Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №604/468/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 604/468/26Головуючий у 1-й інстанції Сидорак Г.Б.

Провадження № 22-ц/817/1043/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення сторін цивільну справу №604/468/26 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 04 червня 2026 року, ухвалене суддею Сидорак Г.Б., повний текст якого складено 08 червня 2026 року, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», позивач, апелянт) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 08 вересня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір №3963947 про надання споживчого кредиту, згідно умов якого сума кредиту складає 2200 гривень, строк договору 360 днів: із 08.09.2023 по 02.09.2024, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів. На виконання зазначеного договору відповідачу були перераховані грошові кошти у сумі 2200 гривень. В подальшому, внаслідок укладення договору факторингу №24/05/2024 від 24.05.2024, право вимоги за договором № 3963947 від 08.09.2023 перейшло до позивача, як нового кредитора.

Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором №3963947 від 24.05.2024 в розмірі 16234,27 гривень, а також 2662.40 грн сплаченого судового збору та 10000.00 грн витрат на правничу допомогу.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 04 червня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором в розмірі 8821.95 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1446.79 грн та на правничу допомогу у розмірі 5434.15 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги, апелянт не оскаржує рішення суду в частині стягнутих з відповідача коштів, разом з тим не погоджується з висновком суду щодо відсутності підстав для стягнення решти відсотків.

Зокрема зазначає, що суд першої інстанції невірно застосував норми Закону України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, яким внесено зміни до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування». Зокрема, у п.17 Прикінцевих та перехідних положень передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2.5%; протягом наступних 120 днів – 1.5 %. І лише після 21.08.2024 — 1%. Зазначений Закон України прийнятий 22.11.2023 та набрав чинності 24.12.2023, тобто після укладення кредитного договору.

Крім того, апелянт зазначає, що станом на день укладення договору факторингу 24.05.2024, заборгованість за відсотками становила 9590.28 грн, а тому позивач отримав право вимоги за вказаною заборгованістю. Оскільки термін дії кредитного договору закінчився лише 02.09.2024, тому за період з 24.05.2024 по 02.09.2024 (101 календарний день) були нараховані відсотки за користування кредитом в сумі 3189.98 грн, однак з урахуванням вказаного вище Закону.

Таким чином вважає, що загальна сума нарахованих відсотків становить 12781.94 грн, а загальна сума до стягнення становить 14981.93 грн.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію та складність даної справи, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено наступні обставини.

08.09.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 укладено договір №3963947 про надання споживчого кредиту, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н757, яким погоджено, що сума кредиту становить 2200 грн (п.1.2 договору).

Відповідно до п.1.3 договору, строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Відповідно до п.1.4 договору, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:

- пп.1.4.1 - стандартна процентна ставка становить 2.00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.

- пп.1.4.2 - знижена процентна ставка – 1.40 % за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: якщо клієнт до 28.09.2023 (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Відповідно до п.1.4.3 Договору, розмір процентів за користування кредитними коштами протягом строку дії Договору може бути змінений у бік зменшення для клієнта у випадку та на умовах, визначених в п.1.4.2 Договору, зокрема у випадку отримання клієнтом знижки на стандартну процентну ставку.

Згідно з п.1.5 Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 1.5.1 за стандартною ставкою за весь строк кредитування 46334.06% річних. 1.5.2 за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 30197.97% річних.

Відповідно до п.1.6 Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 1.6.1 за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 18040.00 гривень. 1.6.2 за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 17776.00 гривень.

Згідно з п.1.8 Договору, мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Відповідно до п.2.1 Договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Згідно з п.2.2 Договору, сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору.

Дати надання кредиту: 08.09.2023 або 09.09.2023.

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні Платіжні рішення» між ним та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів № ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019. Відповідно до даного договору 08.09.2023 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» на суму 2200 грн.

24.05.2024 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу №24/05/2024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача. Відповідно до п.1.3. договору факторингу, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію, передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms-повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 24.05.2024 до Договору факторингу, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги за Договором №3963947 про надання споживчого кредиту, укладеним з ОСОБА_2 .

Згідно з розрахунками заборгованості за кредитним договором № 3963947 від 08.09.2023, заборгованість відповідача становить 16234.27 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки кредитний договір між сторонами укладено після набрання чинності відповідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тому положення Закону про обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються до даних правовідносин у порядку, передбаченому ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» у розмірі не більшому, ніж 1%.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 6 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Оскільки, апеляційна скарга подана на рішення суду лише в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, тому в іншій частині рішення суду, колегією суддів не переглядається.

Як було встановлено судом та не оскаржується сторонами, кредитний договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст.207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. Кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, а тому вважається укладеним. При цьому, згідно з поданої відповідачем 04.06.2026 заяви, останній частково визнав позовні вимоги, однак вважав, що нарахування відсотків повинно було здійснюватись з розрахунку 1%, у зв`язку з чим просив зменшити їх розмір.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, невірно застосував Закон України «Про споживче кредитування», що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Так, 22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023.

Указаним Законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %».

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення, частина 17), тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2.5 %; протягом наступних 120 днів – 1.5 %.

Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», частиною 2 розділу 2 Прикінцеві та перехідні положення встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції помилково зазначив, що спірний кредитний договір укладений після набрання чинності наведеним вище Законом, оскільки такий укладений 08.09.2023, а тому невірно здійснив розрахунок нарахованих відсотків, вважаючи, що максимальний розмір процентної ставки не повинен перевищувати 1% в день.

У зв`язку з наведеним, сума нарахованих відсотків підлягає до перерахунку.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на день набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» - 23.12.2023, заборгованість за відсотками становила 2859.81 грн.

З 24.12.2023 до 22.04.2024 нарахування здійснювалось в межах відсоткової ставки, передбаченої вказаним вище Законом, а саме 2% в день, і за вказаний період сума нарахованих відсотків становить 5277.60 грн.

З 23.04.2024 до 20.08.2024, з урахуванням передбаченої Законом ставки в розмірі 1.5%, за вказаний період сума нарахованих відсотків повинна становити 3958.20 грн.

З 21.08.2024 по 02.09.2024 (дати закінчення строку кредитування), з урахуванням передбаченої Законом ставки у розмірі 1%, за вказаний період сума нарахованих відсотків повинна становити 263.88 грн.

Отже, загальна сума нарахованих відсотків становить 12359.49 грн, а загальна сума заборгованості з урахуванням тіла кредиту в сумі 2199.00 грн – 14558.49 грн.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити, збільшивши розмір стягнутої з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованості за кредитним договором №3963947 з 8821.95 грн до 14558.49 грн, з яких:

- 2199.00 грн - заборгованість за тілом кредиту;

- 12359.49 грн - заборгованість за відсотками.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки за договором факторингу від 24.05.2024 до позивача перейшло право вимоги за нарахованими відсотками в період з 08.09.2023 по 24.05.2024 саме в сумі 9590.28 грн, а тому за цей період підлягає до стягнення саме вказана сума, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки нарахування відсотків первісним кредитором здійснювалось не у відповідності до вказаного вище Закону, а факт переходу права вимоги за спірним кредитним договором не фіксує правомірність здійсненого нарахування.

У зв`язку із зміною судового рішення на користь позивача, відповідно до ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат.

Як вбачається з позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача 16234.27 грн, апеляційним судом задоволено позовних вимог в загальній сумі 14558.49 грн, тобто 89.68%, у зв`язку з цим стягнутий з відповідача розмір судового збору та витрати на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції слід також змінити з 1446.79 грн до 2387.64 грн, та з 5434.15 грн до 8968.00 грн відповідно.

Що стосується вимог апеляційної скарги, то такі задоволено на 96.7%, оскільки в апеляційній скарзі апелянт просив стягнути з відповідача не 16234.27 грн, як зазначено у позовних вимогах, а 14981.93 грн.

У зв`язку з цим, судовий збір, сплачений апелянтом, підлягає до стягнення з відповідача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги в сумі 3861.81 грн.

Що стосується витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції то колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 3 ст.141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч.ч.4-5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з апеляційною скаргою представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 8 000 грн., понесені позивачем за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

До апеляційної скарги представник позивача долучив договір про надання правничої допомоги від 07 липня 2022 року, ордер на надання правничої допомоги, а також звіт про надання правничої допомоги від 06 липня 2026 року, згідно з яким представник позивача — адвокат Крюкова М.В. надала позивачу правову допомогу у виді правової експертизи документів та складання апеляційної скарги, а також подання апеляційної скарги, що в сукупності становить 4 год. роботи та вартістю 8000 грн.

Дослідивши надані адвокатом докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги складність справи та обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, а саме подання апеляційної скарги, із врахуванням часткового задоволення апеляційної скарги на 96.7%, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн, оскільки саме така сума, на думку колегії суддів, буде відповідати критерію розумності, справедливості та виконаній адвокатом роботи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.137, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - задовольнити частково.

Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 березня 2025 року – змінити, збільшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованості за договором №3963947 від 08.09.2023 з 8821.95 грн до 14558.49 грн, з яких: 2199.00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 12359.49 грн - заборгованість за відсотками.

Збільшити розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції з 1446.79 грн до 2387.64 грн та розмір витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції з 5434.15 грн до 8968.00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3861.81 грн, а також понесені апелянтом витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 5000.00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді