Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №916/2065/26 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2065/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Коваленка Ігоря Віталійовича

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 про повернення зустрічної позовної заяви, постановлену суддею Цісельським О.В., м. Одеса,

у справі №916/2065/26

за позовом: Приватного підприємства "Янтар"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Коваленка Ігоря Віталійовича

про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 р. Приватне підприємство "Янтар" звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця Коваленка Ігоря Віталійовича, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову б/н від 18.06.2026 (вх.№21408/26 від 19.06.2026), просило усунути перешкоди у користуванні позивачем комплексом нежитлових приміщень загальною площею 1800,4 кв.м, що в цілому складаються з: літ. "А" - основне; літ. "Б" - склад; літ. "В" - склад; літ. "Г" - склад; літ. "Д" - склад; літ. "Е" - склад; літ. "Ж" - склад; літ. "З" - склад; літ. "К" - прохідна; літ. "Л" - навіс; літ. "М" - склад; літ. "Н" - основне; літ. "О" - основне; літ. "П" - навіс; літ. "Р" - навіс; літ. "Т" - навіс; літ. "Ч" - склад; літ. "Ц" - гараж; літ. "Щ" - вбиральня, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Геннадія Афансьєва (минула назва - Генерала Цветаєва), буд. 18, шляхом виселення відповідача з вказаного комплексу нежитлових приміщень.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 01.06.2026 відкрито провадження у справі №916/2065/26.

29.07.2026 до суду першої інстанції надійшла зустрічна позовна заява Фізичної особи-підприємця Коваленка Ігоря Віталійовича до Приватного підприємства "Янтар" з наступними позовними вимогами:

-визнати за Фізичною особою-підприємцем Коваленком Ігорем Віталійовичем право вимоги до Приватного підприємства "Янтар" на компенсацію 1/2 частини вартості невід`ємних поліпшень комплексу нежитлових приміщень загальною площею 1938,4 кв.м, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Геннадія Афанасьєва (минула назва - Генерала Цветаєва), буд. 18;

-стягнути з Приватного підприємства "Янтар" на користь Фізичної особи-підприємця Коваленка Ігоря Віталійовича грошову компенсацію 1/2 частини вартості невід`ємних поліпшень комплексу нежитлових приміщень загальною площею 1938,4 кв.м, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Геннадія Афанасьєва (минула назва - Генерала Цветаєва), буд. 18, у розмірі 5616492,50 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 у справі №916/2065/26 (суддя Цісельський О.В.) повернуто вищезазначену зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Коваленка Ігоря Віталійовича.

Зазначена ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зустрічний позов поданий відповідачем з пропуском встановленого процесуального строку та без клопотання про його поновлення.

Не погодившись з відповідною ухвалою, Фізична особа-підприємець Коваленко Ігор Віталійович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 у справі №916/2065/26 та постановити нову ухвалу, якою зустрічну позовну заяву прийняти до спільного розгляду з первісним позовом у цій справі.

Зокрема, скаржник наголошує на передчасності висновку місцевого господарського суду щодо пропуску відповідачем процесуального строку на подання зустрічного позову, оскільки строк для подання відзиву щодо зміненого предмета позову Господарським судом Одеської області взагалі не визначався, а тому не міг вважатися таким, що сплив. Крім того, апелянт зазначає про суперечливість процесуальних дій суду першої інстанції, який постановив оскаржувану ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви після закриття підготовчого провадження, а також про те, що у даному випадку повернення зустрічного позову безпідставно позбавило відповідача можливості реалізувати гарантоване законом право на ефективний судовий захист.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною другою статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що у даній справі оскаржується ухвала суду, зазначена у пункті 6 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, перегляд останньої за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Коваленка Ігоря Віталійовича ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, зазначеною ухвалою апеляційного господарського суду встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 09.09.2026, а також зобов`язано Фізичну особу-підприємця Коваленка Ігоря Віталійовича надати до суду апеляційної інстанції оригінал зустрічного позову, який було повернуто ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 у справі №916/2065/26, з доданими до нього документами.

27.08.2026 на виконання вищенаведеної ухвали відповідачем надано до Південно-західного апеляційного господарського суду оригінал зустрічного позову, який було повернуто оскаржуваною ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 у справі №916/2065/26, з доданими до нього документами.

07.09.2026 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Фізичної особи-підприємця Коваленка Ігоря Віталійовича б/н від 04.09.2026 (вх.№3273/26/Д2 від 07.09.2026) про долучення до матеріалів справи доказу, а саме: нотаріально засвідченої заяви свідка Єрояна Карена від 04.09.2026.

За умовами частин другої, третьої статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, приписи вказаної норми передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Відтак при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Водночас суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що апеляційний перегляд ухвали Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 про повернення зустрічної позовної заяви у справі №916/2065/26 повинен здійснюватися з урахуванням тих документів, які були наявні у матеріалах справи на час постановлення оскаржуваної ухвали і які суд першої інстанції мав можливість дослідити та оцінити. Навпаки, саме допущення можливості прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів, які за відсутності поважних та об`єктивних причин не були подані до місцевого господарського суду, матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, системність і послідовність у діяльності органів судової влади.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Фізичної особи-підприємця Коваленка Ігоря Віталійовича б/н від 04.09.2026 (вх.№3273/26/Д2 від 07.09.2026) про долучення доказу, з огляду на недоведеність заявником винятковості випадку його своєчасного неподання до місцевого господарського суду, а також те, що вказаний доказ стосується обґрунтованості вимог зустрічного позову, у той час як у межах даного апеляційного провадження, враховуючи об`єкт оскарження, дослідженню підлягає процесуальне питання строку на подання зустрічного позову, але аж ніяк не обґрунтованості його вимог по суті. Крім того, наданий апелянтом доказ взагалі є новим, тобто таким, що з`явився вже після постановлення оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду.

Сталий правовий висновок стосовно того, що відсутність існування доказів на момент прийняття судового рішення місцевим господарським судом виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції цих додаткових доказів, викладено Верховним Судом у постановах від 11.09.2019 у справі №922/393/18, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 тощо.

Приватне підприємство "Янтар" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзив на апеляційну скаргу не надало, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист – це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В силу приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Таким чином, зустрічний позов – це позов, що подається відповідачем до позивача для одночасного розгляду з первісним позовом. Право подання зустрічного позову має лише відповідач.

Згідно з частинами другою-шостою статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема і процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного руху судового процесу. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Чинне процесуальне законодавство не допускає довільного, необмеженого у часі права на пред`явлення зустрічного позову. Норми Господарського процесуального кодексу України, встановлюючи строки для подання зустрічної позовної заяви, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність господарських процесуальних правовідносин, з однієї сторони, і можливість повного, всебічного та об`єктивного судового розгляду з дотримання принципу процесуальної економії, з іншої.

Відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву (частина перша статті 180 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною восьмою статті 165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Отже, порядок пред`явлення зустрічного позову визначено статтею 180 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено диспозитивну норму щодо права відповідача на стадії підготовчого провадження на подання зустрічного позову у строк для подання відзиву – строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, фактично до підготовчого засідання в господарському суді першої інстанції.

Таким чином, право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення зустрічних позовів, встановлених процесуальним законом, відтак повернення заявникові зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог частин першої, другої статті 180 Господарського процесуального кодексу України, не може вважатися обмеженням доступу до суду.

Саме таку правову позицію Верховного Суду викладено у постанові від 07.11.2018 у справі №910/3242/18.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.06.2026 відкрито провадження у даній справі та запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали подати до суду відзив на позовну заяву.

В силу частини п`ятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку.

Відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 242 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на відсутність у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, копію ухвали Господарського суду Одеської області від 01.06.2026 про відкриття провадження у справі №916/2065/26 було направлено Фізичній особі-підприємцю Коваленку Ігорю Віталійовичу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 65091, м. Одеса, вул. Середня, буд. 29, кв. 5. Вказана адреса також зазначена самим скаржником безпосередньо в апеляційній скарзі.

Проте відповідне поштове відправлення повернулося до суду першої інстанції внаслідок відсутності одержувача за зазначеною адресою, про що свідчить роздруківка відомостей щодо відстеження зазначеного поштового відправлення №R067188006164 (дата проставлення відмітки про відсутність адресата – 08.06.2026).

З метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (частина перша статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

В силу пунктів 7, 9 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація базується, зокрема, на принципах об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі, а також відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.

Відповідно до приписів частин першої-третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою-підприємцем) (пункт 5 частини четвертої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

За умовами частини другої статті 3 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Обов`язковою передумовою здійснення господарської діяльності є державна реєстрація суб`єкта господарювання, що забезпечує реалізацію принципів публічності, загальновідомості і достовірності даних про господарюючих суб`єктів. Здійснюючи діяльність, фізична особа-підприємець вступає у повсякденні відносини з іншими суб`єктами, а тому останні можуть потребувати оперативної взаємодії. Звідси, зокрема, випливає обов`язок фізичної особи-підприємця забезпечити доступність власних контактів.

У пункті 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших суб`єктів, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вступати у комунікацію.

З огляду на це суд, який комунікує з учасником справи шляхом направлення поштової кореспонденції за повідомленою ним адресою місцезнаходження, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, діє правомірно і добросовісно, відтак слід виходити з того, що особа, якій адресовано повідомлення суду через такий засіб комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про надходження йому поштового відправлення.

Частинами п`ятою, шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі – Правила надання послуг поштового зв`язку).

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю (пункт 8 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Адресат реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу інформується про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу шляхом надсилання текстового повідомлення з використанням технічних засобів оператора поштового зв`язку, повідомленням, що підтримується засобами Інтернету, або повідомленням у паперовій формі за встановленою оператором поштового зв`язку формою (пункт 18 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв`язку шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв`язку (пункт 73 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

При цьому до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження фізичних осіб-підприємців, які є учасниками судового процесу, на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними у матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна стала правова позиція Верховного Суду викладена у низці постанов останнього, зокрема, від 24.01.2024 у справі №910/13145/22, від 22.03.2024 у справі №922/1648/19, від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21, від 06.06.2023 у справі №922/3604/21 тощо.

За таких обставин, суд першої інстанції, направляючи відповідачу рекомендованою кореспонденцією копію ухвали Господарського суду Одеської області від 01.06.2026 про відкриття провадження у справі №916/2065/26 за адресою, яка вказана самим скаржником в апеляційній скарзі та значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення Фізичної особи-підприємця Коваленка Ігоря Віталійовича про існування цієї справи та, відповідно, встановлений процесуальний строк для подання відзиву, в межах якого також могло бути реалізоване право на звернення із зустрічною позовною заявою, при цьому, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів зазначає про те, що в силу приписів пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України копія вищенаведеної ухвали місцевого господарського суду вважається врученою відповідачеві 08.06.2026 (дата проставлення відмітки про відсутність адресата).

За таких обставин, кінцевий строк для подання відповідачем зустрічної позовної заяви у даній справі сплив 23.06.2026, між тим суд апеляційної інстанції вбачає, що зустрічний позов Фізичною особою-підприємцем Коваленком Ігорем Віталійовичем було подано 29.07.2026, про що свідчить проставлений на ньому штамп вхідної кореспонденції Господарського суду Одеської області.

Посилання апелянта на те, що місцевим господарським судом не визначався строк для подання відзиву щодо зміненого Приватним підприємством "Янтар" предмета первісного позову, а тому такий строк, як і відповідний строк на подання зустрічного позову, не міг вважатися таким, що сплив, апеляційним господарським судом оцінюються критично, оскільки відлік строку на подання відзиву на позовну заяву та, відповідно, подання зустрічної позовної заяви пов`язується з постановленням ухвали про відкриття провадження у справі, а не зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог (постанова Верховного Суду від 30.08.2023 у справі №752/2177/22). Сам факт прийняття судом заяви про зміну предмета первісного позову не має наслідком автоматичного поновлення чи повторного встановлення строку, передбаченого частиною першою статті 180 Господарського процесуального кодексу України, однак такі обставини можуть бути враховані через призму оцінки господарським судом поважності пропуску строку на подання зустрічного позову у разі заявлення відповідного клопотання про поновлення такого строку.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що Фізичною особою-підприємцем Коваленком Ігорем Віталійовичем не дотримано встановленого процесуальним законом порядку пред`явлення зустрічного позову у зв`язку з пропуском строку для вчинення вказаної процесуальної дії.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справи перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, що направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених процесуальним законодавством часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз Господарського процесуального кодексу України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків, оскільки з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

За своїм змістом частина перша статті 180 Господарського процесуального кодексу України є спеціальною процесуальною нормою, яка визначає не лише загальну можливість відповідача пред`явити зустрічний позов, а й конкретну часову межу реалізації такого права.

В силу статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, встановлений частиною першою статті 180 Господарського процесуального кодексу України строк не може розглядатися як суто організаційний або рекомендаційний. Його пропуск породжує передбачені статтями 118, 119 та 180 цього Кодексу процесуальні наслідки, а саме: втрату права на вчинення відповідної процесуальної дії, якщо пропущений строк не поновлено у встановленому законом порядку. При цьому обов`язковою передумовою для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку є відповідне волевиявлення учасника справи та наведення ним причин пропуску строку. Суд не може підміняти учасника процесу у реалізації його диспозитивного права та самостійно формувати замість нього підстави для поновлення пропущеного строку.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що питання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічного позову відповідачем не порушувалося, що підтверджується відсутністю відповідного клопотання.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що процесуальний строк для пред`явлення зустрічного позову, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи та спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, проте Фізична особа-підприємець Коваленко Ігор Віталійович не проявив необхідної старанності та, звертаючись з зустрічним позовом поза визначеним законом строком, не порушив питання про поновлення такого строку, при цьому в силу частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доводи апелянта про суперечливість процесуальних дій суду першої інстанції, який постановив оскаржувану ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви після закриття підготовчого провадження, відхиляються апеляційним господарським судом, адже строк для пред`явлення зустрічного позову встановлений законом, не пов`язується з початком розгляду справи по суті та не залежить від стадії підготовчого провадження (постанова Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №922/2382/19). Сам по собі факт постановлення ухвали про повернення зустрічної позовної заяви після закриття підготовчого провадження не свідчить про незаконність такого судового акта, оскільки процесуальним законом не передбачено, що суд втрачає повноваження вирішити питання про відповідність зустрічної позовної заяви вимогам статті 180 Господарського процесуального кодексу України лише з тієї підстави, що на момент її розгляду підготовче провадження вже завершено.

Водночас колегія суддів роз`яснює скаржнику, що повернення зустрічної позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з відповідними вимогами до господарського суду у загальному порядку та не є обмеженням доступу до правосуддя, оскільки право особи подати позов може бути реалізовано лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.

У даному випадку процесуальне обмеження переслідує легітимну мету – забезпечення впорядкованості та своєчасності судового розгляду, а також недопущення необґрунтованого затягування провадження. Воно прямо передбачене законом, є передбачуваним для учасника процесу та застосоване судом не довільно, а внаслідок встановлення конкретного факту – подання зустрічної позовної заяви після закінчення встановленого процесуального строку. При цьому відповідач не був позбавлений доступу до суду як такого: він мав право звернутися з відповідними вимогами у встановлений строк, мав право заявити клопотання про поновлення пропущеного строку із зазначенням причин його пропуску, а також не позбавлений права звернутися до господарського суду з відповідним самостійним позовом у загальному порядку за відсутності інших встановлених законом перешкод. Відтак наслідок у вигляді повернення зустрічної позовної заяви є не позбавленням права на судовий захист, а процесуальним наслідком невиконання встановленої законом умови реалізації спеціального способу захисту – пред`явлення зустрічного позову для його спільного розгляду з первісним позовом.

З огляду на викладене та враховуючи те, що доводи скаржника стосовно порушення Господарським судом Одеської області норм права при постановленні оскаржуваної ухвали від 03.08.2026 про повернення зустрічної позовної заяви у справі №916/2065/26 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не вбачає.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Коваленка Ігоря Віталійовича залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 про повернення зустрічної позовної заяви у справі №916/2065/26 – без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Коваленка Ігоря Віталійовича.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.09.2026.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук