Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №907/528/26 — Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/528/26

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д.,

за участю секретаря судового засідання Повідайчик Т.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу

за позовом: Закарпатського обласного центру зайнятості, код ЄДРПОУ -02771546, 88018, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Новака, буд. 45,

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Прометного Ярослава Олександровича, РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

про стягнення коштів

в с та н о в и в:

Зміст позовних вимог.

Закарпатський обласний центр зайнятості, код ЄДРПОУ-02771546, звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Прометного Ярослава Олександровича, РНОКПП - НОМЕР_1 , з позовними вимогами стягнення заборгованості у вигляді суми мікрогранту в розмірі 196 700.00 грн.

Обґрунтування позовних вимог.

1) 07.06.2024 ФОП Прометний Я.О. за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг "Дія", з метою отримання коштів гранту на власну справу, звернувся із заявою №ZNQ661 від 07.06.2024 та бізнес-планом (описом проєкту).

Відповідно до інформації, зазначеної відповідачем у заяві на отримання гранту, фактичним місцем провадження діяльності зазначено адресу: 90225, Закарпатська область, Берегівський район, село Рафайново, вул. Шкільна, буд. 15-г.

19.07.2024 наказом №128 Державного центру зайнятості "Про надання грантів на створення або розвиток власного бізнесу" прийнято рішення надати мікрогранти на створення або розвиток власного бізнесу отримувачам згідно з додатком 2, які подали заяви в період з 03.06.2024 по 16.06.2024.

Додатком №2 до такого наказу визначено список заявників які отримали позитивне рішення комісії Державного центру зайнятості на набрали найбільшу сукупну кількість балів, у період з 03.06.2024 по 16.06.2024, що підтверджується відповідним витягом з додатку.

У списку заявників, що отримали мікрогрант, була заява відповідача №ZNQ661 за порядковим номером 12, підсумковий скоринговий бал 193 із сумою виплати 247 600.00 грн (Закарпатська область).

2) 05.08.2024 відповідачем подано заяву про приєднання до договору про надання гранту, згідно з якою відповідач приєднався до умов договору, що оприлюднений на офіційному сайті Державного центру зайнятості.

29.08.2024 згідно виписки з банківського рахунку обслуговування мікрогранту від АТ "Ощадбанк", на рахунок відповідача зараховано кошти мікрогранту у розмірі 247 600.00 грн.

Відповідно до пункту 2 розділу 6 Договору про надання мікрогранту отримувач зобов`язується, зокрема використати кошти мікрогранту для реалізації бізнес - плану на умовах, визначених порядком та цим договором, виконати обов`язкову умову, з метою здійснення моніторингу та контролю виконання умов цього договору надавати ДЦЗ доступ до місця провадження господарської діяльності отримувача відповідно до вимог порядку, а також необхідну інформацію та документи, зокрема стосовно сплати податків, зборів, ЄСВ та створення робочих місць тощо, повернути витрачені кошти мікрогранту протягом 1 місяця до Уповноваженого банку у разі неможливості встановлення факту цільового використання або встановлення факту нецільового використання мікрогранту за результатами здійснення ДЦЗ моніторингу та контролю за додержанням умов Договору, відповідати за виконання будь - яких інших обов`язків, покладених на нього договором та порядком.

3) Позивач стверджує, що здійснивши запит на отримання мікрогранту у розмірі 247 600.00 грн, відповідач зобов`язався створити робочі місяця та працевлаштувати не менше 2 працівників згідно заяви про приєднання до договору та Порядку №738.

Пункт 20 Порядку №738 визначає, що для отримання мікрогранту, отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання. Обов`язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом 6 місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного п. 4 цього порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проєкту.

18.03.2025 Закарпатським обласним центром зайнятості проведено перевірку дотримання умов договору про надання мікрогранту. За результатами перевірки складено Акт №8 від 18.03.2025, яким встановлено невиконання умов договору мікрогранту, а саме не створено робочі місця згідно умов договору та порядку №738, не виявлено меблів та обладнання, а також відсутнє ведення діяльності, зокрема неможливо встановити цільове використання коштів мікрогранту.

Відповідач частково повернув заборгованість у вигляді мікрогранту на суму 50 900.00 грн.

06.10.2025 оформлено протокол 19 та видано наказ від 06.10.2025 №263 "Про повернення коштів отримувачем мікрогранту", яким відповідача зобов`язано повернути суму 196 700.00 грн.

10.10.2025 Закарпатським обласним центром зайнятості направлено відповідачу повідомлення - претензію про прийняте рішення №1760-09.2 із вимогою добровільно повернути кошти.

Відповідач добровільно не повернув отриманий мікрогрант в повному обсязі, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом щодо примусового стягнення суми боргу з відповідача на користь позивача у розмірі 196 700.00 грн.

Правова позиція відповідача у справі.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, хоча був своєчасно та в належний спосіб повідомлений про відкриття провадження у справі. Так, ухвала суду від 15.05.2026 була направлена відповідачу рекомендованою міською поштою з повідомленням. Однак, поштове відправлення разом з ухвалою суду повернулось за зворотною адресою суду 20.08.2026 року.

Суд зазначає, що приписами ч. 2 ст. 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі №904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності, покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про відкриття провадження та необхідність подання заяв по суті справи.

Відповідно до правової доктрини та ст. 2 та ст. 14 ГПК України суд керується засадами диспозитивності при здійсненні господарського судочинства.

Учасникам справи процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, надаючи їм право виявляти процесуальну активність та ініціативу у розвитку процесу для досягнення мети правосуддя.

Кожна сторона справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, яких суд вважає достатніми для ухвалення судового рішення.

Суд виходить з презумпції правомірності правочину на підставі якого виникли правовідносини та обставин, оскільки відповідач, не зважаючи на вимоги господарського суду, без поважних причин відзиву не подав та не заперечив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відповідач згідно правил ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти таких обставини під час розгляду справи по суті.

Процесуальні дії суду.

Ухвалою суду від 15.05.2026 прийнято позовну до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судом.

07.06.2024 відповідач ФОП Прометний Я.О. за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг "Дія" з метою отримання коштів мікрогранту на власну справу звернувся із заявою №ZNQ661 від 07.06.2024 та бізнес - планом.

Витягом з наказу Державного центру зайнятості №128 від 19.07.2024 "Про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу" підтверджується надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу 446 отримувачам на загальну суму 112 647 459.00 грн. з них: 49 отримувачам, які подали заяви в період з 03.06.2024 по 16.06.2024 на суму 11 788 126.00 грн. згідно з Додатком №2.

Згідно витягу з Додатку 1 до наказу Державного центру зайнятості від 19.07.2024 №128 у список заявників, які отримали позитивне рішення комісії та набрали найбільшу сукупну кількість балів увійшов №з/п 12, унікальний ідентифікатор заявки ZNQ661, підсумковий скоринговий бал - 193, сума проєкту - 247 600.00 грн., регіон - Закарпатська область.

Наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 №1969 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 24 травня 2023 року №4021) затверджено форму договору про надання мікрогранту (далі - договір).

Згідно розділу 2 такого договору, на виконання цього договору на підставі рішення ДЦЗ про надання мікрогранту, прийнятого до його укладання, отримувачу відповідно до порядку та договорів про взаємодію надається мікрогрант у розмірі та порядку визначених умовами цього договору.

Згідно п. 2 розділу 3 такого договору, мікрогрант надається у безготівковій формі у національній валюті України шляхом зарахування коштів на рахунок отримувача через уповноважений банк у строки та порядку, визначені договорами про взаємодію та Порядком. Уповноважений банк забезпечує оплату витрат отримувача на цілі, визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу 5 договору та передбачені бізнес-планом.

Судом встановлено, що згідно розділу 5 такого договору, обов`язковою умовою договору, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеними абзацами 2 та 5 пункту 4 Порядку, є створення протягом 6 місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць у значенні, наведеному в абзаці 3 пункту 20 Порядку, залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менше як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. У разі звільнення працівників, працевлаштованих відповідно до абзацу першого цього пункту, до закінчення 24 - місячного строку з дня працевлаштування на їх робочі місця в межах зазначеного строку працевлаштовуються інші особи.

Приписами розділу 6 такого договору передбачено, що отримувач зобов`язується виконати обов`язкову умову визначену порядком, а також повернути до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі в разі невиконання обов`язкової умови.

Розділом 9 такого договору врегульовано питання дострокового розірвання договору. Так, такий договір може бути розірваним достроково за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього договору. У такому випадку кошти мікрогранту підлягають поверненню отримувачем. Такий договір також може бути розірваний достроково ДЦЗ в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного повідомлення отримувачу у випадках: неможливості встановлення в процесі моніторингу та контролю за додержанням умов цього договору факту цільового використання мікрогранту; встановлення в процесі моніторингу та контролю за додержанням умов цього договору факту нецільового використання мікрогранту. У разі дострокового розірвання цього договору ДЦЗ в односторонньому порядку, отримувач зобов`язаний повернути кошти мікрогранту на умовах визначених цим договором та Порядком. Договір вважається розірваним після повернення таких коштів.

Судом встановлено, що 05.08.2024 відповідач підписав заяву про приєднання до договору про надання мікрогранту, таким чином підтвердивши свою згоду на вказані вище умови договору, в тому числі щодо виконання обов`язкових умов договору згідно розділу 5 Договору.

Також, в матеріалах справи міститься лист №75/3-03/56517/2026 від 21.04.2026, в якому АТ "Ощадбанк" в особі Філії - Закарпатського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України" повідомляє, що для підтвердження здійснення оплати суми мікрогранту надаються наступні документи: копія заяви про приєднання до договору про надання мікрогранту від 05.08.2024; виписку по рахунку осбслуговування гранту ФОП Прометний Я.О. за період 01.08.2024 по 01.03.2025 року.

В подальшому, працівником Берегівської філії Закарпатського обласного центру зайнятості була проведена перевірка дотримання умов договору мікрогранту за період з 29.08.2024 (день зарахування мікрогранту) по 28.02.2025, за результатом якої складено акт перевірки від 18.03.2025 №8. Перевіркою встановлено, що в ході моніторингового візиту до відповідача визначено, що такий за вказаною адресою підприємницьку діяльність не проводить. За вказаною адресою меблів та обладнання не виявлено. Також встановлено, що відповідач не створи 2 робочі місця протягом 6 місяців з дня зарахування коштів на його рахунок, та не працевлаштував на них 2 осіб.

У зв`язку із вищенаведеним, Наказом Закарпатського обласного центру зайнятості від 06.10.2025 №263 "Про повернення коштів мікрогранту отримувачем мікрогранту" було прийнято рішення ФОП Прометному Я.О. повернути кошти мікрогранту у сумі 196 700.00 грн уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснювалося перерахування мікрогранту.

В матеріалах справи міститься копія платіжної інструкції №13 від 08.08.2025, якою підтверджується часткове повернення коштів відповідачем на користь позивача у розмірі 29 900.00 грн; копія платіжної інструкції №14 від 10.08.2025, якою підтверджується часткове повернення коштів відповідачем на користь позивача у розмірі 21 000.00 грн.

Судом встановлено, що позивач направляв відповідачу повідомлення (претензію) про прийняте рішення щодо повернення коштів отримувачем мікрогранту №1760-09.2 від 10.10.2025 року, в якому зазначав про необхідність добровільного повернення суми мікрогрантових коштів у сумі 196 700.00 грн. за вказаними реквізитами.

Порушення відповідачем обов`язкових умов договору та неповернення в добровільному порядку коштів мікрогранту і стало підставою для позивача щодо звернення до суду за захистом своїх майнових прав.

Мотивувальна частина.

Правове обґрунтування і оцінка (висновки) суду.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями ст. 11 ЦКУ передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦКУ).

Згідно положень ст. 509 ЦКУ, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦКУ).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦКУ).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦКУ, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦКУ).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ). Згідно ст. 631 ЦКУ, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Нормою ст. 638 ЦКУ передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписами ст. 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Відповідач отримав мікрогрант відповідно до "Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу", затвердженого постановою КМУ від 21.06.2022 року №738 "Деякі питання надання грантів бізнесу" (далі - Порядок).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗУ "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" метою державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні є: 1) створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього підприємництва; 2) забезпечення розвитку суб`єктів малого і середнього підприємництва з метою формування конкурентного середовища та підвищення рівня їх конкурентоспроможності; 3) стимулювання інвестиційної та інноваційної активності суб`єктів малого і середнього підприємництва; 4) сприяння провадженню суб`єктами малого і середнього підприємництва діяльності щодо просування вироблених ними товарів (робіт, послуг), результатів інтелектуальної діяльності на внутрішній і зовнішній ринки; 5) забезпечення зайнятості населення шляхом підтримки підприємницької ініціативи громадян.

Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" визначено, державна підтримка надається суб`єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб`єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.

Згідно з пунктом 4 Порядку №738 (у редакції на момент приєднання до умов), розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує: 150000 гривень включно у разі зобов`язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника на умовах, визначених цим Порядком.

Приписами п. 6 Порядку №738 передбачено, що надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом сьомим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Мінекономіки через АТ “Ощадбанк”, АТ КБ “ПриватБанк” (далі - уповноважені банки) на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів (далі - подання), відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію 1).

Для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання. У договорі мікрогранту обов`язково зазначаються обрані з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, а також умови, невиконання або неналежне виконання яких є підставою для повернення отримувачем отриманих коштів.

Обов`язковою умовою договору мікрогранту, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацами другим та п`ятим пункту 4 цього Порядку, є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. У разі призову отримувача на військову службу під час мобілізації або укладення контракту на проходження військової служби, що підтверджується відповідними документами та заявою на ім`я керівника регіонального центру зайнятості, виконання обов`язкової умови договору мікрогранту тимчасово зупиняється та продовжується після демобілізації отримувача. Під виконанням обов`язкової умови щодо створення робочих місць у цьому Порядку слід розуміти створення робочих місць понад штатну чисельність працівників на дату подання заяви на отримання мікрогранту або створення робочих місць у зв`язку з утворенням нового суб`єкта господарювання (п. 20 такого Порядку).

Пунктом 21 Порядку передбачено, що державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості (далі - центр зайнятості) здійснює моніторинг та контроль за виконанням умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов`язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку.

Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади.

У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.

Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи.

Судом встановлено, що дійсно 07.06.2024 відповідач ФОП Прометний Я.О. за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг "Дія" з метою отримання коштів мікрогранту на власну справу звернувся із заявою №ZNQ661 від 07.06.2024 та бізнес - планом.

Витягом з наказу Державного центру зайнятості №128 від 19.07.2024 "Про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу" підтверджується надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу 446 отримувачам на загальну суму 112 647 459.00 грн. з них: 49 отримувачам, які подали заяви в період з 03.06.2024 по 16.06.2024 на суму 11 788 126.00 грн. згідно з Додатком №2.

Згідно витягу з Додатку 1 до наказу Державного центру зайнятості від 19.07.2024 №128 у список заявників, які отримали позитивне рішення комісії та набрали найбільшу сукупну кількість балів увійшов №з/п 12, унікальний ідентифікатор заявки ZNQ661, підсумковий скоринговий бал - 193, сума проєкту - 247 600.00 грн., регіон - Закарпатська область.

Судом встановлено також, що 05.08.2024 відповідач підписав заяву про приєднання до договору про надання мікрогранту, таким чином підтвердивши свою згоду на вказані вище умови договору, в тому числі щодо виконання обов`язкових умов договору згідно розділу 5 Договору.

Відповідачу на його розрахунковий рахунок був перерахований мікрогрант в розмірі 247 600.00 грн.

В подальшому, працівником Берегівської філії Закарпатського обласного центру зайнятості була проведена перевірка дотримання умов договору мікрогранту за період з 29.08.2024 (день зарахування мікрогранту) по 28.02.2025, за результатом якої складено акт перевірки від 18.03.2025 №8. Перевіркою встановлено, що в ході моніторингового візиту до відповідача визначено, що такий за вказаною адресою підприємницьку діяльність не проводить. За вказаною адресою меблів та обладнання не виявлено. Також встановлено, що відповідач не створив 2 робочі місця протягом 6 місяців з дня зарахування коштів на його рахунок, та не працевлаштував на них 2 осіб.

У зв`язку із вищенаведеним, Наказом Закарпатського обласного центру зайнятості від 06.10.2025 №263 "Про повернення коштів мікрогранту отримувачем мікрогранту" було прийнято рішення ФОП Прометному Я.О. повернути кошти мікрогранту у сумі 196 700.00 грн уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснювалося перерахування мікрогранту.

В матеріалах справи міститься копія платіжної інструкції №13 від 08.08.2025, якою підтверджується часткове повернення коштів відповідачем на користь позивача у розмірі 29 900.00 грн; копія платіжної інструкції №14 від 10.08.2025, якою підтверджується часткове повернення коштів відповідачем на користь позивача у розмірі 21 000.00 грн.

Сума неповернутого мікрогранту складає - 196 700.00 грн.

Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, суд зазначає про наступне.

Відповідач добровільно вимог претензії позивача не виконав, до суду не подав заяв по суті справи чи доказів, які б засвідчували інші обставини у даній справі та повне повернення на користь позивача суми сплаченого мікрогранту.

Натомість належними і допустимими доказами у справі підтверджується невиконання відповідачем покладених на нього обов`язків.

Так, працівником Берегівської філії Закарпатського обласного центру зайнятості була проведена перевірка дотримання умов договору мікрогранту за період з 29.08.2024 (день зарахування мікрогранту) по 28.02.2025, за результатом якої складено акт перевірки від 18.03.2025 №8. Перевіркою встановлено, що в ході моніторингового візиту до відповідача визначено, що такий за вказаною адресою підприємницьку діяльність не проводить. За вказаною адресою меблів та обладнання не виявлено. Також встановлено, що відповідач не створив 2 робочі місця протягом 6 місяців з дня зарахування коштів на його рахунок, та не працевлаштував на них 2 осіб.

Суд наголошує, що приписами розділу 6 такого договору передбачено, що отримувач зобов`язується виконати обов`язкову умову визначену порядком, а також повернути до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі в разі невиконання обов`язкової умови.

Суд зазначає, що відповідно до норм цивільного права зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦКУ).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦКУ).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного, суд задовольняє позовні вимоги позивача повністю.

Висновки суду.

Суд висновує, що належними і допустимими доказами у справі підтверджується невиконання обов`язків відповідачему справі, покладених на нього у зв`язку з сплатою на його користь мікрогранту.

Фактично відповідач не використав такі кошти за їхнім цільовим призначенням. Як встановлено вказаним вище актом перевірки, відповідач заявленої підприємницької діяльності не проводить, відсутнє відповідне заявлене обладнання і меблі. Крім того, відповідач не здійснив працевлаштування 2 людей і не забезпечив створення 2 робочих місць.

Такі дії являються порушенням відповідних умов договору, до якого відповідач приєднався завдяки заяві, та умов відповідного Порядку.

Це і стало підставою для прийняття наказу позивача щодо повернення суми мікрогранту.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем здійснене часткове повернення суми мікрогранту в загальному розмірі 50 900.00 грн, що додатково свідчить про безспірність такої заборгованості та визнання відповідачем його обов`язку щодо повернення суми мікрогранту.

Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відтак з урахуванням усіх встановлених обставин та зроблених правових висновків, враховуючи аргументи позивача та подані ним докази, позов належить задовольнити.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на Відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 3328.00 грн повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Прометного Ярослава Олександровича, РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , на користь Закарпатського обласного центру зайнятості, код ЄДРПОУ - 02771546, 88018, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Новака, буд. 45, заборгованість у вигляді суми мікрогранту в розмірі 196 700.00 грн (сто дев`яносто шість тисяч сімсот гривень 00 копійок).

3. Судові витрати покласти на відповідача у справі.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Прометного Ярослава Олександровича, РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , на користь Закарпатського обласного центру зайнятості, код ЄДРПОУ - 02771546, 88018, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Новака, буд. 45, сплачений судовий збір у розмірі 3328.00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно з ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 14.09.2026 року.

Суддя Пригуза П.Д.