Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №916/142/25(916/4792/25) — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/142/25(916/4792/25)

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання – І.С. Мисько,

за участю представників учасників справи:

від ліквідатора: І.А. Коваленко

від ОСОБА_1 : не з`явився

від ОСОБА_2 : не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Одеської області від 04.05.2026 (суддя Т.І. Демченко, м.Одеса, повне рішення складено 14.05.2026)

у справі №916/142/25(916/4792/25)

за заявою: ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» Коваленко Ірини Анатоліївни

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2

про покладення субсидіарної відповідальності

у межах справи №916/142/25

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20»,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог. Коротка історія справи

Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» (надалі також – Товариство).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.02.2025 відкрито провадження у справі №916/142/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20»; визнано конкурсні грошові вимоги Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» у сумі 39 605 385,53 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» строком на 170 календарних днів до 01.08.2025; призначено розпорядником майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» арбітражну керуючу Коваленко Ірину Анатоліївну (свідоцтво про здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора №521 від 21.03.2013).

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 30.04.2025 у справі №916/142/25 визнано грошові вимоги Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20», що підлягають включенню розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів у сумах: 102 280,00 грн - 1 черга; 25 184 797,09 грн - 3 черга; 14 318 308,44 грн - 6 черга. Загальний розмір вимог Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Тім 20» становить 39 605 385,53 грн.

Постановою Господарського суду Одеської області від 25.06.2025 у справі №916/142/25 Товариство з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражну керуючу Коваленко Ірину Анатоліївну.

28.11.2025 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» Коваленко Ірина Анатоліївна звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Тім 20» на ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та стягнення з них солідарно користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Тім 20» 39 605 385,53 грн.

Заявлені ліквідатором вимоги обґрунтовані приписами статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства та мотивовані тим, що ліквідатором виявлені факти доведення до банкрутства, яке було здійснено вищевказаними особами протягом 2015-2017 років, в тому числі: бездіяльність у вигляді неналежного здійснення діяльності Товариства відповідно до законодавства, що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника; бездіяльність у вигляді неприйняття необхідних управлінських та організаційних рішень для запобігання банкрутству; порушення податкового законодавства, що, в свою чергу, призвело до формування боргових зобов`язань перед державою; бездіяльність у вигляді неприйняття будь-яких рішень, що стосуються перегляду розміру статутного капіталу, його збільшення, внесення додаткових внесків учасником товариства, введення процедури санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; невчинення дій щодо повернення дебіторської заборгованості, маніпуляції з ліквідними активами, зокрема, щодо укладення договорів зворотної фінансової допомоги, виведення грошових коштів за кордон без повернення валютної виручки, що, в свою чергу, призвело до формування боргових зобов`язань перед Державним бюджетом України; неповідомлення ліквідатору місцезнаходження всього майна, відомостей та документів, що підтверджують дебіторську заборгованість Товариства.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 прийнято заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» Коваленко Ірини Анатоліївни до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про покладення субсидіарної відповідальності у межах справи №916/142/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» та відкрито провадження у справі, якій присвоєно №916/142/25(916/4792/25).

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.05.2026 заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» від 01.12.2025 (вх. №4931/25) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» 39 605 385,53 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що покладені в основу заяви ліквідатора обставини та докази доводять наявність вини у діях зазначених осіб у доведенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» до банкрутства, яка призвела до відсутності майнових активів у банкрута для задоволення вимог кредитора - державного органу, що складає об`єктивну та суб`єктивну сторону цивільно-правової відповідальності при доведенні наявності субсидіарної відповідальності, причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю та стійкою неплатоспроможністю банкрута.

Щодо розміру субсидіарної відповідальності суд зазначив, що загальна сума визнаних господарським судом вимог єдиного кредитора – Головного управління ДПС в Одеській області до боржника, яка залишилася непогашеною, й відсутня можливість такого погашення, складає 39 605 385,53 грн, з огляду на що саме у цьому розмірі субсидіарна відповідальність має бути покладена на засновників та керівників боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Одеської області від 04.05.2026 у даній справі в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» 39 605 385,53 грн скасувати; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» - Коваленко Ірини Анатоліївни про стягнення солідарно (в порядку притягнення до субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства) з ОСОБА_2 суми в розмірі 39 605 385,53 грн відмовити. Скасування в іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 04.05.2026 у даній справі (в частині стягнення з ОСОБА_1 ) скаржник просив залишити на розсуд суду.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

-застосовуючи такий вид відповідальності до ОСОБА_2 , як покладення субсидіарної відповідальності, суд першої інстанції взагалі не зазначив, які дії боржника були кваліфіковані як доведення до банкрутства. Суд першої інстанції лише обмежився фактом складання податковим органом актів перевірки, які складені за каденції керівника ОСОБА_1 , який за невідомих ОСОБА_2 причин не надав необхідних пояснень і доказів, які б спростували виявлені порушення. При цьому, надані ліквідатором акти перевірки не породжують обов`язкових юридичних наслідків для відповідача ОСОБА_2 , а обставини, викладені в актах, підлягають доведенню нарівні з іншими обставинами, якими обґрунтовані вимоги та заперечення учасників справи;

-суд першої інстанції, покладаючи субсидіарну відповідальність на ОСОБА_2 , обмежився лише фактом наявності податкової заборгованості, яка підтверджена рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 у справі №420/304/19, в той час як закон зобов`язує встановлювати обставини саме в доведенні до банкрутства та умислу в таких діях. Сама по собі заборгованість підприємства без встановлення умислу в доведенні до банкрутства виключає покладення субсидіарної відповідальності на керівника/засновника боржника;

-із наданого ліквідатором звіту спеціаліста, яким проведено аналіз фінансово-господарського стану суб`єкта господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства від 09.06.2025, не вбачається причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) колишніх керівників банкрута та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства. При цьому наданий звіт є недопустимим доказом з огляду на приписи статті 77 Господарського процесуального кодексу України, адже такий звіт було долучено з порушенням процесуальних строків на стадії розгляду справи по суті, і щодо якого судом не вирішувалось питання про долучення його до матеріалів справи;

-суд першої інстанції, задовольняючи заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, не вирішив клопотання відповідача, яке містилось у відзиві щодо застосування наслідків спливу позовної давності.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційну скаргу подано представником скаржника 30.05.2026 через систему «Електронний суд», зареєстровано судом 01.06.2026 за вх.№2205/26.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 04.05.2026 у справі №916/142/25(916/4792/25) до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/142/25(916/4792/25) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

11.06.2026 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/142/25(916/4792/25).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 04.05.2026 у справі №916/142/25(916/4792/25). Встановлено учасникам справи строк до 30.06.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, цією ж ухвалою суду вирішено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 04.05.2026 у справі №916/142/25(916/4792/25) поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд апеляційної скарги призначено на 18.08.2026 об 11:00 год.

12.08.2026 ліквідатор Коваленко Ірина Анатоліївна через систему «Електронний суд» подала клопотання (вх.№2205/26/Д1 від 12.08.2026) про відкладення розгляду справи на іншу дату з причини неможливості особистої участі у судовому засіданні, призначеному на 18.08.2026.

У судовому засіданні 18.08.2026 Південно-західним апеляційним господарським судом шляхом постановлення протокольної ухвали було відхилено зазначене вище клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на неповажність причин неявки у судове засідання арбітражної керуючої.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи у судовому засіданні 18.08.2026 протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 01.09.2026 об 11:45 год.

У судовому засіданні, яке відбулось 01.09.2026, представник скаржника Гудз С.С. повідомив про розірвання договору на надання правничої допомоги зі скаржником. Водночас представник ОСОБА_3 повідомив, що є новим представником скаржника, та просив оголосити перерву у судовому засіданні для можливості ознайомлення із матеріалами справи.

Протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 01.09.2026, колегія суддів задовольнила клопотання представника скаржника Приміча Д.В. та оголосила перерву у судовому засіданні до 08.09.2026 о 12:45 год для надання можливості новому представнику апелянта ознайомитись з матеріалами справи.

08.09.2026 представник ОСОБА_2 – адвокат Приміч Д.В. через систему «Електронний суд» подав клопотання (вх.№2205/26/Д3 від 08.09.2026) про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивоване тим, що представник наразі має ознаки гострої респіраторної вірусної інфекції, у зв`язку з чим записаний на прийом до лікаря на 08.09.2026 о 18:00 год.

На підтвердження заявленого клопотання адвокатом Примічем Д.В. надано талон на прийом до лікаря на 08.09.2026 о 18:00 год. У вказаному талоні зазначено: пацієнт – Денис (без зазначення прізвища), вік – 40 років, причина звернення – лікувально-діагностична.

Протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 08.09.2026, відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Приміча Д.В. про відкладення розгляду справи з огляду на непідтвердження наведених у ньому обставин.

ОСОБА_1 про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлявся в порядку, передбаченому статтею 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», шляхом розміщення відповідних оголошень на офіційному веб-порталі судової влади України, проте участі не брав.

Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України участь у судових засіданнях учасників справи - це право, а не обов`язок, якщо інше не визначено законом.

Апеляційний суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови учасникам для представлення своєї позиції, тоді як відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні ОСОБА_1 або його представника.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши арбітражну керуючу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Обставини справи

Із матеріалів реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Тім 20», надісланої Виконавчим комітетом Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на виконання вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 19.09.2025 у справі №916/142/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20», вбачається, що:

-30.06.2015 загальними зборами учасників Товариства прийнято рішення, оформлені протоколом №1-2015, про створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20»; формування статутного капіталу Товариства у розмірі 150 000,00 грн, у якому частка ОСОБА_2 складає 100%; призначення директором Товариства ОСОБА_2 з моменту державної реєстрації Товариства; визначення місцезнаходження Товариства за адресою:08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Северинівська, буд. 9; затвердження статуту Товариства;

-07.07.2015 здійснено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20»;

-31.01.2017 загальними зборами учасників Товариства прийнято рішення, оформлені протоколом №31/01//2017, про зміну місцезнаходження Товариства та затвердження у зв`язку з цим нового місцезнаходження Товариства за адресою: АДРЕСА_1 ; затвердження статуту Товариства у новій редакції;

-04.07.2017 між ОСОБА_2 (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20», за умовами якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та зобов`язується оплатити 100 % частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» (пункт 1.1.); право власності на частку переходить з моменту підписання цього договору сторонами (пункт 2.2.); за настання обставин, визначених у пункті 2.2. цього договору, покупець втрачає всі права та обов`язки щодо Товариства, які були обумовлені його статусом як учасника Товариства (пункт 4.1.); до покупця при відчуженні частки продавцем одночасно переходять усі права та обов`язки, що належать останньому на момент відчуження частки (пункт 5.2.);

-04.07.2017 загальними зборами учасників Товариства прийнято рішення, оформлені протоколом №04/07/2017, про виведення зі складу учасників Товариства ОСОБА_2 та передачу його частки у статутному капіталі Товариства ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства; здійснення перерозподілу часток у статутному капіталі Товариства, відповідно до якого ОСОБА_1 володіє часткою у розмірі 150 000,00 грн, що складає 100% статутного капіталу Товариства; звільнення з посади директора Товариства ОСОБА_2 з 04.07.2017 та призначення на посаду директора Товариства ОСОБА_1 з 05.07.2017; затвердження статуту Товариства у новій редакції.

Крім того, як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 25.03.2025, відповідні зміни до відомостей про юридичну особу були відображені у реєстрі (проведено їх державну реєстрацію), зокрема:

-10.07.2017 16:22:38 відбулась державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, 15541050009003986; зміна складу або інформації про засновників; зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи (вихід зі складу учасників Товариства ОСОБА_2 , вхід до складу учасників Товариства ОСОБА_1 );

10.07.2017 16:23:51 відбулась державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 15541070010003986; зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи (зміна директора Товариства з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 ).

Таким чином, ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був засновником Товариства з моменту його створення до 03.07.2017, обіймав посаду директора Товариства з моменту державної реєстрації Товариства, тобто, з 07.07.2015 до 04.07.2017; ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) є засновником Товариства з 04.07.2017 по теперішній час, обіймає посаду директора Товариства з 05.07.2017 по теперішній час.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» здійснювало такі види діяльності за КВЕД: 46.73, 43.12, 46.21, 38.32, 82.11, 38.21, 46.19, 41.20, 46.90, 46.71, 62.01, 46.36,46.75, 46.72, 38.11, 46.18, 46.69, 26.20, 96.06, 46.77, 82.99, 46.52.

Згідно інформації, наданої Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області на запит ліквідатора, Товариство з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» фінансову звітність за 2015 – 2024 роки до контролюючого органу не подавало (листи №15105/6/15-32-04-04-06 від 03.04.2025, №9900/6/15-32-04-04-06 від 07.03.2025). Також Товариство з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» не подавало до органів статистики фінансову звітність за період з дати реєстрації (07.07.2015) по 2020 рік і за 2021 – 2024 роки, що вбачається із відповідей Головного управління статистики в Одеській області №03-09/250-25 від 17.06.2025 та №03-09/102-25 від 05.03.205 на запит ліквідатора.

В матеріалах справи наявні копії актів, складених Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області, а саме:

-акту №1787/15-32-14-01/39881060 від 05.12.2017 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КАРГО-ТІМ 20», код за ЄДРПОУ 39881060, з питань дотримання податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, в тому числі при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 01.01.2016 по 30.09.2017»;

-акту №747/15-32-14-10-11/39881060 від 04.04.2018 «Про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО-ТІМ 20» (ТОВ «КАРГО-ТІМ 20»), код ЄДРПОУ 39881060, дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині правильності класифікації товару за митними деклараціями від 14.09.2015 №125130009/2015/663162 та від 26.02.2016 №125130009/2016/514639»;

-акту №1794/15-32-14-10-11/39881060 від 20.08.2018 «Про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО-ТІМ 20» (ТОВ «КАРГО-TIM 20»), код ЄДРПОУ 39881060, дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині правильності класифікації товарів «....Радіатор кондиціонера, для легкових автомобілів...» тa «….WEB-камери дротова для комп`ютерної техніки, що не містять безпровідного інтерфейсу передавача та приймача..» під час митного оформлення за митними деклараціями 125130009/2015/663535 від 11.10.2015, 125130009/2015/663536 від 11.10.2015, 125130009/2015/663589 від 14.10.2015, 125130009/2015/663596 від 14.10.2015, 500060001/2015/19839 від 30.10.2015, 125110012/2016/136503 від 16.02.2016».

Так, відповідно до висновків акту №1787/15-32-14-01/39881060 від 05.12.2017 перевіркою встановлено порушення:

1)п.44.1, пг.44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 25 182 874 грн, у тому числі за півріччя 2016 року в сумі 2 475 762 грн, за 9 місяців 2016 року в сумі 6 992 333 грн, за 2016 рік на суму 17 646 280 грн, за 1 квартал 2017 року на суму 6 721 178 грн, за півріччя 2017 року на суму 7 536 594 грн, за 9 місяців 2017 року на суму 7 536 594 грн;

2)п.п. 49.18.2 п.49.18 ст.49, Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 –VI, із змінами та доповненнями, в частині ненадання податкових декларацій з податку на прибуток за 9 місяців 2016 року, за 2016 рік, за 1 квартал 2017 року, за півріччя 2017 року, за 9 місяців 2017 року;

3)п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 – VI, із змінами та доповненнями, в частині ненадання податкових декларацій з ПДВ за серпень 2016 року, за вересень 2016 року, за жовтень 2016 року, за листопад 2016 року, за грудень 2016 року, за січень 2017 року, за лютий 2017 року, за березень 2017 року, квітень 2017 року, за травень 2017 року, за червень 2017 року, за липень 2017 року, за серпень 2017 року, за вересень 2017 року;

4)ст.1 Закону України №185/94-ВР від 23.09.1994 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зі змінами та доповненнями, в частині недотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків у сумі 59 642,73 дол. США по контракту від 09.11.2016 року №091116/С та у сумі 154 708,60 дол. США по контракту від 22.11.2016 №221116SB, укладеним з BELLMET VENTURES L.P., Великобританія.

Встановлена прострочена дебіторська заборгованість в сумі 214 351,33 дол. США по BELLMET VENTURES L.P., Великобританія;

5)п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 N15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (із змінами та доповненнями) та ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» - неподання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.07.2017 та станом на 01.10.2017;

6)пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, тт. 163.1. п.163.1 ст.163, пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, ст.167, ст.168, ст. 171, пп.«а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2765-VI, із змінами та доповненнями, внаслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 775,16 грн;

7)пп. 1.2 п. 16 прим. І підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень, пп. 162.1.3 п.162.1 ст. 162, пл. 163.1.1 п. 163.1 ст.163, пп. 164.2.2 п. 164.2 ст.164, ст.167, ст. 168, ст. 171, пп.«а» п.176,2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами і доповненнями, внаслідок чого донараховано військового збору у сумі 147,93 грн;

8)п. 1, п.2, п.4 ч.2 ст.6, п. 1 ч. 1 ст.7, 4.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зі змінами та доповненнями, внаслідок чого донараховано єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 2 169,64 грн.

З акту №1787/15-32-14-01/39881060 від 05.12.2017 вбачається, що у період, за який проводилась перевірка, відповідальним за фінансово-господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» був керівник та головний бухгалтер Бугайов Артем Анатолійович.

Відповідно до висновків акту №747/15-32-14-10-11/39881060 від 04.04.2018 перевіркою встановлено порушення:

1)ч. 1 ст. 69 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, Закону України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 №584-VII (зі змінами та доповненнями), правил 1, 3(а), 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД Закону України «Про Митний тариф України» в частині правильності класифікації товару при митному оформленні, застосуванні при цьому заниженої ставки ввізного мита, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 800,23 грн;

2)п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 N2755-VI, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 160,05 грн.

З акту №747/15-32-14-10-11/39881060 від 04.04.2018 вбачається, що у період, за який проводилась перевірка, відповідальним за фінансово-господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» були керівник та головний бухгалтер Негру Андрій Федорович з 08.07.2015 по 11.07.2017, з 11.07.2017 по день написання акта перевірки - ОСОБА_4 .

Відповідно до висновків акту №1794/15-32-14-10-11/39881060 від 20.08.2018 перевіркою встановлено порушення:

1)ч.1 ст. 69 Митного кодексу України від 13.03.2012 N4495-VI, Закону України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 №584-VII (зі змінами та доповненнями), правил 1, 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД Закону України «Про Митний тариф України» в частині правильності класифікації товару при митному оформленні, застосуванні при цьому заниженої ставки ввізного мита, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 35 580,37 грн;

2)п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 7 116,07 грн.

З акту №1794/15-32-14-10-11/39881060 від 20.08.2018 вбачається, що у період, за який проводилась перевірка, відповідальним за фінансово-господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» були керівник та головний бухгалтер ОСОБА_2 з 08.07.2015 по 11.07.2017, з 11.07.2017 по день написання акта перевірки - ОСОБА_4 .

Окрім того, колегією суддів установлено, що:

-з акту Ірпінської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області №139/15-01/39881060 від 25.02.2016 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих в податковій декларації з податку на додану вартість №9021052290 від 19.02.2016 року ТОВ «Карго-Тім 20», код ЄДРПОУ 39881060, за січень 2016 року» вбачається, що відповідальною особою Товариства у періоді, що перевірявся, був директор ОСОБА_2 ; в ході перевірки встановлено порушення вимог п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (із змінами і доповненнями), в результаті чого Товариством завищено суму податкового кредиту по податковій декларації за січень 2016 року в сумі 208 459,00 грн;

-з акту Головного управління ДФС в Одеській області №5567/15-32-12-07-16/39881060 від 28.03.2018 камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток за звітний податковий період – 2017 рік вбачається, що відповідальною посадовою особою Товариства був ОСОБА_1 ; установлено неподання податкової звітності з податку на прибуток 2017 року;

-з акту Головного управління ДФС в Одеській області №26541/15-32-12-07/39881060 від 12.09.2018 камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за листопад-грудень 2015 року вбачається, що відповідальною посадовою особою Товариства був ОСОБА_1 ; установлено порушення платником термінів сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість у встановлені податковим законодавством строки; несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ складає 97,50 грн;

-з акту Головного управління ДПС в Одеській області №2055/15-32-53-04/39881060 від 18.08.2020 камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2015 року – лютий 2016 року вбачається, що відповідальною посадовою особою Товариства був ОСОБА_1 ; установлено порушення платником термінів сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість у встановлені податковим законодавством строки; несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ складає 1 076,70 грн.

За період виявлених митних та податкових порушень директором був ОСОБА_2 , якого надалі змінив ОСОБА_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 у справі №420/304/19, яке набрало законної сили 26.04.2019, адміністративний позов Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з усіх відкритих рахунків в банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім-20» (ЄДРПОУ 39881060), кошти за податковим боргом на загальну суму 38 209 806,71 грн, з яких:

-по податку на прибуток 37 097 968,64 грн на бюджетний рахунок №33110318015015, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998. код отримувача 37914041, отримувач коштів УК у м.Одесі/11021000;

-по податку на додану вартість 1 109 434,21 грн на бюджетний рахунок №31111029015015, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998. код отримувача 37914041, отримувач коштів УК у м.0десі/14060100;

-по податку на доходи фізичних осіб 2 218,95 грн на бюджетний рахунок №33111340015015, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998. код отримувача 37914041, отримувач коштів УК у м.Одесі/11010100;

-по військовому збору 184,91 грн на бюджетний рахунок №31111063015015, банк отримувача Казначейство України (ЕАП). МФО 899998. код отримувача 37914041, отримувач коштів УК у м.Одесі/11011000.

У вказаній адміністративній справі суд встановив, що:

-станом на 10.12.2018 та на дату подання позовної заяви, відповідно до розрахунку податкового боргу та інтегрованої картки платника (ІКП), податкова заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» перед бюджетом становить всього 38 209 806,71 грн;

-податкова заборгованість по податку на прибуток виникла відповідно до податкових повідомлень-рішень від 26.12.2017 №0049751401 та №0049761401, прийнятих на підставі акту перевірки від 05.12.2017 №1787/15- 32-14-01/39881060, та нарахування пені від 12.04.2018 на суму 5 618 656,64 грн;

-податкова заборгованість по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг) виникла відповідно до податкового повідомлення-рішення від 31.03.2016 №0001801501, прийнятого на підставі акту перевірки від 25.02.2016 №139/15-01/39881060; податкового повідомлення-рішення від 13.07.2016 №0006721501, прийнятого на підставі акту перевірки від 06.06.2016 №679/1501/39881060, та податкових декларацій з податку на додану вартість від 19.01.2016 №9273700128, від 19.02.2016 №9021052290, від 18.03.2016 №9038464488; від 19.04.2016 №9059486563, від 19.05.2016 №9080933173, від 20.06.2016 №9102322294; від 20.07.2016 №9125459237, від 19.08.2016 №9150365839, та нарахування пені на суму 6 191,98 грн;

-податкова заборгованість по податку на доходи фізичних осіб виникла відповідно до податкового повідомлення-рішення від 26.12.2017 №0206221307, прийнятого на підставі акту перевірки від 05.12.2017 №1787/15-32-14-01/39881060;

-податкова заборгованість по військовому збору виникла відповідно до податкового повідомлення-рішення від 26.12.2017 №0206231307, прийнятого на підставі акту перевірки від 05.12.2017 №l787/15-32-14-01/39881060;

-зазначені податкові повідомлення-рішення відповідачем в судовому порядку не оскаржені.

Із інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, колегією суддів з`ясовано, що звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20», Головне управління ДПС у Одеській області обґрунтовувало наявність боргу у боржника перед бюджетом з податку на прибуток приватних підприємств, податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, військовому збору, що встановлено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 у справі №420/304/19, а також пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

На виконання зазначеного рішення суду, заявником вжито заходи по зверненню до банків, обслуговуючих боржника, з відповідними інкасовими дорученнями щодо списання з розрахункових рахунків суми податкової заборгованості. Однак заявником було отримано повідомлення про повернення платіжних інструкцій на примусове списання (стягнення) без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках платника. Також заявником вчинено заходи для пошуку майна боржника для опису у податкову заставу шляхом здійснення запитів до відповідних реєстрів. На підставі наданих заявнику відповідей було встановлено відсутність у боржника рухомого та нерухомого майна. Заявником повідомлено, що відомості щодо місцезнаходження бухгалтерських документів і посадових осіб підприємства відсутні, що, у свою чергу, унеможливлює здійснення заходів зі стягнення заборгованості, передбачених пунктом 95.22. статті 95 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладені обставини, Господарським судом Одеської області ухвалою від 12.02.2025 відкрито провадження у справі №916/142/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» та визнано грошові вимоги Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 44069166) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» (68004, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Садова, буд. 3; код ЄДРПОУ 39881060) у сумі 39 605 385,53 грн, у тому числі витрати, понесені у зв`язку із сплатою судового збору та авансування винагороди арбітражного керуючого.

Ухвалою попереднього засідання суду від 30.04.2025 у справі №916/142/25 визначено розмір та перелік усіх визнаних вимог для внесення розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів, до складу якого включені вимоги одного кредитора - Головного управління ДПС в Одеській області.

Постановою Господарського суду Одеської області від 25.06.2025 у справі №916/142/25, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.

В ході процедури розпорядження майном на запит арбітражної керуючої отримано банківські виписки по Товариству з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20», з яких, серед іншого, вбачається, що у цілому рух коштів по рахунках підприємства, починаючи з 2017 року, не відбувався.

Крім того, в ході ознайомлення з банківськими виписками Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» арбітражною керуючою встановлено наступне:

-20.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУД-ЕНЕРГО-СТАНДАРТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» укладено договір №20/07, відповідно до розрахунків за яким боржником на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ЕНЕРГО-СТАНДАРТ» перераховано грошові кошти за товар на загальну суму 1 050 550,00 грн;

-20.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬКАР-СМТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» укладено договір №48, відповідно до розрахунків за яким боржником на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬКАР-СМТ» перераховано грошові кошти за товар на загальну суму 1 050 000,00 грн;

-03.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛТІ-ФІТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» укладено договір №03/09/15, відповідно до розрахунків за яким боржником на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛТІ-ФІТ» перераховано грошові кошти за товар на загальну суму 1 129 900,00 грн.

Арбітражна керуюча звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ЕНЕРГО-СТАНДАРТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬКАР-СМТ» і Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛТІ-ФІТ» із запитами від 23.05.2025 за вих.№№57кт, 58кт, 59кт (відповідні запити та докази надсилання містяться в матеріалах справи) щодо надання належним чином засвідчених копій первинної бухгалтерської документації, яка підтверджує господарські операції за відповідними договорами, інформації про стан взаєморозрахунків, інформації про дебіторську або кредиторську заборгованість, але відповідей не отримано.

Також в ході процедури розпорядження майном та ознайомлення з банківськими виписками Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» арбітражною керуючою встановлено надання та неповернення фінансової допомоги ОСОБА_5 , Товариству з обмеженою відповідальністю «ФИЛТИ-35», Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛТІ-ФІТ». На відповідні запити ліквідатора від 12.06.2025 за вих.№№65кт, 66кт, 67кт, які містяться в матеріалах справи, відповіді також не надано.

Крім того, арбітражною керуючою встановлено наявність у боржника простроченої дебіторської заборгованості в сумі 214 351,33 дол. США по BELLMET VENTURES L.P., Великобританія, за фактом експорту товарів. На запит від 11.06.2025 за вих.№63кт щодо надання документів та повернення боргу відповіді не надано.

За даними автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавчі документи, за якими стягувачем було Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРГО-ТІМ 20», відсутні (лист Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) №15025/03.2-06 від 03.04.2025).

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідно до відповідей, отриманих арбітражною керуючою, щодо надання інформації про активи боржника, встановлено відсутність відомостей про майно, зареєстроване за боржником.

Будь-якого іншого майна банкрута, за рахунок якого було б можливим погашення вимог кредиторів, у ліквідаційній процедурі не виявлено.

Поряд з цим, матеріали справи свідчать про те, що в порядку частини другої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства ОСОБА_1 ліквідатором було направлено вимогу за вих.№58кр від 07.07.2025 про передачу документів, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей.

Відповіді на запит не отримано, вимоги постанови Господарського суду Одеської області №916/142/25 від 25.06.2025 та вимоги ліквідатора Бугайовим Артемом Анатолійовичем не виконано.

Враховуючи, що попереднім засновником та директором був ОСОБА_2 , на адресу останнього направлено запит за вих.№59кт від 11.07.2025 з проханням: надати копії документів, що підтверджують факт відчуження (продажу) корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» ОСОБА_1 ; надати документи, що підтверджують факт передачі ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей, які обліковувалися на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» станом на момент передачі управління; надати документи, що підтверджують факт передачі ОСОБА_1 фінансово-господарської документації Товариства, зокрема: бухгалтерської, податкової, первинної документації, документів щодо кадрового обліку, договорів, матеріалів внутрішнього обліку, банківських документів, статутних документів, електронних ключів та печатки товариства; повідомити, чи залишалися у володінні або під контролем ОСОБА_2 після державної реєстрації змін щодо засновника та керівника Товариства будь-які активи, документи або інші матеріальні чи нематеріальні цінності, які належали Товариству з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20».

У відповідь арбітражною керуючою отримано листа від 23.07.2025, в якому ОСОБА_2 повідомив, що: станом на 10.07.2017 ОСОБА_2 , як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім», мав право вийти з Товариства та/або здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі Товариства і, відповідно, скористався ним; оскільки вищезазначені зміни державним реєстратором було проведено та внесено відповідні записи до Єдиного державного реєстру, то і документи, надані для здійснення зазначених реєстратором реєстраційних дій, не суперечили вимогам Конституції та законів України; реєстраційна справа Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» в паперовій формі повинна зберігатися у суб`єкта державної реєстрації за місцезнаходженням Товариства; сплинуло дуже багато часу з моменту відчуження корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» і затребувані документи особисто у ОСОБА_2 не збереглися.

Таким чином, ліквідатору не передано бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута.

При цьому в ході виходу за адресою: АДРЕСА_2 , ліквідатором Коваленко Іриною Анатоліївною 02.04.2025 складено акт про те, що боржник за вказаною адресою не знаходиться, майно боржника, яке підлягає внесенню до інвентаризаційних відомостей, не виявлено.

За результатами проведеної ліквідатором інвентаризації також не виявлено жодних активів, які можуть бути включені до ліквідаційної маси, про що свідчать наявні в матеріалах справи інвентаризаційні описи.

Ліквідатором подано до Господарського суду Одеської області звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарського стану суб`єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства від 09.06.2025.

В ході проведення ліквідаційної процедури ліквідатором встановлено, що актив Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» складає – 0,00 грн, в той же час пасив (кредиторська заборгованість за даними реєстру кредиторів) складає 39 605 тис. грн.

Аналізуючи встановлені обставини на предмет наявності або відсутності ознак доведення до банкрутства, ліквідатор зазначила, що в цілому виявлені в ході податкових перевірок факти, в тому числі заниження показників податку на прибуток, неподання податкових декларацій з податку на прибуток, неподання податкових декларацій з ПДВ, порушення термінів розрахунків за експортними операціями за контрактом з іноземною компанією, непроведення декларування валютних цінностей, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами тощо, є не лише ознакою недбалого управління фінансового підприємства, але й може вказувати на цілеспрямовані дії службових осіб, спрямовані на створення умов для банкрутства, за наслідком чого у товариства-боржника виникла кредиторська заборгованість перед бюджетом на загальну суму 39 605 385,53 грн, яка включена до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20», як грошові вимоги кредитора, на підставі ухвали попереднього засідання Господарського суду Одеської області у справі №916/142/25.

За результатами аналізу фінансово-господарського стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» було встановлено:

-за правовою ознакою, ознаки фіктивного банкрутства відсутні, в той же час, для виявлення наявності або відсутності фіктивного банкрутства за економічною ознакою відсутні показники фінансової звітності, а тому визначити наявність останніх не виявляється за можливе;

-встановлені підстави для висновку про наявність ознак дій (бездіяльності) посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» (код ЄДРПОУ 39881060) з доведення його до банкрутства;

-через відсутність даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності виявити чи спростувати наявність економічних ознак приховування банкрутства не виявляється за можливе;

-встановлені відомості вказують на наявність в діях посадових осіб боржника в період процедури банкрутства ознак складових адміністративного правопорушення – незаконних дій у разі банкрутства.

У зв`язку з наведеними обставинами, ліквідатор в межах виконання повноважень звернулася до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, у якій просила стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 39 605 385,53 грн.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули Кодексу України з процедур банкрутства цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.

Одним із юридичних механізмів досягнення таких гарантій захисту прав кредиторів та унеможливлення застосовування процедури банкрутства як інструменту виключно списання боргів є, зокрема, застосування доктрини «пронизування корпоративної вуалі» (piercing the veil of incorporation), згідно якої суд може покласти відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи на органи управління юридичної особи.

У чинному Кодексі України з процедур банкрутства доктрина «пронизування корпоративної вуалі» знайшла своє втілення в інститутах солідарної відповідальності керівника боржника (частина шоста статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства) та субсидіарної відповідальності керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб (частина друга статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства), які можливо реалізувати в межах справ про банкрутство юридичних осіб.

Так, згідно з частиною першою статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Застосування такої відповідальності передбачено частиною другою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а після змін, внесених Законом від 20.03.2023 №2971-IX, право має також кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника (бувшого) боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци 2, 3 частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства).

Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора (кредитора) покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак, забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.

Юридичним механізмом досягнення такої мети та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття («вуаль») для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

У постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21) Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду зазначив, що у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.

Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника. Якщо з відповідною вимогою звертається кредитор банкрута, право на звернення якого передбачено також у частині другій статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, то такий позов слід кваліфікувати як похідний, оскільки грошові суми субсидіарної відповідальності стягуються не на користь кредитора, а до ліквідаційної маси банкрута, за рахунок коштів від продажу якої зазначені вимоги задовольняються.

Таким чином, апеляційний суд зазначає, що субсидіарна відповідальність – це додаткова відповідальність, яка настає лише після вичерпання всіх можливостей задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника.

При цьому слід зазначити, що можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, наділений, в тому числі ліквідатор банкрута (абзац 1 частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства). Водночас у положеннях статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що одним із повноважень ліквідатора у справі про банкрутство є аналіз фінансового становища банкрута.

Звідси, виявлення ознак доведення до банкрутства боржника покладено саме на ліквідатора банкрута, що пов`язано з виконанням останнім повноважень, визначених у статтях 12 та 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Предметом судового розгляду у даній справі є питання наявності правових підстав для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника в сумі 39 605 385,53 грн колишнього та діючого засновників та колишнього і діючого директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» за доведення Товариства до банкрутства.

За усталеною практикою Верховного Суду, визначене частиною другою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб`єктами правопорушення є особи, визначені частиною другою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства; суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Тлумачення положень частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис, згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства відповідно до частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі №916/1105/16, від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21).

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника заявник має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності, дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства та з урахуванням положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на ліквідатора.

Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

Однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

Статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності, має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини, та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності, зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.

Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника, викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази, має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 Господарського процесуального кодексу України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення, зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності, повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо висновку про наявність ознак доведення до банкрутства боржника колегія суддів зауважує, у постанові від 22.04.2021 у справі №915/1624/16 Верховний Суд звернув увагу, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.

Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) вказав, що відповідний звіт/висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

При цьому, апеляційним судом установлено, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (у редакції наказу від 26.10.2010 №136), ліквідатором долучено до матеріалів справи.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що господарський суд під час розгляду відповідної заяви оцінює подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, з точки зору відповідності їх наведеним у критеріям.

Кодекс України з процедур банкрутства не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства та / або спростовують такий факт.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

Із матеріалів реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» апеляційним судом установлено, що ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був засновником Товариства з моменту його створення до 03.07.2017, обіймав посаду директора Товариства з моменту державної реєстрації Товариства, тобто, з 07.07.2015 до 04.07.2017; ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) є засновником Товариства з 04.07.2017 по теперішній час, обіймає посаду директора Товариства з 05.07.2017 по теперішній час.

В матеріалах справи наявні копії актів, а саме:

-акту Головного управління ДФС в Одеській області №1787/15-32-14-01/39881060 від 05.12.2017 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КАРГО-ТІМ 20», код за ЄДРПОУ 39881060, з питань дотримання податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, в тому числі при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 01.01.2016 по 30.09.2017»;

-акту Головного управління ДФС в Одеській області №747/15-32-14-10-11/39881060 від 04.04.2018 «Про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО-ТІМ 20» (ТОВ «КАРГО-ТІМ 20»), код ЄДРПОУ 39881060, дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині правильності класифікації товару за митними деклараціями від 14.09.2015 №125130009/2015/663162 та від 26.02.2016 №125130009/2016/514639»;

-акту Головного управління ДФС в Одеській області №1794/15-32-14-10-11/39881060 від 20.08.2018 «Про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО-ТІМ 20» (ТОВ «КАРГО-TIM 20»), код ЄДРПОУ 39881060, дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині правильності класифікації товарів «....Радіатор кондиціонера, для легкових автомобілів...» тa «….WEB-камери дротова для комп`ютерної техніки, що не містять безпровідного інтерфейсу передавача та приймача..» під час митного оформлення за митними деклараціями 125130009/2015/663535 від 11.10.2015, 125130009/2015/663536 від 11.10.2015, 125130009/2015/663589 від 14.10.2015, 125130009/2015/663596 від 14.10.2015, 500060001/2015/19839 від 30.10.2015, 125110012/2016/136503 від 16.02.2016»;

-акту Ірпінської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області №139/15-01/39881060 від 25.02.2016 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих в податковій декларації з податку на додану вартість №9021052290 від 19.02.2016 року ТОВ «Карго-Тім 20», код ЄДРПОУ 39881060, за січень 2016 року»;

-акту Головного управління ДФС в Одеській області №5567/15-32-12-07-16/39881060 від 28.03.2018 камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток за звітний податковий період – 2017 рік;

-акту Головного управління ДФС в Одеській області №26541/15-32-12-07/39881060 від 12.09.2018 камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за листопад-грудень 2015 року;

-акту Головного управління ДПС в Одеській області №2055/15-32-53-04/39881060 від 18.08.2020 камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2015 року – лютий 2016 року.

За результатами документальних перевірок, серед іншого, встановлено:

-заниження податку на прибуток в періоді на загальну суму 25 182 874,00 грн;

-ненадання податкових декларацій з податку на прибуток за 9 місяців 2016 року, за 2016 рік, за 1 квартал 2017 року, за півріччя 2017 року, за 9 місяців 2017 року;

-ненадання податкових декларацій з ПДВ за серпень 2016 року, за вересень 2016 року, за жовтень 2016 року, за листопад 2016 року, за грудень 2016 року, за січень 2017 року, за лютий 2017 року, за березень 2017 року, квітень 2017 року, за травень 2017 року, за червень 2017 року, за липень 2017 року, за серпень 2017 року, за вересень 2017 року;

-недотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків у сумі 59 642,73 дол.США по контракту від 09.11.2016 року №091116/С та у сумі 154 708,60 дол. США по контракту від 22.11.2016 N221116SB, укладених з BELLMET VENTURES L.P., Великобританія;

-прострочення дебіторської заборгованості в сумі 214 351,33 дол. США по BELLMET VENTURES L.P., Великобританія;

-неподання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.07.2017 та станом на 01.10.2017;

-порушення вимог податкового законодавства, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 1 775,16 грн, військовий збір у сумі 147,93 грн, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 2 169,64 грн;

-заниження ставки ввізного мита, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 800,23 грн та на суму 35 580,37 грн;

-заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 160,05 грн та на суму 7 116,07 грн;

-завищення суми податкового кредиту по податковій декларації за січень 2016 року в сумі 208 459,00 грн;

-неподання податкової звітності з податку на прибуток 2017 року;

-несвоєчасність сплати узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 97,50грн та у сумі 1 076,70 грн.

За період виявлених митних та податкових порушень директором був Негру Андрій Федорович, якого надалі змінив Бугайов Артем Анатолійович.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 у справі №420/304/19, яке набрало законної сили 26.04.2019, адміністративний позов Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з усіх відкритих рахунків в банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім-20» (ЄДРПОУ 39881060), кошти за податковим боргом на загальну суму 38 209 806,71 грн, з яких:

-по податку на прибуток 37 097 968,64 грн на бюджетний рахунок №33110318015015, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код отримувача 37914041, отримувач коштів УК у м.Одесі/11021000;

-по податку на додану вартість 1 109 434,21 грн на бюджетний рахунок №31111029015015, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код отримувача 37914041, отримувач коштів УК у м.0десі/14060100;

-по податку на доходи фізичних осіб 2 218,95 грн на бюджетний рахунок №33111340015015, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код отримувача 37914041, отримувач коштів УК у м.Одесі/11010100;

-по військовому збору 184,91 грн на бюджетний рахунок №31111063015015, банк отримувача Казначейство України (ЕАП). МФО 899998, код отримувача 37914041, отримувач коштів УК у м.Одесі/11011000.

Підставою звернення ініціюючого кредитора - Головного управління ДПС у Одеській області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства визначено наявність у останнього податкового боргу, який присуджено до стягнення, що підтверджується вказаним рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 у справі №420/304/19, а також пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

На виконання зазначеного рішення суду, заявником вжито заходи по зверненню до банків, обслуговуючих боржника, з відповідними інкасовими дорученнями щодо списання з розрахункових рахунків суми податкової заборгованості. Однак заявником було отримано повідомлення про повернення платіжних інструкцій на примусове списання (стягнення) без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках платника. Також заявником вчинено заходи для пошуку майна боржника для опису у податкову заставу шляхом здійснення запитів до відповідних реєстрів. На підставі наданих заявнику відповідей було встановлено відсутність у боржника рухомого та нерухомого майна. Заявником повідомлено, що відомості щодо місцезнаходження бухгалтерських документів і посадових осіб підприємства відсутні, що, у свою чергу, унеможливлює здійснення заходів зі стягнення заборгованості, передбачених пунктом 95.22. статті 95 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладені обставини, Господарським судом Одеської області ухвалою від 12.02.2025 відкрито провадження у справі №916/142/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» та визнано грошові вимоги Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 44069166) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» (68004, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Садова, буд. 3; код ЄДРПОУ 39881060) у сумі 39 605 385,53 грн, у тому числі витрати, понесені у зв`язку із сплатою судового збору та авансування винагороди арбітражного керуючого.

Таким чином, непогашена заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором - Головним управлінням ДПС у Одеській області виникла за результатами несплачених сум податків та обов`язкових платежів.

В ухвалі попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 30.04.2025 у справі №916/142/25 визначено розмір та перелік усіх визнаних вимог для внесення розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів:

-вимоги першої черги: Головне управління ДПС в Одеській області - 102 280,00 грн;

-вимоги третьої черги: Головне управління ДПС в Одеській області - 25 184 797,09 грн;

-вимоги шостої черги: Головне управління ДПС в Одеській області - 14 318 308,44 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ліквідатором були здійснені дії щодо встановлення майна чи інших активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20», за рахунок яких можливо було б задовольнити вимоги кредиторів.

Так, з метою виявлення майна банкрута, його захисту, проведення інвентаризацiї та формування ліквідаційної маси, ліквідатором було направлено запити до вiдповiдних органiв.

Відповідно до відповідей, отриманих арбітражною керуючою Коваленко І.А., щодо надання інформації про активи боржника, встановлено відсутність відомостей про майно, зареєстроване за боржником.

При цьому в ході виходу за адресою: Одеська обл., м.Чорноморськ, вул. Садова, 3, ліквідатором Коваленко Іриною Анатоліївною 02.04.2025 складено акт про те, що боржник за вказаною адресою не знаходиться, майно боржника, яке підлягає внесенню до інвентаризаційних відомостей, не виявлено.

За результатами проведеної ліквідатором інвентаризації також не виявлено жодних активів, які можуть бути включені до ліквідаційної маси, про що свідчать наявні в матеріалах справи інвентаризаційні описи.

Отже, ліквідатор здійснив заходи щодо розшуку майна боржника та його інвентаризацію, за результатами яких було встановлено, що у боржника відсутнє будь-яке майно, яке б могло бути включеним у ліквідаційну масу.

Залишок непогашених вимог єдиного кредитора становить 39 605 385,53 грн, які були визнані ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.05.2025.

З урахуванням викладених фактичних обставин справи, колегія суддів констатує, що значний податковий борг виник у період протягом 2016-2017 років, тобто у період, коли відповідачі мали статус засновників та керівників Товариства.

Однак, усвідомлюючи реальний фінансовий стан боржника та наслідки невиконання податкових зобов`язань, що виникли у боржника в період діяльності відповідачів, вказані особи не вживали належних і своєчасних заходів, спрямованих на погашення такої заборгованості або запобігання наростанню податкового боргу, не вирішували питання про порядок покриття збитків товариства, відновлення прибутковості господарської діяльності.

За наведених обставин, засновники та керівники Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» умисно ухилялися від виконання своїх обов`язків щодо управління і контролю за діяльністю Товариства та вирішення питань щодо погашення заборгованості перед кредитором, яка сформувалася у період їх діяльності.

Отже, відповідачами були вчинені дії (допущена бездіяльність), які призвели до утворення багатомільйонної податкової заборгованості, втрати активів боржника, недостатності ліквідаційної маси, що в подальшому призвело до неплатоспроможності боржника.

Ліквідатором за результатами дій, що передбачені статтею 61 Кодексом України з процедур банкрутства, з`ясовано, що активів, які б можна було включити до складу ліквідаційної маси з метою подальшої її реалізації та проведення розрахунків з кредиторами, не виявлено.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає таке.

У цій справі об`єктом правопорушення є права єдиного кредитора - Головного управління ДПС у Одеській області, грошові вимоги якого до банкрута на загальну суму 39 605 385,53 грн грн не задоволені в ліквідаційній процедурі Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» за браком майна останнього.

Суб`єктами відповідальності визначено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як засновників та керівників боржника, осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки та визначати всю його господарську діяльність.

Суб`єктивною стороною правопорушення є свідоме вчинення дій, а також свідоме допущення бездіяльності, наслідком чого стало зменшення активів Товариства та подальша його неплатоспроможність. Дії/бездіяльність відповідачів суперечили меті діяльності Товариства, не відповідали вимогам чинного законодавства, яке регулює діяльність суб`єктів господарювання та були недобросовісними.

Аналізуючи встановлені фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів дійшла висновку, що засновниками та керівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грубо порушувалися вимоги податкового законодавства, що спричинило виникнення боргу перед ініціюючим кредитором та в подальшому, через неможливість його задоволення, стало наслідком відкриття відносно Товариства провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом.

Виявлена ліквідатором відсутність активів Товариства, наявність рішення суду щодо заборгованості, несплата податків, а також неподання фінансової звітності до контролюючих органів за період з дати державної реєстрації по теперішній час свідчать про вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як доведення підприємства до банкрутства.

Засновники та керівники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не здійснювали належного контролю за діяльністю Товариства, не визначали подальші плани діяльності, у тому числі й щодо відновлення його платоспроможності, не розглядали питання щодо надання боржнику фінансової допомоги, не порушували питання про результати діяльності Товариства та визначення порядку покриття збитків, що у своїй сукупності свідчить про умисне ухилення зазначених осіб від управління Товариством та виконання зобов`язань перед кредитором.

В матеріалах справи відсутні докази про використання наявних у засновників прав з метою контролю за діяльністю Товариства задля уникнення негативних наслідків його діяльності, що свідчить про бездіяльність засновників в управлінні боржником.

Така бездіяльність засновників Товариства перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із обставинами неможливості боржником належно виконати зобов`язання перед кредитором, що в подальшому створило умови та підстави для визнання боржника банкрутом з неможливістю задовольнити кредиторські вимоги у межах справи про банкрутство за рахунок майна боржника, з огляду на що є доведеним наявність причинно-наслідкового зв`язку між критичним фінансовим станом боржника та бездіяльністю учасників боржника, які є суб`єктами субсидіарної відповідальності.

Апеляційний суд, зважаючи на обставини даної справи, дійшов висновку, що невиконання відповідачами, як засновниками та керівниками боржника, обов`язку передбачити можливість настання негативних для нього наслідків шляхом контролю над діяльністю Товариства та вчинити встановлені законодавством заходи щодо запобігання банкрутству боржника свідчить про наявність вини відповідачів, як наслідок, підстав для покладення на них субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

При цьому відповідачі належними доказами та поясненнями/запереченнями не довели своєї невинуватості, не навели фактів своєї добросовісної та активної поведінки щодо управління та контролю за діяльністю Товариства, як наслідок, обставини, на яких ґрунтувались вимоги ліквідатора, не спростували.

Щодо розміру субсидіарної відповідальності колегія суддів зазначає, що розмір субсидіарної відповідальності відповідачів складає 39 605 385,53 грн, що визначається з різниці між сумою вимог єдиного кредитора і ліквідаційною масою. Загальна сума визнаних господарським судом вимог кредиторів до боржника, яка є непогашеною, й відсутня можливість такого погашення, складає 39 605 385,53 грн грн. Отже, розмір субсидіарної відповідальності, яка підлягає покладенню на учасників та керівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» у зв`язку з доведенням його до банкрутства, складає 39 605 385,53 грн.

Відтак, апеляційним судом у даній справі встановлена наявна сукупність передбачених частиною другою статті 61 Кодексу з процедур банкрутства умов, необхідних для вирішення питання про покладення субсидіарної відповідальності на засновників та керівників боржника. Матеріалами справи підтверджується відсутність майна ліквідаційної маси для задоволення визнаних вимог кредитора, а також наявність ознак доведення боржника до банкрутства внаслідок дій та бездіяльності осіб, які мали реальний вплив на господарську діяльність Товариства.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується відсутність ліквідаційної маси для задоволення визнаних вимог кредиторів, а також наявність ознак доведення боржника до банкрутства внаслідок дій та бездіяльності осіб, які мали реальний вплив на господарську діяльність Товариства.

Враховуючи викладене вище та встановлені апеляційним судом обставини, відповідачами не спростовано доводів ліквідатора Товариства та не доведено суду відсутність своєї вини у вчиненні дій та бездіяльності, які спричинили недостатність майна у Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» для погашення вимог кредиторів та свою добросовісність.

Посилання ОСОБА_2 на те, що суд першої інстанції лише обмежився фактом складання податковим органом актів перевірки, які складені за каденції керівника ОСОБА_1 , є необґрунтованими та не спростовують встановлені обставини справи, які у своїй сукупності свідчать про доведення Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» до банкрутства саме внаслідок дій (бездіяльності) скаржника під час здійснення ним повноважень керівника Товариства. При цьому дати складання податковим органом актів перевірки (кінець 2017 року - — 2018 рік) не спростовує того факту, що перевірявся період саме до 04.07.2017, тобто до дати припинення повноважень ОСОБА_2 .

Доводи ОСОБА_2 про те, що із наданого ліквідатором звіту спеціаліста, яким проведено аналіз фінансово-господарського стану суб`єкта господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства від 09.06.2025, не вбачається причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) колишніх керівників банкрута та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства), спростовується безпосередньо змістом цього звіту, а також встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами справи.

Твердження скаржника про те, що вказаний звіт є недопустимим доказом з огляду на приписи статті 77 Господарського процесуального кодексу України, адже такий звіт було долучено з порушенням процесуальних строків на стадії розгляду справи по суті, колегія суддів не бере до уваги, оскільки зазначений звіт був складений у межах провадження у справі №916/142/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20», такий звіт існував на момент подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності та фактично покладений в основу заяви про покладення субсидіарної відповідальності, що підтверджується її змістом (відповідні обставини викладені у заяві ліквідатора).

Окрім того, колегія суддів наголошує, що господарський суд під час розгляду відповідної заяви оцінює подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, з точки зору відповідності їх наведеним у критеріям. Кодекс України з процедур банкрутства не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства та / або спростовують такий факт. Звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.

Посилання ОСОБА_2 про сплив часу, який минув від дати припинення його повноважень директора до дати порушення справи про банкрутство, колегія суддів відхиляє, оскільки час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення. Він враховується судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності.

Щодо заяви ОСОБА_2 щодо застосування наслідків спливу позовної давності з посиланням на те, що він з 05.07.2017 не є ані засновником, ані керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20», відповідно, позовна давність будь-яких вимог до нього з приводу діяльності Товариства мала сплинути 05.07.2020, однак у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та введенням воєнного стану такий строк спочатку продовжувався, а потім – зупинявся, і врешті Законом України від 14.05.2025 №4434-ІХ «Про внесення змін до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025, виключено пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, а відтак, 04.09.2025 сплив строк позовної давності пред`явлення вимог до ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів зауважує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення ЄСПЛ у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; рішення ЄСПЛ у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Колегія суддів враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21), відповідно до якої однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. При цьому, розмір субсидіарної відповідальності визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами. Право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. А передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного правопорушення. При цьому Верховний Суд зазначив, що початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство пов`язується з обставиною встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Таким чином, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21), перебіг позовної давності за вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство починається не з моменту припинення повноважень особи, не з моменту виявлення потенційних порушень, а з моменту встановлення факту недостатності ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи, що ліквідатором було встановлено факт недостатності майна боржника для задоволення вимог кредитора після здійснення у першому півріччі 2025 року всіх необхідних дій щодо розшуку майна та встановлення його відсутності, заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Тім 20» на керівників та учасників боржника, яку подано до Господарського суду Одеської області 28.11.2025, є такою, що подана без пропуску строку позовної давності.

Висновки суду апеляційної інстанції

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про покладення субсидіарної відповідальності на засновників та керівників боржника, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 276, 281 - 284

Господарського процесуального кодексу України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ліквідатора Негру Андрія Федоровича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 04.05.2026 у справі №916/142/25(916/4792/25) залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.09.2026.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя С.В. Таран