Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №907/66/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/66/26

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Манюка П.Т.,

секретар судового засідання Бабій М.М.

явка учасників справи:

від прокурора: Дмитришин Ю.М.;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: Левицький А.О.;

розглянув апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" б/н від 25.05.2026

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026, суддя Мірошниченко Д.Є., м. Ужгород, повний текст рішення складено 05.05.2026

у справі № 907/66/26

за позовом заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури, м. Ужгород,

в інтересах держави в особі

позивача-1 Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород

позивача-2 Іршавської міської ради Закарпатської області, м. Іршава Хустського району Закарпатської області

до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Ужгород

про стягнення 2 317 694,40 грн. шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Іршавської міської ради Закарпатської області до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення 2 317 694,40 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки дерев.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що під час досудового розслідування в кримінальному провадженні за № 42025070000000062 від 01.04.2025 виявлено факт порушення норм лісового законодавства, а саме незаконну рубку дерев.

В ході досудового розслідування спеціалістом та експертом здійснено розрахунок заподіяної шкоди (незаконної рубки дерев) і визначено, що її розмір складає 2 317 694,40 грн .

Прокурор вважає, що працівники відповідача не забезпечили належну охорону, збереження та відтворення лісових насаджень, не вжили заходів по виявленню та фіксації правопорушень у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а тому шкода має бути відшкодована відповідачем.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026 позов задоволено. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь держави в особі Іршавської міської ради Закарпатської області 2 317 694,40 грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Закарпатської обласної прокуратури 27 812,33 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем як постійним лісокористувачем не забезпечено охорону та захист лісів, не здійснено комплекс заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів від незаконних рубок.

Щодо представництва прокурором інтересів держави суд зазначає, що уповноважені органи — Державна екологічна інспекція у Закарпатській області та Іршавська міська рада Закарпатської області — не здійснили належного захисту інтересів держави, оскільки не звернулися до суду з позовом про відшкодування завданої шкоди. Така бездіяльність відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 ГПК України є підставою для вступу прокурора у справу. Прокурор обґрунтував наявність порушення інтересів держави, встановив відсутність належних дій органу та дотримав передбаченої законом процедури звернення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає його ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що позивачем в обґрунтування позову не було вказано, які саме обов`язки і норми чинного законодавства України у сфері ведення лісового господарства були порушені з боку відповідача, як і не було конкретизовано, які саме дії відповідач повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісового господарства з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок.

Скаржник вважає, що у діях відповідача відсутній такий елемент цивільного правопорушення як протиправна поведінка (протиправна бездіяльність). Судом першої інстанції не враховано, що Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та його посадові особи своєчасно та в повному обсязі виконували всі завдання, які покладені на них чинним законодавством в тому числі щодо виявлення та фіксування фактів незаконної рубки лісу.

Також апелянт зазначає, що матеріалами справи дійсний розмір збитків на підставі допустимих доказів не доведено, оскільки дослідження проведено методом камерального вивчення, наданих на дослідження експерта матеріалів справи, а також не містить відомостей про натурне обстеження ним місця можливого спричинення шкоди та перевірку фактичних відомостей.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами скаржника та вважає апеляційну скаргу безпідставною, а рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026 у справі № 907/66/26 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Позивачі 1 та 2 відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 справу № 907/66/26 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 з підстав, що визначені ч. 2 ст. 260 ГПК України апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" б/н від 25.05.2026 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026 у справі №907/66/26 залишено без руху, скаржнику рекомендовано усунути недоліки апеляційної скарги шляхом сплати судового збору в розмірі 41 718, 50 грн. за подання апеляційної скарги та подання суду належних доказів сплати й зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України.

Враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та у зв`язку із відпусткою судді-члена колегії Орищин Г.В встановлені ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України, здійснено автоматизовану заміну судді-члена колегії Орищин Г.В у справі №907/66/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026 головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі №907/66/26 визначено суддю С.М. Бойко, судді: Т.Б. Бонк, П.Т. Манюк.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" б/н від 25.05.2026 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026 у справі №907/66/26.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2026 справу №907/66/26 призначено на 08.09.2026 о 12 год. 10 хв.

Ухвалою від 03.08.2026 задоволено заяву представника відповідача Левицького А.О. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису.

У судове засідання 08.09.2026 з`явилися представник прокурора та представник відповідача, позивачі в судове засідання не з`явилися хоча належним чином були повідомлені про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.

У судовому засіданні суд заслухав міркування представника прокурора та представника відповідача, які не заперечили проти розгляду справи за відсутності позивачів.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання сторін у справі, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності позивачів.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив суд задоволити її.

Представник прокурора, заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026 у справі №907/66/26 оскаржується відповідачем в повному обсязі.

Строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Апеляційний суд, розглянув в судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача, дійшов висновку про залишення її без задоволення, з таких підстав

Згідно з інформацією, наданою філією "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до ТУ ДБР у м. Львові №59239вх-25/л від 15.10.2025 на території кварталу 68 виділу 3 Великодільського лісництва розташовано частину об`єкту природньо-заповідного фонду загальнодержавного значення. Працівником, якому ввірено під охорону територію кварталу 68 виділу 3 Великодільського лісництва у період 2023-2025 років є майстер лісу Горбачевський В. М.

Охоронне зобов`язання, видане 21.07.2023 Закарпатською обласною військовою адміністрацією, яким передано Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" під охорону територія об`єкту природньо-заповідного фонду – Національний природній парк "Зачарований край".

Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 31.12.2024 № 2340 "Про затвердження передавальних актів філій, які координуються Карпатським лісовим офісом", затверджено передавальні акти активів та пасивів на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше по філіях, що координуються Карпатським лісовим офісом.

Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" №1692 від 20.10.2025 затверджено Положення про філію "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в новій редакції.

Пунктом 1.1 Положення визначено, що філія "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі також – Філія) є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", код ЄДРПОУ 44768034 (далі також – Підприємство).

Відповідно до пункту 3.1 Положення, Філія є відокремленим підрозділом Підприємства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Підприємства.

Пунктом 10.5. Положення визначено, що для здійснення діяльності Філії в межах, встановлених законодавством, Статутом Підприємства, даним Положенням та наказами Генерального директора, Підприємство делегує Філії права, зокрема: представляти інтереси Підприємства в судах, в тому числі в місцевих загальних судах, господарських та адміністративних судах, а також в міжнародних арбітражах у справах, пов`язаних з діяльністю філії; вести претензійну роботу; виступати позивачем, в тому числі цивільним, та відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом позивачу, цивільному позивачу, відповідачу і третій особі, з правом підпису усіх процесуальних документів в межах своїх повноважень, передбачених цим Положенням, представляти інтереси в правоохоронних органах та бути представником потерпілого.

З метою реалізації цього права участь у справі може брати керівник Філії, інша особа, уповноважена діяти від імені Підприємства відповідно до виданої Генеральним директором довіреності та/або трудового договору (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Судами встановлено, що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42025070000000062 від 01.04.2025 (копії матеріалів якого долучено до матеріалів даної справи), а саме протоколом огляду місця події від 12.06.2025, проведеним старшим оперуповноваженим Хустського МРВ УСБУ в Закарпатській області на виконання доручення старшого слідчого в ОВС шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгород) ТУ ДБР у м. Львові за участю інспектора відділу № 1 управління безпеки департаменту безпеки ДП "Ліси України" Сойма А. Д., майстра лісу Великодільського лісництва Горбачевського В.М., зафіксовано огляд території кварталу 68 виділів 3, 25 Великодільського лісництва. Під час якого на вказаній території виявлено факт самовільної рубки дерев, а саме 16 пнів дерев породи бук без ознак відведення в рубку та без обліку як незаконно зрубаних дерев.

За допомогою повіреної сертифікованої рулетки проведено заміри середніх діаметрів пнів дерев. При цьому до протоколу огляду долучено відомість про діаметри та породу зрубаних дерев.

Наведені обставини зафіксовано у протоколі огляду місця події від 12.06.2025, який підписаний усіма учасниками огляду без зауважень. Протокол огляду місця події від 12.06.2025 та долучені до нього фотоматеріали є належними доказами, оскільки містять відомості, на підставі яких можливо встановити обставини, що входять до предмета доказування у цій справі.

Розмір заподіяної шкоди розраховано спеціалістами Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (а.с.28) на підставі протоколу огляду місця події від 12.06.2025, з урахуванням діаметру пнів відповідно до такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд, які затверджені згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 №575 "Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд", що відповідає вимогам ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" за змістом якої до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання вимог законодавства щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов; пред`явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах тощо.

Щодо висновку експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. Згідно із частиною 1, 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Положення Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, визначають, що об`єктом інженерно-екологічної експертизи можуть бути матеріалізовані джерела інформації, зафіксовані у схемах, планах, фотографіях, протоколах та інших матеріалах справи. Вибір методики та способу проведення дослідження належить виключно до компетенції експерта.

Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18).

Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах висновки судових експертиз, які було проведено в межах провадження з іншої справи (постанови Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №910/6720/22, від 23.05.2023 у справі №914/1883/22, від 04.07.2019 у справі №922/101/16, від 13.02.2019 у справі №913/112/18).

Отже, висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється судами в сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 ГПК України, при цьому, сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу тощо (постанови Верховного Суду від 11.03.2021 у справі №923/188/20 та від 05.03.2024 у справі №910/3374/23).

Узагальнюючи висновки щодо прийняття копії висновку експерта, складеного в рамках кримінального провадження, Верховний Суд у постанові від 05.03.2024 у справі №910/3374/23 вказав, що висновок експерта, складений в рамках кримінального провадження на виконання рішення органу досудового розслідування, є допустимим письмовим доказом у справі.

Апеляційним судом встановлено, що на основі аналізу фотоматеріалів та здійсненого макроскопічного та дендрохронологічного дослідження взірців деревини із пнів зрубаних дерев породи бука лісового, які були відібрані при проведенні 12.06.2025 огляду території кварталу 68 виділів 3, 25 Великодільського лісництва, в межах кримінального провадження № 42025070000000062 від 01.04.2025 професором Осадчуком Л.С. проведено наукову ботанічну експертизу б/н від 19.11.2025, відповідно до висновків якої, рубка дерев відбулась у осінній період вересня-жовтеня 2024 року. У висновку науково ботанічної експертизи б/н від 19.11.2025 зазначено, що судовий експерт Осадчук Л.С. попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Копія висновку експерта завірена заступником начальника відділу кадрів Національного лісотехнічного університету України О. Безсмертною.

Також, в межах кримінального провадження № 42025070000000062 від 01.04.2025, старшим судовим експертом Теслюком Н.О. проведено судову інженерно-екологічну експертизу № 5648-Е від 18.12.2025, до висновків якої рубка дерев на території кварталу 68 виділів 3, 25 Великодільського лісництва Хустського над лісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України», що входить до території природньо-заповідного фонду Національний природній парк "Зчарований край" здійснена з порушенням природоохоронного законодавства у формі недотримання вимог Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 №1264-ХІІ, Лісового кодексу України від 21.01.1994 №3852-ХІІ та Закону України «Про природно-заповідний фонд» від 16.06.1992 №2456-ХІІ.

Окрім того, у висновку експерта зроблено висновок про те, що дослідженням поданих експерту документів та матеріалів справи підтверджується документально розрахунок розміру збитків (шкоди), розрахованих Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області в розмірі 2 317 694,40 грн. Також зазначено, що рубка дерев у кварталі 68 виділів 3, 25 Великодільського лісництва Хустського над лісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» проведена у осінній період (вересень-жовтень) 2024 року.

У висновку судової інженерно-екологічної експертизи № 5648-Е від 18.12.2025 зазначено, що судовий експерт Теслюк Н.О. попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Узагальнюючи висновки щодо прийняття копії висновку експерта, складеного в рамках кримінального провадження, Верховний Суд у постанові від 05.03.2024 у справі №910/3374/23 вказав наступне:

- висновок експерта, складений в рамках кримінального провадження на виконання рішення органу досудового розслідування, є допустимим письмовим доказом у справі, за умови, що експерт є атестованим і попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок;

- копія висновку експерта має бути належним чином засвідчена;

- для прийняття копії висновку експерта не потрібно окремого дозволу слідчого чи вироку суду у кримінальному провадженні;

- цей доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює копію висновку експерта у сукупності з іншими доказами у справі;

- сторони мають право надати суду докази на спростування висновку експерта, клопотати про виклик експерта до суду; про призначення додаткової або повторної експертизи тощо.

Враховуючи вищевикладене, судова інженерно-екологічна експертиза проведена на основі матеріалів кримінального провадження № 42025070000000062, у тому числі протоколу огляду місця події від 12.06.2025, складеного старшим оперуповноваженим Хустського МРВ УСБУ в Закарпатській області на виконання доручення старшого слідчого в ОВС шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгород) ТУ ДБР у м. Львові за участю інспектора відділу № 1 управління безпеки департаменту безпеки ДП «Ліси України» Сойми А. Д. та майстра лісу Великодільського лісництва Горбачевського В. М.

Окрім того, під час проведення експертизи враховано розрахунок розміру шкоди, заподіяної незаконним вирубуванням дерев у межах території кварталу 68 виділів 3, 25 Великодільського лісництва, наданий Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області у додатку до листа № 2845-02 вих-25 від 09.12.2025. Відповідно до зазначеного розрахунку загальний розмір заподіяної шкоди становить 2 317 694,40 грн, що узгоджується з висновком судової інженерно-екологічної експертизи № 5648-Е від 18.12.2025.

Отже, висновок експерта узгоджується з іншими доказами у справі, не суперечить їм та оцінений апеляційним судом в сукупності.

Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги висновок експерта № 5648-Е від 18.12.2025. Враховуючи наведене, зазначений висновок підлягає прийняттю та оцінці апеляційним судом у сукупності з іншими матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За приписами ст.66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно зі статтею 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 16 ЦК України до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За приписами ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Положеннями ст. 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (ст. 90 Лісового кодексу України).

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається зокрема, на постійних лісокористувачів.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Системний аналіз положень ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105, ст. 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж, підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Таким чином, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Отже для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права;

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

г) остання складова вина завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу, а відсутність визначеного чіткого переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливості виконання ним заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов`язків.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 30.01.2025 у справі № 907/48/24, від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).

В розумінні положень статті 1172 Цивільного кодексу України та статті 19 Лісового кодексу України, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та неперешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків, в тому числі, з урахуванням обставин даної справ.

З досліджених судами наявних у справі письмових матеріалів справи, а саме: протоколу огляду місця події від 12.06.2025, висновку експерта Львівського НДІСЕ № 5648-Е від 18.12.2025 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 42025070000000062, висновку за результатами проведення наукової ботанічної експертизи у кримінальному провадженні № 42025070000000062 від 01.04.2025, судом встановлено факт виявлення 12.06.2025 незаконної рубки 16 дерев породи бук в межах території кварталу 68 виділів 3, 25 Великодільського лісництва та факт заподіяння у зв`язку з цим шкоди навколишньому природному середовищу в сумі 2 317 694,40 грн.

У постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 912/2836/21 наголошено, що у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 909/114/21 зазначено, що встановлення кількості зрубаних пнів, їх діаметру та ознаки має суттєве значення для правильного розрахунку шкоди. Розрахунок шкоди не може ґрунтуватися на припущеннях позивача, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні статті 73 ГПК України, тому відсутність належних та достовірних доказів, які б підтвердили точну кількість пнів, їх ознаку та діаметр, у результаті незаконної рубки відповідачем, виключає можливість встановлення дійсного розміру шкоди, завданої відповідачем навколишньому природному середовищу як обов`язкової умови для настання відповідальності.

Слід зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Досліджуючи відповідні докази у цій справі, апеляційний суд зазначає, що протокол огляду місця події від 12.06.2025 з доданою до нього відомістю попневого переліку містять чіткі дані про кожен пень, його діаметр, породу.

Судами також встановлено, що обміри проводилися за допомогою вимірювальних інструментів, а протокол підписаний у тому числі майстром лісу без зауважень.

Також судами враховано, що під час розгляду справи відповідач не заявляв змістовних заперечень щодо даних, відображених в протоколі огляду місця події та переліку діаметрів пнів. Зокрема, відповідач не вказував на помилкове визначення кількості дерев, їх породи/ознаки, діаметрів пнів, не обґрунтовував наявність розбіжностей та не надавав на підтвердження таких тверджень власних розрахунків, альтернативних вимірів чи іншої технічної/документальної інформації, яка б спростовувала наведені у матеріалах справи показники.

Враховуючи наведене, колегія погоджується з висновками місцевого суду, що протиправна бездіяльність відповідача щодо дотримання вимог ведення лісового господарства у кварталі 68 виділах 3, 25 Великодільського лісництва, порушення ним зазначених вище та встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів нормативних актів, є підставою для покладення на такого постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності, незалежно від того, що органом досудового розслідування не встановлено, хто конкретно здійснив незаконне вирубування дерев на такій ділянці лісу, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем (відповідачем) встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Повідомлення правоохоронних органів про виявлення факту здійснення незаконної порубки лісів не звільняє особу, на яку покладено обов`язок зі здійснення в тому числі охорони від незаконної порубки лісів від відповідальності за завдані збитки через не дотримання покладених обов`язків.

У п.88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів, адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень.

Положення Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, визначають, що об`єктом інженерно-екологічної експертизи можуть бути матеріалізовані джерела інформації, зафіксовані у схемах, планах, фотографіях, протоколах та інших матеріалах справи. Вибір методики та способу проведення дослідження належить виключно до компетенції експерта. Старшим судовим експертом Теслюком Н.О. в дослідницькій частині судової інженерно-екологічної експертизи № 5648-Е від 18.12.2025 зазначено, що дослідження проводилось методом камерального вивчення наданих на дослідження матеріалів на предмет їх відповідності діючому природоохоронному законодавству, а також комплексного аналізу нормативної, нормативно-технічної, спеціальної документації у галузі природоресурсового та природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки (галузь інженерної екології), економіки природокористування, лісовпорядкування, деревинознавства й недеревних ресурсів лісу методом ситуаційного аналізу, порівняння результатів дослідження з вимогами нормативної, нормативно-технічної, спеціальної документації та фактичними даними, які були надані експерту уповноваженим органом, що призначив експертизу в межах своєї компетенції.

З вищевикладених обставин суд не погоджується з аргументами скаржника щодо відсутності підстав для врахування висновку експерта № 5648-Е від 18.12.2025 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 42025070000000062, які зводяться до того, що зазначений висновок не містить відомостей про натурне обстеження експертом місця можливого спричинення шкоди та перевірку фактичних відомостей, на підставі яких здійснено розрахунок.

За приписами частини 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев у загальній сумі 2 317 694,40 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026 у цій справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" б/н від 25.05.2026 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026 у справі №907/66/26–залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено та підписано 15.09.2026.

Головуючий суддя Бойко С. М.

Судді Бонк Т.Б.

Манюк П.Т.