Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №903/499/26 — Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 вересня 2026 року Справа № 903/499/26

за позовом Луцької міської ради

до відповідача: Приватного підприємства "АЗИМУТБУДВЕСТ"

про стягнення 1 906 812,09 грн

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Харкевич О.О.

Представники сторін: н/з

встановив: Луцька міська рада звернулась до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "АЗИМУТБУДВЕСТ" 1 906 812,09 грн. заборгованості, з яких: 1 797 035,15 грн. коштів пайової участі, 87 769,41 грн. інфляційних втрат та 22 007,53 грн. 3% річних за користування безпідставно збереженими коштами пайової участі та судові витрати у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання замовником будівництва свого обов`язку з перерахування до місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, щодо несвоєчасної оплати коштів пайової участі та нарахування у зв`язку з цим сум збитків від інфляції та відсотків річних

Ухвалою суду від прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження.Підготовче засідання призначено на 23.06.2026 на 10:30 год.

02.06.2026 на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “АЗИМУТБУДВЕСТ” про об`єднання справ №903/499/26 та 903/414/26 в одне провадження.

12.06.2026 від Луцької міської ради надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача.

22.06.2026 на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “АЗИМУТБУДВЕСТ” надійшло клопотання про поновлення строку для подання письмових доказів у справі.

23.06.2026 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та час.

Ухвалою суду від 23.06.2026 у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗИМУТБУДВЕСТ» про об`єднання справ №903/499/26 та 903/414/26 в одне провадження відмовлено, розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 21.07.2026 на 10:20 год.

15.07.2026 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника, у якій останній просить закрити підготовче провадження у справі та призначити її до розгляду по суті.

21.07.2026 на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення.

У підготовче засідання 21.07.2026 представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи відсутність інших заяв та клопотань сторін, виконання мети підготовчого провадження, а також відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд протокольною ухвалою від 21.07.2026 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті відповідно до п.3 ч.2 ст.185 ГПК України.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.08.2026 просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому зазначає, що розрахунок пайової участі є необгрунтованим, багатоквартирний житловий будинок з вбудовано прибудованими приміщеннями комерційного призначення на вул. Боголюбській в с. Тарасове Луцького району Волинської області був введений в експлуатацію після набрання чинності змін до Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, відповідно дана норма закону не може бути застосовано до взаємовідносин, котрі виникли між сторонами в справі. ПП “Азимутбудвест” договір про сплату пайової участі до 1 січня 2020 року з Луцькою міською радою, чи будь-яким іншим органом не укладало.

Представник позивача в судовому засіданні 25.08.2026 просив суд позов задовольнити повністю та додатково зазначив, що розрахунок пайової участі проведено на підставі положень Закону №132-ІХ, наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 31.07.2024 № 764 “Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розрахованих станом на 01 липня 2024 року)

В судовому засіданні 25.08.2026 оголошено перерву на стадії прийняття рішення до 01.09.2026 до 11.00 год.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,-

встановив:

у період із 19.07.2019 по 22.09.2025 ПП “Азимутбудвест” згідно дозволу на виконання будівельних робіт від 19.07.2019 № ВЛ 112192000261 здійснено будівництво об`єкта: «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудовано - прибудованими приміщеннями комерційного призначення на вул. Боголюбській в с. Тарасове Луцького району Волинської області (IV черга)».

Відповідно до сертифікату від 16.12.2025 №ІУ122251203836 об`єкт прийнято в експлуатацію. У графі підстава для звільнення від сплати пайової участі, вказано пункт 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-IX від 20.09.2019 року.

Код об`єкта, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд :1122.1 Будинки багатоквартирні масової забудови

Позивач зазначає, що відповідачем не сплачувались кошти пайової участі до бюджету Луцької міської територіальної громади.

Луцькою міською радою, було надіслано лист №1.1-34/916/2026 від 13.02.2026 про необхідність сплати коштів стосовно ІІ черги будівництва.

Відповідач повідомив про те, що не погоджується з обов`язком сплати пайової участі, оскільки не укладав договір про пайову участь, а первинно дозвіл на будівництво було отримано ФОП Бадко Т.А., а не ПП “Азимутбудвест”.

З матеріалів справи судом встановлено, що ФОП Бадко Тетяна Андріївна отримала дозвіл на виконання будівельних робіт від 19.07.2019 №ВЛ112192000261 на земельній ділянці з кадастровим номером 0722881000:03:001:5234.

У період із 19.07.2019 по 25.02.2021 фізичною особою-підприємцем Бадко Т.А. згідно дозволу на виконання будівельних робіт від 19.07.2019 № ВЛ 112192000261, було здійснено будівництво об`єкта: «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованоприбудованими приміщеннями комерційного призначення на вул. Боголюбській в с. Тарасове Луцького району Волинської області (І черга)»

У подальшому, Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано ФОП Бадко Т.А. сертифікат від 13.05.2021 № ІУ 122210225480, яким засвідчено відповідність вказаного закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації по І черзі будівництва.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 06.08.2024 у справі №903/419/24 затверджено мирову угоду від 31.07.2024, укладену між Луцькою міською радою та Фізичною особою-підприємцем Бадко Тетяною Андріївною, про те, що ФОП Бадко Тетяна Андріївна визнає зобов`язання щодо сплати на користь Луцької міської ради безпідставно збережених грошових коштів пайової участі в розмірі 497 923,41 грн за І чергу будівництва, які вона у подальшому, як стверджує позивач виплатила.

17.05.2021 Бадко Тетяна Андріївна прийняла рішення №1 про створення ПП “Азимутбудвест", яким серед іншого передала до статутного капіталу підприємства земельну ділянку з кадастровим номером 0722881000:03:001:5234 (рішення засновника від 17.05.2021 №1, акт приймання-передачі майна в рахунок частки у статутному капіталі ПП "Азимутбудвест" від 19.05.2021, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 29.04.2026 №474873739).

23.07.2021 було внесено зміни до дозволу №ВЛ112192000261, якими змінено замовника на Приватне підприємство "Азимутбудвест".

Позивач зазначає, що ПП "Азимутбудвест" не отримувало новий дозвіл на будівництво, а продовжував будувати відповідно до того ж дозволу від 19.07.2019 №ВЛ112192000261 на тій же земельній ділянці з кадастровим номером 0722881000:03:001:5234 та був замовником будівництва станом на момент введення в експлуатацію, а тому повинен був сплатити пайову участь

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Предметом позовних вимог є вимога про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі).

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності регламентовані Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», що спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції станом на дату отримання дозволу на виконання будівельних робіт) замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, яка діяла до 31.12.2019) закріплювався обов`язок замовника будівництва, що має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (крім випадків, передбачених частиною четвертою 4 цієї статті) шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

У свою чергу, органи місцевого самоврядування встановлювали порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Порядок укладення договору пайової участі за вказаною статтею Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачався у декілька етапів: замовник повинен був звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору про пайову участь, яка реєструвалась органами місцевого самоврядування. На підставі доданих замовником до заяви документів, що підтверджують кошторисну вартість будівництва об`єкта, протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви визначався розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, з органом місцевого самоврядування укладався договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, істотними умовами якого були розмір пайової участі, строк (графік) її сплати, відповідальність сторін, невід`ємною частиною такого договору був розрахунок величини пайової участі (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Замовник до прийняття об`єкта в експлуатацію повинен був сплатити в повному обсязі кошти пайової участі єдиним платежем або частинами, якщо договором було передбачено графік сплати пайової участі.

Верховний Суд, вирішуючи спори щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, неодноразово зазначав, що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання має бути виконано до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.05.2024 у справі № 915/149/23, від 19.02.2025 у справі № 903/468/24.

З 01.01.2020 року набули чинності зміни до законодавства, що суттєво вплинули на інститут пайової участі в будівництві. У результаті цих змін було виключено статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка раніше встановлювала порядок залучення коштів замовників на розвиток інфраструктури населеного пункту. Відповідно, обов`язок укладати договори про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту для нових будівництв припинив існування. Зміни також стосувалися порядку видачі дозволів на виконання будівельних робіт, і нові документи надаються без вимоги щодо пайового внеску, що стало важливою зміною в практиці будівництва, особливо для нових об`єктів, які реалізуються після травня 2020 року.

Як зазначено в Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України № 132-IX, дія цих змін поширювалася на 2020 рік, де було встановлено спеціальний правовий режим, що охоплював лише ті договори, що були укладені до 01.01.2020 року, а також випадки будівництва, розпочатого до або в 2020 році.

Пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 132-ІХ встановлено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

- розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

- для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

- для житлових будинків 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

- замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

- пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, зокрема викладеною в постановах від 08.10.2019 у справі № 911/594/18 та від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, перерахування замовником об`єкта будівництва у передбачених законом випадках коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету є обов`язком, а не правом забудовника.

У постанові від 04.04.2024 № 923/1306/21 Верховний Суд зазначив, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає: для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Згідно з положеннями ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22.10.2024 у справі № 911/2871/23 зазначив, зокрема, що відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Якщо правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі (аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 12.08.2021 року у справі № 910/17567/19).

У випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування (в інтересах якого у цій справі діє прокурор) з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Така позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.04.2026 № 474873739 державним реєстратором приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком С.В. на підставі Акта прийому-передачі, виданого 19.05.2021, посвідченого Веремчуком С.В., приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу, рішення №1 від 17.05.2021, здійснено 19.05.2021 державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722881000:03:001:5234, що знаходяться за адресою: Волинська обл., Луцький район, с.Тарасове, за Приватним підприємством "Азимутбудвест".

На підставі ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 317, 328, 331 ЦК України право власності на вказане нерухоме майно виникло у відповідача 19.05.2021. З огляду на зазначене вище, відповідачу як власнику зазначеного нерухомого майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися цим нерухомим майном з 19.05.2021.

Відповідно до положень статей 1, 34, 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 1 Закону України "Про архітектурну діяльність" у Приватного підприємство "Азимутбудвест" одночасно з набуттям права власності на вказане нерухоме майно не виникло статусу замовника будівництва, оскільки для цього необхідне вчинення останнім дій, підтверджуючих його намір на здійснення будівельних робіт (у спірних правовідносинах - подання до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяви-повідомлення з відповідними копіями документів про зміну замовника будівництва).

23.07.2021 було внесено зміни до дозволу №ВЛ112192000261, що надавався Батко Т.А.(замовник), якими змінено замовника на Приватне підприємство "Азимутбудвест" Тобто, відповідач став замовником будівництва лише 23.07.2021.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

З Витягу Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за реєстраційним номером ВЛ112192000261-2 ) встановлено, що відповідач подав 23.07.2021 заяву про зміну замовника будівництва по даному об`єкту на земельній ділянці з кадастровим номером 0722881000:03:001:5234.

Відповідно до частини 1 статті 22-2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Реєстр будівельної діяльності є компонентом електронної системи, який забезпечує створення збирання, накопичення, обробку, захист облік такої інформації, зокрема: про об`єкти будівництва та закінчені будівництвом об`єкти, у тому числі: документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт; ідентифікатори об`єктів будівництва та закінчених будівництвом об`єктів; документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Пунктами 9, 10 частини 2 статті 22-2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" з використанням Реєстру будівельної діяльності створюються такі електронні документи (крім документів, які містять відомості, що становлять державну таємницю) та здійснюються такі дії: дозвіл на виконання будівельних робіт, зміни до нього, повідомлення про відмову в його наданні та анулювання дозволу, внесення відомостей про припинення права на виконання підготовчих та будівельних робіт; сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, повідомлення про відмову в його наданні.

При цьому суд бере до уваги принципи, за якими створюється та функціонує електронна система, передбачені частиною 5 статті 22-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зокрема: обов`язковості внесення до електронної системи інформації (даних), визначеної частиною 1 статті 22-2 цього Закону, змін до неї; презумпції достовірності інформації (даних), яка міститься в електронній системі.

Частиною 11 статті 22-2 Закону передбачено, якщо інформація та документи, що підлягають внесенню до електронної системи, внесені до неї, така інформація та документи вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Враховуючи приписи вказаних норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та встановлені у даній справі обставини щодо внесення до Реєстру будівельної діяльності, який є складовою Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, , суд дійшов висновку, що Приватне підприємство "Азимутбудвест" набуло статусу замовника будівництва 23.07.2021.

З огляду на встановлені обставини, відповідач не є особою, на яку може бути покладено обов`язок щодо сплати коштів пайової участі, визначеної у розмірі та порядку відповідним органом місцевого самоврядування, за приписами абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ, який існував протягом 2020 року щодо об`єктів, будівництво яких розпочато впродовж цього періоду.

З огляду на досліджені у справі докази та встановлені обставини у кореспонденції з вимогами чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача у відповідності до абзацу 2 пункту розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ обов`язку про перерахування до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту), тому позов щодо стягнення з відповідача нарахованого позивачем розміру пайового внеску відповідно до статті 1212 ЦК України як безпідставно збережених грошових коштів пайової участі є таким, що не підлягає задоволенню через безпідставність.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України суд дійшов висновку, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачу відмовлено в позовних вимогах щодо стягнення пайового внеску з відповідача.

Враховуючи вище викладені обставини справи та наданні сторонами докази суд дійшов висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів відповідно до ГПК України, та не спростував подані докази відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумнможливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, передбачені ст. 129 ГПК України, підстави покладення витрат по сплаті судового збору на відповідача відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 130, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

в позовних вимогах Луцької міської ради до Приватного підприємства "АЗИМУТБУДВЕСТ" про стягнення 1 906 812,09 грн. заборгованості - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

15.09.2026

Суддя Микола ШУМ