Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №916/813/26 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/813/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Богацької Н.С., Діброви Г.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29)

секретар судового засідання (за дорученням головуючої судді): Романенко Д.С.;

за участю представників сторін:

від прокуратури – Шафарчук О.В.;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕХАГРО СИТИ" – Гаврилюк І.О.;

від Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області – не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2026 про затвердження мирової угоди та закриття провадження (повний текст ухвали складено 21.07.2026)

у справі №916/813/26

за позовом Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕХАГРО СИТИ"

про стягнення 147 121,81 грн, розірвання договору та зобов`язання повернути земельну ділянку,

(суддя першої інстанції: Невінгловська Ю.М., дата та місце прийняття ухвали: 16.07.2026, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Перший заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕХАГРО СИТИ" (далі - Відповідач), в якій просив суд:

- стягнути з ТОВ "ОРЕХАГРО СИТИ" на користь Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області грошові кошти в розмірі 147 121,81 грн;

- розірвати договір оренди землі № 60 від 07.11.2019, укладений між Затишанською селищною радою Роздільнянського району Одеської області) з ТОВ “ОРЕХАГРО СИТИ”;

- зобов`язати ТОВ “ОРЕХАГРО СИТИ” повернути Затишанській селищній раді Роздільнянського району Одеської області земельну ділянку площею 56,01 га з кадастровим номером 5125255400:01:001:1032.

В обґрунтування позову Перший заступник керівника Одеської обласної прокуратури зазначав, що підставою для пред`явлення позову стало те, що ТОВ "ОРЕХАГРО СИТИ", усупереч укладеному 07.11.2019 Договору оренди між ТОВ "ОРЕХАГРО СИТИ" та Затишанською селищною радою Роздільнянського району Одеської області, Відповідачем допускається систематичне порушення умов Договору оренди земельної ділянки загальною площею 56,01 га з кадастровим номером 5125255400:01:001:1032, в частині своєчасності та повноти внесення орендної плати за її використання, що призвело до виникнення боргу, що призводить до неефективності використання комунального майна, підриву економічної основи місцевого самоврядування, що може призвести до неможливості фінансування соціальних програм, територіальної становить порушення майнових інтересів громади в особі Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області.

15.06.2026 до суду від Відповідача надійшла спільна заява про затвердження мирової угоди, яка наявна в матеріалах справи (вх.№2-1187/26).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2026 у справі №916/813/26 спільну заяву Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕХАГРО СИТИ" про затвердження мирової угоди у справі №916/813/26 (вх.№2-1187/25 від 15.06.2026) задоволено; затверджено мирову угоду по справі №916/813/26, укладену між Затишанською селищною радою Роздільнянського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРЕХАГРО СИТИ" у редакції, визначеній в резолютивній частині ухвали, а саме:

МИРОВА УГОДА

у справі № 916/813/26, що перебуває в провадженні Господарського суду Одеської області щодо стягнення заборгованості із орендної плати, розірвання договорів оренди землі, зобов`язання повернути земельні ділянки

Затишанська селищна рада Роздільнянського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04379255, адреса місцезнаходження юридичної особи: 66740, Одеська область, Роздільнянський район, селище Затишшя, вул. Бережка Олександра, 34, від імені якої на підставі Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Регламенту, затвердженого рішенням № 14-VIII від 25 листопада 2020 року “Про затвердження Регламенту Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області”, та Рішення № 1500 VIII від 06 травня 2026 року “Про укладення мирової угоди по справі № 916/813/26 між Затишанською селищною радою та ТОВ “ОРЕХАГРО СИТИ” щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 5125255400:01:001:1032, загальною площею 56,0100 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, Затишанська селищна рада (за межами населених пунктів)”, діє селищний голова Геннадій ТОПОЛЬНИЦЬКИЙ, (далі - “Позивач”) з однієї сторони, та

Товариство з обмеженою відповідальністю “ОРЕХАГРО СИТИ”, ЄДРПОУ 43281267, що знаходиться за адресою вул. Академіка Заболотного, буд. 1, приміщення 2, м. Одеса, Одеська область, в особі директора Тетяни ЯНЄВОЇ, що проживає за адресою село Холмське, Арцизького району, вул. Радянська 67 А, (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Арцизьким РВ ГУМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_2 ), який діє на підставі протоколу №1 від “ 09 жовтня 2019 року” (далі “Відповідач” або/ТОВ “ОРЕХАГРО СИТИ”),

які є сторонами у справі № 916/813/26, яка розглядається Господарським судом Одеської області, які разом надалі спільно іменуються “Сторони”, а кожна окремо “Сторона”, усвідомлюючи однозначно і повною мірою значення своїх дій, ознайомлені із вимогами законодавства, а також маючи всі необхідні для цього повноваження, керуючись ст. ст. 46, 192, 193 Господарського процесуального кодексу України, з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок вирішили закінчити розгляд зазначеного спору шляхом укладання Мирової угоди (надалі - "Угода" або "Мирова угода"), на наступних умовах:

1. Предмет мирової угоди

1.1. Мирова угода укладається з метою врегулювання спору, що розглядається Господарським судом Одеської області, справа № 916/813/26 за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ОРЕХАГРО СИТИ”, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головного управління ДПС в Одеській області про розірвання договору, зобов`язання повернути земельну ділянку та стягнення заборгованості з орендної плати

2. Узгоджені умови врегулювання спору

2.1. Відповідач, ТОВ “ОРЕХАГРО СИТИ”, погоджується добровільно усунути порушення, зазначені у позовній заяві, а саме сплатити заборгованість у розмірі 147 121,81 грн (Сто сорок сім тисяч сто двадцять одна гривня вісімдесят одна копійка) за користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 5125255400:01:001:1032, загальною площею 56,0100 га (на підставі Договору оренди №60 від 07.11.2019, укладеного міх Затишанською селищною радою Роздільнянського району Одеської області Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРЕХАГРО СИТИ");

2.2. Оплата заборгованості у сумі 147 121,81 грн. по орендній платі повинна бути сплачена до затвердження мирової угоди Господарським судом Одеської області.

2.3. Також, ТОВ "ОРЕХАГРО СИТИ" зобов`язується сплатити добровільний внесок на користі Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на розвиток Затишанської територіальної громади розмірі 25 000,00 грн. (Двадцять п`ять тисяч гривень 00 коп.) упродовж 10 календарних днів з моменту набрання законної сили судового рішення про затвердження цієї Мирової угоди.

2.4. Позивач відмовляється від позовних вимог у справі № 916/813/26 щодо стягнення заборгованості, дострокового розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

2.5. Договір оренди землі № 60 від 07.11.2019, укладений між Затишанською селищної радою Роздільнянського району Одеської області з Товариством з обмеженою відповідальністю “ОРЕХАГРО СИТИ” зберігає чинність від дати його укладення на умовах, які передбачені Договором та додатками до нього.

3. Припинення судового спору.

3.1. Позивач після виконання умов цієї угоди не заперечує проти закриття провадження у справі та вважає спір врегульованим. Провадження у справі підлягає закриттю на підставі ст. 192 ГПК України після затвердження цієї Угоди судом.

3.2. Сторони просять суд затвердити цю Мирову угоду та закрити провадження у справі.

3.3. Повторне звернення з тим самим спором не допускається.

4. Заключні положення.

4.1. Сторони Мирової угоди засвідчують та гарантують, що Мирова угода укладається ними у відповідності до власного волевиявлення та в межах повноважень. В момент укладення Мирової угоди Сторони усвідомлюють значення своїх дій і можуть керувати ними розуміють свої права та обов`язки за Мировою угодою; представники Сторін мають необхідний обсяг повноважень на укладення цієї Мирової угоди; при укладенні Мирової угоди відсутні будь-який обман, насильство чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані Сторонами; Мирова угода укладається в вигідних для Сторін умовах і не є результатом впливу тяжких для Сторін обставин; Мирова угода вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків; у зв`язку укладенням Мирової угоди не буде порушено прав та інтересів третіх осіб, в тому числі держави.

4.2. Судові витрати, які складаються з суми судового збору у розмірі 7 987,20 грн. (Сі тисяч дев`ятсот вісімдесят сім гривень, 20 коп.) у справі № 916/813/26 покладаються на Відповідача, які останній зобов`язується сплатити на користь Одеської обласної прокуратури упродовж 10 календарних днів з моменту набрання законної сили судового рішення про затвердження цієї Мирової угоди.

4.3. У разі невиконання умов мирової угоди вона може бути примусово виконана в порядку, передбаченому законодавством України.

4.4. Текст Мирової угоди викладений українською мовою в трьох оригінальних екземплярах, по одному для кожної із Сторін та для Господарського суду Одеської області, Сторони (представники Сторін) підписують і на підставі спільної заяви подають Мирову угоду для затвердження судом.

5. Реквізити та підписи сторін.

Орендодавець:

Затишанська селищна рада

Роздільнянського району Одеської

області Код: 04379255

Р/р UA53 899998 03341 49812 0000 15588

Отримувач – Головне управління

Казначейства в Одеській Області

Код отримувача – 37607526

Код класифікації доходів бюджету – 18010600

Одеська область, Роздільнянський район

с-ще Затишшя, вул. Бережка Олександра, 34

За орендодавця

Геннадій ТОПОЛЬНИЦЬКИЙ

Орендар:

ТОВ "Орехагро Сити"

Код: 43281267

вулиця Академіка Заболотного, 1

приміщення 2, місто Одеса

Одеська область

в особі директора –

Тетяни ЯНЄВОЇ

Підписи сторін

Орендодавець:

Геннадій ТОПОЛЬНИЦЬКИЙ

(Підпис, печатка)

Орендар:

ТОВ "Орехагро Сити"

(Підпис, печатка)

Провадження у справі №916/816/26 - закрито.

Суд встановив, що мирову угоду укладено між належними сторонами спору – Затишанською селищною радою та ТОВ "ОРЕХАГРО СИТИ", підписано уповноваженими особами, їх дії відповідають інтересам сторін, умови мирової угоди є виконуваними, не суперечать закону та не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, що не є учасниками справи. При цьому Умовами мирової угоди передбачено оплату заборгованості з орендної плати у сумі 147 121,81 грн до затвердження мирової угоди Господарським судом Одеської області. На підтвердження виконання означеної умови відповідачем подано відповідні платіжні інструкції. Також, відповідно до листа Затишанської селищної ради від 25.05.2026 №02-25/116, заборгованість з орендної плати, що рахується за юридичною особою ТОВ "ОРЕХАГРО СИТИ" станом на 25.05.2026 повністю сплачена, будь-яких порушень за договорами оренди за Орендарем станом на дати надання інформацію не зафіксовано.

Відхиляючи заперечення Прокурора, суд виходив із того, що позов подано Прокурором в інтересах держави в особі Затишанської селищної ради, яка є Позивачем у справі, тоді як Прокурор виступає лише особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, і відповідно до статті 55 Господарського процесуального кодексу України саме він, а не Позивач, обмежений у праві укладати мирову угоду.

Оскільки підстави для відмови у затвердженні мирової угоди, визначені статтею 192 Господарського процесуального кодексу України, відсутні, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для її затвердження та, відповідно до пункту 7 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, закриття провадження у справі.

Не погодившись з такою ухвалою, Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2026 у справі №916/813/26, якою затверджено мирову угоду між Затишанською селищною радою Роздільнянського району Одеської області та ТОВ “ОРЕХАГРО СИТИ” та закрито провадження у справі, - скасувати та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.

На переконання Прокурора, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, зокрема ст. 2, ч. 5 ст. 55, 192, 236 Господарського процесуального кодексу України, та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема п. д) ч. 1 ст. 142 Земельного кодексу України, що згідно зі ст. 280 Господарського процесуального кодексу України є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Прокурор зазначає, що ухвала про затвердження мирової угоди постановлена з порушенням ч. 5 ст. 192 Господарського процесуального кодексу України, оскільки її умови не відповідають інтересам Затишанської територіальної громади. На його думку, збереження договору оренди з недобросовісним орендарем фактично пролонгує правовідносини з особою, яка систематично порушувала обов`язок зі сплати орендної плати, а тому порушує права власника земельної ділянки.

В обґрунтування наведеного, Прокурор посилається на наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують тривалу та систематичну несплату орендної плати ТОВ “ОРЕХАГРО СИТИ” у 2023– 2025 роках, а також на відомості ДПС про примусове стягнення податкового боргу та подальше невиконання Відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати у 2026 році. Прокурор зазначає, що погашення заборгованості після пред`явлення позову не усуває підстав для розірвання договору, оскільки відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, систематична несплата свідчить про ненадійність орендаря і не спростовується подальшим погашенням боргу.

Крім того, Прокурор зазначає, що мирова угода фактично містила відмову Позивача від позову, тобто процесуальну дію, а не врегулювання матеріально-правового спору. Також Прокурор вважає, що затвердження мирової угоди ,всупереч його запереченням, порушило його право підтримувати позов та вимагати розгляду справи по суті відповідно до ч. 5 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України.

Окремо Прокурор звертає увагу, що 11.05.2026 від Позивача вже надходила спільна заява про затвердження мирової угоди у задоволенні якої судом першої інстанції без оформлення окремого процесуального документа було відмовлено. Водночас, спільна заява щодо затвердження мирової угоди, яка подана пізніше (15.06.2026) стосувалась тієї ж самої мирової угоди ідентичного змісту, щодо якої 03.06.2026 без оформлення окремого процесуального документа Господарський суд Одеської області уже постановив ухвалу про відмову у задоволені заяви про затвердження мирової угоди.

Разом з тим, незважаючи на заперечення Прокурора щодо неможливості прийняття судом різних за змістом рішень щодо однієї і тієї ж мирової угоди з ідентичним змістом, яка не містить нових умов та/або взаємних поступок сторін, Господарський суд Одеської області постановив ухвалу від 16.07.2026, якою затвердив мирову угоду, тобто прийняв у справі два протилежні рішення щодо одного і того ж документа, чим, на переконання Прокурора, допустив порушення норм процесуального права, визначених у ч.ч. 2, 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2026 для розгляду справи №916/813/26 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Принцевська Н.М., судді Богацька Н.С., Савицький Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2026 у справі №916/813/26 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/813/26.

03.08.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/813/26.

Водночас, у зв`язку з перебуванням суддів зі складу колегії суддів, які не є суддею-доповідачем, Савицького Я.Ф. з 03.08.2026 по 11.09.2026 відповідно до наказу голови суду від 21.07.2026 №193-в, а також Богацької Н.С. з 04.08.2026 по 07.08.2026 відповідно до наказу в.о. голови суду від 04.08.2026 №215-в у відпустках, за розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 10.08.2026 №158 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/813/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2026 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючої судді Принцевської Н.М., суддів – Богацької Н.С., Діброви Г.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2026 у справі №916/813/26 прийнято до провадження колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у новому складі: головуюча суддя Принцевська Н.М., судді - Богацька Н.С., Діброва Г.І.; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2026 у справі №916/813/26; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; призначено розгляд справи на 08.09.2026 року о 12-00 год.

18.08.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕХАГРО СИТИ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Відповідач не погоджується з доводами Прокурора, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

ТОВ "ОРЕХАГРО СИТИ" не заперечує того факту, що в попередні роки мали місце порушення умов договору оренди землі № 60 від 07.11.2019 щодо своєчасної сплати орендної плати. Відповідач визнає цей факт та усвідомлює свою відповідальність (більше того, поніс її, оскільки останнім сплачено усі нараховані органами ДПС штрафні санкції).

Водночас, Відповідач зазначає, що з лютого 2022 року Україна перебуває в умовах повномасштабного збройного вторгнення, а запровадження воєнного стану супроводжувалось суттєвими порушеннями господарської діяльності: знищення та пошкодження майна, переривання логістичних ланцюгів, різке зростання виробничих витрат, мобілізація персоналу тощо.

Незважаючи на зазначені труднощі, Відповідач не самоусунувся від виконання своїх обов`язків і, як тільки фінансовий стан підприємства дозволив - в повному обсязі погасив накопичену заборгованість у розмірі 147 121,81 грн. Саме тому орган місцевого самоврядування, усвідомлюючи ці обставини та оцінюючи поведінку Відповідача в цілому, погодився на мирне врегулювання спору.

Як зазначає Відповідач, Прокурор, заперечуючи проти мирової угоди, фактично пропонує рішення, яке принесе громаді меншу вигоду. Таке процесуальне позиціонування Прокурора суперечить самій меті інституту представництва інтересів держави в суді.

На переконання Відповідача, суд першої інстанції діяв у повній відповідності до вимог процесуального законодавства, а доводи Апелянта не ґрунтуються на належному правовому аналізі, зводяться до загальних міркувань та суб`єктивних оціночних суджень, і не спростовують правомірності, обґрунтованості та законності ухваленого судового рішення.

Позивач своїм правом на подання відзиву не скористався, що у відповідності до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

08.09.2026 до у судове засідання з`явився Прокурор та представник Відповідача, які підтримали вимоги та доводи, викладені ними письмово. Представник Позивача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представника Позивача, за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення Прокурора та представника Відповідача, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про затвердження мирової угоди та закриття провадження.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін.

У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Частиною 5 вказаної статті визначено, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або

2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

У постанові від 09.08.2023 у справі № 914/1789/19 Верховний Суд зазначив, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони припиняють наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульований укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу.

Мирова угода є вираженням взаємного волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спору між ними на основі компромісу та припинення його подальшого судового розгляду. У ній можуть вирішуватися питання, що стосуються виключно прав і обов`язків сторін.

До основних завдань та переваг мирової угоди належать процесуальна економія, спрощення роботи суду, можливість сторонам самостійно врегулювати основні питання, пов`язані із захистом порушених прав, за умови комплексного врахування інтересів всіх сторін.

На відміну від звичайного договору мирова угода в позовному провадженні укладається у процесі розгляду справи в господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення. Подібний висновок Верховного Суду викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/661/20 та постановах Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №910/11213/20, від 21.03.2023 у справі №914/3014/20, від 22.05.2024 у справі №922/436/22.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України закриття провадження у справі є наслідком затвердження судом мирової угоди у позовному провадженні, відтак процесуальні дії щодо затвердження судом мирової угоди між сторонами спору та закриття у зв`язку з цим провадження у справі перебувають у нерозривному зв`язку і не можуть розглядатися окремо одна від одної.

Для встановлення обставин щодо правомірності закриття провадження у справі у зв`язку із затвердженням мирової угоди сторін у позовному провадженні належить перевірити дотримання судом при затвердженні мирової угоди вимог частини 5 статті 192 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, дослідити умови мирової угоди на предмет того, чи відповідають ці умови закону, чи не порушують права або охоронювані законом інтереси інших осіб, чи не є вони невиконуваними, а також чи відповідають дії представників сторін мирової угоди інтересам осіб, яких вони представляють, оскільки порушення будь-якої з наведених вимог є безумовною підставою для відмови у затвердженні мирової угоди і, як наслідок, свідчить про відсутність передумов для закриття провадження у справі з цих підстав.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування статей 192, 231 Господарського процесуального кодексу України викладено у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №911/918/15 та від 24.01.2020 у справі № 911/5310/14.

У постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 917/1291/23 зазначено, що надавши учасникам справи право на врегулювання спору між собою на засадах диспозитивності, законодавець в той же час визначив межі реалізації такого права, дотримання яких є обов`язковим і для учасників правовідносин, і для суду.

Повноваження суду щодо ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди також є обмеженими та передбачають можливість відмови у затвердженні мирової угоди та продовження судового розгляду у вказаних випадках.

Укладення мирової угоди як спосіб реалізації процесуальних прав є правом сторони, яке, в свою чергу, згідно з процесуальним законом неможливо реалізувати, якщо такі дії суперечать законодавству або це призводить до порушення чиїхось прав і охоронюваних законом інтересів.

Затвердження мирової угоди під час розгляду справи має здійснюватися із застосуванням принципу "судового розсуду". Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Крім того, за змістом пункту 34 частини першої статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Положеннями частин першої, четвертої статті 124 Земельного кодексу України визначено порядок передачі земельних ділянок в оренду та встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 16 частини четвертої статті 42 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільський, селищний, міський голова укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

Ураховуючи вищевикладене, вирішення питання про передачу земельної ділянки в оренду, припинення права користування земельною ділянкою, укладення та продовження, а також розірвання договорів оренди землі належить до виключної компетенції Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом та не спростовано жодним чином учасниками судового процесу, від сторін (позивача та відповідача) надійшла спільна заява про затвердження мирової угоди та примірник мирової угоди.

Мирову угоду укладено між Позивачем - Затишанською селищною радою та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРЕХАГРО СИТИ".

Від імені Позивача мирову угоду підписано селищним головою Геннадієм Топольницьким, від Відповідача - директором товариства Тетяною Янєвою.

Підписи засвідчено печатками сторін.

Відповідно до вказаної мирової угоди, сторони з метою добровільного врегулювання спору та підставі вільного і реального волевиявлення, взаємних поступок та компромісів уклали мирову угоду, в якій погодили вирішення всіх спірних питань, що виникли у відносинах між сторонами.

Умовами мирової угоди передбачено оплату заборгованості з орендної плати у сумі 147121,81 грн до затвердження мирової угоди Господарським судом Одеської області.

На підтвердження виконання означеної умови відповідачем подано відповідні платіжні інструкції.

Отже, з мирової угоди вбачається, що така угода підписана уповноваженими представниками сторін, їх дії відповідають інтересам сторін, умови мирової угоди є виконуваними, не суперечать закону та не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, що не є учасниками справи.

Зі змісту поданої сторонами мирової угоди також вбачається, що наслідки затвердження мирової угоди сторонам у справі відомі.

Сторонами додано до спільної заяви рішення Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 1500-VIII від 06.05.2026 "Про укладення мирової угоди по справі № 916/813/26 між Затишанською селищною радою та ТОВ "ОРЕХАГРО СИТИ" щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 5125255400:01:001:1032, загальною площею 56,0100 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, Затишанська селищна рада (за межами населених пунктів)", у пунктах та 1 та 3 якого селищна рада вирішила погодити умови мирової угоди у справі № 916/813/26 та уповноважила селищного голову на підписання мирової угоди.

Також, відповідно до листа Затишанської селищної ради від 25.05.2026 №02-25/116, заборгованість з орендної плати, що рахується за юридичною особою ТОВ "ОРЕХАГРО СИТИ" станом на 25.05.2026 повністю сплачена, будь-яких порушень за договорами оренди за Орендарем станом на дати надання інформацію не зафіксовано.

Згідно з листом ГУ ДПС в Одеській області від 10.06.2026 №39893-26, станом на 09.06.2026 у ТОВ "ОРЕХАГРО СИТИ" по Затишанській територіальній громаді Роздільнянського району Одеської області податковий борг з орендної плати з юридичних осіб відсутній.

З урахуванням наведеного та з огляду на предмет і підстави позову, а також обставини встановлені господарським судом першої інстанції та які не спростовані Прокурором, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі, а Прокурор, в свою чергу, не обґрунтував належними та допустимими доказами порушення прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб та/або того, що її норми суперечать закону, що укладена мирова угода порушує права Прокурора, оскільки він здійснює процесуальне представництво сільської ради та діє в її ж інтересах.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що дискреційні повноваження суду щодо ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди також є обмеженими та передбачають можливість відмови у затвердженні мирової угоди та продовження судового розгляду виключно у випадках, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

З огляду на викладене, Суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що умови мирової угоди стосуються прав та обов`язків учасників справи щодо предмета позову і не суперечать положенням статті 192 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо доводів Прокурора, викладених в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Практика Верховного Суду свідчить про принципову можливість укладення мирової угоди між відповідачем та позивачем, в особі якого прокурор подав позов в інтересах держави (ухвала Верховного Суду від 18.11.2025 у cправі №902/1605/23, ухвала Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №904/3912/23, постанова Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №922/436/22).

Статтею 55 Господарського процесуального кодексу України визначені процесуальні права органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та передбачено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті (частина 1). Органи та особи, які відповідно до цього Кодексу мають право звертатися до суду в інтересах осіб, за винятком осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах юридичної особи у спорах про відшкодування збитків, заподіяних її посадовою особою, не мають права укладати мирову угоду (частина 2).

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду та передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб передбачена у статті 53 Господарського процесуального кодексу України та встановлено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом частин 4, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Процесуальні права та обов`язки сторін визначені у статті 46 Господарського процесуального кодексу України, в частині 7 якої закріплено, що сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №923/199/21 зазначено, що звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб`єктом звернення. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за змістом наведених положень процесуального закону прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

Отже, оскільки у справі, яка розглядається, позовна заява подана прокурором в інтересах держави в особі Затишанська селищна рада Роздільнянського району, яка набула статусу позивача, обмеження на укладення мирової угоди, передбачені статтею 55 Господарського процесуального кодексу України, стосуються саме прокурора, а не позивача у цій справі.

Мирову угоду, як вже зазначалося вище, укладено між сторонами даної справи - позивачем та відповідачем, умови мирової угоди стосуються прав та обов`язків сторін, стосуються предмета позову і не суперечать положенням статті 192 Господарського процесуального кодексу України.

Умовами мирової угоди сторони у даній справі погодили порядок врегулювання спору що виник у зв`язку з порушенням умов Договору оренди землі № 60 від 07.11.2019, за результатом укладення мирової угоди такий спір був вирішений і порушені права Затишанської територіальної громади Роздільнянського району Одеської області, з метою захисту яких прокурор звернувся з даним позовом до суду, були захищені та відновлені.

При цьому Одеська обласна прокуратура виступає у цій справі як орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, а тому укладена між сторонами мирова угода не порушує права прокурора, оскільки він здійснює процесуальне представництво Затишанської селищної ради та діє в її ж інтересах.

Хоча частиною п`ятою статті 55 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті, разом з тим, зазначена норма не може бути застосована до процесу укладення мирової угоди, який врегульований статтею 192 Господарського процесуального кодексу України.

Такого ж висновку притримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17.02.2020 у справі №911/427/19.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки у справі, яка розглядається, позовна заява подана Прокурором в інтересах держави в особі ради, яка набула статусу Позивача, обмеження на укладення мирової угоди, передбачені статтею 55 Господарського процесуального кодексу України, стосуються саме Прокурора, а не Позивача у даній справі.

Колегія суддів відхиляє доводи Прокурора про те, що затвердження мирової угоди суперечить інтересам Затишанської територіальної громади та порушує вимоги частини п`ятої статті 192 Господарського процесуального кодексу України.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, укладення мирової угоди було погоджено Затишанською селищною радою відповідним рішенням, тобто Позивач як власник земельної ділянки безпосередньо висловив свою волю щодо способу врегулювання спору та погодився на припинення спору на запропонованих сторонами умовах.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що до затвердження мирової угоди Відповідачем було погашено наявну заборгованість за договором оренди у повному обсязі. Крім того, умовами мирової угоди передбачено сплату Відповідачем добровільного внеску на розвиток Затишанської територіальної громади у розмірі 25 000 грн та компенсацію судових витрат.

Отже, умови мирової угоди передбачають конкретні майнові наслідки для сторін та фактичне врегулювання спірних правовідносин. При цьому Відповідачем виконано передбачені мировою угодою зобов`язання, що додатково підтверджує реальний характер досягнутих сторонами домовленостей.

Судова колегія враховує, що питання щодо укладення мирової угоди було вирішене Затишанською селищною радою колегіально, у межах її повноважень як органу місцевого самоврядування. Відтак, незгода Прокурора з доцільністю збереження існуючих договірних відносин не може сама по собі свідчити про порушення інтересів територіальної громади та не замінює волевиявлення уповноваженого органу місцевого самоврядування, який є стороною спірних правовідносин.

На переконання колегії суддів, необґрунтованими є і доводи Прокурора про те, що умови мирової угоди фактично містять відмову Позивача від позову та тому не можуть розглядатися як врегулювання спору шляхом взаємних поступок. Відповідно до статті 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок та може стосуватися лише прав і обов`язків сторін щодо предмета позову. При цьому, сама по собі наявність у мировій угоді положень, за якими Позивач відмовляється від окремих позовних вимог у зв`язку з досягненням сторонами домовленості щодо способу врегулювання спору, не перетворює таку угоду на односторонню відмову від позову.

У даному випадку відмова від відповідних позовних вимог є складовою досягнутого сторонами врегулювання спору. Така домовленість пов`язана з виконанням Відповідачем своїх обов`язків, погашенням заборгованості, сплатою добровільного внеску на розвиток територіальної громади та іншими погодженими сторонами умовами. Отже, зміст мирової угоди свідчить про наявність взаємних поступок сторін.

З огляду на наведене, колегія суддів не встановила обставин, які б свідчили про те, що умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси територіальної громади чи інших осіб.

Судова колегія звертає увагу, що факт незгоди Прокурора з обраним сторонами способом врегулювання спору не є передбаченою частиною п`ятою статті 192 Господарського процесуального кодексу України підставою для відмови у затвердженні мирової угоди.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли під час апеляційного перегляду справи, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

За змістом ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 16.07.2026 у справі №916/813/26.

За таких обставин, апеляційна скарга на рішення задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.

Судові витрати з оплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2026 у справі №916/813/26 – залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2026 у справі №916/813/26 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 255 та п. 2 ч. 1 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.09.2026.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Н.С. Богацька

Г.І. Діброва