Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №904/1523/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026 року м.Дніпро Справа № 904/1523/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПЕН-Д"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Манько Г.В.) від 12.08.2025р. у справі № 904/1523/25

за позовом Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача-1 Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації, позивача-2 Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПЕН-Д"

про визнання недійсною додаткової угоди, стягнення 11 123 171,40 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Синельниківська окружна прокуратура Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації, Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, просила:

- визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 01.04.2022 до Договору № 266/08-21 від 25.08.2021 на виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва по об`єкту "ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 - Будівництво малого групового будинку за адресою: Дніпропетровська область, смт. Васильківка, вул. Мічуріна, 158" (ДК 021:2015:45300000-0 Будівельно-монтажні роботи)", укладеного між Департаментом капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпен-Д".

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпен-Д" на користь Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації невикористаний аванс за Договором № 266/08-21 від 25.08.2021 на виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва по об`єкту "ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 - Будівництво малого групового будинку за адресою: Дніпропетровська область, смт. Васильківка, вул. Мічуріна, 158" (ДК 021:2015:45300000-0 Будівельно-монтажні роботи)" у сумі 5 851 266,26 грн., а також за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за Договором № 266/08-21 від 25.08.2021 інфляційні втрати у сумі 2 828 927,64 грн., три відсотки річних у сумі 802 130,26 грн., пеню у сумі 1 640 847,23 грн., що разом становить 11 123 171,40 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2025р. у справі № 904/1523/25:

- позов задоволено частково;

- визнано недійсною додаткову угоду № 4 від 01.04.2022 до Договору № 266/08-21 від 25.08.2021 на виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва по об`єкту "ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 - Будівництво малого групового будинку за адресою: Дніпропетровська область, смт. Васильківка, вул. Мічуріна, 158" (ДК 021:2015:45300000-0 Будівельно-монтажні роботи)", укладеного між Департаментом капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпен-Д";

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпен-Д" на користь Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації невикористаний аванс 4 473 580 грн. 71 коп., інфляційні втрати 2 828 927,64 грн., три відсотки річних 802 130,26 грн, пеню 1 640 847,23 грн., судовий збір 135 900 грн. 46 коп.;

- провадження у справі в частині стягнення невикористаного авансу у сумі 1 377 685 грн. 55 коп. закрито.

Задовольняючи позов у зазначеній частині, місцевий господарський суд виходив з того, що згідно пунктів 11.8, 11.9 Договору використаний аванс підлягав погашенню на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт форми КБ-2в у межах установленого дев`ятимісячного строку, а після його закінчення невикористана сума мала бути повернута замовнику. Оскільки аванс своєчасно не використано/погашено він підлягає поверненню, а за прострочення його повернення підлягають нарахуванню штрафні санкції. В частині вимог щодо повернення авансу провадження у справі закрито у зв`язку з його використанням та складанням відповідних підтверджуючих документів після відкриття провадження у справі.

Суд також дійшов висновку, що додаткова угода №4, якою продовжено строк використання авансу з дев`ятимісячного строку на період дії воєнного стану, укладена за відсутності документально підтверджених обставин, передбачених пунктом 4 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а наявність форс-мажорних обставин відповідачем належним чином не підтверджена, відповідно наявні підстави для визнання недійною вказаної додаткової угоди.

Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПЕН-Д", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2025р. у справі № 904/1523/25 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокурора відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права. Скаржник зазначає, що суд безпідставно відмовив у відкладенні підготовчого засідання 26.06.2025 та закрив підготовче провадження, а під час розгляду справи 12.08.2025 не надав відповідачу можливості подати акт виконаних робіт №8 від 12.08.2025 на суму 2 826 778,74 грн, незважаючи на те, що представник відповідача на початку судового засідання повідомила про підписання такого акта та просила відкласти розгляд справи для його подання.

Скаржник також вказує, що фактично використовував отриманий аванс для придбання матеріалів, оплати праці та податків, а суд помилково ототожнив поняття "використання авансу" та "погашення авансу". На думку відповідача, пункт 11.9 Договору встановлює лише строк фактичного витрачання авансових коштів, тоді як пункт 11.8 визначає документальний порядок погашення вже використаного авансу за актами КБ-2в. При цьому строк виконання будівельних робіт було продовжено до 31.12.2025 додатковою угодою.

Також скаржник посилається на запровадження воєнного стану, повітряні тривоги, обстріли, перебої електро-, водо- та інтернет-постачання, зазначаючи, що листом від 01.03.2022 повідомив замовника про форс-мажорні обставини, а Департамент визнав їх наявність. На цій підставі відповідач вважає правомірним укладення додаткової угоди №4 та стверджує про ненастання строку повернення авансу.

За доводами відповідача, із змісту додаткової угоди №4 від 01.04.2022р. вбачається, що сторони не змінювали ані строк дії договору, ані строк виконання Генпідрядником своїх зобов`язань щодо виконання робіт. Даною угодою сторони змінили строк використання Генпідрядником авансу на придбання матеріалів. Такий строк не є строком дії договору, та не є строком виконання робіт, а відтак не є істотною умовою договору, можливість зміни якої передбачена у пункті 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв`язку з чим, оскаржувана додаткова угода була укладена з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає визнанню недійсною.

Крім того, відповідач посилається на значний ступінь виконання договору та на те, що суд першої інстанції не розглянув заявлене усно 12.08.2025 клопотання про зменшення пені, заявлене у зв`язку із значним перевищенням основної заборгованості, відсутності збитків позивача та зважаючи на форс-мажорні обставини вцілому.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.12.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПЕН-Д" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2025р. у справі № 904/1523/25, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 25.03.2026р. о 15:45 год.

В судовому засіданні 25.03.2026р. по справі оголошено перерву до 17.06.2026р. о 14:45 год.

В судовому засіданні 17.06.2026р. по справі оголошено перерву до 10.09.2026р. о 14:45 год.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін. На думку прокурора, відповідач не довів, які саме завдання підготовчого провадження залишилися невиконаними та яким чином це вплинуло на правильність вирішення спору. Щодо використання авансу прокурор вказує, що відповідно до умов Договору та усталеної практики Верховного Суду належним підтвердженням його використання є акти КБ-2в і довідки КБ-3, а самі лише платіжні документи щодо придбання матеріалів таким підтвердженням не є. Прокурор також заперечує доведеність причинного зв`язку між воєнним станом та неможливістю виконання саме спірного зобов`язання, а також посилається на відсутність сертифікату торгово-промислової палати.

Спірна додаткова угода обґрунтовано визнана судом недійсною, як така, що суперечить п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у зв`язку з відсутністю документально підтверджених об`єктивних обставин щодо необхідності продовження строку використання авансу у спосіб, визначений умовами договору та приписами Закону України "Про торгово-промислові палати в України".

Позивач-2 підтримує доводи апеляційної скарги та просить скасувати рішення. Департамент підтверджує підписання акта №8 від 12.08.2025 та акта №9 від 11.12.2025, якими в подальшому було погашено весь залишок авансу, а також підтримує доводи відповідача про фактичне використання бюджетних коштів на виконання Договору протягом трьох місяців з дати перерахування авансу та про вплив воєнного стану і обмежень фінансування на строки оформлення виконаних робіт. Тому нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій, трьох відсотків річних та інфляційних втрат є безпідставним.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив прокурора зазначає, що весь аванс фактично використано за цільовим призначенням в належні строки та в подальшому повністю погашено актами виконаних робіт. Аванс у вказаній сумі і не міг бути повернутий, так як вже освоєний відповідачем. Також відповідач посилається на принцип contra proferentem, вважаючи умови пунктів 11.8 і 11.9 Договору неоднозначними та такими, що мають тлумачитися проти сторони, яка запропонувала відповідну редакцію договору.

Договір було укладено за результатами проведення публічних закупівель, розроблявся безпосередньо позивачем-2, тому саме позивач-2 повинен нести ризики неточності формулювання п.11.8, 11.9 та календарного графіку виконання робіт щодо освоєння авансу, повернення невикористаної частини авансу з урахуванням календарного графіку виконання робіт.

За умовами п. 11.9 договору генпідрядник зобов`язаний повернути невикористану частину авансу протягом 9 місяців після одержання авансу, а саме до 01.06.2022р. (від дати останнього платежу). При цьому не враховано, що кінцевим строком виконання робіт є 31.12.2025р.

Позивач-1 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Про дату, час та місце судових засідань повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи; його неявка не перешкоджає апеляційному перегляду.

02.09.2026 відповідач заявив клопотання про долучення акта виконаних робіт №8 від 12.08.2025, мотивуючи неможливість його подання раніше тим, що цей акт було оформлено безпосередньо в день розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції, про що представник відповідача повідомив суд у судовому засіданні, проте суд проігнорував вказаний факт.

Також, відповідач подав клопотанням, яким просить зменшити пеню з 1 640 847,23 грн до 82 042,36 грн, тобто приблизно на 95 %, посилаючись на значний ступінь виконання договору, вплив воєнного стану, відсутність доведених збитків замовника та складний фінансовий стан підприємства відповідача.

03.01.2026 відповідач заявив клопотання про долучення акту №9 від 11.12.2025, посилаючись на те, що після ухвалення рішення суду першої інстанції роботи за Договором були завершені, прийняті замовником, а залишок авансу погашено.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, позивача-2 та відповідача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 26.07.2021 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення Департаментом капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) процедури відкритих торгів із закупівлі щодо робіт "Будівництво малого групового будинку за адресою: Дніпропетровська область, смт. Васильківка, вул. Мічуріна, 158" (ДК 021:2015:45300000-0 Будівельно-монтажні роботи) (ID закупівлі:иА-2021-07-26-006777-Ь), очікуваною вартістю 12 148 909,20 грн.

Джерелом фінансування закупівлі є місцевий (обласний) бюджет.

До участі у тендері допущено 2 учасника: ТОВ "Інтерпен-Д" (ЄДРПОУ: 25514131) та ФОП Сириця Л.М. (ІДН: НОМЕР_1 ).

За результатами проведених торгів переможцем визначено ТОВ "Інтерпен-Д" з ціновою пропозицією 12 077 600 грн.

25.08.2021 між Департаментом капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації та ТОВ "Інтерпен-Д" (далі - генпідрядник) укладено договір № 266/08-21 (далі-Договір) щодо виконання робіт по об`єкту.

За умовами п. 1.1, 1.2 Договору Генпідрядник забезпечує відповідно до проектно- кошторисної документації виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва. Об`єкт: ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 - Будівництво малого групового будинку за адресою: Дніпропетровська область, смт. Васильківка, вул. Мічуріна, 158 (ДК 021:2015:45300000-0 Будівельно-монтажні роботи).

Генпідрядник розпочинає виконання робіт у строк, що не перевищує 10 днів з дня укладання договору і завершить виконання робіт до 30.12.2022 (п. 1.4).

Розрахунки за виконані роботи проводяться протягом 10 (десяти) робочих днів після надходження коштів з бюджету на розрахунковий рахунок Замовника для фінансування зазначених робіт та будуть здійснюватися на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт по формі №КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт по формі №КБ-3 та рахунку на оплату робіт; проміжними платежами в міру виконання робіт (п. 11.1 Договору).

Розрахунки проводяться шляхом: оплати Замовником виконаних робіт після підписання Сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт по формі №КБ-2в, та на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт по формі №КБ-3 (п. 11.4 Договору).

Проміжні платежі за виконані роботи здійснюються в межах не більш як 95% їх загальної вартості за договірною ціною. Кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених Договором робіт та отримання декларації про готовність об`єкта до експлуатації (п. 11.5 Договору).

Замовник при наявності бюджетних коштів на розрахунковому рахунку, протягом 10 робочих днів перераховує Генпідряднику аванс на виконання робіт по об`єкту у розмірі до 100% від вартості зазначених робіт за Договором (п. 11.7 Договору).

Використаний аванс погашається на підставі актів виконаних робіт по формі №КБ-2в, підписаних уповноваженими представниками Сторін (п. 11.8 Договору).

Генпідрядник зобов`язується використати одержаний аванс на виконання робіт протягом дев`яти місяців після одержання авансу. По закінченні зазначеного терміну невикористані суми авансу повертаються Замовнику з нарахуванням річної відсоткової плати на рівні облікової ставки НІБУ із застосуванням коефіцієнта 1.2 за кожний день прострочення (п.11.9 Договору).

Бюджетні зобов`язання беруться замовником в межах бюджетних асигнувань. Бюджетні фінансові зобов`язання за спеціальним фондом бюджету беруться замовником виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (пункт 11.11 договору).

Приймання-передача закінченого об`єкта будівництва буде здійснюватися відповідно до вимог нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених об`єктів в експлуатацію (п. 12.1 Договору).

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань Генпідрядник сплачує Замовнику штрафні санкції (пеню) у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а у разі здійснення попередньої оплати Генпідрядник, крім сплати штрафних санкцій, повертає Замовнику неосвоєні вчасно кошти з урахуванням індексу інфляції. Крім сплати штрафних санкцій Генпідрядник компенсує Замовнику збитки, зумовлені невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов`язань за Договором (п. 13.2 Договору).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються уповноваженими органами (п. 14.3 Договору).

Зміна Договору здійснюється шляхом зміни або доповнення його умов за ініціативою будь-якої Сторони на підставі додаткової угоди. Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору (п. 15.1 Договору).

Строк дії договору до 30.12.2022 (п. 16.1).

Договір вважається виконаним після введення об`єкту в експлуатацію та закінчення всіх взаєморозрахунків між Сторонами за цим Договором (п. 16.3 Договору).

Сторонами Договору укладено Додаткову угоду №4 від 01.04.2022р. до Договору №266/08-21 від 25.08.2021р. на виконання будівельно-монтажних робіт по об`єкту ДСТУ Б.Д..1.1-1:2013 - Будівництво малого групового будинку за адресою: Дніпропетровська область, смт. Васильківка, вул. Мічуріна, 158 (ДК 021:2015:45300000-0 Будівельно-монтажні роботи).

Генпідрядник зобов`язується використати одержаний аванс на виконання робіт протягом дев`яти місяців після одержання авансу за виключенням періоду дії Указів Президента України про встановлення та продовження строку дії воєнного положення. По закінченні зазначеного терміну невикористані суми авансу повертаються Замовнику з нарахуванням річної відсоткової плати на рівні облікової ставки НБУ із застосуванням коефіцієнта 1.2 за кожний день прострочення. Інші умови вищевказаного Договору, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені Сторонами раніше, і Сторони підтверджують їх обов`язковість для себе (п. 1 Додаткової угоди).

Сторонами Договору укладено Додаткову угоду №12 від 18.12.2024р. до Договору №266/08-21 від 25.08.2021р. на виконання будівельно-монтажних робіт по об`єкту ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 - Будівництво малого групового будинку за адресою: Дніпропетровська область, смт. Васильківка, вул. Мічуріна, 158 (ДК 021:2015:45300000-0 Будівельно-монтажні роботи).

Замовник і Генпідрядник згідно з п.1.7 Договору № 266/08-21 від 25.08.2021 року та за згодою сторін, погодилися внести зміни до Договору, а саме: Викласти пункти 1.4 та 16.1 Договору у наступній редакції: 1.4. Генпідрядник розпочне виконання робіт у строк, що не перевищує 10 днів з дня укладання договору і завершить виконання робіт до 31.12.2025 року. 16.1. Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2025 року, а у частині розрахунків до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Строком Договору є час, протягом якого Сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов`язки відповідно до Договору. 3. Ця Додаткова угода з моменту набрання нею чинності є невід`ємною частиною Договору (п. 1,2 Додаткової угоди).

На виконання п. 11.7 Договору платіжними дорученнями № 1671 Замовником Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерпен-Д" 31.08.2021 був перерахований аванс у сумі 11 473 720 грн., що складає 95% від ціни Договору.

З матеріалів справи вбачається, що аванс на загальну суму 11 473 720 грн. за вищезазначеним Договором погашено:

- 25.07.2022 частково у сумі 694 249,31 грн, врахований в ф.КБ3 та в акті ф.КБ-2 здавання-приймання виконаних будівельних робіт від 25.07.2022;

- 25.08.2023 частково у сумі 1 316 898,40 грн, врахований в ф.КБ3 та в акті ф.КБ-2 здавання-приймання виконаних будівельних робіт від 25.08.2023;

- 17.11.2023 частково у сумі 477 330,96 грн, врахований в ф.КБ3 та в акті ф.КБ-2 здавання-приймання виконаних будівельних робіт від 17.11.2023;

- 04.11.2024 частково у сумі 2 089 898,22 грн, врахований в ф.КБ3 та в акті ф.КБ-2 здавання-приймання виконаних будівельних робіт від 04.11.2024;

- 19.12.2024 частково у сумі 1 044 076,85 грн, врахований в ф.КБ3 та в акті ф.КБ-2 здавання-приймання виконаних будівельних робіт від 19.12.2024;

-20.06.2025р. частково у сумі 685 331,50 грн. врахований в ф.КБ3 та в акті ф.КБ-2 здавання-приймання виконаних будівельних робіт від 20.06.2025р.;

- 23.07.2025р. частково у сумі 692 354,05 грн. врахований в ф.КБ3 та в акті ф.КБ-2 здавання-приймання виконаних будівельних робіт від 23.07.2025р.;

- 12.08.2025р. частково у сумі 2 826 778,74 грн. врахований в ф.КБ3 та в акті ф.КБ-2 здавання-приймання виконаних будівельних робіт від 12.08.2025р.

- 11.12.2025р. частково у сумі 1 646 801,97 грн. врахований в ф.КБ3 та в акті ф.КБ-2 здавання-приймання виконаних будівельних робіт від 11.12.2025р.

Прокурор вказує, що при укладенні додаткової угоди № 4 до договору сторонами порушено вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме, внесено зміни до істотних умов договору, щодо продовження використання генеральним підрядником сум попередньої оплати за відсутності документально підтверджених обставин, які б свідчили про неможливість своєчасного виконання зобов`язань за договором.

Також прокурор зазначає, що з урахуванням положень пункту 11.9 договору у випадку невикористання вказаної суми попередньої оплати протягом 9 місяців, вона підлягала поверненню генеральним підрядником на користь замовника з нарахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Виходячи з вищенаведеного, з боку Генерального підрядника за Договором мало місце невиконання грошового зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати (авансу) та протиправне користування чужими коштами:

з 01.06.2022 по 24.07.2022 у сумі 11 473 720 грн;

з 25.07.2022 до 24.08.2023 у сумі 10 779 470,70 грн;

з 25.08.2023 до 16.11.2023 у сумі 9 462 572,29 грн;

з 17.11.2023 до 03.11.2024 у сумі 8 985 241,33 грн;

з 04.11.2024 до 18.12.2024 у сумі 6 895 343,11 грн;

з 19.12.2024 до 31.03.2025 у сумі 5 851 266,26 грн.,

а тому просить суд стягнути штрафні санкції за несвоєчасне повернення невикористаного авансу: інфляційні втрати у сумі 2 828 927,64 грн., три відсотки річних у сумі 802 130,26 грн. та пеню у сумі 1 640 847,23 грн.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За доводами прокурора, попередня оплата за Договором, укладеним між Департаментом та ТОВ "Інтерпен-Д" здійснена за кошти місцевого (обласного) бюджету, а отже державний інтерес у спірних правовідносинах полягає насамперед у забезпеченні належного виконання зобов`язань за договорами, на фінансування яких державою виділялись бюджетні кошти.

Водночас, протиправне укладення додаткової угоди до Договору, та, як наслідок, несвоєчасне повернення Генеральним підрядником перерахованих йому коштів у вигляді попередньої оплати (авансу) унеможливило витрачання цих коштів на інші цілі, пов`язані з виконанням державою своїх функцій, зокрема на укріплення обороноздатності в умовах збройної агресії російської федерації проти України, що беззаперечно порушує державні інтереси у спірних правовідносинах.

Звертаючись з цим позовом до суду в інтересах держави, прокурор визначив уповноваженими органами у спірних правовідносинах Дніпропетровську обласну державну адміністрацію-обласну військову адміністрацію та Департамент капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

В умовах воєнного стану на виконання ст. 4 указаного Закону відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", № 68/2022 "Про утворення військових адміністрацій" утворено Дніпропетровську обласну військову адміністрацію, до якої перейшли повноваження обласної державної адміністрації.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Відповідно до ст. 119 Конституції України місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують: виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів; звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; взаємодію з органами місцевого самоврядування; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; соціально-економічного розвитку відповідних територій; бюджету, фінансів та обліку; управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики; промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв`язку; науки, освіти, культури, охорони здоров`я, фізкультури і спорту, сім`ї, жінок, молоді та дітей, утвердження української національної та громадянської ідентичності; соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати.

У статті 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що вони здійснюють на відповідних територіях державний контроль за збереженням та раціональним використанням державного майна; станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконання державних контрактів і зобов`язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, завданій державі.

Для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України (п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Таким чином, місцеві державні адміністрації (обласні, районні) можуть і зобов`язані здійснювати контроль щодо законності використання бюджетних коштів, у тому числі звертатися до суду з позовами з метою захисту порушених інтересів держави.

На території Дніпропетровської області таким органом є Дніпропетровська обласна державна адміністрація - обласна військова адміністрація, яка зобов`язана контролювати питання ефективності використання бюджетних коштів при укладенні договору про закупівлю робіт та його виконання, у зв`язку з чим обласна державна адміністрація є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави.

Одним із структурних підрозділів адміністрації є Департамент капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Департамент утворюється головою облдержадміністрації, входить до її складу і в межах Дніпропетровської області забезпечує виконання покладених на нього завдань.

Завданнями Департаменту є забезпечення реалізації державної політики у галузі будівництва; виконання завдань з будівництва житлових будинків, об`єктів освіти, охорони здоров`я, зв`язку, транспорту, торгівлі, громадського харчування, комунального господарства, культурно-побутового й іншого призначення та ефективного використання капітальних вкладень, що спрямовуються на зазначені цілі; функцій замовника будівництва об`єктів житлово-комунального і соціального призначення на території Дніпропетровської області; сприяння впровадженню у будівництво прогресивних проектних рішень, нових будівельних матеріалів, конструкцій та виробів.

Департамент організовує виконання Конституції і законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та здійснює контроль за їх реалізацією; роботу з укомплектування, зберігання, обліку та використання архівних документів.

До того ж, Департамент є замовником за Договором № 266/08-21 від 25.08.2021 та головним розпорядником бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України, головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі, здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.

Таким чином, Департамент капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації також є уповноваженим органом щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

На виконання вимог, установлених абз. 4. ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Синельниківською окружною прокуратурою Дніпропетровської області листами від 03.01.2025 за № 65-25вих-25 та № 65-24вих-25 повідомлено Департамент капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Дніпропетровську обласну державну адміністрацію-обласну військову адміністрацію про наявні порушення інтересів держави та витребувано інформацію про вжиття заходів щодо усунення таких порушень.

У відповіді від 31.01.2025 за № 232/0/174-25 Департамент повідомив про відсутність, на його думку, будь-яких порушень під час укладення додаткових угод до Договору від 25.08.2021, відсутність підстав для вжиття заходів щодо захисту інтересів держави, а також відсутність обставин, які б вказували на невиконання або неналежне виконання облдержадміністрацією та/або Департаментом своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави у бюджетній сфері.

Листами від 14.03.2025 за № 65-788вих-25 та № 65-787вих-25 Синельниківською окружною прокуратурою Дніпропетровської області повідомлено Департамент капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Дніпропетровську обласну державну адміністрацію - обласну військову адміністрацію про наявність порушення інтересів держави внаслідок укладення додаткової угоди до Договору № 266/08-21 від 25.08.2021.

У відповіді від 26.03.2025 за № 736/0/174-25 Департамент висловив аналогічну позицію та повідомив про відсутність, на його думку, будь-яких порушень під час укладення додаткових угод до Договору від 25.08.2021, відсутність підстав для вжиття заходів щодо захисту інтересів держави, а також відсутність обставин, які б вказували на невиконання або неналежне виконання облдержадміністрацією та/або Департаментом своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави у бюджетній сфері.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурором дотримано вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". На виконання зазначених норм Синельниківською окружною прокуратурою Дніпропетровської області попередньо, до пред`явлення позову, листами від 28.03.2025 № 65-977вих-25 і №65-978вих-25 повідомлено позивачів про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі визначених ним позивачів у зв`язку з їх бездіяльністю.

Статтями 11, 629 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договір. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з абзацом 1 частини 4 статті 4 ЦК України актами цивільного законодавства є також постанови КМУ.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (частина 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Таким чином, Законом встановлено імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватись виключно у випадках, визначених статтею 41 Закону.

Згідно п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає правильними доводи скаржника про те, що додатковою угодою №4 безпосередньо не змінено строк дії Договору чи кінцевий строк виконання будівельних робіт, а змінено умову щодо строку використання попередньої оплати. Тому саме по собі посилання суду першої інстанції на недотримання сторонами вимог пункту 4 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не є достатнім обґрунтуванням недійсності оспорюваної угоди.

Водночас наведене не свідчить про відсутність правових підстав для визнання додаткової угоди недійсною.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 р. № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (зі змінами), Порядком державного фінансування капітального будівництва, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1764 (зі змінами) передбачено, що розпорядники (одержувачі) бюджетних коштів (крім закордонних дипломатичних установ) у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати попередню оплату.

В залежності від виду робіт та наданих послуг в будівництві цими нормативно- правовими актами встановлюється розмір авансу та строк його використання і не передбачається можливості зміни (продовження) строків використання підрядниками авансів, одержаних ними на виконання договору про закупівлю робіт за бюджетні кошти в залежності від будь-яких обставин.

Зокрема, згідно з п. 19 Порядку для будівництва/капітального ремонту/реконструкції малих групових будинків, будинків підтриманого проживання, будівництва житла для дитячих будинків сімейного типу, соціального житла для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, виготовлення проектно- кошторисної документації замовники можуть проводити попередню оплату (виплату авансу) в розмірі до 100 відсотків вартості зазначених робіт за договором (контрактом) на строк не більш як дев`ять місяців.

Пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 р. № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" рекомендує розпорядникам (одержувачам) бюджетних коштів укладати договори про закупівлю товарів, робіт і послуг відповідно до законодавства з урахуванням повернення після закінчення строку, визначеного у договорі про закупівлю товарів, робіт і послуг, виконавцями робіт, постачальниками товарів і надавачами послуг невикористаних сум попередньої оплати та застосування штрафних санкцій у разі невчасного повернення таких коштів.

Таким чином, постановами КМУ встановлено обов`язок підрядника використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів упродовж дев`яти місяців після одержання авансу. При цьому вказаними підзаконними нормативно-правовими актами не передбачено зміни/продовження граничного 9-місячного строку на використання підрядником авансу, одержаного ним на виконання договору про закупівлю робіт за бюджетні кошти.

На виконання зазначених постанов КМУ Департаментом і Товариством у пункті 11.9 договору підряду в первісній редакції було погоджено умову про граничний 9-місячний строк використання одержаного підрядником авансу.

Зміна умов договору додатковою угодою № 4 від 01.04.2022 не враховувала конкретний період об`єктивної неможливості виконання певного зобов`язання, а зупиняла перебіг строку використання бюджетної попередньої оплати на весь період воєнного стану незалежно від фактичного впливу відповідних обставин на можливість використання або повернення коштів.

У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, оспорювана угода, якою було внесено зміни до договору шляхом продовження строку використання підрядником авансу на невизначений термін (на період дії правового режиму воєнного стану) підлягає визнанню недійсною як така, що не відповідає вимогам вищевказаних постанов КМУ, якими встановлено граничний 9-місячний строк використання авансу.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 06.11.2024 у справі № 904/3936/23, від 29.04.2025 у справі № 904/5262/23.

Як вбачається з умов додаткової угоди № 4 від 01.04.2022 зміни щодо продовження строку використання генпідрядником сум попередньої оплати (авансу) внесено у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили (введенням воєнного стану на території України) з посиланнями лише на загальний лист Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, адресований всім, кого це стосується.

При цьому, спірна додаткова угода не містить посилань на об`єктивні обставини та належні докази на їх підтвердження, які б свідчили про неможливість своєчасного виконання підрядником зобов`язань саме за договором № 2024/02.0-7.1.

З огляду на викладене, будь-яких обґрунтованих, законних підстав та документально підтверджених об`єктивних обставин для продовження строку використання генпідрядником сум попередньої оплати (авансу) на момент укладення спірної додаткової угоди № 4 від 01.04.2022 до договору №266/08-21 від 25.08.2021 не було.

Колегія суддів погоджується з апелянтом у тій частині, що сам по собі сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним можливим засобом доказування форс-мажорних обставин.

Воєнний стан та військова агресія російської федерації є надзвичайними обставинами, проте їх наявність не означає автоматичного звільнення будь-якого суб`єкта господарювання від кожного договірного зобов`язання та не доводить автоматично неможливість його виконання.

Сторона, яка посилається на форс-мажор, повинна довести причинний зв`язок між конкретними обставинами та об`єктивною неможливістю виконання конкретного зобов`язання протягом відповідного періоду.

Наведені відповідачем відомості про повітряні тривоги, ракетні та дронові атаки, перебої електропостачання та необхідність припинення робіт на будівельному майданчику безумовно могли впливати на строки фізичного виконання будівельних робіт. Однак предметом спірного зобов`язання за пунктом 11.9 Договору є не лише завершення робіт, а використання або повернення бюджетного авансу в установлений строк.

Більше того, сам відповідач посилається, що до завершення дев`ятимісячного строку ним фактично було витрачено 8 955 792,22 грн авансових коштів на придбання матеріалів, оплату праці та податків. Цей аргумент суперечить тезі про об`єктивну неможливість використання авансу в цілому внаслідок воєнного стану. Щодо тієї частини авансу, яка не була належно погашена, відповідач не довів, чому зазначені обставини унеможливлювали її повернення замовнику після спливу договірного строку.

Саме тому загальний лист ТПП України від 28.02.2022, повідомлення відповідача від 01.03.2022 та погодження Департаменту з наявністю форс-мажорних обставин не є достатніми доведенням таких обставин непереборної сили та не є підставою для продовження строку користування авансом на фактично невизначений термін (період воєнного стану).

Пункт 4 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", на який сторони послалися при укладенні додаткової угоди №4, передбачав необхідність наявності саме документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили відповідну зміну умов договору. Загальне існування воєнного стану не усуває необхідності встановити фактичний зв`язок між такими обставинами та конкретною зміною договору.

Отже, незалежно від достатності документального підтвердження обставин, на які сторони послалися при укладенні додаткової угоди, сама погоджена ними умова продовження граничного строку використання бюджетної попередньої оплати за межами дев`яти місяців суперечила імперативному нормативному регулюванню.

Тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання додаткової угоди №4 недійсною є правильним по суті.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною четвертою статті 879 Цивільного кодексу України визначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

За приписом частини другої статті 854 цього Кодексу підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо вимог прокурора про повернення невикористаного авансу за Договором №266/08-21 від 25.08.2021 у заявленій до стягнення сумі, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було погашено аванс у сумі 1 377 685 грн. 55 коп. у спосіб, передбачений п. 11.8 Договору, що є підставою для закриття провадження у справі щодо стягнення 1 377 685 грн. 55 коп. авансу на підставі приписів ст. 231 ч. 1 п. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, колегія суддів вбачає ознаки надмірного формалізму суду першої інстанції у зв`язку позбавлення відповідача можливості подати акт №8 від 12.08.2025, яким також погашено аванс під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Із матеріалів справи та змісту апеляційної скарги вбачається, що акт №8 датований 12.08.2025, тобто днем, у який відбувався розгляд справи по суті та було ухвалено оскаржуване рішення. Представник відповідача на початку судового засідання повідомила суд про виконання та прийняття замовником робіт на суму 2 826 778,74 грн і про існування відповідного акта, пояснила неможливість його негайного подання тим, що документ оформлено цього ж дня, та просила відкласти розгляд справи для його подання.

Відмова місцевого господарського суду надати відповідачу реальну можливість подати цей документ мала істотне значення саме для вирішення вимоги про стягнення основної суми авансу, оскільки акт безпосередньо змінював розмір авансу, не погашеного за правилами пункту 11.8 Договору.

З огляду на час складення документа та процесуальну поведінку відповідача колегія суддів визнає доведеними виняткові обставини, передбачені частиною третьою статті 269 ГПК України, та приймає акт №8 від 12.08.2025 до розгляду.

У зв`язку з відсутністю у відповідача можливості подати доказ погашення авансу на суму 2 826 778,74 грн, місцевий господарськи суд безпідставно стягнув аванс у вказаній сумі. Відповідно рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню у цій частині з прийняттям нового про закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України щодо вказаної суми.

Акт №9 від 11.12.2025 був складений після ухвалення рішення суду першої інстанції, а тому він не може розглядатися як додатковий доказ обставин, що існували станом на 12.08.2025, та використовуватися для висновку про незаконність рішення суду першої інстанції на момент його ухвалення.

Разом з тим колегія суддів враховує правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 30.08.2024 у справі №916/3006/23.

Об`єднана палата вказала, якщо рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, припинення існування предмета спору вже після його ухвалення саме по собі не є підставою для скасування рішення та закриття провадження. Однак якщо під час апеляційного перегляду встановлено самостійні підстави для скасування рішення як незаконного чи необґрунтованого, а після його ухвалення предмет спору припинив існування, апеляційний суд вправі скасувати рішення та закрити провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.

Акт №8 від 12.08.2025 підтверджує погашення авансу в сумі 2 826 778,74 грн до ухвалення рішення судом першої інстанції, а тому рішення про стягнення всієї суми 4 473 580,71 грн основного боргу не відповідало фактичному стану взаєморозрахунків на момент його ухвалення.

Надалі актом №9 від 11.12.2025 зазначений залишок у сумі 1 646 801,97 грн. також було погашено.

Факт прийняття цих робіт та повного погашення авансу підтверджується також Департаментом та сторонами не спростований.

Оскільки незалежна підстава для скасування рішення в частині стягнення основного боргу встановлена за результатами оцінки акта №8, а станом на час апеляційного перегляду весь аванс погашено, відповідно до пункту 2 частини першої статті 231, статті 278 ГПК України та висновку об`єднаної палати КГС ВС у справі №916/3006/23 рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 4 473 580,71 грн невикористаного авансу підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині закриттю.

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша статті 216 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що оскаржувана додаткова угода до договору, якою продовжено строк користування авансом, укладена з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає визнанню недійсною, то з відповідача підлягають стягненню штрафні санкції за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором.

Як встановлено вище, відповідно до пункту 11.9 договору, генпідрядник зобов`язується використати одержаний аванс на виконання робіт протягом дев`яти місяців після одержання авансу. По закінченні зазначеного терміну невикористані суми авансу повертаються Замовнику з нарахуванням річної відсоткової плати на рівні облікової ставки НІБУ із застосуванням коефіцієнта 1.2 за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 11.8. використаний аванс погашається на підставі актів виконаних робіт по формі №КБ-2в, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Посилання ТОВ "Інтерпен-Д" на платіжні документи про придбання матеріалів, виплату заробітної плати та сплату податків саме по собі не є достатнім для висновку про своєчасне погашення авансу в розумінні пунктів 11.8, 11.9 Договору.

Викладене узгоджується також з усталеною практикою Верховного Суду, в тому числі постановою від 29.04.2025 у справі №904/5262/23, відповідно до якої належними і допустимими доказами використання підрядником отриманого авансу є підписані сторонами форми КБ-2в та КБ-3, а платіжні документи щодо перерахування коштів постачальникам не замінюють передбачений договором спосіб підтвердження використання авансу.

З цих же мотивів відсутні підстави для застосування принципу contra proferentem. Умови пунктів 11.8 і 11.9 погоджені сторонами дозволяють встановити зміст прав та обов`язків сторін: пункт 11.9 визначає строк використання та наслідок невикористання авансу, а пункт 11.8 - погоджений сторонами спосіб належного підтвердження його використання.

Відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання та своєчасно не використав отриманий аванс в повному обсязі і своєчасно не повернув невикористану суму.

Доводи відповідача про те, що строк використання авансу суперечив іншим умовам договору та зобов`язував його завершити всі роботи за Договором протягом дев`яти місяців, апеляційним судом відхиляються. Дев`ятимісячний строк стосується не строку завершення всього об`єкта будівництва, а спеціального режиму отриманої за рахунок бюджетних коштів попередньої оплати. Після закінчення цього строку Договір міг і надалі виконуватися в частині будівельних робіт у межах установленого сторонами строку, проте це не означало права генпідрядника безстроково утримувати непогашений бюджетний аванс.

Таким чином, дії відповідача суперечать умовам договору, вимогам Закону України "Про публічні закупівлі" та Бюджетного кодексу України, оскільки авансові кошти не були використані в установлений строк, залишок коштів було повернуто із запізненням, а зміна строку їх використання оформлена неправомірно.

Так, Верховний Суд у своїх постановах від 22.01.2019 у справі № 922/1119/18, від 07.12.2018 у справі № 910/23196/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18 дійшов висновку, що належними і допустимими доказами використання одержаного авансу є підписані сторонами примірні форми КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Схожий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 908/659/23, від 29.04.2025 у справі № 904/5262/23.

З огляду на достовірно встановлені обставини настання 01.06.2022 дев`ятимісячного строку використання Генпідрядником попередньої оплати в сумі 11 473 720, 00 грн. і прострочення її використання Товариством частинами шляхом підписання довідок КБ-З та актів виконаних будівельних робіт КБ-2, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України та пунктом 11.9 договору підстав для стягнення на користь Департаменту інфляційних втрат із застосуванням індексів інфляції за червень 2022 року – лютий 2025 року у сумі 2 828 927,64 грн., 3% річних за загальний період 01.06.2022 – 31.03.2025 у сумі 802 130,26 грн., а також пені за загальний період 01.06.2022 – 30.11.2022 у сумі 1 640 847,23 грн.

Доводів щодо арифметичної неправильності здійсненого прокурором розрахунку відповідач не наводив.

З огляду на вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позову щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних у повному обсязі.

Колегія суддів враховує, що відповідач заявляв про зменшення санкцій ще під час розгляду справи судом першої інстанції, проте належної оцінки цьому доводу в оскаржуваному рішенні не надано. Тому відповідне питання підлягає вирішенню судом апеляційної інстанції.

За частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Посилаючись на необхідність зменшення пені на 95 %, відповідач вказує на відсутність доведених збитків, виконання більшої частини будівельних робіт, воєнний стан та складний фінансовий стан підприємства.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії / бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Також Верховний Суд у справі № 911/2269/22 зазначив, що висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 %), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини 1, 2 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Подібні висновки викладено об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, Великою Палатою Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22.

Проаналізувавши матеріали справи та доводи відповідача, апеляційний суд вбачає підстави для зменшення розміру пені на 50%.

Оцінюючи наведені відповідачем доводи, колегія суддів бере до уваги, що порушення ним установленого договором строку використання або повернення попередньої оплати мало місце, а тому саме по собі запровадження воєнного стану не усуває відповідальності відповідача та не є безумовною підставою для звільнення від сплати пені.

Разом з тим, повномасштабна військова агресія Російської Федерації проти України розпочалася до спливу встановленого договором строку використання попередньої оплати та об`єктивно вплинула на умови здійснення господарської діяльності у будівельній галузі, зокрема на організацію виконання робіт, постачання будівельних матеріалів, роботу персоналу, логістику, енергопостачання та можливість безперервного проведення будівельних робіт.

Колегія суддів також враховує поведінку відповідача після виникнення прострочення.

Матеріали справи не свідчать про відмову відповідача від виконання договору або про припинення ним дій, спрямованих на виконання зобов`язань. Навпаки, виконання робіт продовжувалося, замовником підписувалися відповідні акти виконаних робіт, а станом на час апеляційного перегляду сума отриманої відповідачем попередньої оплати повністю погашена у передбачений договором спосіб шляхом її врахування в актах виконаних будівельних робіт.

Отже, допущене відповідачем порушення не призвело до остаточної втрати бюджетних коштів, а основне зобов`язання щодо попередньої оплати в подальшому фактично припинилося внаслідок належного документального оформлення виконаних робіт.

Також колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять належних доказів понесення Департаментом конкретних збитків у розмірі, співмірному із заявленою до стягнення пенею у сумі 1 640 847,23 грн. або настання для нього інших незворотних негативних наслідків.

Водночас наслідки прострочення грошового зобов`язання компенсуються для кредитора також за рахунок стягнення 2 828 927,64 грн інфляційних втрат та 802 130,26 грн трьох процентів річних, суми яких також є значними. Загальний розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат складає близько половини від усієї суми авансу.

У свою чергу, стягнення з відповідача пені є мірою відповідальності останнього за порушення, а не способом збагачення іншої сторони, а стягнутий розмір пені є справедливим у відношенні до обох сторін договору та є стимулом для відповідача не здійснювати в подальшому порушень договірних зобов`язань (превентивна функція неустойки), а для позивача-2 - достатнім для компенсування його очікувань від належного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Покладення на відповідача штрафних санкцій у заявленому до стягнення розмірі у даному випадку набуває ознак каральної функції та розцінюється судом як надмірний тягар для суб`єкта господарської діяльності, який здійснює свою діяльність під час дії воєнного стану. Також стягнення штрафних санкцій не повинно мати своїм наслідком ускладнення подальшої діяльності товариства, приймаючи до уваги доводи відповідача щодо його незадовільного фінансового стану.

Саме по собі стягнення пені у розмірі 1 640 847,23 грн. є значною сумою та є не співрозмірним з тяжкістю допущеного порушення за договором та наслідками такого порушення.

Окрім того, визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, і в даному випадку апеляційний суд дотримуючись принципу розумного балансу між інтересами сторін, враховуючи обставини справи та становище як відповідача так і позивача-2 у даній справі, вважає, що зменшення пені на 50% враховує інтереси як боржника, так і кредитора; таке зменшення не порушить інтереси позивача-2 і не стане надмірним тягарем для відповідача.

З огляду на викладене, доводи скаржника знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного перегляду справи, а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення невикористаного авансу у сумі 4 473 580, 71 грн з закриттям у цій частині провадження, стягнення пені у сумі 1 640 847,23 грн., зменшивши її розмір на 50% та розподілу судового збору.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині невикористаного авансу у зв`язку з відсутністю предмету спору, сплачений судовий збір за позовом підлягає поверненню за такими вимогами на підставі пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір". Вказане узгоджується з постановами КГС ВС від 23.01.2024 у справі № 910/7984/22, від 18.04.2024 у справі № 910/9512/23.

Решта судового збору за подання позову підлягає стягненню з відповідача на користь прокуратури без врахування суми на яку було зменшено пеню, оскільки такі вимоги були правомірними.

Судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає віднесенню на апелянта у зв`язку зі скасуванням рішення, оскільки судове рішення скасовано частково не з підстав неправомірного заявлення позовних вимог; в частині судового збору за вимогами провадження за якими закрито, апелянт також має право на їх повернення.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПЕН-Д" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2025р. у справі № 904/1523/25 – задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2025р. у справі № 904/1523/25 скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення невикористаного авансу у сумі 4 473 580, 71 грн., пені у сумі 1 640 847,23 грн. та розподілу судового збору.

Прийняти у цій частині нове рішення.

Закрити провадження у справі в частині стягнення невикористаного авансу у сумі 4 473 580 грн. 71 коп.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпен-Д" (52050, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Степове, вул. Центральна, буд. 1, ідентифікаційний код 25514131) на користь Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 34, ідентифікаційний код 04011650) пеню у сумі 820 423 (вісімсот двадцять тисяч чотириста двадцять три) грн. 62 коп.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпен-Д" (52050, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Степове, вул. Центральна, буд. 1, ідентифікаційний код 25514131) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір за подання позову у сумі 65 685 (шістдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят п`ять) грн. 26 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпен-Д".

Видачу наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 15.09.2026 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков