Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №910/2806/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р. Справа№ 910/2806/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Спаських Н.М.

Коробенка Г.П.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004»

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2026

у справі №910/2806/26 (суддя - Чинчин О.В.)

за позовом Приватного підприємства «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВТ ІНЖИНІРИНГ»

про стягнення пені у розмірі 278 688,96 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВТ ІНЖИНІРИНГ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення пені в розмірі 278 688 грн. 96 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язання за Договором № 39/06-25 від 08.07.2025 року.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі №910/2806/26 у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВТ ІНЖИНІРИНГ» про стягнення пені у розмірі 278 688,96 грн. відмовлено у повному обсязі.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними, оскільки доводи Позивача щодо неналежного виконання Відповідачем умов Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, а тому підстави для стягнення пені відповідно до п.8.6 Договору за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов`язання з 20.09.2025 року по 09.03.2026 року у розмірі 278 688 грн. 96 коп. відсутні.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» подало апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі №910/2806/26 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Приватного підприємства «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВТ ІНЖИНІРИНГ» про стягнення неустойки (пені) за договором № 39/06-25 від 08.07.2025 в розмірі 278 688, 96 грн задовольнити в повному обсязі та змінити розподіл судових витрат понесених Приватним підприємством «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та здійснити розподіл судових витрат Приватного підприємства «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2806/26 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Приватного підприємства «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/2806/26.

До Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/2806/26.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 відкрито апеляційне провадження у справі №910/2806/26 за апеляційною скаргою Приватного підприємства «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2026. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

28.07.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Позивач не погоджується з ухваленим рішенням, вважає його незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. За доводами скаржника, під час вирішення спору суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, наслідком чого стала невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на наступне:

- застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень статті 901 ЦК України (послуги) без урахування приписів глави 61 ЦК України призвело до хибного висновку щодо правової природи зобов`язання та безпідставного ігнорування імперативних умов Договору та норм ЦК України про необхідність передачі результатів робіт виключно за актом;

- суд безпідставно застосував до спірних правовідносин висновки Верховного Суду (справи № 905/49/15, № 914/2267/18, № 922/2115/19), які є нерелевантними, оскільки стосуються спорів щодо постачання товару, водночас як між сторонами у даній справі немає спору щодо постачання товару, спір стосується виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт;

- здійснення Позивачем оплати 24.09.2025 року є виключно реалізацією його законного права на дострокову оплату робіт (ч. 1 ст. 854 ЦК України), а не конклюдентною дією щодо прийняття цих робіт без зауважень, як помилково вирішив суд;

- за відсутності доказів направлення акту здачі-приймання виконаних робіт суд визнав факт їх виконання доведеним на підставі видаткової накладної, платіжних та податкових документів, хоча такі документи не підтверджують ні проведення пусконалагоджувальних робіт, ні досягнення обладнанням технічних параметрів, визначених Договором;

- наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності спростовують висновок суду першої інстанції про належне виконання Відповідачем монтажних та пусконалагоджувальних робіт 29.08.2025 року та своєчасне введення систем водопідготовки в експлуатацію.

2.3. узагальнені доводи та заперечення іншого учасника справи

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає наступне:

- твердження Апелянта, що не відбулася передача та приймання робіт за договором спростовуються його ж власними діями з підписання видаткової накладної на всю суму договору та включення цієї господарської операції до свого бухгалтерського обліку як такої, що відбулася;

- оцінюючі податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, суд повинен враховувати фактичні дії як підрядника, так і замовника щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку виконання спірних робіт;

- суд першої інстанції обґрунтовано надав оцінку діям Позивача з повної оплати договору як конклюдентним, тобто таким, що свідчать про прийняття виконаних Відповідачем робіт;

- матеріали справи містять докази, які вказують, що Позивач здійснював експлуатацію обладнання у своїй господарській діяльності, що було б неможливим у разі невиконання Відповідачем робіт за договором;

- видаткова накладна була підписана сторонами не в день поставки обладнання, а в день завершення робіт за договором. Саме тому сторони і включили до неї окрім вартості обладнання також вартість робіт, що були предметом договору.

Відповідач вважає, що рішення Господарського суду міста Києва ухвалене відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, тобто є законним, а тому просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи

08.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛВТ ІНЖИНІРИНГ» (Виконавець) та Приватним підприємством «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» (Замовник) було укладено Договір №39/06-25, умовами якого передбачено, що Виконавець зобов?язується запустити в експлуатації три системи водопідготовки для потреб виробництва, парової котельні та цеху екстракції Групи компаній «Вітагро», в м. Волочиськ, Хмельницької обл. (далі - роботи), а також поставити Замовнику необхідне для виконання вищезазначених робіт обладнання (далі - Товар/Обладнання), а Замовник зобов?язується прийняти Товар та належним чином виконані роботи і сплатити їх вартість. Склад, обсяг, вартість робіт, матеріалів та обладнання визначається Сторонами у Додатках, які є невід?ємною частиною даного Договору. (а.с.7-15)

Поставка товару здійснюється на умовах DDP монтажний майданчик Замовника, розташований за адресою: Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котляревського, 7. (п.1.5 Договору)

У п.2.4 Договору визначено, що приймання Товару по якості та комплектності буде здійснено під час його введення в експлуатацію після проведення Робіт на місці встановлення та виробничих випробувань.

Приймання Товару по комплектності буде здійснено на підставі Акту прийому-передачі Товару від Виконавця Замовнику, що оформлюються у двосторонньому порядку Сторонами. (п.2.5 Договору)

Відповідно до п. 2.8 Договору приймання Товару по комплектності для монтажу буде здійснено на підставі Акту прийому-передачі Товару (обладнання) в і монтаж від Замовника Виконавцю, що оформлюються у двосторонньому порядку Сторонами.

Згідно з п.2.9 Договору приймання виконаних Робіт здійснюється на підставі Акту здачі-прийняття робіт, підписаного обома Сторонами, в якому відображається перелік Товару, що монтується Виконавцем.

Згідно з п.3.2 Договору вартість Обладнання становить 618 934,99 грн (шістсот вісімнадцять тисяч дев?ятсот тридцять чотири гривні 99 копійок), в тому числі ПДВ (20%) - 103 155,83 грн (сто три тисячі сто п?ятдесят п?ять грн 83 коп.), що еквівалентно 14 729,53 доларів США (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять дев?ять доларів 53 центів), згідно із курсом долара до гривні, який на 08.07.2025 року складає 1 долар = 42.02 грн. (https://privatbank.ua/rates-archive).

Відповідно до п. 3.4 Договору вартість робіт становить 205 501,01 (двісті п?ять тисяч п?ятсот одна гривня 01 копійка), в тому числі ПДВ (20%) - 34 250,17 грн. (тридцять чотири тисячі двісті п?ятдесят гривень 17 копійок).

Згідно з п.3.7 Договору загальна ціна Договору становить 824 436,00 грн. (вісімсот двадцять чотири тисячі чотириста тридцять шість гривень 00 копійок) в тому числі ПДВ (20%) - 137 406,00 грн. (сто тридцять сім тисяч чотириста шість гривень 00 копійок), що еквівалентно 19 620,08 доларів США (дев?ятнадцять тисяч шістсот двадцять доларів 08 центів) згідно із курсом долара до гривні, який на 08.07.2025 року складає 1 долар = 42.02 грн. (https://privatbank.ua/rates-archive) та складається з вартості обладнання (п.3.2.Договору) та вартості транспортних, монтажних та пусконалагоджувальних Робіт цього обладнання (пп.3.4.Договору).

У п.4.1 Договору визначено, що Виконавець здійснює поставку Товару у наступному порядку:

4.1.1. Обладнання має бути поставлено Замовнику у строк, зазначений у відповідній Специфікації. Як тільки Виконавцю стане відомо про причини, які можуть змістити поставку Товару вчасно (строки готовності Товару від постачальників, затримки у доставці, неможливість поставити Товар для виконання робіт вчасно), Виконавець має повідомити Замовника та разом узгодити подальші дії щодо альтернативної заміни Товару. У випадку затримки поставки Товару, що знаходяться у відповідальності Замовника, але своєчасне надходження якого впливає на загальний строк виконання зобов?язань Виконавця, строк постачання пропорційно продовжується на строк затримки Товару від Замовника, у цьому випадку штрафні санкції до Виконавця не можуть бути застосовані.

4.1.2. Датою виконання робіт є дата підписання Сторонами Акту здачі-прийняття робіт. Сторони домовилися, що терміни виконання робіт зазначаються у Специфікаціях.

Згідно з п.5.1 Договору Виконавець зобов`язаний, зокрема. виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи Товару на умовах цього Договору та забезпечити налагодження робочого режиму установки в цілому (п.5.1.5); передати Замовнику наступну технічну документацію: - Принципову схему установки водопідготовки (PFD); - Паспорти (гарантійні талони), сертифікати на обладнання та матеріали. - Інструкції з експлуатації основних технологічних блоків ВПУ, (п.5.1.6); дотримуватися вимог внутрішнього розпорядку на території Замовника, вимог охорони праці, пожежної безпеки тощо (п.5.1.7); забезпечити інструктаж та навчання закріпленого наказом персоналу Замовника з експлуатації обладнання (п.5.1.8); передати Замовнику виконані пусконалагоджувальні роботи по Акту здачі-прийняття робіт на умовах та в строки, що встановлені Договором (п.5.1.9); Виконавець зобов?язаний протягом 3-х робочих днів після завершення пусконалагоджувальних робіт звільнити місце виконання робіт від невикористаних матеріалів та сміття (п.5.1.10).

Право власності на Товар переходить до Замовника з моменту підписання уповноваженими представниками Замовника Акту прийому-передачі Товару та видаткової накладної на обладнання. (п.6.1 Договору).

Пунктом 8.6 Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання робіт та/або несвоєчасну поставку Товару Виконавець сплачує Замовнику неустойку в розмірі 1% від вартості несвоєчасно виконаних робіт та/або несвоєчасно поставленого товару за кожний календарний день затримки до фактичної дати виконання робіт та/або поставки товару.

Специфікацією №1 до Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року Сторони узгодили найменування товару, кількість, ціну, загальну вартість у розмірі 824 436 грн. 00 коп. (а.с.12)

Відповідно до п.2 Специфікації Замовник зобов?язаний оплатити вартість обладнання та робіт згідно Специфікації №1 у наступному порядку:

2.1. передплату у розмірі 50% вартості обладнання та робіт згідно цієї Специфікації №1 Замовник зобов?язаний оплатити протягом 3-х банківських днів з дати отримання рахунку-фактури, наданого Виконавцем;

2.2. доплату розмірі 30% вартості обладнання та робіт згідно цієї Специфікації №1 Замовник зобов?язаний оплатити протягом 3-х банківських днів з дня отримання обладнання на складі Замовника;

2.3. доплату у розмірі 20% вартості обладнання та робіт згідно цієї Специфікації №1 Замовник зобов?язаний оплатити протягом 3-х банківських днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт.

У п.3 Специфікації зазначено, що Виконавець зобов??язаний поставити обладнання, зазначене у цій Специфікації, протягом 21 календарних днів з дня отримання попередньої оплати, згідно п.2.1 цієї Специфікації.

Згідно з п.4 Специфікації роботи Виконавець зобов`язується виконати протягом 21 календарних днів з дня поставки обладнання та готовності місця установки до проведення робіт.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин, а також доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року Позивач перерахував на користь Відповідача грошові кошти у загальному розмірі 824 436 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №1161 від 25.07.2025 року на суму 412 218 грн. 00 коп., платіжною інструкцією №869 від 24.09.2025 року на суму 412 218 грн. 00 коп. (а.с.16-17)

На виконання умов Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року Відповідач здійснив поставку товару - комплекту обладнання водопідготовки для трьох локацій на підприємстві Приватного підприємства «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» в м. Волочиськ, Хмельницької області, а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №РН-000647 від 29.08.2025 року на суму 824 436 грн. 00 коп. (а.с.18)

Претензією №410 від 23.12.2025 Позивач вимагав від Відповідача завершити передбачені договором роботи та надати Замовнику для підписання акт здачі-приймання переданих робіт, сплатити пеню. У відповідь на яку останній листом №2 від 06.01.2026 року повідомив про виконання належним чином умов договору №39/06-25 від 08.07.2025 року. (а.с.19-23)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт, не ввів обладнання в експлуатацію, акт здачі - приймання виконаних робіт не укладений у строк, визначений умовами Договору. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВТ ІНЖИНІРИНГ» пеню у розмірі 278 688 грн. 96 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що 24.09.2025 Замовник повністю сплатив ціну договору, а тому його твердження про невиконання Відповідачем робіт не узгоджуються з його діями щодо їх оплати. Крім того, сторони внесли до видаткової накладної №РН-000647 від 29.08.2025 всю ціну договору - 824 436,00 грн. з ПДВ, яка відповідно до п. 3.7 Договору складається із вартості обладнання та вартості транспортних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт. Відповідач 25.07.2025 та 29.08.2025 зареєстрував податкові накладні щодо проведення господарської операції, Замовник включив суми ПДВ до свого податкового кредиту, тобто обидві сторони відобразили вказану господарську операцію у бухгалтерському та податковому обліку. Крім того, Позивач здійснює експлуатацію системи водопідготовки у своїй господарській діяльності. Відповідач 09.12.2025 здійснив забір проби води із свердловини Позивача, а також проби води, яка пройшла очищення в системі фільтрації (водопідготовки) Позивача, та замовив дослідження її фізико хімічних показників. Лабораторні дослідження проб води були проведені у випробувальній лабораторій ТОВ «Компанія Субос». За результатами дослідження показників води випробувальною лабораторією складено 2 протоколи випробування - 1) №С3037/01/25 від 09.12.2025 щодо води зі свердловини та №С3037/02/25 від 09.12.2025 щодо води після системи фільтрації. Вказане підтверджує виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт за Договором, а також здійснення Замовником експлуатації системи водопідготовки.

Оцінивши доводи учасників справи та наявні у справі докази як окремо, так і в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Внаслідок укладення Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Положеннями статті 875 ЦК України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина 1).

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (частина 2).

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (частина 3).

Водночас, згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відокремлення договорів про надання послуг від договорів про виконання робіт (договорів підряду) можливо здійснити за наступними критеріями:

- предмет договору підряду є завжди індивідуалізованим, тобто являє собою матеріалізований результат зусиль (робіт) підрядника. Результат роботи підрядника виражається в тій чи іншій матеріальній формі;

- основним результатом при наданні послуг є результат нематеріального характеру, який не втілюється у жодну з матеріальних форм, однак, попри відсутність матеріальної форми, має економічну цінність та корисний ефект для замовника такої послуги.

З урахуванням вищезазначеного не можна ототожнювати вказані договори, оскільки, порядок прийняття робіт за договором підряду є більш складним та унормованим, зокрема, як визначено положеннями статті 882 Цивільного кодексу України та передбачає складання сторонами необхідних первинних документів.

Проаналізувавши зміст вказаного Договору, даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання договору №39/06-25 від 08.07.2025 року, суд першої інстанції правильно зазначив, що такий договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким, відповідно до частиною 1 статті 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року Позивач 25.07.2025 року перерахував на користь Відповідача передплату у розмірі 50% вартості обладнання та робіт, що підтверджується платіжною інструкцією №1161 від 25.07.2025 року на суму 412 218 грн. 00 коп.

Враховуючи умови п.п.2,3 Специфікації №1 до Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року, Відповідач зобов`язаний був здійснити поставку обладнання, зазначеного у цій Специфікації, у строк по 15.08.2025 року, а також виконати роботи з запуску в експлуатацію трьох систем водопідготовки для потреб виробництва, парової котельні та цеху екстракції Групи компаній «Вітагро», в м. Волочиськ, Хмельницької обл. протягом 21 календарних днів з дня поставки обладнання та готовності місця установки до проведення робіт.

В обґрунтування позову Приватне підприємство «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» стверджує, що Відповідач не здійснив проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт, не ввів обладнання в експлуатацію, акт здачі - приймання виконаних робіт не укладений у строк, визначений умовами Договору.

Згідно з п.4.1.2 Договору датою виконання робіт є дата підписання Сторонами Акту здачі-прийняття робіт. Сторони домовилися, що терміни виконання робіт зазначаються у Специфікаціях.

Поставка товару здійснюється на умовах DDP монтажний майданчик Замовника, розташований за адресою: Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котляревського, 7. (п.1.5 Договору)

У п.2.4 Договору визначено, що приймання Товару по якості та комплектності буде здійснено під час його введення в експлуатацію після проведення Робіт на місці встановлення та виробничих випробувань.

Приймання Товару по комплектності буде здійснено на підставі Акту прийому-передачі Товару від Виконавця Замовнику, що оформлюються у двосторонньому порядку Сторонами. (п.2.5 Договору)

Відповідно до п. 2.8 Договору приймання Товару по комплектності для монтажу буде здійснено на підставі Акту прийому-передачі Товару (обладнання) в і монтаж від Замовника Виконавцю, що оформлюються у двосторонньому порядку Сторонами.

Згідно з п.2.9 Договору приймання виконаних Робіт здійснюється на підставі Акту здачі-прийняття робіт, підписаного обома Сторонами, в якому відображається перелік Товару, що монтується Виконавцем.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги (товару) і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 статті 9 Закону первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару та внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри, є накладні та товарно-транспортні накладні. При цьому вказані первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити та містити дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що у спірних правовідносинах доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують факт поставки та виконання робіт за договором, тому належним і допустимим доказом поставки товару є видаткові накладні, а факту виконання робіт - акт здачі-прийняття робіт, у разі, якщо вони містять усі необхідні реквізити.

У матеріалах справи наявна видаткова накладна №РН-000647 від 29.08.2025 року на суму 824 436 грн. 00 коп. (а.с.18), складена на виконання умов Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року, за якою Відповідач здійснив поставку товару - комплекту обладнання водопідготовки для трьох локацій на підприємстві Приватного підприємства «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» в м. Волочиськ, Хмельницької області, а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар. Видаткова накладна оформлена належним чином та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Однак, матеріали справи не містять акту здачі - прийняття робіт, підписаного обома сторонами, на підтвердження факту виконання Виконавцем робіт із запуску в експлуатацію трьох систем водопідготовки для потреб виробництва, парової котельні та цеху екстракції Групи компаній «Вітагро», в м. Волочиськ, Хмельницької обл. й прийняття вказаних робіт Замовником відповідно до п.2.9 Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року.

При цьому, слід зазначити, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту виконання робіт, сторони не позбавлені можливості доводити виконання робіт іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення виконання робіт й їх прийняття Замовником, який повинен оцінюватись в сукупності з іншими доказам у справі.

Дослідивши зміст видаткової накладної №РН-000647 від 29.08.2025 року на суму 824 436 грн. 00 коп., колегія суддів встановила, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» вона містить назву документа, дату складання; назви підприємств, від імені яких складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особисті підписи осіб, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції. Суд звертає увагу, що вказаний Закон не вимагає зазначення правових підстав, на яких діє представник юридичної особи, а тому суд приходить до висновку, що видаткова накладна №РН-000647 від 29.08.2025 року є первинним документом відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який фіксує факт здійснення господарської операції.

Умовами Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року визначено, що вартість обладнання становить 618 934,99 грн., вартість робіт - 205 501,01 грн., а загальна ціна Договору становить 824 436,00 грн.

Суд звертає увагу, що у видатковій накладній №РН-000647 від 29.08.2025 року, складеній на виконання умов Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року, визначено загальну ціну у розмірі 824 436 грн. 00 коп., яка відповідно до п.3.7 Договору становить саме загальну ціну Договору. Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження укладення сторонами додаткової угоди до Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року в частині збільшення вартості обладнання, а тому суд приходить до висновку, що сума, зазначена у видатковій накладній №РН-000647 від 29.08.2025 року - 824 436 грн. 00 коп. є загальною ціною Договору, яка включає в себе вартість обладнання та вартість робіт.

Приватне підприємство «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВТ ІНЖИНІРИНГ» грошові кошти у загальному розмірі 824 436 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №1161 від 25.07.2025 року на суму 412 218 грн. 00 коп., платіжною інструкцією №869 від 24.09.2025 року на суму 412 218 грн. 00 коп. (а.с.16-17)

Отже, позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання в частині здійснення оплати за виконані й прийняті роботи з запуску в експлуатацію трьох систем водопідготовки для потреб виробництва, парової котельні та цеху екстракції Групи компаній «Вітагро» в м. Волочиськ, Хмельницької обл., а також в частині здійснення оплати за поставлене обладнання, яке необхідне для виконання вищезазначених робіт.

За викладених обставин, суд першої інстанції вмотивовано зазначив про те, що своїми конклюдентними діями із здійснення оплати за прийнятий товар та виконані роботи на загальну суму в розмірі 824 436 грн. 00 коп. позивач підтвердив факт їх виконання відповідачем й прийняття Замовником без заперечень та зауважень у добровільному порядку, водночас як судова колегія враховує, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження надання позивачем як замовником обґрунтованих зауважень щодо виконаних робіт.

На підтвердження виконання робіт й здійснення поставки за Договором №39/06-25 від 08.07.2025 року Відповідач склав податкові накладні №94 від 25.07.2025 року на суму 343 515 грн. 00 коп., №111 від 29.08.2025 року на суму 343 515 грн. 00 коп., які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями про реєстрацію. (а.с.45-48)

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

201.10. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, зі спірних господарських операцій Відповідачем виписано Позивачу податкові накладні та сплачено податок на додану вартість в дохід Державного бюджету України, а Позивачем сформовано податковий кредит. Копії податкових накладних з розшифровками податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів наявні в матеріалах справи.

У постанові Верховного Суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 наведено правову позицію про те, що якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.

Отже, самі лише податкові накладні та декларації - не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з поставки товару та виконання робіт, не можуть бути єдиними доказами підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним, а також факту виконання робіт й прийняття таких робіт замовником, так як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі.

При цьому, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що Позивачем подавались уточнюючі декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту Відповідачем за вказаною видатковою накладною, що свідчить про наявність в матеріалах справи доказів формування Позивачем, як покупцем товару й замовником робіт, податкового кредиту за фактом поставки Позивачем товару та за фактом прийняття робіт на підставі зареєстрованих Відповідачем податкових накладних в ЄРПН.

Між іншим, на підтвердження факту виконання робіт із запуску в експлуатацію трьох систем водопідготовки для потреб виробництва, парової котельні та цеху екстракції Групи компаній «Вітагро», в м. Волочиськ, Хмельницької обл. Відповідачем було подано протоколи випробування №С3037/01/25 від 09.12.2025 щодо води зі свердловини (Додаток 4) та №С3037/02/25 від 09.12.2025 щодо води після системи фільтрації (а.с.49-50), проте суд першої інстанції не прийняв їх до уваги в якості належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення відбору води за участі уповноваженого представника Приватного підприємства «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» та повідомлення останнього про необхідність прибуття з метою такого відбору. Також судом не прийнято до уваги звіт про роботу обладнання водопідготовки та водно-хімічного режиму котлоагрегатів на підприємстві ПП «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» за адресою вул. Котляревського, буд. 7, м. Волочиськ, Хмельницької області, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повноважень особи, яка його склала. (а.с.61-67)

Крім того, на підтвердження факту виконання Відповідачем робіт за Договором №39/06-25 від 08.07.2025 року й проведення інструктажу персоналу Позивача щодо правил користування обладнанням Відповідачем долучено відеозаписи та фотографії. (а.с.51-60)

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

Суд першої інстанції, здійснивши огляд наданих відеоматеріалів, зазначив, що з наданих до суду відеозаписів не вбачається за можливе встановити дату та час відеозйомки, місце проведення відеозйомки, особу, що здійснює фіксацію, в присутності кого, кого знімають. Зйомка здійснювалась приховано, без фіксації загального плану та чіткої прив`язки до місця і часу події, без зазначення найменування учасників, що не дозволяє достовірно визначити, що зафіксовані на відео події дійсно стосуються конкретного факту, про який зазначає Відповідач.

Оцінивши вказані докази, судова колегія погоджується з висновками першої інстанції про те, що вказані відеозаписи та фотографії не можна визнати належними та допустимими доказами в контексті вказаного.

Таким чином, враховуючи принцип вірогідності доказів, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем були надані більш вірогідні докази на підтвердження виконання робіт із запуску в експлуатацію трьох систем водопідготовки для потреб виробництва, парової котельні та цеху екстракції Групи компаній «Вітагро», в м. Волочиськ, Хмельницької обл. й прийняття вказаних робіт Замовником на підставі видаткової накладної №РН-000647 від 29.08.2025 року на суму 824 436 грн. 00 коп., ніж Позивачем на підтвердження факту невиконання робіт за вказаним правочином.

За встановлених обставин, судова колегія приходить до висновку, що на виконання умов Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року відповідач здійснив поставку товару - комплекту обладнання водопідготовки для трьох локацій на підприємстві Приватного підприємства «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» в м. Волочиськ, Хмельницької області та виконав роботи з запуску в експлуатацію трьох систем водопідготовки для потреб виробництва, парової котельні та цеху екстракції Групи компаній «Вітагро», в м. Волочиськ, Хмельницької обл., а позивач в свою чергу прийняв вказаний товар та виконані роботи, що підтверджується видатковою накладною №РН-000647 від 29.08.2025 року на суму 824 436 грн. 00 коп. (а.с.18)

Водночас, відсутність в матеріалах справи Акта здачі - прийняття робіт, підписаного обома Сторонами, відповідно до п.2.9 Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року, не спростовує факту виконання таких робіт Відповідачем й прийняття вказаних робіт Позивачем.

Таким чином, враховуючи те, що Відповідачем була здійснена поставка товару 29.08.2025 року, а тому відповідно до п.3 Специфікації №1 до Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року останній повинен був виконати роботи з запуску в експлуатацію трьох систем водопідготовки для потреб виробництва, парової котельні та цеху екстракції Групи компаній «Вітагро», в м. Волочиськ, Хмельницької обл. протягом 21 календарних днів з дня поставки обладнання та готовності місця установки до проведення робіт, тобто у строк по 19.09.2025 року.

Судом встановлено, що Відповідачем на виконання умов Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року були виконані виконати роботи з запуску в експлуатацію трьох систем водопідготовки для потреб виробництва, парової котельні та цеху екстракції Групи компаній «Вітагро», в м. Волочиськ, Хмельницької обл. 29.08.2025 року, тобто в межах строків, визначених Договором.

Виходячи з викладених вище обставин, за обґрунтованим висновком суду першої інстанції, доводи Позивача щодо неналежного виконання Відповідачем умов Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, а тому підстави для стягнення пені відповідно до п.8.6 Договору за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов`язання з 20.09.2025 року по 09.03.2026 року у розмірі 278 688 грн. 96 коп. відсутні.

Між іншим, суд звертає увагу, що при зверненні до суду з вказаним позовом Позивачем заявлено про стягнення пені саме за порушення строків виконання робіт, а не нездійснення поставки за договором.

3.3. оцінка аргументів сторін

Доводи апеляційної скарги судова колегія оцінює критично, оскільки вони фактично дублюють позицію позивача в суді першої інстанції, та не містять вмотивованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції.

Зокрема, дослідивши матеріали справи в їх сукупності з урахуванням критерію вірогідності доказів, колегія суддів наголошує, що докази, надані позивачем в обґрунтування своїх вимог, не є більш вірогідними, аніж надані відповідачем на їх спростування.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що позивач, підписавши видаткову накладну №РН-000647 від 29.08.2025 та здійснивши оплату за прийнятий товар та виконані роботи на загальну суму в розмірі 824 436 грн. 00 коп. фактично підтвердив факт їх виконання Відповідачем й прийняття їх як Замовником без заперечень та зауважень у добровільному порядку.

Водночас, суд враховує, що матеріали справи не містять зауважень позивача з приводу виконання договору у вказаній частині, спрямованих відповідачеві, зокрема з вимогою виконати умови договору, натомість як претензії щодо виконання договору були висловлені у вимозі від 23.12.2025 з одночасною вимогою про стягнення неустойки та відшкодування витрат, а наразі відповідач звертається до суду з позовом про стягнення пені саме за порушення строків виконання робіт, втім вмотивованих підстав для вказаного судом не встановлено, а позивачем не доведено.

Усі інші доводи апелянта судом враховано, однак судова колегія визнає їх необґрунтованими та вважає, що судом першої інстанції було ретельно досліджено матеріали справи, детально та належним чином мотивовано висновки суду, правильно застосовано норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, а твердження апелянта не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 15.1 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п.16.1.4 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

5. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі № 910/2806/26 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Приватного підприємства «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі № 910/2806/26 задоволенню не підлягає.

6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника - Приватне підприємство «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004».

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі № 910/2806/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі № 910/2806/26 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Н.М. Спаських

Г.П. Коробенко