Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №712/7625/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/7625/26

Провадження № 2/712/4321/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого судді Пономаря В.О.,

за участю секретаря судового засідання Рясик Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» через систему «Електронний суд» звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 28202-08/2024 від 23.08.2024 (далі – кредитний договір) в загальній сумі 22 100 грн та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 23.08.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 28202-08/2024. В подальшому, 23.12.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» укладено договір факторингу № 23122024, у відповідності до умов якого, ТОВ «Стар Файненс Груп» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до витягу із реєстру боржників до договору факторингу № 23122024 від 23.12.2024, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 22 100 грн, із яких: 9 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 8 100 грн - заборгованість за відсотками, 5 000 грн - заборгованість за пенею/штрафом. Оскільки відповідач не виконує свого зобов`язання з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути із відповідача заборгованість в загальній сумі 22 100 грн, а також судовий збір по справі та витрати на професійну правничу допомогу.

Від відповідача заперечень проти позову не надходило.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.06.2026 відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ КБ «Приват Банк».

Представник позивача Усенко М.І. в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви зазначив, що просить здійснювати розгляд справи без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв`язку за адресою реєстрації місця проживання. Натомість судова повістка-повідомлення повернулась до суду без вручення відповідачу з причин відсутності останньої за вказаною адресою, що в контексті положень п. 3, 4 ч. 8 ст. 128, ч. 10 ст. 130 ЦПК суд вважає належним повідомленням.

Отже, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, відповідач не з`явилась в судове засідання та не повідомила про причини неявки, тому, на підставі ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.09.2026, враховуючи положення ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.

Статтею 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (ст. 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23.08.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» (товариством) та ОСОБА_1 (клієнтом) укладено кредитний договір № 28202-08/2024, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором W0299.

Відповідно до умов вказаного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 10 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, комісію за його видачу та сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором.

Кредит надається строком на 120 днів, наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, тобто до 20.12.2024.

За користування кредитом товариством нараховуються проценти у розмірі 1 % в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом.

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 .

Так, на виконання кредитного договору № 28202-08/2024 від 23.08.2024 товариство перерахувало споживачу кредитні кошти в сумі 10 000 грн на її платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» № 20260220-190 від 20.02.2026, наданого первісному кредитору на виконання договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_3 від 09.02.2024, а також листом АТ КБ «Приват Банк» № 20.1.0.0.0/7-260617/72658-БТ від 19.06.2026, наданого на виконання ухвали суду від 08.06.2026.

Відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 4 000 грн, що враховано первісним кредитором та відображено у розрахунку заборгованості.

Пунктом 4.1.4 договору передбачено, що товариство має право без згоди клієнта відступити право вимоги за договором третій особі, у зв`язку із чим відбудеться заміна сторони кредитодавця за цим договором.

Між ТОВ «Стар Файненс Груп» (клієнтом) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (фактором) 23.12.2024 укладено договір факторингу № 23122024, відповідно до якого фактор передає грошові кошти у розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 28202-08/2024 від 23.08.2024, укладеним з ОСОБА_1 , сума заборгованості за яким складає 22 100 грн, з яких 9 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 8 100 грн - заборгованість за відсотками, 5 000 грн - заборгованість за пенею/штрафами, оскільки оплата за таким кредитом останньою здійснена не у повному обсязі.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За змістом ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормою ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За матеріалами справи судом встановлено, що між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем укладено кредитний договір № 28202-08/2024 від 23.08.2024, який підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W0299. На підставі такого договору відповідачем 23.08.2024 отримані кредитні кошти в загальній розмірі 10 000 грн, які вона зобов`язувалась повернути зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом, але в порушення умов договору не зробила цього.

Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення із відповідача штрафу у розмірі 5 000 грн, то слід зазначити наступне.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки штраф за невиконання грошового зобов`язання в розмірі 5 000 грн нарахований відповідачу в період дії в Україні воєнного стану, тобто в період коли відповідач є звільненою від сплати такого штрафу, підстави для його стягнення із відповідача на користь позивача відсутні.

А тому, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення на суму 17 100 грн, яка включає заборгованість за основною сумою боргу – 9 000 грн, заборгованість за відсотками – 8 100 грн.

При цьому, варто звернути увагу, що, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем не було надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2 060 грн 17 коп. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 2 662 грн 40 коп. /сума сплаченого судового збору/ х 77,38 % /відсоток на який задоволено позовні вимоги/ = 2 060 грн 17 коп.)

Стосовно заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

За положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 8 000 грн до позовної заяви позивачем додано договір про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений між Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі керуючого партнера Усенка М.І. та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», акт наданих послуг № 183 від 11.05.2026 до вказаного договору на суму 8 000 грн, а також детальний опис наданих послуг до акту.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19.02.2024 у справі № 490/7096/21 та від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу суд бере до увагу, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо усної консультації, правового аналізу та підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин.

Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, сталу судову практику щодо розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн.

Однак, враховуючи, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 095 грн 20 коп. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 4 000 грн/сума витрат на правничу допомогу/ х 77,38 % /відсоток на який задоволено позовні вимоги/ = 3 095 грн 20 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст. 3 - 5, 10, 12 - 13, 19, 76-81, 133, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 28202-08/2024 від 23.08.2024 у загальному розмірі 17 100 (сімнадцять тисяч сто) грн, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 060 (дві тисячі шістдесят) грн 17 (сімнадцять) коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 095 (три тисячі дев`яносто п`ять) грн 20 (двадцять) коп., а всього 22 255 (двадцять дві тисячі двісті п`ятдесят п`ять) грн 37 (тридцять сім) коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 15.09.2026.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження за адресою: вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, 4-й поверх, м. Львів.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Пономар