Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №910/5862/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2026 р. Справа№ 910/5862/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль парк Київ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025

у справі № 910/5862/25 (суддя Т.В. Васильченко)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль парк Київ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги»

про зобов`язання вчинити певні дії,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль парк Київ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звертався до відповідача з приводу укладення договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг із застосуванням фіксованої ціни за спожиту електричну енергію для побутових споживачів, однак в укладенні такого договору відповідачем було відмовлено, у зв`язку з чим позивач просить зобов`язати відповідача укласти публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на потреби частини житлового багатоквартирного будинку, ЕІС код площадки 62Z0788847824128, шляхом приєднання позивача до цього договору (за заявою-приєднанням) на умовах обраної комерційної пропозиції, яка є додатком до цього договору у редакції, викладеній та наданій з позовною заявою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 у справі №910/5862/25 у задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль парк Київ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано нормами пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії», пунктами 1.1.2, 1.2.15, 2.1.3, 2.1.11, 2.1.13, 2.3.6, 2.3.12, 3.1.1, 3.1.5-3.1.7, 3.1.10, 3.2.6, Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі також - ПРРЕЕ, Правила), затвердженими постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, пунктів 14.1.129, 14.1.129.1-14.1.129.3 статті 14 Податкового кодексу України, застосувавши які до встановлених обставин та характеристик точки розподілу електричної енергії, а саме: ЕІС-код площадки комерційного обліку - 62Z0788847824128; дата завершення послуги з первинного приєднання до електричних мереж 30.04.2024; вид об`єкта електрифікації, до складу якого входить площадка комерційного обліку - паркінг; адреса об`єкта: м. Київ, вул. Пимоненка Миколи, буд. 19, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування при розрахунках за спожиту електричну енергію на потреби паркінгу фіксованих цін для побутових споживачів, що виключає зобов`язання відповідача укласти публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на потреби частини житлового багатоквартирного будинку із застосуванням фіксованої ціни за спожиту електричну енергію для побутових споживачів.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль парк Київ» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Суд першої інстанції, зосередившись на податковій класифікації нерухомості та формальному позначенні «паркінг» у паспорті точки, не встановив належним чином вирішальні для спору обставини: які саме групи навантаження фактично живляться від спірної площадки комерційного обліку, у яких частках, та чи відповідає це навантаження технічним цілям багатоквартирного будинку.

Судом також не прийнято до уваги положення Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» дає чітке визначення спільного майна у частині 6 статті 1, а саме спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче- огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, фактично підмінив аналіз цільового призначення споживання електричної енергії формальним посиланням на назву об`єкта («паркінг») та податкову класифікацію окремих видів нерухомості. Натомість спеціальна норма п. 13 розд. XVII Закону України «Про ринок електричної енергії» прямо встановлює, що електрична енергія, що купується у постачальника універсальних послуг та споживається у багатоквартирних житлових будинках на технічні цілі - оплачується за цінами, за якими постачальник універсальних послуг здійснює постачання побутовим споживачам.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 про відкриття апеляційного провадження Товариству з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 27.05.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 263 ГПК України, у строк, встановлений ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Натомість, 15.07.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення відповідача.

Оскільки ці пояснення за своєю правовою природою є відзивом на апеляційну скаргу, але подані поза межами строку, встановленого ухвалою суду від 11.05.2026, колегія суддів залишає ці пояснення без розгляду.

При цьому, колегія суддів враховує норму ч. 4 ст. 13 ГПК України, якою встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У судове засідання 10.09.2026 з`явились представники позивача та відповідача.

Представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з огляду на безпідставність та необґрунтованість її доводів. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

10.09.2026 у судовому засіданні колегією суддів було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль парк Київ», дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, визначає Закон України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання. З метою забезпечення надійного та безперервного постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам відокремлення оператора системи розподілу, кількість приєднаних споживачів до системи розподілу якого перевищує 100 тисяч, здійснюється з урахуванням вимог цього пункту, а саме: суб`єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам, у строк не пізніше ніж 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов`язаний в установленому порядку отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» з 01.01.2019 здійснює діяльність на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачу, виданої у відповідності до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 № 429, та на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», товариство виконує функції постачальника універсальної послуги на території м. Києва.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ, Правила), затвердженими постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до пункту 1.2.15 ПРРЕЕ на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається (пункт 3.1.9 ПРРЕЕ).

Згідно пункту 3.1.6. ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачу здійснюється, зокрема, за умови якщо споживач є стороною діючих договорів про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

За умовами пункту 1.1.2 ПРРЕЕ договір про постачання електричної енергії споживачу - це домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.

Пункт 3.1.10. ПРРЕЕ визначає, що споживач має право вільно обирати електропостачальників.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 3.1.5 ПРРЕЕ постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку. Електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам для укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на власному офіційному вебсайті, про що повідомити Регулятора.

Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача за заявою-приєднання до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, розміщеної на офіційному вебсайті електропостачальника (пункт 3.1.7 ПРРЕЕ).

Згідно пункту 3.2.6 ПРРЕЕ укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання. Електропостачальник зобов`язаний забезпечити на своєму офіційному вебсайті можливість укладення договору постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач надає такому електропостачальнику заяву-приєднання, яка підписується з використанням засобів електронної ідентифікації.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.12.2024 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль парк Київ» (далі - ОСББ та/або ОСББ «Грінвіль парк Київ» та/або позивач) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (далі - ТОВ «Київські енергетичні послуги» та/або відповідач) із заявами-приєднання про укладення договору про постачання електричної енергії споживачу та договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (крім індивідуальних побутових споживачів), щодо постачання електричної енергії за адресою: м. Київ, вул. Пимоненка, 19, а саме: №18/ЦОК/П/18/11108322 від 03.12.2024 - по типу об`єкта: багатоквартирний будинок, за адресою: 04050, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Пимоненка Миколи, 19, ЕІС-код об`єкта (площадки вимірювання) - 62Z1331306011812, обрана комерційна пропозиція - КП «Комунально-технічна»; та №18/ЦОК/П/18/1/108346 від 03.12.2024 - по типу об`єкта: вбудовані приміщення, паркінг, за адресою: 04050, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Пимоненка Миколи, 19, ЕІС-код об`єкта (площадки вимірювання) - 62Z2240959958289, 62Z0788847824128, обрана комерційна пропозиція - КП Строкова «В».

До поданих позивачем заяв-приєднання про укладення договору про постачання електричної енергії споживачу та договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (крім індивідуальних побутових споживачів) було долучено переліки об`єктів та точок комерційного обліку споживача.

На підставі поданих заяв-приєднання, між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль парк Київ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» були укладені договори про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 38896015ПУ на умовах КП «Комунально-технічна» та про постачання електричної енергії №3889601501ПВ на умовах КП «Строкова В».

Відповідно до пункту 1.1 договору про постачання електричної енергії споживачу №38896015ПВ від 03.12.2024 (далі - договір, спірний договір) цей договір є договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - споживач) постачальником та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднанням, яка є додатком 1 до цього договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.

Згідно пункту 2.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком до цього договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але в будь - якому випадку не раніше строку початку дії договору.

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні та сплати рахунку (квитанції) постачальника. Цей договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань (пункт 13.1 договору).

Як зазначає позивач у позові, у виставлених відповідачем рахунках (квитанціях) зазначено інформацію з приводу основного тарифу, який становить 6,324360 грн/кВт-год, що свідчить про незастосування до побутового споживача фіксованої ціни за постачання електричної енергії.

01.04.2025 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль парк Київ» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» з листом-зверненням щодо врегулювання договірних відносин №01.04.2025-01, у якому просило привести у відповідність договірні відносини між сторонами шляхом укладення договору про постачання електричної енергії споживачу на потреби електропостачання об`єкта, що розташований за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Пимоненка Миколи, 19 (А), EIC-код площадки комерційного обліку 62Z0788847824128, із застосуванням фіксованих цін на електричну енергію для побутових споживачів.

У відповідь на вказаний лист позивача, відповідач листом №25/4/10/23907 від 14.04.2025 повідомив його про відсутність підстав для застосування при розрахунках за спожиту електричну енергію на потреби паркінгу фіксованих цін для побутових споживачів.

23.04.2025 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль парк Київ» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» із заявою-приєднанням до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №18/ЦОК/П/18/1/36255, з комерційними даними: вид об`єкта: багатоквартирний будинок, за адресою: 04050, м. Київ, вул. Пимоненка Миколи, 19; ЕІС-код площадки: 62Z0788847824128; комерційна пропозиція: Колективна побутова ОЗ.

Листом №25/4/7/10/26524 від 25.04.2025 ТОВ «Київські енергетичні послуги» повідомило ОСББ «Грінвіль парк Київ» про те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення вимог цивільного захисту під час планування та забудови територій», який було підписано Президентом України 22.08.2022, було уточнено перелік цілей для яких застосовуються ціни, за якими постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії, серед яких відсутнє освітлення паркінгів. При цьому, відповідно до постанови НКРЕКП від 05.10.2022 №1272 «Про внесення Змін до Правил роздрібного ринку електричної енергії», якою були внесені зміни до визначення об`єкта побутового споживача у відповідності до Податкового кодексу України, а саме: п.14.1.129 та 14.1.129.1 передбачено, що об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема гаражі/паркінги (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки. Отже, застосування фіксованої ціни за спожиту електричну енергію для побутових споживачів на потреби паркінгу умовами чинного законодавства не передбачено.

Предметом спору у справі, що переглядається, є вимога ОСББ «Грінвіль парк Київ» про зобов`язання укласти між сторонами договір про постачання електричної енергії на умовах, визначених ОСББ, а саме із застосуванням фіксованої ціни за спожиту електричну енергію для побутових споживачів, за ЕІС-кодом: 62Z0788847824128, оскільки електроенергія, яка споживається (обліковується) за вказаною точкою розподілу використовується для технічних цілей (потреб) частини житлового багатоквартирного будинку.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до пункту 2.1.3 ПРРЕЕ ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки, є споживач.

Споживачі укладають договір споживача про розподіл (передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності паспорта точки розподілу. У разі надання послуги з приєднання до електричних мереж ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є оператор системи.

За умовами пункту 2.1.11 ПРРЕЕ під час оформлення заяви-приєднання, паспорту точки розподілу/передачі оператор системи використовує наявну у нього інформацію за об`єктом розподілу, достатню для проведення розрахунків, зокрема: 1) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) щодо однолінійної схеми електропостачання об`єкта; 3) щодо розрахункових засобів вимірювальної техніки обсягу активної та реактивної електричної енергії та рівня потужності (тип, марка, технічні характеристики тощо); 4) щодо дозволеної (договірної) величини електричної потужності; 5) щодо технічних даних силових трансформаторів, кабельних та/або повітряних ліній передачі/розподілу електричної енергії, якими здійснюється розподіл електричної енергії (для об`єктів споживачів, для яких розрахункові засоби вимірювальної техніки встановлені не на межі балансової належності).

Варто зауважити, що паспорт точки розподілу/передачі, у розумінні пункту 1.1.2 ПРРЕЕ це акт (документ), складений оператором системи, в якому зазначаються технічні параметри точки підключення споживача.

Згідно пункту 2.1.13 ПРРЕЕ невід`ємними частинами договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії є, зокрема, паспорти точок розподілу/передачі, акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

Відповідно до пункту 2.3.6 ПРРЕЕ послуги з облаштування вузла обліку електроустановки або реконструкції вузла обліку надаються споживачу постачальником послуг комерційного обліку електричної енергії відповідно до договору про надання послуг комерційного обліку та Кодексу комерційного обліку.

Надання споживачу замовлених ним послуг з облаштування вузла обліку або реконструкції вузла обліку електричної енергії здійснюється за рахунок споживача.

У разі розділення обліку електричної енергії оплата послуг облаштування вузла обліку або реконструкції вузла (вузлів) обліку електричної енергії здійснюється за рахунок осіб, з ініціативи яких проводиться відповідне розділення.

У разі звернення побутового споживача до постачальника послуг комерційного обліку (оператора системи), який надає такому споживачу послуги комерційного обліку, із заявою щодо встановлення або заміни засобу вимірювальної техніки (реконструкції вузла обліку), який відповідає вимогам нормативних документів, постачальник послуг комерційного обліку надає такому побутовому споживачу замовлені ним послуги протягом 7 робочих днів від дня оплати побутовим споживачем вартості цих послуг.

Пунктом 2.3.12 ПРРЕЕ встановлено, що споживання електричної енергії за відповідним тарифом (ціною) відповідно до комерційної пропозиції має бути забезпечене окремим комерційним обліком.

Окремі фізичні точки комерційного обліку мають бути забезпечені засобами вимірювальної техніки, які дають можливість організувати комерційний облік за відповідним тарифом (ціною) на всій площадці вимірювання.

Вид об`єкта електрифікації та призначення використання електроустановок площадок вимірювання, в тому числі для окремого обліку споживання на непобутові потреби, відображаються в паспорті точки розподілу/передачі.

У разі зміни потреб споживання на об`єкті індивідуального побутового споживача, інформація щодо типу споживання (побутові/непобутові потреби) площадок вимірювання відображається в паспорті точки розподілу/передачі.

У долученому позивачем до матеріалів справи паспорті точки розподілу електричної енергії, який є додатком №2 до договору, зазначено: ЕІС-кодом площадки комерційного обліку - 62Z0788847824128; датою завершення послуги з первинного приєднання до електричних мереж 30.04.2024; вид об`єкта електрифікації, до складу якого входить площадка комерційного обліку - паркінг; адреса об`єкта: м. Київ, вул. Пимоненка Миколи, буд. 19.

Крім того, як вбачається із заяви-приєднання про укладення договору про постачання електричної енергії споживачу та договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (крім індивідуальних побутових споживачів) №18/ЦОК/П/18/1/108346 від 03.12.2024, позивачем було долучено перелік об`єктів та точок комерційного обліку споживача ОСББ «Грінвіль Парк Київ», де за ЕІС-кодом площадки комерційного обліку - 62Z0788847824128 типом об`єкту зазначено - паркінг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (далі - Положення).

Відповідно до Положення (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки на учасників ринку відповідно до статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" у порядку, передбаченому цим Положенням, тимчасово покладаються спеціальні обов`язки.

Цим Положенням визначено: загальносуспільний інтерес, для забезпечення якого на учасників ринку покладаються спеціальні обов`язки; зміст та обсяг спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії згідно з цим Положенням (далі - спеціальні обов`язки); учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов`язки; обсяг прав учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов`язки, необхідних для їх виконання; категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов`язки; територію та строк виконання спеціальних обов`язків; джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається учасникам ринку, на яких покладаються спеціальні обов`язки.

Згідно з пунктом 3 Положення до категорій споживачів, яких стосуються спеціальні обов`язки, належать побутові споживачі, визначені у Законі України «Про ринок електричної енергії», та споживачі (цілі споживання), визначені в абзацах одинадцятому - чотирнадцятому пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону (далі - побутові споживачі). Загальносуспільний інтерес, для забезпечення якого на учасників ринку покладаються спеціальні обов`язки, полягає у наданні послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів.

Умовами пункту 5 Положення визначено, що до спеціальних обов`язків належить, зокрема, постачання електричної енергії побутовим споживачам постачальників універсальних послуг за фіксованими цінами, визначеними у додатку 3.

Пункт 1.1.2 ПРРЕЕ визначає, що у цих Правилах терміни вживаються в таких значеннях:

Побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).

Побутові потреби - споживання (використання) електричної енергії для задоволення умов постійного або тимчасового проживання та/або перебування фізичних осіб на об`єкті побутового споживача, включаючи прибудинкову (присадибну територію) у тому числі для індивідуального будівництва (реконструкції) об`єктів приватного домогосподарства, крім нотаріальної, підприємницької, господарської та незалежної професійної діяльності, зокрема діяльності дата-центрів, центрів обробки даних, зі створення віртуальних активів (майнінгу) та надання інших платних послуг, у тому числі у сфері сільського зеленого туризму тощо.

Об`єкт побутового споживача - квартира, житловий будинок (частина будинку), приватне домогосподарство, садовий будинок та інші об`єкти житлової нерухомості, визначені у пункті 14.1.129 Податкового кодексу України, що належать індивідуальному побутовому споживачу на праві власності або користування та яким присвоєні окремі адреси, а також земельна ділянка, призначена для індивідуального житлового будівництва зазначених об`єктів житлової нерухомості.

Об`єкти житлової нерухомості - будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об`єкти житлової нерухомості, дачні та садові будинки (пункт 14.1.129 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пунктів 14.1.129.1 - 14.1.129.3 статті 14 Податкового кодексу України будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об`єкти житлової нерухомості, а також їх складові частини, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, зокрема, включають: а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень (передпокій, кухня, коридор, веранда, вбиральня, комора, приміщення для автономної системи опалення, пральня тощо); б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну; в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання; г) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою; ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів; садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків; дачний будинок - житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.

При цьому, пунктом 14.1.129.1-1 статті 14 Податкового кодексу України визначено об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі;

З аналізу наведених вище положень Правил роздрібного ринку електричної енергії та Податкового кодексу України вбачається, що споживачі у власності та/або користуванні яких знаходяться об`єкти, які у розумінні пунктів 14.1.129 - 14.1.129-1 Податкового кодексу України не є об`єктами житлової нерухомості, не можуть споживати електричну енергію за фіксованими цінами на електричну енергію для побутових споживачів.

Аналізуючи поняття побутового споживача, побутові потреби та об`єкт побутового споживача визначених у Правилах роздрібного ринку електричної енергії в сукупності, суд приходить висновку, що побутовим споживачем є фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність, як індивідуальний побутовий споживач, та юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, як колективний побутовий споживач, а до побутових потреб відноситься споживання (використання) електричної енергії для задоволення умов постійного або тимчасового проживання та/або перебування побутових споживачів на об`єкті побутового споживача, включаючи прибудинкову (присадибну територію). При цьому, до об`єктів побутового споживача відноситься: квартира, житловий будинок (частина будинку), приватне домогосподарство, садовий будинок та інші об`єкти житлової нерухомості, визначені у пункті 14.1.129 Податкового кодексу України.

Водночас, як зазначено у пункті 14.1.129.1-1 статті 14 Податкового кодексу України до об`єктів нежитлової нерухомості належать будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості відносяться гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки.

Таким чином, гаражі (в тому числі гаражі наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки не є об`єктами житлової нерухомості в силу пункту 14.1.129.1-1 статті 14 Податкового кодексу України, тому застосування фіксованої ціни за спожиту електричну енергію для побутових споживачів на потреби вищезазначеного об`єкта не передбачено умовами чинного законодавства.

Відповідно до пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» електрична енергія, що купується у постачальника універсальних послуг та споживається у багатоквартирних житлових будинках на технічні цілі (аварійне та евакуаційне освітлення, роботу індивідуальних теплових пунктів, котелень, ліфтів, насосів, замково-переговорних пристроїв, протипожежних систем, систем вентиляції, димовидалення та кондиціонування, систем сигналізації, авіаційних маяків, що належать власникам квартир багатоквартирного будинку на праві спільної власності) та освітлення дворів, східців і номерних знаків, оплачується за цінами, за якими постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії побутовим споживачам.

Як зазначає відповідач і не заперечується позивачем у даній справі, на виконання вимог пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії», на наведені вище цілі укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 38896015ПУ на умовах КП «Комунально-технічна».

При цьому, суд першої інстанції слушно наголосив, що серед переліку цілей на що купується електрична енергія (пункт 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії») у постачальника універсальних послуг, відсутня інформація щодо споживання електричної енергії на потреби паркінгів у багатоквартирних житлових будинках та/або на прилеглих територіях.

Враховуючи встановлені обставини, а також положення Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для застосування при розрахунках за спожиту електричну енергію на потреби паркінгу фіксованих цін для побутових споживачів відсутні.

Отже, суд першої інстанції законно та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують.

Безпідставними є доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам позивача.

Так, зі змісту оскаржуваного рішення убачається, що судом відхилено доводи позивача про те, що точка розподілу 62Z0788847824128 «паркінг» використовується також для освітлення 1-го та 2-го поверхів будинку (машиномісця, гаражні бокси, укриття, технічні приміщення), для живлення: насосної станції пожежегасіння дренажних насосів будинку, розеток для прибиральної техніки, вентиляторів димовидалення та протипожежної автоматики, і оскільки до спірної точки розподілу включено лише освітлення паркінгу, то решта - це виключно технічні потреби на обслуговування будинку.

Відповідно до пункту 2.3.6 ПРРЕЕ послуги з облаштування вузла обліку електроустановки або реконструкції вузла обліку надаються споживачеві постачальником послуг комерційного обліку електричної енергії відповідно до договору про надання послуг комерційного обліку та Кодексу комерційного обліку.

Надання споживачу замовлених ним послуг з облаштування вузла обліку або реконструкції вузла обліку електричної енергії здійснюється за рахунок споживача.

У разі розділення обліку електричної енергії оплата послуг облаштування вузла обліку або реконструкції вузла (вузлів) обліку електричної енергії здійснюється за рахунок осіб, з ініціативи яких проводиться відповідне розділення.

Пунктом 2.3.12 ПРРЕЕ встановлено, що споживання електричної енергії за відповідним тарифом (ціною) відповідно до комерційної пропозиції має бути забезпечене окремим комерційним обліком.

Окремі фізичні точки комерційного обліку мають бути забезпечені засобами вимірювальної техніки, які дають можливість організувати комерційний облік за відповідним тарифом (ціною) на всій площадці вимірювання.

Вид об`єкта електрифікації та призначення використання електроустановок площадок вимірювання, в тому числі для окремого обліку споживання на непобутові потреби, відображаються в паспорті точки розподілу/передачі.

У разі зміни потреб споживання на об`єкті індивідуального побутового споживача, інформація щодо типу споживання (побутові/непобутові потреби) площадок вимірювання відображається в паспорті точки розподілу/передачі.

Судом першої інстанції правильно вказано, що доводи позивача фактично зводяться до зауважень щодо коректності чи правильності інформації зазначеної у паспорті точки розподілу, втім відповідальність за коректність і правильність несе інший учасник ринку електричної енергії - оператор системи.

Поряд з тим, у випадку, якщо позивач вважає, що частково електрична енергія, яка споживається у паркінгу і обліковується засобами обліку є електричною енергією, спожитою на технічні цілі, то останній не позбавлений права та можливості звернутися до ОСР та розділити відповідний облік, отримати новий паспорт точки розподілу з оновленими документами та у подальшому звернутися до постачальника для укладення відповідного договору та/або внесення змін у діючий договір.

Судом першої інстанції також правильно відхилено посилання позивача на те, що паркінг, як частина будинку вважається об`єктом побутового споживання, а відтак, електрична енергія що купується у постачальника універсальних послуг повинна здійснюватися із застосуванням фіксованої ціни.

Відповідно до пункту 14.1.129-1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі;

Таким чином, як вбачається зі змісту пункту 14.1.129-1 статті 14 Податкового кодексу України об`єктами нежитлової нерухомості є будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості, і до таких об`єктів нежитлової нерухомості відносяться, зокрема, гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки.

Колегія суддів звертає увагу позивача на те, що незалежно від того, де розташований паркінг та чи є він частиною житлового будинку, його цільове призначення не може розглядатись як таке, що використовується для задоволення побутових потреб співвласників, оскільки основним призначенням паркінгу є зберігання об`єктів рухомого майна, а саме, автомобілів. У зв`язку з цим, паркінг не може бути ототожнений із місцем загального користування, як-то, сходи, вхідні групи тощо, або ж як прибудинкова територія, яка хоча за своєю природою має використовуватись для розташування будинку, допоміжних споруд та елементів, а також забезпечення сприятливих умов проживання мешканців, а по суті використовується як безкоштовне місце зберігання транспортного засобу, який належить власнику квартири багатоквартирного житлового будинку. Зберігання транспортного засобу не може розглядатись як забезпечення мешканцем квартири своїх побутових потреб, оскільки побутові потреби це сукупність товарів, послуг та умов, які необхідні для комфортного, безпечного та гігієнічного проживання в будинку або квартирі.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно наголосив на відсутності підстав вважати паркінг об`єктом побутового споживання.

Судом першої інстанції також правильно відхилено посилання позивача на те, що відповідач помилково ототожнює значення поля 1.3 у паспорті точки розподілу електричної енергії із класифікацією об`єктів побутового або непобутового споживача як необґрунтовані та безпідставні, оскільки вказаний пункт визначає об`єкт електрифікації, а тому підлягає врахуванню для визначення класифікації об`єкту на приналежність побутового або непобутового користування.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль парк Київ», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Під час апеляційного перегляду не підтвердились доводи апелянта про необхідність укладення договору постачання електричної енергії щодо точки розподілу 62Z0788847824128 «паркінг» та застосування фіксованого тарифу як для побутових споживачів з посиланням на те, що паркінг є частиною багатоквартирного будинку та використовується для задоволення побутових потреб мешканців, а також на технічні цілі будинку, які, до того ж, уже були розглянуті та правомірно відхилені судом першої інстанції. Також не підтвердились доводи апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції норми п. 13 розд. XVII Закону України «Про ринок електричної енергії».

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на заявника - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль парк Київ».

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль парк Київ» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 у справі №910/5862/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 у справі №910/5862/25 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/5862/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.09.2026.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська