Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №908/1609/26 — Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/72/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2026 Справа № 908/1609/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Якова Новицького, 5, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ/Умовний код: 0290997323) в інтересах держави в особі

позивача-1: Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (пр. Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 45021701)

позивача-2: Східного офісу Держаудитслужби (вул. Володимира Антоновича, 22, корп. 2, м. Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 40477689)

позивача-3: Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (вул. Перемоги, 129, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 41127371)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_9" (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2

про стягнення 632 970 грн 00 коп.

за участю представників

прокурора: Гапонова В.М., прокурор, службове посвідчення № 075791 від 01.03.2023

від позивачів-1, 2, 3: не з`явились

від відповідач: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області через підсистему "Електронний суд" з позовною заявою в інтересах держави в особі Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації, Східного офісу Держаудитслужби, Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_9" про стягнення 254 270 грн 00 коп. пені, 378 700 грн 00 коп. штрафу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 29.05.2026 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1609/26 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1609/26 присвоєно справі номер провадження 27/95/26 розгляд справи призначено на 04.08.2026.

Справа № 908/1609/26 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

23.07.2026 на адресу суду від Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області надійшли пояснення від 20.07.2026 № 040825-17/1781 (зареєстрований вх.16064/08-08/26 від 23.07.2026).

Ухвалою суду від 04.08.2026 відкладено розгляд справи, засідання суду призначено на 08.09.2026.

Судове засідання 08.09.2026 проводилось за допомогою підсистеми «Електронний суд» та фіксацією судового засідання vkz.court.gov.ua.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено учасникам справи їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Прокурор підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві.

08.09.2026 представники позивачів-1,-2,-3 у судове засідання не з`явились.

В матеріалах справи містяться письмові пояснення Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, відповідно до яких позивач-3 просить суд задовольнити позовні вимоги заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в повному обсязі, та здійснювати розгляд справи без представників Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, поважні причини своєї неявки не повідомив, відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 08.07.2026 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 03.08.2026.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно з даними підсистеми Електронний суд ЄСІТС відповідач не має зареєстрований Електронний кабінет, у зв`язку з чим, ухвали Господарського суду Запорізької області від 08.07.2026 та 04.08.2026 направлено засобами поштового зв`язку на адресу відповідача: АДРЕСА_1 та надсилання примірника ухвали суду, підписаного кваліфікованим електронним підписом на електронну адресу відповідач - gertros.ua@gmail.com, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Ухвала Господарського суду Запорізької області від 08.07.2026, 04.08.2026 у справі направлялася судом на адресу відповідача: АДРЕСА_1, проте, конверт повернувся з відміткою засобу поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною "права на суд", адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень": //reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі також у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1609/26.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши прокурора, дослідивши докази, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

За результатами проведення запиту (ціни) пропозицій (ідентифікатор закупівлі UA-2025-10-03-006573-a) між Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_9» (далі - Постачальник) укладено договір про закупівлю від 13.10.2025 № 445/ОБ (далі - Договір).

З преамбули вказаного Договору вбачається, що сторонами його укладено на підставі норм Цивільного та Господарського кодексів України, постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», з урахуванням принципів здійснення публічних закупівель, передбачених законодавством у сфері публічних закупівель.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця у погоджені Сторонами строки, ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2) для потреб ІНФОРМАЦІЯ_3) (далі - Товар) вказаний у Специфікації, Додаток 1 до цього Договору, що є невід`ємною його частиною, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому Договорі.

Найменування Товару, кількість та ціна за одиницю, що передається Постачальником Покупцю, зазначено у Додатку 1 до цього Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до Специфікації Постачальник зобов`язаний поставити Замовнику ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_2) загальною вартістю ІНФОРМАЦІЯ_5. без ПДВ.

Згідно п. 2.1 Договору загальна вартість Договору визначена на підставі Додатку 1 до даного Договору та складає ІНФОРМАЦІЯ_5. без ПДВ.

Відповідно до п. 4.1 Договору Постачальник власними силами, засобами та за власний рахунок відповідно до умов даного Договору зобов`язується здійснити поставку (доставку) Товару до « 14» листопада 2025 року включно, за адресою: Запорізька обл. м. Запоріжжя (з міркувань безпеки конкретна адреса доставки Товару не зазначається).

Постачальник зобов`язується не пізніше ніж за 1 день до дати поставки товару до м. Запоріжжя, письмово повідомити про це Покупця для отримання детальної інформації щодо місця приймання-передачі Товару.

Згідно п. 4.3 Договору факт приймання Товару підтверджується підписанням уповноваженими представниками сторін належним чином оформленої видаткової накладної (на кожну поставлену партію/частину Товару).

Датою поставки Товару є дата його передачі уповноваженому представнику Покупця та підписання видаткової накладної (п. 4.4 Договору).

Відповідно до п. 4.7 Договору право власності Замовника на отриманий Товар виникає з моменту передачі Покупцю Товару.

Згідно п. 7.3.1 Договору Постачальник зобов`язаний поставляти Покупцю Товар, в строк та на умовах, передбачених даним Договором.

Постачальник зобов`язаний оформити та надати Покупцю разом з Товаром відповідні накладні на Товар та інші належним чином оформлені документи, передбачені вимогами чинного законодавства України та даного Договору (п. 7.3.3 Договору).

Відповідно до п. 14.9 Договору, підписуючи даний Договір, Постачальник підтверджує, що має можливість, поставити Товар під час воєнного стану, що діє на території України на час укладення Договору.

Прокурором у позовній заяві зазначено, що за результатами опрацювання Єдиного веб-порталу використання публічних коштів встановлено, що оплата за Договором Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_9" не здійснювалась.

В електронній системі публічних закупівель «Prozorro» відсутні будь-які відомості, які б свідчили про укладання між сторонами додаткових угод про продовження строку виконання зобов`язань за ним.

Також в електронній системі публічних закупівель «Prozorro» відсутній звіт про виконання вказаного договору.

У зв`язку з порушенням строків поставки товару, прокурор звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовними вимогами до відповідача у цій справі щодо стягнення пені в розмірі 254 270 грн 00 коп. та 378 700 грн 00 коп. штрафу.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступні обставини.

Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором про закупівлю від 13.10.2025 № 445/ОБ.

Договір між сторонами укладено за результатами проведення публічної закупівлі.

Відповідно до п. 22 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, державне регулювання, контроль у сфері публічних закупівель та громадський контроль здійснюються відповідно до статті 7 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» предметом закупівлі є товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема: оголошення про проведення процедури закупівлі та тендерну документацію; повідомлення про намір укласти договір про закупівлю - протягом одного дня з дня прийняття рішення про визначення переможця процедури закупівлі; договір про закупівлю - протягом двох днів з дня його укладення; повідомлення про внесення змін до договору - протягом трьох днів з дня внесення змін; звіт про виконання договору - протягом трьох днів з дня закінчення строку дії договору, виконання договору або його розірвання; звіт про укладені договори - протягом одного дня з дня укладення договору.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 673 ЦК України).

Згідно зі статтею 689 ЦК покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства

Відповідно ж до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець після прийняття товару зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо інший строк оплати не встановлений договором.

Стаття 530 ЦК України встановлює, якщо в зобов`язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату). Якщо строк (період) виконання боржником зобов`язання не встановлений або зазначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен оплатити такий борг в семиденний строк з дня пред`явлення вимоги, якщо зобов`язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області на виконання пункту 3.8.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Східного офісу Держаудитслужби на ІV квартал 2025 року проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації за період з 01.01.2024 по 31.12.2025.

За її результатами складено акт від 06.02.2026 № 040820-20/1.

Згідно з актом ревізії від 06.02.2026 № 040820-20/1 за Договором про закупівлю від 13.10.2025 № 445/ОБ, починаючи з дати його укладання по 31.12.2025 визначений товар Управлінню не було поставлено.

Таким чином, термін прострочення поставки товару за вказаним договором станом на 31.12.2025 склав 47 днів.

Відповідно до п. 62 Довідки про договори, які були охоплені контролем під час проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (додаток № 3 до акту ревізії від 06.02.2026 № 040820-20/1), підписаної посадовою особою Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, за договором від 13.10.2025 № 445/ОБ станом на 31.12.2025 товар не поставлено, термін дії договору 31.12.2025 закінчено, станом на 31.12.2025 термін прострочення поставки становить 47 днів.

Отже, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за Договором, не поставивши Товар у строки встановлені Договором.

Прокурор, який звернувся до суду в інтересах держави в особі Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації, Східного офісу Держаудитслужби в особі та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області нараховано відповідачеві пеню у розмірі 254 270 грн 00 коп. та штраф в розмірі 378 700 грн 00 коп. грн 00 коп.

Згідно із ст. ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства

Згідно з п. 9.1 розділу 9 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, передбачених даним Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та додатково чинним законодавством України.

Пунктом 9.3 Договору встановлено, що за порушення строку поставки Товару або строку заміни неякісного (невідповідного) Товару на якісний (відповідний) в гарантійний період Постачальник на вимогу Покупця сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За змістом ст. 253 ЦК України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконане.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору, за умовами п. 4.1 розділу 4 Договору від 13.10.2025 № 445/ ОБ Постачальник зобов`язаний був поставити Товар (ІНФОРМАЦІЯ_1) до 14.11.2025, останній до завершення строку дії вказаного Договору (тобто до 31.12.2025) взагалі не забезпечив його виконання.

Замовнику не поставлено жодного ІНФОРМАЦІЯ_6, що в свою чергу позбавило можливості передати цей вкрай необхідний в умовах воєнного стану товар Силам оборони України.

Порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_9» умов виконання договірного зобов`язання, а саме строків поставки товару за Договором про закупівлю від 13.10.2025 № 445/ОБ, підриває принципи справедливості та відповідальності у відносинах між державою та бізнесом, створює прецедент безкарності і ставить під сумнів ефективність системи контролю за ефективним використанням бюджетних коштів.

Порушення вимог законодавства, яке регламентує відносини виконання договорів про закупівлю за бюджетні кошти, суспільному інтересу вочевидь не відповідає, а неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_9» договору із постачання обладнання спеціального призначення для сектору безпеки і оборони України, укладеного за результатами публічної закупівлі та на виконання бюджетної програми, не спрямовано на забезпечення обороноздатності України (а тим паче на її зміцнення) в умовах воєнного стану.

У спірних правовідносинах держава, перебуваючи у стані правого режиму воєнного стану, маючи нагальну потребу у забезпеченні засобами спеціального призначення (ІНФОРМАЦІЯ_7) для активної ІНФОРМАЦІЯ_8, мала повне право очікувати належного виконання з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_9» своїх обов`язків з поставки товару у чітко визначений договором строк.

Згідно з п.п. 12.1, 12.2 розділу 12 Договору цей Договір вважається укладеним і Документ сформований в системі «Електронний суд» 02.07.2026 6 набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін (в разі використання). Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1. цього Договору і діє до 31.12.2025 року, а в частині оплати за поставлений товар до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань.

Судом перевірено розрахунок заявленої до стягнення суми пені в розмірі 254 270 грн 00 коп. за заявлений період з 15.11.2025 до 31.12.2025 та визнано обґрунтованими вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 254 270 грн 00 коп.

Судом перевірено розрахунок заявленої до стягнення суми штрафу в розмірі 378 700 грн 00 коп. за заявлений період з 15.11.2025 до 31.12.2025 та визнано обґрунтованими вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 378 700 грн 00 коп.

Відповідач контррозрахунку пені та штрафу не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловив, проти позову не заперечив.

Крім того, відповідно до п. 10.1 розділу 10 Договору від 27.01.2025 № 41/ОБ сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін. Під непереборною силою в цьому Договорі розуміються будь-які надзвичайні або невідворотні події зовнішнього щодо Сторін характеру або їх наслідки, які виникають без вини Сторін, поза їх волею або всупереч волі й бажанню Сторін, і які не можна, за умови застосування звичайних для цього заходів, передбачити й не можна при всій обережності й передбачливості запобігти (уникнути), у тому числі, але не винятково стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки й т. п.), нещастя біологічного, техногенного й антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин і устаткування, масові епідемії та ін.), карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські заворушення, прояви тероризму, масові страйки й локаути, бойкоти та ін.).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 14-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі шляхом направлення офіційного листа на офіційну електронну адресу (або електронну адресу, зазначену в договорі). Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання чи припинення обставин непереборної сили позбавляє Сторону права посилатися на них як на обставини, що звільняють від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором (п. 10.2 Договору).

Згідно з п. 10.3 Договору сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов`язана надати іншій Стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України. яким засвідчене настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

За умовами п. 4.1 розділу 4 Договору Постачальник зобов`язаний був поставити Управлінню оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації Товар (ІНФОРМАЦІЯ_1) до 14.11.2025.

З листів Управління від 30.04.2026 № 61-вих, від 10.06.2026 № 142-вих долучених до них документів вбачається, що Товариство зобмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_9» листом від 18.11.2025 вих. № 112 (зареєстрований 18.11.2025 за вхід. № 4206), тобто вже після спливу кінцевого строку для поставки усього товару за договором, повідомлено Покупця про те, що Постачальник не є виробником товару, який є предметом поставки за договором від 13.10.2025 № 445/ОБ. Виробником відповідного товару є компанія «DJI», виробництво якої базується у Китайській Народній Республіці. Урядом Китайської Народної Республіки введено експортні обмеження на вивіз з держави товарів оборонного призначення, що унеможливлює своєчасне виконання умов вказаного договору.

Разом з цим, із змісту вказаного листа Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_9» взагалі не вбачається, коли ж саме виникли обставини, на які воно посилається у своєму листі.

При цьому будь-яких документів, які б підтверджували викладені у листі від 18.11.2025 вих. № 112 доводи, Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_9» до Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації не надано.

Документи, видані Торгово-промисловою палатою України, якими було б засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_9» також не надавало.

За інформацією Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації від 10.06.2026 № 142-вих Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_9» не надавало Покупцю документ, виданий Торгово-промисловою палатою України. яким засвідчене настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договором.

Верховний Суд неодноразово висновував, що обставини, які були відомі сторонам або об`єктивно могли бути передбачені на момент укладення договору, не можуть визнаватися такими, що виникли раптово чи стали наслідком непереборної сили. У такий спосіб відповідні обставини не змінюють істотно баланс прав та обов`язків сторін, а лише відображають ризики, які сторона приймає на себе під час укладення договору.

Так, Верховний Суд у п. 5.28 постанови від 27.08.2025 у справі № 916/2984/24 погодився з позицією прокурора, що відповідачами у розумінні положень договору та вимог чинного законодавства не було належним чином підтверджено існування таких обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість виконання зобов`язань у межах строку, визначеного договором, а також на підставі сертифіката Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчується настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до положень договору.

Більш того, недодержання контрагентом суб`єкта господарювання своїх обов`язків за договором поставки не є тим випадком, наявність якого може бути підставою для внесення змін у договір про публічні закупівлі в частині продовження строків та дії договору або свідчити про можливість звільнення позивача від відповідальності за порушення строків (постанова Верховного Суду від 23.01.2025 у справі № 910/3657/24).

Верховний Суд у п.п. 95-97 постанови від 16.04.2026 у справі № 907/711/24 зазначив, що відповідач як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи з позивачем договір, усвідомлював, що кінцевою датою виконання робіт за договором є дата, визначена у календарному плані до договору, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки . Тобто відповідач, підписавши договір, погодив усі його істотні умови, зокрема, щодо кінцевої дати виконання кожного етапу робіт. Наявність форс-мажорних обставин у контрагента (співвиконавця) відповідача, не звільняє від відповідальності самого виконавця перед його замовником . За приписами ст. 617 ЦК України не вважаються обставинами непереборної сили, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_9» листом від 22.12.2025 вих. № 256-03, який надійшов на електронну пошту Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації 24.12.2025 (зареєстрований 25.12.2025 за вхід. № 4860), звернулось з проханням розглянути можливість про продовження строку дії договору про закупівлю від 13.10.2025 № 445/ОБ та строку поставки товару до 31.01.2026.

Тобто вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_9» підписавши договір від 13.10.2025 № 445/ОБ, зобов`язалось поставити Управлінню оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації необхідний для потреб Сил оборони України товар упродовж 32 днів (до 14.11.2025). Натомість вищезазначеним листом Постачальник виявив бажання збільшити строки поставки товару за договором до 110 днів (до 31.01.2026).

У той же час, 25.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_9» підготувало та направило на електронну пошту Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації проект додаткової угоди до договору про закупівлю від 13.10.2025 № 445/ОБ про дострокове його припинення (розірвання) з 24.12.2025.

За інформацією Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації, вказаний проект додаткової угоди направлявся на електронну пошту без будь-якого супровідного листа.

За інформацією Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації від 10.06.2026 № 142-вих додаткова угода про продовження строку виконання зобов`язань за договором з Постачальником не укладалась з огляду на відсутність належного документального підтвердження виникнення об`єктивних обставин.

З аналізу положень Закону «Про публічні закупівлі» вбачається те, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель і повинні застосовуватися переважно щодо норм ЦК та ГК, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (постанови Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22, від 25.02.2026 у справі № 904/3471/24).

Згідно з положеннями підпункту 4 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України № 1178, які кореспондуються з пунктом 4 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у т.ч. обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Вказані норми передбачають умови та можливість внесення змін до договору про закупівлю, зокрема й стосовно строку виконання зобов`язань лише, якщо сторони це прямо вказали в умовах договору або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою сторін вже після виникнення таких обставин (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

При цьому вказані норми передбачають можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження (постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі №910/21100/21, від 30.01.2024 у справі № 907/811/21, від 27.02.2024 у справі № 927/863/23 та від 30.04.2024 у справі № 927/782/23 від 25.02.2026 у справі № 904/3471/24).

За висновками Верховного Суду така зміна має відбуватись за волевиявленням обох сторін. Закон України «Про публічні закупівлі» не передбачає випадків обов`язкового продовження строку дії договору на вимогу однієї із сторін, в тому числі шляхом звернення до суду. Норма пункту 4 частини п`ятої статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» не надає право одній зі сторін вимагати від іншої внесення змін до договору в судовому порядку (п. 101 постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, постанова Верховного Суду від 21.09.2023 у справі № 910/11841/22, п. 60 постанови Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 914/711/25).

Об`єктивні обставини, що спричинили відповідне продовження, мають бути документально підтверджені (постанова Верховного Суду від 10.04.2025 у справі № 924/602/24).

Верховний Суд у постанові від 27.01.2025 у справі № 910/3657/24 зазначив, що позивач, вчиняючи правочин за результатами проведення закупівель, шляхом вільного волевиявлення зобов`язався виконати роботи у встановлений у договорі строк та прийняв настання відповідних несприятливих для нього наслідків, що передбачені цим договором у разі порушення зобов`язання. При цьому позивач був обізнаний та міг передбачити виникнення труднощів у виконанні договору, що пов`язані зі строками доставки товару з Китаю в Україну, а тому настання зазначених скаржником подій не може розглядатись як підстава для визнання додаткової угоди щодо продовження строку поставки товару укладеною у зв`язку з істотною зміною обставин.

Умовами п.п. 4 п. 14.3 розділу 14 Договору про закупівлю від 13.10.2025 № 445/ОБ сторони узгодили, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника (Покупця), за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Разом з цим, Товариство з обмеженою відповідальнітю «ІНФОРМАЦІЯ_9» до листів від 18.11.2025 вих. № 112 та від 22.12.2025 вих. № 256-03 взагалі не долучило будь-яких підтверджуючих документів, з яких би вбачалось наявність документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили необхідність продовження строку виконання зобов`язань за цим договором.

Також цілком обґрунтованою є позиція Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації, зазначена у листі від 10.06.2026 № 142-вих, щодо непідписання додаткової угоди з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_9» про дострокове розірвання договору.

Як вже було зазначено вище, відповідний проект додаткової угоди надійшов від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_9» до Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації на електронну пошту без будь-якого супровідного листа.

Отже, відповідач взагалі не обґрунтував Покупцю причини/необхідність/ можливість укладення цієї додаткової угоди.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що в основі доктрини venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) лежить принцип добросовісності.

Указана доктрина є проявом принципу доброї совісті та базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Водночас така позиція відповідача вочевидь є суперечливою, недобросовісною та непослідовною, тобто не відповідає його ж попереднім діям.

Зокрема, направлення цієї додаткової угоди про розірвання договору 25.12.2025 (тобто вже на наступний день після того, як Постачальник сам звернувся до Покупця з листом від 22.12.2025 вих. № 256-03, що надійшов на електронну пошту Управління 24.12.2025, про продовження строку поставки товару та дії договору, а також за 6 днів до закінчення строку дії договору), суперечить визначеному п. 6 ст. 3 ЦК України такому стандарту поведінки як добросовісність, та є ніщо іншим як намаганням Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_9» уникнути від настання відповідальності за непоставку в умовах воєнного стану вкрай необхідного обладнання спеціального призначення (ІНФОРМАЦІЯ_7) для забезпечення Сил оборони України, залучених до виконання бойових (спеціальних) завдань та участі у відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації проти України.

З інформації Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації від 10.06.2026 № 142-вих та долучених до неї документів вбачається, що за договором про закупівлю від 13.10.2025 № 445/ОБ Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_9» надіслано вимогу про сплату штрафних санкцій від 22.04.2026 за № 34-вих.

Вимога залишена відповідачем без виконання.

За таких обставин стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 254 270 грн 00 коп. та штраф в розмірі 378 700 грн 00 коп.

Досліджуючи питання наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави, суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.

Згідно з ч.ч. 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

Одним із ключових для застосування норм ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та визначення згаданого елемента є поняття «інтерес держави».

У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Із врахуванням того, що "інтереси держави" в оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавству на підставі якого подається позов, в чому саме відбулася чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У позовній заяві прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, зокрема, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Конституційний Суд України рішенням від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Водночас у пунктах 3 та 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України зазначено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які визнано неконституційними, втрачають чинність із 01 січня 2027 року, та що це Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

У мотивувальній частині цього рішення Конституційний Суд України також наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер. Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. Законодавче регулювання цієї функції повинно відповідати принципам, закріпленим у Конституції України, зокрема принципам верховенства права, рівності сторін у судовому процесі та заборони надмірного втручання держави у сферу прав і свобод людини.

Конституційний Суд України також зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період (пункт 9 мотивувальної частини). Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва.

На вказане також звернув увагу Верховний Суд у п. 68 постанови від 18.12.2025 у справі № 160/4161/24.

У даній справі прокурор пред`явив позов в інтересах держави також в особі Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації, Східного офісу Держаудитслужби, Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.

Згідно із п. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, за дотриманням бюджетного законодавства та законодавства про закупівлі (ч. 1 ст. 2 Закону).

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (ч. 2 ст. 2 Закону).

Статтею 5 Закону визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль, зокрема, за: цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів, усуненням виявлених недоліків і порушень. Орган державного фінансового контролю вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства (ст. 8 Закону). Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (п. п. 1, 3 п. 3 зазначеного Положення). Відповідно до п. 7 зазначеного Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи. Реалізацію повноважень Державної аудиторської служби України на території Запорізької області здійснює Східний офіс Держаудитслужби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» та Положення про Східний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 № 23 (далі - Положення № 23).

Відповідно до п. 3 Положення № 23 основним завданням Східного офісу Держаудитслужби є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Кіровоградської областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників.

Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області на виконання пункту 3.8.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Східного офісу Держаудитслужби на ІV квартал 2025 року проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації за період з 01.01.2024 по 31.12.2025.

Ревізією встановлено низку фактів порушень суб`єктами господарювання строку поставки товару за укладеними з Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації договорами, у зв`язку з чим відповідно до приписів ЦК України та умов цих договорів нарахуванню та стягненню з постачальників підлягає пеня та штраф, які відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 66 Бюджетного кодексу України повинні у подальшому зараховуватися до загального фонду обласного бюджету.

Східний Офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області є компетентним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації від 19.03.2024 № 140 затверджено Положення про Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (далі - Положення).

Відповідно до п. 1 розділу 1 Положення Управління створюється головою Запорізької обласної державної адміністрації, входить до її складу і в межах Запорізької області забезпечує виконання покладених на нього завдань.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 розділу ІІ Положення до основних завдань Управління належить забезпечення виконання заходів обласних (регіональних) програм з питань оборонної роботи області, територіальної оборони, мобілізаційної підготовки.

Згідно з підпунктами 3, 33, 34, 35 пункту 2 розділу ІІ Положення Управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує ефективне і цільове використання відповідних бюджетних коштів; є головним розпорядником коштів обласного бюджету, які передбачені на виконання обласних (регіональних) програм з питань оборонної роботи, територіальної оборони, мобілізаційної підготовки місцевого значення та інших програм; виступає розпорядником коштів за бюджетними програмами державного бюджету; виконує функції замовника товарів, робіт і послуг, що закуповуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Укладений Договір про закупівлю від 13.10.2025 № 445/ОБ фінансувався за рахунок коштів обласного бюджету в межах бюджетної Програми забезпечення виконання завдань в галузі оборонної роботи, здійснення заходів, пов`язаних з територіальною обороною та цивільним захистом на території Запорізької області на 2022-2026 роки, затвердженої рішенням Запорізької обласної ради від 15.02.2022 № 75.

Згідно з указаною програмою Управління визначено головним розпорядником вказаних коштів.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України; приймає рішення щодо делегування повноважень одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; організовує та здійснює моніторинг виконання бюджетних програм, здійснює оцінку їх ефективності; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів тощо.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону «Про публічні закупівлі» визначено, що до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад.

Отже Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації, укладаючи за результатами проведення публічної закупівлі Договір від 13.10.2025 № 445/ОБ як замовник та головний розпорядник бюджетних коштів, використовувало та розпоряджалося коштами обласного бюджету.

Допущені у спірних правовідносинах Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_9» порушення приписів законодавства та умов договірного зобов`язання із поставки критично важливого в умовах воєнного стану товару, а також наявність правових підстав для стягнення з останнього у зв`язку з такими порушеннями коштів, які в кінцевому результаті підлягають зарахуванню до загального фонду обласного бюджету, у свою чергу свідчать про наявність саме публічного (державного) інтересу, тому має наслідком порушення фактично публічних інтересів (інтересів держави), оскільки Управління є учасником бюджетного процесу та реалізує у спірних правовідносинах публічну функцію головного розпорядника бюджетних коштів.

Таким чином, Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації у спірних правовідносинах є учасником бюджетного процесу, а саме головним розпорядником бюджетних коштів за відповідними бюджетними призначеннями та асигнуваннями, тобто суб`єктом, який розпоряджається бюджетними коштами. Вказане свідчить про виконання Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації публічно-владних управлінських функцій.

Також у спірних правовідносинах Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації, реалізуючи надану бюджетну компетенцію щодо раціонального, ощадливого та ефективного використання фінансів, реалізовувало державну політику, репрезентуючи в господарських правовідносинах державний публічний інтерес. З урахуванням викладеного, Управління є компетентним суб`єктом владних повноважень, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Цей позов має на меті комплексний захист інтересів держави, які порушено внаслідок неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_9» умов договору у зв`язку із несвоєчасною поставкою товару (ІНФОРМАЦІЯ_7), які необхідні для забезпечення Сил оборони України, залучених до виконання бойових (спеціальних) завдань та участі у відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації проти України.

Зазначені у позові обставини та особливості передбачають, що несвоєчасне постачання обладнання спеціального призначення для сектору безпеки та оборони України в умовах воєнного стану не може визнаватися допустимим.

Таким чином, порушені інтереси держави в цьому випадку полягають насамперед у загрозі належного матеріально-технічного забезпечення сектору безпеки і оборони України з метою захисту суверенітету держави, її територіальної цілісності і недоторканності, зміцнення обороноздатності держави в умовах збройної агресії проти неї. Крім того, видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом (п. 13 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Пунктом 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Укладений Договір про закупівлю від 13.10.2025 № 445/ОБ фінансувався за рахунок бюджетних коштів в межах бюджетної Програми забезпечення виконання завдань в галузі оборонної роботи, здійснення заходів, пов`язаних з територіальною обороною та цивільним захистом на території Запорізької області на 2022-2026 роки, затвердженої рішенням Запорізької обласної ради від 15.02.2022 № 75.

Оскільки фінансування закупівлі (ідентифікатор закупівлі UA-2025-10-03-006573-a) передбачалось за рахунок коштів обласного бюджету, стягнуті з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» на користь Управління штрафні санкції за порушення строку поставки товару за договором від 13.10.2025 № 445/ОБ, підлягають подальшому зарахуванню в дохід загального фонду обласного бюджету, що також підтверджено матеріалами ревізії Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 06.02.2026 № 040820-20/1.

Таким чином, порушення інтересів держави у спірних правовідносинах полягає одночасно в економічній площині (недоотримання обласним бюджетом компенсації від втрат у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» договірного зобов`язання), у сфері публічних закупівель (неналежне виконання умов договору про закупівлю за бюджетні кошти), у сфері виконання бюджетних програм (неналежне виконання умов договірних зобов`язань створює ризики до зриву реалізації завдань бюджетної програми, не відповідає ключовим пріоритетам у відповідній сфері).

Отже, державний інтерес у спірних правовідносинах полягає, у тому числі, й у забезпеченні належного виконання зобов`язань за договорами, укладеними з метою матеріально технічного забезпечення складової сектору безпеки і оборони України в умовах воєнного стану та на фінансування яких виділялися бюджетні кошти у значних обсягах. Ефективне використання бюджетних коштів становить інтерес держави, а дотримання законодавства в цій сфері правовідносин становить суспільний інтерес. Зазначену правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21.

З огляду на критичний стан фінансування бюджету в умовах військової агресії російської федерації проти України, що триває, а також продовження воєнного стану за умов дефіциту необхідних доходів у 2022- 2026 роках наразі повне виконання державою основних загальнодержавних (економічних, соціальних та інших) функцій здійснюється фактично виключно завдяки надходженню коштів від міжнародних організацій, урядів іноземних держав. При цьому вкрай важливе суспільне значення має забезпечення раціонального, ефективного та цільового використання з максимальною економією наявних фінансових ресурсів.

У таких умовах пріоритетними є питання захисту інтересів держави у бюджетній сфері.

Проте неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_9» своїх договірних зобов`язань із постачання обладнання спеціального призначення унеможливило ефективне їх витрачання на цілі, пов`язані з виконанням державою своїх функцій, зокрема, щодо забезпечення обороноздатності в умовах збройної агресії проти України, що беззаперечно порушує державні інтереси у спірних правовідносинах.

Недотримання виконавцем договірних зобов`язань перед державою в особі Управління в умовах воєнного стану суспільному та державному інтересу вочевидь не відповідає.

Тому пред`явлення позову прокурором у цьому випадку зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в бюджетній сфері.

У спірних правовідносинах держава, перебуваючи у стані правого режиму воєнного стану, маючи нагальну потребу у забезпеченні засобами спеціального призначення для активної ІНФОРМАЦІЯ_8, мала повне право очікувати належного виконання з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_9» своїх обов`язків з поставки товару у чітко визначені договором строки.

Однак, попри те, що за умовами п. 4.1 розділу 4 Договору від 13.10.2025 № 445/ОБ Постачальник зобов`язаний був поставити Товар (ІНФОРМАЦІЯ_1) до 14.11.2025, останній до завершення строку дії вказаного Договору (тобто до 31.12.2025) взагалі не забезпечив його виконання. Замовнику не поставлено жодного ІНФОРМАЦІЯ_6, що в свою чергу позбавило можливості передати цей вкрай необхідний в умовах воєнного стану товар Силам оборони України.

Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 66 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду обласних бюджетів належать штрафні санкції внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів договорів із суб`єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів обласних бюджетів.

Представництво прокурором інтересів держави в суді в спірних правовідносинах має винятковий та субсидіарний характер.

Наведені факти порушень законодавства та умов Договору про публічну закупівлю з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_9» в умовах правового режиму воєнного стану безальтернативно вимагають від прокурора захисту конституційно значущих інтересів держави

Інтереси держави повинні насамперед захищати відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор, який не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який в супереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (аналогічної позиції з приводу субсидіарної ролі прокурора в захисті інтересів держави у суді дотримується Верховний Суд, який висловив її низці постанов у справах за позовами прокурорів (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 15.10.2019 у справі № 904/2820/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 та інші).

За результатами розгляду листа Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя від 06.05.2026 № 52-103-4135Вих-26, яким інформувалось про виявлені порушення з боку ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» строків поставки товару за договором про закупівлю від 13.10.2025 № 445/ОБ та зверталась увага на необхідності вирішення питання щодо самостійного захисту державних інтересів, Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації у своєму листі від 10.06.2026 № 142-вих висловило чітку позицію з приводу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах саме органами прокуратури.

Також Управління самостійно листом від 30.04.2026 № 60-вих «Про пред`явлення органами прокуратури в інтересах держави позовів про стягнення неустойки» звернулось до Запорізької обласної прокуратури з питаннями захисту державних інтересів шляхом пред`явлення позовів до постачальників за фактами прострочення виконання зобов`язань за укладеними з Управлінням договорами про закупівлю (у т.ч. ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» за договором від 13.10.2025 № 445/ОБ), що відображені в матеріалах ревізії Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (акт від 06.02.2026 № 040820-20/1).

У свою чергу за результатами розгляду листа Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя від 06.05.2026 № 52-103-4136Вих-26, яким зверталась увага на виявлені порушення та необхідності самостійного вжиття органом державного фінансового контролю належних заходів до поновлення державних інтересів, Східний офіс Держаудитслужби листом від 17.06.2026 № 040425-17/3143 2026 поінформував, що розгляд вищезазначеного листа окружної прокуратури здійснено Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області в повному обсязі.

Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області листом від 27.05.2026 № 040820-17/1309-2026 повідомило, що не планує пред`явлення відповідного позову.

У сукупності зазначені обставини свідчать про наявність виключного випадку, у тому числі з огляду на позицію вищевказаних уповноважених суб`єктів, який вимагає втручання прокурора в межах його конституційних повноважень.

Таке представництво в умовах правового режиму воєнного стану є обґрунтованим, пропорційним та необхідним засобом відновлення порушення публічного інтересу.

Зважаючи на нездійснення Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації, Східним офіому Держаудитслужби та Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області заходів для звернення до суду та враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов до висновку, що прокурор обґрунтовано, у межах своїх повноважень, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідач у справі не спростував доводи прокурора та позивачів, заперечень не надав.

Враховуючи предмет та визначені прокурором підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України судовий збір в розмірі 7 595 грн 64 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації, Східного офісу Держаудитслужби, Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_9" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_9" (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (пр. Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 45021701, розрахунковий рахунок НОМЕР_1 ) 254 270 (двісті п`ятдесят чотири тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. пені, 378 700 (триста сімдесят вісім тисяч сімсот) грн 00 коп. штрафу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_9" (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2026 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 7 595 (сім тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять) грн 64 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 14.09.2026.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.