Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №902/1510/25 — Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"08" вересня 2026 р. Cправа № 902/1510/25

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: громадянина ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

за позовом: громадянки ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

до: Релігійної організації храму Різдва Пресвятої Богородиці с. П`ятківка Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) (вул. Центральна, буд. 1, с. П`ятківка, Гайсинський район, Вінницька область, 24415)

про визнання недійсним рішення Загальних (парафіяльних) зборів та визнання недійсним статуту

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/1510/25 за позовом громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Релігійної організації храму Різдва Пресвятої Богородиці с. П`ятківка Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) про:

визнання недійсним рішення Загальних (парафіяльних) зборів членів Релігійної організації "Релігійна громада храму Різдва Пресвятої Богородиці с. П`ятківка Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви", оформлених протоколом № 1 від 07.08.2024;

визнання недійсним статуту Релігійної організації "Релігійна громада храму Різдва Пресвятої Богородиці с. П`ятківка Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви", зареєстрованого наказом № 96 від 23.10.2024 в.о. начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації "Про реєстрацію статуту релігійної громади храму Різдва Пресвятої Богородиці села П`ятківка Бершадського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (у новій редакції)".

27.07.2026 Господарським судом Вінницької області у справі № 902/1510/25 постановлено рішення.

31.07.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшла заява № б/н від 31.07.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі № 902/1510/25 та стягнення з позивачів витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 41 505,60 грн.

Зазначену заяву зареєстровано загальним відділом "Канцелярія суду" 03.08.2026 за вх. № 01-30/7824/26, у період перебування головуючого судді у відпустці.

31.08.2026 головуючий суддя Матвійчук В.В. приступив до роботи, у зв`язку з чим ухвалою суду заяву № б/н від 31.07.2026 (вх. № 01-30/7824/26 від 03.08.2026) Релігійної організації храму Різдва Пресвятої Богородиці с. П`ятківка Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) про ухвалення додаткового рішення у справі № 902/1510/25 та стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.09.2026.

01.09.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від представниці відповідача – адвоката Чубенко С.В. надійшла заява № б/н від 01.09.2026 (вх. № 01-30/887/26 від 01.09.2026) про розгляд справи в судовому засіданні за її відсутності.

07.09.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від представника позивачів - адвоката Чекмана М.П. надійшли письмові пояснення № б/н від 07.09.2026, в яких представник позивачів просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених Релігійною організацією "Релігійна громада храму Різдва Пресвятої Богородиці с. П`ятківка Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" у справі № 902/1510/25, до розумної суми в розмірі 10 000,00 грн.

Зазначені пояснення зареєстровано загальним відділом "Канцелярія суду" 08.09.2026 за вх. № 01-30/9072/26.

На визначений час у судове засідання 08.09.2026 повідомлені належним чином сторони не з`явилися, у зв`язку з чим фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених Релігійною організацією храму Різдва Пресвятої Богородиці с. П`ятківка Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), за відсутності представників сторін.

Визначаючись щодо витрат Релігійної організації храму Різдва Пресвятої Богородиці с. П`ятківка Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц).

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 вказаного Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, а відтак, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 "Послуги. Загальні положення" цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Предметом договору про надання правової (правничої) допомоги є надання адвокатом послуг, зокрема, у зв`язку з вирішенням спору в суді.

У відповідності до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

З матеріалів справи вбачається, що 02.12.2025 між Релігійною організацією храму Різдва Пресвятої Богородиці с. П`ятківка Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) (Клієнт) та Адвокатським бюро "Чубенко Сніжана Василівна" (АБ) укладено Договір про надання правничої допомоги № 71.

Відповідно до умов зазначеного Договору Адвокатське бюро відповідно до укладеної угоди та керуючись ст.ст.268, 271 КУпАП, ст.ст. 42-43, 46-53, 58, ч. 1 ст. 60, ч. 4 ст. 62, 64 ЦПК України та ст.ст. 244, 245. 247. 248, 249, 250 ЦК України, ст.ст. 44, 47, 48, 52 КПК України, ст.ст. 42. 56. 58. 60 ГПК України, ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" бере на себе зобов`язання щодо надання правничої допомоги (юридичних послуг) та представлення інтересів клієнта.

Згідно із п. 2.1 Договору Адвокатське Бюро через адвоката Чубенко Сніжану Василівну надає правову допомогу та представляє інтереси клієнта в Господарському суді Вінницької області у справі № 902/1510/25 з усіма правами (без обмежень), наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі, скаржнику, заявнику, боржнику, стягувачу, позикодавцю, потерпілому, цивільному позивачу/відповідачу.

За надання юридичних послуг Клієнт зобов`язується виплатити АБ гонорар у розмірі в розрахунку: 1 година роботи АБ вартує 40% мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством України на день складання акту виконаних робіт. Об`єм виконаних робіт АБ підтверджується сторонами у акті виконаних робіт (п. 3.1 Договору).

Судом установлено, що Договір підписано уповноваженими представниками сторін без будь-яких застережень та скріплено їх печатками. Водночас матеріали справи не містять, а учасниками справи не надано доказів його розірвання, припинення, визнання недійсним або внесення змін до нього, зокрема в частині строку його дії.

На підтвердження факту та обсягу надання правничої допомоги Клієнту позивачем до матеріалів справи долучено акт виконаних робіт від 29.07.2026, складений на виконання Договору про надання правничої допомоги № 71 від 02.12.2025. Зі змісту зазначеного акта вбачається, що сторонами погоджено перелік, обсяг та вартість послуг, наданих Адвокатським бюро в межах справи № 902/1510/25.

Відповідно до акта виконаних робіт Адвокатським бюро надано, зокрема, такі послуги:

у період з 02.12.2025 по 10.12.2025 - підписання Договору про надання правничої допомоги у справі № 902/1510/25, консультація з Клієнтом, визначення тактики та стратегії ведення справи, підготовка та подання заяви про вступ у справу - 1 год 30 хв.;

15.12.2025 - підготовка та подання відзиву у справі № 902/1510/25 - 4 год 00 хв.;

у період з 15.12.2025 по 27.07.2026 - підготовка та подання процесуальних документів у справі № 902/1510/25, зокрема заяви про визнання явки позивачів обов`язковою, клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та повідомлення про наявність електронного кабінету - 2 год 00 хв.;

у період з 15.12.2025 по 27.07.2026 - участь у судових засіданнях у справі № 902/1510/25, що відбулися 16.12.2025, 17.02.2026, 24.02.2026, 31.03.2026, 16.06.2026, 16.07.2026, 27.07.2026 - 3 год 30 хв.;

29.07.2026 - підписання акта виконаних робіт та подання заяви про ухвалення додаткового рішення - 1 год 00 хв.

Загальний обсяг наданих Адвокатським бюро послуг, відповідно до акта виконаних робіт, становить 12 годин 00 хвилин, а їх загальна вартість - 41 505,60 грн.

Факт оплати зазначених послуг підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 36 від 31.07.2026, відповідно до якої Релігійною організацією храму Різдва Пресвятої Богородиці с. П`ятківка Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) сплачено Адвокатському бюро 41 505,60 грн.

Представництво інтересів відповідача у справі № 902/1510/25 у Господарському суді Вінницької області здійснювала адвокат Чубенко Сніжана Василівна, повноваження якої підтверджуються ордером на надання правничої допомоги серії АВ № 1256335, виданим 10.12.2025.

Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача та третьої особи були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Верховний Суд також зазначив, що у такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як убачається з акта виконаних робіт від 29.07.2026, сторонами погоджено надання Клієнту правничої допомоги, що, зокрема, включає: у період з 02.12.2025 по 10.12.2025 – підписання Договору про надання правничої допомоги у справі № 902/1510/25, консультацію Клієнта, визначення тактики та стратегії ведення справи, підготовку та подання заяви про вступ у справу – 1 год 30 хв.

Суд зазначає, що зазначені в акті послуги з консультування Клієнта та визначення тактики і стратегії ведення справи за своїм змістом безпосередньо стосуються формування правової позиції відповідача та підготовки ним процесуальних документів, зокрема відзиву на позовну заяву.

При цьому заявником не наведено обставин, які б свідчили про те, що зазначені консультації та визначення тактики і стратегії були самостійним комплексом юридичних дій, відокремленим від роботи з підготовки відзиву, або вимагали окремого обсягу правничої роботи, який не був охоплений підготовкою такого процесуального документа.

За таких обставин суд дійшов висновку, що зазначені види робіт є взаємопов`язаними та становлять єдиний комплекс дій, спрямованих на формування правової позиції відповідача та її викладення у відзиві. Підготовка відзиву, своєю чергою, об`єктивно передбачає ознайомлення адвоката з матеріалами справи, з`ясування позиції клієнта, їх правову оцінку, визначення способу захисту та формування відповідних заперечень.

Отже, виокремлення консультації Клієнта та визначення тактики і стратегії ведення справи як самостійних послуг за встановлених у цій справі обставин не дає підстав для додаткового відшкодування відповідних витрат поряд із витратами на підготовку відзиву, оскільки такі дії є складовою підготовки зазначеного процесуального документа.

Щодо витрат, заявлених за підготовку та подання заяви про вступ у справу, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується її подання, однак саме по собі вчинення відповідної процесуальної дії не свідчить про необхідність покладення понесених у зв`язку з нею витрат на позивачів. При цьому заявником не наведено належного обґрунтування необхідності понесення таких витрат саме в заявленому розмірі та їх безпосереднього зв`язку з ефективним захистом прав та інтересів відповідача у справі.

За таких обставин суд доходить висновку, що витрати, пов`язані з підготовкою та поданням заяви про вступ у справу, хоча і пов`язані з участю відповідача у справі, не доведені як необхідні витрати, що підлягають компенсації за рахунок позивачів.

Щодо витрат, заявлених за підписання Договору про надання правничої допомоги у справі № 902/1510/25, суд зазначає, що вчинення такої дії має організаційний характер та саме по собі не становить правничої допомоги, спрямованої на здійснення представництва та захисту прав і законних інтересів відповідача у цій справі.

Підписання Договору про надання правничої допомоги є необхідною передумовою виникнення договірних відносин між клієнтом та адвокатом, однак не є самостійним видом правничої допомоги, пов`язаним із безпосереднім здійсненням представництва сторони у конкретній судовій справі. Такі дії спрямовані на врегулювання організаційних та договірних відносин між адвокатом і клієнтом та передують безпосередньому наданню правничої допомоги.

Відтак витрати, понесені у зв`язку з підписанням Договору про надання правничої допомоги, не можуть розглядатися як витрати на оплату правничої допомоги, безпосередньо пов`язаної з розглядом цієї справи, а тому відсутні підстави для їх покладення на позивачів.

Таким чином, з огляду на характер зазначених робіт, їх взаємопов`язаність, а також відсутність належного обґрунтування необхідності та обсягу відповідних витрат, витрати у розмірі 5 188,20 грн, заявлені за підписання Договору про надання правничої допомоги у справі № 902/1510/25, консультацію Клієнта, визначення тактики та стратегії ведення справи, підготовку та подання заяви про вступ у справу загальною тривалістю 1 год 30 хв, не підлягають відшкодуванню за рахунок позивачів та залишаються за стороною, яка їх понесла.

Щодо витрат, заявлених за підготовку та подання відзиву у справі № 902/1510/25 15.12.2025 тривалістю 4 год 00 хв, суд зазначає, що відповідна послуга підтверджується матеріалами справи. Зокрема, відзив на позовну заяву поданий до суду та долучений до матеріалів справи.

З огляду на характер та обсяг виконаної роботи, складність справи, зміст підготовленого процесуального документа, а також з урахуванням того, що заявником підтверджено фактичне надання зазначеної послуги та понесення відповідних витрат, суд вважає обґрунтованим врахувати витрати на підготовку та подання відзиву під час розподілу судових витрат.

Відповідно до умов Договору вартість однієї години роботи адвоката становить 3 458,80 грн. Таким чином, вартість підготовки та подання відзиву тривалістю 4 год 00 хв становить 13 835,20 грн.

З огляду на викладене, витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з підготовкою та поданням відзиву у справі № 902/1510/25, у розмірі 13 835,20 грн є документально підтвердженими, пов`язаними з розглядом справи та співмірними з обсягом виконаної адвокатом роботи, а тому підлягають врахуванню при розподілі судових витрат.

Щодо витрат у розмірі 2 год 00 хв, заявлених за підготовку та подання процесуальних документів у справі № 902/1510/25, зокрема заяви про визнання явки позивачів обов`язковою, клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та повідомлення про наявність електронного кабінету, суд зазначає таке.

Відповідно до загальних засад розподілу судових витрат, для їх покладення на іншу сторону недостатньо лише встановлення факту підготовки та подання відповідного процесуального документа. Суд має оцінити, зокрема, чи були витрати пов`язані з розглядом справи, чи були відповідні процесуальні дії об`єктивно необхідними для захисту прав та інтересів сторони, а також чи є заявлений розмір витрат розумним та співмірним із характером виконаної роботи.

Судом установлено, що зазначені процесуальні документи не були об`єктивно необхідними для забезпечення належного та ефективного захисту прав та інтересів відповідача з огляду на конкретні обставини цієї справи.

При цьому заявником не наведено переконливих обставин, які б свідчили про те, що подання заяви про визнання явки позивачів обов`язковою, клопотання про залучення третьої особи та повідомлення про наявність електронного кабінету було необхідним для вирішення спору по суті, вплинуло на обсяг доказування, сприяло реалізації відповідачем права на захист або іншим чином мало істотне значення для розгляду справи.

Саме по собі вчинення адвокатом відповідних процесуальних дій у межах справи не є достатньою підставою для покладення пов`язаних із ними витрат на іншу сторону. При вирішенні питання про їх розподіл суд має оцінити не лише факт виконання роботи, а й її об`єктивну необхідність у конкретній справі, зв`язок із предметом спору та співмірність заявленого до відшкодування розміру витрат.

За таких обставин витрати за підготовку та подання зазначених процесуальних документів не відповідають критеріям необхідності, обґрунтованості, розумності та співмірності судових витрат, а тому не підлягають покладенню на позивачів та залишаються за особою, яка їх понесла.

Таким чином, витрати за 2 год роботи адвоката у розмірі 6 917,60 грн не підлягають відшкодуванню за рахунок позивачів.

Щодо витрат, заявлених за участь адвоката у судових засіданнях тривалістю 3 год 30 хв, суд зазначає таке.

Відповідно до акта виконаних робіт представницею відповідача заявлено участь у судових засіданнях у справі № 902/1510/25, що відбулися 16.12.2025, 17.02.2026, 24.02.2026, 31.03.2026, 16.06.2026, 16.07.2026 та 27.07.2026, загальною тривалістю 3 год 30 хв.

Разом із тим матеріали справи не містять належного підтвердження заявленої в акті тривалості участі представниці відповідача у зазначених судових засіданнях.

Зокрема, відповідно до протоколів судових засідань загальна тривалість судових засідань, у яких була присутня адвокат Чубенко Сніжана Василівна, становить 2 год 04 хв 42 сек.

Отже, заявлена в акті тривалість участі адвоката у судових засіданнях на 1 год 25 хв 18 сек перевищує фактично підтверджений матеріалами справи час її участі.

За встановленої відповідно до умов Договору вартості однієї години роботи адвоката у розмірі 3 458,80 грн вартість фактичної участі представниці у судових засіданнях тривалістю 2 год 04 хв 42 сек становить 7 188,54 грн.

Відтак витрати на участь адвоката у судових засіданнях підлягають врахуванню при розподілі судових витрат лише в межах документально підтвердженого часу такої участі. Витрати, заявлені понад підтверджену матеріалами справи тривалість, не можуть бути покладені на позивачів, оскільки їх фактичний обсяг належними доказами не підтверджено.

Таким чином, витрати на участь адвоката у судових засіданнях підлягають врахуванню в сумі 7 188,54 грн, тоді як у частині, що перевищує зазначену суму, відшкодуванню не підлягають.

Аналізуючи заявлені до відшкодування витрати за підписання акта виконаних робіт та підготовку і подання заяви про ухвалення додаткового рішення, тривалість яких відповідно до акта виконаних робіт становить 1 годину 00 хвилин, суд враховує правову позицію, викладену об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, відповідно до якої заява про стягнення (розподіл) судових витрат фактично є заявою про подання доказів щодо витрат, понесених стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

З огляду на викладене, оскільки підписання акта виконаних робіт, а також підготовка та подання заяви про розподіл судових витрат не пов`язані безпосередньо з розглядом спору по суті, а спрямовані відповідно на підтвердження факту виконання договірних зобов`язань та реалізацію процесуального права сторони на компенсацію понесених нею судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення таких витрат на іншу сторону.

Таким чином, витрати у розмірі 3 458,80 грн, заявлені за підписання акта виконаних робіт, підготовку, підписання та подання заяви про ухвалення додаткового рішення (розподіл судових витрат), не підлягають відшкодуванню за рахунок позивачів та залишаються за особою, яка їх понесла.

Суд також враховує доводи, наведені представником позивачів у письмових поясненнях № б/н від 07.09.2026 (вх. № 01-30/9072/26 від 08.09.2026), щодо необґрунтованості заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Наведені доводи оцінені судом у сукупності з іншими матеріалами справи та поданими доказами, що стосуються фактичного обсягу наданої правничої допомоги, її змісту, необхідності, обґрунтованості та співмірності заявленого до відшкодування розміру витрат.

За результатами оцінки зазначених доводів суд дійшов висновку, що вони частково заслуговують на увагу та враховуються при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони.

Відтак, з урахуванням наведеного вище аналізу та оцінки кожного виду заявлених до відшкодування витрат, суд дійшов висновку, що документально підтвердженими, пов`язаними з розглядом справи та такими, що відповідають критеріям необхідності, обґрунтованості та співмірності, є витрати на підготовку та подання відзиву у справі № 902/1510/25 у розмірі 13 835,20 грн та витрати на участь адвоката у судових засіданнях у розмірі 7 188,54 грн.

Отже, загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає врахуванню при розподілі судових витрат, становить 21 023,74 грн (13 835,20 грн + 7 188,54 грн = 21 023,74 грн).

Разом із тим суд зазначає, що наведені висновки не свідчать про безпідставність визначеного сторонами розміру винагороди адвоката або про відсутність у клієнтів обов`язку щодо її сплати. Суд не втручається у договірні відносини між адвокатом та клієнтом і не надає оцінку погодженому ними розміру гонорару як такому. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд оцінює виключно наявність підстав для покладення відповідних витрат у заявленому розмірі на іншу сторону спору з урахуванням критеріїв, визначених процесуальним законом.

При цьому суд враховує усталену правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої витрати на професійну правничу допомогу за умови підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу незалежно від того, чи були такі витрати фактично сплачені стороною на момент вирішення питання про їх розподіл, чи лише підлягають сплаті в майбутньому. Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 923/560/17, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18 та від 19.07.2022 у справі № 910/6807/21.

Щодо клопотання позивачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, заявлених до стягнення з відповідача, до 10 000,00 грн, суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи необхідність зменшення заявлених витрат, позивачі посилаються, зокрема, на те, що визначена в акті виконаних робіт сума у розмірі 41 505,60 грн є надмірним фінансовим тягарем для позивачів, які є фізичними особами, а також не відповідає обсягу фактично виконаної процесуальної роботи.

Водночас зазначені доводи вже враховані судом під час оцінки заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Як зазначено вище, судом надано оцінку кожному виду заявлених витрат з урахуванням їх фактичного здійснення, необхідності, змісту виконаної роботи, часу, витраченого адвокатом, а також співмірності таких витрат із характером та складністю справи.

За результатами такої оцінки судом установлено, що частина заявлених витрат, а саме витрати за підписання Договору про надання правничої допомоги, консультування Клієнта та визначення тактики і стратегії ведення справи, підготовку та подання заяви про вступ у справу у розмірі 5 188,20 грн, витрати за підготовку та подання інших процесуальних документів у розмірі 6 917,60 грн, а також витрати за підписання акта виконаних робіт та підготовку і подання заяви про ухвалення додаткового рішення у розмірі 3 458,80 грн не підлягають відшкодуванню за рахунок позивачів. Крім того, заявлені витрати за участь адвоката у судових засіданнях були враховані лише в межах фактично підтвердженого матеріалами справи часу такої участі.

Таким чином, із заявленої до відшкодування суми 41 505,60 грн судом враховано при розподілі судових витрат лише 21 023,74 грн, що становить близько половини заявленої суми. Такий розмір визначено судом не формально, а за результатами оцінки фактичного обсягу наданої правничої допомоги та кожного виду заявлених витрат окремо.

Посилання позивачів на надмірний фінансовий тягар саме по собі не є достатньою підставою для подальшого зменшення встановленого судом розміру витрат, оскільки при вирішенні питання про їх розподіл визначальними є критерії дійсності, необхідності, обґрунтованості, розумності та співмірності витрат із характером і складністю справи, обсягом виконаної роботи та її значенням для розгляду спору.

Так само запропонований позивачами розмір відшкодування у сумі 10 000,00 грн не ґрунтується на належному розрахунку та не містить достатнього обґрунтування того, чому саме така сума відповідає фактичному обсягу наданої відповідачу професійної правничої допомоги.

За таких обставин суд не вбачає підстав для подальшого зменшення визначеного ним розміру витрат на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн, у зв`язку з чим клопотання позивачів у цій частині задоволенню не підлягає.

У відповідності до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оцінивши подані докази на підтвердження понесених витрат, врахувавши характер та складність справи, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, критерії співмірності та розумності витрат, визначені статтею 126 Господарського процесуального кодексу України, а також результат розгляду справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Релігійної організації храму Різдва Пресвятої Богородиці с. П`ятківка Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) № б/н від 31.07.2026 (вх. № 01-30/7824/26 від 03.08.2026) про розподіл судових витрат.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 21 023,74 грн, по 10 511,87 грн з кожного.

У задоволенні заяви в іншій частині слід відмовити, а витрати на професійну правничу допомогу, які не підлягають компенсації відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, залишити за Релігійною організацією храму Різдва Пресвятої Богородиці с. П`ятківка Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) як стороною, яка їх понесла.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 244, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В :

1. Заяву № б/н від 31.07.2026 (вх. № 01-30/7824/26 від 03.08.2026) Релігійної організації храму Різдва Пресвятої Богородиці с. П`ятківка Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) про ухвалення додаткового рішення у справі № 902/1510/25 та стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

2. Стягнути з громадянина ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Глибоцьким РВ УМВС України в Чернівецькій області 22.05.1996; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Релігійної організації храму Різдва Пресвятої Богородиці с. П`ятківка Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) (вул. Центральна, буд. 1, с. П`ятківка, Гайсинський район, Вінницька область, 24415; код ЄДРПОУ 37513632) 10 511 грн 87 коп – витрат на правничу допомогу.

3. Стягнути з громадянки ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Релігійної організації храму Різдва Пресвятої Богородиці с. П`ятківка Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) (вул. Центральна, буд. 1, с. П`ятківка, Гайсинський район, Вінницька область, 24415; код ЄДРПОУ 37513632) 10 511 грн 87 коп – витрат на правничу допомогу.

4. Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 481,86 грн залишити за Релігійною організацією храму Різдва Пресвятої Богородиці с. П`ятківка Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

5. Примірник додаткового рішення надіслати позивачам - рекомендованим листом, відповідачу до електронного кабінету в ЄСІТС.

Додаткове рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне додаткове рішення складено 15 вересня 2026 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

3 - гр. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )