Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №602/395/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 602/395/26Головуючий у 1-й інстанції Харлан М.В.

Провадження № 22-ц/817/1032/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення сторін цивільну справу №602/395/26 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 07 червня 2026 року, ухвалене суддею Харлан М.В., повний текст якого складено 04 червня 2026 року, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

14 квітня 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 01 серпня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 , за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1583-3536 продукту «На все».

Кредитний договір, у відповідності до норм частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

На виконання зазначених вимог позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор A4369, для підписання Кредитного договору №1583-3536 від 01 серпня 2025 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 17600.00 грн.; строк кредитування – 300 днів; базовий період – 14 днів; комісія за видачу кредиту – 20.00 % від суми кредиту; знижена % ставка – 0.90 % в день; пільгова % ставка – 0.90% в день, стандартна % ставка: 1.00% в день.

Позивач вказує на те, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на вебсайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані останній.

Позивач (через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім», з яким укладено договір № 02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10 червня 2020 року та який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків № 21/772 рк від 29 квітня 2023 року) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування платежу на карту отримувача, чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед позивачем, відповідач здійснила часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №1583-3536 від 01 серпня 2025 року, шляхом здійснення платежів, зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором.

Разом з цим, через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором станом на 24 лютого 2026 року утворилась заборгованість в розмірі 54789.60 грн, з яких: 16600.00 грн – заборгованість за кредитом, 30188.00 грн – заборгованість за нарахованими процентами, 3520.00 грн - заборгованість по комісії, 4481.60 грн – заборгованість за процентами річних нарахованими на підставі ст.625 ЦК України.

Вказує, що з боку відповідача по відношенню до позивача має місце свідоме порушення зобов`язання, визначеного в Кредитному договорі, що відповідно до статті 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені Кредитним договором або законом.

Посилаючись на наведене, просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 07 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1583-3536 продукту «На все» від 01 серпня 2025 року у розмірі 38944.32 грн, з яких: 12281.60 грн – заборгованість за тілом кредиту, 23142.72 грн – заборгованість за нарахованими процентами, 3520.00 грн. – заборгованість по комісії.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині відмови у стягненні з відповідачки решти заборгованості, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подало на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просить його у відповідній частині скасувати та ухвалити нове рішення, задовольнивши повністю позовні вимоги.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно виключив з загальної заборгованості за кредитним договором нараховані у відповідності до ст.625 ЦК України відсотки.

Зазначає, що 24 грудня 2023 року року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», на підставі якого п 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону Про споживче кредитування викладено в новій редакції, а саме: у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

Звертає увагу, що одночасно також відбулось виключення п.6.1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування, яким було передбачено норму про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування.

Отже, вважає, чинна норма Закону «Про споживче кредитування», яка також діяла на дату укладання Договору з Відповідачем, і яка передбачає звільнення від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань, не застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені за межами періоду, встановленого п.6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», тобто з 23 січня 2024 року, тому Позивач має всі підстави для нарахування та витребування з Відповідача сплати неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, в тому числі процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів.

Вказує, що Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, тобто його норми є спеціальними, які регулюють правовідносини за договорами про надання споживчого кредиту, зокрема в частині правомірного нарахування неустойки в редакції Закону на дату укладення договору між Позивачем та Відповідачем. З огляду на викладене, оскільки договір укладений поза межами періоду, на який поширюється звільнення від відповідальності, передбачене Законом України «Про споживче кредитування», положення про звільнення боржника від відповідальності не підлягають застосуванню.

Відтак, вважає апелянт, Позивач має законні та обґрунтовані підстави для нарахування та стягнення з Відповідача процентів, передбачених статтею 625 Цивільний кодекс України, як способу захисту порушеного грошового зобов`язання.

Також просить стягнути з відповідачки на користь позивача понесені ним судові витрати.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Зокрема зазначає, що суд першої інстанції належним чином дослідив умови кредитного договору та здійснив вірний розрахунок кредитної заборгованості, правомірно виключивши з нього нараховані за ст.625 ЦК України відсотки та сплачені нею кошти на погашення заборгованості.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію та складність даної справи, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Оскільки апелянтом рішення суду оскаржується лише в частині вирішення позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено (щодо стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитом), тому колегія суддів апеляційного суду в іншій частині рішення суду не переглядає.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

З урахуванням вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Даним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом встановлено наступні обставини.

01 серпня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1583-3536 продукту «На все». Договір підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором A4369.

Відповідно до п.2.2 договору кредитодавець відкрив Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику грошових коштів (далі – Кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом у порядку, передбаченому цим Договором.

Загальний розмір Кредиту (сума Кредиту) за цим Договором становить 17600.00 гривень (п.4.1 договору).

Строк кредитування, тобто строк, на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Дата повернення (виплати) Кредиту 27 травня 2026 року (п.4.10 договору).

Відповідно до п.4.4 договору базовий період складає 14 (чотирнадцять) календарних днів.

Відповідно до п.4.3 кредитного договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо п.4.7 цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту). Тип процентної ставки за користуванням Кредитом – фіксована. Процентна ставка за користуванням Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом, однак Позичальнику на умовах, вказаних у цьому Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися Кредитом за Зниженою процентною ставкою. Надана клієнту в межах програми лояльності Знижена ставка діє і залишається незмінною протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання Позичальником умов, за яких Позичальнику надається можливість сплати процентів за Зниженою процентною ставкою, передбачених п.10.2 цього Договору. Тип комісії – одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо п.4.7 цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту).

Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 1.00% за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою) (п.4.6 договору).

Знижена процентна ставка становить 0.9% за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору. Позичальник здійснює сплату процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою з першого дня користування Кредитом протягом усього періоду дії Договору за умови, якщо Позичальник своєчасно і у повному обсязі сплачує проценти за користування Кредитом, комісію за видачу Кредиту (якщо п.4.7 Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) та повертає Кредитодавцю отриманий Кредит згідно Графіка платежів за зниженою ставкою (який є Додатком 2 до цього Договору). У разі несплати Позичальником нарахованих згідно умов Договору процентів за користування Кредитом або комісії за видачу Кредиту (якщо п.4.7 Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) або частини суми Кредиту згідно графіка платежів за зниженою ставкою (який є Додатком 2 до цього Договору) не пізніше останнього дня будь-якого Базового періоду, з наступного дня подальше нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Стандартною процентною ставкою до дати повного погашення Позичальником заборгованості зі сплати процентів, комісії за видачу Кредиту (якщо п.4.7 Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) та суми Кредиту, включно з тою, обов`язок дострокового погашення якої у Позичальника виникає у зв`язку із простроченням сплати процентів та/або комісії (включаючи дату погашення заборгованості). З дати, наступної за днем повного погашення Позичальником заборгованості зі сплати процентів за користування Кредитом, комісії за видачу Кредиту (якщо п.4.7 Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) та частини суми Кредиту нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Зниженою процентною ставкою (п. 10.2. договору).

Відповідно п.4.7 договору - комісія за видачу кредиту становить 20.00 % від суми виданого Кредиту.

Відповідно до п.4.14 договору, загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення цього Договору складають: 50421.99 грн та включають у себе проценти за користування Кредитом та комісію за видачу Кредиту (якщо п.4.7 цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту), а також комісійну винагороду, яка стягується з Позичальника не користь третьої особи, що надає платіжні послуги під час здійснення платежів за Договором через вебсайт Кредитодавця або через Особистий кабінет.

Як вбачається із змісту п.13 Договору, у ньому зазначено номер особистого електронного платіжного засобу відповідача, а саме НОМЕР_1 .

Додатками №2, №3 до договору про відкриття кредитної лінії №1583-3536 від 01 серпня 2025 року є таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки, за умови застосування стандартної процентної ставки за користування кредитом у розмірі 1% та за умови застосування зниженої процентної ставки за користування кредитом в розмірі 0.9% на день.

Додатком до договору №1583-3536 є паспорт споживчого кредиту, який містить відомості про основні умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту аналогічні тим, які узгоджені сторонами у Договорі №1583-3536, який підписано останньою за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора А9649.

Як вбачається з довідки, наданої позивачем, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснив видачу кредитних коштів за договором про відкриття кредитної лінії № 1583-3536 від 01 серпня 2025 року шляхом перерахування кредитних коштів за допомогою платіжної системи EasyPay на картковий рахунок НОМЕР_1 у сумі 17600.00 грн.

Окрім того, відповідно до листа, наданого АТ КБ «ПриватБанк» на запит суду за клопотанням позивача, вбачається, що на ім`я ОСОБА_2 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 .

З виписки по рахунку вбачається, що 01 серпня 2025 року на платіжну картку № НОМЕР_2 було зараховано платіж в сумі 17600.00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 1583-3536 від 01 серпня 2025 року станом на 24 лютого 2026 року у відповідача наявна заборгованість в розмірі 54789.60 грн, з яких: 16600.00 грн – заборгованість за кредитом, 30188.00 грн – заборгованість за нарахованими процентами, 3520.00 грн - заборгованість по комісії, 4481.60 грн – заборгованість за процентами річних, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України.

Окрім того, із вищевказаного розрахунку вбачається, що відповідачем було сплачено частково борг у сумі 10000.00 грн, зокрема, 29 серпня 2025 року у сумі 3000.00 грн, 09 вересня 2025 року у сумі 6000.00 грн, 31 жовтня 2025 року у сумі 1000.00 грн.

В подальшому позивачем сплачені відповідачем кошти були зараховані наступним чином:

- 29 серпня 2025 року платіж в розмірі 3000.00 грн зараховано на погашення процентів по кредиту;

- 09 вересня 2025 року платіж в розмірі 6000.00 грн було частково перераховано на погашення процентів по кредиту 1681.69 грн та на погашення відсотків по ст.625 ЦК України 4318.40 грн;

- 31 жовтня 2025 року платіж у розмірі 1000.00 грн зараховано на погашення тіла кредиту.

05 березня 2026 року за вих. №1583-3536 позивачем на ім`я відповідача направлено досудову вимогу про усунення порушень умов договору 1583-3536 від 01 серпня 2025 року, однак вищевказана вимога залишена відповідачем без реагування.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 38944.32 грн, оскільки позивач безпідставно нараховував відповідачці відсотки у відповідності до ст.625 ЦК України.

З таким висновком колегія суддів апеляційного суду погоджується.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом та не заперечується сторонами, між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1583-3536 продукту «На все» після чого остання отримала від позивача кошти в сумі 17600 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 1583-3536 від 01 серпня 2025 року станом на 24 лютого 2026 року у відповідачки наявна заборгованість в розмірі 54789.60 грн, з яких:

- 16600.00 грн – заборгованість за кредитом;

- 30188.00 грн – заборгованість за нарахованими процентами;

- 3520.00 грн - заборгованість по комісії;

- 4481.60 грн – заборгованість за процентами річних, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України.

Розрахунок заборгованості проведено за 206 днів користування кредитними коштами.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що у період з 15 серпня 2025 року по 08 вересня 2025 року (включно) позивачем безпідставно здійснювалось нарахування відсотків відповідно до ст.625 ЦК України.

Так, згідно зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 18 червня 2024 року №3817-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12 червня 2024 року у справі №910/10901/23 виснував, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів.

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати заборгованості згідно статтею 625 ЦК України.

Крім того, із розрахунку заборгованості вбачається, що 29 серпня 2025 року відповідачем було внесено платіж на погашення заборгованості у розмірі 3000.00 грн, який було зараховано на погашення відсотків за користування кредитом.

09 вересня 2025 року відповідачем було внесено платіж на погашення заборгованості у розмірі 6000.00 грн, з яких: 1681.60 грн було зараховано на погашення відсотків за користування кредитом, 4318.40 грн було зараховано на погашення відсотків, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України.

31 жовтня 2025 року відповідачем було внесено платіж на погашення заборгованості у розмірі 1000.00 грн, який було зараховано на погашення основного боргу.

Здійснюючи детальний аналіз розрахунку заборгованості, із врахуванням безпідставного зарахування сплачених коштів в погашення передбачених ст.625 ЦК України штрафних санкцій, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає тіло кредиту – 12281.60 грн, а також заборгованість за процентами в розмірі 23142.72 грн.

Зокрема, вказану суму в розмірі 4318.40 грн суд правомірно зарахував на погашення відповідачем заборгованості за тілом кредиту.

Таким чином, з 09 вересня 2025 року заборгованість за тілом кредиту становить 13281.60 грн (17600.00 грн – 4318.40 грн); заборгованість за процентами – 2112.00 грн.

З 09 вересня 2025 року по 30 жовтня 2025 року заборгованість за процентами – 6906.43 грн (13281.60 грн (тіло кредиту) *52 дні *1%).

31 жовтня 2025 року відповідачем було внесено платіж на погашення заборгованості у розмірі 1000.00 грн, який було зараховано на погашення основного боргу.

З 31 жовтня 2025 року по 22 лютого 2026 року заборгованість по процентам – 14123.84 грн (12281.60 грн (тіло кредиту) *115 днів *1%).

Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки відбулось виключення п.6.1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування, яким було передбачено норму про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування, тому у позивача є законні підстави вимагати від відповідача відсотки, передбачені ст.625 ЦК України, колегія суддів до уваги не приймає та звертає увагу на висновок, зроблений у постанові Великої Палати ВС від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, згідно з яким, якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - залишити без задоволення.

Рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 07 червня 2026 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді