Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №910/5095/26 — Господарський суд міста Києва

Суд: Господарський суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: страхування

Дата: 14 вересня 2026 р.

Справа: №910/5095/26

Суддя: Удалова О.Г.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2026Справа № 910/5095/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс"

про стягнення 103 415,58 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" (далі - позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" (далі - відповідач) про стягнення 103 415,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 відкрито провадження у справі № 910/2122/26 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для вчинення процесуальних дій.

Копія ухвали суду доставлена позивачу та відповідачу до електронних кабінетів 11.05.2026 після 17 години. Відповідно до приписів ст. 242 Господарського процесуального кодексу України така ухвала вважається врученою останнім 12.05.2026.

20.05.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відхилено заявлені вимоги з посиланням на те, що про страховий випадок та суму страхового відшкодування доведено до відома відповідача вже по факту, після проведення ремонтних робіт, відновлення пошкодженого транспортного засобу та здійснення страхової виплати. Таким чином, відповідач позбавлений можливості надати належну оцінку порядку проведеного огляду пошкодженого транспортного засобу та визначення вартості матеріального збитку, у зв`язку чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог у даній справі.

22.05.2026 від Моторного (транспортного) страхового бюро України на запит суду надійшла інформації щодо полісу серії ЕР № 214472715.

Інших заяв чи клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та можливих затримок у доставці поштової кореспонденції, відключень електричної енергії, оголошенням повітряних тривог та інших негативних наслідків) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.

Від сторін не надходило клопотань про розгляд даної справи з повідомленням (викликом) представників сторін.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

22.01.2024 у місті Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю колісного транспортного засобу марки «ГАЗ 330202-2288», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та колісного транспортного засобу марки «JEEP CHEROKEE», держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Внаслідок вказаної пригоди транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень з матеріальним збитком.

Згідно з постановами Дарницького районного суду м. Києва від 19.02.2024 (справа № 753/2282/24 та № 753/2285/24) винними у даній ДТП визнано як водія колісного транспортного засобу марки «ГАЗ 330202-2288», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , так і водія колісного транспортного засобу марки «JEEP CHEROKEE», держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 .

Транспортний засіб «JEEP CHEROKEE», держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахований Приватним акціонерним товариством «Страхова Група «ТАС» (надалі - Позивач) згідно з Договором добровільного страхування наземного транспорту № FO 1615146 від 16.08.2023.

Розмір матеріального збитку, визначений згідно з рахунком ФОП Коваленко О.В. № 0003-24/01/23 від 23.01.2024, складає 222 231,15 грн (двісті двадцять дві тисячі двісті тридцять одна гривня 15 копійок).

За вказаною ДТП позивачем відповідно до статті 25 Закону України «Про страхування» (у редакції, чинній на момент настання події), на підставі Страхового акту № 03200/40/924 від 08.02.2024, за мінусом франшизи 10 200,00 грн та згідно умов Договору добровільного страхування, здійснило страхову виплату в розмірі 212 031,15 грн.

Страхувальником позивача 23.01.2024 подано до ПАТ «СГ «ТАС» повідомлення про настання події та заяву про виплату страхового відшкодування.

23.01.2024 позивачем проведено огляд пошкодженого транспортного засобу марки «JEEP CHEROKEE», держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНТЕР-ПОЛІС» (надалі - ПРАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС», Відповідач) за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР 214472715 (надалі - Поліс), за яким останнє взяло на себе обов`язок здійснити відшкодування шкоди, заподіяної третім особам внаслідок експлуатації автомобіля ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , особою, відповідальність якої застрахована.

Згідно з вказаним полісом ліміт за шкоду, завдану майну, становить 160 000,00 грн, франшиза 2 600,00 грн.

16.04.2026 позивач звернувся до відповідача з заявою № 01711/40/2024/111 від 15.03.2026 про виплату страхового відшкодування, проте відповідачем не здійснено виплату страхового відшкодування.

Враховуючи той факт, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована в ПАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС», зважаючи на наявність обопільної вини обох учасників ДТП, ПАТ «СГ «ТАС» з посиланням на ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закону) пред`явлено позовні вимоги до відповідача про стягнення 103 415,58 грн виплаченого страхового відшкодування (212 031,15 грн сплаченого страхового відшкодування - 50% обопільна вина та солідарна відповідальність - 2 600 грн франшиза по полісу відповідача).

Заперечуючи проти задоволення позову у даній справі, відповідач вказав, що позивачем проведено огляд транспортного засобу без участі представника відповідача, чим останнього було позбавлено можливості у порядку, визначеному Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", визначити розмір шкоди, як це передбачено нормами Закону.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши заявлені позивачем вимоги, а також заперечення відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 108 Закону України "Про страхування", якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 3-303гс15.

З урахуванням наведеного, позивач у даній справі, виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідальність ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки «ГАЗ 330202-2288», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 22.01.2024 була застрахована у відповідача згідно з полісом серії ЕР № 213737406, за умовами якого ліміт за шкоду майну встановлений у сумі 160 000,00 грн, франшиза складає 2600,00 грн.

Згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов`язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Отже, у справі, що розглядається, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1190 Цивільного кодексу України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Відтак, вирішуючи спір, пов`язаний з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини.

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу, якого визнано винним у вчиненні дорожньої транспортної пригоди, застрахована відповідачем, то в даному випадку особою, відповідальною за завдану шкоду, відповідно положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності та нормами вказаного Закону, є відповідач.

Згідно з ч. 2 ст. 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Частиною 3 статті 985 Цивільного кодексу України передбачено, що особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

За змістом статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) у разі суперечності положень цього Закону положенням інших законодавчих актів України положення цього Закону мають перевагу.

Системний аналіз положень Закону дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов`язкового страхування відповідальності страховик приймає на себе зобов`язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди на умовах, визначених саме цим законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За загальним правилом згідно з положеннями статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Однак, спеціальні норми Закону (чинного на дату настання дорожньо-транспортної пригоди) обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Господарський суд звертає увагу учасників справи, що у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України, шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність (пункти 73, 74 постанови).

За змістом статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (який був чинним станом на момент виникнення спірних правовідносин) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" (який був чинним станом на момент виникнення спірних правовідносин) франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Полісом серії ЕР № 214472715 встановлено ліміт відповідальності в розмірі 160 000,00 грн, франшизу - 2 600,00 грн.

Згідно з пунктом 35.1 статті 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що інформація про страховий випадок та суму страхового відшкодування доведена до відома відповідача вже по факту, при зверненні з позовною заявою до суду з огляду на наступне.

Так, як вбачається з доданих до позовної заяви доказів, позивач звертався до відповідача з заявою № № 01711/40/2024/111 від 15.03.2026 про виплату страхового відшкодування

Відтак, інформація щодо страхового випадку доводилась до відповідача з вищевказаною заявою.

При цьому відповідачем не доведено, що він звертався до позивача за додатковою інформацією чи документами, для визначення вартості матеріального збитку.

Крім того, відповідач не був позбавлений можливості здійснити виплату страхового відшкодування після звернення позивача до нього з вимогою про оплату або ж відкриття провадження у даній справі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76, ст. 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів в розумінні ст. 76, ст. 77 ГПК України, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Водночас, відповідачем не надано суду доказів відшкодування позивачу витрат, пов`язаних зі страховою виплатою.

За вказаних обставин суд вважає вимоги позивача про стягнення 103 415,58 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладенню на відповідача в розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69, код 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" (03062 м. Київ, проспект Берестейський, буд. 65, код 30115243) страхове відшкодування у розмірі 103 415,58 грн (сто три тисячі чотириста п`ятнадцять грн 58 коп.), судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.09.2026.

Суддя О.Г. Удалова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua