Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №917/2026/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Харків Справа № 917/2026/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В.,

за участю секретаря судового засідання: Євтушенко Є.В.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явилися;

від відповідача (апелянта): Борзов Я.Е., довіреність від 18.11.2025;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Терещенко Марини Іріківни (вх. № 544 П/2)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.02.2026 (повне рішення складено 25.02.2026) у справі № 917/2026/25 (суддя Мацко О.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", м. Київ,

до Фізичної особи-підприємця Терещенко Марини Іріківни, м. Полтава,

про стягнення 95109,00грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (далі - ТОВ "Бізнес позика", позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Терещенко Марини Іріківни (далі - ФОП Терещенко М.І., відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 95109,00грн, з яких: 43000,00грн - простроченої заборгованості за сумою (тілом) кредиту, 46354,00грн - відсотків за користування кредитом, 5755,00грн - за сплату комісії.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань за укладеним між сторонами кредитним договором № 459001-КС-009 від 05.09.2024 в частині повернення кредитних коштів, сплати відсотків та комісії.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.02.2026 у справі №917/2026/25 позов задоволено повністю.

Стягнуто з ФОП Терещенко М.І. на користь ТОВ "Бізнес позика" 43000,00грн - заборгованість по тілу кредиту за договором про надання кредиту №459001-КС-009 від 05.09.2024, 46354,00грн - відсотків за користування кредитом, 5755,00грн - комісії, а також 2422,40грн судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Зокрема, суд визнав вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки 43000,00грн заборгованості по тілу кредиту за договором такими, що підтверджені документально та ґрунтуються на положеннях договору та чинного законодавства, не спростовані відповідачкою, а відтак є доведеними та підлягають задоволенню.

Разом з цим, перевіривши здійснений позивачем розрахунок процентів та комісії, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є також правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідачка - Терещенко М.І. звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 25.02.2026 у справі №917/2026/25 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідачка посилається на те, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття помилкового рішення.

Узагальнена позиція скаржниці зводиться до наступного:

- у випадку використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, ключовим для справи є доведення незмінності змісту договору після його підписання. Однак, позивачем не надано доказів, які б дозволили суду перевірити, чи не змінювалися умови договору в односторонньому порядку в його інформаційній системі. Проте, саме питання достовірності, цілісності і незмінюваності змісту електронного кредитного договору є ключовим у цій справі, оскільки від нього залежить те, чи може кредитний договір взагалі вважатися укладеним;

- за твердженням скаржниці, позивачем не було надано суду оригіналів відповідних електронних доказів на підтвердження вчинених сторонами в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства дій з укладення 05.09.2024 договору про надання кредиту №459001-КС-009, тобто не доведено, що його інформаційно-телекомунікаційна система та/або інші передбачені законом носії збереження електронних даних містять відомості про отримання, запис, збереження та/або облік інформації про обставини вчинення саме тих дій і у той час, про який стверджує позивач у позові, зокрема і про вхід відповідачки до системи, яка згідно зазначених вимог закону також має здійснюватись з використанням отриманого ідентифікатора;

- відповідачка вважає, що пропозиція, акцепт та кредитний договір, надані позивачем як документи у форматі pdf, як і візуальна форма послідовності дій клієнта, є неналежними доказами, оскільки не несуть в собі безсумнівну правдивість таких даних та не слугують тією інформацією, яка може встановлювати об`єктивну істинність обставин вчинення надіслання відповідачці ідентифікатора для реєстрації/входу в систему та для акцептування пропозиції укласти договір. Так само вони не свідчать про безпосередній зв`язок між цими обставинами та зазначеними у відповідних формах відомостями, позаяк сама по собі форма представлення позивачем кредитного договору - документ у форматі pdf, як і відскановане зображення у форматі pdf візуальної форми послідовності дій клієнта є такими, що не дозволяють суду перевірити порядок та встановити обставини створення таких документів за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини вчинення сторонами тих чи інших дій;

- відтак, на переконання скаржниці, позивачем не доведено жодними належними та достовірними доказами того, що під час створення такої візуальної форми послідовності дій відповідний документ захищено від редагування/зміни будь-якими особами, а сама форма створюється автоматично системою та захищається від змін;

- позивач також обґрунтував свої вимоги посиланням на Правила про надання грошових коштів у кредит, які нібито є додатком до кредитного договору, однак ці документи відсутні в матеріалах справи, але суд першої інстанції безпідставно обґрунтував висновки з посиланням на такі докази;

- водночас відповідачка не погоджується із заявленою до стягнення комісією, пов`язаною з наданням кредиту у сумі 5755,00грн, посилаючись на те, що комісія за видачу кредиту є платою за дії, які і так входять до обов`язків кредитодавця, а тому її стягнення призводить до подвійної плати за одні і те саме зобов`язання, що суперечить принципам справедливості та порушує баланс інтересів сторін.

У зв`язку з наведеним, скаржниця вважає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2026 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суд від 06.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Терещенко М.І. на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.02.2026 у справі №917/2026/25; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; попереджено учасників процесу, що апеляційна скарга ФОП Терещенко М.І. на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.02.2026 у справі №917/2026/25 буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) без повідомлення учасників справи.

17.06.2026 до апеляційного господарського суду від Терещенко М.І. надійшло клопотання про витребування оригіналів електронних доказів, в якому заявниця просить суд:

- витребувати у ТОВ "Бізнес Позика" оригінали електронних доказів (електронні документи в їхньому первинному електронному/цифровому форматі із відповідними електронними підписами, лог-файлами інформаційної системи та метаданими), на підставі яких заявлено позовні вимоги, а саме:

1) договір про надання кредиту № 459001-КС-009 від 05.09.2024;

2) пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту № 459001-КС-009 від 05.09.2024;

3) прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір про надання кредиту № 459001-КС-009 від 05.09.2024.

- зобов`язати ТОВ "Бізнес Позика" надати вказані оригінали електронних доказів Східному апеляційному господарському суду на електронному носії або шляхом направлення через підсистему "Електронний суд" (у первинному форматі, що дозволяє дослідити наявність електронних підписів, перевірити цілісність та автентичність умов документів) для можливості їх безпосереднього дослідження судом та учасниками справи.

В обґрунтування поданого клопотання скаржниця зазначає, що вона повністю заперечує сам факт підписання та укладення договору, ставить під сумнів надані позивачем копії документів щодо автентичності, цілісності та відповідності їх оригіналу. Вважає, що такі копії не дозволяють суду та сторонам перевірити наявність електронних цифрових підписів або використання одноразового ідентифікатора у відповідності до вимог Закону України "Про електронні довірчі послуги" та Закону України "Про електронну комерцію", а також незмінність тексту документів після їх умовного створення. Враховуючи, що оригінали вказаних електронних документів (файли у форматі, що містить електронні підписи) знаходяться безпосередньо у володінні позивача - ТОВ "Бізнес позика" (адміністратора відповідної інформаційно-комунікаційної системи), а тому апелянт позбавлений можливості самостійно надати їх суду.

При цьому, Терещенко М.І. наголошує на тому, що витребувані оригінали електронних доказів мають вирішальне значення для справедливого і всебічного вирішення спору, оскільки лише вони здатні підтвердити або спростувати факт вільного волевиявлення відповідача, дотримання процедури ідентифікації, накладення електронних підписів та досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору в момент його нібито підписання.

19.06.2026 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Бізнес Позика" надійшли додаткові письмові пояснення, в яких позивач заперечує проти доводів відповідачки, викладених у апеляційній сказі та клопотанні про витребування доказів, посилаючись на таке:

- у доданих до позовної заяви документах, зокрема, у візуальній формі послідовності дій клієнта щодо укладення кредитного договору детально відображені всі дії ТОВ "Бізнес Позика" та відповідачки щодо укладення кредитного договору в електронній формі у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію";

- кредитний договір між сторонами був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" та підписаний відповідачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора. Примірники електронного кредитного договору, додаткової угоди, акцептів та оферт на їх укладення, надані позивачем до суду, є їх оригіналами, а будь-які інші варіанти вищезазначених документів у позивача відсутні та не можуть бути надані до суду. При цьому, оригінали вищезазначених документів були збережені в первісному та незмінному вигляді;

- позивач звертає увагу на судову практику апеляційних судів у справах за позовами ТОВ "Бізнес Позика" про стягнення заборгованості за кредитними договорами, які укладені шляхом обміну електронними повідомленнями, підписані у порядку, визначеному ст. 12 Законом України "Про електронну комерцію" з накладенням одноразового ідентифікатора, а також судову практику щодо ідентифікації позичальника та щодо підтвердження візуальною послідовністю дій клієнта та анкетою клієнта (які є витягами з інформаційно-телекомунікаційної системи на сайті ТОВ "Бізнес Позика");

- щодо перерахування відповідачці кредитних коштів за кредитним договором, позивач вказав, що він свої зобов`язання за договором кредиту виконав та надав відповідачці грошові кошти в розмірі 43000,00грн шляхом перерахування на банківську картку відповідачки, вказану при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується наданим позивачем оригіналом довідки про перерахування коштів;

- зробивши часткову оплату з метою виконання умов кредитного договору, відповідачка вчинила конклюдентні дії щодо визнання факту укладення кредитного договору та, відповідно, визнання правомірності вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. На підтвердження факту отримання відповідачкою коштів та здійснення платежів судом першої інстанції витребувано у АТ КБ "Приватбанк" виписку по рахунку ФОП Терещенко М.І., яка є належним, допустимим та достатніми доказом здійснення платежів за кредитними договорами ТОВ "Бізнес Позика".

- також позивач просить відмовити у задоволенні клопотання відповідачки про витребування у позивача оригіналів кредитного договору, оферт та акцептів, оскільки до позовної заяви вже були додані оригінали вищезазначених доказів, а у випадку витребування у позивача оригіналів вищезазначених доказів він надасть суду ті самі пояснення.

До вказаних додаткових пояснень позивачем додатково додано кредитний договір, укладений в порядку ст. 12 Законом України "Про електронну комерцію" за допомогою одноразових паролей-ідентифікаторів. Позивач просить суд поновити строк для подання доказів у справі та долучити вказані додаткові пояснення разом з усіма додатками та врахувати їх під час розгляду справи.

Розпорядженням Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 у зв`язку з відпусткою судді Демідової П.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №917/2026/25.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2026 вирішено здійснити розгляд справи №917/2026/25 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 21.07.2026 о 15:30 год. Також цією ухвалою зобов`язано ТОВ "Бізнес позика" протягом п`яти днів з моменту отримання даної ухвали надати суду оригінали всіх електронних доказів, копії яких були додані до позовної заяви.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 задоволено заяву представника ФОП Терещенко М.І. - адвоката Борзова Я.Е. про участь у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 відкладено розгляд апеляційної скарни Терещенко М.І. на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.02.2026 у справі № 917/2026/25 до 01.09.2026 о 10:00 год; вдруге зобов`язано ТОВ "Бізнес позика" протягом п`яти днів з моменту отримання даної ухвали надати суду оригінали всіх електронних доказів, копії яких були додані до позовної заяви; викликано у наступне судове засідання відповідачку Терещенко М.І. для надання пояснення щодо правових підстав та джерела отримання 05.09.2024 грошових коштів в сумі 43000,00грн на свій банківський рахунок в АТ КБ "Приватбанк", про що містяться відомості у виписці по рахунку Терещенко М.І. за період 05.09.2024 - 20.02.2025 (а.с. 145); запропоновано відповідачці надати суду також письмові пояснення з наведених питань.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2026 повідомлено учасників справи, що розгляд справи №917/2026/25 відбудеться 08.09.2026 о 10:30 год.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 08.09.2026 брав участь в режимі відеоконференції представник відповідачки (апелянта), який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Також представник відповідачки повідомив суд про неможливість забезпечення особистої явки Терещенко М.І. у судове засідання в режимі відеоконференції у зв`язку з тим, що на даний час вона знаходиться за кордоном та здійснює переоформлення документів (закордонного паспорту), що перешкоджає її зареєструватися у підсистемі Електронний суд, тому вона не може приймати участі в судовому засіданні та подавати письмові процесуальні документи.

Крім того, будь-яких письмових пояснень Терещенко М.І. з питань, що ставились апеляційним господарським судом в ухвалі від 21.07.2026, також не надано.

Уповноважені представники позивача у судове засідання 08.09.2026 не з`явилися, про причини неявки не повідомили.

Позивачем оригіналів витребуваних судом документів, які були надані разом з позовною заявою, на неодноразові вимоги апеляційного господарського суду не надано.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції були створені всі процесуальні умови для встановлення достовірних обставин справи та належним чином повідомлено учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасників справи, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання ТОВ "Бізнес Позика" про поновлення строку на подання доказів (копія кредитного договору, укладеного в порядку ст. 12 Законом України "Про електронну комерцію"), долучених до додаткових пояснень від 19.06.2026, колегія суддів зазначає наступне.

Надані позивачем докази, зокрема, паперова копія електронного примірника кредитного договору, вже долучені позивачем до позовної заяви та містяться в матеріалах справи.

При цьому, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 у цій справі було встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, письмових пояснень - 15 днів з дня вручення даної ухвали, який (строк) сплинув 21.04.2026.

Відповідно до ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте, у поданих до апеляційного господарського суду письмових поясненнях позивач хоча й просить поновити строк на їх подання, однак не наводить жодних об`єктивних обставин, які унеможливлювали їх своєчасне подання та свідчили б про поважність причин пропуску встановленого судом строку.

Враховуючи, що у поданому клопотанні про поновлення строку позивачем не наведено належного обґрунтування неможливості подання вказаних додаткових пояснень та доказів (які наявні в матеріалах справи), суд апеляційної інстанції залишає без розгляду клопотання представника позивача про поновлення строку на подання доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

За змістом позовної заяви позивач посилається на те, що 05.09.2024 ТОВ "Бізнес позика" (позивачем) було направлено ФОП Терещенко М.І. (відповідачці) пропозицію (оферту) укласти договір № 459001-КС-009 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію"

У свою чергу, як вказує позивач, ФОП Терещенко М.І. прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 459001-КС-009 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

На підтвердження зазначених обставин позивач посилається на те, що ТОВ "Бізнес Позика" направлено ФОП Терещенко М.І. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6371 на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), який відповідачем було введено / відправлено.

З огляду на вказані вище обставини, позивач стверджує, що 05.09.2024 між ТОВ "Бізнес Позика" (кредитодавець) та ФОП Терещенко М.І. (позичальник) у електронному вигляді укладено договір № 459001-КС-009 про надання кредиту (електронна форма).

Згідно доданого до позову примірника вказаного договору кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 43000,00грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ "Бізнес Позика" (далі - правила) (п.2.1); тип кредиту - кредит (п. 2.2.); строк, на який надається кредит - 24 тижні (п. 2.3.); стандартна процентна ставка за кредитом: в день 0,7%, фіксована (п. 2.4.); комісія за надання кредиту (далі - комісія): 8600,00грн (п. 2.5.); загальний розмір наданого кредиту 43000,00 грн (п. 2.6.); строк дії договору: до 20.02.2025 (п.2.7.); орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 88320,00грн (п. 2.8.); загальні витрати за кредитом 45327,04грн (п. 2.9.); орієнтовна реальна річна процентна ставка: 2484,38% (п. 2.10); дата видачі кредиту 05.09.2024 (п. 2.11); дата повернення кредиту 20.02.2025 (п. 2.12); мета (цілі) отримання кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності; цей кредит не споживчим кредитом (п. 2.13).

Порядок та умови надання кредиту визначено у розділі 4 зазначеного договору. Зокрема, надання кредиту здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів (п.4.1); графік платежів (п. 4.2.2.). Права та обов`язки сторін визначені у розділі 5 договору.

Позивач також посилається на те, що на виконання кредитного договору надав відповідачці грошові кошти в сумі 43000,00грн.

Проте, до теперішнього часу ФОП Терещенко М.І. свої зобов`язання за договором №459001-КС-009 про надання кредиту від 05.09.2024 щодо повернення коштів належним чином не виконала, а лише частково сплатила кошти в загальній сумі 7360,00грн (які були зараховані частково як оплата відсотків та комісії).

Водночас, за твердженням позивача, заборгованість становить 95109,00грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 43000,00грн, 46354,00грн - відсотків за користування кредитом, 5755,00грн - за сплату комісії.

На підтвердження обставин, викладених у позові, ТОВ "Бізнес Позика" надано, зокрема, копії:

- довідки про стан заборгованості ФОП Терещенко М.І. станом на 27.10.2025 (а.с. 14);

- договір про надання кредиту №459001-КС-009 (електронна форма) (а.с. 18-37);

- прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір про надання кредиту № 459001-КС-009 (електронна форма) (а.с. 38);

- візуальної форми послідовності дій клієнта (а.с. 48), в якій зазначено таку послідовність дій клієнта та товариства: 05.09.2024 21:09:38 вхід в особистий кабінет клієнт використовуючи номер телефону ідентифікувався в ІТС та зайшов в особистий кабінет (виконавець клієнт); 05.09.2024 21:09:39 отримання інформації про статус клієнта перевірка теперішнього статусу клієнта (виконавець товариство); 05.09.2024 21:10:32 передача інформації обраних клієнтом умов кредиту клієнт надає всю необхідну інформацію для формування товариством належної пропозиції клієнту; 05.09.2024 21:10:35 формування шаблону оферти товариство направило(розмістило) клієнту в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови договору (виконавець товариство); 05.09.2024 21:10:33 запит на формування одноразового ідентифікатора для підписання договору відправлення в смс-повідомленні на номер телефону клієнта одноразового ідентифікатора UA-6371 (виконавець товариство); 05.09.2024 21:10:34 запит на відправку шаблону акцепту клієнт ознайомився з офертою товариства та приймає її умови (виконавець клієнт); 05.09.2024 21:12:30 підписання договору клієнтом акцептування клієнтом умов оферти, шляхом надсилання товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-6371 (дані в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти договір, та надсилаються іншій стороні цього договору) (виконавець клієнт); 05.09.2024 21:11:50 підписання договору кваліфікованим електронним підписом відповідальної особи товариства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" (виконавець товариство); 05.09.2024 о 21:12:20 формування інформаційного повідомлення про успішне підписання договору після укладення договору, товариство направило (розмістило) клієнту в ІТС підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа (виконавець товариство); 05.09.2024 о 21:12:22 відправка документів на електронну пошту договір, додатки до нього та правила кредитування відправлені клієнту на електронну пошту, вказану як електронний засіб зв`язку з позичальником (виконавець товариство); 05.09.2024 о 21:12:25 відображення документів у особистому кабінеті розміщення в особистому кабінеті клієнта підписаного договору та додатків до нього, правил кредитування в цілодобовому онлайн доступі (виконавець товариство);

- анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.tpozyka.com) від 27.10.2025 (а.с.49);

- підтвердження ТОВ "ПрофітГід" щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с. 50);

- копія паспорту Терещенко М.І. та фотознімок (а.с. 59-62)

- договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020, укладеного між ТОВ "Бізнес Позика" та ТОВ "ПрофітГід" (а.с.121-126);

- квитанції з платіжної системи Platon від 20.09.2024 (а.с. 128);

Згідно розрахунку заборгованості (а.с. 10-13) та довідки ТОВ "Бізнес Позика" про стан заборгованості ФОП Терещенко М.І. за договором №459001-КС-009 про надання кредиту від 05.09.2024 (а.с. 14) вбачається, що станом на 27.10.2025 загальна заборгованість за договором становить 116609,00грн, з яких: 43000,00грн - за кредитом, 46354,00грн - по відсоткам, 5755,00грн - по комісії, 21500,00грн - по штрафам.

У свою чергу, в ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідачка заперечувала проти позовних вимог, посилаючись на те, що ТОВ "Бізнес Позика" не доведено жодними належними та достовірними доказами того, що під час створення візуальної форми послідовності дій відповідний документ захищено від редагування/зміни будь-якими особами, а сама форма створюється автоматично системою та захищається від змін.

Відповідачка стверджує, що не є таким безсумнівним доказом вчинення сторонами дій з укладення електронного договору подана позивачем та створена ним одноособово анкета клієнта (витяг з інормаційно-телекомунікаційної системи). Крім того, позивачем не доведено та не обґрунтовано, що надані ним анкета клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи) та візуальна форми послідовності дій клієнта створюються автоматично системою в день укладення договору, а тому при можливості формування таких документів позивачем, зокрема його посадовою особою, односторонньо та у будь-який час (анкета створена у вигляді витягу із сайту).

Враховуючи неподання позивачем оригіналів електронних доказів щодо вчинення тієї послідовності дій, про яку стверджує позивач, відповідач вважає, що позивачем не доведено належними та достовірними доказами обставин акцептування відповідачем конкретних умов договору кредитування та, зокрема, укладення з відповідачем договору № 459001-КС-009 про надання кредиту від 05.09.2024 саме на тих умовах і з тим змістом, на яких наполягає позивач. А тому наданий позивачем договір №459001-КС-009 про надання кредиту від 05.09.2024, на переконання відповідачки, є неналежним доказом у справі.

Судом першої інстанції задоволено клопотання позивача, заявлене ним у позові, та витребувано у АТ КБ "ПриватБанк" (письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме: письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_2 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я клієнта Терещенко Марина Іріківна (РНОКПП НОМЕР_3 ); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 05.09.2024 (дата видачі кредиту) по 20.02.2025 (закінчення терміну кредитування).

На виконання вимог ухвали суду АТ КБ "ПриватБанк" надано виписку по рахунку № НОМЕР_2 Терещенко М.І. за період 05.09.2024 - 20.02.2025, з якої, зокрема, вбачається, що на рахунок Терещенко М.І. 05.09.2024 надходили кошти у розмірі 43000,00грн.

Як вже зазначалося, за результатами оцінки наданих сторонами та витребуваних доказів Господарським судом Полтавської області ухвалено оскаржуване рішення від 25.02.2026 у справі №917/2026/25, яким позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що наявний в матеріалах справи договір № 459001-КС-009 про надання кредиту містить відмітку про підписання його відповідачем одноразовим ідентифікатором "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6371, номер телефону: НОМЕР_1 05.09.2024 о 21.12.10", що відповідає нормам Закону України "Про електронну комерцію". А отже, 05.09.2024 між ТОВ "Бізнес Позика" та ФОП Терещенко М.І. було укладено договір № 459001-КС-009 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України "Про електронну комерцію".

За висновками місцевого суду, вказаний кредитний договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, а отже наявними у справі доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину в електронній формі.

Місцевий господарський суд також визнав доведеним факт перерахування на рахунок ФОП Терещенко М.І. коштів у сумі 43000,00грн відповідно до умов укладеного кредитного договору на підставі виписки про рух коштів по картці відповідача від 20.11.2025, яка була надана АТ КБ "ПриватБанк" по клієнту за період 05.09.2024 -20.02.2025.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Бізнес Позика" про стягнення з відповідачки заборгованості за договором № 459001-КС-009 про надання кредиту від 05.09.2024 у загальному розмірі 95109,00грн є обґрунтованими та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Надаючи власну кваліфікацію спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 (провадження №61-4523св25) зазначив, що на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Статтею 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" унормовано, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" визначено, що автентифікація - електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних; електронний підпис це електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі; засіб електронного підпису чи печатки - апаратно-програмний пристрій чи програмне забезпечення, що використовуються для створення електронного підпису чи печатки.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Статтею 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зауважувала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет), як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч. 3 ст. 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (п. 1 ч. 2 ст. 73 ГПК України).

Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20, від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 (провадження № 61-4523св25) зазначив, що використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене Законом України "Про електронну комерцію", де міститься також і його визначення.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції. Підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Загалом підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів. У свою чергу, поняття "електронний підпис" визначається в Законі України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі (п. 15, 16 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги").

Отже, загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.

Про те саме зазначається і у визначенні підпису одноразовим ідентифікатором, що міститься в Законі Україні "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").

При цьому спосіб такого додавання Законом не визначений, так само, як не визначено того, що саме, крім ідентифікації підпису, має забезпечувати електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Крім цього, варто враховувати те, що поняття електронного підпису є родовим і визначає фактично будь-який вид підпису, що може використовуватися в електронному документообігу. Водночас електронні підписи існують різних видів, частина яких передбачена законодавством, а частина є фактично непойменованими видами підписів (такі як підпис за допомогою біометричних даних або підпис шляхом простої вказівки свого ім`я в електронному документі).

Так, Закон України "Про електронну комерцію" називає і визначає такий вид підпису, як електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Водночас Закон України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" спеціально передбачає такі види електронних підписів, як кваліфікований електронний підпис (далі - КЕП) та удосконалений електронний підпис (далі - УЕП). Ці підписи найчастіше створюються за допомогою технології криптографічного шифрування і виконують найбільш широке коло функцій з технічної точки зору: вони і ідентифікують підписувачів, і підтверджують їхню згоду зі змістом підписуваного документу, і забезпечують цілісність і незмінюваність підписаного документу.

Фактично, терміни КЕП і УЕП є аналогами терміну "електронний цифровий підпис", яке раніше використовувалося в законодавстві і було передбачено Законом України "Про електронний цифровий підпис", що на сьогодні втратив чинність.

Водночас, вимоги законодавства до КЕП і УЕП є вищими, порівняно з вимогами до інших видів підписів, зокрема, й електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і вказують на спосіб взаємозв`язку цих підписів із документами, які підписуються за їх допомогою.

Так, згідно з п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Відповідно до п. 59 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням кваліфікованого сертифіката електронного підпису, виданого кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг та не містить відомостей про те, що особистий ключ зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису.

У свою чергу, КЕП є різновидом УЕП, а тому так само повинен пов`язуватися з підписуваними даними так, щоб забезпечувати можливість виявити порушення цілісності цих даних. Вимоги до УЕП містяться у ст. 17-1 Законі України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", а до КЕП - у ст. 19 цього Закону.

Отже, якщо порівнювати електронний підпис одноразовим ідентифікатором із КЕП та УЕП, то основною і єдиною вимогою до першого є забезпечення ідентифікації особи підписувача, тоді як вимоги до КЕП і УЕП стосуються також забезпечення цілісності і незмінюваності даних, що ними підписуються. Тому КЕП і УЕП з технічної точки зору прикріплюються до підписуваних ними даних так, що факт їх використання є очевидним - таке використання змінює формат підписуваного файлу і вимагає застосування спеціальних програмних засобів для перевірки цих підписів і відкриття підписаного з їх допомогою файлу. Натомість електронний підпис одноразовим ідентифікатором не обов`язково повинен поєднуватися із підписуваними ним даними певним чином - він може додаватися до них у будь-який спосіб. Головне, щоб спосіб його додавання до підписаних даних надавав можливість установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані особою, яка в них указана в якості підписувача.

У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 (провадження №61-4523св25) також зазначив, що питання достовірності, цілісності і незмінюваності змісту електронного кредитного договору є ключовим у цій справі, оскільки від нього залежить те, чи може цей договір уважатися укладеним у письмовій формі або щонайменше чи можуть окремі його положення вважатися такими, що оформлені саме письмово.

Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду.

Воно стає питанням доказування цілісності і незмінюваності електронного документа, в якому міститься відповідний електронний договір, тобто переходить у площину процесуального права.

Тому, якщо сторона, яка посилається як на підставу своїх вимог або заперечень на певний електронний договір або окремі його положення, не може довести цілісність і незмінюваність цих положень після укладення відповідного договору, в той час, як інша сторона заперечує факт цілісності і незмінюваності, то відповідні положення договору не можуть бути застосовані, тобто, фактично, є нікчемними. Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Питання про те, як суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінюваність електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний.

Так, згідно зі ст. 12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду, із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП або УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо ж електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису (не КЕП чи УЕП), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться.

Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документу до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.

Отже, якщо до суду подано копію електронного доказу, це саме по собі не означає неприйнятність такого доказу як такого. Лише якщо в учасника справи або в суду виникне сумнів щодо цього доказу, то суд може витребувати в учасника справи, який надав таку копію, оригінал електронного документа.

Оскільки електронний підпис не завжди може міститися безпосередньо на самому електронному документі або в файлі, який містить цей документ, а може існувати окремо, поєднуючись із електронним документом лише логічно, то з технічної точки зору оригінал електронного документу може зберігатися в декількох файлах, на декількох веб-сторінках, серверах тощо. Тому ознайомлення з таким оригіналом може передбачати вчинення таких дій, як, наприклад: (а) візуальний огляд веб-сторінок, на яких розміщено електронний документ та його електронний підпис; (б) візуальний огляд файлу, в якому зберігається електронний документ, а також акаунту учасника справи на сервісі електронної пошти, який підтверджує, що певній особі засобами електронної пошти надсилався саме цей файл і саме з цього акаунту учасника справи; (в) візуальний огляд інформаційно-комуніційної системи, власником якої створено електронний документ та можливість авторизуватися в цій системі для її користувачів, а також отримати від власника системи відповідний електронний документ за допомогою технічних засобів цієї системи або іншої.

Отже, можливість перевірки судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо до суду не було надано примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться та з`ясувати: (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Відповідно, якщо в ході здійснення цих дій буде встановлено, до прикладу, що відповідачу було надіслано лише посилання на веб-сторінку, де міститься договір, а сам текст договору на цій сторінці викладено у простому ПДФ-форматі, то підтвердження цілісності і незмінюваності тексту цього договору фактично немає, оскільки цей формат дозволяє власнику веб-сторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності і незмінюваності електронного документа.

Така правова позиція вкладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23 (провадження № 61-4523св25).

Як встановлено судом в ході розгляду даної справи, за змістом позовної заяви позивач посилається на те, що 05.09.2024 ТОВ "Бізнес позика" (позивачем) було направлено ФОП Терещенко М.І. пропозицію (оферту) укласти договір № 459001-КС-009 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію". У свою чергу, ФОП Терещенко М.І. прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №459001-КС-009 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. ТОВ "Бізнес позика" направлено ФОП Терещенко М.І. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6371 на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), який відповідачем було введено / відправлено.

Таким чином, позивач стверджує, що 05.09.2024 між ТОВ "Бізнес позика" (кредитодавець) та ФОП Терещенко М.І. (позичальник) було укладено договір №459001-КС-009 про надання кредиту (електронна форма), підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Законом України "Про електронну комерцію".

Дослідивши матеріали справи (в тому числі електронної), колегія суддів встановила, що позовна заява ТОВ "Бізнес Позика" подана до Господарського суду Полтавської області в електронній формі в системі "Електронний суд", а всі додані позивачем до позову докази сформовані у вигляді PDF-файлів.

Водночас, за змістом позовної заяви та змісту, зокрема, додатків 5 - 7, 10, (договір № 459001-КС-009 про надання кредиту від 05.09.2024; пропозиція укласти договір (оферта) № 459001-КС-009 про надання кредиту від 05.09.2024; прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору № 459001-КС-009 про надання кредиту (Електронна форма) від 05.09.2024, підтвердження щодо перерахування грошових коштів, вбачається, що останні є електронними доказами.

Самого Додатку 11, а саме Правил про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ "Бізнес позика", на який міститься посилання у позовній заяві та оскаржувану рішенні суду першої інстанції, позивачем до матеріалів справи не дано та судом апеляційної інстанції таких доказів в електронній справі не встановлено.

Так, у розділі 12 "Реквізити та підписи сторін" договору № 459001-КС-009 про надання кредиту (Електронна форма) від 05.09.2024 з боку кредитодавця підписувачем зазначено Гайворонську М.М., тип підпису: кваліфікований електронний підпис (КЕП), посада підписувача: директор, дата: 05.09.2024 21:11:49 год, а з боку позичальника - ФОП Терещенко М.І. зазначено, що договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6371, номер телефону: НОМЕР_1 , 05.09.2024 о 21:11:42 год.

Підписантом пропозиції (оферти) укласти договір про надання кредиту №459001-КС-009 (Електронна форма) від 05.09.2024 зазначено Гайворонську М.М., тип підпису: кваліфікований електронний підпис, посада підписувача: директор, дата: 05.09.2024 21:10:37 год.

На документі прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір про надання кредиту № 459001-КС-009 (Електронна форма) від 05.09.2024 зазначено, що його підписано ФОП Терщенко Мариною Іріківною. електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6371, номер телефону: НОМЕР_1 , 05.09.2024 21:11:42 год.

Водночас колегія суддів зазначає, що здійснивши експорт вказаних додатків до позову з системи "Діловодство спеціалізованого суду" (договору, оферти, акцепту та інших документів) та здійснивши перевірку електронних підписів на них, в тому числі за допомогою онлайн-сервісу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису даних на сайті Державної податкової служби України, судом встановлено, що вказані додатки підписані ЕЦП Лебідь К.В. - уповноваженої особи ТОВ "Бізнес Позика", яка подала та підписала позовну заяву.

Таким чином, надані позивачем PDF-файли фактично є копіями електронних доказів, які водночас не містять у собі підтвердження їх підписання електронними кваліфікованими підписами сторін (або їх уповноважених представників), що не дозволяє провести процедуру верифікації таких підписів та перевірити цілісність даних.

Частиною 7 ст. 82 ГПК України унормовано, що у порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що на підтвердження обставин укладення з відповідачкою кредитного договору позивач додав до позову договір № 459001-КС-009 від 05.09.2024, як зображення змісту договору у форматі pdf та, зокрема, умов про накладення на такий договір підпису у формі електронного ідентифікатора лише зі сторони позичальника, а також зображення у форматі pdf анкети клієнта та візуальної форми послідовності дій клієнта.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачка ставила під сумнів достовірність та цілісність наданих позивачем копії документів, і зазначала про необхідність здійснення перевірки достовірності вчинення дій щодо укладення та виконання договору.

Однак, місцевим господарським судом не витребовувалися у позивача для огляду оригінали електронних доказів на підтвердження викладених у позові обставин щодо укладення 05.09.2024 між ТОВ "Бізнес Позика" та ФОП Терещенко М.І. договору про надання кредиту № 459001-КС-009 від 05.09.2024, зокрема щодо виконання сторонами дій, вказаних у візуальній формі послідовності дій клієнта.

У зв`язку з наведеним, для здійснення перевірки цілісності та незмінюваності умов договору ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2026 та від 21.07.2026 було зобов`язано ТОВ "Бізнес позика" надати апеляційному господарському суду оригінали всіх електронних доказів, копії яких були додані до позовної заяви.

Проте, з матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що позивачем не було продемонстровано суду оригіналів відповідних електронних доказів на підтвердження вчинених сторонами в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства дій з укладення 05.09.2024 договору про надання кредиту № 459001-КС-009 від 05.09.2024, тобто не доведено, що його інформаційно-телекомунікаційна система та/або інші передбачені законом носії збереження електронних даних містять відомості про отримання, запис, збереження та/або облік інформації про обставини вчинення саме тих дій і у той час, про який стверджує позивач у позові, зокрема і про вхід відповідачки до системи, яка згідно зазначених вимог закону також має здійснюватись з використанням отриманого ідентифікатора.

Разом з цим, судова колегія враховує, що додані до позову пропозиція, акцепт та кредитний договір, як документи у форматі pdf, як і візуальна форма послідовності дій клієнта, є неналежними доказами, оскільки не можуть достовірно підтверджувати правдивість таких даних та не є тією інформацією, яка може встановлювати обставини надіслання відповідачці ідентифікатора для реєстрації/входу в систему та для акцептування пропозиції укласти договір. Крім того, зазначені документи не свідчать про безпосередній зв`язок між цими обставинами та зазначеними у відповідних формах відомостями, оскільки сама по собі форма представлення позивачем кредитного договору - документ у форматі pdf, як і відскановане зображення у форматі pdf візуальної форми послідовності дій клієнта є такими, що не дозволяють суду перевірити порядок та встановити обставини створення таких документів.

При цьому колегія суддів наголошує, що належність доказів - спроможність фактичних даних документа містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування та свідчити про наявність об`єктивного зв`язку між змістом доказів (відомостей, що містяться в засобах доказування) і самими фактами.

Водночас, за відсутності підтвердження позивачем місця збереження електронних даних та інформації про вчиненні в системі дії не можливо встановити будь-який зв`язок між вказаними позивачем обставинами та діями, у тому числі створеній позивачем односторонньо візуальній формі послідовності дій.

Проте, позивачем не доведено жодними належними та достовірними доказами того, що під час створення такої візуальної форми послідовності дій відповідний документ захищено від редагування/зміни будь-якими особами, а сама форма створюється автоматично системою та захищається від змін.

Надані ж позивачем письмові пояснення щодо наявності у матеріалах справи достатньої кількості копії електронних доказів, а також про неможливість надання суду їх оригіналів не місять жодних посилання на обставини щодо неможливості демонстрації суду такої інформаційної системи та наявних у ній відомостей про фіксацію/запис тієї чи іншої дії, які здійснює система.

Як вже вказувалося раніше, оригінали електронних доказів позивачем не надано, хоча протягом розгляду справи в суді першої інстанції відповідачка ставила під сумнів та послідовно заперечувала їх достовірність та цілісність.

При цьому, заперечуючи проти задоволення клопотання відповідача про витребування оригіналів документів, позивач вказував, що у випадку витребування у нього оригіналів вищезазначених доказів він надасть суду ті самі пояснення про те, що до позовної заяви вже були додані примірники електронного кредитного договору, акцептів та оферт на їх укладення, що є їх оригіналами, оскільки підписані між сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями за допомогою одноразових паролей-ідентифікаторів у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідно до ч. 5 ст. 96 ГПК України якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Враховуючи, що позивачем не було надано суду оригіналів кредитного договору, оферти, акцепту, візуальної форми послідовності дій клієнта, та фактично у письмових поясненнях висловлено відмову у їх надання, а наявні у справі копії електронних доказів у вигляді PDF-файлів не дають можливості пересвідчитись суду у тому, що такі файли захищені від стороннього втручання та не піддавались редагуванню після підписання їх стороною відповідача.

У свою чергу, такі обставини унеможливлюють встановлення судом конкретних умов, на яких зазначені сторони домовилися про позики.

За таких обставин, ураховуючи неподання позивачем оригіналів електронних доказів на підтвердження викладених у позові обставин укладення 05.09.2024 ТОВ "Бізнес Позика" та ФОП Терещенко М.І. договору про надання кредиту № 459001-КС-009 та неможливості встановити відповідність оригіналам електронних доказів подані позивачем копії (паперових копій) пропозиції, акцепту та кредитного договору, як документів у форматі pdf, колегія суддів апеляційної інстанції не бере до уваги у порядку ч. 5 ст. 96 ГПК України подані позивачем пропозицію, акцепт та кредитний договір, як документи у форматі pdf, а також візуальну форму послідовності дій клієнта.

Доводи позивача про те, що подані ним до позовної заяви документи у форматі pdf і є оригіналами електронних доказів судом не приймаються судом до уваги з огляду на наведені вище норми матеріального та процесуального права, а також специфіку спірних правовідносин, за яких електронний договір може бути укладений лише за наслідками послідовного вчинення певних дій, докази вчинення яких та їх достовірність суд не має змоги перевірити з огляду на невиконання позивачем покладених на нього обов`язків з демонстрації відомостей інформаційно-телекомункаційної системи (тобто оригіналів електронних доказів).

Посилання позивача на приписи ч. 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" колегією суддів відхиляються, оскільки вказана норма місить припис про те, що електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи, а також віднесення поданих стороною в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень доказів до письмовими.

Водночас колегія суддів зауважує, що вказана норма жодним чином не нівелює наведені вище приписи щодо огляду оригіналів електронних доказів та наслідків їх неподання, як і не звільняє особу від передбаченого процесуальним законом порядку доказування та виконання вимог суду щодо подання оригіналів доказів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем належними та достовірними доказами не доведено обставин укладення з відповідачем кредитного договору саме на тих умовах і з тим змістом, які зазначено у позовній заяві та доданому до неї кредитному договорі № 459001-КС-009 від 05.09.2024.

Також колегією суддів приймається до уваги й те, що позивачем не доведено суду факту приєднання відповідачки до Правил про надання грошових коштів у позику (Додаток 11 до позовної заяви - відсутній у справі), зокрема і шляхом їх окремого підписання, а тому самі по собі такі правила не можуть оцінюватись судом як договір приєднання та породжувати передбаченими цими правилами права і обов`язки для ФОП Терещенко М.І.

Що стосується твердження позивача про те, що відповідачка не надала зі своєї сторони доказів на спростування доводів про укладення електронного договору за тими умовами та змістом, про які стверджує позивач, колегія суддів зазначає про необхідність застосування передбаченого процесуальними нормами принципу "вірогідність доказів", який полягає в тому, що докази подають обидві сторони і суд співвідносить між собою докази обох сторін, попри те первинно неналежні та недостовірні докази не можуть оцінюватись за відповідним принципом.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що при розгляді справ про стягнення заборгованості за кредитом в предмет доказування обов`язково входить обставина надання кредитором коштів в якості кредиту, їх отримання позичальником, у тому числі дата (дати) та сума (суми) таких коштів. Обов`язок доводити таку обставину покладається саме на позивача, як кредитодавця.

Як стверджує позивач, ТОВ "Бізнес Позика" не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім`я позичальників банківські картки, тому перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за Кредитними договорами зазвичай здійснюється посередниками ТОВ "Бізнес Позика" на підставі відповідних договорів з посередниками за допомогою платіжних систем посередників.

Позивач стверджує, що ним було укладено договір про надання послуг №ПГ-5 від 04.11.2020 з ТОВ "ПрофітГід", за умовами якого вбачається, що установа (ТОВ "ПрофітГід") надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги з прийому платежів, що надходять на користь клієнта (ТОВ "Бізнес Позика") в якості повернення (сплати) платниками сум кредитів/ позик/ фінансових кредитів/ відсотків (інших платежів) за кредитами/ позиками/ фінансовими кредитами, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та/або перерахування грошових коштів.

Частинами 1-3 та 6 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Зі змісту наявної в матеріалах справи банківської виписки АТ КБ "ПриватБанк" по рахунку ФОП Терещенко М.І. за період з 05.09.2024 по 20.02.2025 вбачається, що 05.09.2024 на рахунок ФОП Терещенко М.І. було здійснено переказ належних позивачу грошових коштів у сумі 43000,00грн, що свідчить як про отримання відповідачкою від позивача позики, так і про виникнення між сторонами відповідних правовідносин за договором позики (а.с. 145 т.1).

Судом враховується, що у вказаній банківській виписці міститься призначення платежу "Tov Biznes Pozika", що підтверджує факт отримання відповідачкою вказаних коштів в сумі 43000,00грн, однак не спростовує зроблених вище судом висновків про недоведеність обставин укладення між сторонами кредитного договору саме на тих умовах, про які стверджує позивач та які наведено у доданому до позову кредитному договорі №459001-КС-009 від 05.09.2024.

У судових засіданнях апеляційної інстанції колегією суддів ставилось питання представнику відповідачки щодо правових підстав та джерела отримання 05.09.2024 грошових коштів в сумі 43000,00грн на свій банківський рахунок в АТ КБ "Приватбанк", про що містяться відомості у виписці по рахунку Терещенко М.І. за період 05.09.2024 - 20.02.2025.

Однак, представник відповідачки не навів обґрунтованих заперечень та не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували факт отримання відповідачкою зазначених грошових коштів в сумі 43000,00грн із призначенням платежу ТОВ "Бізнес Позика". Будь-яких доводів з приводу безпідставного (бездоговірного) перерахування цих коштів або їх повернення на користь особи, яка їх відправила, відповідачкою суду не надано.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Отже, судом встановлено, що 05.09.2024 на рахунок ФОП Терещенко М.І. було перераховано грошові кошти в сумі 43000,00грн з призначенням платежу - "Tov Biznes Pozika", що свідчить про їх отримання саме від позивача у цій справі.

Доказів повернення відповідачкою на рахунок позивача отриманих у позику коштів матеріали справи не містять та в апеляційній скарзі цей факт не заперечується, що свідчить про невиконання ФОП Терещенко М.І. відповідного грошового обов`язку, врегульованого ст. ст. 1046, 1049 ЦК України.

Надана ж позивачем квитанція з платіжної системи Platon (а.с. 128 т.1) не дає можливості встановити обставини надходження коштів в сумі 7360,00грн саме від ФОП Терещенко М.І. в якості погашення заборгованості за кредитним договором, і не може вважатись належним доказом, що підтверджує часткове погашення заборгованості за таким договором.

З вказаної квитанції не вдається достеменно ідентифікувати особу, яка здійснила платіж, в ній зазначено інший номер кредитного договору (№3100816305), ніж той, який був укладений позивачем з ФОП Терещенко М.І.

До того ж, в ході розгляду справи відповідачка заперечувала проти виконання такого договору та доказів часткової оплати суду не надавала.

Разом з цим, з наданої АТ КБ "ПриватБанк" виписки вбачається, що 05.09.2024 на рахунок ФОП Терещенко М.І. від ТОВ "Бізнес Позика" надходили кошти у розмірі 43000,00грн, що підтверджує факт виконання позивачем своїх обов`язків з перерахування коштів саме за кредитним договором №459001-КС-009 від 05.09.2024, однак не дозволяє суду перевірити умови такого перерахування.

При цьому, за відсутності оригіналів електронних доказів на підтвердження кредитних правовідносин і умов користування відповідачкою коштами, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами домовленості між сторонами про сплату відсотків у заявленому у позові розмірі - 46354,00грн та комісії - 5755,00грн, тоді сам факт перерахування основної суми позики 43000,00грн не свідчать про таку домовленість, а також про волю отримувача цих коштів (відповідачки) за іншою правовою природою та призначенням, аніж повернення позики.

Факт отримання відповідачкою коштів в сумі 43000,00грн жодним чином не спростовує зроблених вище судом висновків про недоведеність обставин укладення між сторонами кредитного договору саме на тих умовах, про які стверджує позивач та які наведено у доданому до позову кредитному договорі №459001-КС-009 від 05.09.2024.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на те, що відповідачкою не було повернуто у повному фактично отримані від позивача кошти в сумі 43000,00грн, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність ТОВ "Бізнес Позика" порушення його прав як кредитодавця/позикодавця в частині повернення відповідачкою основного боргу.

Колегія суддів зауважує, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях наявності доказів, оскільки у мотивувальній частині рішення мають зазначатися зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини (ст. 236 ГПК України).

Разом з цим, судова колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитом в сумі 46354,00грн та комісії в сумі 5755,00грн за кредитним договором № 459001-КС-009 від 05.09.2024, оскільки, як вже зазначалося, позивачем не було доведено обставини укладення між сторонами кредитного договору саме на тих умовах, про які стверджує позивач (зі сплатою відсотків та комісії) та які наведено у доданому до позову кредитному договорі.

У зв`язку з цим, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Бізнес Позика" про стягнення з ФОП Терещенко М.І. заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 46354,00грн та 5755,00грн заборгованість за комісією.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до положень ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За положеннями ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи вищенаведене, за результатом апеляційного розгляду справи колегія суддів дійшла висновку, що аргументи відповідачки, викладені в апеляційній скарзі, частково знайшли підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення суду, у зв`язку з чим апеляційна скарга Терещенко М.І. підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 25.02.2026 у справі № 917/2026/25 підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача 46354,00грн заборгованість за відсотками за користування кредитом та 5755,00грн - заборгованість за комісією із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. В решті (в частині стягнення 43000,00грн - основної заборгованість) оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 129 ГПК України здійснює новий розподіл судових витрат та покладає витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Терещенко Марини Іріківни на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.02.2026 у справі № 917/2026/25 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 25.02.2026 у справі №917/2026/25 - скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Терещенко Марини Іріківни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" 46354,00грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом та 5755,00грн - заборгованість за комісією.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаних вимог.

В решті (в частині стягнення 43000,00грн - основної заборгованість) рішення Господарського суду Полтавської області від 25.02.2026 у справі № 917/2026/25 - залишити без змін.

Здійснити новий розподіл судових витрат.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Терещенко Марини Іріківни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, код ЄДРПОУ 41084239) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1095,17грн

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) на користь Терещенко Марини Іріківни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1990,83грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 14.09.2026.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя І.В. Тарасова