Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №904/863/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 року м.Дніпро Справа № 904/863/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Висоцького А.М. (доповідач у справі)

суддів: Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Цюпи Олексія Івановича

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2026, суддя Новікова Р.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено та підписано 24.04.2026

у справі № 904/863/26

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"

до відповідача Фізичної особи-підприємця Цюпи Олексія Івановича

про стягнення суми боргу за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 101 987 грн 49 коп., суми боргу з внесення плати за абонентське обслуговування у розмірі 330 грн 66 коп., пені у розмірі 6 776 грн 93 коп., 3% річних у розмірі 5 563 грн 86 коп., інфляційних втрат у розмірі 18 816 грн 32 коп.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця Цюпи Олексія Івановича про стягнення суми боргу за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 101 987,49 грн, суми боргу з внесення плати за абонентське обслуговування у розмірі 330,66 грн, пені у розмірі 6 776,93 грн, 3% річних у розмірі 5 563,86 грн, інфляційних втрат у розмірі 18 816,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії №198/жб/6 від 01.11.2021 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Едуарда Фукса, буд. 10, нежитлове приміщення № 41, за період листопад 2021 року - березень 2025 року.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2026 позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" задоволені частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Цюпи Олексія Івановича на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" суму боргу за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 101 987 грн 49 коп., суми боргу з внесення плати за абонентське обслуговування у розмірі 330 грн 66 коп., пеню у розмірі 2 016 грн 89 коп, 3% річних у розмірі 5 563 грн 86 коп., інфляційні втрати у розмірі 18 816 грн 32 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 209 грн 32 коп.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 4 760 грн 04 коп.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач є власником нежитлового приміщення № 41 загальною площею 80,2 кв.м, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Едуарда Фукса, буд. 10, на підставі договору купівлі-продажу від 18.07.2008.

Факт поставки теплової енергії за вказаною адресою підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія, актами передачі-прийняття теплової енергії та актами надання послуг з абонентського обслуговування, а тому за відсутності доказів сплати наданих послуг суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення основного боргу за теплову енергію та абонентське обслуговування у повному обсязі. Щодо пені суд встановив, що при здійснені розрахунку позивачем неправильно визначено розмір заборгованості за грудень 2023 року та з урахуванням обмеження строку нарахування пені шістьма місяцями відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України здійснив власний розрахунок, за яким правомірний розмір пені становить 2 016,89 грн. Розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд визнав такими, що складені з дотриманням вимог законодавства.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

До Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Цюпи Олексія Івановича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2026 у справі № 904/863/26.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим у частині стягнення боргу за теплову енергію за періоди, що перебувають поза межами строку позовної давності, нарахованих за цими сумами 3% річних та інфляційних втрат, а також у частині нарахувань, здійснених з порушенням Методики розподілу теплової енергії № 315.

Апелянт зазначає про порушення судом принципу рівності сторін, передбаченого статтями 2, 7, 13 ГПК України та пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки при ухваленні оскаржуваного рішення судом не враховано заяву про залучення адвоката Горбенко І.В. як представника та про надання матеріалів справи для ознайомлення, подану 15.04.2026, яка за доводами скаржника була підставою для надання додаткового часу для подання відзиву на позовну заяву.

Апелянт також посилається на те, що у зазначений період на території м. Кривий Ріг діяв режим планових та аварійних відключень електроенергії тривалістю понад 12 годин на добу, що об`єктивно унеможливлювало стабільний доступ до інтернет-мережі та до системи "Електронний суд".

Щодо порушення норм матеріального права апелянт зазначає, що судом не застосовано строки позовної давності відповідно до статей 257, 261, 267 ЦК України.

Позивач звернувся з позовом у лютому 2026 року, отже поза межами позовної давності перебувають вимоги за зобов`язаннями за листопад 2021 - березень 2023 року, загальна сума яких становить орієнтовно 60 411,49 грн. Оскільки відповідач не мав можливості подати відзив до ухвалення рішення з поважних причин, він був позбавлений можливості заявити про застосування позовної давності у суді першої інстанції.

Апелянт стверджує, що нежитлове приміщення № 41 не підключене до внутрішньобудинкових мереж теплопостачання починаючи щонайменше з 2005 року, що підтверджується актом від 12.01.2005 про зняття теплового навантаження, актом обстеження від 25.12.2006 КЖП-26, технічним паспортом від 02.12.2007, звітом про незалежну оцінку, затвердженим наказом № 255п від 04.07.2007, та довідкою ОСББ "АМІНЕ" № 15/07 від 15.07.2024. За відсутності індивідуального підключення до системи теплопостачання розрахунок повинен здійснюватися виключно за формулою розподілу загальнобудинкових потреб (МЗК) відповідно до Методики № 315, а не як індивідуальному споживачу.

Апелянт вказує, що позивач при нарахуваннях застосовував завищений коефіцієнт розподілу в діапазоні 0,048– 0,074, тоді як розрахунковий коефіцієнт відповідно до Методики № 315 має становити 80,20/1904,59 = 0,042109 (4,2109%), що перевищує законодавчо встановлений показник на 14– 75%. За розрахунком апелянта правомірна сума нарахувань (виключно МЗК-складова) за весь спірний період становить 21 761,74 грн, тоді як позивач нарахував 101 987,49 грн.

Щодо нарахувань за лютий 2022 року апелянт зазначає, що показник будинкового лічильника ВКОТЕ SKM-1-АЗ №35150 зафіксував від`ємне значення (– 25,78 Гкал), що свідчить про відсутність фактичного споживання теплової енергії або некоректну роботу приладу, проте позивач нарахував та суд стягнув плату за цей місяць у сумі 2 887,99 грн, що суперечить приписам пункту 23 Правил надання послуги з постачання теплової енергії.

Апелянт також посилається на прострочення кредитора, зазначаючи, що АТ "Криворізька теплоцентраль" протягом двох повних опалювальних сезонів (листопад 2021 - листопад 2023) не направляло апелянту жодних рахунків, платіжних документів або повідомлень, одноразово відобразивши весь накопичений борг в особовому рахунку лише у грудні 2023 року, що є порушенням пункту 57 Правил № 830 та статті 612 ЦК України.

Апелянт вважає, що договір № 198/жб/6 від 01.11.2021 не відповідає вимогам частини третьої статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", оскільки відсутні письмово узгоджені істотні умови, а акцепт з боку відповідача не відбувся - заяву-приєднання не підписував, рахунків не сплачував, фактичне отримання послуги заперечує.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат апелянт зазначає, що оскільки база нарахування є завищеною внаслідок включення сум за межами позовної давності, застосування завищеного коефіцієнта розподілу та безпідставних нарахувань за лютий 2022 року, стягнуті судом суми 5 563,86 грн (3% річних) та 18 816,32 грн (інфляційні втрати) є незаконними.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким заперечує проти апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Цюпи Олексія Івановича та вважає апеляційну скаргу безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на таке.

Позивач зазначає, що твердження представника відповідача про те, що відповідач не знав про розгляд справи, не відповідає дійсності, оскільки Цюпа О.І. має зареєстрований кабінет в системі "Електронний суд" з 17.01.2024, позовна заява доставлена в його електронний кабінет 24.02.2026, а ухвала про відкриття провадження - 02.03.2026. Позивач вважає, що відповідач просто не цікавився перебігом справи, свідомо затягуючи її розгляд, а подання заяви про залучення адвоката через півтора місяці після відкриття провадження вказує на зловживання процесуальними правами.

Щодо позовної давності позивач посилається на те, що під час дії карантину, встановленого постановою КМУ від 11.03.2020 № 211, строки позовної давності, визначені статтями 257, 258 ЦК України, продовжувалися на строк дії карантину відповідно до Закону № 540-IX від 30.03.2020. Карантин скасовано з 30.06.2023 постановою КМУ від 27.06.2023 № 651. Після припинення карантину перебіг позовної давності був зупинений на підставі пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у зв`язку з воєнним станом, введеним Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022. Законом № 4434-IX від 14.05.2025 зазначений пункт 19 скасовано, закон набрав чинності 04.09.2025. Таким чином, позивач вважає, що позовна давність за період з 01.11.2021 по 31.03.2023 станом на день звернення до суду 16.02.2026 не сплила.

Щодо договірних відносин позивач зазначає, що типовий індивідуальний договір № 198/жб/6 від 01.11.2021 укладений відповідно до вимог частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", оскільки протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному сайті виконавця від співвласників будинку не надходило документів про обрання моделі договірних відносин. Фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення будь-яких дій, що свідчать про бажання укласти договір, зокрема факт отримання послуги.

Щодо показників лічильника за лютий 2022 року позивач зазначає, що свідчення про від`ємне значення – 25,78 Гкал, не підтверджується матеріалами справи, а з інформації щодо житлового будинку вбачається, що в лютому 2022 року будинок спожив 24,62 Гкал.

Щодо відсутності систем теплопостачання позивач посилається на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2025 у справі № 904/3181/24, в якій зроблено висновок, що системи опалення приміщення є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку, теплова енергія поширюється по всіх приміщеннях незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення, а єдиною підставою для припинення нарахувань є рішення органу місцевого самоврядування та затверджений акт про відключення. Позивач також зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів відсутності систем централізованого теплопостачання, а контррозрахунки виконані як за місця загального користування.

Щодо ненаправлення рахунків позивач пояснює, що був позбавлений можливості встановити власника нежитлового приміщення через захист персональних даних до 25.07.2023, коли отримав інформацію з Державного реєстру речових прав, тому акти за період листопад 2021 - березень 2023 були направлені пізніше.

Щодо 3% річних та інфляційних втрат позивач зазначає, що оскільки твердження відповідача про сплив позовної давності, невірні показники лічильника та завищення коефіцієнта не знайшли підтвердження, штрафні санкції нараховані правомірно.

Щодо доказів позивач звертає увагу, що до апеляційної скарги не долучено жодного належного та допустимого доказу на підтвердження тверджень відповідача, а докази, подані 27.04.2026, тобто через три дні після винесення рішення, при цьому представник відповідача не посилається на них у тексті скарги та не просить поновити строк на їх подання.

Щодо витрат на правничу допомогу позивач зазначає, що відповідач не надає розрахунку витрат, акта приймання-передачі послуг та доказів сплати.

Відповідач подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу (письмові пояснення в порядку статті 161, частини четвертої статті 263 ГПК України), в якій зазначає, що доводи відзиву є безпідставними, внутрішньо суперечливими та не спростовують жодного з доводів апеляційної скарги.

Апелянт у відповіді на відзив зазначає, що доставлення документа в електронний кабінет ЄСІТС не є тотожним його прочитанню та усвідомленню, а сутність першого доводу скарги полягає в тому, що суд першої інстанції фактично позбавив відповідача можливості бути почутим по суті. Водночас апелянт наголошує, що повний апеляційний перегляд справи є самостійним та достатнім механізмом усунення зазначеного порушення.

Щодо позовної давності апелянт у відповіді на відзив зазначає, що позивач змішує два різні за змістом механізми — "карантинне продовження" (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК) та "воєнне зупинення" (пункт 19), і що обчислення строків не може здійснюватися шляхом їх механічного складання. Апелянт також вказує на внутрішню суперечливість позиції позивача: позивач одночасно стверджує, що зобов`язання відповідача виникло у 2021– 2023 роках, і визнає, що рахунки за цей період направлені лише у 2024 році, посилаючись на неможливість встановити власника приміщення раніше 25.07.2023.

Щодо коефіцієнта розподілу апелянт у відповіді на відзив зазначає, що позивач відповідає не на той довід, який заявлено в скарзі: розлогі міркування відзиву про закони термодинаміки стосуються питання, чи підлягає приміщення оплаті за тепло, тоді як ключовий довід апелянта стосується правильності застосованого коефіцієнта розподілу. Апелянт зазначає, що належна частка приміщення становить 80,20/1904,59 = 0,042109, натомість позивач застосував коефіцієнт у діапазоні 0,048– 0,074.

Щодо показників лічильника за лютий 2022 року апелянт у відповіді на відзив зазначає, що збіг показників споживання будинку за лютий 2022 та лютий 2023 (24,62 Гкал) є непрямим підтвердженням використання позивачем архівних, а не фактичних даних приладу обліку.

Додатком до відповіді на відзив подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи в порядку частини третьої статті 269 ГПК України, в якому апелянт просить долучити наступні докази: акт від 12.01.2005 про зняття теплового навантаження, акт обстеження від 25.12.2006, звіт про незалежну оцінку, технічний паспорт від 02.12.2007, договір купівлі-продажу, довідку ОСББ "АМІНЕ", лист від 16.07.2024 до АТ "Криворізька теплоцентраль", розшифровку нарахувань, акти відключень електроенергії та інші документи.

АТ "Криворізька теплоцентраль" подало заперечення на клопотання про долучення доказів, в якому просить відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Позивач зазначає, що до клопотання не додано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт відключення електропостачання, а надані акти складені самостійно представником апелянта і стосуються адреси м. Кривий Ріг, вул. Металургів, 31, яка не є робочою адресою адвоката, адресою відповідача чи адресою для листування. Позивач також зазначає про наявність альтернативних способів подання документів - через поштовий зв`язок або канцелярію суду.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

14.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Цюпи Олексія Івановича.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Висоцького А.М. (доповідач), суддів – Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 904/863/26 на адресу Центрального апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Цюпи Олексія Івановича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2026 у справі № 904/863/26; розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без виклику та повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань; витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи.

22.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/863/26.

Разом з відповіддю на відзив, 26.05.2026 апелянтом подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, які не були ним подані до матеріалів справи під час вирішення спору судом першої інстанції.

Відповідно до приписів частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга статті 269 ГПК України).

В свою чергу частина третя статті 269 ГПК України передбачає, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постанові Верховного Суду від 29.05.2025 у справі № 922/4391/23 (922/2216/24) суд виснував таке:

"Вимоги частини третьої статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Отже, під час подання учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає (постанова Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №918/237/20).

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 03.04.2019 у справі № 913/317/18 та від 22.05.2019 у справі № 5011-15/10488-2012, який враховано судом апеляційної інстанції, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Тобто, відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України (постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 914/1725/19; від 12.01.2021 у справі № 01/1494(14-01/1494); від 15.12.2020 у справі № 925/1052/19; від 21.04.2021 у справі № 906/1179/20)."

Апеляційний господарський суд зауважує, що Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості необмеженого подання нових доказів протягом усього апеляційного провадження. Право на подання додаткових доказів не є безумовним та залежить від доведення винятковості випадку і об`єктивної неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції.

Апелянтом не наведено винятковості причин, що перешкоджали своєчасній подачі нових доказів, у тому числі під час звернення з апеляційною скаргою, що виключає підстави для їх прийняття судом апеляційної інстанції з віднесенням ризиків настання відповідних наслідків на апелянта (частина четверта статті 13 ГПК України).

У зв`язку з наведеним, клопотання відповідача про долучення доказів до матеріалів справи в порядку частини третьої статті 269 ГПК України не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини, встановлені судом

Рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 "Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" передані об`єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому (після перейменування - Покровському), Інгулецькому та Саксаганському районах міста. Таким чином, виконавцем послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Едуарда Фукса (до перейменування – Тухачевського), буд. 10, є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 340329221 від 25.07.2023, на підставі договору купівлі-продажу ВКМ№ 094569, ВКМ№ 094570 від 18.07.2008, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Борисенко С.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 3572, нежитлове приміщення № 41, загальною площею 80,2 кв.м. (реєстраційний номер майна: 22958165) за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 .

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (виконавець послуги з постачання теплової енергії) на своєму офіційному сайті 01.10.2021 розмістило Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання (далі – Типовий індивідуальний договір).

Відповідно до пунктів 1, 2 Типового індивідуального договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі — послуга) індивідуальному споживачу (далі — споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (далі – АТ "Криворізька теплоцентраль") https://tec.dp.ua/.

З огляду на матеріали справи, протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору на адресу позивача від відповідача не надходили документи на підтвердження існування прийнятого співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі договірних відносин.

Зважаючи на пункт 3 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення", частину п`яту статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII від 09.11.2017 (із змінами та доповненнями), з 01.11.2021 між позивачем (далі – виконавець) та відповідачем (далі – споживач) укладений Типовий індивідуальний договір, що обліковується у позивача за реквізитами № 198/жб/6 від 01.11.2021 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Едуарда Фукса, буд. 10, приміщення 41 (далі - договір № 198/жб/6 від 01.11.2021).

Пунктом 4 договору № 198/жб/6 від 01.11.2021 встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, факт отримання послуги.

Аналогічні положення щодо приєднання споживача до умов договору наведені у пункті 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021) (далі – Правила).

Відповідно до пункту 5 договору № 198/жб/6 від 01.11.2021 виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:

обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Згідно з пунктами 11, 12 договору № 198/жб/6 від 01.11.2021 обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика розподілу).

Якщо будинок оснащений двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.

Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

У разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу.

Пунктами 22, 23 договору № 198/жб/6 від 01.11.2021 передбачено, що розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" здійснює виконавець.

Перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок із споживачем проводиться у тому розрахунковому періоді, у якому було отримано в установленому порядку інформацію про невідповідність обсягу розподіленої теплової енергії окремим споживачам в обсязі, необхідному для розподілу, але не більш як за дванадцять розрахункових періодів.

У пункті 30 договору № 198/жб/6 від 01.11.2021 зазначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022) та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/plata-za-abonentske-obslugovuvannya/.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

У разі зміни розміру плати за абонентське обслуговування протягом строку дії цього договору, новий розмір плати за абонентське обслуговування застосовується з моменту його введення виконавцем без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VIII від 09.11.2017 (із змінами та доповненнями) плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Згідно з пунктом 31 договору № 198/жб/6 від 01.11.2021 вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/3020/.

У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.

Відповідно до оприлюдненої на сайті АТ "Криворізька теплоцентраль" https://tec.dp.ua/category/information-for-disclosure/tariffs/ інформації тарифи на теплову енергії становили:

- рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 22.10.2021 № 529 (з урахуванням рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 19.10.2022 № 865) для категорії споживачів "інші споживачі" встановлено тариф на рівні – 5344 грн 26 коп./Гкал (з ПДВ), 4453 грн 55коп./Гкал (без ПДВ);

- рішенням виконкому Криворізької міської ради № 1273 від 18.10.2023 для категорії споживачів "інші споживачі" встановлено тариф на рівні 4581 грн 12коп./Гкал (з ПДВ), 3817 грн 60коп./Гкал (без ПДВ);

- рішенням виконкому Криворізької міської ради № 1195 від 26.09.2024 для категорії споживачів "інші споживачі" встановлено тариф на рівні 4700 грн/Гкал (з ПДВ), 3916 грн 67коп./Гкал (без ПДВ);

- рішенням виконкому Криворізької міської ради № 242 від 24.02.2025 для категорії споживачів "інші споживачі" встановлено тариф на рівні 4798 грн 98коп./Гкал (з ПДВ), 3999 грн 15коп./Гкал (без ПДВ).

Наказами АТ "Криворізька теплоцентраль" № 311 від 03.11.2021, № 28 від 20.01.2022, № 110 від 31.03.2022, № 159 від 26.05.2022, № 34 від 01.03.2023 визначено, що плата за абонентське обслуговування дорівнює 7 грн 02 коп, 7 грн 27 коп, 7 грн 28 коп, 8 грн 00 коп. та 8 грн 34 коп. відповідно.

Пунктами 36, 37 Правил визначено, що споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.

Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.

Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Відповідно до пунктів 32-34 договору № 198/жб/6 від 01.11.2021 розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.

Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з пунктами 36, 37 договору № 198/жб/6 від 01.11.2021 під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).

У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або коли за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди у разі її наявності (за винятком погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві), а у разі відсутності такої заборгованості – в рахунок майбутніх платежів споживача, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу.

У разі коли споживач вніс плату виконавцю за розрахунковий період не в повному обсязі або більшому, ніж зазначено в рахунку, обсязі, виконавець здійснює зарахування коштів згідно з призначенням платежу. За відсутності призначення платежу – у такому порядку: в першу чергу – в рахунок плати за послугу; в другу чергу – в рахунок плати за абонентське обслуговування.

У пункті 41 договору № 198/жб/6 від 01.11.2021 вказано, що споживач, зокрема, зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

На підставі рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради № 490 від 22.09.2021 "Про початок опалювального сезону 2021/2022 років", № 158 від 23.03.2022 "Про закінчення опалювального сезону 2021/2022 років", № 760 від 28.09.2022 "Про початок опалювального сезону 2022/2023 років", № 338 від 22.03.2023 "Про закінчення опалювального сезону 2022/2023 років", № 1162 від 20.09.2023 "Про початок опалювального сезону 2023/2024 років", № 339 від 18.03.2024 "Про закінчення опалювального сезону 2023/2024 років", № 1157 від 20.09.2024 "Про початок опалювального сезону 2024/2025 років", № 401 від 24.03.2025 "Про закінчення опалювального сезону 2024/2025 років" та згідно з актами подачі та припинення подачі теплоносія №б/н від 29.10.2021, № 283 від 01.04.2022, № 97 від 03.11.2022, № б/н від 23.03.2023, № 671 від 17.11.2023, № б/н від 28.03.2024, № б/н від 02.11.2024, № 264 від 27.03.2025 позивач поставляв теплову енергію до житлового будинку № 10 по вул. Едуарда Фукса, м. Кривий Ріг.

Відповідно до акта від 13.10.2021 про технічний огляд приладів обліку теплової енергії після повірки та свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 19.07.2021 (діє до 19.07.2025) в будинку № 10 по вул. Едуарда Фукса у м. Кривий Ріг встановлений комерційний прилад обліку теплової енергії. Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлений.

Позивач розраховував обсяг спожитої відповідачем послуги, у тому числі, використовуючи показники комерційного приладу обліку теплової енергії, встановленого в будинку № 10 по вул. Едуарда Фукса у м. Кривий Ріг, та площу нежитлового приміщення № 41 відповідача (80,20 кв.м), вбудованого в цокольний поверх п`ятиповерхового житлового будинку.

До складу послуги з постачання теплової енергії увійшли – плата за опалення нежитлового приміщення відповідача та абонентська плата.

Позивач повідомив, що за періоди листопад 2021 року – березень 2022 року, листопад 2022 року – березень 2023 року, листопад 2023 року – березень 2024 року, листопад 2024 року – березень 2025 року відповідачем спожито теплову енергію на загальну суму 101 987 грн 49 коп. та за період листопад 2021 року - березень 2025 року відповідачу надано послугу з абонентського обслуговування на загальну суму 330 грн 66 коп. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Едуарда Фукса, буд. 10, нежитлове приміщення № 41,

Згідно з матеріалами справи перелічені акти передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), надання послуг з абонентського обслуговування та рахунки-фактури направлялись на адресу відповідача супровідними листами від 20.02.2024 № 2290/30, від 02.10.2023 № 7809/30, від 04.12.2023 № 9868/30, від 04.01.2024 № 148/30, від 05.02.2024 № 1485/30, № 3053/30 від 04.03.2024, від 05.04.2024 № 4342/30, від 07.11.2024 № 10454/30, від 04.12.2024 № 11211/30, від 07.01.2025 № 222/30, від 04.02.2025 № 1212/30, від 05.03.2025 № 2015/30, від 04.04.2025 № 2990/30, від 31.10.2025 № 10375/30.

Згідно з пунктами 51, 52 договору № 198/жб/6 від 01.11.2021 цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

З огляду на матеріали справи, договір № 198/жб/6 від 01.11.2021 діяв протягом спірних періодів.

У пункті 30 договору № 198/жб/6 від 01.11.2021 вказано, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.

Відповідно до пункту 34 договору № 198/жб/6 від 01.11.2021 споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

З урахуванням пункту 34 договору № 198/жб/6 від 01.11.2021, строк оплати поставленої теплової енергії за спірні періоди на загальну суму 101 987 грн 49 коп. та за абонентське обслуговування на загальну суму 330 грн 66 коп., є таким, що настав, при цьому доказів сплати відповідної заборгованості матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію в розмірі 101 987 грн 49 коп. за періоди листопад 2021 року – березень 2022 року, листопад 2022 року – березень 2023 року, листопад 2023 року – березень 2024 року, листопад 2024 року – березень 2025 року та за послуги з абонентського обслуговування в загальному розмірі 330 грн 66 коп. за період листопад 2021 року – березень 2025 року.

Відповідно до пункту 45 договору № 198/жб/6 від 01.11.2021, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

На підставі пункту 45 договору за порушення строків оплати заборгованості у розмірі 101 987 грн 49 коп. позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 6 776 грн 93 коп. за період з 01.01.2024 до 12.02.2026.

Водночас, суд встановив, що при здійснені розрахунку позивачем неправильно визначено розмір заборгованості за грудень 2023 року та з урахуванням обмеження строку нарахування пені шістьма місяцями відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України здійснив власний розрахунок, за яким правомірний розмір пені становить 2 016,89 грн.

Розрахунок заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 5 563 грн 86 коп. за загальний період 01.01.2024 до 12.02.2026 та інфляційних втрат у розмірі 18 816 грн 32 коп. за загальний період січень 2024 року - січень 2026 року суд визнав такими, що здійснені з дотриманням вимог законодавства, а тому задовольнив ці вимоги у повному обсязі.

Мотивувальна частина.

Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з таких підстав.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України (що діяв на час виникнення спірних відносин) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено статтями 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" та є обов`язковим для сторін на підставі закону.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За приписами статей 3, 4 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма су`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Так, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина перша статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до норм статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги – суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

У статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що комунальні послуги це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Статтею 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

Індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (частина сьома статті 21 "Про житлово-комунальні послуги").

Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, апеляційний господарський суд виходить також з такого.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за теплову енергію в розмірі 101 987 грн 49 коп. за періоди листопад 2021 року – березень 2022 року, листопад 2022 року – березень 2023 року, листопад 2023 року – березень 2024 року, листопад 2024 року – березень 2025 року та за послуги з абонентського обслуговування в загальному розмірі 330 грн 66 коп. за період листопад 2021 року – березень 2025 року.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Враховуючи викладене, відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати отриманих за договором послуг.

Частиною шостою статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

У пункті 34 договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Проте, в установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання з оплати наданих послуг за спірний період не виконав.

Згідно зі статтями 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, тому місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ "Криворізька теплоцентраль".

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідач стверджує про порушення принципу рівності сторін, яке полягає у постановленні рішення через дев`ять днів після отримання заяви адвоката про надання доступу до справи в електронному вигляді та ознайомлення з матеріалами справи.

Крім того, скаржник стверджує про те, що на території м. Кривий Ріг діяв режим планових та аварійних відключень електроенергії тривалістю понад 12 годин на добу, що об`єктивно унеможливлювало стабільний доступ до інтернет-мережі та до системи "Електронний суд".

Колегія суддів критично оцінює вказані доводи апелянта, оскільки за відсутності належних доказів, підстави стверджувати про неможливість ознайомитись та належним чином відреагувати на подану позовну заяву разом з ухвалою про відкриття провадження по ній упродовж майже 1,5 місяця відсутні.

З приводу поданої заяви про застосування строків позовної давності апеляційний господарський суд звертається до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22, у якій зроблені такі висновки:

"Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

5.44. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України).

5.45. Тлумачення частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок, що в ній встановлені суб`єктивні межі застосування позовної давності. Тобто такі випадки, до яких позовна давність не застосовується судом, оскільки відсутня відповідна заява сторони у спорі. Без заяви сторони у спорі позовна давність судом за власною ініціативою застосовуватись не може за жодних обставин.

5.46. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) викладено висновок про те, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема, принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести в суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалив у ній заочне рішення, відповідач була вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. Якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї заяви, відповідач могла заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

5.47. Таким чином, суд апеляційної інстанції вправі прийняти до розгляду заяву про застосування позовної давності лише за умови, що відповідач у справі не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про день та час судового розгляду справи, чи у разі інших поважних причин, які об`єктивно позбавляли особу зробити в суді першої інстанції таку заяву, внаслідок чого було порушено принцип процесуальної рівності сторін."

Як встановлено вище, про розгляд даної справи відповідач був належним чином повідомлений відповідно до довідки про доставку ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2026 до його електронного кабінету, що виключає підстави для прийняття до розгляду заяви про застосування позовної давності.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач є власником нежитлового приміщення, загальною площею 80,2 кв.м, вбудованого в цокольний поверх п`ятиповерхового житлового будинку.

Обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.

Відповідно до п. 3 частини другої статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.

Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 № 315, встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних Приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.

Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення відповідно до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

При цьому, нежитлові приміщення відповідача є невід`ємною частиною житлового будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказані приміщення не підпадають під термін неопалювальне приміщення.

Частиною першою статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку.

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Частиною сьомою статті 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Відповідно до абзаців 1-3 частини п`ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до частини сьомої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом (абзац 1 пункту 3 розділу VI Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії (надалі – Правила № 830) та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, які набрали чинності 01.10.2021. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 викладено в новій редакції.

Згідно з правилами № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до пункту 13 Правил № 830 надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Порядком відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019 визначено процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі - споживачі) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно цього Порядку, рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від ЦО та/або ГВП приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення Комісії.

Доказів наявності такого рішення відповідачем до суду не надано.

Додатково апелянт стверджує про прострочення кредитора, оскільки позивач протягом двох опалювальних сезонів не направляв відповідачу рахунків на оплату, що виключає підстави для нарахування йому санкцій та ставить під сумнів правомірність самого боргу.

З даного приводу Верховний Суд у постанові від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17 зазначив таке "стосовно невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку-фактуру судова колегія вважає, що невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги, надані позивачем. Так, за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України. "

Таким чином, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2026 у справі № 904/863/26, за результатами його апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2026 у справі № 904/863/26 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із тим, що апеляційна скарга не була задоволена, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Цюпи Олексія Івановича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2026 у справі № 904/863/26 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2026 у справі № 904/863/26 – залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених частиною третьою статті 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.09.2026.

Головуючий суддя Висоцький А.М.

Судді Андрейчук Л.В.

Левшина Г.В.