у платіжній вимозі бенефіціара яка містить твердження, що принципал (позивач): не виконав зобов`язання за договором, або неналежно виконав зобов`язання за договором, або дії (бездіяльність) принципала (позивача) призвели до неможливості подальшого виконання договору. Вимога бенефіціара (відповідача) може бути, як на загальну суму цієї гарантії, так і на будь-яку її частину. Кількість звернень відповідача з вимогами про здійснення платежів обмежується тільки загальною сумою цієї гарантії. Загальна сума гарантії - 3 299 562,00 грн. Ця гарантія набуває чинності з дати підписання та діє по 01 квітня 2027 року включно.

Предметом спору у даній справі є визнання відсутнім у відповідача права вимоги за банківською гарантією від 08.10.2025 № Г/2025/2767-01 у зв`язку з відсутністю порушення позивачем умов договору від 13.10.2025 № 13-1/10.2025.

Відповідач проти позову заперечує, стверджуючи що позивачем неналежно виконано умови договору поставки, тому і було направлено третій особі вимогу за виданою гарантією у межах строку її дії та остання є безумовною та безвідкличною.

Щодо обраного позивачем способу захисту.

Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Одним зі способів захисту, який передбачений частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України, є визнання права.

Способами захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань можуть бути: 1) визнання права позивача; 2) визнання відсутнім (припиненим) обов`язку позивача; 3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача.

Схожі висновки викладені Верховним Судом України в постанові від 21 листопада 2012 року у справі № 6-134цс12 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц.

Наведені вище способи захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань будуть належними лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.

Велика Палата Верховного Суду підтвердила цей висновок, зауваживши, що у разі якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора або кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту (пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20, провадження № 12-20гс22).

У постанові від 21 серпня 2018 року у справі № 910/14144/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що вимоги про визнання відсутнім права в одного відповідача (кредитора) вимагати від другого відповідача (боржника) сплати боргу за кредитними договорами, які погашено позивачем (поручителем), та про визнання права поручителя вимагати від боржника сплати ним грошових коштів за кредитними договорами, сплачених поручителем, не можуть бути самостійним предметом розгляду в господарському суді. Такі вимоги не призводять до поновлення порушених прав, не можуть самостійно розглядатися в окремій справі, а відповідні доводи підлягають розгляду лише під час вирішення спору про стягнення грошових коштів за такими договорами.

На час звернення позивачем з даним позовом до суду та під час прийняття судом рішення у даній справі у суду відсутні відомості щодо наявного судового розгляду про стягнення грошових коштів за спірною банківською гарантією. Протилежного учасниками судового розгляду суду не доведено.

Таким чином, оскільки бенефіціар не ініціював інший судовий процес про стягнення грошових коштів за банківською гарантією, це свідчить про правову невизначеність щодо зобов`язань гаранта (третьої особи у справі).

Схожу за змістом правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 28 січня 2025 року у cправі № 910/16479/23.

За таких обставин, окремий позов принципала, заявленій у цій справі, про визнання відсутнім права у відповідача, як бенефіціара, стягнення грошових коштів за банківською гарантією відповідає принципу правової визначеності та ефективного судового захисту.

Згідно з статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За умовами частини першої та другої статті 561 Цивільного кодексу України, гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.

Таким чином, у правовідносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, беніфіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед беніфіціаром.

Гарантія - односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфіціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

Як виду забезпечення виконання зобов`язань гарантії властиві такі ознаки: особливий суб`єктний склад, незалежність від основного зобов`язання, безвідкличність, непередаваність прав, відплатність.

Юридичним фактом, який породжує гарантійне зобов`язання між гарантом і бенефіціаром є видача гарантії. Видача гарантії - це передача гарантом належним чином оформленої гарантії принципалу чи бенефіціару. Проте, видачі гарантії передують юридично оформлені відносини між гарантом і принципалом.

Таким чином, у межах операції з видачі гарантії вчиняється два види правочинів: по-перше, каузальна - договір про видачу гарантії; по-друге, абстрактна - власне гарантія. Договір про видачу гарантії є каузальним правочином, який породжує зобов`язання гаранта перед принципалом з видачі гарантії. Гарантія є абстрактним правочином, оскільки зобов`язання гаранта виникає не перед стороною договору про її видачу - принципалом, а перед третьою особою - бенефіціаром.

Отже, для виникнення гарантійних правовідносин необхідне послідовне вчинення двох дій: договір між принципалом і гарантом про видачу гарантії; односторонній правочин - видача гарантії. Проте обов`язок гаранта з виплати гарантійної суми виникає саме з видачі гарантії і не залежить від договору про її видачу.

Забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов`язання, незалежне від зобов`язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов`язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а отже і про те, чи припинене основне зобов`язання виконанням, гарант не вправі.

Законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником; гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплату грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас, це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов`язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.

Положення закону, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (частина третя статті 563 Цивільного кодексу України), слугує меті ідентифікації порушення зобов`язання, а відтак, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов`язок гаранта перевіряти таке порушення. Адже гарант може видати на користь одного й того ж бенефіціара декілька банківських гарантій за зверненням одного й того ж принципала у зв`язку з одним чи декількома договорами з бенефіціаром з різними умовами, що передбачають сплату за гарантіями у різних випадках.

Отже, кредитор-бенефіціар має право вимоги як за основним зобов`язанням, так і за незалежною від цього зобов`язання гарантією. Якщо він не отримає виконання за основним зобов`язанням, то, пред`явивши вимогу гаранту, отримає виконання.

Якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, то таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом частини першої статті 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). Він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» Цивільного кодексу України.

Призначенням інституту гарантії (параграф 4 глави 49 Цивільного кодексу України) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов`язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи.

Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (глава 83 Цивільного кодексу України) з огляду на відсутність боргу принципала.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Об`єднаної палати Верховного суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20.

Гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, а зобов`язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 Цивільного кодексу України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов`язання боржником.

На підставі викладеного вище, оскільки до предмета доказування у цій справі не входить дослідження наявності чи відсутності порушення боржником (принципалом) зобов`язання, забезпеченого гарантією, суд не вдається до правової оцінки обставин, які стосуються наявності чи відсутності порушення позивачем основного зобов`язання.

А тому, суд зауважує, що дотримання / порушення позивачем основного зобов`язання за договором: 1) не впливає на чинність вимоги третьої особи про виплату за гарантією; 2) не може слугувати підставою для визнання вимоги такої, що не підлягає виконанню, за позовом принципала.

Вказане вище узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/13895/23.

Разом із тим, враховуючи заявлені позовні вимоги, до предмету дослідження у даній справі судом входить встановлення належного / неналежного виконання позивачем та відповідачем умов договору від 13.10.2025 № 13-1/10.2025-з.

Відповідач 19.03.2026 направив позивачу замовлення на поставку товару від 18.03.2026 № 4 на електронну адресу iryna.koshechka@all-azs.com.ua.

Позивачем товар, зазначений у замовленні № 4, зокрема паливо дизельне Євро 5 у загальній кількості 15 000 літрів поставлено не було.

Відповідач 21.04.2026 звернувся до позивача з претензією щодо не виконання умов договору, якою вимагав поставити товар та сплатити нараховану пеню.

Позивач вимоги не виконав, товар не поставив. Протилежного суду не доведено, доказів постачання відповідачем не подано.

Відповідач 02.06.2026 листом № 3820/6.1-2026 вимагав від третьої особи у справі здійснити платіж за спірною банківською гарантією.

Акціонерне товариство «Кристалбанк» листом від 08.06.2026 № 1124 повідомило позивача про отриману вимогу бенефіціара (відповідача) за банківською гарантією та вимагало здійснити оплату у розмірі 3 299 562,00 грн.

Судом враховано, що на час прийняття рішення, у матеріалах справи відсутні докази здійснення виплати третьою особою у справі відповідачу грошових коштів за банківською гарантією.

Позивач вважає вимогу відповідача про стягнення забезпечення виконання договору від 13.10.2025 № 13-1/10.2025-з за банківською гарантією від 08.10.2025 № Г/2025/3767-01 незаконною, стверджує про відсутність порушення з свого боку умов договору, посилаючись на неналежне виконання саме відповідачем умов направлення замовлення.

Зокрема, позивач стверджує про направлення відповідачем замовлення не на визначену підпунктом 3.2.2 договору електронну адресу позивача, а на іншу - iryna.koshechka@all-azs.com.ua.

Дані обставини на думку позивача свідчать про відсутність у нього обов`язку здійснювати постачання товару за замовленням від 18.03.2026 № 4.

Умовами пункту 3.2 договору визначено, що замовлення відповідача: складається у письмовій формі згідно з додатком 3 до договору і повинно містити підпис особи, уповноваженої направляти замовлення від імені відповідача; має бути надіслане позивачу у формі скан-копії на електронну адресу manager.ukrpetrol@gmail.com; замовлення надіслане відповідачем позивачу відповідно до пункту 3.2.2 договору, вважається отриманим позивачем у будь-якому випадку в день його надіслання відповідачем.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач стверджує про двостороннє узгодження зміни електронної адреси для направлення замовлення на постачання товару шляхом неодноразового направлення позивачу на електронну адресу iryna.koshechka@all-azs.com.ua замовлень та, відповідно, постачання позивачем товару на підставі отриманних замовлень.

Зі змісту долучених відповідачем документів не можливо підтвердити чи спростувати дані твердження, з огляду на відсутність доказів направлення замовлень.

Поряд з цим, у пункті 13.1 договору узгоджено, що для вирішення оперативних питань у рамках договору сторони визначають своїх відповідальних працівників:

Від відповідача: контактний номер телефону, е-mail Руслан Валентинович Піддубний, НОМЕР_1 , ruslan.piddubnyi@e-forest.gov.ua.

Від позивача: Богославець Олексій Володимирович, директор, НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Шинкарьова Аліна Альбертівна, менеджер із збуту, НОМЕР_3 (вн.1), ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Кошечка Ірина Андріївна, менеджер із логістики, НОМЕР_4 , iryna.koshechka@all-azs.com.ua.

Отже, відповідач, здійснивши направлення спірного замовлення позивачу на електронну адресу iryna.koshechka@all-azs.com.ua діяв в межах узгодженого договору.

Таким чином, твердження позивача про направлення відповідачем замовлення на поставку товару від 18.03.2026 № 4 не на визначену умовами договору електронну адресу та порушення умов договору не відповідають дійсності та спростовані матеріалами справи.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.1 договору поставка товару здійснюється дрібнооптовими партіями (наливом) протягом 3 робочих днів з дати отримання замовлення відповідача по маршруту близько розташованих один від одного місць поставки товару - (загальна відстань не більше ніж 70 км). Мінімальна партія поставки становить не менше 7000 літрів бензину автомобільного та/або дизельного палива.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем товар за замовленням від 18.03.2026 № 4 відповідачу не поставлено, протилежного суду не доведено.

Умовами пунктів 12.6-12.7 договору визначено, що Банківська гарантія як забезпечення виконання договору не повертається відповідачем позивачу у випадках порушення позивачем договору, а саме якщо позивач: не виконав зобов`язання за договором, в том у числі в частині строків та якості поставки товару; неналежно виконав зобов`язання за договором, в тому числі невиконання (часткове виконання) умов договору; своїми діями (бездіяльністю) призвів до неможливості подальшого виконання договору.

У разі настання хоча б однієї з зазначених обставин відповідач набуває права на безумовне звернення до Банку-гаранта щодо стягнення за рахунок коштів забезпечення виконання договору, сума яких визначена Банківською гарантією, у повному розмірі.

Вимога надсилається шляхом письмового звернення відповідача до Банку-гаранта з вимогою сплати суми Банківської гарантії на рахунок відповідача згідно з визначеними відповідачем реквізитами рахунку не пізніше 5 робочих днів з дня отримання Банком-гарантом письмової вимоги відповідача.

Кошти, що надійшли як забезпечення виконання договору (у разі, якщо вони не повертаються позивачу) не є виконанням позивачем зобов`язань за договором, не заліковуються в рахунок інших зобов`язань позивача та не звільняють його від виконання умов договору, у тому числі, від сплати повної суми штрафних санкцій (відповідальності) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право.

З огляду на вищенаведене у сукупності, враховуючи встановлення обставин належного виконання відповідачем умов договору щодо процедури направлення позивачу замовлення на постачання товару, відсутні підстави для задоволення позову і тому Господарський суд міста Києва відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.09.2026.

Суддя Т.Ю. Кирилюк