Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №904/3718/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3718/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Висоцького А.М. (доповідач у справі)

суддів: Андрейчука Л.В., Чус О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026, суддя Дичко В.О., м. Дніпро, повний текст ухвали складено та підписано 26.06.2026

у справі № 904/3718/26

за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" (м. Львів)

про стягнення 18 493 868 грн 08 коп.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

У червні 2026 року Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" про стягнення 18 493 868,08 грн, у тому числі основної заборгованості в сумі 15 411 556,73 грн та штрафів за неякісно виконані послуги в сумі 3 082 311,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договори № Б-О-1/1 від 20.12.2019, № Б-О-1/2 від 07.05.2020, № Б-О-2 від 21.08.2020, № КР-Н-23-2 від 20.08.2021 та № Б-О-2-1 від 14.01.2022, за результатами виконання яких Державною аудиторською службою України встановлено низку порушень, які відображені в акті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області № 001700-21/1 від 01.01.2025 за період з 01.04.2018 по 30.06.2024.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 у справі № 904/3718/26 матеріали позовної заяви Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" про стягнення 18 493 868,08 грн передано за підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до частин першої, другої статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності місцезнаходження юридичної особи визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" є: 79040, Львівська область, м. Львів, вул. Авіаційна, буд. 7.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що підсудність у даному випадку визначається за правилами частини першої статті 27 ГПК України, тобто за місцезнаходженням відповідача, а тому справа № 904/3718/26 належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду Львівської області.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

До Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026.

Апелянт вважає ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 у справі № 904/3718/26 щодо передачі справи до іншого суду за підсудністю передчасною й такою, що обмежила право позивача на обрання ним підсудності за частиною п`ятою статті 29 ГПК України.

Апелянт зазначає, що предметом договорів № Б-О-1/1 від 20.12.2019, № Б-О-1/2 від 07.05.2020, № Б-О-2 від 21.08.2020, № КР-Н-23-2 від 20.08.2021 та № Б-О-2-1 від 14.01.2022, відповідно до пунктів 1.2 кожного з них, є будівництво та реконструкція автомобільних доріг у Дніпропетровській області.

Скаржник наголошує, що договорами, додатковими угодами та додатками до них, до підрядника фактично доводилися обов`язки з виконання робіт тільки по тим ділянкам, які розташовані виключно на території Дніпропетровської області. Враховуючи дану обставину, керуючись частиною п`ятою статті 29 ГПК України, позовна заява у цій судовій справі була подана саме до Господарського суду Дніпропетровської області, що фактично є реалізацією права позивача на вибір між господарськими судами, яким підсудний спір, однак судом цього не враховано, чим фактично порушено право позивача на такий вибір.

Апелянт також зазначає, що в подальшому прийняття рішення судом по суті спірних правовідносин буде відбуватися на підставі встановлених судом обставин щодо належного виконання відповідачем робіт, які згідно вищевказаних договорів належало виконувати безпосередньо та виключно на території Дніпропетровської області. Розгляд даної справи в Господарському суді Дніпропетровської області, який розташований в межах тієї ж адміністративно-територіальної одиниці, що й об`єкти, які є предметом договорів, сприятиме дотриманню встановлених законом процесуальних строків та забезпечить суду можливість безпосереднього ознайомлення із доказами виконання або невиконання підрядником робіт в порядку статті 82 ГПК України в період дії воєнного стану на території України.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Товариство з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" подало відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заперечує проти її задоволення.

Відповідач зазначає, що апелянт, посилаючись на місця виконання робіт за договорами, вказує лише на територію Дніпропетровської області, проте перераховані дороги розташовані на території різних адміністративно-територіальних одиниць і лінійних ділянках значної протяжності, що унеможливлює визначення єдиного конкретного місця виконання договорів для встановлення підсудності.

Відповідач посилається на те, що відповідно до частини першої статті 27 ГПК України позови у спорах, що виникають з господарських договорів, пред`являються до господарського суду за місцезнаходженням відповідача, а застосування правила альтернативної підсудності (частина п`ята статті 29 ГПК України) є правом позивача лише у випадку, якщо в договорі чітко та однозначно визначено конкретне, локалізоване місце його виконання.

Відповідач наголошує, що у договорах об`єктом робіт є автомобільні дороги державного значення на значних протяжностях — дорожні лінії по різних областях, районах та громадах без конкретизації одного місця чи адреси. Верховний Суд неодноразово виснував, що без чітко й однозначно визначеного місця норми частини п`ятої статті 29 ГПК не застосовуються. У судовій практиці неодноразово зазначено: якщо зміст договору не містить умови про виконання саме в «певному місці», а визначене місце виконання є занадто загальним (різні області), застосування альтернативної підсудності виключається.

Відповідач вказує, що у наведених договорах зазначено території областей та протяжні ділянки доріг, а не конкретні, локалізовані точки, тому вони не відповідають критерію "певного місця" частини п`ятої статті 29 ГПК України. Оскільки в договорах не вказано єдиного місця виконання, право позивача за статтею 29 ГПК на альтернативну підсудність не настає. Таким чином, посилання апелянта на розміщення робіт лише в Дніпропетровській області не дає підстав для зміни підсудності, адже це не конкретизує єдиного локалізованого місця виконання договорів. Відповідач вважає, що посилання апелянта на альтернативну підсудність є безпідставним, а спір має розглядатися за загальним правилом територіальної підсудності — за місцезнаходженням відповідача, а саме в Господарському суді Львівської області.

Окрім того, відповідач зазначає, що розгляд даної справи в Господарському суді Дніпропетровської області виключає можливість особистої присутності представників ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" в судових засіданнях через критичний рівень небезпеки для життя, оскільки Дніпропетровська область, включно із містом Дніпро, наразі перебувають у зоні систематичних ракетних та дронових ударів з боку Російської Федерації.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

02.07.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Висоцького А.М. (доповідач), суддів – Андрейчука Л.В., Чус О.В.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 904/3718/26 на адресу Центрального апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 у справі № 904/3718/26; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без виклику та повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань; витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/3718/26.

До Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/3718/26.

Фактичні обставини, встановлені судом

Між позивачем та відповідачем укладено договори № Б-О-1/1 від 20.12.2019, № Б-О-1/2 від 07.05.2020, № Б-О-2 від 21.08.2020, № КР-Н-23-2 від 20.08.2021 та № Б-О-2-1 від 14.01.2022 предметом яких є виконання робіт на об`єктах дорожньої інфраструктури, розташованих на території Дніпропетровської області, зокрема: капітальний ремонт автомобільної дороги Н-23 Кропивницький-Кривий Ріг-Запоріжжя на ділянці км 140+056 – км 155+050; будівництво автомобільної дороги Н-31 Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка від с. Лобойківка до межі Дніпропетровської області; реконструкція мосту з підходами через річку Чортомлик на км 206+925 автомобільної дороги Н-23.

Державною аудиторською службою України за результатами ревізії складено акт № 001700-21/1 від 01.01.2025 окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області за період з 01.04.2018 по 30.06.2024 року, яким встановлено низку порушень, що і стало підставою для звернення із позовом до суду.

Мотивувальна частина

Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці акцентував увагу на тому, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29.04.1988 у справі "Белілос проти Швейцарії").

Юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12.10.1978 у справі "Занд проти Австрії").

Тож поняття "суд, встановлений законом" містить у собі у тому числі таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

За своєю правовою природою судова юрисдикція є інститутом права, що покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства.

Компетенцію із розгляду господарських справ однорідними судами за просторовим критерієм розмежовує територіальна юрисдикція (підсудність) господарських судів.

Вимоги щодо такого розмежування викладено у параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України.

За загальним правилом позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи -підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань (частини перша, друга статті 27 ГПК України).

Разом із тим статтею 29 ГПК України визначено правила альтернативної територіальної підсудності.

Право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина перша статті 29 ГПК України).

За змістом положень частини п`ята статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Аналіз зазначеної норми процесуального закону свідчить про те, що нею встановлено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності: 1) якщо спір виник із договору, в якому визначено місце виконання; 2) якщо спір виник із договору, в якому не визначено місце його виконання, проте з огляду на специфіку врегульованих ним правовідносин виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

Отже, у питанні, який позов може пред`являтися за територіальною підсудністю за вибором позивача, законодавець керується тим, що це позов у спорі, що виник із договору, який відповідає певним ознакам (у ньому визначено місце виконання або його можливо виконати лише в конкретному місці).

Обмежень про те, що зазначений спір має бути виключно спором про виконання цього договору, частина п`ята статті 29 ГПК України не містить.

Натомість саме місце пред`явлення позову у спорі, що виник із договору, законодавець визначає за вибором позивача за місцем виконання відповідного договору.

Таким чином, для застосування встановленого частиною п`ятої статті 29 ГПК України правила альтернативної територіальної підсудності спір між сторонами має бути таким, що виник із договору, однак не обов`язково спором про його виконання.

Згідно з частинами першою, третьою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділено обидві сторони договору.

У справі, що переглядається, предметом позову є обставини неналежного виконання відповідачем підрядних робіт за переліком договорів на будівництво та реконструкцію автомобільних доріг у Дніпропетровській області.

Отже, спір у справі є спором, що виник із договору.

Відповідно до пунктів 5.2. спірних договорів, сторонами визначено місце виконання робіт, а саме Дніпропетровська область.

З огляду на наведене між сторонами справи виник спір із договору, в якому визначено місце його виконання.

Отже, наявна перша з передбачених частиною п`ятою статті 29 ГПК України підстав для пред`явлення позову за вибором позивача до господарського суду за місцем виконання договору.

Зважаючи на предмет та підстави заявленого у справі позову, її підсудність має визначатися з урахуванням встановленого у частині п`ятій статті 29 ГПК України правила, і, як наслідок, за вибором позивача ця справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) господарського суду за місцем виконання договору, тобто - до юрисдикції Господарського суду Дніпропетровської області.

Питання визначення територіальної підсудності у спорах, що виникають з договірних правовідносин, за наявності вказівок на місце виконання договору, було предметом дослідження Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка у своїй постанові від 03.04.2026 року у справі № 924/698/23 сформувала чіткий та обов`язковий для застосування правовий висновок, а саме:

"За загальним правилом позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (частини перша, друга статті 27 ГПК України).

Разом із тим статтею 29 ГПК України визначено правила альтернативної територіальної підсудності.

Право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина перша статті 29 ГПК України).

За змістом положень частини п`ята статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Аналіз зазначеної норми процесуального закону свідчить про те, що нею встановлено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності: 1) якщо спір виник із договору, в якому визначено місце виконання; 2) якщо спір виник із договору, в якому не визначено місце його виконання, проте з огляду на специфіку врегульованих ним правовідносин виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

Отже, у питанні, який позов може пред`являтися за територіальною підсудністю за вибором позивача, законодавець керується тим, що це позов у спорі, що виник із договору, який відповідає певним ознакам (у ньому визначено місце виконання або його можливо виконати лише в конкретному місці).

Обмежень про те, що зазначений спір має бути виключно спором про виконання цього договору, частина п`ята статті 29 ГПК України не містить.

Натомість саме місце пред`явлення позову у спорі, що виник із договору, законодавець визначає за вибором позивача за місцем виконання відповідного договору.

Таким чином, для застосування встановленого частиною п`ятою статті 29 ГПК України правила альтернативної територіальної підсудності спір між сторонами має бути таким, що виник із договору, однак не обов`язково спором про його виконання".

З наведеного вбачається, що у разі, якщо договір пов`язаний із територією іншого регіону, суд не має права обмежувати позивача у реалізації його права вибору суду, якщо хоча б один з обов`язків за договором (у цьому випадку – ремонт автомобільної дороги) підлягав виконанню в межах конкретної області.

Судова колегія відхиляє доводи відповідача з приводу розташування доріг, на яких проходили ремонтні роботи, на території різних адміністративно-територіальних одиниць, оскільки як вже зазначалось вище, умовами пунктів 5.2. спірних договорів, сторонами визначено місце виконання робіт, а саме Дніпропетровська область. Крім того, слід зазначити, що найменування автомобільної дороги саме по собі не свідчить про її розташування в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Назва автомобільної дороги характеризує її маршрут, напрямок сполучення або пункти між якими вона проходить, але не встановлює адміністративні межі її розташування.

Додатково апеляційний господарський суд звертає увагу, що відповідно до Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, наявного в матеріалах справи, територіальна компетенція позивача обмежується лише відповідною адміністративно-територіальною одиницею, а тому підстави вважати, що будівництво або ремонт доріг, які були предметом спірних правочинів, мали виконуватись за її межами – відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції про передачу матеріалів позовної заяви за підсудністю та направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Висновки апеляційного господарського суду

Пунктом 6 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У цій справі неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали місцевого суду на підставі статті 280 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Розподіл судових витрат

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду, розподіл сум судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду ним спору, згідно з загальними правилами статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 269-271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 у справі № 904/3718/26 – задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 у справі № 904/3718/26 – скасувати.

Справу № 904/3718/26 направити до Господарського суду Дніпропетровської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених частиною третьою статті 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.09.2026.

Головуючий суддя Висоцький А.М.

Судді Андрейчук Л.В.

Чус О.В.