Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №910/16013/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. Справа № 910/16013/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Демидової А.М.

Корсака В.А.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2026 про відмову в задоволенні заяви про заміну заходу забезпечення позову

у справі № 910/16013/25 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня" (надалі - відповідач; ТОВ "Перша Чарівна Скриня"; Товариство; апелянт; скаржник) про стягнення вартості частки учасника в сумі 16 834 100 грн, інфляційних втрат в розмірі 236 400,56 грн та 3% річних в сумі 203 392,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково; вжито заходи забезпечення позову в справі № 910/16013/25 шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня" в межах ціни позову на суму 17 481 180,10 грн, та знаходяться й обліковуються на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня " до вирішення спору в справі по суті та набрання рішення у справі законної сили.

17.07.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня" про заміну заходу забезпечення позову.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилався на те, що через арешт рахунків, він не може оплатити рахунок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30.06.2026 № 6410 за проведення судової експертизи у даній справі, оскільки сума коштів, що обліковуються на його рахунках, є меншою від суми коштів, арештованої судом відповідно до ухвали від 26.12.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2026 у задоволенні заяви ТОВ "Перша Чарівна Скриня" про заміну заходу забезпечення позову відмовлено.

За висновками місцевого господарського суду, наведені відповідачем доводи про те, що застосований у цій справі захід забезпечення позову в вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача є непропорційним заходом, який призводить до надмірного обмеження його прав і можливостей здійснювати підприємницьку діяльність, тому підлягає заміні, фактично спрямовані на переоцінку судового рішення (ухвали суду про забезпечення позову) та є намаганням досягти інших висновків з тих самих питань, які вже досліджувалися судом. Таким чином, відсутні підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня" про заміну заходів забезпечення позову, а тому в задоволенні заяви відповідача слід відмовити.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, ТОВ "Перша Чарівна Скриня" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2026; постановити нове судове рішення, яким задовольнити клопотання ТОВ "Перша Чарівна Скриня" про заміну заходу забезпечення позову; замінити захід забезпечення у виді накладення арешту на грошові кошти, які належать ТОВ "Перша Чарівна Скриня" та знаходяться й обліковуються на його банківських рахунках, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 у справі № 910/16013/25, на інший захід забезпечення - арешт нерухомого майна та транспортних засобів, які належать відповідачу. У зв`язку із заміною заходу забезпечення позову скасувати раніше застосований судом захід забезпечення позову у справі № 910/16013/25 - арешт, накладений на грошові кошти, які належать ТОВ "Перша чарівна скриня" в межах ціни позову на суму 17 481 180,10 грн., та знаходяться й обліковуються на банківських рахунках ТОВ "Перша чарівна скриня". Застосувати інший захід забезпечення позову - накладення арешту на майно, яке належить ТОВ "Перша Чарівна Скриня", а саме: нежитлове приміщення № 1008 загальною площею 106 кв.м., розташоване за адресою: Київська обл., смт. Гостомель, вул. Прорізна, буд. 5; нежитлове приміщення №104 загальною площею 54,4 кв.м., розташоване за адресою: Київська область, с. Білогородка, вул. Величка Михайла, буд. 22; транспортний засіб Citroen C1, VIN НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 ; транспортний засіб Citroen C1, VIN НОМЕР_3 , д/н НОМЕР_4 ; транспортний засіб Fiat Fiorino, VIN НОМЕР_5 , д/н НОМЕР_6 ; транспортний засіб Fiat Fiorino, VIN НОМЕР_7 , д/н НОМЕР_8 ; транспортний засіб Fiat Fiorino, VIN НОМЕР_9 , д/н НОМЕР_10 ; транспортний засіб - фургон марки AM, VIN НОМЕР_11 / НОМЕР_12 , д/н НОМЕР_13 ; транспортний засіб Fiat Fiorino, VIN НОМЕР_14 , д/н НОМЕР_15 ; транспортний засіб Renault Dokker, VIN НОМЕР_16 , д/н НОМЕР_17 ; транспортний засіб Fiat Ducato Furgone, VIN НОМЕР_18 , д/н НОМЕР_19 ; транспортний засіб Fiat Ducato, VIN НОМЕР_20 , д/н НОМЕР_21 ; транспортний засіб Nissan E-NV200, VIN НОМЕР_22 , д/н НОМЕР_23 ; транспортний засіб Peugeot 301, VIN НОМЕР_24 , д/н НОМЕР_25 ; транспортний засіб Peugeot 301, VIN НОМЕР_26 , д/н НОМЕР_27 ; транспортний засіб Peugeot 301, VIN НОМЕР_28 , д/н НОМЕР_29 ; транспортний засіб Peugeot 301, VIN НОМЕР_30 , д/н НОМЕР_31 ; транспортний засіб Peugeot 301, VIN НОМЕР_32 , д/н НОМЕР_33 ; транспортний засіб Peugeot 301, VIN НОМЕР_34 , д/н НОМЕР_35 ; транспортний засіб Peugeot 308, VIN НОМЕР_36 , д/н НОМЕР_37 ; транспортний засіб Fiat Talento Furgone, VIN НОМЕР_38 , д/н НОМЕР_39 .

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд І-ої інстанції під час розгляду заяви відповідача про заміну заходу забезпечення позову не з`ясував обставини, на які останній посилався як на підставу свого звернення, а також порушив норми процесуального права.

Апелянт зазначає, що Товариство не може виконати ухвалу суду від 22.04.2026 та сплатити рахунок, що надійшов від експертної установи, оскільки усі кошти, що містяться на рахунках підприємства, арештовані відповідно до ухвали суду від 26.12.2025, а їх розмір не перевищує суму, в межах якої суд наклав арешт. Так, з метою підтвердження цих обставин відповідач долучив до клопотання докази, які підтверджують залишок коштів на рахунках, а саме, що наявна на рахунках сума є значно меншою за суму арештованих судом коштів.

В межах наведеного скаржник звертає увагу, що відповідно до п. 78 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, що затверджена постановою Правління НБУ від 29.07.2022 № 163, надавач платіжних послуг платника відмовляє в прийнятті до виконання платіжних інструкцій платника відповідно до пунктів 12 , 27 розділу I цієї Інструкції, якщо на рахунку арештована сума коштів менша, ніж та, що зазначена в документі про арешт коштів. При цьому, згідно п. 102 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 , затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX юридичні особи, на кошти на які накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточних рахунків виключно для виплати заробітної плати в сумі не більше п`яти розмірів мінімальної заробітної плати на місяць на одного працівника такої юридичної особи, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, як вказує відповідач, Товариство не може оплатити рахунок Київського науково дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30.06.2026 № 6410 за проведення судової експертизи у справі № 910/16013/25, оскільки сума коштів, що обліковуються на його рахунках, є меншою від суми коштів, арештованої судом відповідно до ухвали від 26.12.2025, а така видаткова операція, як оплата судової експертизи, не відноситься до виключень, передбачених п. 102 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, апелянтом акцентується, що у клопотанні відповідач повідомив суд першої інстанції, що він володіє достатньою кількістю майна, яке може слугувати належним забезпеченням позову в справі № 910/16013/25. Зокрема, відповідач на праві власності володіє нерухомим та рухомим майном (транспортні засоби), сумарна ринкова вартість якого за оцінкою складає 31 420 070,00 грн., тобто перевищує суму заявлених позовних вимог (17 481 180,10 грн.).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2026, апеляційна скарга в справі № 910/16013/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Демидова А.М., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2026 про відмову в задоволенні заяви про заміну заходу забезпечення позову у справі № 910/16013/25. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2026 про відмову в задоволенні заяви про заміну заходу забезпечення позову у справі № 910/16013/25 призначено на 07.09.2026.

До суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ОСОБА_1. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Згідно тверджень позивача, відповідач вводить суд в оману щодо неможливості сплати рахунку експертної установи у зв`язку з наступним: за підсумками діяльності відповідача за 2025 рік, чистий дохід від реалізації було суттєво зменшено: з більше ніж 337 мільйонів гривень за 2024 рік до менше 136 мільйонів гривень за 2025 рік (фінансова звітність відповідача наявна в матеріалах справи). Тобто відповідач майже у 2,5 рази зменшив надходження коштів на свої рахунки. Наявних коштів на рахунку вже не вистачає для виконання рішення суду у випадку задоволення позову в повному обсязі.

Також позивач звернув увагу, що відповідач не позбавлений можливості сплатити за проведення експертизи через касу банку його посадовими особами (із наданням авансового звіту) або його учасниками від імені Товариства.

Крім цього, позивач підкреслив, що в своєму клопотанні про заміну заходу забезпечення позову відповідач не просив зменшити суму арештованих коштів до розміру, що дозволить йому сплатити рахунок експертної установи. Відповідач же просить зняти арешт з усіх коштів на рахунках, що свідчить про намір вивести всі кошти з рахунків відповідача.

Апелянт у судовому засіданні 07.09.2026 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених апелянтом доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вже зазначалось апеляційним господарським судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково; вжито заходи забезпечення позову в справі № 910/16013/25 шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня" в межах ціни позову на суму 17 481 180,10 грн, та знаходяться й обліковуються на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня" до вирішення спору в справі по суті та набрання рішення у справі законної сили.

До Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня" про заміну заходу забезпечення позову.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилався на те, що через арешт рахунків, він не може оплатити рахунок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30.06.2026 № 6410 за проведення судової експертизи у даній справі, оскільки сума коштів, що обліковуються на його рахунках, є меншою від суми коштів, арештованої судом відповідно до ухвали від 26.12.2025.

Представником позивача подано до місцевого господарського суду заперечення проти заяви відповідача, в якому зазначено, що зняття арешту з рахунків не сприятиме виконанню рішення суду та значно ускладнить його виконання, оскільки усі кошти отримані відповідачем відразу перераховуються на афілійованих осіб.

Колегія суддів зазначає, що предметом позову в цій справі є вимога майнового характеру про стягнення 16 834 100 грн вартості частки учасника, інфляційних втрат в розмірі 236 400,56 грн та 3% річних в сумі 203 392,82 грн.

Відповідно до положень статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (частина шоста статті 140 Господарського процесуального кодексу України).

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів (подібні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Результатом вжиття заходів забезпечення позову є прийняття судом відповідного судового рішення - ухвали, яка в силу положень частини першої статі 144 ГПК України є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Примусове виконання ухвали про забезпечення позову полягає у виконанні органами державної виконавчої служби на території України дій щодо спонукання виконати певні дії чи утриматися від вчинення дій тощо.

Колегія суддів наголошує, що в заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просила накласти арешт на все належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня" рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, в межах суми позовних вимог та попередньо понесених позивачем судових витрат під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції у загальному розмірі 17 709 271,18 грн, та заборони Державній організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" здійснювати перереєстрацію торгових марок № 219549 від 25.11.2016 та 219548 від 25.11.2016 на будь яку іншу особу.

Так, Господарський суд міста Києва ухвалою від 26.12.2025, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 та постановою Верховного Суду від 11.05.2026, частково задовольнив заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову; вжив заходи забезпечення позову в справі № 910/16013/25 шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня" в межах ціни позову на суму 17 481 180,10 грн, та знаходяться й обліковуються на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня" до вирішення спору в справі по суті та набрання рішення у справі законної сили.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Поряд з цим, згідно з частиною 1 статті 143 ГПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

Питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим вирішується судом в судовому засіданні не пізніше наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання учасника справи (частина 2 статті 143 ГПК України).

За наслідками розгляду клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим постановляється ухвала. Копії ухвали про заміну одного заходу забезпечення позову іншим направляються учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі заміни одного заходу забезпечення позову іншим суд може відповідно змінити заходи зустрічного забезпечення (частина 3).

В разі вжиття судом заходів забезпечення позову про стягнення грошової суми чи позову майнового характеру про порушення прав інтелектуальної власності відповідач (інша особа) може за своєю ініціативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії банку на таку суму (частина 4).

За усталеними висновками Верховного Суду у вирішенні питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, як і щодо вжиття заходів забезпечення позову, обов`язковим є надання оцінки обґрунтованості необхідності здійснення такої заміни, здатності саме того заходу, на який заявник просить замінити вжитий судом, забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову, наявності зв`язку цього заходу забезпечення позову з предметом позову у справі, співмірності заходу із заявленими позовними вимогами, враховуючи також необхідність забезпечення збалансованості інтересів учасників справи.

Тобто саме на заявника відповідного клопотання покладається тягар доведення необхідності здійснення заміни вжитого судом заходу забезпечення позову іншим, отже здатності саме такого заходу реально забезпечити задоволення вимог позивача у разі задоволення позову.

Верховний Суд у своїх правових висновках висновує, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінилися певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

По своїй суті заміна вжитого судом заходу забезпечення позову полягає в заміні раніше прийнятого заходу на інший, передбачений законом захід, з одночасним припиненням раніше вжитих заходів, а відтак, при вирішенні відповідного питання слід в першу чергу з`ясовувати чи змінилися настільки обставини спірних правовідносин, які б зумовлювали необхідність скасування обраного судом заходу забезпечення позову до закінчення розгляду відповідного спору, та чи існують правові підстави, з якими чинне законодавство пов`язує можливість вибору іншого заходу забезпечення позову.

При цьому, у вирішенні питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, як і щодо вжиття заходів забезпечення позову, обов`язковим є надання оцінки обґрунтованості необхідності здійснення такої заміни, здатності саме того заходу, на який заявник просить замінити вжитий судом, забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову, наявності зв`язку цього заходу забезпечення позову з предметом позову у справі, співмірності заходу із заявленими позовними вимогами, враховуючи також необхідність забезпечення збалансованості інтересів учасників справи.

Сторона, яка звертається з заявою про заміну заходів забезпечення позову, повинна обґрунтувати достатні підстави звернення з такою заявою.

З цією метою та із урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання належних та достатніх доказів наявності фактичних (змінених) обставин, з якими пов`язується заміна застосованих судом заходів забезпечення позову (ухвала Верховного Суд від 25.07.2025 у справі № 916/4912/24).

Колегія суддів звертає увагу, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову судами обґрунтовувалась тим, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову в цій справі шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову була обґрунтована судом тим, що можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову є адекватним, розумним та співмірним із заявленою позовною вимогою та пов`язаним з нею заходом забезпечення позову, не виходить за межі предмета спору та не впливає на права осіб, які не є учасниками спору у цій справі, має обмежений характер та термін його застосування судом.

Можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову у спорі про стягнення грошових коштів (у майновому спорі) підтверджена висновком Верховного Суду, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2023 року в справі № 905/448/22.

У поданому клопотанні відповідач просить замінити вжиті судом заходи забезпечення позову, мотивуючи його тим, що Товариство не може виконати ухвалу Господарського суду міста Києва суду від 22.04.2026 про призначення у справі № 910/16013/25 судової експертизи та сплатити рахунок, що надійшов від експертної установи, оскільки усі кошти, що містяться на рахунках підприємства, арештовані відповідно до ухвали суду від 26.12.2025, а їх розмір не перевищує суму, у межах якої суд наклав арешт.

В рамках наведеного суд апеляційної інстанції враховує, що заявивши позовні вимоги про стягнення грошових коштів, позивач у цій справі правильно обрав захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову, який передбачений пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України, і цей захід є адекватним, розумним та співмірним із заявленою позовною вимогою, не виходить за межі предмета спору.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. У той час як проведення дій зі зняття арешту з грошових коштів призведе до витрачання відповідачем коштів не для розрахунків з позивачем, що здатне істотно ускладнити виконання рішення суду, та поставити під сумнів ефективний захист прав та інтересів позивача.

Відповідно підстави для заміни заходу забезпечення позову із арешту грошових коштів в межах ціни позову виключно на арешт певного нерухомого та рухомого майна, - відсутні.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Отже, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або заміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення (постанова Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 15/155-б).

З огляду на зазначене судова колегія висновується, що Товариством не доведено факту, що потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин або зміни певних обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, що є підставою для заміни раніше вжитих заходів забезпечення позову, - відпала/змінилась.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції оцінив надані відповідачем докази на підтвердження істотної зміни обставин, які на його думку зумовили необхідність скасування обраного судом заходу забезпечення позову до закінчення розгляду відповідного спору. Внаслідок цього суд дійшов висновку, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. У той час як проведення дій зі зняття арешту з грошових коштів призведе до витрачання відповідачем коштів не для розрахунків з позивачем, що здатне істотно ускладнити виконання рішення суду, та поставити під сумнів ефективний захист прав та інтересів позивача. При цьому, за висновками місцевого господарського суду, наведені відповідачем доводи про те, що застосований у цій справі захід забезпечення позову в вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача є непропорційним заходом, який призводить до надмірного обмеження його прав і можливостей здійснювати підприємницьку діяльність, тому підлягає заміні, фактично спрямовані на переоцінку судового рішення (ухвали суду про забезпечення позову) та є намаганням досягти інших висновків з тих самих питань, які вже досліджувалися судом.

Зазначені висновки суду першої інстанції, як вважає колегія суддів, є правильними.

За таких обставин, на переконання судової колегії, здійснене судом попередньої інстанції застосування статті 143 ГПК України є правильним та не суперечить положенням статті 15 цього Кодексу.

У свою чергу, наведені відповідачем у апеляційній скарзі доводи про те, що застосований у цій справі захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача призводить до неможливості виконання платіжних інструкцій Товариства, тому підлягає заміні, - фактично спрямовані на переоцінку судового рішення, що набрало законної сили (ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову) та є намаганням спонукати суд дійти інших висновків з тих самих питань, які б задовольняли відповідача, що є недопустимим.

З урахуванням викладеного, виходячи з предмета та підстав позову, обґрунтування заяви про заміну заходів забезпечення позову, за висновками судової колегії вимоги відповідача вмотивовано визнані судом 1-ої інстанції такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані та такі, що не відповідають нормам процесуального законодавства.

У свою чергу, заперечення позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, за висновками колегії суддів є вмотивованими у відповідних межах.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За висновками колегії суддів, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі про те, що суд І-ої інстанції під час розгляду заяви про заміну заходу забезпечення позову відповідача не з`ясував обставини, на які останній посилався як на підставу свого звернення, а також порушив норми процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали у цій справі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (ТОВ "Перша Чарівна Скриня").

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2026 про відмову у задоволенні заяви про заміну заходу забезпечення позову в справі № 910/16013/25 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2026 у справі № 910/16013/25 про відмову в задоволенні заяви про заміну заходу забезпечення позову - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня".

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.09.2026.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.М. Демидова

В.А. Корсак