Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №904/156/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 року м.Дніпро Справа № 904/156/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чередка А.Є., Мороза В.Ф.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного міжрайонного підприємства

водопровідно-каналізаційного господарства

"Дніпро-Західний Донбас"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2026 р.

( суддя Красота О.І., м. Дніпро )

прийняту за результатами розгляду заяви

Державного міжрайонного підприємства

водопровідно-каналізаційного господарства

"Дніпро-Західний Донбас"

про відстрочення виконання судового рішення

у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Енера Вінниця",

м. Вінниця

до

Державного міжрайонного підприємства

водопровідно-каналізаційного господарства

"Дніпро-Західний Донбас",

с. Воронове, Синельниківський район, Дніпропетровська область

про стягнення 3% річних, інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Від Відповідача надійшла заява про відстрочення виконання строком на 12 календарних місяців з дня набрання законної сили рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 р. у справі № 904/156/26, яким стягнуто з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" - 3% річних у розмірі 1 359 869,73 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 846 643,63 грн., судовий збір у розмірі 74 478,16 грн.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2026 р. у задоволенні заяви Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про відстрочення виконання судового рішення у справі № 904/156/26 відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" ( далі — ДМП ВКГ «ДЗД», Апелянт, Скаржник ) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2026 р. у справі № 904/156/26 та прийняти нове судове рішення, яким відстрочити виконання рішення суду по справі до закінчення воєнного стану в Україні.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає оскаржувану ухвалу незаконною з підстав, передбачених ст. 277 ГПК України, а саме: невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також неправильного застосування норм матеріального права.

Водночас, на думку Скаржника, висновок суду першої інстанції про перебування Позивача та Відповідача в однакових умовах є хибним. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг ( далі — НКРЕКП) від 22.12.2021 р. № 2854 встановлено тарифи для Підприємства-Відповідача лише для двох категорій споживачів. У подальших постановах НКРЕКП ( від 28.05.2024 р. № 1024, від 24.12.2024 р. № 2317, від 30.12.2025 р. № 2274) додано третю категорію — населення, при цьому тариф на централізоване водопостачання для населення застосовується на рівні тарифу станом на 24.02.2022 р. — 30,20 грн за 1 куб. м (без ПДВ). Таким чином, на виконання постанови КМУ від 29.04.2022 р. № 502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану» Підприємство-Відповідач зобов`язане надавати послуги населенню за тарифом, зафіксованим на дату початку повномасштабного вторгнення, що не відповідає ринковим змінам складових вартості виробництва.

При цьому, Скаржник зазначає, що згідно з додатком до постанови НКРЕКП від 30.12.2025 р. № 2274 повна собівартість одного кубічного метра води становить 38,9510 грн, з яких 20,0614 грн ( 51,50% ) складають витрати на електричну енергію. Позивач є Постачальником саме електричної енергії та знаходиться у кращому економічному стані, оскільки в правовому полі України відсутній нормативний акт, що встановлює незмінний тариф для електричної енергії на період воєнного стану. Отже, висновок суду першої інстанції про рівність умов сторін є необґрунтованим.

Апелянт також спростовує висновок суду першої інстанції про те, що запровадження воєнного стану не вплинуло на його платоспроможність. Підприємство знаходиться на господарському розрахунку, є 100% власністю держави, органом управління є Дніпропетровська ОДА, яка не має механізму виділення фінансової допомоги. ДМП ВКГ «ДЗД» є стратегічним підприємством по забезпеченню водою питної якості населення та підприємств Синельниківського, Павлоградського районів, міст Синельникове, Павлоград, Тернівка, Першотравенськ, шахт, підприємств ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та військових формувань. Згідно з Переліком секторів критичної інфраструктури, затвердженим постановою КМУ від 09.10.2020 р. № 1109, централізоване питне водопостачання та водовідведення віднесено до сектору Системи життєзабезпечення.

Скаржник наголошує на тому, що військова агресія наносить непоправну шкоду підприємству та вплинула на можливість виконання цивільно-правових зобов`язань. За 1 квартал 2026 року підприємство має збиток 43 116 000 грн, що підтверджується Звітом про фінансові результати за 1 квартал 2026 року. Єдиним джерелом формування доходів є надходження оплати за надані послуги від споживачів та населення, при цьому дебіторська заборгованість споживачів станом на 31.05.2026 р. складає 222 289 461,31 грн, з них заборгованість населення — 25 150 258,52 грн, юридичних осіб та ФОП — 197 139 202,79 грн. Через неналежне виконання зобов`язань з оплати послуг водопостачання, зокрема оптовими споживачами — водоканалами міст Павлоград, Тернівка, Першотравенськ, підприємство не має достатньо обігових коштів для здійснення своєчасних та в повному обсязі платежів.

На переконання Скаржника діючі тарифи на послуги з централізованого водопостачання, встановлені НКРЕКП, не відшкодовують фактичну собівартість послуг, а діючі тарифи з електричної енергії не відповідають цінам на енергоносії, які враховані при затвердженні тарифу на послуги з централізованого водопостачання. Перелічені постанови НКРЕКП є аргументацією терміну відстрочення виконання рішення суду саме до кінця воєнного стану в Україні.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ДМП ВКГ "Дніпро-Західний Донбас" та вважає її необґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що Позивач зазначає, що 3% річних та інфляційні втрати є не штрафними санкціями, а компенсаційними платежами, що нараховуються незалежно від вини Боржника, їхня мета — відшкодування втрат Кредитора. Прострочення виконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому позовна давність обчислюється окремо за кожен місяць прострочення. Нарахування 3% річних та інфляційних втрат триває до моменту фактичного виконання зобов`язання незалежно від прийняття судового рішення або відкриття виконавчого провадження.

Позивач посилається на актуальні позиції Великої Палати Верховного Суду, зокрема на постанову від 02.07.2025 р. у справі № 903/602/24, якою встановлено, що розмір 3% річних є законодавчо встановленим мінімальним розміром, який не підлягає зменшенню судом, а нарахування інфляційних втрат та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, що нараховуються незалежно від вини боржника та зупинення виконавчого провадження. Також посилається на постанову Верховного Суду від 25.09.2024 р. у справі № 206/2984/23, якою підтверджено триваючий характер правопорушення та право на позов за кожен місяць прострочення.

Позивач зазначає, що підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, проте суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, посилаючись на постанову КГС ВС від 07.12.2022 р. у справі № 910/11949/21. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів Стягувача та Боржника, порушує основи судового рішення, ухваленого іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права.

Позивач посилається на рішення ЄСПЛ від 17.05.2005 р. у справі «Чіжов проти України», в якому зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без невиправданих затримок.

Позивач зазначає, що не вбачає наявності доказів вжиття Відповідачем дієвих заходів, спрямованих на виконання умов Договору: товар поставлено у період з 15.02.2024 р. по 30.04.2024 р. на загальну суму 27 953 020,41 грн.; станом на 03.08.2026 р. ДМП ВКГ "ДЗД" не здійснено жодної оплати, що б свідчило про бажання погасити заборгованість; Скаржник не надав доказів зупинення роботи підприємства у зв`язку з воєнним станом; матеріали справи не містять доказів того, яким чином надання відстрочення сприятиме фактичному виконанню рішення після закінчення строку відстрочення. За період з 14.04.2025 р. по 03.08.2026 р. виконавцем стягнуто лише 78 822,29 грн. у рамках виконавчого провадження № 77861362 по справі № 904/1945/24, а з моменту набрання рішенням законної сили пройшло 470 днів без виконання.

Позивач також зазначає, що сам перебуває у складному фінансовому становищі, оскільки на нього покладені спеціальні обов`язки ( ПСО ) із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів Вінницької області до 30.10.2026 р. відповідно до Положення, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 р. № 483. Невиконання зобов`язань Відповідачем за умовами Договору обумовлює наявність у Товариства постійного дефіциту обігового капіталу, а відстрочення виконання рішення суду до закінчення воєнного стану призведе до вкрай негативних наслідків для Товариства, не дозволить здійснювати повноцінні розрахунки на ринку електричної енергії та унеможливить закупку електричної енергії для забезпечення населення Вінницької області.

Позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. по справі № 18-рп/2012, від 25.04.2012 р. по справі № 11-рп/2012, від 26.06.2013 р. по справі № 1-7/2013, якими встановлено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Позивач вважає, що Відповідачем не доведено винятковості випадку, за якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду, а Скаржником не обґрунтовано підстав та обставин, які зміняться чи настануть та дадуть можливість виконати рішення суду.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді – Чередко А.Є., Мороз В.Ф..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2026 р. відмовлено у задоволенні клопотання Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду. Апеляційну скаргу Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2026 р. у справі № 904/156/26 залишено без руху, надано Апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору.

Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2026 р. у справі № 904/156/26. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 14.09.2026 р. Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/156/26.

Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Відповідача та Позивача.

У судовому засіданні 14.09.2026 р., була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару (електричної енергії) за період з 15.02.2024 р. по 30.04.2024 р. на загальну суму 27 953 020,41 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 р. позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" - 3% річних у розмірі 1 359 869,73 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 846 643,63 грн., судовий збір у розмірі 74 478,16 грн.

10.06.2026 р. від Відповідача надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення, в якій він просив суд відстрочити виконання рішення суду строком на 12 календарних місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Заява мотивована тим, що ДМП ВКГ «ДЗД» є стратегічним підприємством по забезпеченню водою питної якості населення та підприємств Синельниківського, Павлоградського районів, міст Синельникове, Павлоград, Тернівка, Першотравенськ, шахт, підприємств ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та військових формувань, які знаходяться на цій території. Господарська діяльність підприємства має загальнодержавне, соціальне значення та безперервний характер. ДМП ВКГ «ДЗД», як підприємство, яке здійснює господарську діяльність з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, забезпечує життєдіяльність територіальних громад Дніпропетровської області. Військова агресія російської федерації проти України наносить непоправну шкоду ДМП ВКГ «ДЗД» та вплинула на можливість виконання цивільно-правових зобов`язань. Це призвело до негативного фінансового стану підприємства. Вже за 1 квартал 2026 підприємство має збиток 43 116 000 грн. З цих причин договірні зобов`язання між Позивачем і Відповідачем не виконані належним чином. Єдиним джерелом формування доходів ДМП ВКГ «ДЗД» є надходження оплати за надані послуги від підприємств – споживачів послуг та населення. При цьому значно збільшилась дебіторська заборгованість споживачів за надані ДМП ВКГ «ДЗД» послуги з централізованого водопостачання. Так, станом на 31.05.2026 р. дебіторська заборгованість споживачів перед ДМП ВКГ «ДЗД» за надані послуги з централізованого водопостачання та абонентську плату з урахуванням штрафних та фінансових санкцій складає 222 289 461,31 грн, з них заборгованість населення- 25 150 258,52 грн, юридичних осіб та ФОП – 197 139 202, 79 грн. Через неналежне виконання зобов`язань по оплаті отриманих послуг з водопостачання, зокрема оптовими споживачами – водоканалами міст Павлоград, Тернівка, Першотравенськ, підприємство не має достатньо обігових коштів для здійснення своєчасних та в повному обсязі платежів по договору. Таким чином, настання форс-мажорних обставин унеможливило Відповідачем виконання своїх зобов`язань за договором на даний час. ДМП ВКГ «ДЗД» надає життєво важливі послуги з централізованого водопостачання та намагається своєчасно виконувати свої зобов`язання, приймає всі міри по сплаті заборгованості. У Відповідача в силу незалежних від нього форс-мажорних обставин на даний час немає можливості щодо повного погашення заборгованості позивачу.

Відповідач також зазначає, що його поточний фінансовий стан та необхідність безперебійного підтримання насосних станцій і водопровідних мереж в належному стані, що є критично важливим в умовах воєнного стану, не дозволить Відповідачу виконати у повному обсязі рішення суду, не нашкодивши стабільності своєї діяльності та якості надаваних послуг, а також забезпеченню соціальних гарантій для працівників. На думку Відповідача, відстрочення та розстрочення виконання судового рішення не сприяє ухиленню від його виконання, а навпаки надасть можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні. Однак, негайне виконання рішення у справі зумовить блокування та зупинення роботи Відповідача. Відповідач не ухиляється від сплати заборгованості, а навпаки шукає способи її погашення перед Позивачем. Не дивлячись на суттєве зменшення фінансових надходжень від споживачів за надані послуги, невідповідність тарифу на послуги з централізованого водопостачання, Відповідач робить все можливе задля безперебійної роботи підприємства, приділяє значну увагу питанню виконання зобов`язань за укладеними договорами та можливості зменшення заборгованості перед кредиторами. Так, розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 26.09.2023 р. № Р-379/0/3-23 та рішенням Дніпропетровської обласної ради від 08.12.2023 р. № 333-18/VIII "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області" затверджено редакцію техніко-економічного обгрунтування передачі цілісного майнового комплексу Відповідача з державної власності до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, в якому надано обгрунтування доцільності здійснення зазначеної передачі. Метою складання техніко-економічне обгрунтування є доведення доцільності передачі з державної власності до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області цілісного майнового комплексу Відповідача для підвищення ефективності використання майна та виробничих потужностей підприємства, а також визначення перспектив та комплексу заходів ( етапів, термінів, шляхів та засобів їх реалізації ) щодо розвитку підприємства і відповідності його функціонального призначення. Передача цілісного майнового комплексу підприємства надасть можливість застосувати комплекс заходів, спрямованих на поліпшення якості наданих послуг, впровадження та стимулювання енергозберігаючих технологій та отримати ряд ефектів як соціальних та екологічних, так і економічних. Підвищення рівня фінансового забезпечення для проведення модернізації систем питного водопостачання та централізованого водовідведення підприємства може надати можливість для погашення кредиторської заборгованості. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.03.2024 р. № 275-р вирішено передати цілісний майновий комплекс Відповідача у спільну власність територіальних громад Дніпропетровської області. На даний час Відповідач знаходиться в процесі перетворення. Відповідач вважає, що відстрочення виконання судового рішення сприятиме реальному та фактичному виконанню рішення суду, а також надасть йому можливість здійснювати постачання питної води підприємствам-споживачам і населенню, що вплине на фінансовий стан Відповідача та не призведе до погіршення ситуації з постачання питної води у Дніпропетровському регіоні.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2026 р. у задоволенні заяви Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про відстрочення виконання судового рішення у справі № 904/156/26 відмовлено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Суд першої інстанції зазначив, що необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін. Суд послався на правову позицію Верховного Суду у постанові від 07.12.2022 у справі № 910/11949/21, згідно з якою при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення враховуються матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Суд також послався на практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", зазначивши, що виконання рішення є невід`ємною частиною судового розгляду, а довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач та відповідач знаходяться в однакових умовах, оскільки воєнний стан введений на всій території України, а поставка товару здійснена позивачем також під час воєнного стану. Суд зазначив, що відповідач не надав доказів зупинення роботи у зв`язку з воєнним станом, мобілізації працівників чи інших обставин, які б перешкоджали здійсненню підприємницької діяльності. Крім того, суд врахував, що відповідач не здійснив жодної оплати на час розгляду заяви, а також що у попередній справі № 904/1945/24 за період з 14.04.2025 по 17.06.2026 виконавцем стягнуто лише 78 822,29 грн. на користь позивача, тоді як з моменту набрання рішенням законної сили пройшло 435 днів. Суд вказав, що наведені відповідачем обставини лише відображають його поточний стан і не є обставиною, з якою закон пов`язує необхідність відстрочення виконання судового рішення, а посилання на військову агресію без надання належних та допустимих доказів безпосереднього впливу зазначених обставин на можливість виконання судового рішення не є підставою для відстрочення.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині відмови у відстроченні виконання рішення суду до закінчення дії воєнного стану в Україні.

Як зазналося раніше, після ухвалення рішення суду, Відповідач - подав до суду першої інстанції заяву про відстроченні виконання рішення суду на 12 календарних місяців з дня набрання законної сили рішення господарського суду.

В обґрунтування заяви про відстрочення виконання судового рішення Відповідач послався на тяжкий фінансовий стан, який унеможливлює виконання рішення суду у строк.

Позивач надав заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду.

Ст. 331 Господарського процесуального кодексу України ( далі - ГПК України ) передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.

Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця ( у випадках, встановлених законом ), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Положеннями ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини Відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Проте, як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 р. у справі № 910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави ( п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом ( п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012 ); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права ( див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ( рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 р. ), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у Боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Складне фінансове становище Відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника ( постанова Верховного Суду від 15.03.2018 р. у справі № 910/8153/17 ).

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені Відповідачем обставини, які слушно взяті до уваги господарським судом, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність Заявника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається Відповідач у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим.

Разом з цим, Відповідачем не було подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема доказів відсутності доходу, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо), Суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини Відповідача у зв`язку з не сплатою відповідного платежу.

Колегія суддів також зазначає, що тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Сторони несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб`єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Також, Відповідачем не надано жодних доказів ймовірного погашення останнім заборгованості в майбутньому. Заявником не наведено та не обґрунтовано жодних підстав та обставин, які зміняться чи настануть після закінчення дії воєнного стану в Україні, та які відповідно дадуть можливість виконати рішення суду.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що Відповідачем не доведено винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду.

Крім того, положення ст. 331 ГПК України не передбачають можливість відстрочення виконання судового рішення до настання відповідної події, як просить Відповідач в апеляційній скарзі. При цьому, в заяві до місцевого господарського суду, Відповідач просив відстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи Заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2026 р. у справі № 904/156/26 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.09.2026 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз