Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №911/149/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2026 р. Справа№ 911/149/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Комунального виробничого підприємства громадського харчування Ірпінської міської ради

на ухвалу Господарського суду Київської області від 16.06.2026

у справі №911/149/25 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Кучкарова Сергія Сергійовича

до відповідача Комунального виробничого підприємства громадського харчування Ірпінської міської ради,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Рух справи

Фізична особа-підприємець Кучкаров Сергій Сергійович, с. Скородистик Черкаської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального виробничого підприємства громадського харчування Ірпінської міської ради (надалі - відповідач) про стягнення 4 315 714, 00 грн.

Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем 16.09.2024 було укладено договір поставки харчових продуктів №21/24, на виконання якого позивач з 19.09.2024 по 21.11.2024 поставив відповідачу харчові продукти, одноразовий посуд, господарські товари на суму 4 315 714,00 грн., про що було складено та підписано видаткові накладні та Акт звірки взаєморозрахунків.

Відповідач не виконав обов`язку з оплати отриманого товару, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача вартість поставленого товару в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.04.2025 позов було задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 4 315 714,00 грн. основного боргу та 64 735,71 грн. судового збору. Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 08.05.2025 стягнуто з відповідача на користь позивача 45 000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 рішення від 29.04.2025 та додаткове рішення від 08.05.2025 Господарського суду Київської області залишені без змін. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 заяву ФОП Кучкарова С.С. задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 6444,90 грн. витрат на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постановою Верховного Суду України від 13.11.2025 рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2025, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 у справі №911/149/25 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

На стадії нового розгляду справи, ухвалою Господарського суду Київської області від 20.03.2026 задоволено клопотання позивача, призначено у справі № 911/149/25 судову економічну експертизу, та зупинено провадження у справі.

Свою ухвалу суд першої інстанції мотивував такими висновками:

- об`єктивне та повне встановлення спірних обставин щодо реального руху товарів, з огляду на обов`язкові вказівки Верховного Суду, потребує спеціальних знань у сфері економіки для дослідження фінансової та податкової документації, оскільки відповідно до законодавства такі факти не можуть встановлюватися на підставі показань свідків;

- запропоноване відповідачем питання щодо документального простеження руху продуктів від виробника до кінцевого споживача відхилено як невиконуване, оскільки в матеріалах справи відсутні документи щодо виробника товарно-матеріальних цінностей;

- доводи відповідача про те, що визнання господарських операцій безтоварними (фіктивними) є виключно правовим питанням, суд визнав обґрунтованими, однак зауважив, що документальне відображення обставин придбання, зберігання, перевезення та поставки товарів належить саме до компетенції економічної експертизи і входить до предмета доказування;

- заперечення відповідача щодо доручення експертизи державній установі ДНДЕКЦ МВС України відхилено як необґрунтовані, оскільки вони зводилися виключно до незгоди з пропозицією позивача, який зобов`язався нести витрати на проведення дослідження.

У пункті 2 цієї ухвали суд першої інстанції доручив проведення цієї судової експертизи Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (ідентифікаційний код 25574630, адреса 01024, м. Київ, вулиця Богомольця 10, канцелярія 04119, м. Київ, вул. Гарета Джонса 5, телефон: (044) 226 21 69, ел.пошта kyiv_ndekc@mvs.gov.ua).

Ухвалу обґрунтовано статтями 73- 79, 87, 99, 100, 125, 177, 181, 182, пунктом 2 частини 1 статті 228, статтями 234, 235, 236 ГПК України.

Короткий зміст ухвали що оскаржується

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.06.2026 у справі №911/149/25 суд задовольнив клопотання представника Фізичної-особи підприємця Кучкарова Сергія Сергійовича від 15.06.20256 про виправлення описки у судовому рішенні. Виправлено описку, допущену у резолютивній частині ухвали Господарського суду Київської області від 20.03.2026 у справі №911/149/25 в частині назви державної експертної установи, якій доручено проведення призначеної у справі судової експертизи. Пункт 2 ухвали Господарського суду Київської області від 20.03.2026 у справі №911/149/25 викласти вірно в такій редакції: « 2. Призначити у справі №911/149/25 за позовом ФОП Кучкарова С.С. до Комунального виробничого підприємства громадського харчування Ірпінської міської ради судову експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (ідентифікаційний код 25575285, адреса 04119, м. Київ, вул. Гарета Джонса 5, телефон: (044) 226 21 69, ел.пошта kyiv_ndekc@mvs.gov.ua)» Пункт 4 ухвали Господарського суду Київської області від 20.03.2026 у справі №911/149/25 викласти вірно в такій редакції: « 4. Надати Київському науково-дослідному експертно криміналістичному центру МВС України для здійснення експертизи матеріали господарської справи №911/149/25».

Ухвалу, з посиланням на статті 234, 243 ГПК України суд першої інстанції мотивував наступними висновками:

- в ухвалі від 20.03.2026 суд фактично погодився з обраною позивачем у своєму клопотанні експертною установою (Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС) та відхилив заперечення відповідача щодо її вибору;

- у резолютивній частині зазначеної ухвали було помилково вказано назву та код іншої державної експертної установи, однак зазначено адресу, телефон та електронну пошту саме Київського НДЕКЦ МВС, що є істотною опискою, яка не відповідає змісту ухвали та підлягає виправленню;

- виправлення такої описки, за висновком суду першої інстанції не є внесенням змін у зміст судового рішення та відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 14.01.2019 у справі № 369/8367/16-ц.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Комунальне виробниче підприємство громадського харчування Ірпінської міської ради звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 16.06.2026 про виправлення описки у справі № 911/149/25, відмовити у задоволенні клопотання позивача про виправлення помилок та направити матеріали справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- суд першої інстанції під виглядом виправлення описки фактично змінив суть судового рішення, доручивши проведення експертизи іншій експертній установі;

- виправлення назви експертної установи є зміною змісту ухвали, що суперечить природі процесуального інструменту виправлення допущених у рішенні чи ухвалі описок та арифметичних помилок;

- місцевий суд помилково витлумачив правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.01.2019 у справі № 369/8367/16-ц, оскільки під час виправлення описки допустив зміну рішення по суті;

- під час розгляду справи питання вибору експертної установи було дискусійним, скаржник заперечував проти доручення експертизи Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС, а первинне клопотання позивача було задоволено судом лише частково, тому відсутні підстави вважати призначення установи в первинній ухвалі випадковим або помилковим.

Свою апеляційну скаргу скаржник обґрунтував порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, передбачених статтями 243, 254, 255 та 256 ГПК України.

Правова позиція позивача щодо апеляційної скарги

04.08.2026 від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до такого:

- наголошує, що суд першої інстанції повністю задовольнив клопотання позивача про призначення експертизи, доручивши її проведення запропонованій установі, однак при виготовленні тексту ухвали допустив очевидну описку в її найменуванні;

- звертає увагу на те, що виправлення назви експертної установи не є зміною суті судового рішення, оскільки ані сторонами, ані судом не ставилося на обговорення питання щодо доручення проведення експертизи іншій установі;

- зазначає, що допущена описка виникла, зокрема, внаслідок надання скаржником у суді першої інстанції відповіді на адвокатський запит від іншої, структурно відокремленої установи з подібною назвою, що призвело до помилкового ототожнення судом цих експертних центрів;

- вважає безпідставними твердження скаржника про часткове задоволення клопотання позивача та дискусійність питання щодо визначення установи, а також вказує на недобросовісну й суперечливу поведінку відповідача, що свідчить про його намір перешкодити об`єктивному розгляду справи шляхом спрямування матеріалів до установи, яка попередньо повідомила про неможливість виконання поставлених завдань.

Заперечення учасника справи обґрунтовані посиланнями на частину першу статті 2, пункт 2 частини другої статті 42, статті 263, 275, 276 ГПК України, а також на пункт 1 Положення про Експертну службу Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.11.2015 № 1343 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22.12.2021 № 972).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду справи

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Корсак В.А., судді Євсіков О.О., Алданова А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційними Комунального виробничого підприємства громадського харчування Ірпінської міської ради на ухвалу Господарського суду Київської області від 16.06.2026 у справі №911/149/25. Закінчено проведення підготовчих дій. Ухвалено витребувати у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/149/25. Ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі у строк до 08.06.2026 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 08.06.2026 (включно).

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

Заяв та клопотань від сторін не надходило.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов наступних висновків.

Джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Відповідно до частин першої та другої статті 243 Господарського процесуального кодексу України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Верховний Суд у постанові від 14.01.2019 у справі №369/8367/16-ц зазначив, що описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття.

Правова позиція суду апеляційної інстанції

Колегія суддів, здійснивши розгляд апеляційної скарги, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, проаналізувавши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала Господарського суду Київської області від 16.06.2026 у справі № 911/149/25, якою було виправлено допущену в резолютивній частині ухвали цього ж суду від 20.03.2026 описку в частині найменування державної експертної установи, якій доручено проведення судової економічної експертизи.

Відповідно до частин першої та другої статті 243 ГПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала.

Аналіз зазначеної норми процесуального права свідчить про те, що описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) помилка, яка допущена під час письмово-текстового оформлення судового рішення (помилка у правописі, у розділових знаках, пропуск слова, неправильне написання прізвища, найменування, адреси тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. При цьому, виправляючи описку, суд не має права змінювати зміст (суть) ухваленого судового рішення, а лише усуває неточності, які впливають на можливість його належного виконання чи розуміння.

Оцінюючи доводи апелянта про те, що суд першої інстанції під виглядом виправлення описки змінив суть судового рішення, призначивши експертизу в іншу установу, апеляційний суд зазначає наступне.

Зміст судового рішення формується насамперед у його мотивувальній частині, де суд викладає встановлені обставини, оцінку доказів та власні правові висновки, які є підґрунтям для формування резолютивної частини. Резолютивна частина є логічним наслідком мотивувальної та не може їй суперечити.

Як вбачається з тексту первинної ухвали суду від 20.03.2026, позивач у своєму клопотанні від 23.02.2026 просив доручити проведення економічної експертизи конкретній установі - Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС. У мотивувальній частині вказаної ухвали (абзаци 42-43) суд першої інстанції прямо та недвозначно зазначив, що він погоджується із обраною позивачем експертною установою, а заперечення представника відповідача відхиляє як необґрунтовані.

Отже, волевиявлення суду та його дійсний висновок (суть рішення) полягали саме у задоволенні клопотання позивача та дорученні експертизи Київському НДЕКЦ МВС згідно із Законом України «Про судову експертизу» №4038-XII.

Натомість, у пункті 2 резолютивної частини ухвали від 20.03.2026 суд помилково вказав найменування «Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України», однак при цьому зазначив контактні дані (телефон, електронну пошту kyiv_ndekc@mvs.gov.ua) та адресу канцелярії, що належать саме Київському НДЕКЦ МВС.

Наявність у резолютивній частині реквізитів, які суперечать чітко викладеній позиції суду в мотивувальній частині, є класичним проявом механічної описки, допущеної під час виготовлення повного тексту документа. Відповідно, виправлення такої помилки шляхом приведення резолютивної частини у відповідність до мотивувальної не є зміною суті рішення. Суть рішення залишилася незмінною - експертиза призначена тій установі, з вибором якої суд погодився у мотивувальній частині. Тому доводи скаржника про порушення місцевим судом меж повноважень, визначених статтею 243 ГПК України, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Щодо доводу апелянта про помилкове тлумачення судом правового висновку Верховного Суду у справі № 369/8367/16-ц. Цей довід колегією суддів відхиляється, оскільки місцевий суд абсолютно правильно застосував висновок касаційної інстанції про те, що виправленню підлягають описки істотного характеру, до яких безпосередньо належить неправильне написання найменувань та адрес юридичних осіб (експертних установ). Застосування цього висновку судом першої інстанції відбулося у точній відповідності до його змісту.

Щодо доводу скаржника про те, що питання вибору експертної установи було дискусійним під час розгляду справи, тому відсутні підстави вважати призначення установи випадковим або помилковим. Апеляційний суд констатує, що наявність між сторонами спору щодо вибору експертної установи не виключає можливості допущення судом механічної описки при виготовленні тексту ухвали. Суд першої інстанції розглянув цю дискусію сторін і вирішив її по суті у мотивувальній частині ухвали від 20.03.2026, відхиливши заперечення відповідача. Той факт, що відповідач не погоджується із самим по суті рішенням про вибір експертної установи, має бути підставою для оскарження саме ухвали від 20.03.2026 (що і було реалізовано скаржником, за наслідками чого ухвала залишена в силі постановою апеляційного суду від 20.05.2026), однак не є підставою для скасування ухвали про виправлення очевидної технічної помилки у назві цієї установи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає обов`язок судів належним чином обґрунтовувати свої рішення. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення про виправлення описки, місцевий господарський суд виконав цей обов`язок, навівши вичерпні, логічні та законні мотиви своїх дій.

Щодо доводів скаржника про помилкове застосування судом першої інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14.01.2019 у справі №369/8367/16-ц, колегія суддів зазначає наступне.

Скаржник стверджує, що місцевий господарський суд хибно витлумачив зазначену судову практику, оскільки під виглядом виправлення описки допустив зміну рішення по суті, що прямо заборонено процесуальним законом.

Апеляційний суд відхиляє ці доводи як юридично неспроможні, з огляду на таке.

У згаданій постанові від 14.01.2019 у справі № 369/8367/16-ц Верховний Суд чітко сформував правову позицію, згідно з якою описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів; виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер, до яких, зокрема, належить неправильне написання прізвищ та імен, адрес, найменувань.

Застосування висновків Верховного Суду має здійснюватися судами не формально, а в системному зв`язку з фактичними обставинами конкретної справи та дійсною природою допущеної помилки.

У цій справі суд першої інстанції, здійснюючи виправлення найменування державної експертної установи в резолютивній частині ухвали, діяв у точній відповідності до наведеного висновку касаційної інстанції. Зміни суті судового рішення не відбулося, адже дійсне волевиявлення суду щодо призначення експертизи саме Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС було первинно, однозначно і мотивовано сформовано в мотивувальній частині ухвали від 20.03.2026.

Зазначення в резолютивній частині назви іншої установи («Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України»), але з одночасним збереженням усіх ідентифікуючих реквізитів (адреси канцелярії, телефону та електронної пошти), що належать саме Київському НДЕКЦ МВС, є класичним прикладом механічної описки в найменуванні юридичної особи.

Відтак, приведення судом тексту резолютивної частини судового рішення у відповідність до його мотивувальної частини є саме усуненням описки істотного характеру (помилки у найменуванні), що повністю узгоджується з критеріями, визначеними Верховним Судом. Таким чином, посилання скаржника на неправильне тлумачення судом першої інстанції практики Верховного Суду ґрунтується на суб`єктивному та помилковому трактуванні апелянтом норм процесуального права і змісту самого оскаржуваного судового рішення, а тому не може слугувати підставою для його скасування.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що Господарський суд Київської області під час постановлення оскаржуваної ухвали від 16.06.2026 повно та всебічно з`ясував дійсні обставини, не допустив порушень норм процесуального права (зокрема статті 243 ГПК України), а доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості ухвали суду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин першої, другої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначені вимоги поширюються на всі види судових рішень, зокрема й на ухвали.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржене судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що постановляючи оскаржувану ухвалу про виправлення описки, місцевий господарський суд діяв у межах повноважень, визначених статтею 243 ГПК України. Суд першої інстанції обґрунтовано усунув допущену механічну неточність у найменуванні експертної установи, привівши резолютивну частину ухвали від 20.03.2026 у відповідність до її мотивувальної частини, що не призвело до зміни суті судового акта, а забезпечило можливість його фактичного виконання.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки процесуальних дій суду та суб`єктивного тлумачення норм процесуального права. Підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Господарського суду Київської області від 16.06.2026 - без змін.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального виробничого підприємства громадського харчування Ірпінської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 16.06.2026 у справі №911/149/25 залишити без змін.

Судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покласти на Комунальне виробниче підприємство громадського харчування Ірпінської міської ради.

Матеріали справи №911/149/25 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, порядку та строки, передбачені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков