Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №910/1435/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р. Справа№ 910/1435/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н. М.

за участю представників:

від позивача: не з`явились

від відповідача 1: Дубинська О. Г.

від відповідача 2: Полтавець І. В.

від прокуратури: Куцоконь О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва

на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.07.2026 (про призначення експертизи) (повний текст ухвали складений 28.07.2026)

у справі № 910/1435/26 (суддя Ковтун С. А.)

за позовом Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до: 1. Приватного акціонерного товариства "Центр агропромислових технологій";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Столична проектно-будівельна компанія"

про стягнення 5 827 902, 46 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог та клопотання про призначення судової експертизи

У лютому 2026 року Шевченківська окружна прокуратура міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Центр агропромислових технологій" (ПрАТ "Центр агропромислових технологій", відповідача 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Столична проектно-будівельна компанія" (ТОВ "Столична проектно-будівельна компанія", відповідач 2) про стягнення солідарно 5 827 902, 46 грн, з яких: 5 336 304, 54 грн - боргу, 346 859, 80 грн - інфляційні втрати; 144 738, 12 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним збереженням відповідачами коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва.

В березні 2026 року ТОВ "Столична проектно-будівельна компанія" звернулось до господарського суду міста Києва з клопотанням про призначення у справі будівельно-технічної експертизи (з урахуванням уточнень, викладених у заяві від 12.06.2026), на вирішення якої поставити такі питання:

1.1. Які приміщення в житловому будинку № 037 у складі 14 черги будівництва, 4 пусковий комплекс, який побудований у складі Об`єкта "Будівництво житлово-офісного, торговельного комплексу з наземними і підземними паркінгами та вбудовано- прибудованими приміщеннями громадського, соціального та торговельного призначення на вул. Академіка Туполєва, 12 та вул. Салютній, 2-6 у Шевченківському районі м. Києва" та яка їх загальна площа згідно з відомостями, що містяться у Технічному паспорті на будинок № 025, відносяться до об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку, технічних приміщень та яка їх загальна площа ?

1.2. Чи здійснюється товариством з обмеженою відповідальністю "Столична проектно-будівельна компанія", приватним акціонерним товариством "Центр агропромислових технологій" комплексна забудова території, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів у складі об`єкта будівництва "Будівництво житлово-офісного, торговельного комплексу з наземними і підземними паркінгами та вбудовано- прибудованими приміщеннями громадського, соціального та торговельного призначення на вул. Академіка Туполєва, 12 та вул. Салютній, 2-6 у Шевченківському районі м. Києва" на території земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:88:014:0258, 8000000000:88:014:0256, 8000000000:88:014:0002, 8000000000:88:014:0159 ?

1.3. Чи здійснюється будівництво житлового будинку № 037 у складі 14 черги будівництва, 4 пусковий комплекс з об`єктами соціальної інфраструктури на одній і тій самій території на яку видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул. Академіка Туполєва, 12 та вул. Салютній, 2-б у Шевченківському районі міста Києва № 168/17/012/009-17 у складі єдиного проекту будівництва "Будівництво житлово-офісного, торговельного комплексу з наземними і підземними паркінгами та вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціального та торговельного призначення на вул. Академіка Туполєва, 12 та вул. Салютній, 2-б у Шевченківському районі м. Києва"?

1.4. Чи збудовано на виконання виданих технічних умов на проектування електромереж зовнішнього освітлення від 23.04.2018 № 45-8п, технічних умов на водопостачання об`єкта від 06.07.2017 № 12335, технічних умов на каналізування об`єкта від 06.07.2017 № 12366, технічних умов на підключення об`єкта до теплових мереж від 12.06.2019 № 002/ТУ-2480 об`єкти, що визначені в п.4.2 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради 19.12.2019 №460/8033) поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:014:0084? Якщо так, то встановити перелік таких об`єктів та кошторисну вартість такого будівництва, здійсненого поза межами вказаної земельної ділянки.

Клопотання обґрунтовано тим, що відповідно до наданих позивачем відомостей з реєстру будівельної діяльності, площа машиномісць та технічних приміщень в складі місць загального користування та допоміжних приміщень окремо не визначена, а дослідження вказаного питання потребує спеціальних знань в галузі іншій, ніж право (дослідження ДБН, технічного паспорту, проектної документації будинку, додаткового натурного обстеження приміщень будинку).

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2026 клопотання ТОВ "Столична проектно-будівельна компанія" задоволено частково, призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (вул. Сім`ї Бродських, 6, м. Київ, 03680).

Поставлено на вирішення експерта питання:

"Які приміщення в житловому будинку № 037 у складі 14 черги будівництва, 4 пусковий комплекс, який побудований у складі об`єкта "Будівництво житлово-офісного, торговельного комплексу з наземними і підземними паркінгами та вбудовано- прибудованими приміщеннями громадського, соціального та торговельного призначення на вул. Академіка Туполєва, 12 та вул. Салютній, 2-6 у Шевченківському районі м. Києва" відносяться до об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку, технічних приміщень та яка їх загальна площа ?".

Покладено витрати по проведенню експертизи на ТОВ "Столична проектно-будівельна компанія" з наступним віднесенням витрат на винну сторону відповідно до статті 129 ГПК України.

Попереджено експерта (експертів), які будуть проводити експертизу, про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, також відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків відповідно до статей 384, 385 Кримінального кодексу України.

Надано у розпорядження судового експерта для проведення експертизи справу №910/1435/26.

Провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.

Ухвала суду мотивована тим, що за даними реєстру будівельної діяльності, розділ "Техніко-економічні показники", до загальної площі житлового будинку № 37 (10072,3 кв. м.) входить 1961,3 кв. м., які є площею приміщень (місць) загального кастрування (у тому числі допоміжних). Отже, в межах розгляду цієї справи підлягає з`ясуванню питання наявності у складі житлового будинку № 37 об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку, технічних приміщень та їхніх площ. З`ясування цих питань потребує спеціальних знань у галузі будівництва, оскільки пов`язано з застосуванням відповідних методів та методик будівельно-технічних досліджень та не може бути зроблено господарським судом самостійно без проведення судової експертизи.

За висновком суду, інші питання, які запропоновані ТОВ "Столична проектно-будівельна компанія" є такими, що потребують правового аналізу та відповіді (здійснення відповідачами комплексної забудови території за результатами інвестиційних конкурсів), або не є спірними.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у справі № 910/1435/26, Заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить її скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Позивач вважає, що судове рішення прийнято з порушенням норм п. 10 ч. 3 ст. 2, ст. 13, ст. 98, ст. 99, ч. 1 ст. 100, ч. 4 ст. 236 ГПК України та з неповним встановленням обставин справи.

Апеляційна обґрунтована такими доводами:

згідно з техніко-економічними показниками, об`єкт належить до житлової забудови, оскільки зазначено Державний класифікатор будівель та споруд код ДК 1122.2 (Будинки багатоквартирні підвищеної комфортності індивідуальні) із загальною площею будівлі 10 072, 30 кв. м. При цьому, у сертифікаті про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту відсутні будь-які дані щодо наявності в межах вказаного будинку об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства та технічних приміщень, будівництво яких, в силу приписів чинного законодавства, звільняє замовників від сплати до місцевого бюджету столиці коштів пайової участі;

розрахунок належної до сплати суми пайової участі у цій справі Департаментом здійснено на підставі даних техніко-економічних показників сертифікату про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, даних технічної інвентаризації проведеної на момент прийняття об`єкту в експлуатацію;

після введення об`єкта в експлуатацію юридично фіксується не лише сам факт існування нерухомої речі, а й сукупність її істотних характеристик, зокрема: вид та категорія будівництва; функціональне призначення об`єкта та окремих приміщень; склад, конфігурація та площі приміщень загальна площа об`єкта нерухомості;

враховуючи, що дані стосовно функціонального призначення об`єкту будівництва та його технічних характеристик вносились до сертифікату від 15.01.2025 № ІУ123250106995 безпосередньо відповідачами, вказане свідчить про згоду останніх з усіма відомостями, зазначеними у сертифікаті;

матеріали справи містять повний, належний і достатній обсяг доказів для встановлення всіх істотних фактичних обставин, зокрема щодо виду будівництва, функціонального призначення об`єкту, його складу та загальної площі. Такі обставини підтверджені сертифікатом готовності об`єкта до експлуатації, відомостями Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також матеріалами технічної інвентаризації, які були сформовані, подані та використані самими відповідачами для введення об`єкта в експлуатацію та оформлення права власності;

суд першої інстанції не врахував, що зазначені відомості є результатом перевірки уповноваженим органом державного архітектурно-будівельного контролю відповідності об`єкта проєктній документації, будівельним нормам та заявленим технічним показникам. Отримання сертифіката готовності об`єкта до експлуатації є юридичним фактом, який остаточно фіксує сукупність істотних характеристик новозбудованого об`єкта нерухомості, а тому виключає необхідність їх повторного встановлення шляхом експертного дослідження;

питання, які відповідач-2 пропонує поставити на вирішення судової будівельно-технічної експертизи, вже були досліджені уповноваженими та сертифікованими фахівцями під час отримання сертифікату готовності об`єкту до експлуатації, а тому не потребують повторного експертного дослідження у межах цієї справи;

Верховний Суд у постанові від 17.02.2026 у справі № 916/848/25 зазначив, що визначаючи розмір пайової участі в кожному випадку слід керуватися, зокрема, цільовим призначенням об`єкта та розміром загальної площі такого об`єкта. Будь-який інший підхід суперечив би законодавчо визначеній меті розмежування розміру пайової участі для житлових будинків і нежитлових будівель та споруд. Окрім того, Верховний Суд у постанові від 06.08.2025 у справі № 521/16288/22, дійшов висновку, що визначення пайової участі здійснюється з урахуванням загальної площі збудованого об`єкту нерухомості та відповідної вартості спорудження житла;

відповідачем-2 не надано до матеріалів справи жодного належного та допустимого доказу на підтвердження таких тверджень, не ідентифіковано конкретний вид містобудівної документації, не зазначено її реквізити, стадії, а також не наведено, які саме положення чи розділи відповідних документів і в якій частині підтверджують заявлені ним обставини;

задовольняючи клопотання про призначення експертизи, суд підмінив обов`язок мотивувати наявність підстав для її призначення загальним посиланням на "потребу у спеціальних знаннях", не розкривши, у чому саме полягає така потреба та які конкретні обставини неможливо встановити без застосування відповідних спеціальних знань;

з огляду на наявність у матеріалах справи доказів, які дають змогу здійснити перевірку розрахунку позовних вимог прокурора і вирішити спір у справі, призначення судової експертизи лише затягує розгляд справи та позбавляє позивача можливості вирішення спору в розумний строк.

Позиція інших учасників справи

У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі заперечили проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просили відмовити у її задоволенні, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 (головуюча Ходаківська І. П., судді: Владимиренко С. В., Демидова А. М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у справі № 910/1435/26 та призначено її до розгляду на 09.09.2026.

Присутній у судовому засіданні 09.09.2026 представник скаржника підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.

Присутні у судовому засіданні 09.09.2026 представники відповідачів заперечили проти задоволення апеляційної скарги і просили відмовити в її задоволенні.

Позивач явку свого представника у судове засідання 09.09.2026 не забезпечив. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника позивача.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.04.2017 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано ТОВ "Столична проектно-будівельна компанія" та ПрАТ "Центр агропромислових технологій" дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 115170960982 для будівництва житлово-офісного, торговельного комплексу з наземними і підземними паркінгами та вбудовано прибудованими приміщеннями громадського, соціального та торговельного призначення на вул. Академіка Туполєва, 12 та вул. Салютній, 2-б у Шевченківському районі м. Києва.

В подальшому, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано сертифікат від 15.01.2025 за № ІУ123250106995 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за проєктом: "Житловий будинок № 37 (14 черга, 4 п. к.) у складі об`єкту "Будівництво житлово-офісного, торговельного комплексу з наземними і підземними паркінгами та вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціального та торговельного призначення на вул. Академіка Туполєва, 12 та вул. Салютній, 2-б у Шевченківському районі м. Києва".

Статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" було встановлено обов`язок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту та визначено механізм його реалізації який полягав у укладенні відповідного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, положеннями якого мала бути визначена належна до перерахування сума (розмір пайової участі).

Разом із тим, 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виключено.

Згідно абз. 1 п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Водночас, абз. 2 п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

2) пайова участь не сплачується у разі будівництва:

- об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

- будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

- будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

- індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

- об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

- об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;

- об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

- об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

- об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

- об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;

- об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства;

- об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;

- об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить, що:

- законодавцем під час внесення змін до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", які полягали у виключенні ст. 40 вказаного закону, чітко визначено підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме те, що:

1) договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 залишались дійсними та підлягали до їх повного виконання і після виключення вказаної статті (абз. 1 п. 2 розділу ІІ ";Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні");

2) якщо станом на 01.01.2020 такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та, оскільки з 01.01.2020 встановлений ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов`язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, законодавцем було визначено нормативне регулювання таких правовідносин абз. 2 п. 2 розділу ІІ ";Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні";

- зміст абз. 2 п. 2 розділу ІІ ";Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" свідчить про те, що його положення застосовуються і до об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році;

- обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає: для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Аналогічні правові висновки наведені Верховним Судом у постанові від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 та від 04.04.2024 у справі № 923/1306/21.

При цьому, положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" встановлено, що пайова участь не сплачується у разі будівництва, зокрема, об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Предметом позову у даній справі є солідарне стягнення з відповідачів, зокрема, 5 336 304, 54 грн заборгованості зі сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, у зв`язку із тим, що відповідачі у 2025 році ввели в експлуатацію об`єкт будівництва без сплати пайової участі.

Разом із тим, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачі посилаються, зокрема, на відсутність у них обов`язку сплати на користь позивача грошових коштів у вигляді пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, оскільки в межах єдиної містобудівної ініціативи по одному містобудівному проекту на підставі одного проекту будівництва відповідачі здійснили будівництво (спорудження) об`єктів, які за своїм функціональним призначенням є об`єктами соціальної інфраструктури.

Колегія суддів зазначає, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.

Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи клопотання про призначення експертизи, виходив із того, що для вирішення даного спору по суті, необхідним є встановлення обставин правомірності нарахування та сплати пайової участі, що потребує спеціальних знань у галузі будівництва, зокрема, застосування відповідних методів та методик будівельно-технічних досліджень, встановлення приналежності майна до тих чи інших видів об`єктів, оскільки вирішення зазначеного питання лише на підставі тлумачень відповідних будівельних стандартів, норм законодавства у сфері будівництва є неможливим, так як потребує застосування відповідних методів та методик будівельно-технічних досліджень й не може бути зроблено господарським судом самостійно без проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Частиною 1 статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертна діяльність здійснюється, зокрема, експертами з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Статтею 71 вказаного закону закріплено, що підставою для проведення судової експертизи (обстеження і дослідження) є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про судову експертизу" до проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 99 ГПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Колегія суддів акцентує, що відповідно до п.п. 1.2.2.,1.2.3 розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 основними видами (підвидами) експертизи є, зокрема, інженерно-технічна: інженерно-транспортна (автотехнічна, транспортно-трасологічна, залізнично-транспортна); дорожньо-технічна; будівельно-технічна; оціночно-будівельна; земельно-технічна; оціночно-земельна; експертиза з питань землеустрою; пожежно-технічна; безпеки життєдіяльності; гірничотехнічна; інженерно-екологічна; електротехнічна; комп`ютерно-технічна; телекомунікаційна, електротранспортна експертиза; експертиза технічного стану ліфтів; інженерно-механічна; водно-технічна; авіаційно-технічна; теплотехнічна експертиза та економічна: бухгалтерського та податкового обліку; фінансово-господарської діяльності; фінансово-кредитних операцій.

Будівельно-технічна експертиза - це процес дослідження об`єктів, явищ і процесів на основі спеціальних знань у галузі будівництва з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Предметом будівельно-технічної експертизи є коло питань у галузі будівництва, в тому числі ціноутворення у будівництві, вирішення яких належить до компетенції експертів будівельно-технічної експертизи.

Об`єктом будівельно-технічної експертизи в цілому є ті джерела відомостей про встановлювані факти, ті носії інформації, що піддаються дослідженню і за допомогою яких експерт пізнає обставини, що входять у предмет експертизи.

Пунктом 5.1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що основними завданнями будівельно-технічної експертизи є: визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об`єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення, перевірка обсягів і вартості виконаних будівельних робіт та складеної первинної звітної документації з будівництва та їх відповідність проектно-кошторисній документації, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об`єктів; визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об`єктів та їх елементів; визначення вартості будівельних робіт, пов`язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо; визначення можливості та розробка варіантів розподілу (виділення частки; порядку користування) об`єктів нерухомого майна.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що до предмета доказування в даній справі входить встановлення обставин щодо наявності або відсутності обов`язку відповідачів зі сплати пайового внеску, а також обставини, що безпосередньо впливають на розмір сум пайової участі, правильність здійсненого позивачем розрахунку сум пайового внеску, оскільки між сторонами існують суперечності щодо розміру площі, яка має включатись у розрахунок сплати пайової участі, даних про будівництво об`єктів соціальної інфраструктури, об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства, технічних приміщень.

Водночас, для постановлення чіткого, зрозумілого та обґрунтованого судового рішення всі обчислення мають ґрунтуватись на науковій та професійній базі, зробленими спеціалістами в будівельній сфері.

При вирішенні питання щодо призначення експертизи у цій справі судом враховано, що змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи (аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду: від 28.01.2025 у справі № 922/304/24, від 27.04.2021 у справі № 927/685/20, від 12.05.2021 у справі № 922/1791/20).

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

У постанові Верховного Суду від 12.08.2025 у справі № 910/6623/24 (правовідносини у якій є подібними до цієї справи) зазначив таке:

"Посилаючись на правове обґрунтування наявності підстав для солідарного стягнення з відповідачів коштів пайової участі та беручи до уваги розрахунок позивача як обґрунтований, суди попередніх інстанцій в повному обсязі не перевірили його відповідність приписам п. 2 р. ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ІХ, не надали такому розрахунку належної оцінки з урахуванням всіх наявних у справі доказів, не врахували контрозрахунку відповідача-2, наведеного у відзиві на позовну заяву, в якому останній заперечував підставність нарахування таких коштів…"

…

"При новому розгляді справи необхідно врахувати викладене вище, для правильного вирішення спору більш ретельно на підставі наявних у матеріалах справи документів повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін, здійснити перевірку розрахунку позивача…".

Також, Верховний Суд у постанові від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23 звернув увагу на необхідність повного та всебічного дослідження обставин, пов`язаних із визначенням площі об`єкта будівництва та правильністю розрахунку пайової участі, виснувавши у п. 8.52. постанови таке:

"8.52. Таким чином Верховний Суд зазначає про передчасність висновків судів попередніх інстанцій, адже суди попередніх інстанцій не встановили, з якого моменту замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, з врахуванням наявності трьох об`єктів, їх площі, що підлягає сплаті та пункту 4.2 Порядку, адже, скаржник, у своїх доводах, окрім іншого, звертав увагу суду під час розгляду справи, що у пункті 4.2 Порядку міська рада конкретизувала, що до пайової участі у розвитку інфраструктури не залучаються замовники, зокрема, у разі нового будівництва та / або реконструкції на території міста Києва, зокрема: об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу), технічних приміщень. Суди попередніх інстанцій не надали належного обґрунтування зазначеним обставинам, що мало наслідком передчасності висновків щодо задоволення позовних вимог.".

Відтак, колегія суддів враховує, що встановлення приналежності спірного майна до тих чи інших видів об`єктів та їх площі потребує спеціальних знань у галузі будівництва, оскільки вирішення зазначеного питання лише на підставі тлумачень відповідних будівельних стандартів, норм законодавства у сфері будівництва є неможливим, так як потребує застосування відповідних методів та методики будівельно-технічних досліджень й не може бути зроблено господарським судом самостійно без проведення судової експертизи.

Враховуючи наявність спірного питання між сторонами щодо функціонального призначення об`єктів в межах об`єкта будівництва: "Будівництво житлово-офісного, торговельного комплексу з наземними і підземними паркінгами та вбудовано- прибудованими приміщеннями громадського, соціального та торговельного призначення на вул. Академіка Туполєва, 12 та вул. Салютній, 2-б у Шевченківському районі м. Києва", зокрема соціальної інфраструктури, об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства, технічних приміщень, колегія суддів вважає, що для вирішення цього питання необхідні спеціальні знання, які не пов`язані з галуззю права.

Можливість достовірного встановлення або спростування факту будівництва (спорудження) об`єктів в інший спосіб, ніж проведення судової експертизи, не є можливим.

При цьому, жодною зі сторін спору не надано висновок експерта із зазначених в ухвалі суду першої інстанції питань.

Тому, оскільки для аналізу та встановлення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури, а саме: визначення чи належать певні об`єкти/приміщення до відповідних категорій, визначених п. 4.2 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033), необхідним є застосування відповідних методів та методики будівельно-технічних досліджень, що не може бути зроблено господарським судом самостійно без залучення відповідних фахівців, оскільки такі дослідження включають, зокрема, безпосередню перевірку приміщень на відповідність ДБН та документам технічної інвентаризації, для роз`яснення питань, які виникли при вирішенні даного спору, необхідні спеціальні знання й без проведення судової експертизи неможливо вирішити цей спір по суті.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції про наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 99 ГПК України, для призначення у цій справі судової експертизи.

У свою чергу, колегією критично оцінюються доводи скаржника про недоцільність призначення у справі, що розглядається, такого роду судової експертизи з відповідними поставленими на її вирішення питаннями, зокрема з підстав того, що встановлення даних, необхідних для вирішення спору в цій справі, не потребує спеціальних знань, а зводиться до арифметичних розрахунків та логічних висновків на основі технічної документації.

Колегія суддів зазначає, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу на час проведення експертизи.

У зв`язку з призначенням у цій справі будівельно-технічної судової експертизи матеріали справи підлягають надсиланню до експертної установи, а відсутність матеріалів справи у суді унеможливлює подальший розгляд справи, тому суд першої інстанції правомірно зупинив провадження у справі на час проведення судової експертизи.

Зупинення провадження у справі обумовлене наявністю обставин, які є підставою для такого зупинення в силу вимог процесуального закону та які мають істотне значення для правильного вирішення спору, тому зупинення провадження у цій справі на час проведення експертизи є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону, у зв`язку із чим не може вважатись затягуванням розгляду справи та не свідчить про порушення судом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегії суддів дійшла висновку, що викладені скаржником в апеляційній скарзі доводи про те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаних висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до п.п. 11, 12 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про призначення експертизи та зупинення провадження у справі.

Разом з цим, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскільки ухвала суду першої інстанції про призначення експертизи та зупинення провадження у справі до зазначеного переліку не відноситься, дана постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у справі № 910/1435/26 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Повна постанови складено 14.09.2026.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова