Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №907/598/26 — Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/598/26

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д.,

за участю секретаря судового засідання Повідайчик Т.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Закарпатавтотранс", код ЄДРПОУ - 03113934, 88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Перемоги, буд. 102,

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Симчери Мирослава Івановича, РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Зміст позовних вимог.

Приватне акціонерне товариство "Закарпатавтотранс", код ЄДРПОУ - 03113934, звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Симчери Мирослава Івановича, РНОКПП - НОМЕР_1 , з позовними вимогами стягнення всього 257 165.84 грн за прострочку виконання грошового зобов`язання за договором про надання послуг автостанцією перевізникові №02 від 11.02.2019 року, а саме 197 383.19 грн втрат від інфляції та 59 782.65 грн 3% річних.

Обґрунтування позовних вимог.

1) Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснює свою господарську діяльність по наданню автостанційних послуг пасажирам та автомобільним перевізникам і є оператором 19 автостанцій Закарпатської області. В свою чергу відповідач здійснює регулярні автомобільні перевезення пасажирів на міжнародних маршрутах загального користування.

На підставі договору про надання послуг автостанцією перевізникові №02 від 11.02.2019, позивач зобов`язався надавати автостанційні послуги, а відповідач - здійснювати з обов`язковим використанням автостанцій позивача перевезення пасажирів по регулярних міжнародних автобусних маршрутах загального користування згідно затверджених організатором перевезень розкладів руху, в тому числі із вказаною у них періодичністю.

Позивач зазначає, що відповідач оплату винагороди 12% не здійснював належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача перед ним у розмірі 2 932 885.48 грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.12.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.05.2026, позовні вимоги було задоволено повністю і стягнуто з відповідача на користь позивача 2 932 885.48 грн заборгованості за автостанційні послуги.

Рішення суду було звернуто позивачем до примусового виконання (отримано наказ суду і пред`явлено до виконання приватному виконавцю Лукечі О.В.), внаслідок чого 11.05.2026 кошти у відповідному розмірі були стягнуті з рахунків відповідача і переказані позивачу в рамках виконавчого провадження №80963295.

2) Позовні вимоги у даній справі стосуються стягнення за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором про надання послуг автостанцією перевізникові №02 від 11.02.2019 року - втрат від інфляції та 3% річних. Позивач зазначає, що при проведенні розрахунків такий строк розраховувався відповідно до вимог ст. 530 ЦКУ, а саме по спливу 7 - денного строку після надіслання йому рахунку - вимоги №139 від 27.08.2025 (фактичне надіслання відбулося 29.08.2025). Таким чином, прострочення виконання почалось, за переконанням позивача, 06.09.2025 і тривало до 11.05.2026 року (включно).

3) З врахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. №02.3.1-02/5710/26 від 11.06.2026), предметом стягнення у даній справі є - 207 355.00 грн в рахунок втрат від інфляції (за період прострочки платежу 06.09.2025 - 11.05.2026), а також 59 782.65 грн в рахунок 3 % річних (за період прострочки платежу 06.09.2025 - 11.05.2026), а всього 267 137.65 грн та судові витрати по справі.

Правова позиція відповідача у справі.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, хоча був своєчасно та в належний спосіб повідомлений про відкриття провадження у справі. Так, ухвала суду від 09.06.2026 була направлена до електронного кабінету відповідача та отримана ним 09.06.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи. На процесуальні дії суду у справі не відреагував, заяв з процесуальних питань не заявляв.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до “Електронного кабінету” є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про необхідність явки в підготовче судове засідання та подачі відзиву.

Відповідно до правової доктрини та ст. 2 та ст. 14 ГПК України суд керується засадами диспозитивності при здійсненні господарського судочинства.

Учасникам справи процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, надаючи їм право виявляти процесуальну активність та ініціативу у розвитку процесу для досягнення мети правосуддя.

Кожна сторона справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, яких суд вважає достатніми для ухвалення судового рішення.

Суд виходить з презумпції правомірності правочину на підставі якого виникли правовідносини та обставин, оскільки відповідач, не зважаючи на вимоги господарського суду, без поважних причин відзиву не подав та не заперечив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відповідач згідно правил ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти таких обставини під час розгляду справи по суті.

Процесуальні дії суду.

Ухвалою суду від 03.06.2026 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Закарпатавтотранс", до відповідача Фізичної особи - підприємця Симчери Мирослава Івановича, про стягнення коштів, (вх. №02.3.1-05/638/26 від 01.06.2026) - залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вказаної ухвали суду від позивача надійшли заява (вх. №02.3.1-02/5404/26 від 04.06.2026) та відповідне клопотання (вх. №02.3.1-02/5458/26 від 05.06.2026 року), за результатом розгляду яких суд дійшов висновку, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви своєчасно та в повному обсязі.

Ухвалою суду від 09.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Надалі, до суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. №02.3.1-02/5710/26 від 11.06.2026), в якій він просить суд прийняти заяву про збільшення розміру позовних вимог на 9971.81 грн і стягнути з відповідача на користь позивача 207 355.00 грн в рахунок втрат від інфляції (за період прострочки платежу 06.09.2025 - 11.05.2026), а також 59 782.65 грн в рахунок 3 % річних (за період прострочки платежу 06.09.2025 - 11.05.2026), а всього 267 137.65 грн та судові витрати по справі.

Дана заява мотивована тим, що на момент подання позовної заяви, органи державної статистики вже офіційно оголосили індекс інфляції за травень 2026 року, який склав 0.9%. Відповідно за 11 днів прострочки платежу у травні 2026 року індекс склав 0.9/31*11=0.32%. Відтак, остаточний розмір сукупного індексу інфляції за період прострочки повинен складати - 7.07%. Таким чином, остаточний розмір позовних вимог по втратах від інфляції за період прострочки платежу повинен становити не 197 383.19 грн, а суму - 207 355.00 грн.

Ухвалою суду від 22.06.2026 прийнято заяву позивача Приватного акціонерного товариства "Закарпатавтотранс", код ЄДРПОУ - 03113934, 88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Перемоги, буд. 102, та постановлено подальший розгляд справи здійснювати з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх. №02.3.1-02/5710/26 від 11.06.2026).

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судом.

11 лютого 2019 року між Приватним акціонерним товариством «Закарпатавтотранс», як Власником та Фізичною особою-підприємцем Симчерою Мирославом Івановичем, як Перевізником на підставі заяви останнього від 11.02.2019 було укладено Договір про надання послуг автостанцією перевізникові за №02 (надалі Договір), за умовами п. 1.1. якого Власник за завданням Перевізника надає йому на території своїх автостанцій (автовокзалів) комплекс обов`язкових та передбачених законодавством послуг, пов`язаних з організацією "і здійсненням процесу прийняття та відправлення пасажирів транспортом Перевізника, продажем проїзних квитків та квитанцій на перевезення багажу, диспетчерським управлінням, організацією прибуття і відправлення автобусів, інформуванням водіїв щодо умов дорожнього руху, а також інші послуги відповідно до вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» і Правил.

Власник надає Перевізникові послуги з обслуговування перевезень пасажирів автобусами за маршрутом (маршрутами), перелік яких наведено у Додатку №1, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2. Договору).

В Додатку №1 до Договору сторонами визначено перелік маршрутів Перевізника Тячів Прага, періодичність виконання: згідно з розкладом руху, строком дії з 26.12.2018 року по 25.12.2021 року.

Згідно з п. 3.1. Договору грошові кошти в розмірі 85% від суми вартості за тарифом реалізованих квитків (тобто чистої суми вартості за тарифом на перевезення пасажирів та багажу, без урахування додаткових зборів та ПДВ), а також ПДВ на дану суму (застосовується тільки для договорів з перевізниками платниками ПДВ на загальних умовах) підлягають перерахуванню на розрахунковий рахунок Перевізника.

Відповідно до п. 3.2. Договору Власник перераховує Перевізникові кошти від продажу квитків на проїзд в автобусі, за перевезення багажу, а також страхові платежі (якщо Перевізник здійснює страхування пасажирів без участі Власника) протягом п`яти днів з дня відправлення відповідного рейсу шляхом безготівкового переказу на рахунок Перевізника.

Якщо Перевізник не має поточних банківських рахунків, розрахунок Власника з Перевізником проводиться шляхом видачі готівкових грошових коштів з каси автостанції (автовокзалу) виключно за наявності в одержувача (одержувачів) довіреності, завіреної печаткою та підписом (у разі відсутності печатки довіреність завіряється нотаріально) та документа, зазначеного в довіреності (паспорт, водійське посвідчення одержувача).

Положеннями пунктів 3.3., 3.4. Договору визначено, що у разі попереднього продажу квитків Перевізником самостійно, агентом Перевізника чи водієм Перевізника після закриття квитково-касової відомості частину автостанційного збору, за вирахуванням вартості послуг з касового продажу квитків громадянам, та суму винагороди за надання послуг згідно з предметом цього Договору, за вирахуванням вартості автостанційних послуг з продажу квитків, Перевізник зобов`язаний перерахувати автостанції, на якій пасажир повинен здійснити посадку.

Порядок фіксації кількості квитків, проданих Перевізником самостійно, агентом Перевізника чи водієм Перевізника після закриття квитково-касової відомості встановлюється за окремою домовленістю Сторін.

Згідно з укладеною між Приватним акціонерним товариством «Закарпатавтотранс» та Фізичною особою-підприємцем Симчерою Мирославом Івановичем Додатковою угодою від 11.02.2019 до Договору сторони домовились встановити наступний порядок фіксації пасажирів із квитками, що реалізовані Перевізником самостійно або агентом Перевізника:

Кількість таких пасажирів за звітній період встановлюється на підставі актів, які складаються персоналом автостанцій Власника. Форма актів повинна відповідати узгодженому сторонами цієї угоди взірцю (додаток №1 до цієї угоди). Одночасно із заповненням актів працівники Власника роблять відмітку у квитково-облікових документах водіїв Перевізника. Із актом водій Перевізника ознайомлюється під розпис, а у разі його відмови - в акті робиться відповідна відмітка. Акти (їх зведені реєстри) надсилаються Перевізнику або надаються його представникам при проведенні звірки розрахунків за звітній період.

Сторони домовились, що у разі продажу квитків Перевізником самостійно чи агентом Перевізника, Перевізник зобов`язаний перерахувати Власнику суму у розмірі 12% від вартості проїзду за тарифом за кожного пасажира, зафіксованого у спосіб, визначений цією угодою.

Додатком №1 до Додаткової угоди від 11.02.2019 до Договору сторони погодили форму Акту про кількість пасажирів, які здійснили посадку на автостанції без квитків, придбаних в касах автостанції.

За змістом п. 9.1. Договору цей Договір набирає чинності з дня підписання і діє до дати, якою встановлено останній день строку дії договору Перевізника із Організатором перевезень. У разі здійснення перевезень на основі дозволу Організатора, цей Договір діє до дати, якою встановлено останній день строку дії такого дозволу.

За час дії Договору (в межах строку чинності дозволів Перевізника відповідно до Додатку №1 до Договору з урахуванням його доповнень Додатковими угодами від 20.12.2021, 14.06.2022, 30.08.2022) позивачем, як власником автостанцій надавалися відповідачу визначені в Договорі автостанційні послуги, за наслідком чого за період з 11.09.2020 по 09.06.2025 в порядку п. 3.1. Договору Власником перераховано Перевізнику грошові кошти в загальній сумі 2 989 667,00 грн та на визначених Договором умовах здійснено утримання грошових коштів в розмірі 1 007 620,68 грн.

Водночас, за твердженням позивача, відповідачем неналежно виконувалися договірні зобов`язання в частині встановленого у п.п. 3.3., 3.4. Договору, п.п. 1, 2 Додаткової угоди від 11.02.2019 до Договору обов`язку Перевізника перерахувати Власнику суму у розмірі 12% від вартості проїзду за тарифом за кожного пасажира, що реалізовані Перевізником самостійно або агентами чи водіями Перевізника, у зв`язку з чим за підрахунками позивача заборгованість відповідача в цій частині за період з 11.02.2019 по 31.07.2025 становить 5 658 069,00 грн.

Предметом позовних вимог у справі №907/1013/25, копія рішення у якій долучена позивачем додатком до позовної заяви, позивачем визначено стягнення 2 932 885,48 грн заборгованості з посиланням на ту обставину, що інша частина заборгованості відповідача на суму 2 725 183,52 грн підлягає зарахуванню в рахунок несплаченої ним Перевізнику відповідно до п. 3.1. Договору компенсації 85% від суми реалізованих на рейси Перевізника квитків через каси автостанцій.

Судом встановлено і з матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.12.2025 у справі №907/1013/25, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 у справі №907/1013/25, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Симчери Мирослава Івановича на користь Приватного акціонерного товариства «Закарпатавтотранс» (88000, м. Ужгород, вул. Перемоги, буд. 102, код ЄДРПОУ 03113934) 2 932 885,48 грн заборгованості, 665 600,00 грн штрафу та 43 181,83 грн у повернення сплаченого судового збору.

На виконання вказаного рішення суду, 08.05.2026 Господарським судом Закарпатської області видано наказ у справі №907/1013/25.

Також 08.05.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукечою О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №80963295 на виконання вказаного вище наказу суду.

13.05.2026 вже була винесена постанова про закінчення вказаного виконавчого провадження через фактично повне виконання рішення згідно з виконавчим документом. Сума боргу, основної винагороди та витрат виконавчого провадження стягнуті в повному обсязі.

Відповідно до платіжної інструкції №53189 від 11.05.2026 сума 2 922 560.89 грн була стягнута приватним виконавцем 11.05.2026 року; відповідно до платіжної інструкції №53175 сума 366 823.14 грн стягнута приватним виконавцем 11.05.2026 року; відповідно до платіжної інструкції №53200 сума 18 167.69 грн стягнута приватним виконавцем 11.05.2026 року.

Згідно з дослідженими судом доказами вбачається, що сума основного боргу та штрафу, стягнуті рішенням суду від 11.12.2025 у справі №907/1013/25, є повністю погашеними в рамкам виконавчого провадження №№80963295.

Надалі судом встановлено, що позивачем направлялась відповідачу вимога від 14.05.2026 №155/07-10, якою він просив його сплатити на свою користь 197 383.19 грн втрат від інфляції та 59 782.65 грн 3% річних.

Також позивачем направлялась відповідачу вимога від 18.05.2026 №159/07-10, якою він просив відповідача здійснити оплату решти заборгованості за надані послуги (станом на 14.08.2025), нарахованих штрафних санкцій та нарахувань за ст. 625 ЦКУ у загальному розмірі 322 010.59 грн.

В матеріалах справи містяться копії квитанцій та опису пошти про направлення такого листа 18.05.2026 року.

Такий лист вручено одержувачу 22.05.2026, що підтверджується трекінгом поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи.

З врахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. №02.3.1-02/5710/26 від 11.06.2026), предметом стягнення у даній справі є - 207 355.00 грн в рахунок втрат від інфляції (за період прострочки платежу 06.09.2025 - 11.05.2026), а також 59 782.65 грн в рахунок 3 % річних (за період прострочки платежу 06.09.2025 - 11.05.2026), а всього 267 137.65 грн та судові витрати по справі.

Мотивувальна частина.

Правове обґрунтування і оцінка (висновки) суду.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Положеннями ст. 11 ЦКУ передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 ЦКУ, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; зміна правовідношення; припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.202 ЦК).

Статтею 204 ЦКУ передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 статті 214 Цивільного кодексу України передбачено, що особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Згідно положень ст. 509 ЦКУ, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦКУ).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦКУ).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 604 ЦКУ передбачено, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з ст. 615 ЦКУ, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦКУ, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Згідно ст. 631 ЦКУ, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Нормою ст. 638 ЦКУ передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 651 ЦКУ передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ст. 653 ЦКУ).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦКУ).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи.

Судом встановлено, що 11 лютого 2019 року між Приватним акціонерним товариством «Закарпатавтотранс», як Власником та Фізичною особою-підприємцем Симчерою Мирославом Івановичем, як Перевізником на підставі заяви останнього від 11.02.2019 було укладено Договір про надання послуг автостанцією перевізникові за №02 (надалі Договір), за умовами п. 1.1. якого Власник за завданням Перевізника надає йому на території своїх автостанцій (автовокзалів) комплекс обов`язкових та передбачених законодавством послуг, пов`язаних з організацією "і здійсненням процесу прийняття та відправлення пасажирів транспортом Перевізника, продажем проїзних квитків та квитанцій на перевезення багажу, диспетчерським управлінням, організацією прибуття і відправлення автобусів, інформуванням водіїв щодо умов дорожнього руху, а також інші послуги відповідно до вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» і Правил.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.12.2025 у справі №907/1013/25, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 у справі №907/1013/25, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Симчери Мирослава Івановича на користь Приватного акціонерного товариства «Закарпатавтотранс» (88000, м. Ужгород, вул. Перемоги, буд. 102, код ЄДРПОУ 03113934) 2 932 885,48 грн (два мільйони дев`ятсот тридцять дві тисячі вісімсот вісімдесят п`ять гривень 48 копійок) заборгованості, 665 600,00 грн (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот гривень 00 копійок) штрафу та 43 181,83 грн (сорок три тисячі сто вісімдесят одну гривню 83 копійки) у повернення сплаченого судового збору.

На виконання вказаного рішення суду, 08.05.2026 Господарським судом Закарпатської області видано наказ у справі №907/1013/25.

Також 08.05.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукечою О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №80963295 на виконання вказаного вище наказу суду.

13.05.2026 вже була винесена постанова про закінчення вказаного виконавчого провадження через фактично повне виконання рішення згідно з виконавчим документом. Сума боргу, основної винагороди та витрат виконавчого провадження стягнуті в повному обсязі.

Відповідно до платіжної інструкції №53189 від 11.05.2026 сума 2 922 560.89 грн була стягнута приватним виконавцем 11.05.2026 року; відповідно до платіжної інструкції №53175 сума 366 823.14 грн стягнута приватним виконавцем 11.05.2026 року; відповідно до платіжної інструкції №53200 сума 18 167.69 грн стягнута приватним виконавцем 11.05.2026 року.

Оцінивши долучені позивачем у справі докази, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, суд висновує про наступне.

Судом встановлено, що сума основного боргу та штрафу були примусово стягнуті в межах виконавчого провадження №80963295 з примусового виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.12.2025 у справі №907/1013/25.

Позивач вирішив скористатись передбаченим статтею 625 ЦКУ правом і здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% річних, стягнення яких і стало предметом розгляду у даній справі.

При пред`явленні позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача - 257 165.84 грн за прострочку виконання грошового зобов`язання за договором про надання послуг автостанцією перевізникові №02 від 11.02.2019 року, а саме 197 383.19 грн втрат від інфляції та 59 782.65 грн 3% річних.

З врахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. №02.3.1-02/5710/26 від 11.06.2026), предметом стягнення у даній справі є - 207 355.00 грн в рахунок втрат від інфляції (за період прострочки платежу 06.09.2025 - 11.05.2026), а також 59 782.65 грн в рахунок 3 % річних (за період прострочки платежу 06.09.2025 - 11.05.2026), а всього 267 137.65 грн та судові витрати по справі.

Початком прострочення позивач визначив - 06.09.2025, враховуючи положення статті 530 ЦКУ.

Статтею 530 ЦКУ передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач стверджує, що укладений між сторонами договір №02 від 11.02.2019 не містив чітких строків оплати перевізником винагороди автостанції за автостанційні послуги. Рахунок - вимога №139 від 27.08.2025 була надіслана позивачем відповідачу 29.08.2025 року.

В рішенні Господарського суду Закарпатської області від 11.12.2025 у справі №907/1013/25 зазначено, що надіслані позивачем 16.06.2025 та 29.08.2025 (фіскальні чеки від 16.06.2025, від 29.08.2025, опис вкладення в цінний лист, поштова накладна за трек-номером 8801500207541) на адресу відповідача претензії від 16.06.2025 за №205/07-10, від 29.08.2025 за №316/02-10 разом з рахунком-вимогою на оплату №139 від 27.08.2025 та актом надання послуг від 27.08.2025 на суму 3 598 485,48 грн залишені Фізичною особою-підприємцем Симчерою Мирославом Івановичем без відповіді та задоволення.

Частиною 4 статті 75 ГПК України врегульовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, прострочення виконання почалось, за переконанням позивача, 06.09.2025 (по спливу 7 - денного строку від дня пред`явлення вимоги) і тривало до 11.05.2026 року (включно) (стягнення суми боргу та штрафу в межах виконавчого провадження).

Суд погоджується з твердженнями позивача стосовно строку прострочення відповідача і зазначає, що такий період ним визначений вірно та з посиланням на належні і допустимі докази.

Що стосується здійснено розрахунку, то суд зазначає наступне.

Здійснивши арифметичний перерахунок інфляційних втрат і 3 % річних, суд зазначає, що такий проведений вірно і коректно.

Розмір інфляційних втрат складає 207 355.00 грн за період прострочення - 06.09.2025 - 11.05.2026, а розмір 3 % складає 59 782.65 грн за період прострочення - 06.09.2025 - 11.05.2026.

Загальна сума боргу відповідача перед позивачем складає - 267 137.65 грн.

Відповідач власного контррозрахунку позовних вимог до суду не подав, як і будь - яких інших заяв по суті справи.

Висновки суду.

Судом встановлено, що позивачем здійснене коректне нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання основного зобов`язання, яке погашене лише при примусовому виконанні рішення Господарського суду від 11.12.2025 у справі №907/1013/25.

Позивач наділяється таким правом в силу статті 625 Цивільного кодексу України. Період нарахування теж визначений позивачем коректно.

Відповідачем власного контррозрахунку до суду не надано. Відтак, позовні вимоги підлягають до повного задоволення судом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Позаяк, сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до повного задоволення судом в заявленому розмірі.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3857.49 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №81670 від 01.06.2026 і у розмірі 119.66 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №81888 від 10.06.2026 року.

Загальна сума сплаченого судового збору складає 3977.15 грн.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Симчери Мирослава Івановича, РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства "Закарпатавтотранс", код ЄДРПОУ - 03113934, 88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Перемоги, буд. 102, 267 137.65 грн (двісті шістдесят сім тисяч сто тридцять сім гривень 65 копійок), з яких - 207 355.00 грн (двісті сім тисяч триста п`ятдесят п`ять гривень 00 копійок) - інфляційні втрати і 59 782.65 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот вісімдесят дві гривні 65 копійок) - 3 % річних.

3. Судові витрати покласти на відповідача у справі.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Симчери Мирослава Івановича, РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства "Закарпатавтотранс", код ЄДРПОУ - 03113934, 88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Перемоги, буд. 102, сплачений судовий збір у розмірі 3977.15 грн (три тисячі дев`ятсот сімдесят сім гривень 15 копійок).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на це рішення суду згідно з ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено та підписано 14.09.2026 року.

Суддя Пригуза П.Д.